амазею забрала, з гамазею... Гамазей сто┐ть над яром, вода пiдмивала й пiдмивала землю, аж поки вимила яму пiд стiною. А це ж коло мене, то я все бачу. - Ти в гамазей залазила? - Де б я залiзла в гамазей, коли замок на дверях... Вода вiд яру пiдмила, то почало сипатися в глиняники. Я оце подалася в глиняники по глину, а там цього добра валя║ться в баюрi повнiсiнько. Грiх, щоб пропадало, то я згорнула - й до вас оце зайшла. - То ж колгоспний гамазей. - Хто ж каже, що не колгоспний? Авжеж, колгоспний. Марiя хита║ головою: - Як до колгоспу зганяли людей... Тодi в мене цю сорочку забрали. В кого яку вишивку знаходили - забирали. Щоб усе було колгоспне. I в отой гамазей позаносили. З тих пiр бiльше не бачила, звiсно. А тепер побачила - й серце облилося кров'ю. Погляньте на це вишивання - там зогнило, там струхлявiло. - Усуспiльнили,- бурчить Павло Музика. - Га? - наче прокида║ться Текля Куйбiда. - Кажу, усуспiльнили. - Горенько, та й годi,- тулить Марiя сорочку до грудей.- Скiльки горя того - не видно кiнця й краю. - Там у гамазе┐ така дiра в стiнi - ще випаде, навiть злодiям залазити не треба... А коли сорочка ваша, то берiть. I що хочете берiть. - Ану позбирай оце все - грима║ Павло Музика.Все це лахмiття! Текля Куйбiда ста║ навкарачки, збира║, склада║. Хотiла щось би втямити, але не тямить, i голову втягу║ в плечi, наче бо┐ться удару. - Забрала? А тепер неси! - Куди нести? - Неси туди, звiдки принесла... А я не хочу, щоб Шпитальний та Яремний мене посадили. Посадили за тебе. Я не брав, я не крав, то чого маю сидiти за оце... за колгоспiвське. Неси. - Таж зогни║ i зотлi║ там, Павле,- озива║ться Марiя. - А тобi що до того? Хай гни║ i тлi║... Колгоспiвське! - Твоя ж сорочка... - А я кажу, що сорочка теж колгоспiвська. Хай зогни║ i зотлi║. Вiддай! Павло Музика вирива║ в жiнки свою вишиту сорочку - й тиця║ Теклi Куйбiдi: - Бери! Йди! Плаче Марiя, плаче й далi за сльозами бiльше нiчого не бачить. А коли розплющу║ться, то нема в хлiвi нi чоловiка, нi Теклi Куйбiди, з клумаком того гiркого вишивання, мовби все приснилося - й тепер пече голову та сушить думки. Дiд Карпо Гнилоквас вишневим пужалном стука║ в хрестовину вiкна - й прислуха║ться. Тихо. Загляда║ в шибку-морок у хатi, як i надворi. Наче не тiльки надворi, а й у хатi накрапа║ дощ, наче сiру хмару завiяло пiд стелю. - Домко! - огляда║ться на город i на садок.Домко... Чи спить, чи нема? Загрiбаючи кривими ногами землю, дiд Гнилоквас iде в хату, бо дiло сво║ зна║. - Домко! - вже в хатi. Нiкого. Морщачись вiд нудотного запаху, Гнилоквас ступа║ до квiтчасто┐ завiси, що вiдгороджу║ куток, i смика║ завiсу вбiк. - О господи... Христина... В кутку на вузькому дерев'яному тапчанi, вкрита ряденцем, лежить жiнка, стуливши руки поверх того ряденця. Пальцi такi сухi й жовтi, що застроми помiж них свiчку й засвiти,- покiйниця покiйницею лежить. Пiдборiддя загострилося, нiс загострився, лоб скида║ться на дощечку, i все це обтягнуто жовтою шкiрою, такою тоненькою, що торкнися пальцем - i проткнеш. Майже прозорi повiки затуляють очi. Мрець мерцем. Хоч би губи ворухнулися, хоч би сiпнулася брова. - Готова... Христе, чу║ш? Признайся, ти готова? Христина мовчить. - Так готова, дiдько б тебе забрав. Туманiючи головою, Карпо Гнилоквас лапа║ долонею по кишенi, шукаючи куриво, але згаду║, що й кресало, й тютюн забувся взяти, а тому досадливо крекче. - Аж душа затерпла без тютюну... О, Домка! Домка появля║ться в хатi несподiвано, як божий дух. п┐ наче вiтром заносить - щупленьку та скручену, суху та легку, мовби то й не людина, а сама лише порожня шабатурка вiд людини. - Я тебе кликав... Домка не йде, а мовби в повiтрi летить, бо ┐┐ вгору пiдносить бiла хмаринка, й та хмаринка - розпущена куделька ┐┐ сивого волоссячка, схожого на пучок бабиного лiта, й пiд тим пучком бабиного лiта ┐┐ очi видаються схожими лише на пару вiд очей - на блакитну розкосичену пару. - Чого прийшов?- пита║ Домка.- Тобi тут нема чим поживитися. - Та я так заглянув... До тебе. - Чого до мене? - Може, чарку поставиш! I кахика║. Домка ошелешено дивиться на Карпа Гнилокваса, що горбиться перед нею корчем покрученого, вузластого корiняччя. - Де ж я вiзьму? Нема. - Та знаю, що в тебе й ложки розпечено┐ смоли не випросиш,- стука║ пужалном по долiвцi.- Я от заглянув... чи не пора вже везти Христину до ями? Либонь, пора. Й не дихне, й не ворухнеться. Це вже скiльки вона так лежить? - Жива Христина! - скрику║ Домка. - Жива? Скiльки рокiв отак лежить? - Багацько, що й не злiчити, ще з громадянсько┐. - Ще з громадянсько┐! - Карпо Гнилоквас дротяною п'ятiрнею чухмарить потилицю.- Давно вже пора завезти. - Але ж не померла, а спить - заламлю║ руки Домка. - Що ж це за сон? Скiльки можна спати, коли проснеться? Та хтось другий уже давно похоронив би, а ти... - Доглядаю, годую,- схлипу║ Домка,- а вона спить. - Спить? I не говорить? Хоч би слiвце сказала ввi снi. - Спить - i не озива║ться. Колись озветься. - А ти ото вiриш? Ех, Домко! Мор страшний кругом, а ти догляда║ш трупа. - Не трупа... То сестра моя спить! I в не┐ дiти живi. - Де ж тi дiти? - По родичах, бо як би я доглядала Христину - I ┐┐ дiтей? - Навiть чоловiк Сава од не┐ збiг, де вiн? - Збiг, то й добре... Нема божого в людях. Перше були душi, а в душах - боже, тепер нi душ, нi божого в душах. - Чим же ти Христину году║ш, коли самiй нема чого в рот покласти, коли сама не сто┐ш на ногах? - По-всякому... й помагають менi. Коли як. - Таж однаково помре! - скрику║ Карпо Гнилоквас,- Чуднi дiла тво┐, господи... Роздосадуваний, iде з хати, а Домка тупця║ слiдом за ним надвiр, бубонить: - Христина ще жива, бо в не┐ душа в грудях живе. - Таж революцiя лiквiдувала i попiв, i душу! Дурман... От скiльки я вже покiйникiв перевозив, нiхто стiльки, либонь, не перевозив, а так душi пi разу не бачив. Нi щоб за грабаркою бiгла, нi бiля ями, нi на цвинтарi. От коли труп, то його добре видно, бо труп ║ труп. А душа? Яка вона - з лопуцька? Дуту придумали попи, щоб обдурювати народ, щоб жили сотати з народу. А народ наш такий дурний, що радий. Авжеж, душа е, душа житиме на тому свiтi в царствi небесному.- Вiн стука║ пужалном об землю.- Нема царства небесного - i вже нiколи не буде, ото треба жити на цьому свiтi. - Хула на бога до добра не доведе. Бог, помага║ вiруючим. - Бог? Де той бог? Нема║ бога так само, як нема║ душi. - Покара║ бог за такi слова. - Покара║?.. Ось мор сто┐ть, земля стогне. То, може, бог кара║? Кара║ i винуватих, i невинних, i дiтей малих? А дiти малi перед богом завинили чим?.. А коли не бог кара║, то чом бог не заступиться за невинних? Христина, може, завинила чимось перед богом, що бог ┐┐ приспав, уже скiльки рокiв спить? Ах, Домко, якби той бог був та бачив!.. - Не оскверняй уста сво┐ богохульством,гнiва║ться Домка так, наче й не гнiва║ться, бо голос у не┐ тихий i спiкiйний.Бог перед Христиною не винуватий, а Христина перед богом безгрiшна. Заморилася - й заснула. Вона провiсниця була. Може, таке побачила попереду, що страх зморив ┐┐ - i вона спить. - Перечiку║, ха-ха-ха. - А я доглядала - й доглядаю сестру. Сонна - це не мертва. Сонна проснеться, а мертва нiколи не проснеться. А як проснеться, то ми ┐┐ послуха║мо, що вона там бачила; й чула. - Де? - бурка║ Карпо Гнилоквас. - А там, де Христина спить. - Й чого наш народ такий дурний?- диву║ться Карп Гнилоквас. - Хто дурний? - не тямить Домка. - Народ наш дурний! - хака║ той.- I ти дурна. Та й iде до грабарки, що сто┐ть на шляху. Бере вiжки, i вйока║ на коня. Грабарку застелено мiшком, з-пiд мiшка! стримлять чи┐сь тичкуватi ноги. Домка дивиться услiд покiйницькiй грабарцi, хреститься. - Сестра спить, а все зна║, все бачить. Скрiзь бачить. А душа ┐┐ не спить, душа ┐┐ мучиться так, як кожна жива душенька, вбира║ все, вбира║... Проснеться! А проснеться, то розкаже всiм, чого надивилася, ой, розкаже. Набалакав Гнилоквас, нема душi нi в кого. Може, в тебе нема, бо такi не мали душi й не мають, а в Христини ║ душенька, балакаю з нею, як же менi без ┐┐ душеньки? А я не душогубка, не душогубка... Сусiдка Юстина дивиться на Галю жалiсливо-жалiсливо, похиту║ головою й каже: - Ми з тобою, Марi║, таки надiвувалися колись, грiх казати. Й нажилися трохи. А що вона бачила? Як свiчка... Галя Музика справдi худенька й тоненька, як свiчка. Вiтерець теплий хлюпостить волоссям на ┐┐ головi, наче то кволе полум'я здрига║ться, i плаття полощеться на грудях, довкола нiг. Дiвчина сто┐ть неподалiк на причiлку хати пiд вербою й стиха спiва║: Нема мого миленького, по┐хав за Десну, сказав: "Чекай мене, дiвчинонько, на другую весну"... - В чому й дух трима║ться,- зiтха║ Марiя, сидячи пiд воринами побiля сусiдки.- й за що ┐┐ так господь покарав? То споночi║ в не┐ в головi, то розвидниться, то споночi║, то розвидниться. - А така славна! Дивлюсь на Галю - i ┐┐ бабу згадую, а твою матiр... - Пiшла на той свiт, щоб на цьому не мучитись. -- I ще ┐┐ прабабу згадую, Галя й на не┐ схожа. - Сво║ю смертю померла, одного року до ста не добрала. - Галя i в тебе, Марi║, вдалася, i в бабу свою, i в прабабу... Краплинка води!.. I лицем чорнявим та очима карими, i спiвом сво┐м. Доспiвавши тим часом пiсню, Галя почина║ спочатку, бо гак ┐┐ та пiсня заворожу║: Нема мого миленького, по┐хав за Десну... Мати всмiха║ться журливо: Спiва║ гарно. Я так не спiваю гарно, як Галя. Де яке слово почу║ - i зразу перехоплю║, ото вже вдалася. I так з самiсiнького малечку. Хоч би яку довгу пiсню почула, та коли вже пiсня влетiла в ┐┐ вуха - з пам'ятi не вилiта║, трима║ться крiпко. I скiльки там пiсень у ┐┐ серцi, либонь, сама не вiда║. - Як соловейко... - Де там тому соловейку! - Марiя не згоджу║ться з Юстиною.- Соловейко зна║ одну пiсню, спiва║ свою пiсню всю нiч. Полетить за море, i з-за моря з тi║ю самою пiснею поверта║ться навеснi, чогось не вчиться тамтешнiх, не перейма║. А Галя... Та це навiть не тисяча, а цiла хмара соловейкiв! А якби Галя полетiла за море, то хiба звiдти не повернулася б з новими пiснями? Перейняла б там чужих пiсень, i чужi пiснi стали б для не┐ за рiднi... Галя спiва║: Ждала, ждала дiвчинонька та й на порi стала... Зелень садкiв, зелень верб i тополь довкола сто┐ть густою-прегустою зеленою водою, якою схлюпу║ вiтер, перелопачуючи мерехтливе срiбло сонця на тремткому листi. Високо проплива║ чорногуз, проплива║ повiльно й далеко, наче остерiга║ться землi, наче бо┐ться зблизька глянути на вимерле село та на сонних людей. А над ┐хнiм обiйстям чи не пiсню Галину почув, що затримався у високостi, пiшов колом, далi другим колом пiшов!.. I, зрештою, подався сво║ю незнаною небесною дорогою. - Якi пiснi знала сама, таких i Галю свою навчила,- каже Марiя.- И тепер вона зна║ бiльше за мене, бiльше за всеньке село. ┐й не тiльки хочеться поспiвати, а й спiв свiй передати, ось тiльки кому передасть?.. Охо-хо-хо! Де таке бачено: ледь ходить, а спiва║? Нема сили, нема здоров'я, зовсiм захляла. Як порятуватися? Сама для себе просиш смертi у господа бога, а для дитини сво║┐ грiх просити. Грiх просити, хоч, може, всiм було б краще, аби не мучитися. - Бога й просити не треба,- озива║ться Юстина.Тут життя таке, що, дивися, скоро над усiма змилу║ться, щоб не страждали... Та Галю ой як жалько!.. Я таке придумала i сво║ю головою. Пусти завтра Галю зi мною у Петрiвку. - Галю пустити у Петрiвку?- диву║ться Марiя, мимоволi згадуючи, яких то страхiв у ┐хньому селi набалакано на тiтку Юстину, що вона така й сяка, що вона людо┐дка. Але так охляла, що навiть сили нема злякатися вiд усiх тих згадок.- А чого ┐й iти у Петрiвку? Й ти чого пiдеш? - У мене ж там брат Сава робить на тракторi, чи ти забула? - Не забула. - То я оце до брата надумала навiдатися, то й Галю вiзьму... Йому дають за трактора, Сава не голодний. Хiба не пригостить Галю? Пригостить. Сонна пустка в душi така, що нема страху, Галя спiва║ на хатньому причiлку. На грачиному, довгоносому обличчi дядька Сави пухнастi вицвiлi вуса схожi на степову ковилу, що мiниться сивими полисками на пружному леготi. Сорочка на гандрабатому тiлi - наче на кiлках. I сорочка, й штани, й чоботи його просякли мастилом, пальним. Зда║ться, вiн куриться таким caмим чадним димом, як i його трактор. - Пiд'┐ла? - пита║ дядько Сава. Лице його потемнiло вiд роботи на тракторi i лиснить, як халява, а зуби свiтяться бiлою добiрною квасолею. Галя вдячно всмiха║ться й пита║: - А хочете, я вам заспiваю? - Заспiва║ш? - диву║ться гандрабатий дядько Сава, - А то ж чого? - А за лемiшку та кисiль! - Заспiвай, дiвчино. Дядько Сава пучками пальцiв ворушить ковильнi сво┐ вуса - й не так статечнiша║ на виду, як сутенi║. Галя Музика виставля║ вперед лiву руку, кладе руки на лозинистий свiй стан. I вже дзвенить ┐┐ голос: Ой на горi огонь горить, а в долинi козак лежить, посiчений, порубаний, китайкою накриваний. Дядько Сава слуха║, гiрким тужливим поглядом голублячи дiвчину, а коли вона доспiву║ пiсню, розчулю║ться: _ Ох i голос, ох i пiсня! Як тебе вiддякувати? Просто не знаю, як тобi вiддякувати. Й тiльки вiн сказав - вiддякувати, як Галя знай тiльки й дивиться на його руки, помережанi вузластими жилами. Що робитимуть цi роботящi сильнi руки? А вони вже залазять у полотняну торбу, накриту латаним-перелатаним мiшечком, i дiстають звiдти цiлушку хлiба. - Це тобi, дiвчино, бери. Галя бере - й бо┐ться брати. Невже це ┐й, невже дядько Сава так розщедрився? Оце тракторист так тракторист, не обманула тiтка Юстина, привела ┐┐ сюди у Петрiвку не марно. - Спасибi,- шепоче Галя, не вiрячи в сво║ щастя, тулячи скибку до грудей. - ┐ж на здоров'я. Набравшись вiдваги, зухвало оглянувшись на Петрiвку, що бiлi║ хатами неподалiк по горбках, подивившись на трактор, що чорнi║ край польового путiвця, Галя вiдставля║ вбiк босу лiву ногу - i спiва║: Ой гук, мамо, гук, де козаки йдуть, ще й зеленая та дорiженька, де вони iдуть... Дядько Сава пучками торка║ розмаянi ковильнi вуса, крадькома торка║ться очей, наче витираючи черству сльозу, й схиля║ться над мiшком, пiд яким сховано торбу. Галя гострим поглядом так i пасе його руки. Що дiстануть руки з торби? Бiле-бiле, чисте-чисте... В чорних руках - грудочка сяйливого цукру-рафiнаду! А може, ще не рафiнад? Нi, рафiнад! А може, це не для не┐? Нi, дядько Сава простяга║ ┐й грудку цукру. - Спасибi,- шепоче Галя. - ┐ж на здоров'я, дiвчино. I скибку хлiба, i цукор Галя хова║ за пазуху i, млiючи вiд щастя, задихаючись вiд тако┐ несподiвано┐ удачi, вiдставля║ лiву ногу вбiк, уже ┐┐ вуста розтуляються, уже вона ось-ось знову заспiва║. Та дядько Сава кладе ┐й долоню на плече й каже: - Не треба, дочко. - Не треба? - диву║ться. - Бо таки справдi не треба,- суворо каже дядько Сава.- Бо в мене вже порожня торба. - Та я вам так! - Однаково не треба. Спiва║ш ти дуже славно. Я вже наслухався. - Та я ж... - Коли хочеш,- милостиво каже дядько Сава,то ще приходь коли-небудь поспiвати, сама чи з тiткою Юстиною А в мене тим часом i торба поповниться, а то схудла... А тепер iди, бо в мене робота. Тiтка Юстина переночу║ ниньки у Петрiвцi - й завтра подасться. Не бо┐шся сама йти? - Не боюся. - Отам за зеленим житом - i село тво║. Дорогу зна║ш, не заблудишся? Дядько Сава кладе шкарубку долоню ┐й на голову, й Галi вiд його доторку ста║ так добре, так затишно, що нiкуди не йшла б, що отак i стояла б пiд захистком дядьково┐ долонi. - Ти не бiйся, йди. - А як злякаюсь, то заспiваю, ось ви й почу║те, правда? - Спiвай, дитино, спiвай. Дядько Сава ступа║ до трактора, а Галя - в зелене жито, наче в зелену воду. А що зразу ж ста║ лячно, то вона й мугика║ пiсеньку. Стиха мугика║, бо ще не дуже страшно, та й дядька Саву ще видно бiля трактора, коли оглянутись назад... Любив козак дiвчиноньку, любив та й не взяв, ой, жаль, жаль... Петрiвки вже не видно, й дядька Саву не видно за горбом, а молоде лискуче жито погустiшало та поглибшало, свiтиться синiми волошками. Вутленькi колосочки повибивалися з гострого листячка, вусики такi, мов ковильнi вуса в дядькi Сави. й коли дозрi║ житечко?.. Любив козак дiвчиноньку людям - не собi... I раптом наче невидна пташка гострим крилом у полi черка║ душу - й Галя мало не прикипа║ до стежки. Здалося чи не здалося? Здалося чи не здалося, що ген-ген у хвилях жита майнуло щось? Отамечки збоку? Галя оберта║ться на зiр, полохливий i пильний зiр, а потiм, оглядаючись, почина║ дрiбно перебирати ногами. Заспiвати, щоб почув дядько Сава, голосно-голосно заспiвати? Та хiба вiн почу║, коли далеко десь за горбами... При┐хали до дiвчини три козаки в гостi... Огляда║ться - й завмира║ вiд несподiванки. Чорнявий парубок вирина║ ген-ген у молодому житi, наче погойду║ться по пояс у накотистих хвилях. Розхристана вишита сорочка трiпоче на грудях, вугiльне волосся над чолом мерехтить iскрами в сонячному промiннi. Де вiн узявся тут, у полi? Хто це такий? Може, якийсь петровецький, а може, й не петровецький, тiльки в сво║му селi вона таких не зна║. О, руку звiв, наче рукою манить до себе. Може, хтось знайомий, тiльки Галя не вгада║? Бо чого б iшов назирцi за нею, бо чого б кликав до себе. I всмiха║ться. Якось так силувано, кривлячи губи, наче йому болить щось. Галя хоче всмiхнутись йому у вiдповiдь, бо ж парубок такий славний, але душа ┐┐ насторожилася й затерпла. Якось вiн так чудно йде через жито до не┐, мовби дола║ круту воду, все ближче та ближче, повищавши в ростi i геть посутенiвши смаглим лицем, наче лице задерев'янiло. Нi, таки незнайомий парубок. А славний, тiльки якийсь чи дивний, чи чудний. I чого мовчить, чого не озива║ться? Хiба так парубок пiдходить до дiвчини, що не всмiхнеться й не озветься, а тiльки дивиться страшно? Чого вiн так страшно дивиться, коли довкруж - такий чистий польовий простiр i такi яснi блакитнi банi вгорi небеснi? I що то вiн трима║ в'юнке та блискуче в руках? Лишенько, та це ж бо залiзний ланцюг у його руках порубцьованих та покритих бородавками. - Вiддай хлiб!.. I той ланцюг порскою гадюкою злiта║ вгору над Галиною головою, ось-ось обхопить шию смертельним зашморгом. I дiвчина з розпачливим зойком кида║ться вбiк, i ось вона вже бiжить стежкою, аж серце заходиться в грудях, аж серце ┐й ста║ в самiсiнькому горлi, що продихнути не годна. - Вiддай хлiб!..- чу║ться ззаду. Той крик-стогiн мовби шмага║ Галю по спинi, ладна бiгти ще прудкiше, але молоде жито б'║ в груди, але повiтря ста║ стiною, але ноги влипають у землю. Зда║ться, що тупiт ззаду не вiдста║, а ближча║, що залiзний ланцюг скоро зiмкнеться на ши┐, i ┐й хочеться лементувати. I ┐й хочеться лементувати, щоб почули люди, щоб оборонили вiд напасника, який хоче ┐┐ задушити - й вiдняти хлiб та цукор, що дiстався вiд дядька Сави. - О-о-о! - кричить у бiлий свiт. А бiлий свiт не вiдгуку║ться на ┐┐ розпач. Спiткнувшись, Галя пада║ в жито - i вже не ма║ сили знестися. Що буде - те й буде, й вона заплющу║ться, припавши губами до землi, вдихаючи давке порохно. Спiвають жайворонки. Потоки срiбного спiву дзвенять угорi, й Галя спершу навiть не розумi║, що то жайворонковий спiв, бо хiба ж може весь бiлий свiт спiвати, як жайворонок? Аж не вiриться, що почула ту музику тiльки тепер, i вона цiлющими лiками влива║ться в душу, змива║ слiпий страх. Помацавши за пазухою хлiб та цукор, Галя вiдрива║ голову з землi, сiда║ i, бачачи довкола тiльки шелестке жито, слуха║ жайворонкiв, якi спiвають начебто ще запопадливiше, ще дзвiнкiше. Галя зводить голову, сторожко дивиться понад житом, що вигойду║ться розлогими хвилями. Нiде нiкогiсiнько, тiльки пустельне зелене море, тiльки святково чиста блакить над, зеленим морем. Чого .вона злякалася, чого? Може, той залiзний ланцюг ┐й тiльки привидiвся, а насправдi не було нiякого ланцюга й той парубок не хотiв ┐┐ задушити, аби вiдняти хлiб? Не iнакше, як вистежив, що дядько Сава пригостив ┐┐ хлiбом та цукром, А може, примарився й парубок у вишитiй сорочцi? Е-е, нi парубок у вишитiй сорочцi не примарився. Славний такий, чорнявий, смоляний чуб. Ось тiльки лице скривлене й очi страшнi.. Бо голодний, а тому нездоровий, хворий. Просив хлiба, щоб пiдкрiпитися, а вона йому не дала. Де вiн? Галя зводиться в шумкому житi, в спiвi жайворонкiв, дивиться наокiл. Може, десь вигляне чубата голова? Не видно. , А коли... а коли вмер iз голоду? Повагавшись, Галя засува║ руку за пазуху, дiста║ скибку хлiба - й пiдносить перед собою, трима║ так, що видно хлiб i жайворонкам, i сонцю, i всьому бiлому свiту. Повинен би побачити й отой парубок, що стежив за нею, що бiг назирцi. Лише лискучi зеленi хвилi молодого жита. Галя дiста║ з-за пазухи грудочку бiлого рафiнаду - й простяга║ перед собою. Поглянь! Хiба ти не бачиш - ось цукор, ось хлiб!.. Ще й спiва║ться: Там Василько косу носить, тонкий голос переносить... Не бачить, не чу║... По┐хав за Десну... Руки опускаються, як зiв'ялi, й Галя поволеньки плине зеленим морем до села, що вже ген-ген закучерявилося яблуневими та вишневими садками. Грабарка скрипить немащеними колесами, гнiдий кiнь покиву║ головою, що важко обвиса║, а вiн задира║ раз по раз ┐┐ вгору, наче бо┐ться загубити на курному сiльському шляху. Карпо Гнилоквас ступа║ обiч грабарки, i його довгообраза голова також обвиса║ на груди, то вiн раз по раз сiпа║ нею, наче також бо┐ться загубити, - Карпо, Карпо!.. Гнилоквас не чу║. Тодi Юстина, що сидить на лавцi пiд вощiнням, уже не кличе, а зойка║ якнайпронизливiше: - Ой... Ой! На той зойк Гнилоквас зупиня║ться, дивиться на тiтку болотяною каламуттю сонних очей. - Чого стогнеш? - пита║ться.- Ще жива? - А пiдiйди-но сюди,- просить Юстина. Карпо Гнилоквас з батогом у руцi чалапа║ до тiтки. - Чого тобi? - карка║. - Сиджу та жду тебе... Везеш когось? I кива║ на грабарку, з яко┐ стримлять угору чи┐сь темнi закоцюблi пальцi. - Везу... Може, й вас пiдвезти? - А куди пiдвезти? - пита║ Юстина. - Та до ями, куди ж. - Е-е, до ями не хочу,- лагiдно вiдказу║ тiтка Юстина, рада, що Карпо Гнилоквас спинився та балака║ з нею по-людськи.- Хочу на цвинтар, а не до ями. - Зараз? - Та ще не зараз, бо годна дух перевести. - Як годна перевести дух, то переводь собi. А нащо кличеш? - без гнiву гнiва║ться Карпо Гнилоквас.- Бо в мене робота, село велике. Поки об'┐деш туди-сюди, а тут iще з тобою балакай. Дурна ти, Юстино. - Бо справдi дурна,- лагiдно згоджу║ться Юстина.- Вiзьми ось... I пода║ йому якогось вузлика, що сiрi║ у бур'янi пiд лавкою. - Ходила у Петрiвку до брата Сави, то вiн трохи риби дав закропитися.- Вiзьми, це тобi. Карпо Гнилоквас бере той вузлик - загорнутий у пiлочку полумисок, що справдi таки пахне смаженою рибою. - То завезеш на цвинтар? - пита║ тiтка Юстина. - Безпремiнно! - тулить гостинець до грудей. - Тiльки ж дивися, не до ями, бо святий бог усе бачить, вiн не простить. - Ага, на цвинтар,- обiця║ Карпо Гнилоквас, бо пообiцяти хiба важко - та ще й за печену рибу. - Я дурна, дурна, але ти не думай ото, що зовсiм без олi┐ в головi,- тiшиться собою тiтка Юстина.- Хочу з тобою наперед умовитися, а з грабарем Никоном я вже потолкувала, вiн менi обiцяв могилку викопати. Я в нього могилку велику не прошу, бо нащо менi велика? Я сама собi маленька, а ще всохла, то багато мiсця не залежу, правда? - Правда... То кажiть, що хочете, бо в мене робота,- нагаду║ Карпо Гнилоквас, готовий поспiшати, бо тiтка бiльше риби не дасть. - А тiльки ж я хочу помiж сво┐х, о. Коло батька та коло матерi, коло дiда та коло баби, коло сестри сво║┐ Килини та коло брата Iлька. - Чи не однаково? - Бо не однаково!- ласкаво заперечу║ тiтка Юстина. - Я й грабаревi сказала, де саме копати... Були разом на свiтi цьому, то й на свiтi тому хочеться бути разом, з рiднею, бо з рiднею скрiзь легше. Бо в отiй ямi - як у колгоспi, а я до колгоспу не хочу. Я ж одноосiбниця, зна║ш? - Та знаю, що одноосiбниця. - То чого менi в той кагал? Не хочу. - Ох i одноосiбниця ти, Юстино! - Авжеж, авжеж, не хочу в яму, хочу до сво┐х, помiж сво┐х. Тiльки ж ти, Карпо, не обмани мене. Я тобi рибу дала, я з тобою договорилася, бо грiх буде тобi за мене. - А, де той грiх... - I суд божий,- нагаду║ Юстина.- Нема людського суду, то божий буде. - Ждiть, ждiть. - Ждатиму,- обiця║ тiтка Юстина.- Як на цьому свiтi не дочекаюся, бо вже ледве клигаю, то на тому свiтi дочекаюся, бо на тому свiтi що? Лежиш собi i ждеш, нi роботи нiяко┐, нi колгоспу, що тобi день, що тобi нiч... - Ну, в мене робота. Карпо Гнилоквас iде до грабарки, той тiтчин вузлик тулить поблизу мертво┐ руки, що вгору задерлася зi скарлюченими пальцями, смика║ за вiжки. Гнiдий кiнь стрiпу║ гривою i хвостом, вiдганяючи мух та гедзiв, i скриплять немащенi колеса. - А не повинен би обдурити, я йому рибу дала. а кому б ще гостинця дати, коли бiльше нема кому... Василь Гнойовий випросту║ться над колодою, на якiй руба║ дрова, i, тримаючи в руцi сокиру, дивиться на жiнку, що йде вiд ворiт. Голову в жiнки пов'язано бiлою хусткою, а тому ┐┐ смагляве лице - як великий чорний вугляк, а на цьому вугляку палахкотять очi гострими присками. - Добрий вечiр,- вiта║ться жiнка, дивлячись спiдлоба пильно-пильно. Василь Гнойовий рiзко вiдкида║ сокиру на траву й зле пита║: - Хто така? - Вечiр добрий,- ще раз вiта║ться жiнка.- Не впiзна║ш? - Багато всяких тут ходить через село. - Та я ж Горпина. - Яка Горпина? - Горпину забув? З Забари я, тво║┐ Ольки рiдна сестра. - Горпина?- роззявля║ рота.- Мо║┐ Ольки сестра? - Так змарнiла, що не впiзнав? - Овва!.. То це справдi ти, Горпино, чи мара? - Та це я така, схожа на мару,- каже Горпина й проводить долонею по сухих очах, наче сльози витира║.- А як там Олька? - Нездужа║... Чого навiдалася? - I, не чекаючи вiдповiдi, скрику║ зачудовано: - Та ти ж молода, а постарiла так! - Бо постарiла, правда твоя... В хатi Олька? То я зайду до не┐. - Та кажу, що нездужа║, то в коморi лежить, бо дух важкий вiд не┐... Горпина йде в комору, а Василь Гнойовий збира║ нарубанi дрова, бубонить: - Хтось би другий вже давно перестав годувати таку жiнку. Надумала вмирати, то вмирай, а я, дурний, годую. Гут самому нема чого в рот покласти, а я... Мала б за мною глядiти, а я глядю ┐┐. Несучи дрова, спиня║ться в сiнях перед коморою, звiдки чуються тихi жiночi голоси. -- I чого вона прийшла з Забари? Та ще проти ночi... Розпалю║ в печi, до вогню ставить чавунець. У чавунцi, залитому водою, стримить кiстка з м'ясом. - Раз проти ночi, значить ночуватиме. Ха! Це ж там у Забарi собi думала, що я тут нагодую ┐┐! Прийшла об'┐дати, бо свого нема. А в мене ║? А менi хтось да║ чи мушу дiставати? Дiстаю, поки ребра не пощитали. I Василь Гнойовий уже гнiва║ться, наче бiдолашна Горпина таки об'┐да║ його, таки з рота видира║. - А вона ж молода й славна. Якби трохи пiдгодувати, якби на кiстках наросло... А з чого наросте, коли голод, коли вiд вiтру валиться. У печi горить вогонь, кипить у чавунцi м'ясо, дедалi густiше пахнучи на хату, а хазя┐н ходить вiд вiкна до вiкна (аби хвороба не привела ще якогось гостя) й дума║, й думки в головi перевертаються важкi, як брили землi пiд плугом. - Коли вони там уже перебалакають? Як сороки. Досипа║ в чавунець пригiрщ пшона, кида║ обчищену цибулину - й ковта║ слину. - Сам собi за господиню, крий його цариця небесна... О, заходь, заходь, Горпино,- побачив гостю в порозi,- бо вже й вечеря поспiва║. Побалакала з Олькою? Горе ┐й та менi. А за що менi таке горе? Сiдай на лавцi, бо в ногах правди нема... Ось пiдкрiпишся з дороги, бо захляла. - Спасибi ж тобi, Василю - дяку║ Горпина,за тво║ чуле серце. Вже забула, коли гарячу страву несла до рота Життя таке, що не зна║ш, де знайдеш, де загубиш. Покiйна мати наша що казала за тебе? Казала, аби Олька не виходила за тебе замiж, бо в тебе черства душа. А яка ж у тебе черства душа, коли Олька впала з нiг i лежить, а ти ┐┐ глядиш? I менi ось не жалi║ш. - О, ваша мати набалакала! - сердиться Василь Гнойовий, беручи чавунець руками з ганчiркою та розливаючи по глиняних мисках.Набалакала - i в могилу, бо так легше а я тут мучуся, доглядаю Ольку... Тiльки не квапся ┐сти, бо попечешся. Хай вихолоне, потрошки братимеш, бiйся багато аби здоров'я зовсiм не збавити. Сидять за столом навпроти одне одного, а за вiкнами - вечорi║ журливо. - Замiж так i не вийшла? - Яке тепер замiжжя... - А менi так не поталанило з тво║ю сестрою! Якби iншi часи, то якось би лiкував, а теперки?.. Ну ┐ж, призволяйся... Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль бере, бо i в тебе щастя нема... Ось i ┐й занесу по┐сти, хай закропиться гаряченьким з мо║┐ руки. Горпина сидить i чека║, поки повернеться хазя┐н, а коли зрештою, вiн поверта║ться, то в ┐┐ очах стоять сльози. - А таке ж набалакують на тебе!.. А ти ж такий добрий! - Хто набалаку║? - Всi... Навiть Олька. - Всi, навiть Олька? - зводить настовбурченi брови.- Ти ┐ж, ┐ж. А що Олька набалаку║? Горпина тре кулаком по обличчю, схлипу║ - i: - Каже, що ти розбо║м живеш. - Оце Олька так тобi сказала? Горпина мiцно й гiрко стиску║ губи, покивуючи головою. - Так сказала?- допиту║ться хазя┐н.- Говори! - Сказала... Що розбо║м... Що по селах ходиш... Як не в сво║му селi, то по чужих... Разом з такими, як сам. - А вона бачила? - Каже, що зна║...- I кива║ на миску зi стравою.- Й за це м'ясо менi сказала. Що корови сво║┐ не було, не рiзали, а м'ясо ┐сиш. - А вона не ┐сть? - скрику║ Василь Гнойовий.Ось я ┐й занiс - i вона ┐сть. То чого ┐сть, коли мене сварить, га? Хай не ┐сть! А чим би я годував ┐┐? В колгоспi не розживешся. - Що правда, то правда. Василь Гнойовий кладе на столi два набубнявiлi жилами кулаки. - Каже Олька, що живу розбо║м? I живу! Бо iнакше не проживу, i вона б iнакше не прожила, а так скрипить, iще тягне. - Хiба тобi можна? Ти активiст... - А хто зна║? Ото хiба що жiнка зна║... Беру в тих, у кого ║. А у кого нема - в того не беру. Ти ┐ж, ┐ж. - Сьорбаю потрошку... Жаль тебе, Василю. Це ж народ тепер такий страшний. - Народ страшний, а я ще страшнiший! - гордо так, гнiвно. - Попадешся в чи┐сь руки... --- Ще нiкому не попався - й не попадуся. А як iнакше?.. Ох i Олька! Вона ж слаба в мене, три чисницi до смертi!.. ┐сть - i сварить мене. А як би вона жила, якби не мiй розбiй? Отака жiнка, отака вдячнiсть. Хоч добре, що вiд тако┐ жiнки господь бог дiтей не дав. - Горе дiтей не мати. - Аби вимерли?.. Я ось що надумав, Горпино... Ти ┐ж, пiдкрiпляйся.- Василь Гнойовий зводиться, ходить по хатi, мовби його нечиста сила колотить. Далi спиня║ться й каже: - Не йди в Забару, зоставайся в мене. - Переночую - й завтра подамся. - Е-е! Назавжди зоставайся, будь менi за жiнку. -- За яку жiнку? - не тямить Горпина, забуваючи ложку в мисцi.- Таж у тебе ║ жiнка, ма║ш Ольку, сестру мою. - Та яка вона менi жiнка? Ти ж бачила. Нi встати, нi попорати, нi себе опоштати. Калiка. А я ще при силi, при здоров'┐. Сам себе прогодую й тебе прогодую. Бо що тобi в Забарi? Пухнутимеш з голоду - ото й усе, поки ноги витягнеш. Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль кра║ душу... Мене доглянеш, за сестрою дивитимешся, а я тебе не скривджу. Горпина ледве спромага║ться на слово: - Де ж таке чувано. - Е-е, ще не таке чувано. - Я б i зосталася, але ж Олька - сестра моя, та й перед людьми сором. - Сором очей не ви┐сть. Посоромишся трохи - i звикнеш. Ти не думай! А я тебе i прогодую, i зодягну. Бо ще маю оцi руки. й показу║ ┐й сво┐ руки - довгi, мотузованi жилами, з порепаними долонями, з чорною землею пiд нiгтями. - А як попадешся?- пита║ Горпина.- Бо ти доскоцький, але й на тебе знайдуться доскоцькi. - Двом смертям не бувати, а одну не обдуриш. Ось, подивися... Василь Гнойовий пiдходить до скринi, вiдчиня║ вiко - й жужмом дiста║ звiдти всяку всячину, всякий крам та одяг. - Для кого постарався? Таж для сво║┐ Ольки. Другi жiнки ходять у дрантi, у лахмiттi, а в мо║┐ ген скiльки обнов. Але ж ┐й не до обнов. То дiстануться тобi, ти все посходжу║ш... Примiряй оцю хустку. Кида║ жiночi лахи до скринi, а Горпинi простягу║ квiтчасту хустку з торочками. Повагавшись, Горпина боязко бере хустку, гладить пучками пальцiв. - Гарна,- шепоче. - Не бiйся, примiряй. Горпина знiма║ свою марку бiлу, закуту║ться квiтчастою - i запитально дивиться на Василя Гнойового. Мовляв, скажи, чи личить, бо ж нема в хатi дзеркала, щоб подивитися на себе, щоб полюбуватися. - Як наречена! - хвалить вiн. - Ет,- несподiвано шарi║ться Горпина. З сiней чу║ться якийсь шерех, якесь човгання, якесь кректання. Бряжчись вiдро. Потiм починають повiльно вiдчинятися дверi, вже й вiдчинилися, та ще нiкого нема - i в знеможливiй тишi з'явля║ться рука на одвiрку, далi нога на порозi, потiм i немiчна постать жiноча згорблена. - Олько, ти? - вирива║ться в чоловiка.- Встала? Олька - сама тiнь вiд людини. Сива голова похиту║ться на тонкiй ши┐. На обличчi тремтить блiдий туман болiсно┐ усмiшки, й випитi вуста тремтять болiсно. - Закортiло до вас. Хапаючись руками за стiну, ступа║ до вiкна, за яким уже темними густими коноплями сто┐ть вечiр, i знеможено опуска║ться на широку лаву. Вiдсапу║ться, наче не з комори через сiни перейшла, а здолала далеку дорогу. - Чу║ш, Горпино? - озива║ться.- Славна ти в хустцi. - Та я знiму зараз, це Василь... - Не знiмай,- каже Олька.- Ходи в хустцi. Хай тобi дiстанеться, нiж якiйсь другiй. - О, таки правда,- тiшиться чоловiк. Олька молитовне склада║ перед собою висхлi руки - й тихенько, з болiсною усмiшечкою каже: - Я оце лежу й таке собi надумала... Скiльки вже менi лишилося жити? Один бог зна║, тiльки ж небагато. Чу║ моя душа, що небагато... Вже ти, Василю, намучився зi мною, то бiльше не мучитимешся. - Олько, грiх таке говорити! - чоловiк до не┐. - А я добра тобi хочу. Ось i надумала: хай Горпина залиша║ться в нашiй хатi - i живiть з нею. - Як жити? - в один голос вигукують сестра й чоловiк, подивованi, що вона чи вгадала ┐хню балачку, чи пiдслухала. - Живiть, як чоловiк i жiнка. - Ой, Олько,- схлипу║ сестра. Й береться розв'язувати хустку па головi.- Це твоя хустка... - Не знiмай, не знiмай! - Олька до не┐. - В тебе ║ здоров'я зносити хустку, а в мене його нема. Чу║ш, Василю? Залишай Горпипу, хай буде тобi за жiнку. Чу║ш, Горпино? Хай Василь тобi за чоловiка буде. Ви помиритеся. Василь хоч i зарiзяка страшний, а з ним жити можна. Зводиться з лавки, хапа║ться рукою за стiну. - А ти куди? - чоловiк до не┐. - У свою комору, там i вмирати буду. А ви тут зоставайтесь, не йдiть за мною. Та побалакайте ладком, та договорiться. Договорiться по-людському... Човга║ через порiг, i дверi за нею скриплять, зiтхаючи й стогнучи. - Дядьку, дайте ┐сточки. - Де ж я тобi вiзьму? - У вас ║. - Хто тобi сказав, що в мене ║? - сердиться Павло Музика так, що жили напинаються - скипають на лобi. I вже пильнiше пригляда║ться до хлопця, що забрiв на обiйстя, сто┐ть у подертiй сорочечцi та полатаних штанцях, босоногий, а бузиновi очi зеленi дивляться так жалiбно, так благальне, що мало гарячими сльозами не бризнуть. - А чий ти будеш? - Хiба ви не зна║те? Сусiда ваш. - Грицько? - Вже ж Грицько. - То чого в свого батька Гаркушi не просиш ┐сти? I в сво║┐ матерi? -- Нема ┐сти в нас, а батько злiг, - перемина║ться з ноги на ногу малий Грицько.- Дайте ┐сточки! Бо й я помру так, як мо┐ брати повмирали. Я не за дурно прошу, я вiдроблю вам. Чи тепер на городi, чи тодi, коли виросту. - Еге ж, виростеш, коли не помреш, - бубонить Павло Музика. - А не хочеться вмирати, хочеться пожити, правда? - Хочеться, дядьку! - Хе-хе,- вишкiрю║ в усмiшцi зуби Павло Музика,- дурне, а хитре... Може, тобi дати булку? - А що таке булка? - пита║ Грицько. - Це такий бiлий-бiлий хлiб, а пухкий, як пух. - Не обманюйте, дядьку,- темнiшаючи на виду й ковтаючи слину, каже Грицько.- Видуму║те за булки, нема║ булок нiде. Не бачив... к маторжаники, ║ коржi, ║ пiдпалки, е пампушки, а булок нема║, не бачив. - Та чого ти злякався, що дам булку? Нема║ в мене булки, не дам.- I сам собi пiд нiс: - Та якби й була б, то не дав би. Павло Музика зника║ в хатi, а малий Грицько жде на причiлку. Бо хоч i скупий сусiд, бо хоч i страшний на виду, що навiть лячно дивитись на нього, та невже пожалi║ винести хоч що-небудь? Жде, жде, а дядька все нема, нема, i в Грицька пiдкошуються ноги, й вiн поволеньки опуска║ться на призьбу, поринаючи в сон. - Гей, хлопче, проснися! - термосить хтось за плече. Грицько розплющу║ться - перед ним сто┐ть Павло Музика. - На,- каже й простяга║ якийсь шкурат. - Що це? - зводиться Грицько. - Теляча шкура. З'┐си. - Як з'┐сти? - О, тебе ще треба вчити,- гнiва║ться дядько.Вiзьмеш обсмалиш на вогнi, а потiм у воду - i звариш, i на┐сися. Шкура з молодого теляти, навариста. Валялася на горищi, я й забув. Малий Грицько бере шкурат з рудою шерстю, обома руками тулить до грудей. - Спасибi, дядьку! Обсмалю, зварю - i на┐мся. А вам вiдроблю, вiддячу за ваше добро, ви не думайте. - Хочеться жити? - Ой, хочеться. I Грицько, горблячись не по-дитячому, а по-старечому, йде на сво║ обiйстя. За якийсь час там пiд акацiями горить вогонь, а в пiдвiшеному на деревяних рогачиках казанку вариться теляча шкура. Павловi Музицi нездужа║ться, сидить пiд вишнею, то на шлях подивля║ться, то на сусiдове обiйстя. Гомонить сам iз собою: - Гаркушине порiддя... Вiн у мене трусив хлiб, а тепер я мушу годувати його дитину. Хай би лежала та шкура на горищi, вона в мене ┐сти не просила, так нi, вiддав. А чи менi хто-небудь щось дасть? А нiхто не дасть, тiльки взяти - заберуть... О, як пару║ з казанка. Це ж воно пiдкрiпиться, набереться сили менi на погибель. Таким добрим, як я, важко в свiтi жити. Бач, просив у господа бога, щоб вивiв Гаркушине сiм'я до ноги, бог i послухав мою просьбу, лише одненький Грицько й зостався у мого лютого ворога-сусiда. Так я сам ото рятую. А вiн менi колись вiддячить, як виросте. Еге ж, вiддячить, дочекаюся. И так Павловi Музицi шкода телячо┐ шкури, що ладен лiктi собi гризти з досади, що пiшов би на чуже обiйстя - й забрав би, з окропу вихопив. - Либонь, уварилася шкура, тепер воно з'┐сть, хай би вдавилося мо┐м добром. I так йому важко дивитися, так важко! Аби не бачити, Павло Музика зводиться й понурою тiнню суне до хати, хова║ться. Та з велико┐ досади i в хатi не всидить, лиха сила колотить ним - i перегодя випиха║ надвiр, у лагiдне золотаве надвечiр'я. - Господи, що це? Ввижа║ться чи справдi на сусiдовому обiйстi пiд акацiями корчиться щось на землi? Наче нечиста сила звива║ться. Отам, бiля вогнища, яке ще курить синiм димком. - Та невже то малий? З яко┐ хвороби? Павло Музика через садок човга║ на сусiдове обiйстя. Пiдходить ближче - таки Грицько на землi корчиться, молотить ногами, а розчепiреними пальцями то за живiт хапа║ться, то рве траву. - Грицько, ти чого? Мовчить хлопець, а з рота йому сукровиця-слизота лл║ться. Павло Музика схиля║ться й дiста║ з землi варену телячу шкуру. - Отак наварив, отак на┐вся. Хто ж так варить? Казав йому обсмалити, але ж не обсмалив, а так, з шерстю. Ось шерсть i доконала. Бо з дурного розуму. А ще обiцяв вiддячити, вiдробити за шкуру, коли виросте. Де ж ти виростеш, де ж ти вiддячиш? Чу║ш, Грицько! Дитина ще здрига║ться на землi, та вже ┐й нiколи не обiзватися, не заговорити. Павло Музика хова║ шкурат варено┐ телячо┐ шкури за пазуху. - Не годиться, щоб добро пропадало. Дитина вже й не ворушиться. - Пiду тепер шукати його батька. Про тих бахурiв Гаркуша вiд кого почув? Почув вiд мене. То про цього хай теж почу║ вiд мене, а я подивлюсь на нього, подивлюсь. Не залишилося вiд нього насiння на землi, i його скоро самого не залишиться. Та не я буду, коли не зведу зi свiту. Б