вносить Софiю.
   Ох нещастя, ох нещастя! Побiжу за Цимбалом, може, вiн поможе що,  може,
одходить ┐┐. (Вийшла.)_
   Гнат (кладе Софiю на пiл)._ Убив!! О, проклят будь i  день  той,  i  та
година, в яку я родився... i тричi проклята  хвилина,  що  з  Варкою  мене
звела!..
   Входе Iван._
   Iван._ О, краще б ти, дитино моя безталанная, мене поховала, нiж я  маю
тебе поховать... Нащо ж я, старий... гнилий... пеньок, зостався, а тебе...
гильочко зеленая моя, зломила лихая доля...
   Гнат._ Тату... тату... я не хотiв ┐┐ убить...  Я  ненароком,  з  серця.
(Опуска║ться на колiна перед трупом.)_
   Завiса_.

   1886. Новочеркаськ