що сягало плiч. В цю мить вiн зовсiм забув, як недавнечко - зовсiм учора! - кинув братовi сво║му слова зневаги, якi приховували страх, що брат ного в чомусь переважував його... Нiби й не вiн ото вiд заздрощiв ламав Перунового меча! Обстоював свою демократiю! Не хотiв у ту мить i думати цей небожитель про те, чим закiнчать йому пiдвладнi слов'яни - лютичi, бодричi, серби, гаволяни, доленчани, ратарi, поморяни, полаби.., Адже загребущi сусiди знову нацiлили на них сво┐ хижi зубiя! I не було нi для кого порятунку... Лише про себе опiкувався Свiтовид. Не жадав думати про те, як пiдвладних слов'ян об'║днати в ║дину силу, як дати ┐м в руки державний меч! Ось що мав би, сказати Свiтовидовi Перун, але зараз не буде нi про що подiбне йому говорити: знову звинуватять його в узурпацi┐. I все ж не стримався: - Хiба не ти зламав мiй меч, Свiтовиде? - iронiчно запитав свого брата. - Тож коли було! - обурився арконець. - Треба було не пiддаватися! Треба було вистояти! - раптом обiзвалась Мокоша, яка й сама, певно, не сподiвалась вiд себе тако┐ вiдваги - тугi бiлi щоки ┐┐ почервонiли, очi волого зблиснули. Сiмаргл згiдливе хитнув до не┐ головою - краще б уже був свiй, Перун, анiж терпiти над собою владу варягiв. Один i Тор все наполегливiше стукають мечами у ┐хнi володiння. Уже засiли в Полоцьку i в Смоленську. Уже витiсняють ┐х з градкiв i оселиш... - Де ж ви були ранiше, тiтуню? - блиснув очима-вогневицями Перун. - Коли тво┐ дiти безчестили мене... - Забудь, брате. Навiщо згадувати старi чвари? - лагiдно посмiхнувся Дажбог. Стрибог i собi на знак згоди залопотiв короткими крилами, що так i не вiдросли пiсля того, як ┐х обсмалило над Руським морем. Усi загомонiли, заворушились. Не помiтили, як нiч оповила ┐х зiрчастим серпанком. А Перуновi пекла давня образа, забути ┐┐ нiяк не мiг. Бач, братики уже його й зрадником зробили, щоб цим самим: прикрити справжню зраду - свою! Перун натягнув вiжки, пiдкотився колiсницею до батька Рода. - Отець, пощо кликав? Кажи! У мене зараз немав охоти слухати порожнi дорiкання мо┐х родакiв. - Гордець! Ов-ва! Не хоче нас слухати!.. - Хотiв, сину мiй, передати тобi свiй жезл. Будь головним над усiма. Порядкуй тут, у племенi нашому божому, i на землi - у народi слов'янському. Бачиш, кривда кров людську пролива║. За тобою правда - державити треба мiцно! Такий нинi час... Iнакше - бiда народам! Бiда землям!.. Усi замовкли. Не зводили очей з свого брата, якому випало таке щастя! Таке щастя!.. Мiзернi розумом i ницi духом! Хiба вони вiдають, який то тягар пада║ на людину, що ма║ стати справжнiм володарем?!. Перун сумно посмiхнувся. Оглянув братiю i тихо мовив: - Не можу взяти твiй жезл, отче. Не можу бути володарем племен i народiв. Як державити в них, коли мiй меч зламано? Чим буду ┐х захищати? Рiд вибалушив з-пiд волохатих брiв сво┐ сивi очi на Перуна. Як же це вiн забув, що меч, який за традицi║ю переходив од поколiння до поколiння, якого сам дiстав у спадок од батька Сварога, а згодом передав синовi Перуну i народам, бiльше не служитиме слов'янським племенам. Пошкрябав п'ятiрнею потилицю, повернув свою гривасту голову до Сварога, який, прикривши одне око повiкою, дрiмав i не дослухався до божеських сперечань, штурхнув його в плече. Праотець тiльки блимнув. - Чу║ш, праотче, чи можна iще скувати отакого меча булатного, як ото був у Перуна? Дiти нашi посварилися, поламали i викинули його. Нiчим нинi i рiд наш захистити на святiй та баламутнiй землi. Сварог зiтхнув, плямкнув беззубим запалим ротом i вирiк: - Такая криця, як ото була, уже, либонь, перевелася... Ну хiба що спробувати зварити подiбно┐... - Звари тако┐ крицi, дiду Свароже! - обiйняла старого переповнена чуттями Лада. Усе жiноцтво ┐┐ пiдтримало: - Звари! Хай Перун захищав нас i удiли нашi!.. - Удiли ми сво┐ захистимо i без Перуна! - нахмурився Свiтовид. - Авжеж! - пiдстрибнув i Стрибог. - Але!.. - пiдняв угору чорний вказiвний палець старий коваль Сварог. - Отака криця звариться лишень тодi, коли всi ви, боги небеснi, духом сво┐м воiстину з'║дна║тесь i визна║те з-помiж себе того, хто здатен тримати меч з то┐ крицi! Тодi його вже нiхто i нiколи не злама║!.. - Так! Перуна визна║мо! - згарячу кинулась Лада й враз почервонiла вiд досади. Голос ┐┐ прозвучав у мертвiй тишi. Мовчки шурхотiв куцими крилами Стрибог; Дажбог-Ярило прикрив сво┐ пукастi очi довгими, як у дiвицi, вiями; Свiтовид-Триглав зирив кудись убiк... Рiд переводив розгублений погляд з одного обличчя на друге. Дiти! Його власнi дiти були такi безмiрно жадiбнi до влади i марнославнi! Навiть перед найближчою небезпекою вони не могли погамувати власну гординю... - Знову Перун преться у вождi? Щоб це вiн верховодив надi мною? - Пiдняв обурено дужi плечi арконець. - Нiколи! - Нiколи! - залопотiв крилами i Стрибог. - Усе життя Перун важить на першу роль! I я мушу все сво║ життя тремтiти! Вiдчувати постiйний страх, що ось тебе вiзьмуть за карк i пожбурять з небес у невiдомiсть, набридло! Хочу необмежено┐ волi! - I справдi... Нiби приреченiсть якась висiтиме над тобою... - сумно похитав головою Дажбог-Ярило. - То недо-свiтив, то лересвiтив комусь. Кепський характер у нашого братця - до всього, зна║те самi, йому ║ дiло! Воно б краще бути вiльним!.. Головне, братове i сестрицi, аби тепло, аби свiтло. - А так, так, щоб сонечко свiтило, - блимнув зеленавими очима Сiмаргл дрогобицький. В його уявi постали осяянi сонцем теплi лiсовi галявини, де вони з Мокошею мали багато втiх. I забув, неборака, що i тi лiси, i тi пущi, й сонячнi галяви нинi вже загарбали находники! - Сонечко... Без нього яке ж благодатьство на землi? - Взялись рум'янцем тугi бiлi щоки Мокошi. На цю мить вона призабула, що волiла мати Перуна за верховного, анiж терпiти над собою владу варягiв. - Але! - знову заворушився старий коваль свiту Сварог, аж кiстки заторохтiли в ньому. - Благодатьство те потрiбно комусь захищати. Iнакше - заберуть його жадiбнi сусiди. Стара мудрiсть. - Захистимо, коли буде треба! Не безрукi! - рубонув Чорнобог й облизав червоним довгим язиком сво┐ тонкi губи. Йому що! Аби наперекiр Сiмарглу, аби досадити розсудливим i мудрим. Щодо себе, то вiн зна║ напевне: його володарюванню не буде кiнця, бо кожному потрiбне зло, мста, лжа, пiдступи й облуда. Iнакше - не бути йому властителем!.. - А ти помовч, добродiю... - закашляв у вузлуватий кулак старезний, як струхлявiлий корч, Велес i хитнув Турячими рогами до Чорнобога. - Iди звiдси по-доброму, Перуне, - твердо, iз зача║ною злостивiстю промовив Свiтовид. - Коромолу колотиш помiж родаками! Де був, туди й iди! - До Вечiрньо┐ Зiроньки, куди ж йому ще йти? Ха-уа!.. - ппрскнув хтось iз зловтiшникiв. Перун звiвся у сво┐й колiсницi на ноги, оглянув богiв. Криво посмiхнувся. - Ну зовсiм як земнi люди. А ще небожителi! - От-от! Чекай вiд такого поваги, коли дорветься до влади!.. - Верховнi володарi свiту, небесного й земного! Залишаю вам усi вашi надi┐, якi ще зiгрiвають васi Будьте! - Iди, iди вже, чого мiтингу║ш? Чули вже! - нетерп-дяче завертiвся бiля нього Стрибог i почав настирно вiдпихати Перунову колiсницю. До Стрибога пiдiйшли й iншi браття, дружно натиснули на колеса. Бо хто ж не знав, що зрада й пiдлiсть найбiльше гурту║ людей! Розiгнали колiсницю й пустили ┐┐ в прiрву небесну, Тiльки загуркотiло. Дiти зневажили волю батька свого - Рода. Його розгублений глас ледве доганяв той грiм вiд Перуново┐ колiсницi: - Стривайте ж! Стривайте! Що робите, свавiльники! Зарiзяки! Пагубу собi кличете! Повернiть же його! - Вiн махав сво┐м владичним жезлом, але вже нiхто на нього не зважав. - Еге-ге, тепер вiн уже нiколи сюди не повернетьсяi - Нiколи! - плакав старий Рiд i не ховав слiз. - Ну хiба що тодi, як у коня роги виростуть! - Го-го-го! - реготали брати-переможцi. - Дмете на вогонь, iскри очi вам випечуть! - хитав головою Сварог. Але його кволого голосу вже нiхто не слухав. Зате усi почули Дажбога-Ярила, який не переставав стежити за полянською землею. - Ох! Дивiться! На ки┐вських горах вiщун Перунiв висвятив нового князя! - Кого ж це? - в один голос скрикнули жiнки. - Вольга! Олега- по-ки┐вському, - сказав, посмiхаючись, Дажбог. I знову низько нагнувся над землею, до чогось придивлявся, ворушив пухленькими по-дитячому вустами. - Що ти там побачив, дядечку? - прихилилась до нього Леля. - Тихо, я читаю! Ось у храмi, що поставив Оскольд, сидить священик i лiвою рукою виводить слова на пергаменi. - Що ж в тих словах? Яка мудрiсть? - зацiкавилась Жива. - А ось що: "В лiто 882 вiд народження Христа... I сiв Олег княжити в Ки║вi i рече Олег: "Се буде мати градам руським". Чу║те? Ки┐в залиша║ться найпершим градом у слов'ян! Матiр'ю усiх городiв! Усi замовкли. Отже, хоч i випхали вони Перуна, його земля лишилася головною! Його град полянський - стай вiднинi для всiх матiр'ю... А як же ┐хнi землi i гради? То, значить, даремно сварилися з Перуном! Люди на землi зробили по-сво║му. Але ж - чому так? - Я не згоден iз цим! - вперто трусонув бiлим гладеньким волоссям, що спадало до плiч, Свiтовид. - Чому Ки┐в? - Я теж проти! - обурився Стрибог. - Ну, як вам це пояснити... - покрутив головою Даж-бог-Ярило. I не розiбрати - вiн за чи проти Ки║ва. Батько Рiд одвернувся вiд них i нi до кого сказав: - За правдою - життя. I на стезi ┐┐ нема смертi. - О! Чули? Як учено заговорив наш вiтець! - Та про яку правду мова? - Про Оскольдову правду. Про Ки┐в. Як би там щ _було, а Перун створив свою державу. I в цьому - найбiльша правда життя!.. Мовчало вiче. Негаразд вийшло в родинi великого бога свiту Рода... I тодi старий Рiд спустився на сво┐й хмарi-оболоцi до землi, торкнувся нею ки┐вських гiр i покликав до себе Ольга. Той саме ви┐здив iз ворiт княжого двору. А за ним сунула тьма псарiв, сокольничих, загонщикiв, бояр, дружинникiв. Пускали в небо соколiв, сунули на лови. - Пощо бешкету║ш тут, вiдважний муже? Чи вже сво┐х богiв забув, що прийшов у чужi удiли? Олег хитнувся в сiдлi, узявся в боки. - А ти хто? - примружив одне око на Рода, нiби й справдi не впiзнав верховного повелителя свiту. - Рiд я. От хто. Бог! Пощо не чека║ш вiд свого бога-покровителя благостi й дару влади, а сам свавiльно захопив усе чуже? - Чекати? Ха-ха-ха! - зареготав Ольг. - Хiба я черв'як чи пацюк, щоб чекати? А бог хiба курка, що знесе яйця? Я сам добуваю те, чого жадаю! I ти, отче, не втручайся в мо┐ справи. Iди й спи собi. Не заважай менi. Ми тут iз синами тво┐ми - Хорсом i Перуном - якось самi полагодимо. Рiд аж зайшовся кашлем вiд тако┐ зухвалостi. Таки Перун говорив правду: нинi люди як тi боги. Самi все вирiшують. На себе покладаються. На богiв уже не зважають... Iще одна iстина вiдкрилась Родовi - владарюють не мудрi, а зухвалi. Старий Рiд зiтхнув. I тiльки тодi запримiтив на корогвi Олегових (рокольничих лик свого сина Хорса. Той хитрець i мовчун гордовито пнув сво┐ груди в небеса. Ба! А цi люди самi обрали собi бога! Перевернувся свiт!.. Ста║ незбагненним... Краще подалi вiд нього! Не мав що робити тут. Пiднявся до сво┐х небесних чертогiв i розтанув ув iмлi. Зрештою, Хоре також його кревний. Отже, Родове iм'я пануватиме на цiй землi. Та й справа Оскольдова не загинула: полянська держава житиме! Родовi можна спокiйно забиратися на пiч i нi про що не думати... Над ки┐вськими кручами знову летiли бiлi лебедi. Летiли на яснi зорi, на тихi води. З-пiд хмар падали на них запущенi вправною рукою мисливцiв рароги-соколи, ловили бiлих лебедиць, вбивали i каменем кидали на землю. Та це не збивало лебединi ста┐ зi свого шляху, вони здiймалися вище, крила ┐хнi лопотiли пружнiше, полiт ставав стрiмкiшим. Бо летiли на поклик життя рiдно┐ Землi, в ┐┐ надiйнi обiйми. I нiхто не мiг зупинити того стрiмкого лету... Iрпiнь - Ки┐в _ 11.ХII 1984 - 19.1 1986 _ словник А в д о н о м- самодержець А р i с т о т е л ь- давньогрецький фiлософ i вчений (бл. 384 - 322 рр. до н. е.) Б а р м и ц я - сiтка шолома, яка прикривав обличчя i шию во┐на Б а р х о т - шовкова або бавовняна тканина з ворсом Б е р д а - мiсто в Азербайджанi Б и л i - заможнi жителi мiста. Б л а г и й - добрий, добросердний, лагiдний Б л у д - лiсовий дух, що заманю║ людину в нетрi чи в мiсця, де можна заблукати Б о г о с л о в Г р и г о р i й - давньогрецький поет, проза┐к, церковний дiяч, мислитель (бл. 330-390 рр.) Б о р и с ф е н - так греки називали Днiпро Б р а ш н о - борошно, взагалi ┐жа Б р а ч и н а - парча, шовкова тканина Б р е з г - свiтанок Б р о н ь, або к у я к - коротка шкiряна або безрукава полотняна сорочка, на яку густо наклепували чи прикрiплювали дротом залiзнi бляшки. Поширена серед простих во┐нiв-селян, для яких кольчуга була надто дорогою Б у ║ в и щ е - у Новгородi частина Дитинця - дiдинця, кладовища, мiсця, де в старовину бiля капища збиралось вiче, правився суд, вiдбувались язичницькi ритуальнi обряди - треби i а адмiнiстративнi вiдправлення Б у л ш и ц я (хозар.)-_правитель мiсцевостi чи мiста Б у н ч у к - булава з металiчною кулькою на верхiвцi, до яко┐ прикрiплялась прикраса - волосiнь з кiнського хвоста. Ознака влади у деяких схiдних народiв та в древнiх слов'ян В а р я г и (у рiзних народiв ще: варнаки, вар'яти, веринги) - назва вiйськових бродячих дружин, якi виникали у народiв Балтiйського помор'я, в тому числi серед балтiйських слов'ян та скандiнавiв; чинили грабiжницькi напади на Захiдну та Схiдну квропу, займалися торгiвлею, служили во┐нами-найманцями у Вiзантi┐ та в iнших кра┐нах В е л i с л а в - слов'янське мiсто на Лабi (Ельбi), пiзнiше завойоване нiмецькими феодалами i перейменоване у Валслебен В е р е т е я - вузенька смужка землi В е с ь - прибалтiйсько-фiнське плем'я, жило в районi Бiло-озера В й р а й - iнакше iрiй - за давнiми слов'янськими вiруваннями, тепла кра┐на на сходi, бiля моря, куди ховаються на зиму птахи, комахи, гадюки. У Володимира Моно-маха: "сему ся подиву║ми, како птица небесная iз iрья iдут...") В и х о р - в народних вiруваннях чародiй, дух, що лiта║ чи ходить по землi у виглядi вкритого густим чорним волоссям чоловiка, iз крилами, якими здiйма║ вiтер В и т а л и щ е - примiщення, кiмната, житло В i к а р i й - у католицькiй церквi заступник ║пископа чи священика В о л и н ь - велике торгове мiсто поморських слов'ян В о л ь н и ц я - вовняна тканина Г а с и л о - вид збро┐: металiчна куля на ремiннiй шворцi Г а ч i - назва вузьких полотняних штанiв у населення гiрських Карпат Г i л я н - приморська мiсцевiсть в Азербайджанi Г i п п о к р а т - давньогрецький лiкар, реформатор антично┐ медицини (бл. 460-370 рр. до н. е.) Г л а д ь с т в о - жадiбнiсть, ситiсть Г р и в н а - грошова одиниця у схiдних слов'ян i в Давньоруськiй державi: злиток срiбла у 160 г. (ки┐вська гривна); трохи менша вагою гривна новгородська; також прикраса на шию у виглядi обруча. Д а ж б о г - у схiдних слов'ян бог сонця, свiтла, дарувальник благ Д ж у р д ж а н с ь к е м о р е - Каспiйське море Д и в - за повiр'ям схiдних слов'ян, чудисько, яке мало вигляд дракона чи змiя, втiлення злого духу. У "Словi о полку Iгоревiм" - уособлення бiди i нещастя: "уже тресну нужда на волю, уже врiжся Див на землю" Д о м о в и к- добрий дух, сторож домашнього вогнища, опiкун родини Ж е л в а - черепаха Ж и в а, С и в а, Д i в а - богиня, покровителька життя к д м а - болото к п i т р а х и л ь- вузька смужка волотисто┐ тканини, шириною в 15-20 см, одягалась на шию, вiльно звисала спереду поверх стихаря Е д е л i н г и - "благороднi", знать у саксiв С п а р х - градоначальник I з в о д ь - рiв iз водою I з м а ┐ л ь т я н и - давня назва народiв мусульманського вiросповiдування I к о н о б о р ц i - учасники ║ретичного руху в християнствi, якi виступали проти шанування iкон. Виник у VIII сi. I о а н в Дамаський- вiзантiйський богослов, фiлософ; поет, противник iконоборства (бл. 675-753 рр.) I о а н н Златоуст - вiзантiйський церковний дiяч, ║пископ Константинополя, вiдомий церковний красномовець (бл. 350-407 рр.) К а й с т р а- торба К а м к а - шовкова квiтчаста тканина К а п i т е л ь - орнаментована в певному стилi верхня частина колони К в а д р и г е м а - вiйськове судно з чотирма рядами весел К и с т е н ь - вид холодно┐ збро┐, важка куля iз металу чи кiстки на ременi К и р и л о О л е к с а н д р i й с ь к и й - архi║пископ, один iз "отцiв" церкви (V ст.) К о щ е й - раб (лiтописна назва) К с е н о ф о н т - давньогрецький письменник та iсторик (бл. 430-355 рр. до н. е.) К о р м и л о - руль, керiвництво К у а ф а - залiзний ковпак, який захищав водночас низ обличчя, шию та плечi К у п а - грошова одиниця, двадцять п'ята частина гривни К у п а - сума позики у 5 гривен; закуп - той, хто взяв купу i став боржником - закупом Л а г в и ц я - глиняна посудина з вузькою ши║ю Л а г а л и щ е - пiхви для меча Л а д а - у схiдних слов'ян - богиня кохання, шлюбу, сiм'┐ Л в л я - у схiдних слов'ян богиня, що одухотворяла весну i врожа┐ Л i к о т ь - старожитня мiра довжини, приблизно з пiвметра Л i т и - напiвзалежнi селяни у саксiв Л и в а - болото Л о в а т ь - рiчка, що впадав в Iльменське озеро Л у д и й - дурний М а р а, М о р а н а, М о р- дух темноти, хвороб, смертi, мору М е ж е н ь - межа; межень - середина лiта М е о т i й с ь к е м о р е, М е о т i с, М е о т и д а - Азовське море М е р ь - плем'я, що населяло мiжрiччя Волги та Оки М i д н и ц я - мiдна монета М о в н я - лазня М о к о ш а - верховне жiноче божество, матiр щастя, достатку М о р д - злий дух, який завдав людям мук i катувань Н а в у ш н и ц i - серги Н а р е в - притока Вiсли Н е в о- давня назва Ладозького озера, що у давнину вважалося морем Н е с и т е ц ь - найбiльший порiг на Днiпрi Н о г а т а - одна двадцята частина гривни О б е л ь, о б е л ь н и й х о л о п - повнiстю залежний раб О б о л о к а - хмара О г н и щ а н и н - заможний власник земель, належав до вищо┐ феодально┐ частини суспiльства О д и н- верховний одноокий бог германських племен, а також грозове небо. Володар морiв i повелитель люд-. ських доль, який сво┐м всевидящим оком оглядав землю, батько перемог О л о в и р - шовкова тканина, прикрашена золотою ниткою О м о ф о р - широка смуга золотисто┐ тканини, якою пов'язували плечi О п о р о м в з я т и - захопити зненацька, приступом О т а р и ц я - надiл землi, яким володiв релейний закуп, селянин, що став залежним за рiллю, за орну землю О ч е р т - окреслений простiр довкола требища, викладений камiнням П а в з а н i й - малоазiатський мандрiвник i письменник (II ст.) П а в л и к i а н и - прихильники ║ретичного антифеодального руху в Вiзантi┐ (назва походить вiд iменi апостола Павла) П а д о р о г а - розпутиця П а л а - жiноче вбрання. Тканина, яку накидали на голову i якою драпiрували верхнiй одяг П е к - у вiруваннях схiдних слов'ян володар потойбiчного свiту П е н у л а - верхнiй жiночий одяг, що його одягали поверх вузько┐ i довго┐ тунiки П е р у н - один iз головних богiв у схiдних слов'ян, володар грози, блискавки i грому, покровитель во┐нiв Пiтьма - те ж, що i Морана, Мара - втiлення злих сил, темноти i смертi П л а т о н - давньогрецький фiлософ-iдеалiст (428-348 рр. до н. е.) П л у т а р х - давньогрецький письменник та iсторик (бл. 45-127 рр.) П о д i р - одяг iудейського свяiценика П о л i б i й - давньогрецький iсторик (бл. 201-120 рр. до н. е). П о р т и к - галерея на колонах або на стовпах перед входом у примiщення, що завершу║ться фронтоном - трикутним фасадом або атиком - стiнкою над карнизом, часто оздобленою рель║фом П о р у б - льох, що служив в'язницею Б о с о х а - землеробський податок iз сохи - iз двору чи сiм'┐ селянина (посошне) П о т е р ч а т а- в народному повiр'┐ духи злигоднiв i хвороб П о т я г и - податки iз ремiсникiв i землеробiв П р а в е ж i - судовий штраф П р а в и л о - управлiння, кермо П р а щ у р, Щ у р - домашн║ божество, носiй душ померлих родичiв, охоронець роду вiд злих сил i нещасть П р о т е в о н - перший, головний П р я ж м о - хлiб Р а б у в а т и - грабувати Р а к а - особливе мiсце для зберiгання мощiв святих, теж саме, що гробниця Р а р о г - iнша самоназва слов'янського племенi бодричiв, що означа║ "сокiл" Р а т и щ е - те ж саме, що спис - холодна зброя. Довгий держак iз металевим або кiстяним наконечником Р и л о - знаряддя для копання чи риття землi, заступ Р i д -у схiдних слов'ян верховний бог, зачинатель усього живого на землi Р i з а н а - (рьзана) - монета, одна п'ятдесята частина гривни Р о ж а н и ц i - давньослов'янськi жiночi божества Р о з в о д д я - повiнь Р о з д е р т ь- випалена пожежею дiлянка лiсу, яку переорюють на ниву Р о з к а л л я - веснянi талi води Р я д, р я д н и ц я- договiр, угода С а ж е н ь - мiра довжини, дорiвнювала 2,134 м., або 3 аршинам (1 арш. - 0,711 м.) С а к о с - верхнiй одяг патрiарха. З бокiв i знизу рукавiв не зшивався, застiбався на повiтрянi петлi й гудзики, спереду оздоблювався неширокою орнаментальною смугою тканини С в а р о г -у схiдних слов'ян один iз найстарiших богiв, володар неба, який навчив людей ковальству С в я т о в и т, С в i т о в и д - верховний бог свiтла у балтiйських слов'ян С в е п е т - мед диких бджiл С и т а - медовий напiй С i м а р г л- священний крилатий бог у подобi пса, охоронець злакiв i лiсiв С т а н ь - повстання С т а р г о р о д - велике торгове мiсто балтiйсько-слов'янського племенi вагрiв. Пiзнiше завойоване нiмецькими феодалами i перейменоване в Альденбург С т р а т и г - во║начальник, командувач вiйськ С т р и б о г - один iз головних богiв у схiдних слов'ян, бог вiтрiв С у л и ц я - короткий метальний спис з кам'яним, кiстяним чи залiзним наконечником С х и м а - найвищий ступiнь чернечого аскетизму Т а б а р и с т а н - мiсцевiсть в Азербайджанi Т а м а р х а п с ь к а з е м л я - лiтописна Тьмуторокань Т а н а ┐ с - так греки називали Дон Т о р - бог грому у скандiнавiв, даритель дiтей, покровитель орачiв Т р е б и - ритуальнi вiдправлення, жертвоприношення у язичникiв Т р я с - божество страху Т у н i к а - одяг прямокутного крою в довгими, до зап'ясть рукавами, iз розрiзами по боках; низьким - до колiн - подолом У к о т - якiр У ж и щ е - канат У р м а н и - порманни Ф а р с а х - мiра шляху, вiрнiше, зусиль, витрачених на подолання вiдстанi за добу. На рiвнинi це 20-50 км., в горах - менше. Ф i б у л а - застiбка Ф р i л i н г и - вiльнi громадяни у саксiв Ф у к i д i д - давньогрецький iсторик (бл. 460-400 рр. до н. е.) Х а л i с' и або к у л а с' и - "бiлi" хозари, власне хозари, в розумiннi чистi, не змiшанi з iншими племенами Х в а л и н с ь к е м о р е - Каспiйське море Х з а - спецiально вироблена, дуже м'яка шкiра для взуття, яке носила знать Х о р е - бог сонця у новгородцiв. Деякi дослiдники вважають, що назва ця походить вiд древнього слов'янського слова Кьрс - що означа║ "свiтло", "вогонь". Вiд цього й "кресало" Ч а г а - рабиня (лiтопис). Ч а п а н - верхнiй одяг у тюркських народiв Ч о р н о б о г - верховний володар злого й пiдступного свiту Ч у д ь - давньоруська назва естiв Ш е л о н ь - рiчка, впада║ в озеро Iльмень Ш и р в а н - мiсцевiсть в Азербайджанi Я д и в о - ┐жа, харчi Я л i в е ц ь - яскравий клаптик тканини, що крiпився до верхiвки князевого шолома Я р л - у скандiнавiв родова знать, також правитель держави Я х о н т - коштовний камiнь, сапфiр