вiн зменшив його... - Однаково на суд нащадкам лишаються твори, i тут нiхто вже не владний зробити по-сво║му, - мовив кшевський. - Як не репету║ Англiя, всi ┐┐ лорди, всi ┐┐ святенники, а от, бачите, поет Байрон лишився в серцях усiх народiв, кому потрiбнi були його пiснi! - Вiн у мене змалку зв'язувався з Iталi║ю i Грецi║ю, - сказала Марiя. - Яке життя! З карбонарiями боровся за Iталiю, як за свою батькiвщину, вiддав життя за Грецiю. З його пiснями свободi йдуть гарiбальдiйцi! - Смiливому вся земля батькiвщина! - мовив кшевський, З кав'ярнi, де дружньо попрощалися з господинею i дали слово прийти ще, Марiя йшла мовчазна й замислена. Треба швидше зустрiтися з хлопцями, якi при┐хали з Гейдельберга не як цiкавi туристи, а щоб бути в загонах Гарiбальдi, з тими поляками, росiянами й укра┐нцями. - Милий Степане Васильовичу, ви ще не дiзналися, я вас просила, де тепер Добролюбов? Чоловiк писав, що вiн у Римi, але ж його тут нема. Чоловiк радить познайомитись з ним i працювати для "Современника". - Що ж, вам i карти в руки, - задоволене сказав кшевський. - I не дорiкайте менi, ви ж зна║те, я для вас про все дiзнаюсь - навiть про що зараз думають Кавур, Меттернiх i король Вiктор-Емману┐л, бо про це пише в "Современнике" Добролюбов так само гаряче, як i про твори Марка Вовчка, тому вже я пройнявся до нього величезною симпатi║ю i дiзнався, що зараз вiн у Неаполi. - Ну, тодi ми з ним незабаром побачимось, - впевнено сказала Марiя. - Я не встигла познайомитись з ним у Петербурзi, треба це тут виправити! * * * Художники знайшли для Марi┐ Олександрiвни чудову кiмнату! Досить велику, але зовсiм недорогу, на першому поверсi. У внутрiшньому дворику був навiть фонтан i квiти. Обставлена кiмната була екзотично: прикрашена вазами, бюстами, висiли картини - нiби куточок якогось музею або старого палаццо. Так воно й було - колишнiй занедбаний, ветхий палаццо, але Марi┐ дуже подобалось. А художники найбiльше були задоволенi й пишались, що знайшли помешкання з великим лiхтарем на сходах. Бiльшiсть будинкiв у Римi була з темними й просто страшними пiд'┐здами. На тiй же вулицi у маленькiй кiмнатцi оселився Олександр Вадимович. Богдась лишався на його пiклуваннi в той час, коли мама працювала. Першу половину дня мама завжди працювала. I часто вночi. Увечерi iнколи сходилися усi разом. Сво┐ вiдвiдини музе┐в i рiзних пам'яток професор, як i до ┐хнього при┐зду, робив сам... Що ж, йому не хотiлося заважати цим явно щасливим людям... Iнколи вiн виходив пiзно увечерi, отак як сьогоднi, майже вночi, щоб поглянути на ру┐ни форуму, храм Венери, Колiзей при мiсячному освiтленнi. Сьогоднi вiн попрямував до Колiзею. Людей зовсiм не було. Там i тут бiгали кiшки, чомусь ┐х тут багато ховалося в стародавнiх ру┐нах. Якась жiноча самотня постать вийшла з брами. - Марi║ Олександрiвно! Ви? Самi? Чому? - Хiба ви не зна║те, що я люблю блукати сама? - Але вночi, в Колiзе┐? - Хiба страшно? Саме отак i вiдчува║ш те далеке життя. Пiд цi║ю брамою проходили гладiатори з вигуком: "Ave Caesar, morituri te salutant!" (Живи, Цезарю, тi, що йдуть на смерть, вiтають тебе! (лат.) _Я люблю тут блукати i згадувати. - I ви згаду║те те далеке життя? - пожартував кшевський. Марiя нiчого не вiдповiла. Вони пiшли вдвох мовчки. Навiть такому доброму друговi, як кшевський, не хотiлося казати, що вона "згадувала". Вона згадувала тут рядки "Неофiтiв", якi Тарас Григорович власноручно переписав для не┐ i подарував перед подорожжю. Вона не раз перечитувала ┐х, але зараз, тут у Римi, коло стiн Колiзею, уночi, вона особливо переживала усю ┐хню силу слова, уяви, мислi. Шевченко малював Колiзей, перших неофiтiв, перших нескоримих борцiв, вiддану матiр, але ж усе це було про ┐хню рiдну землю, про рiдний народ, i не лише про рiдний, а про кожен уярмлений, про кожен поневолений, про кожен, що кона║ пiд владою тиранiв. Марiя йшла мовчки, i, як часто бувало, в думках повторювала рядок за рядком: Ликуе Рим. Перед кумира Везуть возами ладан, мiрро, Женуть гуртами християн У Колiзей. Мов у рiзницi Кров потекла. Лику║ Рим! I гладiатор, i патрицiй, Обидва п'янi. Кров i дим пх упо┐в. Ру┐ну слави Рим пропива║. Тризну править По Сцiпiонах. Лютуй! Лютуй, Мерзенний старче! Розкошуй В сво┐х гаремах! Iз-за моря Уже вста║ святая зоря. Не громом праведним, святим Тебе уб'ють. Ножем тупим Тебе зарiжуть, мов собаку, Уб'ють обухом. Вона думала про всiх неофiтiв, усiх борцiв, i для не┐ найближчою ставала Iталiя Байрона, Iталiя Гарiбальдi i, як не дивно було б почути комусь, Iталiя ┐┐ "батька", Тараса Григоровича. Захотiлося йому написати про всi враження, його розпитати. Опанас повiдомляв у останньому листi, що хворi║, писав про невдале сватання, про сумну подорож на Укра┐ну i брутальний арешт. Тургенев збирався написати про цей обурливий арешт Олександру Iвановичу, щоб той надрукував у "Колоколе". Мабуть, важко йому, Тарасовi Григоровичу, нема коло нього по-справжньому близьких, з теплими, рiдними руками. Як це страшно бути на самотi, самотнiм. Не тодi, коли сам цього хочеш, а весь час... Певне, це найстрашнiше в життi. От i люблять його, i шанують, а вiн однаково самотнiй - ┐┐ названий батько, i нiяка слава, нiякi успiхи не можуть замiнити найрiднiшо┐, найближчо┐ людини. Уночi, пiсля прогулянки до Колiзею писала йому листа. Бажалось якнайтеплiше зiгрiти його, приголубити, як дочцi. "Мiй друже дорогий, Тарасе Григоровичу! Чую, що Ви усе нездужа║те та болi║те, а сама вже сво┐м розумом доходжу, як-то Ви не бережете себе i якi сердитi тепер. Оце добрi люди скажуть: "Тарас Григорович! Може, Ви шапку надiнете: вiтер!" - а Ви зараз i кирею з себе кида║те. "Тарас Григорович, треба вiкно зачинити, - холодно..." - а Ви хутенько до дверей - нехай на стежi стоять. А самi Ви тiльки одне слово вимовля║те: "одчепiться", та дивитесь тiльки у лiвий куток. Я все добре знаю, та не вбоюся, а говорю Вам i прошу Вас дуже: бережiть себе. Чи таких, як Ви, в мене поле засiяно?" Чомусь сльози застилають очi. Нiхто, нiхто не важив так для не┐. Згадала, як уперше дiвчинкою "Кобзар" читала, i сама собi присягалася, сво┐м життям, принести якусь користь для народу, не прожити пустотливою панночкою або великорозумною баринею. I бiль, неймовiрний жаль за ним - чого так склалось його життя? Згадала - розповiдав Опанас - дуже Тараса Григоровича любила хрещена мати Богдасика - княжна Р║пнiна, Варвара Микола┐вна, ще до заслання, ще як був молодим. Вона, Варвара Микола┐вна, вразила Марiю сво┐м прямодушним розумом, сердечною простотою. Та хiба серцю накажеш? Шевченко поважав ┐┐, звiрявся ┐й багато в чому, але ж не любив. I вiн самотнiй. I вона вже нiкого не полюбила i теж сама-одна дожива║ свiй вiк. А от здалося йому, що полюбив цю Ликеру, крiпацьку дiвчину Макарова. Макаров, звичайно, одразу "вольну" дав, але жахався, казав Марусi: "Гарна тварина - i бiльше нiчого, лукава, ледаща i не любить його аж нiскiлечки". Нещасливий "батько"! Шкода, що ┐┐ не було поряд, уявля║, як усi "друзi" з порадами лiзли, з осудами та пересудами. Вона розумi║, вiн жахнувся сво║┐ самотностi, а те, що крiпачка, - це тiльки полонило його дужче. I всi кажуть - гарна! п┐ й Тургенев бачив, теж сказав: "Я зрозумiв, чому його до не┐ потягло, але одразу бачив, не те що щастя - нiякого пуття не буде". Може, й добре, що одразу все порвалось. Не пощастило йому у подорожi, такiй жаданiй, такiй чеканiй, на Батькiвщину. "пздили Ви на Укра┐ну, були Вам там пригоди, писали менi Коли-то побачимось? Буду дожидати". Вона й так тi три мiсяцi у Петербурзi найчастiше з ним бачилась, усi навiть нарiкали. Але ж так мало того часу було. Вiн i не хотiв спочатку, щоб вона ┐хала, а потiм казав: "┐дь, доню, подивись свiта!" "Я тепер пишу до Вас з Рима: коли б же Вас сюди занiс який човничок, щоб Ви не од людей почули, а на сво┐ очi побачили, якi тут ру┐ни, дерева, квiти,а яке тепло, яке сонце. Я була в Колiзе┐ на самому вишку, на вiкнi сидiла, а як звiдти зiйшла, то й сама не знаю..." Еге ж. кшевський i Саша далi стояли, i Саша тремтiв i блiднув, бо не помiтив, як вона швидко нагору побiгла, а вже побачив, як звiдти махала, щоб стояли там унизу, на не┐ чекали. "Була у Ватiканi..." Як глянула на Аполлона, на Лаокоона, "живих", не копi┐, а "справжнiх", так аж дихання зайшлося, говорити не могла, трохи вiдстала, щоб не бачили ┐┐ супутники, незручно стало за свою таку вразливiсть, вона й сама не чекала тако┐ реакцi┐. Потiм, уже отямившись трохи, слухала пояснення кшевського. А в Сiкстинську капелу ходила потiм не раз; i, закинувши голову, ┐й хотiлося найдовше дивитись на стелю, на створення свiту, як бог Саваоф торка║ться пальцем Адама. Вона мимоволi всмiхалась, i нiби все набувало iншого значення. На це створення свiту вона волiла бiльше дивитись, нiж на страшний суд, там тiльки одна божа матiр ┐┐ заспокоювала, яка наче благала сина про милосердя. Вона i в дитинствi найдужче любила образ дiви Марi┐... А створення свiту було для не┐ чимось житт║ствердним. Не те що страшний суд - хай хоч i заслуженi кари. "Коли б же Ви були там, Тарас Григорович. У мене ║ для Вас фотографi┐, та як ┐х передати? Я тут i працюю, i вчуся, i гуляю. Ви напишiть менi словечко, коли час буде. Ви забули чи нi, що ви названий батько? Коли взяли iм'я, то взяли й бiду батькiвську. Тепер думайте i не забувайте". Вона всмiхнулась трохи сумно. Чи було б ┐┐ сьогоднiшн║ щастя, ┐┐ "миле горе" - бiдою батькiвською? Ой, леленько, вона й не знала, й не вiдала досi, яка то ║ справжня любов! А любовi, як долi, конем не об'┐деш, не обминеш... "Прощавайте. Бережiть же себе, прошу Вас дуже". Вона знала - йому буде при║мно, радiсно, коли вона багато працюватиме, писатиме. Оце для нього головне. Вона уявила, як у нього, в його скромнiй кiмнатi-майстернi в Академi┐ художеств вона затишно вмоститься на його турецькому диванi - ║динiй розкошi! - i розповiдатиме про подорожi, зустрiчi, враження, i вiн прочита║ ┐й новi сво┐ твори, а потiм попросить ┐┐ заспiвати, i вона спiватиме не тiльки укра┐нськi пiснi, а й iталiйськi, що чу║ тут. Обов'язково треба швидше побачити Добролюбова, вiн-то далеко бiльше зна║, нiж кшевський та Бородiн, та й росiйськi художники, з якими вони стрiчаються, що робиться насправдi навколо, бо щось дуже схоже на затишшя перед бурею, а в день iменин Гарiбальдi на всiх вулицях i на площi папськi солдати ходили великими юрбами, побрязкували, наче застерiгаючи, шаблюками, i народ у чеканнi затих, немов збирався з новими силами. В останньому "Современнике" була дуже прихильна рецензiя на нове видання "Кобзаря" - вона ще його не бачила, i ┐й тiльки написали, що на ньому сто┐ть присвята ┐й! Але ┐й так хотiлося одержати листа вiд самого Тараса Григоровича. Надходили листи вiд Тургенева - не дуже при║мнi, вiд Опанаса - пiсля них ставало сумно й нiяково, а iнколи вона ображалась i дратувалась про себе. А вiд Тараса Григоровича - нi, не було. Невже вiн так тяжко нездужа║, що й написати нема сили? Вона про нього тут останнiм часом багато думала, i навiть приснився вiн ┐й, веселий i добрий, - удвох спiвали "Зiроньку". I вона прокинулась весела, розповiла за снiданням про сон Богдасевi й Сашi. Вони, як завжди, пiшли втрьох на пошту - Саша, Богдась i вона. - Prego, синьйора! - як знайомiй, з усмiшкою простягнув ┐й листа чорненький юнак. Вона вже впiзнала досить товстенький конверт з адресою, надписаною почерком Iвана Сергiйовича, - вiн ┐й пересила║ пошту з Парижа: так i ║ - в першому конвертi ще другий, це вiд Опанаса Васильовича. Саша нiколи не питав, намагався нiчим не виявити свого хвилювання, але вiд Марi┐ не крилося, як вiн завжди блiднув i мiнився в обличчi. - Вiд тата! Лист вiд тата! - закричав Богдась i потягнув ┐┐ за руку. - Читай, читай швидше! Вони вийшли на вулицю, присiли коло стiни, повито┐ плющем i трояндами. Саша удавав, що цiкавиться невеличкою стату║ю мадонни, ┐х тут багато сто┐ть в нiшах коло невеличких стiнних фонтанчикiв, звiдки простi люди п'ють воду. Богдась торсав матiр за руку, i вона квапливо надiрвала другий, Опанасiв, конверт, почала читати, i раптом Богдась побачив, як великi, наче дощовi краплини, сльози потекли по щоках мами. - Мамо! Що таке? - кинувся вiн до матерi, пiдбiг i зляканий Олександр Вадимович. Марiя слабо махнула рукою: - Пiдiть, пiдiть удвох кудись. Я сама хочу бути. Тарас Григорович помер... Вона блукала сама по вiдлюдних вулицях та вуличках, сидiла над Тiбром, не звертаючи нi на кого i нi на що уваги i не стримуючи слiз. Тараса Григоровича, ┐┐ "батька", вже не було на свiтi. Як у не┐ болiла душа! Нiколи, нiколи вона вже не побачить його, i не розповiсть вже йому нiчого, i, написавши новий твiр, вже не думатиме, як завжди: "А йому сподоба║ться?" Адже його слово було найвище визнання, найвищий суд для не┐. Як же це трапилось, як же таке горе, така бiда увiйшла в ┐┐ життя? А вона так багато думала про нього останнiм часом, як нiколи за все перебування за кордоном. Так то вона прощалася з ним навiки, коли ┐хала з Петербурга? То вона прощалася, коли пiдписувала оце тепер останнiй свiй лист звiдси: "Прощавайте"? Ой, а де ж та даровизна, що надiлив вiн нею, а вона залишила у нього до повернення - його автопортрет, що писав вiн, коли був молодим. Вона такий бачила i у княжни Варвари Микола┐вни, отаким та його любила й не пiзнала пiсля заслання, а вона, Марiя, побачила його вже не таким, але одразу зрозумiла, що душа його ще палкiша, ще непримиреннiша стала, воля його ще мiцнiша, куди мiцнiша, нiж у всiх, хто оточував його. Вiн подарував ┐й ще свiй зошит, що списав у Орськiй фортецi, сво║ ║вангелi║, що читав там. Вiн усе те дорогоцiнне ┐┐ серцю подарував ┐й, сам подарував, хiба вона насмiлилась би просити, навiть натякнути? А вона сказала притуливши тi подарунки до грудей- "Нехай у вас буде, поки повер'нуся". Кому вона могла що довiрити, як не йому самому? А тепер - де вона, ця найдорожча в свiтi спадщина? Треба, щоб Опанас потурбувався, забрав для не┐, зберiг для не┐. Яка вона була легковажна, нерозсудлива, непередбачлива... Та хiба вона думала, що нiколи вже не побачить свого Тараса Григоровича? Хiба коли дума║ш, що близькi пiдуть вiд нас одного разу i нiколи вже не повернуться?.. Вона опiвночi прийшла до свого помешкання. Вже зовсiм було темно i тиша скрiзь. Добре, що у пiд'┐здi свiтив цей лiхтар, яким так пишались художники. Саша сидiв коло Богдана, що спав, та, поглянувши на ┐┐ заплаканi очi, мовчки поцiлував ┐й руку i, нiчого не спитавши, пiшов до себе. Вiн завжди був такий. Нiчому не заважав i розумiв ┐┐ бажання з пiвпогляду. Нiкого вона не хотiла бачити, нiкого. Цiлу нiч вона наче розмовляла з "батьком", присягалася, що вона не зверне з дороги, його дороги, адже вiн вiрив у не┐, Марiю, Марка Вовчка, i хай ця вiра не стане даремною! Але як закiнчив вiн це сво║ страдницьке життя? Чи був хтось коло нього, чи тримав його знесилену руку, чи так на самотi, як завжди? А вона, його "дочка", була так далеко, й невiдомо, чи встиг вiн прочитати ┐┐ останнiй лист iз Рима? Невже не дiзнався вiн, як вона дума║ про нього, схиля║ться перед ним? Вона наче оглядала сво║ життя i червонiла за багато днiв i годин цих двох рокiв i думала, думала над сво║ю працею i над тим, що та як треба робити i як прожити, як вiн, у кого нема "зерна неправди за собою". Як це важко жiнцi, молодiй ще жiнцi, якiй здавалось, що тiльки зараз вона пiзнала справжн║ жiноче життя, жiноче щастя, i як важко все по║днати i бути ще матiр'ю. Адже завжди жадала вона бути доброю, гiдною матiр'ю - не для оточення, не про людське око, а по-справжньому, щоб самiй знати, що перш за все вона - Людина. Мати. Адже ┐й присвятив Тарас Шевченко свiй "Кобзар"! Це щось-таки значить! Не тiльки для слави, для вiдзнаки ┐┐, а щоб вона, Марко Вовчок, так само, як вiн, любила Укра┐ну, народ пригноблений, скривджений, для нього працювала. Писати? Так, багато писати, щоб народ ┐┐ любив i розумiв. Не для купки "избранных", а для всiх людей, народу, для нього й про нього. Нiч - час роздумiв над життям, над метою його, над добром i злом. А день - це саме життя з сво┐ми повсякчасними турботами, дрiбними щоденними обов'язками, легкими радощами, побутовими непри║мностями i втiхами. Може, коли б "бог" не посилав людям рiзнi дрiбнi напастi, якi вiдвертають увагу вiд того, що терза║ до глибини душу, i жити не можна було б! Вночi зда║ться: зайшла людина в безвихiдь. Як можна далi жити, не розв'язавши для себе головних протирiч, питань, проблем? А настане день, вiдiйшла нiч переплакана, безсонна, треба дитинi швидше дати поснiдати, треба навiдатися, чи надiйшли грошi, треба швидше перекласти "Три долi", а то не встигнуть надрукувати в черговому номерi. А тут ще Саша... 5 Наближався Великдень. Як це було в дитинствi? Давно-давно? Вона сидiла коло фонтана, поринувши в спогади. Це наближення свят, незвичне готування до них у Римi розбуркало далекi-далекi спогади, далекi картини, що нiчого спiльного не мали з тим, що бачила зараз. Ще б пак! Маленька глуха Катеринiвка на Орловщинi - i Рим! Який ясний пiднесений настрiй був тодi, у дитинствi, в днi цих великоднiх свят! Коли ще дуже вiрила, коли ходила на сповiдь, причащалася, вiдчувала себе чистою, безгрiшною i дуже любила з мамою i нянею вiдвiдувати весь страсний тиждень убогу сiльську церковку. Вона з особливим палким почуттям вистоювала всi дванадцять ║вангелiй у страсний четвер, i тремтiла вiд жалю i слiз, коли у святу п'ятницю виносили плащаницю, i щиро молилась, як усi в церквi - старi, молодицi, дiвчата. Багато з них плакали. Чому? У страсну суботу пiсля хатньо┐ метушнi - адже, мабуть, цiлий тиждень пекли паски, смажили, варили, - готували "пасхальний стiл", як якийсь вищий обов'язок, а ще весняна святкова приборка, i завжди лишалось на останнiй час щось недороблене, що конче треба було зробити. I от, нарештi, на вечiр, коли вже в усьому домi так смачно i врочисто пахло святом, вона i старший брат Валерко одягали святковi вбрання, в ┐┐ тугi довгi коси няня вплiтала широкi синi або рожевi стьожки, вбирались святково мама й тато, так, i тато був ще живий, i увечерi в страсну суботу теж ┐хав з ними до церкви, - i всi люди були у святкових вбраннях, квiтчастих хустках. У церквi було дуже парко, тiсно, дихати було важко, але всi наче нетерпляче чекали чогось надзвичайного, хоча щороку вiдбувалось те ж самiсiньке. О дванадцятiй лунало "Христос воскресе!" - i враз немов усе-все мiнилося на очах, i люди всi мiнилися, старi бабусi й дiди, жiнки, дiвчата, лiтнi дядьки i навiть хлопцi! Всi здавалися такими добрими, ясними, i вiрилось, що Христос, i божа матiр, i всi святi ангели саме тут зараз, невидимi летять поперед хресного ходу навколо церкви. А на дзвiницi бамкав великий дзвiн, тодi здавалося: голоснiшого, гучнiшого i прекраснiшого нiчого не може бути. Як бувало весело в цей день удома! Давно-давно. Коли живий ще був тато... Потiм вона вже з острахом чекала великодня. А втiм, i кожного свята. Але особливо великодня. Бо саме тодi напивався до нестями вiтчим. Зовсiм iншi, нiж ранiше, при татовi, почали при┐здити до них гостi. Нi, не до них, до нього. Мама заводила дiтей у спальню, забороняла виходити, щоб вони нiчого не бачили й не чули. Старший Валерко цiкавився, якось непри║мно цiкавився, намагався заглянути у щiлинку, прислухався, а ┐й, Машi, було огидно, i найдужче чомусь вона боялася, щоб не почули меншенькi дiти - Митя i Вiрочка. Вiрочка - вже дочка вiтчима, але ж ┐┐ сестричка, i вона ┐┐ любила й жалiла. I самiй ┐й не хотiлося нiчого чути. Якось вона втекла. Вона бiгла до сво║┐ колишньо┐ нянi на село. ┐й здавалось, що всi тi люди, яких вона бачила вночi в церквi, якi з жалем i спiвчуттям шепотiлись за ┐┐ спиною: "Хоч i панночка, а сирiтка", зустрiнуть ┐┐, сховають. Але на вулицi гуляли, i вона засоромилась, звернула з вулицi, побiгла городами. Треба було ще поминути попiвський двiр. З попiвського дому лунав гомiн, безладнi спiви, п'янi голоси. От рипнули дверi з чорного ходу. Вона прича┐лася за кущем лiщини з ще ледь помiтним зеленим листячком: здавалось - на кущ накинуто зелений прозорий серпанок. З дверей вийшли, пiдтримуючи один одного, пiп i дяк, вони щось верзли, переконуючи в чомусь один одного. клейна борода попа була скуйовджена, дяк обiймав попа i намагався поцiлувати йому руку, потiм пiдвiв свою правицю i таким громоподiбним як у церквi голосом загорлав: "кдин бог без грiха!" Аж тут вибiгла попадя i почала обох лаяти верескливим голосом i штовхати у дверi додому, а пiп, так само пiднявши руку, виголошував козлиним тенорком: "кдин бог без грiха!" Дiвчинка найдужче злякалась, що ┐┐ помiтять, i, коли вони зникли в хатi, дременула далi знайомою стежкою. Нарештi пiдперта з усiх бокiв, наче полатана, пощерблена нянина хижа. Дiвчинка постукала у маленьке вiконце. Вийшла няня. З того часу, як мама вiддалася вдруге, няню вiдпустили з двору, вона жила з дочками i внуками. - Машенько, що ти, дитинко? Чого? Маша кинулася до не┐, притулилась, нiчого не сказала. Стара зрозумiла без слiв. - Гуляють? Дiвчинка кивнула головою. Няня стояла розгублена, вона не кликала до хати. I раптом Маша зрозумiла - вона не може ┐┐ покликати! Адже не раз плакалася няня мамi, як важко дочцi, про себе нiколи анi слiвця, але ж, певне, i ┐й непереливки. Та й що б Маша у них зараз робила? Однаково треба повертатися. Мама кинеться, що ┐┐ нема, хвилюватиметься. Бiдна мама, ┐й ще гiрше буде. I потiм, поки бiгла, хвилювалась, щоб не побачили, поки попiвський двiр поминула, наче те хвилювання та домашня бiда вiдiйшли далi. Може, просто свiже повiтря пiдтримало ┐┐. - Я пiду, нянечко, - мовила вона, - то я так, захотiлося просто до тебе. Немов уранцi не бачились, не христосувались. - Я пiду з тобою! - Стара обняла дiвчинку, прикрила сво║ю темною хусткою - подарунок ще панi. Пiшли обережно вдвох. Де-не-де виринали пiснi, голоси. - От i нашi розгулялися. Треба ж колись вiдпочити, людьми себе почути, хоч у свята... Мама стояла коло хвiртки, перелякана, стривожена. - Мамо, прости менi, я до нянi ходила, - цiлуючи ┐й руки, перепрошувала Маша. - Ти хвилювалась за мене? - Дуже! - прошепотiла мати. Вона не смiла сказати, вона боялась признатись сама собi, - вона злякалась, що Машу затягли отi мерзеннi гостi чоловiка, i дiвчинка все те бачитиме, що там ко┐ться. Дяка боговi! Вона ходила до нянi. - Голубонько панi, ви вже не сердьтеся на Машеньку, вона мене провiдати ходила! - мовила няня. Дорога ┐┐ няня, вона так любила цю дiвчинку, яка завжди за всiх поко┐вок, за всю челядь заступалася! Хто що не розiб'║, хто яку шкоду ненавмисне зробить, - Маша завжди казала: "Мамо, то я, пробачте". - Нi, нi, нянечко, - обняла стару мати, - я не сердюся на Машу. Ти ж зна║ш, вона добра, хороша дочка. Я от що гадаю: краще Машi не жити тут, краще я ┐┐ до яко┐сь iз сестер вiдвезу. Однаково з осенi у пансiон. Ти згодна, Машенько? - Як скажеш. Як ти хочеш, - розгублено вiдповiла Маша. ┐хати з дому? Але ж коли "дому" й не було? - Нянечко, правда, Машi краще там буде, або у Катi Мардовiно┐, або у Варюшi Писар║во┐? - наче виправдуючись перед старою селянкою, казала панi. - Звiсно, краще, - сумно зiтхнула няня. Нiде ┐й не було краще. Нiде ┐й не було гiрше. Усе було тимчасовим - чеканням справжнього. Проте - бiльше показового, зовнiшнього у Мардовiних, строгiше й чистiше - у Писар║вих. Тому ┐х любила дужче. Не раз iз рiдними ┐здила на прощу в монастирi. I багато переживань, думок, здивування i навiть перший час захоплення викликали у дiвчинки черницi - ┐хн║ самозречення, ┐хня дол-я. Потiм, коли пiдросла, уважнi ┐┐ очi, бажання про все дiзнатися, зрозумiти вiдкрили багато такого, вiд чого жахнулася. Темний страшний побут монастирський, жорстока непохитна i║рархiя, безмовнi рабинi, честолюбна владарка-iгуменя, вражена навiки в особистому життi тиранка, i такi ж ураженi, заздрiснi, дрiбнiшi тирани - ┐┐ помiчницi й пiдлабузницi - мати-казначея, iншi, на нижчих сходинах чернечо┐ iмперi┐. О! Як рiдко можна було побачити справжню християнську вiру. Вiдкривалися перед нею i штучне творення чудес, i рiзнi релiгiйнi ефекти, якi пiдстроювали служителi церкви, i поряд з цим - дитяча слiпа вiра скривджених простих людей, оцих старих бабусь, молодих жiнок, котрi з немовлятами на руках проходили десятки верстов, щоб поклонитися чудотворнiй iконi, святим мощам, за останнiй мiдяк налити у пляшечку свято┐ водички, яку напередоднi наливала iз звичайного колодязя на монастирському подвiр'┐ одна з цих жирних лицемiрних чорних гусениць. Iнколи ще хотiлося вiрити, як у дитинствi, свiтлою, ясною вiрою, але це було вже неможливо. Давно неможливо. Дивно! Опанас був релiгiйна людина - якi листи писав вiн ┐й, коли була ще нареченою, ┐здила з родичами в Задонськ! Ще тодi вона вiрила, але його листи, сповненi сентенцiй, моралiзуючi, якось не вiдповiдали ┐┐ настроям, ┐┐ вiрi, в якiй вона найдужче шукала не фанатично┐ покори, не захоплення аскетичними iдеалами, що вiдгонили у звичайних людей звичайним святенництвом (трохи цього було i в Опанасових листах), а ствердження любовi до людей, ближчих, живих людей, шукала правди i добра. Потiм вона почала сперечатися з ним. Потiм перестала сперечатись. Коли вчителював, вiн повинен був i до церкви ходити, i всi обрядностi виконувати. Вона, як дружина вчителя, звичайно, виконувала все з ним, але вже нiяко┐ ваги цьому не надавала. Дещо, правда, робила навiть залюбки, тому що нагадувало дитинство: на Великдень пекла паски, фарбувала крашанки, приходила "розговлятися" вся комуна (яка й не постилася!). На "зеленi свята" вбирала хату клечанням. Ну, а на рiздво, звичайно, i свят-вечiр був напередоднi, i кутя з медом, i взагалi все, як належить. Але ж це все не мало нiякого вiдношення до вiри! Цi два роки за кордоном весь час перебувала в оточеннi таких людей, для яких питання вiри, релiгi┐ давно вже не мало особистого значення. Це було лише тi║ю темною силою, яку треба було враховувати в сво┐й боротьбi проти монархiв церкви i всього ┐хнього вiйська. Так робив весь час Олександр Iванович Герцен. I саме тут, у Римi, був центр наймiцнiшо┐ i найпiдступнiшо┐ клерикально┐ сили, тут був центр держави намiсника апостола Петра на землi - самого папи. Вiн жив у Ватiканi. Важко було по║днати в думках, у розумiннi Ватiкан - мiсце мешкання монарха католицько┐ церкви, i Ватiкан, про який писав Герцен: "Коли нестерпнi сумнiви ятрять серце, коли переста║ш вiрити, що люди могли бути здатнi на щось путн║, коли самому ста║ огидно и соромно жити, - я раджу йти до Ватiкану. Там людина заспоко┐ться i знову щось благословить у життi". Вiн писав про Ватiкан Рафаеля, Мiкеланджело, Леонардо да Вiнчi, а не папський. Але там, у цьому ж Ватiканi, за стiною, що вiдмежовувала вiд залiв Рафаеля, його станцi║, вiд Сiкстинсько┐ капели, вже багато вiкiв плутав та║мничий зловiсний лабiринт клерикально┐ держави i мав сво┐ палати папа. У страсний тиждень вiн мав сам правити вiдправи у Сiкстинськiй капелi, а у вербну недiлю - в соборi святого Петра. - Ми мусимо бути на вiдправах папи в соборi i в Сiкстинськiй капелi, - такими словами, та ще сказаними категоричним тоном, зустрiла Марiя сво┐х постiйних супутникiв, до яких ще при║днався сусiда по дому, один швейцарець, якого дуже полюбили всi дiти з ближнiх будинкiв. - Бути в Римi i не бачити папи! - удавано осудливо мовив i кшевський. - Вас схопив уже азарт туриста? - спитав сусiда-швейцарець. - Усе, усе разом! - вiдповiла Марiя. - Я хочу бачити папу, я хочу бачити народ у днi найбiльших релiгiйних свят, адже iталiйцi так палко, пристрасно вiрують! Я хочу бачити всi ┐хнi врочистi церемонi┐, i я рада, що ми опинились у Римi саме на великдень. - А я волiв би краще опинитися пiд час карнавалу, хоча вже й спостерiгав його. Оце видовисько незрiвнянне, i справдi треба саме на карнавалi бачити iталiйцiв! У церквi - це зовсiм не те. - Ви вже не раз бували тут, тому так спокiйно ставитесь до всього, - заперечила Марiя. - Та тiльки як нам дiстати квитки? - Скрiзь i завжди усiм хочеться побувати на таких церемонiях, як на прем'║рах у театрi, - сказав швейцарець. Вона даремно хвилювалась - люб'язний швейцарець принiс ┐й з поштивою усмiшкою квиток на вiдправу у вербну недiлю. Йому дуже хотiлося прислужитися цiй чарiвнiй дамi! Але напередоднi Марi┐ вже надiслали з росiйського посольства квитки на всенький страсний тиждень! Це вже потурбувався професор, та, звичайно, вона про це не сказала швейцарцю - подарунки треба вмiти приймати i не затьмарювати насолоди даруючого! Вона була страшенно задоволена, що пiде, i - розчарована, коли пiшла. Це справдi була нiяка не релiгiйна вiдправа, - швейцарець мав рацiю, - сво║рiдна театральна вистава, навiть не прем'║ра, бо учасники зовсiм не хвилювались, як артисти на прем'║рах, а виконували сво┐ ролi завчено-машинально, бо виконували ┐х .багато рокiв, а до того багато рокiв бачили, як виконували iншi, ┐хнi попередники. кшевський побачив: Марiя Олександрiвна ледь стрималась, щоб не чмихнути, коли, на ношах у крiслi винесли папу - невеличкого, з круглим байдужим, навiть добродушним обличчям. - Наче пирiг! - шепнула Марiя. Нiякiсiнького натхнення, врочистого пiднесення не побачила вона на обличчi намiсника Петра на землi - тiльки втома й байдужiсть. Вiн сидiв пiд балдахiном, з обох бокiв його обмахували павичими опахалами. Поперед нього спочатку пройшли кардинали в довгих червоних мантiях i високих клобуках, потiм ║пископи, канонiки, рiзнi високi чини чорного вiйська, що нагадували часи iнквiзицi┐, потiм звичайне вiйсько у незвичайному одязi - швейцарськi латники у середньовiчних убраннях, загони папських гвардiйцiв. Вiд усi║┐ .червоно┐, золото┐ пишноти аж очi слiпило. Усi в церквi стали навколiшки, але Марiя помiчала лише цiкавiсть на обличчях, навiть не можна було сказати - молiльникiв, молiльникiв не було, були цiкавi глядачi. Одна тiльки жiнка, явно iноземка, що виявилось з ┐┐ запитань, стоячи поблизу Марi┐ навколiшках, плакала розчулено. Зараз у цей славетний собор святого Петра можна було попасти лише по квитках, i бiльшiсть була така, як вона сама, - цiкавi глядачi у справжнiсiнькому театрi. Але нi, вона помиля║ться: цей вдосконалений театр - це ж величезна, ще непоборима сила. Яка сила у цього байдужого, з обличчям втомленого хазя┐на, папи, у зловiсних кардиналiв, деяких висхлих, наче кiстяки, з обличчями хижих птахiв, зголоднiлих хижакiв, а деяких вiдгодованих, випещених. I не можна сказати про якусь тупiсть, глупоту, нi, нi в якому разi, бо в багатьох погляди горiли таким злим розумом i хитрiстю, що, певне, моторошно було б глянути сам на сам у живi очi. Це були очi суддiв-iнквiзиторiв, якi одним поглядом, одним невблаганним рухом руки, не замислюючись, посилають на смерть, на вогнище, в темницi фортецi Святого ангела. I нiчого християнського не було в них, нiчого спiльного з тими першими неофiтами, що при свiтлi смолоскипiв спускалися в катакомби i там молилися з вiдданою вiрою i самозреченням, i там ховали сво┐х перших мученикiв за вiру. О! Катакомби справили на Марiю куди глибше враження! пй захотiлося швидше з цього театру на свiже повiтря. Нарештi кiнець урочисто театрально┐ вiдправи. - Вийдемо тим ходом! - кивнула Марiя професору й Сашi. Саша знав - Марiя не може пiти з собору святого Петра, куди вони вже приходили кiлька разiв, щоб не затриматися хоч би на хвилинку коло "Пi║ти" Мiкеланджело. Вже витиснувшись iз натовпу i переводячи подих, кшевський сказав: - Справдi, треба погодитись з вашим улюбленим Стендалем: "Яку' радiсть могло б дати перебування в античному Римi, коли б волею зло┐ долi на його грунтi не виник як найбiльша образа - Рим попiвський". - Але ж не забувайте, - мовила Марiя, - Стендаль не тiльки захоплювався античним i iншим мистецтвом Рима, вiн був зв'язаний i з карбонарiями! Погляньте на майдан - скiльки тут ┐хнiх синiв i дочок! На майданi була сила-силенна людей, живих людей, - не глядачiв, а палких римлян, iталiйцiв з гарячими серцями, жадобою волi, хай у бiльшостi ще вiруючих i в мадонну, i у всiх улюблених святих, але в той же час вже пройнятих зневагою до абатiв, монсиньйорiв i, головне, - з вiрою i любов'ю до свого Гарiбальдi, якого чекали, чекали! Та вiн, незрозумiле для бiльшостi чому, пiсля свого славетного, геро┐чного походу "тисячi", трiумфально┐ перемоги в Неаполi, знову по┐хав на свою Капреру. Але ж вiн сказав: "Рим або смерть!" Переказували його слова: "До побачення - в Римi!" Так, Рим був володiнням папи, в тенетах ║вропейських дипломатичних iнтриг, ще Венецiя була пiд п'ятою австрiйцiв, у Туринi домовлялись король Вiктор-Емману┐л, Кавур, iншi мiнiстри, але народ, весь народ Iталi┐ бачив у об'║днаннi сво║ визволення i вiрив Гарiбальдi! Це розумiли король i мiнiстри i поки що загрiбали жар його руками, бажаючи об'║днання i боячись народного запалу, коротко кажучи - революцi┐. - Ви пам'ята║те, - сказала Марiя, - рядки Альфi║рi: "Siarn servi, ma servi ognor frementi!" Так, ми раби, але повстати ми готовi! - Ви робите надзвичайнi успiхи в iталiйськiй мовi, - зауважив професор, - коли б я з таким же успiхом знався в старовинних iталiйських хронiках! - Марiя Олександрiвна вивча║ мову по Альфi║рi i Данте, - вставив Саша. - А ви, я знаю, не розлуча║тесь з Петраркою i Боккаччо, хоча вони такi несхожi! - засмiявся крошевський. - Свята iстина, - погодився Саша. - Щоб не тiльки вивчити мову, а пiзнати й дух iталiйцiв, необхiдно знати i того, й другого. Крiм того, це в мене пiдступи до Беккарiа, якого я жадаю прочитати в оригiналi. Звичайно, треба ж йому, врештi, займатися не лише Петраркою i любов'ю, а подумати й про свою непри║мну спецiальнiсть! Але ж Марiя надиха║ його, поверта║ його думки i в цьому на якийсь зовсiм iнший шлях. I йому соромно нiчого не робити, коли вона так невтомно працю║. Вiн використа║ також подорож до Iталi┐ для досконалого знайомства з батьком юриспруденцi┐ - Беккарiа. - Я тут також читаю Боккаччо по-iталiйськи, - сказала Марiя. - Скiльки там викрива║ться притаманного всiлякому попiвству! I як про це ще мало в нас у лiтературi. Про нашi рiднi, - усмiхнулась вона, - святi монастирi, про наших власних черничок та ченцiв, та й про попiв, у нас щось нiчого не написали, а скiльки там несподiвано вражаючого! Я в юностi i в дитинствi не раз ┐здила на рiзнi прощi i дивувалась та жахалась. Звичайно, кожен народ, кожна кра┐на ма║ в усьому свою специфiку Але я дедалi все дужче закохуюсь в Iталiю, в справжню, живу, волелюбну. Я хочу швидше в Неаполь! Адже там ще так недавно був Гарiбальдi! Я хочу саме зараз побачити народ Неаполя, звiдки прогнали короля! Степане Васильовичу, невже ви не по┐дете з нами до Неаполя? - На жаль, нiяк не зможу. - А от Бородiн буде з нами. "Дуже ┐м там потрiбний Бородiн, - подумав професор. - I як вона майже без грошей полетить у Неаполь!" I сам себе дорiкнув у думках: адже ти вже бував у Неаполi, а вона ще нi. I, може, просто заздрiсне дивитись на двох щасливих, закоханих одне в одного, в Iталiю, в життя, людей, що помчать до Неаполя? 6 Нарештi Iван Сергiйович одержав уперше такi чеканi, такi жаданi звiстки. Телеграма вiд Миколи Петровича Макарова, слiдом за нею лист вiд Павла Васильовича Анненкова. Манiфест про визволення селян пiдписано й оголошено. Телеграма вiд Макарова. Звичайно, коротка, але як багато в нiй! Тремтячими руками Iван Сергiйович розрива║ конверт з листом Анненкова. Той, з властивою йому спостережливiстю i точнiстю, малю║ картину - адже благав його Iван Сергiйович все-все описати! "...вийшов пiп пiсля обiднi, розгорнув друкований аркуш Народ раптом принишк, у мертвiй мовчанцi вислухали промову, складену з сумiшi канцелярсько┐ редакцi┐ i фальшивобiблiйно┐ витiюватостi... Все це дивовижно i невже так буде по всiй Росi┐, а напевне..." Та незважаючи на це, хотiлося швидше побачити сво┐х спiввiтчизникiв, росiян, вiдзначити цю подiю, за яку стiльки кращих людей вiддавали сво║ життя, про яку мрiяли... ...Увижу ль, о друзья! народ неугнетенный И рабство, падшее по манию царя... "Рабство, падшее по манию царя". У росiйськiй посольськiй церквi сьогоднi багато людей. Не розходяться пiсля обiднi. Багато старих людей. Iван Сергiйович пiдходить до свого далекого родича - Миколи Iвановича Тургенева - одного з славних братiв Турген║вих, декабриста, приреченого до смертно┐ кари Миколою Першим. Але Микола Iванович волiв залишитися у вiчному вигнаннi за кордоном, анiж самому з'явитися в кращому разi на довiчне ув'язнення. - Тепер я можу сказати: "Нинi отпуща║ши раба твого", - говорить вiн, - чом не дожили до цього брати мо┐, чом не дожили обидва Олександри - мiй брат i Олександр Пушкiн! Книга Миколи Iвановича Тургенева про налоги, що вийшла у 1818 роцi, викликала величезний iнтерес сво┐ми прогресивними настановами. Вона давала якiсь новi економiчнi пiдвалини, якi доводили, що необхiдно змiнити все в життi кра┐ни. Микола Тургенев був тiсно зв'язаний з керiвною верхiвкою декабристiв, i ще в сво║му "Евгении Онегине" Пушкiн присвятив йому рядки, якими можна було пишатися: Друг Марса, Вакха и Венеры, Тут Лунин дерзко предлагал Свои решительные меры И вдохновенно бормотал. Читал свои ноэли Пушкин, Меланхолический Якушкин, Казалось, молча обнажал Цареубийственный кинжал. Одну Россию в мире видя, Преследуя свой идеал. Хромой Тургенев им внимал И, плети рабства ненавидя, Предвидел в сей толпе дворян Освободителей крестьян. Не менше любили й шанували найкращi люди Росi┐ - вченi, лiтератори - його старшого брата Олександра Iвановича, хоча той i не подiляв радикальних революцiйних поглядiв брата, але не боявся стояти в чеснiй благороднiй опозицi┐ уряду. Олександр Тургенев увiйшов у лiтературу сво║ю "Хроникой русского", листами з-за кордону, якi друкувалися в тому, першому "Современнике" Пушкiна. Це була надзвичайна людина по душевному благородству, завжди молодiй жвавостi й допитливостi розуму, освiченостi, працьовитостi. Вiн не хотiв кидати вигнанця брата, вiн сам прирiк себе на мандрiвне життя за кордоном, час вiд часу повертаючись на батькiвщину i все життя клопочучись про брата. За кордоном вiн весь час вiддавав роботi - розшукам, дослiдженню росiйських зв'язкiв у закордонних архiвах Парижа, Лондона, Рима. Вiн приятелював iз видатними людьми квропи, такими, як Стендаль, бував не раз у Веймарi в Гете. А в росiйськiй лiтературi вiн лишився ще в пам'ятi тим, що один, один вiн з вiрним камердинером Пушкiна Микитою проводжав труну гаряче любимого Олександра Сергiйовича в Святi Гори... Iван Сергiйович познайомився з ним ще в молодi сво┐ роки пiд час навчання в Нiмеччинi, потiм стрiчався з ним до само┐ його смертi. А з Миколою Iвановичем i його родиною вiн пiдтримував постiйний зв'язок у Парижi. Зараз у церквi поряд iз старим уже Миколою Iвановичем Турген║вим стояв другий живий творець росiйсько┐ iсторi┐, який вiдбув важку кару, пiзнав сибiрськi руднi, кайдани, - уславлений декабрист князь Сергiй Григорович Волконський. Тiльки зовсiм нещодавно йому дозволено було повернутися з родиною з Сибiру. - Все-таки дожили ми до цього великого дня... Виходить священик служити молебень, який замовили вони всi, борцi й соратники рiзного вiку, рiзних поколiнь, хай вiруючi й невiруючi, але якось треба вiдзначити разом цю подiю, не тiльки за столом. I вони слухають промову священика i не можуть стримати слiз. Витира║ очi старий Волконський, майже рида║ Микола Iванович Тургенев, плачуть ┐хнi жiнки й дiти. Плаче Iван Сергiйович, який ще пiдлiтком дав свою "ганнiбало