го села, бiльше нiкому не судився. I як тiльки вона здолала тодi морок ночi на Княжiй горi?.. З тих пiр де тiльки не шукала, де тiльки не видивляла голiвоньку свого судженого - в полях i байраках, у шелюгах коло Днiпра, в лугах весняних, у зимових заметах, у лiсових хащах на Княжiй горi! Отак все життя шукала й ще збира║ться сто лiт прожити, аби знайти, аби весiлля справити iз коханою голiвонькою, а коли Онися весiлля справить iз коханою голiвонькою свого судженого, тодi й переставлятись можна. Ось тiльки очi плачуть, сльозяться весь час, а якби очi. не плакали, якби не сльозилися, то вже б i знайшла, десь та голiвонька чека║ не дочека║ться на стару дiвчину Онисю... Ось твiй ┐де, Розмай-коса, Потеряй-краса, Горiховий цвiт, Що зав'язав свiт... Якогось лiтнього дня вiтрець iз Княжо┐ гори долина║ до хати, пестить тво┐ щоки, куйовдить ласкавою долонею й так розкостриченого чуба ьа головi, бере тебе за руку - й веде. Дола║ш городьбу, вже ти на кам'янистiй стежцi, яку рушником простелена мiж бузини, гаптовано┐ гронами недоспiлих ягiд, уже за бузиною - горiшина й терен кущаться, уже глiд i калина тут хороводять, уже дикi черешнi i дикi яблунi, й чим тут тiльки не пахне! Пахощi густiшають, дурманять, забивають памороки, й душа вiд них завмира║, п'янi║, хмелi║, i хочеться затиснути пальцями носа, доб не запаморочило. Помiж розлогого гiлля перелiтають пташки, i в хащах птахи наче iнакшi, нiж у селi, а барвистi пера на крилах i на грудях такi, що бiльш нiде й не побачиш, i музика ┐хнього щебету така, що нiде й не почу║ш. Оберта║шся з петлясто┐ стежки назад - ген вдднi║ в долинi i в яру бiле село, хати пливуть вiтрильниками помiж тополь i верб, ген школа блиска║ вiкнами а бiля школи вервечаться дiти у якiйсь грi. Але вiтрець пiдганя║ тебе, й тут, вище, вiн уже не вiтрець, а вiтер, вiн подужчав, та, либонь, iще дужчий там, ген угорi, куди веде стежка, куди кортить дiстатись, щоб нарештi таки здибатися з вiтром iз Княжо┐ гори, з тим вiтзом, про який казала мати. Стежка в'║ться попiд крутим схилом, у дубах та грабах, в'║ться понад урвищем, яке дедалi глибша║, запада║ в пiвморок, який густiша║ иа днi урвища, й коли на схилi луна║ передзвiн птахiв, тз з глухоманi урвища лиш чуються шерехи-зiтхання, наче там зiтхають чи┐сь заблуканi душi. Й далi бiльше денне свiтло оберта║ться на якусь зелену плямисту темряву, що затоплю║ урвище й лiс на схилi гори, небо за верхами дерев озива║ться громом, що гуде далеким басовитим джмелем, першi краплi розбиваються об густе листя, потiм бiльшi краплi твердими горiшками провалюються крiзь листя, - й раптом рясна злива рушиться на землю. Ген тисячолiтнiй дуб над стежкою сiрi║ в стовбурi дуплавиною завбiльшки в людський зрiст, i ти притьмом хова║шся вiд грози в затишнiй дуплавинi, виглядаючи меткоокою бiлкою в свiт бурi, яка ще не осатанiла, та скоро осатанi║, бо вже не лл║, а перiщить, бо вже грiм навiть не iрже в небесах, а реве табуном схарапуджених коней, бо блискавки пропалюють у небесах страшнi розверстi яри, i з тих розверстих небесних ярiв пада║ додолу хвилями мертве свiтло, яке щойно було буйним, ревучим, несамовитим. Бризки залiтають у дуплавину, яка прихистила в бурю, й тобi зда║ться, що зрiсся з дубом, i, чуючи шелест i сплески його гiлля, бачиш самого себе дубом, що росте з землi в небо, що ось зараз сто┐ть грудьми проти бурi, змагаючи блискавки й грiм! Тво║ корiння дужими потоками проллялось у земну твердь, ти чу║ш Княжу гору через крону, кореневища, через цю чутливу крону-кореневище ти загляда║ш у морок гори, який тобi близький i не страшний, як не страшна й та мокра пташка, котра з виру грози вже мало не влетiла в дуплавину, та в останню хвилину сво┐ми порскими очима наче аж ударилась об пахкий жар тво┐х очей, - й знову ринула у вир грози; як не страшний тобi й той слизький вуж, який ген-ген помiж кущiв малини переповз по стежцi, наче то грубий сирицевий батiг позвивався, як не страшний тобi отой шелест-виляск у заростях, наче там iз чотирьох ратиць раптом зiрвалася-скочила якась звiрина та й гайнула в гущавiнь лiсу i в гущавiнь грози. Бо й справдi, чого боятись, коли ти обернувся на дуба, що росте з землi у небо, ║днаючи землю та небо корiнням та гiллям, стовбуром, руками й ногами, передзвоном серця i шелестом листя, зеленою пiснею зодягнених у капелюшки жолудiв i краплистою пiснею, що проросла з уст, що невiдомо де й закiнчилась - чи в тво┐й душi, чи в душi дуба, якi немов стали однi║ю душею, а вона ж бо ще й ║ душею Княжо┐ гори!.. Зрештою, полум'я грози пригаса║, блискавки вимерхли, й тiльки лиш грiм озива║ться звiдти, з вершини, до яко┐ ти не дiстався, грiм наче посварю║ться за твою втечу з хати, що ти намислив зустрiтися з вiтром, грiм наче застерiга║ на майбутн║ вiд таких походiв на Княжу гору. Вилазиш iз дуплавини - й наче роздвою║шся, переставши вiдчувати на собi i в собi могутнього дуба, i, либонь, так само дуб жалi║ за тобою, ген як сумно перебалаку║ться листям, що ти вiддаля║шся, спускаючись мокрою стежкою назад у село, й дуб услiд за тобою простяга║ гiлля, наче хоче затримати й вернути в родиннi обiйми, у шелест ┐хнiй. А пiсля ураганно┐ вiтряно┐ бурi натрощило гiлля не тiльки на горi, а й у селi, з сiльради сказали, аби трощене гiлля з обiйсть повиносили на дорогу, поскладали пiд загорожами. А ще - поспилювати чи позрубувати дерева, коли близько бiля електромережi, бо цi║ю бурею нако║но лиха, то нащо чекати ┐┐ в гостi вдруге, рубайте чи ясен, чи клен, чи акацiю, коли можуть завадити електромережi. Так цiкаво бiгалось по селу - там солом'яну стрiху здерло з хлiва, i хлiв блима║ кроквами-латами, наче велика рибина свiтить бiлими кiстками, з яких обсмоктано м'ясо; там грозою повидушувало скло у вiкнах, i жива хата дивиться темними бiльмами, в яких нi летюча ластiвка не вiдобража║ться, нi груша з двору, нi хмара з неба; там город витолочено так, наче на городi телесу-валась череда; там iз ями витягують мотузками перiсту корiвчину, бо вiтер загнав у яму, добре, нiг не поламала, але ж спробуй i витягни з ями! Хоч буря вщухла, а хлоп'ячу ватагу вашу наче вiтром ганяло. Зелений автомобiль, завбiльшки з сiрникову коробку, спинився перед вашою хлоп'ячою ватагою, немовби у хвилю вдарився. З автомобiля - сiрниково┐ коробочки не так висiв, як вилущився з острiшкуватими бровами дядько на протезi й на милицях i, обважнiвши крутими плечима, очiкував на вас. Якийсь такий був цей дядько, немов його покалiчила недавня ураганна буря, що плюндрувала сади, городи й лiс. Зачудованi й настороженi, ви поспинялись вiддалiк. Тодi незнайомий дядько заклав до рота пальцi й свиснув грiзно, мовби ляснув гарапником по мокрiй травi. - А ходiть-но сюди! - ревнув басюрою. Й коли наблизились, уже зовсiм лагiдно поспитав: - Тутешнi чи зальотнi горобцi? З Княжо┐ гори? - Ми не зальотнi, ми з Княжо┐... - Та видно, що з Княжо┐, - засмiявся дядько, здаючись уже зовсiм не страшним, хоч порубаний та посiчений. - Ви мене зна║те? - Нi... - Та мене весь бiлий свiт зна║! Ви мовчали, набравши води в роти, а дядько у вашому гуртi стояв на милицях, наче обламана брила. - А ви суницi збира║те в лiсi? Чи опеньки? - Збира║мо... - Хлопцi, що я вас попрошу... Я сам iз Ки║ва, я до вас по суницi при┐жджав на Княжу гору. Ну, й годинника свого загубив, бува║ таке. За той годинник i мовчав би, але ж - трофейний. Я той годинник iз Берлiна привiз, а ось у вас - загубив. Якось так мулько на душi, наче от - був якийсь час у мене вчорашнiй, i сьогоднiшнiй, i завтрашнiй, а без годинника - щось не те, й край... Вам ясно? Ви мовчали, вам було не ясно. - А годинник такий круглий, мов цибулина, й справно iде. - Чоловiк чудно смикнув плечима, наче пiдстрибнув на протезi й на милицях. - Я загубив, а вiн собi йде в лiсi отам... I показав милицею на Княжу гору, що лежала ведмедем. - Але ж зупиниться, от, бо хто йому там накрутить пружину? Сорока накрутить? Чи ворона? Й коза не накрутить, правда? Ви хлюпнули на дядька хвилями усмiшок. - Зупиниться годинник, не йтиме. А як же це не йтиме, коли весь час iшов, коли аж iз Берлiна йшов... Чудно так, не вiриться, що загубив. То ви пошукайте, ви знайдете, чу║те, хлопцi? А я навiдаюсь, чи по гриби при┐ду, чи по горiхи... Таких лiщинових горiхiв, либонь, нема нiде, тiльки у вас. Скрипнув протез, тужливими голубами загули милицi. I як тiльки вiн суницi збира║? А гриби? А горiхи? Вже сидячи в автомобiлi завбiльшки з сiрникову коробку, дядько дивувався: - I як вiн загубився?.. Трофейний! Кому вiн у лiсi показуватиме час? пжакам, га? Чи вужам? Так ┐жакам анi час не потрiбен, анi годинник нiмецький... Так само й вужам... То ви пошукайте, хлопцi, а я навiдаюсь. Наче його ураганна буря нагнала до вас. Княжа гора обiймала село високими, грiзними обiймами. Де ж там у лiсових нетрях шукати загублений трофейний годинник? Десь мiря║ час помiж папоротi, а на його циферблат загляда║ться мале цiкаве лисеня. Або ж сорока-бiлобока знайшла й занесла в гнiздо, бо сорока - знана злодiйка, сороцi захотiлось жити за годинником! Жаль дядька, жаль. Ви ще спита║те в Княжо┐ гори за той годинник, гора вiдповiсть, вона все зна║... - Мамо, а чому в мене сестри нема? - Вiд кого ж сестра в тебе знайдеться? - А ти казала - вiд вiтру! - Вiд вiтру, дитино?.. Вiд вiтру в тебе ║ сестри, й не одна. - Правда, мамо?! - Авжеж, правда. Ген сорока сидить на грушi, бачиш? То сестра твоя вiд вiтру, а ти й не знав, дурненький. Ну, чого супишся? Сорока в гостi до тебе навiдалась, хоче надивитись на свого брата. I в лiсi на Княжiй горi ма║ш сестер, чому ж ти ┐х у гостi не запрошу║ш? - Кого запрошувати? - Хоч би руду лисичку, вона також твоя сестра. Або козу дику, вона сестрою теж доводиться. Чи ти з такими родичами знатись не хочеш? Сорока заскрекотала - й понесла свiй сорочий скрекiт iз грушi, низько над вулицею полетiла, всiвшись на березi бiлокорiй. А тобi чудно, що так мало погостювала, куди ж ти летиш, сестро, й не поговорили навiть, i ти бiжиш слiдом за сорокою, й скрекочеш по-сорочому, й руки розставля║ш по-пташиному, бо раз у тебе сорока за сестру, то ти ┐й за брата, схожi ви мiж собою обо║, ото й розмовля║ш, i летиш по-сорочому. Сто┐ш пiд березою, поки в ┐┐ косах примостилася сорока, а потiм знову летиш услiд за нею помiж садкiв. Сорока летить через садки, через городи, а ти ще не навчився по-сорочому, отож - де вулицею, де - межею, де - задвiрками, а тiльки не вiдста║ш вiд птахи-сестри, бо ти ж ┐й доводишся братом-птахом, аж поки в лозах пiд Княжою горою до тво║┐ сороки прилуча║ться кiлькоро сорок, i вони зi скрекотом летять до лiсу, скрекотом кличучи й тебе за собою, в гостi до сво┐х гнiзд, i тобi кортить летiти до них на гостину, але вже вечiр запада║, помiж деревами табуняться кошлатi сутiнки, й самi дерева ген у хащах - наче позастигали сутiнки, прощайте, сороки, мо┐ сестри вiд вiтру та рiдно┐ матерi, це ж ви до вiтру й полетiли, десь вiн там на Княжiй горi володарю║, прилiтайте завтра гуртом, прилiтайте! Липа на хатньому причiлку - як парашут iз зеленого шовку, що повиснув над обiйстям i нiяк не спуститься на траву, й добре тобi сидиться в цьому парашутi, в якому гудуть бджоли та мурашва, й залiта║ пташка прощебетати тобi на самiсiньке вухо якусь найчудеснiшу звiстку, яка довго потiм бринить у свiдомостi, тривожачи та║мничою загадковiстю. I звiдси, з завислого над обiйстям пахучого й свiжого липового парашута, видно село в зморшках збрижено┐ землi, видно Княжу гору, над якою сяйливою короною палахкотить сонце, видно кучерявi чуби молодих дубкiв на схилi за городом, помiж них долi то ворушаться, то бiгають сонячнi зайчики, й тiнi ворушаться помiж сонячних зайчикiв, i раптом iз метушнi-бiганини сонячних зайчикiв i тiней вичарову║ться щось несподiване, вичаровуються гострi вушка, що завмерли двома настовбурченими листочками, помiж листочками-вушками гостренька мордочка аж пронизливо подзвоню║ двома вiчками-дзвониками, й нiжки такi тугi й чутливi, наче ляклива музика, стримлять iз лопушиння, й ось цi лункi нiжки здригаються й ступають по зелених водах лопушиння, й ти вже добре бачиш молоду кiзку, вичарувану лiсом на Княжiй горi. Завмира║ш у липовому парашутi, не дай боже тепер тобi опуститись на дiл, i поглядом чату║ш сiру лiсову кiзку, i бо┐шся, щоб вона не вiдчула твого погляду, бо такий вiн у тебе дзвiнкий та гарячий! Кiзка подеколи стриже вухами-листочками, вона ще в миготливих сонячних зайчиках i тiнях, та вже вийшла з дубняка - й наче роздягнулась iз тi║┐ мерехтливо┐ одежi, й залиснiла шерсть, й ще веселiше задзвонила очима-дзвониками. Грають стрункi нiжки, грають здухвини, i все в молодо┐ кiзки гра║, начебто вона не просто дика кiзка, а дух Княжо┐ гори, й ось цей дух уже в вишняку за городьбою, вже легко й городьбу переступлено, йде помiж розквiтлого маку, що червонi║ кривавими згустками, й не бо┐ться, мовби телятко верта║ться з лугу. Мабуть, таки справдi сестра, правду казала мати, сестра вiд вiтру, iнакше б чого ┐й iз лiсу вибиратись, а так прийшла в гостi, бо мають же вони зустрiтися колись, сестра з братом, гай-гай, яка ж вона гарненька! Авжеж, полохлива, але... хiба така вже полохлива, коли не злякалась прийти на подвiр'я, це ти сам полохливий, сидиш ось у цьому зеленому липовому парашутi, бо┐шся дихнути й гiлку порушити. Ну, хiба ж так зустрiчають сестру, спускайся донизу та пригости якщо не травою, то цiлушкою хлiба, гайда, смiливiше! А кiзка, либонь, почула твою думку, само┐ думки тво║┐ злякалась - i наче вогонь вибухнув там, де щойно ступала кiзка помiж кривавих згусткiв червоного маку, й той лискучий рудий вогонь перебiг через картоплю, скочив через городьбу, яка щирилась кутастим камiнням, залiзом та кiстками, й ще спалахнув у вишняку, долинувши шелестом потривоженого гiлля, - i вже не стало того вогню, кiзки не стало, духу Княжо┐ гори не стало, наче й не спускався сюди, не дивився й не дзвонив очима-дзвониками. Отямившись, пада║ш iз зеленого липового парашута на дiл, помiж макiв летиш полум'ям, уже вишняк, уже лiс, пташки перекочують у горлечках срiбнi намистинки, ворушаться сонячнi зайчики й тiнi, а рудо┐ кiзки нема, наче й не було, а тiльки привидiлось, еге? Ось баба Килина йде помiж кущiв, несе снiпок трави на оберемку, вжала для кролiв, i тобi кортить запитати в баби Килини про дику кiзку, чи не здибалася з нею в лiсi, та мовчиш: а раптом кiзка почу║, що про не┐ говорять, i вже нiколи не навiду║ться. в гостi з Княжо┐ гори? Баба Килина диву║ться, що гаса║ш у хащах, i лице в тебе чудне, мовби з якимсь дивом пострiчався, додому гайда, ось я тобi суниць нарвала поласу║ш, ходiмо ж, дитино! Буркочучи, бере за рукув й веде, а ти огляда║шся назад, мовби хочеш пересвiдчитись, що кiзка не визира║ з лiсово┐ гущавини й не дивиться тобi вслiд очима-дзвониками. Мати розказу║, слова ┐┐ - малиновi дзвоники, що видзвонюють журливу мелодiю, ця мелодiя почина║ болiти в тво┐й душi, i цього погiдного дня, пiсля недавнього дощу, який блищить тремкими краплями на листi дерев, на травi та на картоплиннi, свiт одмiню║ться перед тво┐ми очима, Княжа гора поста║ такою, як у материнiй розповiдi, - зима притрусила землю пухнастим снiгом, дуби-нелинi позодягались у сиво-золотi кожухи, берези стоять непогасними свiчками, стовбури грабiв чорнi, мовби вугiллям ┐х намальовано, грона калини мерехтять рубiновою кров'ю, снiгурi жаристо квiтнуть на кущах, ся║ соснова глиця, вiтер диха║ шпарким морозцем, а дiтлахи, розлетiвшись згра║ю по Княжiй горi, спускаються схилом донизу, перегукуючись помiж собою, i голоси ┐хнi гостро спалахують у студеному повiтрi, аж осипаються жолудi з дубiв од голосiв, аж глиця сi║ться на снiжок, що бiлi║ збiглим iз горняти киплячим молоком, i шишкарi спурхують iз ялин, бо такi дитячi голоси тривожно яскравi, такi дзвiнко ламкi, повпугуванi в зимову одiж, дiтлахи йдуть забродом, i тобi почина║ здаватись, що ти йдеш разом iз усiма, йдеш зi сво║ю маленькою матiр'ю, яка зовсiм не така, як тепер, а наче сiльська дiвчинка, й ти також кричиш гострим голосом, що аж кришиться вiд тривоги на iскристi уламки, й морозець щипа║ за щоки, й зашпори голками всмоктались у пучки пальцiв, i, наляканi вашою ватагою-згра║ю, наляканi вашими батогами-голосами, то з-пiд одного, то з-пiд другого куща схоплюються зайцi, прудко бiжать униз по схилу Княжо┐ гори, вони пiдстрибують клубками сiрого вогню, вони петляють помiж дерев, зникають помiж кущiв, ген i дикi кози майнули, з-пiд ┐хнiх ратичок снiжок пурхав легкими хмарками, кози скочили в ярок, десь там i пропали в хащах, i сороки стрекотiли, то летючи поперед згра║ю дитячою, то летючи позаду згра┐ дитячо┐, i тут ударив пострiл, шаркнуло раптовим звуком, наче то зовсiм i не пострiл пролунав, потiм кiлька пострiлiв злилось докупи, наче хтось iз виляском ударив молотком по залiзнiй рейцi, i дiти, широко розтягнувшись по схилу Княжо┐ гори, закричали ще голоснiше й розпачливiше, лиця ┐хнi горiли рум'янцями, крiзь якi пробивались бiлi, сипкi плями холоду, й очi ┐хнi цвiли колючими квiтками, дiти йшли помiж дерев i кричали, полохаючи дичину й женучи ┐┐ попереду, на пострiли, в поле, яке вже просвiчувалось помiж деревами, - й ти почув, як куля просвистiла помiж тобою й тво║ю маленькою матiр'ю-дiвчинкою, куля навiть не просвистiла, а проспiвала невидимою пташкою, й ти зовсiм не злякався, й твоя мати-дiвчинка також не злякалась, ви вдарили ще дзвiнкiшими голосами, бо якийсь за║ць бiг не поперед вас, а на вас, i вiд вашого крику за║ць сахнувся вбiк, щезнув помiж кущiв, i знову неподалiк проспiвала куля тонким пташиним звуком, i ви не злякались, нiхто не злякався, дiти широким забродом посувались по киплячому молоку снiгiв, лиш один хлопчик, що йшов iзбоку й трохи попереду, ген через глибокий яр, чорнявий хлопчик, закутаний у вовняну хустку й озутий у битi валянки, що сягали до пояса, раптом цей хлопчик спiткнувся й став осiдати, хапаючись руками за яворину, пальцi його повзли по корi, й ти побачив його скривлене вiд болю обличчя, на якому корчились губи, й очi його так само корчились, i жебонiв у нього з грудей чи то стогiн, чи то хрип, i ви з матiр'ю-дiвчинкою поспинялись, дивлячись на осiлого хлопчика пiд явориною, а решта дiтей, нiчого не помiтивши, й далi йшли та кричали, полохаючи дичину, вже наближались до узлiсся, за яким проглядалось поле, що било пострiлами, вiд тих пострiлiв там i сям позлягали зайцi, й дикi кози позлягали, а одна кiзка бiгла назад, кiзка бiгла помiж тобою й матiр'ю-дiвчинкою, й ви повмовкали, не лякаючи ┐┐ скриками, кiзка залишала слiд, вона торочила снiг краплями кровi, вишивала снiг червоним узором, збiгала схилом Княжо┐ гори все вище, тiкаючи вiд пострiлiв i вiд смертi, а дитяча ватага-зграя все йшла на тi пострiли, й вам би йти на пальбу, та ви з матiр'ю-дiвчинкою вiдстали вiд гурту, намагаючись через яр перебратись до хлопця, що осiв пiд явориною, сяючи сльозами на зсудомленому вiд болю обличчi i тримаючись обома руками за ноги, ви таки перебрались до нього, пораненого, намагалися звести з землi, беручи попiд пахви, а вiн клигав на однiй нозi, й там, де щойно сидiв, ятрилась червоно пляма на снiгу, вiд цi║┐ плями ви не могли вiдiрвати очей, наче завороженi, i хлопець той чорнявий обiзвався раптом, сказав, аби ви хутчiй iшли по шоколад, бо нiмцi вже перестали стрiляти, отже, нiмцi вiддячують шоколадом усiх дiтей, якi полохали й гнали дичину з Княжо┐ гори на узлiсся, отже, бiжiть хутчiй, бо нiмцi позбирають здобич, сядуть у машину й по┐дуть собi, а ви зостанетесь без шоколаду, й попросiть для мене шоколаду, казав той чорнявий хлопець, бо я ж кричав найголоснiше, хiба я винен, що от тепер ногою не годен ступити, ну бiжiть, бiжiть, бо нiмцi по┐дуть зi здобиччю, шоколад пропаде ваш i мiй, а вони ж обiцяли вам дати по плитцi шоколаду, сорока стрекотала над вашими головами, пiдбитою птахою чорнявий хлопчина у вовнянiй хустинi висiв на ваших плечах, з поля вже не стрiляли, зима на Княжiй горi смiялась безмежною срiбною усмiшкою, скоро долинуло гарчання мотора, й машина з нiмцями рушила, зоставивши зграйку дiтлахiв на узбiччi дороги, й чорнявий хлопець у вовнянiй хустцi плакав, що йому не дiстався шоколад, i ми з матiр'ю-дiвчинкою вели його з лiсу, вже в полi побачили кров на снiгу вiд забито┐ дичини, й так само торочка кривава слалася за вами, наче калиновий сiк... Знову на хатньому причiлку сидиш у зеленому липовому парашутi, що шелестить листям, i кличеш до себе Княжу гору так, начеб кликав рiдну матiр, аби не барилась у колгоспному полi, а верталася б хутчiй до домашнього вогнища. Кличеш довгохвостих сорок i диких кiзок, а ще ж i зайцiв, бо зайцi також водяться, а ще ┐жакiв, гадюк, куниць, золотаво-пухнастих бiлок. Дiд Гордiй сидить пiд хатою в бiлiй полотнянiй сорочцi, струже ложку з деревини, й кучерявi стружки облiпили дiда, як бджоли вощину. А що ти кличеш Княжу гору вголос, то дiд пiдказу║: - Не забудь позвати борсука... Виспiвуючи в липi, слухняно кличеш борсука, хай навiда║ться в гостi. - Не забудь лисицю... Чом би й не покликати лисицю, i ти з липи спiва║ш до невидно┐ звiдси лисицi, щоб не барилася, а спускалась у село. - I вухату сову поклич, i горличок поклич... За розумною дiдовою порадою кличеш i вухату сову, й горличок, кличеш те, що лiта║, бiга║ та лазить, що гарчить i щебече, бо твоя душа готова вмiстити в собi все, що вмiща║ в собi душа Княжо┐ гори, у вас-бо спорiдненi душi. - Ти, хлопче, такий, що й вовка покличеш. Кажуть, цiла тiчка вовча на горi об'явилась. Ну, тiчка чи не тiчка, а таки недавно колгоспну ягничку зарiзали, що лиш кiсточки й познаходили. Вовка кликати не треба - вiн сам прийде. Ось на твiй клич iз Княжо┐ гори, мiнячись у сонячному промiннi, переблискуючи барвистим оперенням, летять птахи. - Дiду, горлицi летять! Дiд Гордiй сидить пiд хатою в сивiй хмарi розмаяного волосся. - Дiду, вже й лелека летить! Лице в дiда Гордiя начебто багатша║ ще на одну борозну, а стiльки ж ┐х у нього, що не лице, а рiлля. - дiду, а качки дикi! Очi в дiда Гордiя завiшано мережаними повiками, за якими вiн сховався разом iз усiм сво┐м великим i загадковим життям. Горлицi перелетiли в попелястому шумовиннi повiтря, лелеки вiдпливли на крилах-веслах, качки прохурчали, сойка майнула рябими крильми, зозуля пронеслась. А ластiвок скiльки! Ось тiльки звiрiв нiяких iз лiсу не видно, але ж звiрi - не птахи, що сп'ялись на крила й пурхнули на клич. А борсуковi збиратися забарно. Лисиця хутчiй прибiгла б, але ж дорога неблизька, та й собак у селi страшно. - Дiду, вiзьмiть мене з собою на Княжу гору, я ще нiколи там не був! - Отуди? - дiд Гордiй показу║ рукою. - До неба? - Еге, вiзьмiть мене аж до неба. - Е-е, синашу, до Княжо┐ гори треба дорости. Дорости отут, на землi. Ти спершу дорости, а я потiм вiзьму. - Коли ж я доросту, коли? - кричиш у розпачi до всього свiту. - Скоро доростеш, - каже дiд Гордiй так, наче то бiлий свiт озива║ться його вустами. - Поглянь на мене: ось я не встиг оглянутись, як уже вирiс. Так i ти не зоглядишся. Лишенько, невже знову навiдалась дика кiзка, почувши його клич, ген майнули ноги в дубняку, гiлля вiд бiгу ┐┐ схлюпнулось хвилею? Привидiлося, сонячнi зайчики пустують... Позбирались жiнки до безумно┐ Дарки Сторони, мастять ┐й хату зсередини i з вулицi, пахне кiнськими кiзяками, з якими розмiшано глину для мастiння, пахне розмiшаною глиною, пахне просяними щiтками, якi безкрилими птахами пурхають у жiночих руках, зостав-ляючи на стiнах мокрi слiди, що хутко протряхають цього сонячного дня, сама хазяйка безумна Дарка Сторона готу║ для мастильниць обiд, готу║ надворi, тут у не┐ лiтня кухня, вогонь через вiдчиненi дверцята плити щось розказу║ аж десятком золотих язикiв, а ти не вiдходиш вiд жiнок, бо дуже бо┐шся чорних гиндикiв, що ватагою поставали неподалiк i знай чатують, по-булькуючи булькiтливими голосами, знай стережуть, аби напасти на полум'я тво║┐ червоно┐ сорочки, бо, звiсно, завжди кидаються на червоне, а жiнки-мастильницi гомонять, перекидаються крем'яхами слiв, i крем'яхи-слова ┐хнi аж наче порскими iскрами iскряться, жiнки-мастильницi, помiж яких i баба Килина, без яко┐ не обходиться нi весiлля, нi родини, нi звiздини, гомонять про дуплавого дуба, що росте на подвiр'┐, дуплавий дуб зодягнений у зелену сорочку, з яко┐ стримить костомаччям засохле гiлля, сорочка трiпоче на вiтрi, голуби спiвають-стогнуть у листi, жiнки-мастильницi говорять про Дарку, тiльки в ┐хнiй балачцi Дарка зовсiм не стара, як оце нинi коло плити на кухнi лiтнiй сво┐й, а молода, й коси в не┐ висять до пояса, гадюками звиваються, й очi в не┐ такi синi й густi, що синiших i густiших не бува║, а староста Засядьвовк походжа║ перед нею в нових чоботях хромових, якi грають на його ногах, наче то двi гармошки грають, староста Засядьвовк похльосту║ нагайкою по чоботях, по гармошках сво┐х, по музицi хромовiй, смальцем намазанiй, в однiй руцi трима║ нагайку, а другою хоче обiйняти Дарку, тiльки Дарка йому не да║ться, випорску║, й коси гадюками випорскують, а староста Засядьвовк говорить, як то любив i любить Дарку й сина Грицька ┐хнього любить, нiколи так жiнку й дiтей вiд сво║┐ жiнки не любив, мабуть, наслано, мабуть, наворожено, бо як споконвiкiв водились вiдьми на Княжiй горi, то й не переводяться, бачиш, Дарко, полiца┐ з нiмцями вже зняли з коловорота ланцюг, прив'язують Грицька ланцюгом до дуба, хай хоч як смика║ться, а не вирве дуба з землi, вже руками-ногами не ворухне, а затятий такий, затятiшого свiт не бачив, його другий день мордують, а вiн не призна║ться, таки геройська дитина в тебе вiд мене, але хоч би й як мовчав, а мусить признатись, де ховаються партизани в лiсi, бо сам партизанить, бо зна║, було не попадатись у нашi руки, а попався, то кажи, хлопче, а коли ти впертий такий, змусимо матiр заговорити, мати зна║, з ким ти водишся i куди бiга║ш до лiсу, комендант Хорст додумався сина мордувати перед матiр'ю, з бiса мудра голова в коменданта Хорста, вкра┐нська голова на такi мудрощi нездатна, авжеж, куди вкра┐нськiй головi супроти нiмецько┐, то признавайся, Дарко, бо вже тво║му Грицьковi одне вухо для постраху вiдрiзано, бритва гостра, з нiмецько┐ сталi, вiд одного вуха не затупиться i вiд другого вуха не затупиться, чу║ш, Дарко, можеш врятувати сина, а не хочеш, камiнна в тебе душа й камiнне в тебе серце, тобi дорожчi партизани, чужi люди, а не кров рiдна, таж Грицько вже нiколи не почу║ дiвчат, ┐хнiй дiвоцький клич не западе йому в обтятi вуха, а все ти винувата, Дарко, перед сином сво┐м винувата й передi мною винувата, бо я ж батько Грицькiв, а мушу чи йти таке бузувiрство й чиню не зi сво║┐ волi, вони й без мене наругу над ним вчинять, як чинять над усiм бiлим свiтом, еге ж, мовчиш, ось Грицько вже без ока, нiмецька сталь скiльки очей скосила, не побачать життя, що для нiмецько┐ сталi дво║ Грицькових очей, уже не бачить на обо║, вже матерi сво║┐ не бачить, уже свiту не бачить, нiч настала чорна для нього, це ти його ослiпила, бо тобi партизани в лiсi дорожчi вiд рiдного сина, та невже серце тво║ не здригнеться, га, та не рвись ти до нього, однаково не пiдступишся, то не я тебе по ногах б'ю нагайкою, то нагайка сама собою сiпа║ться, сама сiче, ще говорити годен Грицько, але мовчить, наче зацiпило, то зараз йому по-справжньому зацiпить, уже не обiзветься, вже тебе матiр'ю не назве, бо чи ти варта називатись матiр'ю, коли звiрi до свого плоду сердечнiшi, та стiй, не рвися, так його вiд катiв не поряту║ш, а можеш порятувати, ще можеш, поки нашому синовi не дiстали серце з грудей, щоб показати, щоб мати побачила серце свого сина, ще жоднi-сiнька мати не бачила серце свого сина, а ти побачиш, а ти натiшишся кривавим серцем свого сина, бо тобi, либонь, не терпиться побачити його в руках катiв, бо тобi любiше глянути на серце свого сина, анiж сказати за ту банду, яка не да║ дихнути нiмцям, вiд яко┐ життя нема║ комендантовi Хорсту, яка й на мене чига║ за кожним кущем на Княжiй горi, тож, лютий звiре, дивися на серце свого сина, ще воно живе в кривавих руках, iще воно здрига║ться, й чому ти не ослiпла вiд серця свого сина, еге ж, бийся головою об землю, ┐ж сиру землю, сховайся в землi, щоб не бачити такого, староста Засядьвовк iз полiцаями та нiмцями по┐хали машиною, зоставивши криваве серце ┐┐ сина в травi, й коли Дарка пiдвела знетямлену голову, то побачила приблудного рябого пса бiля ворiт, хотiла скрикнути, а голос у не┐ сiв, лиш сапко так сапнула, й пес загарчав, вишкiривши зуби, тодi й мова вiднялась у Дарки, тодi обезумiла вона, з тих пiр i не чу║, до свiту не говорить, i свiт не говорить до не┐, жiнки-мастильницi, балакаючи, вже хату змастили зсередини та з вулицi, посiдали за столом пiд яблунею, полуднають отим, що ┐м безумна Дарка зготувала, чорнi гиндики вже з подвiр'я за ворота, вiд ворiт через дорогу до озера, пасуться бiля озера, а ти не йдеш полуднати з жiнками-мастильницями, бо не наробився, ти надибав черепок, нагорта║ш у черепок жару з плити й покрадьки несеш до старого напiвусохлого дуба, оберта║шся до мастильниць, чи не стежать за тобою, чи баба Килина за тобою не дивиться, i висипа║ш жаристi вуглинки в дупло, потiм iще набира║ш у черепок жару в плитi, знову в дупло висипа║ш, iз дупла сота║ться димок, синьою хмаркою куриться, надибу║ш вiхоть клоччя, запиха║ш i клоччя в дупло, ще запиха║ш всохлий бур'ян, трiски, дим пасмами в'║ться з дупла, а жiнки-мастильницi обiдають пiд яблунею, мовчазна Дарка Сторона полудна║ з ними, якась там бесiда точиться, пропав той Засядьвовк iз села, десь ковтнула його вiйна, а може, й не ковтнула, знайшов собi лiгво за океаном, а жар у дуплi вже не тлi║, жар уже розгоря║ться, поймаючи нутро дерева, косичиться дим, а потiм iз дупла вискочив язичок вогню, мовби то бiлочка вискочила, вискочила - й сховалась, потiм уже двi бiлочки вискочили, танцюють у дуплi, вже не ховаються, i коли дуб спалахнув, то жiнки-мастильницi скочили за столом, баба Килина скочила, безумна Дарка Сторона скочила, в усiх дикi-предикi очi, бо чого ж це дуб зайнявся i горить, i начебто блискавка не вдарила в дуб, ясний день, гроза позавчора пройшла, добре, що посеред обiйстя сто┐ть дуб, вогонь не перекинеться на хату й на хлiв не перекинеться, й до сусiдiв далеко, якась лиха година запалила дерево, саме хiба зайнялося б, жiнки-мастильницi товчуться довкола дуба, наче сороки, а вiн усе дужче пойма║ться полум'ям, полум'я рветься з грудей дуба вгору, дуб аж почина║ стогнати, ледь-ледь гуде, бiль i гнiв у стогонi, й ти ляка║шся його живого болю та стогону, бiжиш геть, аж макiтриться в головi, пролiта║ш мимо обiйсть, уже й школу поминув, уже далеко вiд хати Дарки Сторони, а чомусь в очах горить охоплений полум'ям напiвусохлий дуб, стогне у вогнi живим криком, аж душа твоя кра║ться, i зда║ться, нiкуди не втекти й не забiгти вiд того вогненного страждання... Два чорнi дядьки (обидва наче з комина вилiзли, де обiбрались у сажу, з яко┐ лиш очi поблискують голубими я║чками) йдуть стежкою з Княжо┐ гори, ступають один за одним, i тримають дядьки на плечах свiжозрубану грабову тичку, з не┐ навiть не все листате вiттячко стесано. Дядьки йдуть статечно, й жердина помiж ними прогина║ться, бо таку важку ношу до не┐ пiдв'язано. Пiдв'язано мотузками за лапи, а довгий хвiст по землi метля║ться, як мiтла, мете куряву на стежцi, а гостра морда звиса║ вбiк, i язика червоного видно в пащi, й iкла стримлять гострi, аж морозом по шкурi дере. Та це ж вовк дивиться на тебе витрiщеними мертвими очима, хоч i мертвими очима - а як люто дивиться, ось зараз, зда║ться, i рикне скаженим риком, ось зараз вивернеться з жердини, бо хоч i здоровi дядьки, але чи втримають отакого велетенського вовка, хай навiть мертвого! Страх б'║ в голову, й ти щодуху тiка║ш вiд ┐хньо┐ впольовано┐ страшно┐ здобичi, яка ляка║ не менше за живу, а може, ще й бiльше, бо де ж це бачено - вбитий вовк! А коли страх поступово тане, вискаку║ш зi схованки в бузинi та й бiжиш гуличкою вслiд за впольованим вовком, i скоро знову ста║ страшно, бо на кутку загавкав один та другий собака, ┐м вiдповiли iншi собаки, Й тепер кругом гримить такий собачий лемент, що й застрелений вовк зляка║ться, не тiльки жива людська душа, й вiд того собачого валування мовби день потемнiв, i сонце пригасло, й отi дядьки з рушницями за спинами ще дужче почорнiли, - й раптом очi тво┐ бризнули такими сльозами, як горох. Очi бризнули горохом слiз, i вже за ┐хньою пеленою ясний день i зовсiм споно-чiв, а дядьки з вовком стали розмитими, наче розтанули й зникли. Невiдь-звiдки надiйшов дiд Гордiй, каже тобi не плакати, а як ти не плакатимеш, коли сльози самi котяться. А ще нiхто в нас за вовком не плакав, каже дiд Гордiй, краще б за ягницею поплакав, що вовк зарiзав, а вiн хiба тiльки одну ягницю зарiзав! А ти й сам не зна║ш, чому за вовком плачеш, чому сльози котяться за тим здоровенним сiроманцем, а не знаючи - ще дужче рида║ш, затуляючи долонями лице, щоб на свiт не дивитись i щоб свiт на тебе не дивився. Дiд Гордiй веде тебе за руку додому - й знай усiм по дорозi розказу║, що ти за вбитим вовком так побива║шся. Всi дивуються, що така чудна дитина, чуднiших i н& бува║, бо ще нiхто в ┐хньому селi, нi в сусiднiх селах за вовком не плакав, ну, вродиться ж таке, правду сказано, вiд вiтру. Може, про того впольованого вовка мало б хто в селi довiдався, якби ти не плакав за ним, а то ж усiм запам'ятались тво┐ сльози пекучi - ну, мовби дощ iз хмари падав, дощ твого великого жалю дитячого. Ранок - це рожева птаха, що прилiта║ iз-за Княжо┐ гори, за рожевою птахою прилiта║ бiлою птахою день, на змiну бiлiй птасi прилiта║ сiрою птахою вечiр, а вже нiч прилiта║ з Княжо┐ гори птицею чорною. Ось iще скрiзь сiрi║ птахою вечiр, ще птаха-вечiр дзьоба║ зорi в небi, п'║ росу по левадах, кутаючись i грiючись у млистому туманцi, але вже ма║ тiкати з села, бо ви тiльки погляньте на Княжу гору! З-за не┐ виростають i виростають темнi крила, затуляючи небеснi прозорi високостi, вони все помiтнiше клубо-чаться, насовуючись на село, барви на перах рухомих хмар мiняться, мiшаються, вони ще не витворили якогось остаточного кольору цi║┐ птицi, яка летить, ┐┐ остаточний колiр ма║ витворитись аж тодi, коли вона прилетить iз-за гори, затуливши небо i полонивши землю. Княжа гора вiтриться тьмавими сплесками пiд грiзними крильми могутньо┐ й невiдворотно┐ птицi, село запада║ в усе глибший та глибший морок, що подекуди жеврi║ освiтленими вiкнами хатiв, i вже скоро хижа птиця ночi всiда║ться мiж небом i землею, погасивши зорi та мiсяця, щоб здаватись iще страшнiшою i всевладнiшою. Вiд не┐ треба заховатись до хати, але й iз хати чутно, що чорна птиця на гадцi не ма║ спати, як то сплять птахи вночi, вона шумить листям у саду, гiлкою грушi стука║ в шибку, шарудить якоюсь галузиною на стрiсi, глухо диха║ в комин, ┐й би вгамуватись, а вона, либонь, уже б'║ могутнiми крильми, а вона почина║ гоготiти громом, а ┐й iз очей уже прискають довгi й раптовi приски блискавок, i хата сповню║ться тривогою. Бо прилетiла гнiвна чорна птиця з Княжо┐ гори ┐┐ посланцем, отже, то Княжа гора послала свiй гнiв сюди в долину до людей, i ти, щулячись, кра║чком свiдомостi здогаду║шся, за вiщо такий гнiв наслано, його наслано, мабуть, за отого вбитого вовка. Авжеж, бо Княжа гора з вовком заодно, для Княжо┐ гори всi рiднi дiти - хай лисиця, хай борсук, хай кiзка, отож i вовк для Княжо┐ гори ║ сво┐м сiромашним духом, i вона оплаку║ його смерть так, наче рiдна мати. Чорна птиця ночi все кублиться й кублиться на землi, говорить громом, дивиться вогнем блискавок, аж хата злякано здрига║ться, й ти непомiтно засина║ш, бодай увi снi рятуючись вiд гнiву чорно┐ птицi, хай би вона швидше вiдлетiла, хай би замiсть не┐ прилетiла рожева птиця ранку, пахнучи м'ятою i свiжою росою. Просипаючись увi снi, чу║ш гуркiтливий голос птицi, що гнiва║ться й гнiва║ться, вогнями блискавок блимаючи у вiкна, й жаль за сiроманцем просина║ться разом iз тобою, наче вiн також твiй зведений родич вiд вiтру. Так само, як стрекiтлива сорока чи дика кiзка, названi матiр'ю тво┐ми сестрами, а вовк - уже начебто брат, тiльки якийсь недобрий брат, але ж коли розкинути розумом, то хiба в людей не водиться братiв недобрих, кровожерних, але ж i ┐х так само шкода, серце й за ними побива║ться. Вкотре просипа║шся, а чорна птиця все кублиться, все гнiва║ться, аж хата вiд ┐┐ гнiву труситься, мабуть, нiколи й не вiдлетить. А потiм не вiриш сво┐м очам: вийшовши на подвiр'я, бачиш рожеву птицю ранку, що вже летить iз Княжо┐ гори! Вiд чорно┐ птицi де-не-де лиш по темнiй пiр'┐нi виднi║, розгубила то в затiнку дерев, то в яру, то пiд стiною лiсу, а рожева птиця ранку летить хвиля за сонячною хвилею, i в ┐┐ свiтлi село смi║ться теплою материнською усмiшкою, й сам ти усмiха║шся - до нестримно┐ рожево┐ птицi, яка таки прилетiла, прогнавши птицю чорну, всмiха║шся до Княжо┐ гори, яка вiд усi║┐ сво║┐ щедро┐ душi подарувала цю веселу птицю всьому бiлому свiту! А до тi║┐ печери-чернери щоб ти й не заглядав, бо голову тобi вiдiрву так, як ти був скрутив голову тому соняшнику, хоч, може, тобi однаковiсiнько - що без голови, що з головою! Ту печеру-чернеру попiд усi║ю Княжою горою поточено, й хто вiда║, чи людьми поточено, чи водою поточено, бо, трапля║ться, люди точать, як води, й води точать, як люди. Княжа гора сидить на пiдземних печерах-чернерах, мов степова орлиця на гнiздi, гай-гай, уже скiльки столiть вiдшумiло, як вона оберiгав сво║ гнiздо, а що в тому гнiздi - сама вона лиш i зна║, мабуть, та║мницi. Мабуть, багато та║мниць назбиралось, та таких, що шкода Княжiй горi у сво┐ пiдземнi та║мницi та ще й когось ута║мничувати, отож i сидить на них орлицею. Бачив, звiдти вилiтають сови, що денного свiтла бояться, кажани там водяться, всяка нечиста сила, що проти ночi й згадувати страшно, а людям дорогу в печеру-чернеру заказано, може, тiльки нашому дiду Гордiю й не заказано, от. Хiба дiд живе? Дiд вешта║ться помiж днем учорашнiм i завтрашнiм, наче йому пристановиська нема в днi сьогоднiшньому, то йому не страшно i в печеру-чернеру заглянути, як у сво║ вчорашн║ життя, а потiм назад повернутися до нас. Отi старi грошi, з якими ходив у крамницю торгуватись, де дiстав? А в печерi-чернерi дiстав та й додумався, iрод, iз ними на бiлий свiт поткнутись! Та з такими грошима лиш у печерi-чернерi й торгуватись, там теж крамниця ма║ бути, а в тiй крамницi й товари такi, що за старi грошi вiдпускають ┐х, а за новi грошi нiчогiсiнько не купиш. Бач, дитино, який наш дiд Гордiй багач, але не спромiгся з печери-чернери гостинцi принести нi для баби сво║┐, нi для внука, немов у нього ще ║ десь баба чи внук або ма║ грошi берегти для якогось iншого життя. А може, дiд Гордiй i береже знайдений скарб для якогось iншого життя, хiба вгада║ш, коли вiн вiчний: либонь, нi початку йому нема║, нi кiнця. Отож, лиш дiдовi й можна в оту печеру-чернеру й назад, а тобi зась, бо чого тобi в те минуле життя заглядати, коли його в тебе не було? А раз у дiда Гордiя було те минуле життя - хай загляда║, хай собi вешта║ться з порожнiми руками туди-сюди, аби здавалося старому бовдуру, що й вiн до якогось путнього дiла приставлений. Та не подумай, що вiн справдi по тi грошi внадився в печеру-чернеру, що йому справдi закортiло в сво║ минуле життя позаглядати. Спершу вiн подався туди по свого коня Гнiдка, був колись такий жеребець у дiда. Й чи цигани вкрали, чи якась холера, а тiльки пропав Гнiдко. Скiльки по ярмарках обходив дiд Гордiй, думав зловити циганiв, а все марно. Ось i сказали дiдовi, щоб у печерi-чернерi шукав, начебто лиш там Гнiдко мiг пропасти, ну, дiд внадився пiд Княжу гору, бо, кажуть, у горi всяко┐ всячини багато пропало. Дiд не знайшов коня, бо печери ж тi - без кiнця та краю, десь там Гнiдко бiга║ й досi, а дiд i досi шу