Iван Карпенко-Карий. Бурлака ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Драма в 5 дiях ДIкВI ЛЮДЕ Михайло Михайлович - волосний старшина. Омельян Григорович -писар. Сидiрзбiрщик, прибiчник старшини. Петро Семен Д i д односельчане. Микола Павло 1-й ЧОЛОВIК 2-й ЧОЛОВIК 3-й ЧОЛОВIК 4-й ЧОЛОВIК Опанас - бурлака. Олекса - молодий парубок, його племенник. Галя - Олексина молода. Олена - сестра Олекси. Прiська - жiнка Петрова. Гершко - жид. Поштар. Громадяне, десятники, парубки i дiвчата. ДIЯ ПЕРША Волосне правленi║.Стiл. За столом сидять Писар, старшина Гершко_. ЯВА I_ Старшина_. Хто ж то базiка? Гершко_. Первий - Петро. Вiн каже, що замiсть того, щоб заплатить недо┐мку, - я з вами в кумпанi┐ куповав у мужикiв на громадськi грошi хлi'б будущего урожаю з великою уступкою. Вредний зовсiм чоловiк! I так все розказу║, наче вiн там був. Декотрi хазя┐ни почали забивать йому баки, то вiн чуть не бив Дмитра. Старшина_. Нехай собi чешуть язики! Собака бреше, а вiтер несе. Що то вони щитать нас будуть, чи як? Я ┐х пощитаю! А холодна нащо? Поки що цiна пiднiметься, продамо хлiб i бички, то й грошi покладем на сво║ мiсце; от ┐м i дуля, хоч би й до начальства дiйшло. Гершко_. Аби все було гаразд - ви лучче зна║те. Старшина_. То-то. (Смi║ться.)_ Ти не робiй, Гершку. Омельяне Григоровичу, що ви там записались так i не слуха║те, що тут Гершко розказу║? Писар_. Тут статистiка зовсiм голову заморочила. Старшина_. Покиньте, пощита║мо сво┐ дiла. Писар_. То ┐сть, хоч пропади: одно - статистiка, а другое - скопленi║ большое отписки. Старшина_. Берiть щоти. Кладiть. Ну, Гершку, кажи. Гершко_. Зараз. Я купив тисячу пуд пшеницi на роз-i; писки. Скидки з пуда двадцять копiйок проти цiни, яка буде восени, та проценту за те, що вперед дав грошi, з кожних утрьох рублiв-мiрка жита або ячменю. Записали? Писар_. Записав. Гершко_. Тепер роздав п'ятсот рублiв тим, що не схотiли хлiба продавать пiд розписки, i кожний хазя┐н з трьох iрублiв принiс за процент мiрку пшеницi або двi ячменю, що у кого було. Окрiм того, кожний хазя┐н повинен одробить один день за вигоду. Старшина_. Ну, це в роздiл не пiде. Це вже мо║ щастя, тiлько ж у мене й буде що робить! Цього ви не записуйте в щот! Писар_. А скiлько ж ячменю i пшеницi принесли? Гершко_. Це треба подивиться, я з собою записок не брав. Писар_. Ну то так не дощита║шся, це настояща статистiка! Гершко_. Найкраще ходiм до мене, ми там удвох i пощита║мось. Старшина_. Ай справдi. Писар_. Ну, а статистiка? Лежатиме? Гершко_. Полеже, хiба так ┐┐ зараз i схопиш? Писар_. Та вам байдуже, а мене становий знову буде лаять! Старшина_. Пусте дiло. А ти, Гершку, все-таки наслухайся, що там горлата голота базiка, хоч вона i не страш ¾ все ж лучче, коли зна║ш. Тепер, слава богу, страшних нема║. Був тут у нас митець бунтовать громаду. О, тодi погано, а як Панаса не стало, то хоч дехто i дере горло, але на бо нiчого не тямлять! Гершко_. Що ж то за птиця, той Панас? Старшина_. Не бiйся, його тут нема: вiн десять лiт уже в Криму чабану║, навряд чи й прийде! Гершко_ (смiючись)._ Нехай його там вовки з'┐дять, коли вiн страшний. Писар_. Та йди вже - може, хоч горло даси промочити, а то зовсiм засохло. (Склада бумаги.)_ Ну й надо┐ла менi та статистiка, ви не повiрите! Через не┐ i лишню чарку вип'║ш. Виходять. ЯВА II Старшина (один)._ Ехе-хе! Дiла, дiла! Коли-то ти ┐х покiнча║ш? I усе ║, благодарить бога, а ще мало! Що б то задовольниться. Отже нi, така вже пелька людська несита. Другу тисячу доклав, а хлiб та скот продам, то з баришiв закладу третю, i всi грошi громадськi треба здать у казначейство, щоб не скушали. Ще щоб не пiйматься! Хоч i не показу║ш виду, що страшно, а на душi якийсь неспокiй раз у раз: ну, як начальство довiда║ться,що я на громадськi грошi баришую, пропаде багато працi! Наче аж легше, як тiлько подума║ш, що вернеш грошi - i грiхiв нiяких! Поможи боже! Тодi вже не буду зачiпать казенних грошей. Оцей тiлько раз коли б благополучно... А тут ще другий неспокiй! _Ну,_ що ти будеш робить на свiтi божому? Запала в око дiвка, тут ║ у бiдно┐ вдови - Галею прозива║ться, - i нудюсь свiтом! Та вже ж стара Марiя не сказилась, щоб не вiддала сво║┐ дочки за мене замiж. Та й дiвчина ж! Чорт ┐┐ зна║, в кого вона игуродилась така хороша! Там така дiвка, що тiлько гляне... А!.. Аж тодi вже буду задовольнений, як висватаю Галю. Послав оце Сидора до старо┐ Марi┐ - почу║мо, що скаже! Не думав уже й жениться, а от розбагатiв - гарно┐ жiнки захотiлось... Хто його зна, коли вже тi дiла покiнчаю... Що ж це Сидора так довго нема? (Загляда у вiкно.)_ Зда║ться, вiн iде. Аж тремтю: що то вiн скаже? ЯВА III Входить Сидiр. Сидiр_. А я думав, що ще застану дома, та заходив до вас. Старшина_. Ну що, бачив? Сидiр_. Та чи ви зна║те, що Параска провiдала якось, що ви свата║тесь, там репету║ - мало не вискочила на хату. Старшина_. А нехай ┐й бiс, тiй Парасцi, - обридла вже вона менi! Кажи, що Галя, чи согласна? Сидiр_. Та де там вам согласна, не хоче: в нього ║ вже, каже, Параска. Старшина_. Та що ти менi з Параскою лiзеш у вiчi? Хiба я з нею вiнчаний, чи як? Ти дiло менi кажи. Сидiр_. Не хоче в одну душу: лисий, каже, старий! Старшина_. Тю на ┐┐ батька! Який же я старий? Адже ж нехай прирiвня║ до мене якого парубка, чи справиться зо мною? Сидiр_. Коли ж, бачите, дiвчина вона дуже молода, красива, то де вже ┐й iти замiж за вас. Старшина_. А чому ж i не йти! Яка ж розумна дiвка не пiде за багатого хазя┐на, хоч би й немолодого? Сидiр_. От бачите, а вона каже: яка розумна дiвка пiде, хоч би й за багатого, та за старого. Старшина_. Чи не брешеш ти? Сидiр_. I, ║й-богу, правду вам кажу, не хоче: й руками, ; й ногами брика║ться. Мати каже, що вона коха║ться з Олексою Жупаненком, а примусить ┐┐, каже, не маю сили: як не ,схоче, каже, то вона й повiситься, я ┐┐ знаю. Старшина_. То ти так i кажи! Тепер я бачу, через що я й старий, i сякий, i такий. Це друга рiч! Ну, то постривай, я покажу ┐й Олексу! Постривай... Он що!.. Постривай!.. Еге! Сидоре! Я тебе зробив хазя┐ном, помагай же менi! Сидiр_. Кажiть, я все зроблю. Менi аби отвiту нiякого. Старшина_. Який там отвiт! Вiзьми ти Олексу зараз пiд арест, у мене конi на тiй недiлi, покраденi, скажи, що на його пада пiдозрiнi║. Галя вiд нього вiдкинеться, як вiд злодiя, а там ми ще помiрку║мо з писарем, якщо буде стоять на свойому, чи не можна його в москалi запроторить. Пiсля завтрього якраз прийом в нашому участку. Так, так! А може, ще що видумаю. Iди зараз та гукни Омельяна Григоровича, вiн тут, у Гершка у шинку. Сидiр_ виходить. _ ЯВА IV Старшина (один, гука в дверi)._ Мерщiй писаря зви! От тобi й раз! Хто ждав, щоб дiвчина, гола як бубон, не пiшла за мене замiж? Але я хочу, щоб вона була мо║ю жiнкою. Хотiв я розбагатiть - розбагатiв; хотiв я почету - маю; тепер хочу красиву молоду жiнку - та й не добуду?! Нi, добуду! Я Олексу того й у Сибiр пошлю, як на те пiде! Все спродам... Нi, це вже лишн║: цiлий вiк наживав, та й збуть? Можна й так обiйтись!.. Старий, каже, дурна, дурна! А грошi, а худоба!! Хотiв би я тепер упирем буть, щоб причарувать ┐┐... ЯВА V Входить писар. Писар_. Пощитались. Виходить баришiв п'ятсот рублiв. Сотняжка и менi перепаде! Старшина_. Двi! Тiлько зробiть дiло. Омельян Григорович, скажiть менi: чи можемо ми з вами вкупi заправить так, щоб супротивникам нашо┐ волi прийшлося i свербляче, i боляче? Писар_. Як у якому дiлi, а до того ще й як кому, треба знать послiдовательно. Старшина_. Ви вiд мене не обiженi? Еге, нi? То й знайте: помага║те менi - собi помага║те. Писар_. Iстина. Я всегда так думав i так поступав, що це ви так збентеженi? Яке там дiло? Мабуть, круте? Старшина_. Многосложне дiло, Омельяне Григоровичу, але як i вигра║мо, то й могорич буде!.. Писар_. Многосложний? Старшина_. Он який! Писар_. Кажiть. Старшина_. Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумi║те. ксть тут дiвчина прехорошая собою - Галя Королiвна. Менi захотiлось ┐┐ взять за жiнку. Послав сватать, а вона не захотiла. Писар_. Це дiло трудне: В душу не залiзеш i туди ┐┐ не навернеш, куди сама не схоче. Старшина_. Не те. Слухайте далi. Вона не хоче за мене через одного парубка - Олексу Жупаненка. От цього-то Олекси треба здихаться - i Галя Королiвна моя. Розiбрали? Писар_. Тепер розiбрав. Здихаться? У городi ║ у нас один чоловiк, Казюкою прозива║ться, так той тiлько й порадить, як здихаться. Старшина_. Як самi не придума║мо, то й до Казюки вдаримося, - я Казюку й сам добре знаю, не одну справу з ним виграв! А поки що самi помiрку║мо. Оце зараз я послав Сидора заарештовать Олексу за те, що буцiмто вiн покрав мо┐ конi на тiм тижнi. Менi зда║ться, що Галя вiд нього вiдцура║ться, як почу║, що вiн злодiй. Та цього мало. Чи не можна його в москалi вiддать? Бо з кiньми справи не вигра║м. Ну лишень розкиньте розумом! Писар_. А постривайте, справлюсь, яке його посемейство. Старшина_. Мати-вдова i три сестри. Писар (шука║ по списку)._ Один син. Старшина_. Мати вийшла замiж та живуть при вiтчимовi. Писар (ударив по списку)._ Ой, постойте, - можна. Старшина_. Чи ║сть же таке дiло, щоб воно було невозможно? Хiба ми сьогоднiшнi? Ну, кажiть, як? Писар_. Мати, значить, Вербенчиха, дочки при нiй, а Олекса Жупаненко особо остався - одиночка, значить, а одиночки йдуть! Так i по списку показано. Старшина (цiлу║ писаря)._ Голова! Писар_. Постривайте, а як по справцi скажеться... Старшина_. То друга рiч, нехай оказу║ться, а тим часом не буде мiшать. Писар_. Та чи так? А як хто заступиться, як мати пожалу║ться? Старшина_. Куди ┐й к бiсу жалуваться! Та ми ┐┐ охолодну запрем на той час, поки приймуть Олексу; а менi би Галя побачила, що Олекса в москалi пiшов, то вона моя. Писар_. Як так, то й так! Значить, пiдженем свою полiзу. Глядiть же: двi сотнi з баришiв i могорич! А тим часом аайте здоровi, я пiду до Гершка, там ще щоти зоставив, треба кiнчать. Старшина_. Я вже знаю, якi то щоти, лучче б ви ┐х не кiнчали, бо ще рано, може трапиться яке дiло, а як щоти скiнчите, то... Пиcap_. Я свою степень понiмаю! От тiлько статистiка менi в печiнках сидить - та нiчого, не ударим в грязь лицем: таку статистiку пiдведем, що тiлько руками становий розведе. (Виходить.)_ ЯВА VI Старшина (один)._ От i хороший чоловiк, тiлько торка багато! А голова золота! Ну, зда║ться, дiло iде на лад! Коли б менi тiлько це дiло виграть - годi! Буду в церквi щопразника отаку свiчку ставить!.. О, зда║ться, це Сидiр iде. Так, вiн, i Олекса з ним. Ану, попробую ще ласкаво заспiвать. ЯВА VII Сидiр i Олекса. Сидiр_. Так, так, голубчику! Нiчого тут крутить i сюди i туди, у на то свiдки, що ти коней вiддав злодiям! Олекса _Та бога ви побiйтеся, я вам десять свiдкiв подам, що як у старшини коней покрадено, я був аж у Висцi, на весiллi, там i ночував, там i на другий день зостався i тiлько в обiд третього дня при┐хав. Старшина_. Та вже як не вертись, а треба буде признаться, бо з города я получив звiстку, що злодiй пiймався i на тебе показав. Олекса_. А щоб вiн катовi на свого батька показав! Не паскудьте ви мене, ви зна║те, що ми були хазя┐ни i мiй дядько Панас був старшиною, як i ви, а що тепер зубожiли, то це не порок, може, ще й ми хазя┐нами будемо. За що ж ви таку бiду наклика║те на мене. Старшина_. Бач, у дядька пiшов! Дуже цiкавий! Гляди, щоб i тобi, як i дядьковi, не втерли носа. Були хазя┐ни! А тепер твiй дядько - бурлака, чабаном десь служить, а все через те, що розумний дуже. Олекса_. Дай боже всiм такого розуму. Сидiр_. Ти лучче попроси старшину, а то ти все гостро одказу║ш. Старшина_. А вийди, Сидоре, в сiни, я з ним побалакаю. То вiн тебе соромиться! Сидiр виходить. Чу║ш, парубче, я тобi i конi подарую, i дiла нiякого не заведу, i ще дам сто карбованцiв... тiлько вiдсахнись ти вiд Галi Королiвни - я ┐┐ сватаю! Iди куди в найми, скажи, що коха║ш другу - одкинься вiд не┐! Бо як цього не зробиш, то я тебе i в острог посадю, i в москалi вiддам - все одно пропадеш. Олекса_. Так ось воно що! Ви б так i казали: це ви купу║те у мене мою дiвчину? Нi, дядьку, бiдний я, правда, i сто карбованцiв грошi, але я повiсився б на другий день або й зараз, якби взяв у вас сто рублiв для того, щоб розпанахать свою душу, зсушить сво║ серце разом з чужим серцем! Нi, дядьку, цього не буде! Ви мене не зляка║те тим, що посадите. Посадите - то й випустите. А в москалi пiду, то не по вашiй волi, а так, значить, слiд, тепер усi iдуть. Тiлько менi писав дядько Панас, що я вiльготний... Старшина_. Я тобi покажу вiльготу, коли так! Бач, який завзятий! Я до тебе ласкою, а ти гуком на мене! Е, собачий сину, стривай же, я тебе поки в москалi вiддам, то ще й рiзками випорю, волосним судом. Сидоре! Вiзьми його в холодну, ми з ним завтра розправимося, ач яке зiллячко! Сидiр_. Iди. Олекса_. Грiх вам буде, дядько! Я всiм людям розкажу, за вiщо ви надо мною згнуща║тесь. Старшина_. Посади його та поклич писаря. Сидiр_. Та онде й вiн, i Гершко бiжать сюди обидва. Сидiр з Олексою виходять. ЯВА VIII Старшина (дивиться у вiкно)._ Диви, й справдi, неначе ┐х хто в потилицю турлить, - бiжать. Чи не побився, бува, Гершко з писарем?! Ще мало клопiт-розбирай сво┐х. Ну, вже той Омельян Григорович, з духовних, а не по-духовному поступа... ЯВА IX Гершко i писар разом в дверi вскочили i застряли. Гершко виборсався первий, а писар, п'яний, говоре з дверей. Писар (в дверях)._ Постой, Гершку, ти не розкажеш, загарчиш тiлько, бо ти захакався, як собака. Гершко_. Не журiться за мене, глядiть, щоб самi не впали! Старшина_. Бачите, Омельяне Григоровичу, а казали, що свою степень понiмаете! Писар (пiдходе)._ Всеконечно понiмаю! Ето не ваша, а моя печаль! Старшина_. Що ви там натворили? Писар_. Все як слiд. Постойте, я вам по порядку. Тiлько що я випив послiдню чарку i закусив хваршированою щукою, у нього славна щука... Старшина_. Та кажiть вже: чи ви побились, чи що? Писар_. Боже сохрани! Вот (цiлу║ жида),_ значить, мир i любов! А тiлько дело важное ║сть. Гершку, повествуй! Гершко_. Пам'ята║те, як ви сьогодня сказали, що тут у вас був бунтовщик Опанас Бурлака? Старшина_. То бий вас сила божа, якi полохливi! Так же ж був, а тепер чорт його зна║, де вiн! Кажiть толком - що там трапилось? Гершко_. Ну, слухайте ж сюда: оцей самий Бурлака сидить у мене в шинку, тiлько що прийшов. Там його обступили люде! Розказують, що Олексу заарештували, чули, як Сидiр гвалтував, що вiн коней ваших покрав; i той Панас сюди збира║ться. Я затим i прибiг, щоб вам сказать. Старшина_. Та нi, то не вiн! Де йому тут узяться? То тебе лякали. Гершко_. Вiн! Перелякав мене на смерть: ножем ударив по столу - загнав його по саму колодочку. Писар_. Верно, как статистiка! ЯВА X Входить Бурлака, в постолах, в свитi, з торбою за плечима i з чабанською гирлигою в руках. Писар присiда бiля столу, жид задом крадеться за дверi i щеза. Бурлака_. Здрастуйте вам. Не пiзнали? Старшина (стривожений трохи, але не показу║ виду). _Ба нi, пiзнав. Давно прийшов? Бурлака_. Та оце тiлько що ввiйшов в село! Як же ти пожива║ш, Михайло? (Iде до нього, хоче почоломкаться.)_ Старшина_. Ти знай честь, пам'ятай, з ким говориш! Зда║ться, бачиш, що старшина (показу║ знак),_ то треба й говорить якось iначе. Бурлака (трохи одступа назад)._ Це так товарища стрiча║ш? Ну, вибачайте, господин старшина. А я й чув вiд людей, що ви стали великий, пан, що до вас нi приступу тепер, та i не вiрив, аж воно i справдi так. Вибачайте ще раз. Старшина_. Яке менi дiло до людського пащекування! Всяк повинен знать сво║ стiйло. Чого тобi треба? Бурлака_. Бачите, я йшов додому спочивать, на старiсть надо┐ло менi мiж чужими людьми тиняться. Сивiть почав, i нi до кого було голову прихилить! А тут у мене зостався племенник - Олекса Жупаненко, - думав у нього доживать старiсть. Приходжу сьогодня в село, питаю про свого Олексу, а менi й кажуть, що його тiльки що заарештовано. Так я й додому не заходив; розпитав, хто старшина, зараз i сюди - думаю собi: старий приятель Михайло дасть братерську раду. Одначе бачу, що ради не буде. Ну, хоч скажiть менi, будь ласка: за вiщо ж хлопця посаджено пiд арешт? Старшина_. А ти що менi? Начальник, чи як, що я тобi буду розказувать, за вiщо кого в холодну посадю?! Бурлака_. Ба нi! Ви менi начальник, а всякий начальник повинен заступаться за правду i кожному мирянину давать i пораду, i одповiдь на його питання! Старшина_. Та я знаю, що ти дуже розумний, з тобою не збалака║ш! То ти тiлько за цим прийшов? Менi нiколи, iди собi з богом! Бурлака_. Як же це буде? То ви й не скажете, за вiщо мого племенника посадили? Старшина_. Пiшов собi геть! Що ти менi молитву прийшов читать? Бурлака (пiдходить, старшина одступа)._ Слухай, Михайло! Я не подивлюсь, що ти старшина, а тiлько не заговориш по-людськи, то виволочу тобою всю хату! Кажи, не дратуй мене: за вiщо взяли парубка? Я не одступлю за порiг, поки не довiдаюсь! Старшина (огляда║ться.)_ Омельян Григорович, де ви? Писар_. Я тут - на мiсцi. (Шука наче чого.)_ Перо десь упало. Старшина_. Пишiть протокол! Чули, що вiн казав? Писар (пiдiйма║ться, витрiщив очi i дивиться)._ Не уро-зумiв! Бурлака_. Шкода, пане-брате, твiй писар тепер тiлько мислiте може писать. Бач, який гарний - мов сова! Ще раз просю тебе, Михайло Михайлович, не дратуй мене, скажи: за вiщо ти арештовав Олексу? Старшина_. Твiй Олекса - злодiй, за то й сидить, чув? Бурлака_. Злодiй?! Брехня! Люде зараз казали менi, що Олекса смирний, роботящий i чесний хлопець! Не шуткуйте цим словом, господин старшина! Все мо║ щастя в цьому парубковi: вiн мiй племенник, вiн мiй хрещений син, я задля нього тiлько сюди й вернувся. Коли правда, що Олекса злодiй, я вiд нього вiдцураюсь i завтра ж вернусь назад, а коли довiдаюсь, що нi... Глядiть! У Бурлаки та сама душа зосталась i те саме серце б'║ться в грудях, котрi дванадцять лiт тому назад водили його скрiзь шукать правди. Я i тепер знайду правду!.. (Виходить.)_ Старшина (до писаря)._ Шукай, шукай! Вiтра в полi... Ну, а ви - хоч викрути: яка тепер з вас порада? Писар_. К вечеру - как стьоклушко! Завiса. ДIЯ ДРУГА Дворище волосного будинку. ЯВА I Сидiр i писар. Сидiр_. Ви ще не зна║те Бурлаки, - вiн нiчого не подару║. Бачите, не вспiв у село увiйти, вже й колотить миром, а все через кого? Через дiвку! Писар_. Михайло Михайлович дуже ласий на баб'ячий рiд, нiгде правди дiть! Сидiр_. Наробить йому Галька клопоту! I то ти скажи, на милость божу, заманулось чоловiковi! Хiба мало цi║┐ поганi? Писар_. Коли ж гарна бiсова дiвчина: оком поведе - й слабого з постелi зведе. Сидiр_. Так засватана ж уже! Писар_. Тим вона ще краща: засватана дiвка вподоби! Сидiр_. Глядiть, щоб не було бiди! Писар_. Пусте дiло, нiяко┐ бiди не буде. Ми на законном основанi┐ вiддамо Олексу у москалi. Сидiр_. А як же вiн витягне далекий жеребок? Писар_. А доктор нащо? Доктору заплатить, то вiн буде бiльше бракувать, щоб добраться до Олекси. Сидiр_. Хiба! Ну й голова! Сьогодня буде война. Бурлака радив пощитать волость, там така буча вийшла, що страх: однi за Михайла, а другi протiв нього! Писар_. Ти б iшов до шинку, там вже зiбралися, треба могоричить декого. Утремо носа Бурлацi. Сидiр_. _Та ми вже радилися з Михайлом Михайловичем. Зна║те, що я вам скажу: ║й-богу, страшно iти, ще битимуть. Вчора похвалявся Петро. Що буде, то буде, побачимо, - пiду! (Виходить.)_ ЯВА II Писар_. Що воно за чоловiк цей Бурлака? Може, й справдi його послухають i причепляться щитать волость? Та, впрочем, що ж вони зроблять, як не дать ┐м книг? Одна морока! Пiду, поки сход, може, скiнчу вiдомость про заводи. Ну вже менi ця статистiка обiсiла, аж нудно робиться, як згадаю про не┐! Де ж, однiх хворм дванадцять! Шутка сказать! (Виходить.)_ ЯВА III Старшина (один)._ Сьогодня треба дiло повернуть круто. Як зiб'ю Бурлацi пиху, то знову буду панувать. Держись, Михайло! Коли б менi завтра тiлько Олекси здихаться, а там, поки його вернуть, поки що - то ми Галю висвата║мо. Не знаю ж, чи писар у волостi? Вже й на сход збираються. Сьогодня ще й на весiлля треба пiти - просили. Може, там i Галя буде? Пiду безпремiнно - чи не влучу години, щоб побалакать з нею! (Iде у волость.)_ ЯВА IV 3-й чоловiк. _Я ще малий був тодi, як вiн пiшов з села, то i негаразд його знаю. Скажiть менi, чи його так-таки Бурлакою i прозивають, чи це вiд того, що вiн бурлакував? Петро_. Через те, що бурлакував, через те й Бурлакою звуть. Щоб ти знав, що вiн за чоловiк, то я тобi розкажу. Давно це було, ще за крепацтва, - бодай не верталось! Ми вмiстi з Опанасом пасли валахiв панських, - лiт нам було, може, по п'ятнадцять. Раз надвечiр попасом прийшли ми з валахами до лiска, - ось що за Варчиною балкою, - де не взявся, сучо┐ пари, вовк i задавив двох валахiв. Бiда - битимуть. А Панас такий був, що не доведи боже, якби його вибили - пiдпалив би двiр, сердитий та завзятий! Ото Панас й надумав тiкать на Басарабiю , а ми сиротами були. Пригнали ми валахiв додому, - ввечерi ┐х не лiчать. Повечеряли, вкрали хлiба та й подались. Де та Бесарабiя - нi вiн, нi я не зна║мо! Йшли навпростець, куди Панас вiв. Вiн був цiкавий i чув, що Басарабiя в той бiк, де сонце сто┐ть в обiдню пору. То так i йшли на сонце. Не стало у нас хлiба, я зовсiм пiдбився, почав плакать i лаяться. Опанас довiв мене до якогось села i сказав: iди, каже, в село i признайся, звiдкiля ти, то тебе назад пошлють, бо не тобi, каже, бурлакувать! Попрощався зо мною та й пiшов. Так Опанас пропадав лiт двадцять, а може, й бiльше. Як же настала воля, вiн i прийшов додому. Розказував, був аж коло Дунаю, а послi попав до якогось нiмця в Крим, там чабанував, та й грамоти добре вивчився. 3-й чоловiк_. От чоловiк - свiта побачив! Петро_. Еге! Та й недурно ходив. Скоро прийшов, зараз хазяйство почав заводити, - грошенята були. Тодi ще якраз уставнi грамоти робили, от ми його й вибрали старшиною. 3-й чоловiк_. Так вiн i старшиною був? Тепер пам'ятаю, пригадав! Коло його хати раз у раз народ збирався, i вiн ┐м розказував. Через що ж вiн знову подався бурлакувать? Тодi ж воля вже була. Пiдходять люди: 1-й i 2-й чоловiки i ще дехто. Петро_. А був у нас посередник, чоловiк нiчого собi, тiлько все грошi позичав, через те i промотався. Один раз причепився до Панаса, щоб той позичив йому з громадських грошей тисячу рублiв. Опанас не дав. Ну, i завелися. Посередник його змiнив i настановив Михайла Михайловича, що й досi хазяйну║, а Михайло зараз i позичив грошей посередниковi, значить. Ото тут i пiшло. Опанас почав правди дошукуваться i таки добився, що губернатор посередника змiнив, але ж i сам, ┐здючи то сюди, то туди, спустив всi грошi, якi привiз з Криму. Тодi i каже: я свого добився, грошi громадськi вернув i посередника вигнав, а тепер знову пiду зароблять собi грошi. - та й пiшов до прежнього хазя┐на в Крим. I оце вже, мабуть, лiт бiльше десятка, як його не було в селi, тiлько iнодi грошi присилав сестрi Горпинi. 1-й чоловiк. _Так вiн, мабуть, знову грошей принiс. I я його добре пам'ятаю, вiн же наш сусiда i з покiйним батьком був приятель, то я часто слухав, як вiн, бувало, в недiлю почне розказувать про божественне i про всякi землi. Батько казали, що вiн усю Библiю прочитав. 2-й чоловiк_. Як же то вiн ще й досi з ума не зiйшов, бо, кажуть, як Библiю всю прочита║ш,, то безпременно з ума зiйдеш! Я чув, як баба Ярина казала, що Бурлакiв дiд був запорожець i накладав, каже, з чортами. Може, й вiн через те такий тямущий вийшов. 1-й чоловiк. _Отак ушквар! Хiба чорти стали б його вчить святому письму? Всi смiються_. Ну й вигадав! 2-й чоловiк_. Чого ти зуби скалиш? Послухав би, що Ярина каже!.. 1-й чоловiк_. Сидiв' три днi-та й висидiв злиднi! Смiються._ ЯВАV Приходить Семен. Семен_. Здрастуйте вам! А хто то висидiв злиднi? 1-й чоловiк_. Та тут комедiя: вiн каже, що чор┐и вивчили Панаса Бурлаку святому письму. (Регоче.)_ 2-й чоловiк_. Брешеш! (Сердито передразню║.)_ Ге-ге-ге! Якого бiсового батька смi║шся? 1-й чоловiк_. Не кажи нiчого, не подумавши, то й смiяться не будуть. 2-й чоловiк_. Тьфу! (Виходить.) _ 1-й чоловiк_. Не дай бог, який гарячий, плюнь у друге мiсце. Петро_. Та годi вже вам! Всi. Ба й справдi, завелися, наче малi дiти! 3-й чоловiк. _Он Бурлака iде, i люде з ним. Петро_. Може, хоч трохи приборка║ крила нашому Михайловi Михайловичу. I що тiлько вони виробляють, то й сказать не можна. ЯВА VI Приходять Опанас, Микола, дiд, Павло i ще люди. Бурлака_. Таке-то, люде добрi, робиться у вас: взяв парубка i нi за вiщо посадив у холодну та й держить. Тепера вiн один син у матерi, а старшина ставить його без вiльготи по списках! Захотiлось йому, бач, молоду Олексину собi висватать, а та йому гарбуза пiднесла, i то вiн так мститься. Вiн вас усiх заставе робить на нього, як ви будете мовчать! Дiд_. Бодай не казать. Роблять, що хотять: Сидiр Кавун та писар орудують всiм. Котрi багатшенькi, тягнуть за ними. От хоч би й з надiлами: хто не мав сили-поприбирали у надiли до себе, а тепер нiяк не вiдтяга║мо. Поки дiти були малi, то й я сво┐ надiли вiддав, - аби виплачували; а тепер дiти пiдросли, став требувать назад, - кажуть, нiби я продав, ще й документи якiсь показують. Бурлака_. То це, виходить, пiдлоги. Дiд_. А пiдлоги. Бурлака_. Так чого ж ви дивитеся? Сход ма║ право повертать усi надiли тим, кому вони належать. Дiд_. А так, так! Бурлака_. От сьогоднi виберемо щотчикiв, пощита║мо його. Як я розiбрав дiло, то вiн багато грошей замотав, а ви мовчите, кожний про себе дба║, а за громадське байдуже. А там i до надiлiв доберемось. Дiд_. Та це правда. Петро_. Нi, братцi, не так нам Михайло допiк, щоб i тепер йому мовчать! Аби був чоловiк, щоб шлях показав, то ми його приструнчим! Звiсно, ми люде темнi, а вiн з писарем i робе, що схоче. Микола_. А що ти йому зробиш? Базiка║ш тiлько! Дiд_. Вiн скрiзь руку ма║, а ми що? Петро_. Одсохне йому та рука, як Опанас вiзьметься. Микола_. Там уже побачимо. Петро_. Та й побачимо! Треба, братцi, тiлько за Панасом тягти, а як пiдемо урозтiч, - нiчого не вийде. Павло_. А хто ж то руку буде тягти? Старшина як вийде, то й ти язика прикусиш. Микола_. Бо й прикусе! Петро_. Аби ти не прикусив, а я не з тих. Микола_. Та то ти смiливий оце зараз, а як у холодну посадять, то не те заспiва║ш. Петро_. У холодну! Дзуски! Короткi руки! Хто ж поведе? Хiба ти, може? Микола_. Як звелять, то й я поведу. Петро_. Зна║ш, що я тобi скажу? Микола_. А що? Петро_. Та то... Микола_. Кажи ж, що? Бурлака_. Постойте, братцi. За вiщо ви сваритеся? Ви старшину вибрали, ви його й змiнить можете. Тiлько ж як ви будете свариться, то нiчого не вдi║те. Це йому буде ковiнька на руку. Павло_. Хто ж тобi казав, що всi хочуть старшину скинуть. Сидiр_. Як його скинем, то тебе виберем, чи як? Павло_. I ти будеш такий самий. Бурлака_. От бач, уже й знайшлися тi, що з однi┐ миски сьорбають! Нехай i тебе виберуть, нехай i цей самий буде, але ж подумайте: де вiн того добра набрав? Хiба не чули, що вчора балакали, як старшина на громадськi грошi купу║ хлiб через жида? Силою хоче вiд парубка дiвчину взять, згнуща║ться над усiма, - це гiрше султана! 3-й чоловiк. _Та не гомонiть-бо так голосно, он старшина сто┐ть у вiкнi, ще почу║. Петро_. Нехай слуха, коли вуха ма║! Вони замотали бiльше двох тисяч оброчних, а з нас шкуру деруть! 3-й чоловiк. _Та цитьте, бо почу║. ЯВА VII Громада ста║ купками, купками iде i розмова. На однiм мiсцi сцени. Дiд (балака до тих людей, з котрими виходить)._ Та вже ти менi що хочеш кажи, а надiли треба повертати тим, що в уставну грамоту записанi! З гурту. _Так це так: сьогодня я не можу оплачувать i вiддам вам надiл, а через яке врем'я знову вертай. Павло (пiдходить)._ Дiд через те так кажуть, що ┐х син покинув надiл та й пiшов з села; менi той надiл накинули, як ще земля була дешева, i я за нього платив лiт сiм, а тепер син вернувся, земля подорожчала - вертай йому надiл! Дiд_. Не тiлько мiй син, багато ║ таких! Що ж ┐м, без землi зоставаться, по-твойому, чи що? Павло_. Про мене, нехай ┐м дають землю, а я надiла не вiддам. Дiд_. Як присудять, то вiддаси! На другiм мiсцi сцени. 2-й чоловiк (до 3-го, котрий одiйшов вiд Петра i пiдiйшов до 2-го чоловiка)._ Воно, я тобi скажу, як придивиться гарненько, то виходить Петрова правда. Аби б тiлько Опанас взявся. 3-й чоловiк_. Та й я так кажу, тiлько на бiсового батька так репетувать, почу║ ще, то поки там що, а в холодну запре, от тобi й справа. 4-й чоловiк_. Як вовка бояться, то й в лiс не ходить! З гурту. Та ти смiливий щось! Тi, що слухають, регочуть. На передi кону. Петро (до 3-го чоловiка)._ Чого ти бо┐шся? Ну, почу║, так що? Адже ми по закону! Чоловiк розводить руками i йде до чоловiкiв 1-го, 2-го i 4-го. Микола (до Петра)._ Терпiть не можу, як воно розпустить пащеку! Хоч би вiд себе, а то, мабуть, Опанас навчив. Випив та й верзеш. Петро_. Брешеш! Я стiлько ж випив, як i ти! А по-твойому як? Лучче мовчать? Нехай мотають, нехай обдирають - еге? Микола_. А чим же ти докажеш? Петро_. Чим? Як чим? Та тим... Микола_. От бач, що й сам не тямиш, що балака║ш. Петро_. Опанас докаже! Микола_. Що ти менi Опанасом тика║ш! Опанас позавчора тiлько прийшов i вже вiн розумнiший за всiх став. На ганку показуються старшина з писарем i слухають. Петро_. Бо й розумнiший, де ж тобi до нього! От почу║ш, то тодi i язика прикусиш. Микола_. Почу║м! Петро_. Забрали громадськi грошi, поклали у кишенi, а ми мовчи?! Ти, мабуть, подiлився з ними, що мо┐ речi не до душi тобi? Микола_. Я знаю, що ти в холоднiй сьогодня посидиш, i Опанас тобi не поможе. Петро_. Не дiждуть! Вони мошенники, а я нiчого не замотав, та ще й у холодну! ЯВА VIII Старшина (з писарем виступаючи вперед)._ Здрастуйте, з празником будьте здоровi! Всi затихли i повертаються до волосного будинку. Дехто одказу║: "Спасибi! Будьте й ви здоровi!" Сьогодня, мабуть, сходу не буде, бо багато п'яних. От зараз первого Петра вiзьмiть i посадiть у холодну, йому дуже жарко! Бурлака (виступаючи вперед)._ А за вiщо ж то його i в холодну брать? Старшина_. А тобi яке дiло? Ти чого сюда прийшов? Бурлака_. На сход. Старшина_. Яке ти право ма║ш мiшаться не в сво║ дiло? Знай свою отару! Бурлака_. Я свою отару знаю, i доглядаю, i обороняю, а ви свою нi за що ма║те! Старшина_. Не смiй зо мною так балакать! Бурлака_. Вибачайте, господин старшина, що я вам скажу: i ви не смi║те зо мною так балакать! Хiба це я погане що-небудь кажу. Я питаю вас, за що чоловiка в холодну садовить? Старшина_. А ти що таке? Ти прийшов сюди мене вчить? Ти не ма║ш права на сходi бути, який ти хазя┐н, ти чабан! Бурлака_. Ви не кричiть, бо й я вмiю кричать. Ви не лякайте мене - я ляканий! Я знаю, що вам не хотiлось би мене отут бачить! Старшина_. Нам не треба пройдисвiтiв. Ходив цiлий вiк бiля овець, то й ходи, а на сходi зась! Бурлака_. Михайло Михайлович, глядiть, щоб я вам чого-небудь не сказав! Старшина_. Iди, кажу, звiдсiль! Бурлака_. Наше одно село волость составля, то на сходi всякий хазя┐н ма║ право голосу. Старшина_. О! Ти дуже розумний! Грамотiй. Жалуйся на мене, що я тебе вигнав з сходу, а тим часом геть звiдцiля! Бурлака_. Зна║те, що я вам посовiтую: ви всiх ┐х повиганяйте та вдвох з писарем i рiшайте дiла. А поки вони будуть, буду i я. Я такий же хазя┐н, як i вони. Старшина_. Такий, та не такий!.. Бурлака_. Через що ж то так? В мене ║ i хата, i надiл ║, i оплати я всi вiддав. Старшина_. I оплати всi вiддав, та й iди тепер, звiдкiля прийшов. От що! (До писаря.)_ Прочитайте йому той закон, що ви менi показували. Писар хутко iде в волость. А тим часом вiзьмiть Петра у холодну, щоб п'яну пащеку не розпускав! Микола_. Ходiм, Петре, я вже бачу, що ти доказав! Петро_. Не гавкай, щоб i ти не завив. Писар (виносить книгу i да║ Бурлацi)._ Прочитай 71-ю о волосних сходах. Бурлака (бере книгу i, розгорнувши, вiдда║ назад). _Подивись сам у цю книгу! Мабуть, ви всi дiла рiша║те по цiй книзi? Писар (хапа книгу i чита║ нiби про себе)._ "Собрание отборных песен." (Нi в тих нi в сих, вертить книгу в руках.) _Чи не штука! Оддав дяковi, вмiсто цi║┐ книги, закон. Одинаковий перепльот! Старшина_. Що це? Писар (виходить)._ Статистiка зовсiм голову заморочила. Старшина (кричить йому вслiд)._ Давайте цинкуляр! Бурлака_. От бачите, у вас i закона нема при волостi. Старшина (сердито)._ Iди звiдцiля, кажу тобi! А то ти договоришся, що я тебе по 38-й! Бурлака_. Нi, не пiду. Вам би хотiлось, щоб i я, як другi, мовчав? Та цього не буде! (До громади.)_ От, люде добрi, яка рiч: у нас по волосних книгах ║ грошi, а в наличностi ┐х нема! Я це докажу! Господин старшина зна║, де грошi, та тiлько не хоче, щоб ви знали. Старшина_. Так ти мене злодi║м робиш? Бурлака_. Нi, не я вас роблю злодi║м, ви уже самi зробили себе злодi║м. Зберiть щотчикiв, нехай пощитають волость! Старшина (до громади). Хто_ дума, що я злодiй? Петро (пiднiма руку вгору)._ Я! Старшина_. Хто сказав "я"? Петро! (Сердито.)_ Вiзьмiть його у холодну зараз, - вiн п'яний! Петра тягнуть у холодну, вiн опина║ться. Петро_. Берiть, берiть, нехай з вас дух вибере! Бурлака_. Люде добрi, за вiщо ж ви чоловiка тягнете? Це ж все одно, що ви себе тягнете! Ну, а як старшина скаже, взять тих, що тягнуть тепер Петра, то другi й тих посадовлять у холодну? Та так, не розбираючи за що будете садовить один одного, поки всi не будете в холоднiй сидiть?! Петро (кричить)._ Усiм те буде, усiм! Вiн вас всiх у холодну запре! Петра силою потягли. Старшина (до Бурлаки)._ Що ти людей бунту║ш? (До громади.)_ Чу║те, чому вiн науча! Посадiть Петра, та й його вiзьмiть, щоб не бунтовав людей! Чуть голос Петра: -"Всiм те буде, всiм!" Бурлака_. Оцього вже не дiждеш, щоб i мене посадить, я тобi не вiвця! Не думай, що зо всяким можна однаково розправляться! Я й на тебе суд знайду! Старшина_. Мовчать! Не смiй менi тикать! Бурлака (з запалом)._ Не заслужуй! Коли з тобою по-чеськи, то и ти не будь тим, що моркву ри║! Бач, яка правда! Позабирали грошi громадськi в сво┐ кишенi та й багатiють, а як знайшовся чоловiк, що хоче знать, де тi грошi, так вiн його зараз в холодну. Не любиш правди! Старшина_. От я тебе провчу! (До громади.)_ Хто смi║ щитать мене, хто дума, що я грошi покрав?! (До Бурлаки.) _До станового його зараз одiслать. Я тобi покажу, як такi слова говорить на сходi. (До волостi.)_ Омельяне Григоровичу, iдiть сюди! З гурту голос 1-й: _"Бо таки не мiшало б пощитать"; 2-й: _"Може, й справдi грошей нема!" Старшина_. Хто там обзива║ться? Чи не хоче у холодну? Бурлака_. Так ┐х, так ┐х, овець! Щоб не балакали! Всiх у холодну, вони один другого посадять! Старшина_. Взять його! Два чоловiка пiдходять до Бурлаки. З холодно┐ чути голос Петра: "Усiм це буде!" Бурлака (до чоловiкiв)._ Пiшли геть, вiвцi! Писар виходить. Старшина (до писаря)._ Чого ви там сидите? Тут Панас Зiнченко оскорбленiе менi нанiс! Пишiть протоколi Вiн бунту║ громаду... Злодi║м мене робить. ксть цинкуляр... Бурлака_. Злодi┐в нiхто не робить, вони самi привчаються красти. Старшина_. Чу║те, що каже? Зараз його в стан! Нехай коней менi запрягають, я сам по┐ду. (До громади). _Сьогодня сходу не буде! Ху! (Береться за голову)._ Вiн арештований, не пускайте його. (Виходить у волость, взявшись за голову.)_ Писар (чуха║ потилицю)._ От тобi i статистiка! Дехто з громади розходиться. Бурлака (до писаря)._ Чого ж сто┐ш? Пиши бумагу! (До громади)._ А вам скажу, що як ви не пощита║те волость, то багато сво║┐ худоби не дощита║тесь! Ач злодюга, куди поверта! Сходу не буде, бо п'яних багато! Оскорбили його, що пощитать хотять! Не схова║шся, голубчику, вiд мене! Побачимо, як ти Олексу у москалi вiддаси, я й до справника, i до губернатора доступлюсь. А ви мовчiть, поки вiн по┐сть вас всiх! (Iде.)_ Старшина (вискаку║ на гачок i кричить)._ Що ви його пустили, вiзьмiть його, вiн арештований! Бурлака (оберта║ться)._ Чорта пухлого вiзьмеш! Писар_. Неожиданний хвинал! Завiса. ДIЯ ТРЕТЯ Улиця. Вправо волосний будинок - з того боку, де холодна. В холоднiй виламано вiкно. Здалеку чуть весiльну музику. ЯВА I Бурлака_. Боже мiй, боже! Як то важко жить на свiтi. А через що воно й важко, як не через самих людей. Замiсть того, щоб любить одному другого, як братам слiд, вони один протiв другого ворогують i готовi в ложцi води утопить того, хто стане урiкать ┐х за неправедне життя! (Мовчить.)_ От, думав, доживу вiка спокiйно, а тепер приходиться знову воювать! Не можна ж, не можна схиляться перед таким супостатом, як Михайло. До якого страху довiв людей: нiхто не хоче везти мене в город, знаючи, що я по┐ду жалуваться начальству на старшину! Шукав Петра, може, цей чи не повезе: вiн смiливiщий вiд других; сказали, що пiшов на весiлля. Пiду i я туди. А як i Петро побо┐ться? Тодi пiшки махну. Треба поспiшать, бо запакують хлопця, - тодi вертать з москалiв труднiще буде. Я ж тобi, Михайло, покажу, як згнущаться! Достав у п'яного Тараса два приговора фальшивих. На обох приговорах померших хазя┐нiв записано бiльше, нiж живих. Що там за гомiн? Вiкно виламано у холоднiй! Може, Олекса втiк? Добре б було - i його вiзьму з собою. (Виходить.)_ ЯВА II Старшина, Сидiр i чотири десятники виходять з холодно┐ i оглядають виламане вiкно. Старшина_. От тобi якраз i встерегли Олексу! Сидiр_. Чорти його батька зна║, як вiн виламав це вiкно! Десятник_. Здорова, бiсова тiнь, напер, то воно й вилiзло. Старшина_. Ти завжди так глядиш. Аж досадно, ┐й-богу! Тепер вiн з Бурлакою, певно, уже по┐хав в город! От тобi й пропала справа, а!.. Сидiр_. Та хто ж його знав, що таке ско┐ться. Старшина_. Хто знав, хто знав!.. Треба було знать. Ти ж знав, що Петро сидiв у холоднiй, то вже ж вiн розказав Олексi про Бурлаку, а племенник такий, як i дядько, розбишака подухалий, от i втiк! Що ж тепер робить? Сидip_. Та що робить?.. 'А дивiться - он маячить: то ж Бурлака потяг на весiлля! Старшина (пригляда║ться)._ Так, вiн. (Так, щоб десятники не чули)._ А Галя на весiллi? Сидiр_. Там i вона, танцю║ з парубками; я оце звiдтiля прийшов. Панас ┐й духу нада║, щоб не журилась; вiн усiм розказу║, що Олекса не пiде у москалi. Старшина (зiтхнувши)._ Ну, то ще побачимо. Поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться! I чого ти не заарештував його на сходi? Тепер мудруй. Сидiр_. Еге, чого? Добре вам казать - чого! Хiба ви не зна║те? Вiн так розпалився, що до нього страшно було й приступить. Старшина. _Отож-то бо й бiда, що ти смiливий тiлько, як треба Петра або кого ще смирнiщого взять, а як при-йшлося Бурлаку, то й тпру. Сидiр_. Ну й чудно ви розказу║те! А якби тьопнув кiлком чи каменем по головi? У мене ж дiти ║! Старшина_. Мабуть, менi самому треба прийняться за нього, бо ти нiчого не зробиш, тiлько хвалиться умi║ш та совiти давать! Розбери дiло: як тiлько ми сьогодня не заарешту║мо Бурлаку, то вiн завтра буде у во┐нському при-сутствiю, - тодi за Олексу спечемо рака, бо його не приймуть, вiн докаже, що вiльготний. А тiлько вiн вигра цю справу, тодi пиши усе пропало. От тобi одно, а друге - писар совiту║ держать його пiд арештом, поки приговора не зробимо вислать Бурлаку зовсiм з села. Тепер вiн