не покине нас, поки свого не доб'║ться. То й нехай посидить, а приговор, - i гайда! Бач, харпак, волость щитать захотiв, скрiзь йому дiло! Сидiр_. А так, так! Його треба десь дiть, вiн не тiлько щитать волость, а пiдбивав громаду, щоб другого старшину вибрали, я сам чув! Старшина_. Та ти менi не кажи, я його знаю добре, - збiрщиком при ньому був, -як собака на сiнi: сам не ┐сть i другому не да║. Вредний iрод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе. Казюку, кажуть, чорт пiдкинув його матерi замiсть настоящо┐ дитини, котру баба забула перехрестить, як воно родилось, а дитину взяв до себе; ну, а Бурлака з дiда-прадiда наклада з чортами, то ще хто його зна, котрий переваже. Сидiр_. На бiсового ж батька зачiпали? Зразу треба було з ним замирить. А все через кого? Через дiвку... Старшина_. Сидоре, знай же честь. Тобi тiлько дозволь за стiл, то ти й на стiл... Щоб я, начальник, та дивився в руки Бурлацi, а не дiжде! Який би я тодi був старшина, хто б мене боявся, всi б знали: що Бурлака скаже, так i буде. Сидiр_. Робiть, як зна║те, ви - голова. Старшина_. Отже, слухай сюди: Бурлака на тiм боцi, на весiллi, то вiн неминуче буде йти цi║ю вулицею назад. Сидiр_. Я вже догадуюсь: ви хочете тут Панаса злапать? кй-богу, Михайло Михайловичу, страшно до нього пiдступать, - смертоубiйство буде! Старшина_. Та й дурний же ти, а ще хвалишся розумом! Сидiр_. Ну, то кажiть ви, що придумали, бо, виходить, я не догадуюсь. Старшина_. Вiн пiде спать п'яненький, а ми назирцi за ним та сонного його зв'яжемо - i у холодну, нехай посидить, поки Олексу здамо у москалi; а там - вiдер десять горiлки, побалака║мо з громадою, зробимо приговор i пошлемо Бурлаку подальш вiдцiля, - нехай там волость щита чи, про'мене, хоч i старшиною буде! Тямиш? Де тобi! А ми всяку резолюцiю вже з писарем поклали. Сидiр_. От, голова, так голова! Ну, нехай хто другий муд-рiще пригада║, нехай, мовляли, посидить! Так точно, нехай посидить! Тим часом десятники залаштували вiкно. Десятник_. Готово! Старшина (огляда)._ Так добре! Тепер два чоловiка iдiть шукать Олексу i хоч з-пiд землi викопайте, а щоб на ранок був, а ми вчотирьох посiдаймо отам бiля рову. Надворi темно, нiхто не примiтить. Розходяться_. Сидiр_. Стривайте; чу║те - хтось спiва. Старшина_. Еге. Ходiм! Я тебе провчу, я тобi покажу - щитать волость, бунтовать громаду! Будеш мене згадувать! О, ти не зна║ш ще Михайла Михайловича, то будеш знать! (Виходить)._ ЯВА III Семен (п'яний, спiва)._ Добра горiлка, краща вiд меду' Вип'║мо, куме, ще й у середу! Продаймо, куме, рябу телицю, Вип'║мо, куме, ще й у п'ятницю! Крутився, крутився i не попав на той бiк! Чи втраплю ж я хоч додому? Це ж, зда║ться, моя клуня! (Пригляду║ться до куща)._ Моя!.. Га? (Огляда║ться навкруги)._ Хтось звав, а нiкого не видко... Так, так! (Пригляда║ться)._ Клуня, iменно клуня! Он i чорногуз! Тут i ляжу... (Ста║ на колiна i хоче скинуть свиту)._ О, хтось гомонить, мабуть, жiнка вийшла! (Надiва свиту)._ Пiду у хату! (Хоче пiдняться i сiда)._ ЯВА IV Бурлака _(за лаштунками спiва║)._ Ой наступила та чорная хмара, Став дощ накрапать, Ой там збиралась бiдна голота До корчми гулять. Ой нумо, хлопцi, та по пiвкварти, Та будемо пить. А хто з нас, братцi, буде смiяться, Того будем бить. Ой iде багач, ой iде дукач, Насмiха║ться: Ой за що, за що вража голота Напива║ться? Ой один устав, за чуба достав, Другий в шию б'║: Ой не йди туди, превражий сину, Де голота п'║! Еге, iменно - не йди! Мабуть, старшина догадався, що не прийшов на весiлля, бо пом'яв би боки. Кудою ж це Петро пiшов? Чи не зайшов вiн до Дмитра? Випив i забув, що удосвiта треба ┐хать в город. (Натика║ться на Семена.) О,_ чи не Петро? Семен_. Це ти, Ярино? Одведи мене в хату, бо в клунi холодно. Бурлака_. Семен! Чи тобi ж пить горiлку? Гай-гай! Вже й не тямить, де вiн. Семен_. Та не бреши, не бреши, Ярино! Це ти мене ляка║ш, перемiнила голос... Ач, яка хитра, ну, не вража баба... (Смi║ться)._ Яка!.. Диви, ще й пусту║. Веди мене у хату. Бурлака (смi║ться)._ Бач, як розпатякався! Треба одвести до хати, бо надворi темно, ще хто-небудь на┐де. (Пiдходить i пiдводить Семена)._ Ходiм, ходiм, овечко, додому! Семен (цiлу║ Панаса)._ Жiнко моя, голубко, Ярино, спасибi, спасибi! Бурлака_. О мiй баранчик дурненький! Ти б лучче воду пив, нiж горiлку, - бач, як намок, насилу пiднiму. (Бере на руки, як дитину, i виходить з ним.)_ ЯBAV Старшина, Сидiр два десятники крадуться з другого боку. Старшина (показу║)._ Бачили, хлопцi? Ходiмо ж назирцi за ним. Як тiлько засне, то ми його тодi насядемо, зв'яжемо i в холодну вiдтарабанимо. _Нехай там .посидить зв'язаний до ранку, а вранцi ми йому хлосту дамо. Ходiм! Пiшли. Яка хвиля - тиша, здалеку чуть знову - скрипка i бубон грають. ЯВА VI Олекса (крадеться)._ Скрiзь тихо! Зда║ться, нiкого нема! Був дома i не застав дядька, пiшов пiдводу шукать у город. От напасть! Утiк з холодно┐, щоб хоч побачиться з Галею. Пiшов би на весiлля -страшно: чого доброго, там здибають, як кинуться шукать. Та вже скоро повиннi дiвчата йти з того боку, так я тут i побачу Галю. Ач, стара собака! Чого заманулось? Молодо┐ дiвчини, та ще найкращо┐! Думав, як бiдна, то й поквапиться. Не в тi взувся! Ще... бог змилувався, хоч дядько Панас надiйшли, to не дадуть пропасти, а то прямо хоч живий у землю лiзь, та й годi. Сьогодня Петро в холоднiй розказував, що дядько завтра по┐дуть до справника. Постривай, лисий, коли б менi тiлько вiдбуть цю оказiю, я тобi бебехи надсаджу, пiймаю я тебе у дячихи! ЯВА VII Дiвчата (спiвають весiльну пiсню i переходять кон)._ "На добранiч, подружино, Бо вже ми йдемо, Уже ж тво║ дiвовання Собi беремо". "Ой берiте, подруженьки, Та дiлiться, Та за мо║ дiвовання Не сварiться!" Як дiвчата переходять кон, Олекса пiдбiга до Галi i придержу║ ┐┐. Галя_. Хто це? Олекса_. Голубко моя, це я. Галя_. Ти, Олексо? Тебе випустили? Ну, слава богу! Що, угамовався старшина? Олекса_. Де там тобi угамовався! Я втiк, щоб з тобою побачиться та побалакать, бо завтра треба ┐хать у прийом. Галя (обнiма║ його)._ Бiдненький! Олекса (обнявши Галю одною рукою)._ Нi, моя зоре! Я багатiший далеко вiд старшини, бо ти мене любиш! Галя (тулиться до нього)._ Бач, який багач! А що ж я буду робить, як тебе приймуть у москалi? Олекса_. Дядько переказували через Петра, щоб не боявся. Старшина хоче пiдлогом вiддать мене, щоб тебе висватать. Я вiльготний, кажуть. Галя_. А щоб вiн не дiждав, щоб я пiшла за нього замiж! Що собi в голову забрав! Аби ти мене не забув, а я буду i з москалiв тебе дожидаться, орле мiй! Олекса_. Моя лебiдонько! Цiлуються_. Галя_. Серце! Мовчать_. Олекса_. I чого ┐м треба, пекельним душам? Та нехай вони тямляться, тепер я щасливий. Я не вмiю тобi сказать, як менi гарно! А вимучився за цi два днi, що тебе не бачив, страх, здалось - год сидю. Тепер мов i бiди нiяко┐ не було. Галя_. А менi зараз i думки нiякi в голову не йдуть. Мовчала б отак цiлу нiч! Так би й заснула! Олекса_. Ходiм до вас на город, там посидимо. Здалеку чуть голос Панаса: "Бодай тебе завiйна взяла!" Галя_. Чу║ш? Прислухаються. Голос Бурлаки: "Спалю, всю худобу порiжу!" Олекса_. Хтось б'║ться чи в холодну когось ведуть, тiкаймо! Виходять. Голос Бурлаки: "Сонного зв'язав та й знуща║шся! Бодай вам руки покорчило! Луципiр!" Голос старшини: "Ходiм, ходiм, голубчику, у холодну!" ЯВА VIII Виводять Панаса зв'язаного. Бурлака_. Я тобi цього в вiк вiчний не подарую! Унукам закажеш! Не будеш же ти мене держать у холоднiй до смертi. Старшина_. Добре, добре! От як завтра дамо хлосту, то посмирнiша║ш, о, посмирнiща║ш! Бурлака_. А щоб ти сво┐х дiтей не побачив, коли це станеться! (Силку║ться розiрвать вiрьовки.)_ У!! Старшина_. Ха-ха-ха! Не розiрвеш! Вiрьовка нова! Бурлака_. Караул, розбiйники! Сидiр (б'║ Бурлаку по ши┐)._ От тобi розбiйники! (Пха║ його в дверi, звiдкiль чуть стогiн. Сидiр замика дверi.) _Сиди там! Ач, укусив за пальця, чиста собака! Старшина_. Тепер тiлько Олексу знайти - i дiло наше гуде! Сидip_. А де ж вiн дiнеться? Знайдемо, може, вже й ведуть. Старшина_. Ходiм, хлопцi, до мене, по трудах, я дам вам по чарцi. Натомились добре. Я вже думав - випруча║ться. Здоровий страшенно. Де ж, одвiрок вирвав рукою! I Вигулявся коло овець. Нехай тепер попостить. Ти, Сидоре, його доглядай, поки я при┐ду з прийому, а там ми йому дорогу найдемо. Сидiр_. Та вже будьте певнi! Виходять. Парубки переходять кон i спiвають: "Ой чумаче, чумаче..." ЯВА IX Прiська _штовха║ Петра, а той опина║ться. Прiська_. Iди, iди! Посидiв у холоднiй, то ще хочеш посидiть. Петро_. Та менi треба було Панаса знайти. Прiська_. Знаю я, якого Панаса! Чого ти витрiщав очi на Iваниху? Петро (смi║ться добродушно)._ Ну, та й дурна ти, вража баба! Сказано - баба, та й годi! Тобi раз у раз на думцi пусте! От хiба... Пусти, менi треба безпремiнно Панаса найти, вiн мене шукав! Прiська_. Говори кому iнчому, а я знаю тебе, здорова собака! Тобi однi║┐ жiнки мало! Петро (обнiма Прiську)._ Ох ти, моя голубко! Прiська (штовха║ Петра)._ Та вiдчепись, марюко! Петро. От напасть! Удень старшина, а вночi жiнка пiд арештом держать. Щезають_. ЯВА X Трiщить вiкно в холоднiй. Потiм випадають дошки, i Панас вилазить. Панас_. О господи милосердний! Зроду такого сорому не переживав, як оце прийшлось на старiсть! О, тепер же або жив не буду, або тебе доконаю! Землею, небом i богом заприсягаюсь, що мав би згнить в острозi, а це тобi, Михайло, не пройде даремно! Завiса_. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Волосне правленi║. ЯВА I Писар (сидить на землi сонний, протира║ очi i огляда║ться кругом)._ Оце так, у волостi i заснув. (Стогне, пiднiмаючись з землi, i береться за голову.)_ А у головi гуде, то, ║й-богу, неначе вiтер у димарi! Учора передав кутi меду. Добре, хоч рано прокинувся, - нiхто не бачив, що я тут валявся. Аж за серце смокче, так погано! (Позiха║ i потяга║ться.)_ А тут ще й роботи до бiса... Послали в город бумагу, щоб Бурлаку арештували i як безпашпортного привели. Оце сьогодня повинен. зiбраться сход i пiдписать приговор, щоб як Бурлаку приведуть, то ми його назад. Треба писать приговор, поки що. Я так думаю, що Бурлака, як насидиться в острозi, то укоська║ться i, хоч його i вернуть, перестане лiзти у вiчi. Тодi вп'ять кури!.. Погано буде, як вiн там успiв набрехать справниковi! Тiлько ж Казюка не повинен допустить, распоряженi║ зд║лано акуратно! ЯВА II Сидiр (входить)._ А ви вже тут? Раненько! Писар_. Бо тут i спав. Сидiр_. Невже! Писар_. кй-богу! Не тямлю, як i розiйшлися! Сидiр_. Добре смикнули! Писар_. А ви хiба менше за мене? Сидiр_. _Так хоч додому дотяг. Учора старшина казав, щоб виготовили приговор за Бурлаку, до схода. Скоро люди почнуть збираться на сход. Я оце знову декого похмеляв. Писар (сiда за стiл)._ Руки так тремтять, неначе пропасниця трусить! (Бере перо.)_ Еге, й пера не вдержиш! Нi, мабуть, треба пропустить, бо такого тут нашкрябаю, що й сам опiсля не розберу. (Чистить ножичком перо.) З_ тi║ю ще статистiкою одно нещастя; треба мерщiй кiнчать. (Кривиться i береться за голову)._ Чи вас чортики не хапають? Сидiр_. Хапали, та я вже похмелився. Писар_. Так iдiть принесiть мерщiй, бо менi треба писать, а тут руки не стоять! Добре, що вчора написав за Петра до учителiв. А йому загадували, щоб прийшов? | Сидiр_. Аякже, вiн повинен скоро прийти. Писар_. Треба до схода його вислать, щоб не мiшав, бо | як вiн ║, то багато за ним тягне руку. (Передивля║ться бумаги.)_ Не сьогодня-завтра буде подтвержденi║ вiд станового. Чого ж ви мнетесь? Iдiть мерщiй! Сидiр_. Зараз, зараз! Тiлько покиньте ви ту статистiку, а пишiть, що нужнiще. (Виходить.)_ ЯВА III Писар (сам)._ Ну, коли ти тут будеш робить? Раз поз раз i оказiя! Олексу у москалi здали, то вдвох з старшиною чотири днi i чотири ночi пили. (Крутить цигарку.)_ Нехай старшина на радощах: вiн, старий дурень, i досi дума, що Галя пiде за нього замiж, як Олекси не стане в селi, а вже я з яко┐ речi пив - сам не знаю. "Пий, - каже, - за те, що розумно придумав i зробив так, що Олекса, маючи вiльготу, пiшов у москалi". I пили донське, аж у город ┐здили! Та так був опух вiд перепою, що як глянув дома у дзеркало - перелякався: дивлюсь у дзеркало, а звiдтiль визира собака. кй! Оглянувся кругом - собаки й у хатi нема. Коли я гарненько придивлюся, аж то мiй вид на собачий перевiвся. Пiсля того, мабуть, днiв п'ять не пив, поки одтух, i принявся був за статистiку, а тут нова оказiя. Тепер, чого доброго, знову до собаки доп'║шся! (Бере бумаги i чита то одну, то другу, показу║ вид, що не розбира. Одкашлю║ться i знову чита. Далi бере щоти.)_ Озимо┐ пшеницi посiяно двiстi десятин. (Кладе на щотах двiстi.)_ Нi, поставимо сто п'ятдесят... А як скажуть - мало! Нехай двiстi. (Щита.)_ Не виходить iтог, хоть сказися! (Одклада лист i бере другий.)_ З цi║ю хвормою пiдождемо - на свiжу пам'ять зроблю. (Бере знову лист i б'║ по бумазi.) _Оця менi хворма трудна! Позавчора мудровав, мудровав про фабрики - на превелику силу склав. Та ще бог його зна, як воно буде: олiйницi не щитав, може, i вони хвабрики? Головоломне дiло, а навiщо воно - i сам не знаю. Торiк становий лаяв мене, що й опiзнився, i напутав багато, i як його й не на-пута║ш, коли каждодневно в головi чмелi гудуть. (Щита: скида те, що поклав, знову щита.) Чого_ той Сидiр бариться, - уже аж за печiнку тягне! Як похмелишся, наче трохи порозумнiша║ш. (Щита.)_ Мужська пола дворян... Скiлько ┐х? (Кладе на щотах.)_ Тридцять п'ять! Ну, а як бiльше або менше? (Смi║ться.) Та_ нехай iдуть та самi полiчать. Тридцять п'ять - так i буде! Женська пола... ЯВА IV Петро (входить)._ Здрастуйте вам та боже поможи! Писар (здригнувся)._ Тьфу! Злякав! Не мiшай, здiлай милость! Женська пола... Де ж вона, та цифра? А бодай тебе... Мiшають раз у раз... Загубив... Женська пила... жен-ська пола... Чого тобi треба? Петро_. Хiба я знаю, чого покликали. Писар_. От ти й роби тут статистiку! (Пiднiма голову.) _А, це ти, Петре? Петро_. Я. Що тут за дiло таке? Писар_. На тебе учитель жалiвся, казав, що ти требував вивчить твою собаку в школi, тодi будеш платить грошi на школу. Петро_. Ну так що ж, що казав? Велике цабе ваш учитель! А за вiщо я буду даремно грошi платить? Може, це й не на школу, - почiм я знаю? Хiба ви книги нам показу║те. Писар_. Ти, Петре, не вчись у Панаса, бо й тобi те буде, що йому. Петро_. За вiщо? От яку обiду зробив учителевi! Я ж i не йому казав, а Сидоровi! Та де ж- лiзе та й лiзе. в вiчi: давай грошi на школу! А я йому й кажу: не дам, бо в мене дiтей нема║ в школi, нехай, кажу, той да║, чи┐ дiти в школi вчаться, а як хочете, кажу, з мене грошi править, то нехай учитель вивчить мого собаку Гарапа читать i писать, однаково у мене дiтей нема. Ото тiльки всього й казав, для шутки. Який великий грiх! Писар_. Бо й великий! Як ти мiг сказать, щоб учитель вчив твою собаку там, де християнськi дiти вчаться? Тепер он яка тобi покута: вiзьмеш оцю бумагу i пiдеш з нею до всiх учителiв. Нехай прочитають ┐┐ i розпишуться, що ти в них був. Петро_. Що ж то за бумага? Може, ще всякий учитель штовхана менi дасть, як прочита ┐┐! Писар (бере бумагу i чита)._ Слухай: "Господам учителям и учительницам. Волостное правление просыть покорнейше вас, гг. учытеля и учытельныци, розъясныть посылаемому при сем крестьянину Петру Червоненку, как должно обращаться крестьянину к народным учителям, и учительницам, и школам, ибо дозволительно ли выражение его, Червоненка, против учителя в том, что сельския власти понуждали его, Червоненка, к платежу на школу оклада по разверстке общества, то Червоненко выражался против чести народных учителей, как не имеет детей, то говорит: пусть учитель выучит мою собаку читать и писать в той-школе, где обучаются крестьянски диты, и тогда только он согласится платить повинности на сельскую школу, как не имеет детей, не имевши детей, то волостное правление предполагает лучше идти ему самому в школу и учиться грамоте, а не оскорблять тем народных учителей, ибо хотя собак и обучают, но не такие учителя и не в народных школах, и более того, что собаки грамоте писать и читать выучить нельзя, то разъясните ему, гг. учителя и учительницы, суть дела, как он должен обращаться к учителям и народным школам, не оскорбляя таковых своими выражениями". (Да║ бумагу Петровi.)_ На та iди здоров, бо менi нiколи. Петро_. Що ж воно таке, я нiчого не розберу! То це волость хоче мене в школу оддать, чи що? Писар_. Та нi. Пiдеш до учителiв, вони з тебе поглузують трохи, - тямиш? Петро_. А як не пiти? Писар_. То в холодну запремо. Петро_. А бодай тебе! I так гiрко жить, а тут ще паничiв учителями понадавали! Бiйся за нього i поза очi що-небудь казать! (Взяв бумагу.)_ Треба повiсить, бiсово┐ пари, Гарапа, а то через нього ходи тепер, а все Сидiр, це вже Сидiр, це вже його масло! ЯВА V Сидiр_ (з пляшкою)._ А цей чого тут? Петро_. Хотiв був тобi ребра полiчить, та нiколи - пiду до учителiв, може, порозумнiщаю. Прощайте! (Iдучи.)_ А тi┐, _Сидоре, за брехнi сво║ю смертю не вмреш. (Вийшов.)_ Сидiр_. Ти не дуже... Писар_. Годi вам, давайте! (Потира руки, слину ковта, а далi, сплюнувши, каже.)_ Та давайте-бо вже, а то неначе хто крючками тягне за печiнку! Сидiр (налива)._ Нате, нате! Писар п'║ помалу, смакуючи. Сидiр вийма║ кусочок хлiба i пода║; писар спльову║, нюха║ хлiб i вiдда║ назад. Писар_. Ну, бiльше сьогодня не треба. Тепер покурю та й за статистiку! (Робить цигарку.)_ Сидiр п'║. Чути дзвiнок поштарський. Сидiр торопко хова║ пляшку i чарку, а писар пiдбiга║ до вiкна. Тьфу! Думав - становий! Сидiр_. А то ж хто? Писар_. Земська пошта... Мабуть, вже ║ що-небудь за статистiку! Коли б мерщiй ┐┐ здихаться - зда║ться, аж поздоровшаю. ЯВА VI Поштар (з сумкою через плече)._ Здрастуйте! Писар_. А, мо║ вам почтенi║, Полiкарп Данилович! А що новенького? Поштар_. От вам письмо вiд Казюки, а от вам пошта, може, тут i ║ що нове. Я вже третiй день з города. Поспiшаю оце, щоб хоч сьогодня на нiч вернуться, - просрочив трохи. А у вас пошти нема? Писар_. Та ║сть тут срочнi бумаги про статистiку, та не готово, а через не┐ й другi бумаги лежать... Поштар_. Ну, бувайте здоровi! Нiколи менi... Ще дiло е до попа. (Чоломка║ться i виходить.)_ Писар_. Ану, зараз прочита║мо письмо Казюки... (Чита.) _Бач, iрод ! Сидiр (тривожно)._ А що там? Писар_. Панас наш у городi, подав донос, що грошi оброчнi розтрачено, представив приговори пiдложнi; i де вiн, чорт, достав ┐х? Сидiр (тривожно)._ Що ж воно буде тепер? Писар_. Побачимо. Сидiр_. Покиньте ви оцю статистiку та робiть, що нам нужнiще: пишiть приговор за Панаса, щоб його зараз у острог, тодi й доносовi його не так поймуть вiри. Писар (невдоволено)._ Де ще те теля, а ви з довбнею бiга║те! Сидiр_. Як де? Та я завтра сам по┐ду у город, заарештую Панаса i приведу. Писар (сердито)._ Постривайте, ще ж не все прочитав. (Чита.)_ Бач! Сидiр (тривожно)._ А що? Писар_. Не мiшайте! (Чита.)_ Он як! Олексу випустять. Панас знайшов у городi нашого попа, i той дав бумагу, що в нього ║ i мати i що вiн один син в сем'┐, та ще Петро являвся i дав показанi║, що Олекса один син у матерi. Сидiр_. Я ж казав старшинi: не сварiться з попом, бо пригодиться, - не послухав!.. Писар (розпечату║ пакети i чита)._ От тобi й за Олексу требують об'ясн║нi║. I статистiку требують! А, бодай тебе в жито головою! Не зна║ш, за вiщо й браться! Сидiр_. Нам найперше треба Бурлаки здихаться. Вiн всьому причина! Писар (розпечатавши послiдню бумагу, радiсно)._ Попався, попався! Сидiр_. Хто? Хто? Писар (потира║ руки)._ Панаса арештовано в городi. Постривайте. Еге, вже п'ять день, як його заарештували. Що ж воно за знак, що й досi не привели? Може, втiк? Ну, причепилась сатана! Як було гарно, поки не було в селi цього пройдисвiта, а тепер хоч тiкай. Наробить вiн клопоту! Сидiр_. Приведуть, а ми його з приговором назад, у острог! Писар_. А оброчнi грошi де? Хiба не зна║те! Як присiкаються зараз, що тодi буде, де ┐х вiзьмеш? Сидiр_. Та не лякайте, ну вас к бiсу! Неначе маленькi, хiба первина! Коли б тiлько старшина сьогодня вернувся, щоб назавтра в город до Казюки по┐хать, а там вже дiло повернуть... Писар_. А де ж старшина? Сидiр_. Казав учора, що раненько по┐де на базар у Мазурiвку. Пiду лишень я оце довiдаюсь, чи не при┐хав старшина. (Виходить.)_ ЯВА VII Писар (один)._ Нi, скiнчу статистiку та й в одставку! Цей Бурлака - чоловiк непевний. Олексу вже вернув. Тепера, як громада дiзна║ться, що вiн Олексу вернув, зараз на його сторону повернеться, побаче, що можна воювать, а тут ще й оброчних грошей нема!! Що Казюка зробе? Хiба дiло до весни затягне, побачимо! Черкнем приговор! (Бере бумагу й пише, написавшi┐ трохи, чита, перше тихо, а потiм голосно.)_ "Односелець наш Афанасий Зинченко, возвратившись з бродяжничества, де пробыв более двадцати годов, постоянно предается пьянству и разврату, а з такового поводу бунтует общество, чинит обиды старшим, невзирая на звание..." Зда║ться, добре. (Знову пише.)_ ЯВА VIII Входить провожатии з палицею i бумагою в руках. Провожатий_. Здрастуйте. Писар (не слуха його i не бачить. Чита)._ "По таковым прычынам, а равно принимая во внимание неисправимость Зинченка, приговорили: вышеупомянутого Афанасия Зинченка, как испорченного, неисправимого, развратного и порочного члена общества нашего, бывшего однажды под следствием, который может иметь пагубное влияние на своих односельчан, - выселить в Сибирь, для каковой надобности и передать его в распоряжение правительства, приняв все издержки на общественный счет. Приговор сей представить на утверждение в крестьянское присутствие, а до того оного Афанасия Зинченка, по приводе его из бродяжества, в котором он вновь состоит, дабы он не скрылся, содержать под арестом при волостном правлении". Ну, слава богу, одною роботою менше! (Глянувши на провожатого.)_ А тобi чого треба? Провожатий _пода║ бумагу. (Прочитавши бумагу.)_ Якраз поспiв: приговор готов, i Бурлаку привели! От радий буде старшина! Де ж арештант? Провожатий_. Нема. Писар_. Як нема? Це ж бумага, що вiн препровожда║ться за строгим караулом? (Чита.)_ "Препровождать и наблюдать, дабы арестант в пути следования или во время ночлега не мог учинить побега". Провожатий_. Та вiн i не бiг, а так пiшов собi, та й годi. Писар_. Так ти його пустив? ЯВА пХ Сидiр (входить)._ Ну, слава богу, при┐хав Михайло Михайлович! Якось не так страшно, як вiн дома, а то ви мене зовсiм перелякали тими гаспидськими бумагами. Зараз i старшина iде за мною. Писар_. От вам нова закуска! Сидiр (тривожно)._ А що там таке? Писар_. Ось, бачите що! (Показу║ бумагу.) _ Сидiр_. Та бога ви бiйтесь, кажiть мерщiй, що там таке, хiба я грамотний, що ви менi бумагу тика║те! Писар_. Панас з дороги втiк! Оце й Провожатий. Сидiр_. О!? Так ти такий, голубчику, сторож? Як же ти смiв пустить арештанта? Провожатий_. Хiба я його пускав? Сидiр_. А хто ж його пустив? ЯВА Х Старшина (входить)._ Кого пустив? Сидiр_. Панаса. Старшина_. Хто? Писар_. Оцей чоловiк. Старшина_. Га?.. Що?.. Вiн пустив Панаса?! Закувать його в кандали! Перебрить голову йому! Мало... Убить його як собаку! Бач, як служать обществу! Ти зна║ш, кого пустив? Зна║ш? Розбiйника випустив, вiн у нас в Сибiр при-говорений. (До писаря.)_ Пишiть протокол. Писар сiда писать. Сидiр_. Пишiть, Омельян Григорович! - Писар_. Та вiдчепiться! Провожатий_. А навiщо ж розбiйника посилають з одним чоловiком? На такого арештанта i п'ятьох мало! Що я йому зроблю, коли вiн якби загилив мене по потилицi, то, мабуть, би i до завтрього не дожив. Старшина_. Хоч би вiн i убив тебе, то ти не смiв його пускать; куди вiн, туди й ти! Сидiр_. Куди вiн, туди i ти! Провожатий_. Я йому кажу: ходiм, дядюшка, у волость, - а вiн i не слуха. "Iди, - каже, - коли тобi треба, я там нiчого не забув", - та й пiшов собi другою дорогою убiк. Старшина_. Нехай iде, а ти повинен назирцi за ним. Сидiр_. За ним назирцi. Старшина (до Сидора)._ Не мiшайся! Провожатий_. Я за ним. Вiн каже: "Покинь лучче мене, я додому шлях знаю i сам прийду. А щоб мене водили як арештанта - не привик!" Старшина_. А ти злякався та мерщiй навтьоки! Провожатий_. Злякалися б i ви такого чоловiка. Вiн оглянувся та й каже: "Iди ж, iди, чоловiче, прямо у волость, i я туди прийду!" Та так цi┐ слова сказав, що, менi зда║ться, i ви б послухали! Старшина (до писаря)._ Пишiть все оце в протокол! А ти, Сидоре, бiжи, позви сюди десяцьких та ще вiзьми чоловiка п'ять з добрими кiлками. Тепер я бачу, що вiн не хотiв безчестя, щоб його, такого хороброго лицаря, привели, а незабаром i сам буде! Певно, що вiн пiде зараз до Галi з звiсткою, що Олексу випустять; а ми його там i зв'яжемо зараз та в арештантську, а завтра з приговором в острог. Нехай не гвалту║, iродiв син! Отут вiн менi сидить! Та ззивай людей на сход. (Загляда до писаря в бумагу.)_ А приговор готов? Писар (не пiднiма голови)._ Готовий. Старшина (показу║ на провожатого)._ Вiн вам не нужен? Писар (пише)._ Нi. Старшина (до Сидора)._ Одведи його в холодну, а сам бiжи ззивай десяцьких i понятих, та людей на сход, що вони баряться?! Сидiр_. Зараз. Зна║те що? Я зайду з людьми в шинок та дам ┐м по добрiй чарцi, так вони будуть смiливiiцi, як прийдеться з тим iродом воювать, бо вiн же так не здасться, хiба ви його не зна║те? Старшина_. Добре, добре! Розумно пригадав. Веди ж оцього дурня в холодну. Сидiр (до провожатого)._ Ходiм! Провожатий_. Змилуйтесь, господин старшина! За вiщо ж ви хочете занапастить мене? Хiба ж я винен, що мене одного послали провожатим з розбiйником? ЯВА XI Панас тихо входить i сто┐ть бiля дверей. Старшина_. От ми змилу║мся! Пустив арештанта, тепер сам будеш арештант i замiсть його в Сибiр пiдеш! Провожатий_. Помилуйте, за вiщо ж? Старшина (до Сидора)._ Веди його! Не пускай арештантiв! Бурлака_. Вiн арештанта не впустив, ось тобi i арештант! На хвилину картина: старшина, почувши Панасiв голос, поверта║ться до нього i мов онiмiв; писар скочив з стiльця, звалив ш,оти, а Сидiр, одхилившись, неначе на нього хто замахнувся, хутко виходить. Полякались, нечестивi! За вiщо ти хочеш чоловiка садовить? Вiд злостi, що не по-твойому вийшло? Бачиш, прийшов сам, без провожатого. Старшина_. Прийшов без провожатого, а пiдеш звiдцiля з провожатим! Громада приговорила вислать тебе в Сибiр! Сьогодня i приговор пiдпишуть, уже готов он. А прочитайте йому. Писар _одкашлю║ться i вста║. Бурлака_. Не треба! Писар сiда║. Мовчав би ти лучче! Я знаю, що пiдлогом можна зробить усе! Але побачимо, як воно дальше буде! Може, ще замiсть мене ти пiдеш у Сибiр, воряга! Прийде незабаром i на тебе твоя! Ти дума║ш, що так тобi пройде? Нi, я тобi кiсткою у горлi стану, подавишся! Не справдяться тво┐ гидкi замiри, - не справдяться! Подивись ти в свою душу: хiба тобi щвидко других вииосатнть, коли ти сам замазаний, як та ганчiрка, що каглу затикають? У вiчi не глянеш смiливо! Старшина_, Не смiй розказувать у волостi,, я тобi тут рот заткну! Бурлака_. Нi, я тобi заткну! Украв громадськi грошi Е та й баришу║ш з жидом; пiдлогом хотiв парубка вiддать у москалi, щоб жениться на його дiвчинi; пiдлогом надiли у людей поодбирав; пiдлогом хочеш i мене запакувать, та ще й рота затика║ш? А не дiждеш ти, фойднику всесвiтнiй, щоб я мовчав! Старшина (до провожатого)._ Бери його, це твiй ареш|тант, i веди в холодну, а то я тебе запру! Провожатий хоче брать. Бурлака_. Не зачiпай, дурню! Вiн бреше. Ти бачиш, I' я осьде у волостi стою i не втiкаю нi вiд тебе, нi вiд нього, нехай сам бере, як йому треба! (Пiдступа до старшини, .а той вiдходить до писарського стола.)_ Писар нi в сих нi в тих. Чого ж ти тiка║ш вiд мене? Я хочу тобi подякувати за твiй приговор! Старшина (перелякано)._ Чого тобi треба?.. Не лiзь! Омельян Григорович, де ви у бiсового батька? Вiн тут задавить мене!.. Пишiть протокол! Писар_. Де два б'ються, третiй не мiшайся. Бурлака (припер старшину до столу)._ Злодюга, де твоя честь? У!! (Неначе хотiв кинуться на нього, та опам'ятався.)_ Тьфу! Смердючий, рук паскудить не хочу! (Вiдходить.)_ В Сибiр! За що ж? Я не вкрав, не вбив, кривди нiкому не зробив; хотiв овець оборонить вiд вовка, а вони самi йому в зуби лiзуть! Пропадайте ж, коли так! (До старшини.) _Пам'ятай, Михайло, що буде каяття - не буде вороття, i з Сибiру ║ сюди шлях!.. (Виходить.)_ Завiса. ДIЯ П'ЯТА У Галi в хатi. ЯВА I Галя (сидить за столом замислившись)._ Нещасна моя Доля! От уже друга недiля, як Олексу приняли у москалi, а дядько Панас пiшов з села i вiстки не пода║. Мати сердяться, щодня силують, щоб iшла за противного, осоружного старшину. Що його робить у свiтi божому, i сама не знаю. Зеленая лiщинонько, Чом не гориш, та все куришся, Гей, молодая та дiвчинонько, Чого плачеш, чого журишся? Ой якби я суха була, Я б горiла - не курилася, Ой коли б знала, що за ним буду, То не плакала й не журилася. I не плакала б, i не журилася. А як його не вернуть, а мене присилують вийти за старого Михайла, сама собi смерть заподiю. ЯВА II Олена (входить)._ Добривечiр, сестричко! Галя (сполохнувшись)._ _Ох,_ як ти мене злякала! Ну тебе! Олена_. Ото, яка-бо ти стала полохлива! А все через те, що журишся. Ти вже й на себе не похожа. Не журися, сестро, бог милостивий, Олекса вернеться: мати казали, що якусь бумагу дядько Панас подав, i началник обiщав вiдпустить Олексу зовсiм. Галя_. А мати коли бачили дядька Панаса? Олена_. Та вже, мабуть, днiв п'ять, як вони при┐хали з города. Галя_. Чом же й досi ти не забiгла до мене? Розкажи ж, сестро, що мати казали, чи бачили Олексу? Олена_. Та я за тим же й забiгала, щоб розказать. Я сама тiлько вчора прийшла вiд Шуляка - була коло машини. Оце зараз iду до Палажки, щоб вiддала хлiб, - вона у нас позичала, - а мати ждуть сьогодня Олексу кажуть, що безпремiнно буде. Вони, ненько, цiлий сувiй полотна вiддали якомусь писаревi, щоб скорiще Олексу пустили. Обiщав, що в п'ятницю, цебто сьогодня, Олекса вернеться. Галя_. Дай боже! Ти не чула, сестро, що то вчора про дядька Панаса всi громадяне судили у волостi! Олена_. Ох, чула! Бодай не казать! Вiтчим казали, що дядька Панаса засудять кудись далеко. Галя_. За вiщо ж? Олена_. Не знаю. Галя_. I нi один не заступився? Олена_. Заступався, кажуть, Петро, боже, як заступався, i ще дехто; так Петра кудись послали, а сьогодня сход; оце зараз пiшов вiтчим туди. Прощай, сестро, менi нiколи. Галя_. Посидь трошки, матерi нема, пiшли до Савчука на той бiк, а менi важко однiй сидiть, аж плакать хочеться. Олена_. З радiстю посидiла б, та нема часу. Якщо Олекса прийде сьогодня, то я дам тобi звiстку. Галя_. Скажеш йому, щоб до мене зайшов, менi якось нiяково iти до вас. Олена_. Добре. Вiн тебе визве, як перше викликав! Прощай! (Виходить.)_ ЯВА III Галя (одна)._ Бiдний дядько Панас! Вони за всiма оступаються, а всi проти них! А може, ║сть такi, що жалiють, але що з того: тут вiн тебе жалi║, а тут же бiда трапилась, не посмi║ голосу одвести, щоб зарятувать чим! (Мовчить.) _Ох, як важко на душi! Дядько Панас був менi i Олексi замiсть рiдного батька, а скiлько вiн помагав i другим?! От тобi дяка яка! Коли б йому звiстку подать про те, що тут без нього сталось, може б, вiн сюди не вертався?:. (Мовчить.) _Яле тепер менi з Олексою щастя буде, коли такого чоловiка, що замiсть рiдного батька був, запакують... i запакують, певне, через мене!.. Господи! Не допусти дядьковi Панасовi попастись в руки ворогам його! Тiлько подумаю про це, то зараз за серце вхопить, мов гадина коло нього обiв'║ться! Нудно ж менi тепер отут в селi сидiть, покинула б все i пiшла б свiт за очi, якби не мати! Ой глибокий колодязю, Золоти┐ ключi, А вже ж менi докучило, В свiтi горюючи. ЯВА IV Входить Бурлака i слуха послiднi слова пiснi. Бурлака_. Чого тобi, дочко, горювать? _Твоя доля ще не вмерла! Галя (здригнувши, оберта║ться)._ Дядько! (Кида║ться йому на шию i цiлу║.)_ Батьку мiй рiднесенький! Бурлака_. Годi, дочко, годi, заспокойся! Галя (усмiха║ться i сльози утира)._ Як менi радiсно i як менi тяжко, що ви прийшли! Бурлака_. Чого ж так: i радiсно, i тяжко? Галя_. Ви ще не зна║те, що тут... Бурлака_. Знаю вже. Я давненько прийшов в село, та декуди заходив i де про що довiдався. Старшина хоче здихатися мене. Вже скiлько днiв по┐ть громаду, щоб зробили приговор вислать мене в Сибiр. Сьогодня й я його бачив у волостi, вiн хотiв арештувать мене, та побоявся силою лiзти, бо нiкого у волостi, як на те, не було. У мене в головi миттю пронеслась думка там же задавить його, анафему, i вже пiдступив до нього, всерединi аж трусилось, i в головi почало шумiть. Якби ще одна хвилина, одна ураза - i закипiло б отут. (Показу║ на груди.)_ I зробив би те, що тiлько думкою пронеслось в головi; але вiн так злякався i таким гидким менi здався, що я тiлько плюнув йому межи очi та й пiшов. Там сход збира║ться. Заходив оце до Петра, - дома нема, кажуть, кудись послали. Тепер не буде кому i заступиться. Важко менi, дочко, на душi, грiха боюся, а без грiха не обiйдеться, бо мене всього вогнем палить, як я подумаю, яку неправду хочуть дурнi вiвцi зробить! Просив Семена, щоб прийшов сказать, що там громада зробе. Якщо приговорять, - то, щоб не лiзти грiховi в вiчi, я зараз-таки вп'ять змандрую. По┐ду знов у город, там найшов доброго чоловiчка, вiн порадить, як i що робить. I зайшов тiлько для того, щоб тебе побачить i розказать тобi, що Олексу не сьогоднi-завтра вернуть. Я доказав, що його пiдлогом одрiзнено вiд матерi i показано одинцем. Недовго воювать старшинi, скоро повинен при┐хать на слiдство непремiнний член. Галя_. Тяжко бачить, що ви нам щастя готу║те, а собi напасть наклика║те. Не радiсно менi тепер i Олексу бачить, коли вас на старiсть зашлють в чужий далекий край. Бурлака_. Не кажи так, дочко, бо ти мене розсердиш! Що б ти сказала, якби чоловiк топився, а я кинувся рятувать його та й сам потонув? "Божа воля", - сказала б. Отже, й тут так. Я потону, а ти i Олекса будете жить. _На безталаннi одного вироста║ щастя другого! Все од бога! Та ще поборемося, може, ще й не потону. Не журися, будь розумна, люби, Олексу по-прежньому, то й будете щасливi, а я свiй вiк прожив горюючи - менi однаково. А мати де? Галя_. Та пiшли на той бiк, вже скоро повиннi б i прийти. Може, ви, дядечку, чого-небудь попо┐ли б? Бурлака_. Хотiлось дуже ┐сти, та й перехотiлось спересердя. ЯВА V Семен входить. Бурлака_. Ну що? Семен_. I не розбереш, такий гвалт. Бiльша половина так iде, щоб пiдписать приговор, i вже пiшли у волость. Бурлака_. Продають! (До Галi.)_ Якщо ║ лишнiй хлiб, то дай менi на дорогу та знайди мо┐ сакви i пояс, що я зоставив у вас, як ┐хав у город. Галя_. Зараз, дядечку, сакви й пояс, зда║ться, в комору мати поклали. (Виходить)._ Бурлака_. А ти, Семене, бiжи зараз запрягай коней та повезеш мене у город. Я зараз до тебе зайду. Семен_. Я скоро справлюся, а ти не барись. (Виходить.)_ ЯВА VI Бурлака (один, довго мовчить)._ От тобi й дожив вiка меж сво┐ми людьми! Рiс, у степу, старiти став у степу, в степу й помру! Важко на серцi! Один, скрiзь один! Чудно склалась моя доля! Чи воно без_ талану чоловiк уродиться, чи талану у бога не заробить?.. Голово, вже стара голово, де прихилишся? У Крим... Знов перекопськi степи... Там всякий кущ i камiнець буде нагадувать молодiсть, що марно, марно пройшла!.. _Ох! Що, де я? Ще розкисну чого доброго! Якось так гидко на душi, i нiби аж плакать хочеться, цього ще нiколи не було. ЯВА VII Входить Галя, несе сакви i пояс, на которому в пiхвi нiж чабанський прив'язаний. Галя_. Нате, дядечку, сакви - тут я поклала кусок сала i хлiб. Бурлака_. Спасибi тобi. Що ж це матерi нема так довго? (Знiма з пояса нiж i пiдперiзу║ться, надiва через плече сакви.)_ Нехай нiж зостанеться, бо по городу недобре якось з ножем ходить. (Кладе нiж на стiл.)_ Галя_. А хiба ви зараз-таки й пiдете? Бурлака_. Менi нiчого тут ждать, дочко, бо вони знущаться будуть надо мною. По┐ду в город, i якщо по закону не можна буде дулi пiднести громадi, то подамся знову в степи - там легше жить з вовками-сiроманцями, нiж тут з темними людьми, ще дурнiщi вiд овець, а лукавi, як сам сатана. Галя_. Дядечку, голубчику! Я .покину все, прийду до вас i буду доглядать вашу старiсть! Бурлака_. Золоте в тебе серце! I я рад, що воно достанеться. мо║му племеннику. Живiть тут, як вам бог дасть; про себе ж дам тiлько тодi звiстку, коли можна буде обох вас бiля себе поселить i хазя┐нами зробить. Не журись, дитино моя. Одно вже те, що я буду знать про ваше з Олексою щастя, надасть менi сил легше перенести все те, що зо мною може бути. Ви молодi, ваша доля попереду, а моя що? Менi не страшне нiяке горе! Досада тiлько ┐сть мою душу, як згадаю овець, котрих по┐дом ┐сть Михайло, а вони ще й прислужують йому. Та що ма║ш робить? Ет, тiлько розвередиш болячку, як почнеш про це балакать! Прощай, мабуть, я матерi не дiждуся, а менi не хочеться з Михайлом знову побачиться. Галя (обнiна його)._ Мiй батько, наша оборона, не здолаю свого горя! Я день i нiч буду молить бога, щоб вiн послав вам луччий талан на старiсть. О, якби ви знали, як у мене серце болить! Я рада лучче зараз умерти, нiж роз'║днаться з вами, та ще, може, й навiки! ЯВА.VIII Тi ж i Олекса, входить хутко i весело. Олекса_. Здрастуйте! О, й дядько тут! (Обнiма Панаса i цiлу║. До Галi.)_ Зоре моя, чого ж ти така смутна, не ясна? Мене зовсiм пустили, тепер ми будемо щасливi! Ти мовчиш? А ви, дядьку, що це, в дорогу.наче налагодилися? Я ума не приложу, що тут ско┐лось? Бурлак _. Я в дорогу, а зоря твоя пояснiша║, як хмара, що трошки затягнула ┐┐, одiйде далi. Галю, не сумуй! От тво║ щастя! (Показу║ на Олексу.)_ Живiть любенько, i менi в далекiй сторонi буде радiсно згадать про вас. Прощайте ж! Де буду - дам звiстку. Олекса_. Що ж це таке, дядьку? Бурлака_. Старшина пiдвiв громаду зробить приговор, щоб заслать мене на Сибiр, так я оце пiду шукать правди, а не знайду - утечу туди, де людей нема! Менi нiколи балакать. От_ вам мiй заповiт: поберiться на цiм же тижнi - я "вас благословляю. (Обнiма║ Олексу, а потiм Галю.)_ Е! Ще розплачусь. (Iде до дверей.)_ Дверi одчиняються, i в хату входять Михаило i чоловiка п'ять з дрючками; Панас одступа трохи. Шукають мо║┐ погибелi! Серце чуло лихо, недурно воно щемiло! Старшина_. Тепер, голубе, тобi нiкуди тiкать бiльш! (Показу║ на людей з дрючками.)_ Й ще надворi стiлько ж. Бурлака (до старшини)._ Диявол ти лютий - гiрш диявола! (До понятих.)_ Ви куди лiзете? Чого вам треба? Нехай вiн зна, чого шука, а ви хiба зна║те? Кожний з вас i рiдно┐ дитини сво║┐ не захистить, як оцей диявол захоче ┐┐ з'┐сти. Вiн кров вашу п'║, а вам дасть чвертку горiлки, куплено┐ на вашi ж грошi, то ви радi помагать його диявольським замiрам! Старшина_. Що ви на нього дивитесь? Вiн всiх вас у вiчi ла║! Берiть його, йому найкраще мiсце в острозi. Накладай на нього залiза, щоб знов не втiк. Сидiр_ Ось i путо. Бурлака_. Бiднi, бiднi ви люде! Темнi! Хто бiльш усього вас любе, - того ви женете вiд себе. Що ж я вам зробив? Чим против вас провинився? За що ви таким соромом покрива║те мою голову на старiсть? За те, що вам хотiв послужить? Iуди, iуди! Прода║те вашу душу i совiсть! Галя (пада║ на шию Бурлацi i рида║)._ Дядечку, голубчику, сиротами нас покида║ш... Старшина_. Що ви слуха║те його теревенi! Сидоре, накладай на нього залiза! Бурлака (здригнув, мов гадина полiзла за пазуху, а потiм до старшини)._ Згнущайся, згнущайся! Тепер твоя сила!