квген Гуцало. Голодомор ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Мене ще й на свiтi не було тодi, а я навiч бачу дядька Павла Трохимовича Музику. Невисокий, покручений, наче корч, i руки в нього, мов корчi, й голова в нього, мов корч. Запалi, завжди в пеленi сльозовиння очi скидаються на двох переляканих павучкiв, якi сновигають i сновигають, нiяк не сховаються в шпарках. Досвiток, золотi зорi вишито на сiрому полотнi неба. Пахне росою з лопухiв, бузини та полину, й зрiдка озиваються веснянi пташки у сво┐ дзвiнкi сопiлочки. Але в селi не менша║ досвiтнього смутку вiд ┐хньо┐ гри. Село сонне й тихе, як пiсля макiвки. Дядько Павло Музика йде в церкву. Церква сто┐ть на високому горбi коло ставу, що дрiма║ темною голубою водою в густих верболозах. Цього погiдного недiльного дня в церкву не йде нiхто, бо там з минуло┐ осенi не правиться служба божа. Не правиться з тих пiр, як пропав ┐хнiй сiльський батюшка. Ось сьогоднi був, бачили його сусiди, а па ранок не стало, наче вознiсся на небо. I начебто нiяка чорна машина по батюшку не при┐жджала, й начебто нiхто нiкуди не забирав батюшку. А ще через день опiвночi згорiла його хата пiд гонтом. Згорiла, як свiчка. I начебто нiхто не запалював, а сама спалахнула. й нiхто не кинувся на пожежу, не взявся гасити, мовби село не бачило тi║┐ пожежi, мовби всi послiпли й оглухли. А до ранку й жар прочах, i попiл охолов. Дядько Павло Музика проходить мимо пожарища, на якому стримить чорна пiч, i звивистим узвозом просту║ до церкви. Так, як ходив до церкви завжди, бо незбагненна сила вабить i вабить. А може, сьогоднi таки правитиметься? А може, об'явиться iнший батюшка в ┐хньому селi?.. Мене тодi й на свiтi не було, та я бачу, як Павло Музика узвозом дiста║ться до церкви - й несподiвано торопi║: дверi вiдчинено┐ Дверi, що всю осiнь i всю зиму простояли на замку... Може, справдi об'явився батюшка? Перехрестившись трьома пучками, Павло Музика обачно сходить на паперть, через плече огляда║ться на село - й поволi просува║ корчувату голову в церкву. А потiм щось його всмокту║ в церкву, й Павло Музика зника║. Село оповите страхом: Павло Музика ходить вiд хати до хати, вiд обiйстя до обiйстя i всiм розказу║, що якiсь злодi┐ вночi пограбували церкву. Повиносили з церкви геть усе, що можна повиносити. - Покрали богiв! Але покрали не тiльки богiв, а й усе церковне начиння. Здавалося б, кому воно все потрiбне, а покрали. - I господа на небi не побоялися! А таки не побоялися: крали богiв - i кари не ждали на сво┐ голови. - Чужi чи сво┐? Спробуй вгадай. Можна подумати i на чужих, i на сво┐х, бо скрiзь люди пустилися берега. - Ходiмо шукати злодi┐в! Скоро коло нього наче клубок сухого перекотиполя збира║ться - немiчнi жiнки та старi баби, у яких ще ║ сила злiзти з тапчана чи з печi. Рудий Павло Музика в тому клубку - мов жарина вогню, що бризка║ словами-iскрами. - А чи не Василь Гнойовий залiз у церкву й покрав? До Гнойового гайда! А вiн не без компанi┐. Ген-ген обкрадена церква блакитними стiнами ся║ над селом: наче голос високого й гнiвного неба, що шле ┐х на помсту й покару. Людське безумне перекотиполе котиться на сiльську околицю, де в скособоченiй мазанцi пiд очеретом живе Василь Гнойовий - злидар i конокрад, що молився й молиться скляному богу. А назустрiч - хлопчина в подертiй сорочцi та в полатаних штанях, босий, з синiми очима-будяками на рябому лицi, схожому на горобине я║чко. - А що то в тебе за пазухою? Чорними ногами в бородавках прирiс до землi, а очi перестрашенi, мовби на ┐хнi дикi квiти по сердитому джмелю сiло. - Ану покажи, що за пазухою! I вже схопили за куштратi патли, i вже смикнули за комiр, i вже руки-круки сягнули за пазуху вiдстовбурчено┐ сорочки. - Божа мати з божим сином! Справдi, з полотняно┐ пазухи, вiд грудей-ребер вознеслася на сонце весняного дня божа мати з немовлям на руках. Обо║ - в неземному палахкотючому сяйвi довкола умиротворених святих ликiв, обо║ дивляться глибокими очима добра й милосердя. А водночас - i лагiдного докору. Мовби не можуть втямити, як опинилися в полотнянiй пазусi, як вознеслися на свiтло весняного дня, кого бачать перед собою. Святi праведнi очi, якi завжди запитують - i водночас вiдповiдають сво┐м запитанням, якi завжди прощають, бо в прощеннi - ┐хня невмирущiсть. - Де взяв? Хто ти? - Марко... - Злодiй! Де взяв iкону? - Знайшов! - дзигонiв хлоп'ячий голос.- Отамо знайшов у бур'янi. - Брешеш! - Суща правда. - Перехрестися! И дитяча рука в хресному знаменнi злетiла вгору, торкнулася чола. - Злодiй - i хреститься! Хвиля людського божевiлля закипiла, завирувала, руки простяглися - i вп'ялися в дитину. Хлопець шарпнувся, закричав, укусив зубами чиюсь руку, iкона з божою матiр'ю та божим сином полетiла в бур'ян пiд ноги. - Злодiй - зайда! - Безбожник! - Христопродавець! Ро┐лися лютi голоси, руки-круки рвали хлопця, що вже звалився пiд ноги, на нього насипалися гуртом. Наче мали знищити оце зло - й тодi зовсiм не стане зла на землi. Наче воно останн║. Наче й насiння-зерна не треба залишати на розплiд. I коли пiд колiном Павла Музики затрiщала iкона - поменшало божевiлля, й люди сахнулися одне вiд одного. Купою непорушного, зжужманого ганчiр'я, скоцюрбивши ноги, заюшений кров'ю, лежав на шляху чужий хлопчина. З вищереними зубами, з висолопленим язиком, з видертим оком, вiн був страшним. Здавався самою смертю. I пошнуркувало навсiбiч, розкотилося людське перекотиполе, наче й не було. А Павло Музика якийсь час усе ще стояв на колiнах перед забитим хлопцем, наче не вiрив. Наче сподiвався, що той обманю║, що той хитру║, а скоро зведеться з землi - i втече. Злодiй. Злодiй-зайда. Але злодiй-зайда не ворушився й не дихав. Дядько Павло Музика поволеньки сп'явся на ноги, тремтячими пальцями зiбрав розтовчену iконку, розсовуючи уламки по кишенях та за пазуху. И позадкував вiд забито┐ дитини. Позадкував, острашливо дивлячись: чи не зведеться? Хлопець припав до землi-рятiвницi, й земля не вiдпускала, рятуючи. Зарослий покiльченою щетиною Гаркуша переступа║ порiг i ста║ на порозi помiж одвiркiв, як у рамi. За столом сидить хазя┐н Павло Музика, по лiву руку вiд нього - хазяйка Марiя, по праву руку - дочка Галя. Вони в шестеро неклiпливих очей дивляться на гостя, що похиту║ться, ось-ось упаде. Гiсть мовчить, i вони похмуро мовчать. Зрештою, Гаркуша плямка║ губами, ковта║ суху слину й озива║ться: - ┐сте... - ┐мо,- бурчить хазяйка. - М'ясо пахне,- принюху║ться Гаркуша. - Еге, свиню закололи, то ласу║мо свiжиною,наче не каже, а гарка║ Павло Музика. - Свиню? - не вiрить Гаркуша.- Яку свиню? - А ту, яку ти в нас не забрав! Гаркуша морщить лоба, згаду║: - Свиню забрали. Хазяйка злякано дивиться то на сусiда, то на чоловiка: - Павле, Павле, хiба ми свиню ┐мо? Побiйся господа таке говорити, бо ще повiрить. Бо прийдуть вiднiмати свиню, а де вона в нас? - Кажи, що свиню! - сердиться хазя┐н. - Таж не свиню, а ┐жака ┐мо з молодою кропивою! Галя зловила ┐жака в горiшинi, а я нарвала кропиви. - Кажи, що свиню! Хай слуха║ - й мучиться. - ┐жака, ┐жака... Гаркуша плямка║ пiсними губами, наче заповзявся зжувати ┐х. - Я чув, уночi жорна гуркотiли у вашiй клунi. - Коли це вночi? - блiдне Марiя. - У вухах у тебе гуркотiло! - зводиться з-за столу Павло Музика.- Чого б це жорнам гуркотiти? Хiба не ти разом з Василем Гнойовим та з Миколою Хащуватим витрусив у нас весь хлiб? Тримаючись однi║ю рукою за одвiрок. Гаркуша поволi опуска║ться на колiна, благальне склада║ долонi: - Простiть мене! - Нема тобi прощення. - Простiть! - По глинянiй долiвцi Гаркуша колiнку║ вiд порога на середину хати й тут завмира║ пiд сволоком.- Трусили, але ж не все витрусили, бо не знайшли. Якби знайшли, то все витрусили б, а не вдалося. То по ночах мелеш на жорнах, щоб нiхто не чув. А я чую, бо не сплю вночi. Не спиться менi вночi вiд голоду, зда║ться, що вмираю, нiяк не дочекаюся смертi. - Умирай. Такi, як ти, давно повиннi лежати в землi. - Я б i помер, але дiтей жалко, попухли з голоду. Скiльки ┐х ще в мене лишилося? Тро║, а було п'ятеро. Нема вже Катерини й Михайла нема. А тi ще гибiють - i Грицько, i Петро, i Юхимко. Хоч би рiсочку ┐м покласти до рота. -. Нема! - Знаю, що ║. I на тому тижнi гуркотiли жорна в тво┐й клунi. - Павле...- благально сказала Марiя, торкнувши чоловiка за лiкоть. Музика смикнувся, наче опечений: - Що - Павле? Нема й зернини, чи не зна║ш? Сам, iрод, вигрiб хлiб iз ями, а тепер прийшов жебрати? Хай скона║. - Але ж дiти...- осмiлилася подати голос дочка Галя. - Хай i дiти виздихають, щоб насiння на землi не лишилося. - Ти ж у господа вiриш,- не зводився Гаркуша з колiн. - Змилуйся над мо┐ми дiтьми, коли ма║ш бога в серцi. - I не згадуй за господа, бо для таких нема його нi на небi, нi на землi! - Винен я, винен перед тобою i перед людьми, але ж дiти мо┐ не винуватi. - Йди, чоловiче, з хати, не доводь до гнiву. Зводячись iз колiн, заплакав Гаркуша. - Йди, нелюд! - закричав Павло Музика й ногою притупнув. Заточуючись, подався Гаркуша з хати. Галя вiдверталася до вiкна, рукавом витираючи очi, а мати дрiбненько цокотiла зубами. - Дiтей сво┐х пожалiв, схаменувся. А чужих дiтей вiн пожалiв? Значить, чужi дiти хай пухнуть i здихають, а для сво┐х просить милостинi? А не буде милостинi пi тобi, нi тво┐м дiтям, бо не треба вашого насiння на землi. Ниньки горе землi вiд таких звiрiв скажених, а завтра ще бiльше буде... Хiба ви не знали, що цей вовкулака не спить ночами? Захотiлося вам борошенця. Сховайте жорна, а то вiн i про жорна скаже. Чого понасуплювалися сичами? ┐жака ┐жте. Походиш, Галю, що там у чагарях, подивишся за ┐жаками, годяться в харч. Я вчора в лiсi бачив гадюку, то треба податися в лiс, наловлю гадюк, вони теж годяться в харч. Марiю занудило, потiм стала гикати. - Не гикай! Вчора двi ластiвки залетiло в сiни, як ти випустила? - Самi вилетiли... - Самi вилетiли,- перекривив.- Дивися, щоб бiльше не вилiтали... Чи там горобцi залетiли в клуню. Руками чи спiдницею лови, а злови. За вчителя Пилипа зна║ш? Живе в школi, то свiй пайок як доточу║? Порозчиня║ в школi вiкна-дверi, горобцi поналiтають, вiн чи дрючком б'║, чи сiткою ловить. I ма║ печеню з горобцiв. Павло Музика позачиняв на клямки сiнешнi та хатнi дверi, вернувся в хату. - Дiставай, Галю,- сказав, острашливо поглядаючи через вiкна надвiр. Галя стала на ослiн i дiстала з-за зчорнiло┐ полущено┐ iкони сiру перепiчку. Батько взяв ножа, вiдкраяв три скибочки, поклав на столi, а надкраяну перепiчку подав дочцi. - Сховай за iкону, хай береже. Взяли ложки й заходилися ┐сти юшку з вареного ┐жака та молодо┐ кропиви. Вечiр блима║ зеленими зiрками з далеких високостей, а туман понад землею стелиться такий бiлий та шумкий, наче то пiниться тепле й пахуче свiжоздо║не молоко. Павло Музика пальцями знадвору стука║ в шибку, й скло брязка║, наче кришиться лункий лiд на ставу. Хата мовчить. - Чи попухли, чи задубiли. И знову кришиться лункий лiд. Перегодя по-старечому зiтхають хатнi дверi, сiнешнi дверi скриплять рипучими грудьми сухотника - й нарештi Гаркуша висува║ надвiр погасле обличчя, засноване павутинням зморщок. У зморшках - темрява. То темрява його душi, в якiй не свiтиться хоч би й один промiнчик. Упiзна║ - i нiяк не впiзна║. Опуска║ погляд на руки, може, руки тримають щось, але руки порожнi. "Йому вже залишилося три чисницi до смертi",сну║ться думка. - Змилуйся, Павле... - Я оце йшов через левади,- й кива║ головою в надвечiрнiй туман. - А що там у левадах? - Ну, й заглянув пiд верболози... Ходiмо, заведу, бо сам не знайдеш. Чи ти вже не годен переставляти ноги? - Чого йти, чого йти? - сiчеться голос. - Ходiмо, бо нiхто не заведе, я сам бачив... Змилуюся над тобою, раз просиш милостi, ходiмо. По межi через город iдуть у зеленотканi левади, а тут верболози в туманi стоять змореним козацьким вiйськом, тiльки хоч би один кiнь заiржав, тихо-тихо. Над голубою криничкою, в якiй ледь жебонить вода, Павло Музика зупиня║ться й показу║ пiд кущ неподалiк. - Ген твоя дитина сидить. Чи не Юхимко? Гаркуша пригляда║ться: справдi, сидить його семирiчний син Юхимко на землi, спиною притулився до гiлля. Круглу голiвку з бiлим чубчиком похилив на лiве плече. Спить. А руки на колiнах склав. - Юхимку,- покликав батько. Хоч би ворухнувся хлопець, ото вже мiцно заснув, що голос батька не здатен розбудити. - Юхимку! - знову покликав Гаркуша. - Та не чу║... - Чом ти не чу║ш мене? - I не почу║. Назавжди заснув. Запiзнився ти. Я ще йшов, то вiн руками перебирав щось на грудях. I хоче щось сказати, а не може, тiльки губи ворушаться. Авжеж, щось казав, казав, тiльки ж тихесенько. То я до тебе подався, щоб ти забрав свою дитину в хату, бо ж проти ночi. А воно бач - запiзнилися з тобою. Батько хилиться перед Юхимком на колiна, бере на руки, а хлоп'яче тiло в його руках лама║ться, й голiвка з бiлим чубчиком запада║ на спину. - Юхимку,- стогне Гаркуша. - Не чу║, неси в хату до матерi. За грiхи нашi, за грiхи. За грiхи нашi не милують нi бог, нi люди. Сповна возда║ться за грiхи. Чи винуватий у чомусь твiй Юхимко? Не винуватий, а кара його спостигла, невинного. - Ти винен, ти винен,- синiють губи в Гаркушi. - Я винен? - Я в тебе хлiба просив. Не для себе, а для дiтей. - Де ж я вiзьму хлiба для тво┐х дiтей, коли ти мiй хлiб у мене забрав? Нема й для себе. Неси його до хати, не треба вже йому хлiба. Вiн уже вiдмучився, а тобi ще мучитися. Славний такий хлопчик! Як живий. I на тебе схожий. Павло Музика щиро жалi║, хреститься, а потiм поволеньки йде з левад. Оберта║ться - сто┐ть на колiнах Гаркуша, не в змозi звестися з дитиною, й ви║ по-вовчому... Галя вiдчиня║ вiко скринi - й загляда║ всередину, й чого тiльки нинi цiлий день скриня так вабить до себе, що тiльки про скриню дума║ться? Дивиться в скриню - й душа ┐┐ полум'янi║, вуста самi зацвiтають усмiхом, щось шепочуть: соловейко на калинi. Рука сама тягнеться в прискринок, дiста║ намисто коралове слiпучий разок, що звива║ться, перелива║ться, в'║ться живим барвистим променем. I цей промiнь наче в душу ┐┐ перелива║ться, вже в душi мерехтить-ряхтить мiнливими жаринками. Галя примiря║ разок намиста коралового до грудей, далi чiпля║ на шию. I загляда║ в дзеркало, що висить у простiнку мiж вiкнами. З дзеркала на Галю дивляться тужливi карi очi, але що ┐й очi! Що ┐й запалi щоки з нездоровими рум'янцями! ┐й хочеться побачити на собi коралове намисто, а для цього треба вiдступити трохи вбiк i сп'ястися навшпиньки. Вiдступа║ вбiк, спина║ться навшпиньки - i нарештi бачить на сво┐х грудях намисто. Намисто - як веселка в небi. А в тому намистi вже начебто й не Галя дивиться з дзеркала, а якась невiдома вродлива дiвчина - знайома й незнайома. Хто та дiвчина? Може, таки вона, Галя? Хоч i не вiриться, а вона ж бо, Галя. Хапливо дiста║ зi скринi материну вишиту блузку, знаходить насподi материну зелену керсетку i, скинувши з себе старе лахмiття, перевдяга║ться в святковий одяг. Зна║, що нi черевикiв, нi туфлiв на вихiд у них нема, а все ж таки порпа║ться в скринi, сподiваючись знайти. Але нема. Що ж, треба добре помити ноги. Вiдро сто┐ть на ослонi, але вiдро без води, лише смужка на днi. Що ж, Галя принесе вiд криницi, у них своя криниця пiд вербою за ворiтьми. Взявши вiдро, кида║ться в сiни й на порозi нiс у нiс стика║ться з матiр'ю Марi║ю. Мати йде з городу, однi║ю рукою несучи заступ, яким копала землю, а другою рукою тримаючись за поперек i стогнучи. Вiд несподiванки мати саха║ться - й шепче: - О, злодiй! Галя щебече: - Та не злодiй, мамо, а я! - О, справдi! - пильнiше придивля║ться мати до дочки й нарештi впiзнаючи.- Куди це ти так вбралася? - По воду йду. Води вiд криницi принесу. - Вбралася! - не може повiрити мати.- До криницi вбралася... - На вулицю хочу! - На вулицю? - Погуляти хочу, до дiвчат хочу! Ой, спiвати хочеться. - Яка вулиця, якi спiви? Що з тобою, дитино? - Причулося, наче дiвчата спiвають. Хiба не свято сьогоднi? - Свят, свят, свят, що з тобою... Ходiмо до хати. Не можна вбраною надвiр, бо свята нема, що люди подумають... - А хлопцi... Хiба хлопцi не спiвають? - Не спiвають, де ж посеред бiлого дня спiвати, хлопцi в нашому селi не спiвають. I мати зачиня║ сiнешнi дверi, i вiднiма║ в дочки вiдро, й веде ┐┐ до хати, зiтхаючи та мало не плачучи. Бо так на ┐┐ серцi тоскне", так журливо. Що з ┐┐ Галею сталося? Чи не по-вередилася часом головою? Бо тепер багато отаких, що туманiють думками. Господи, зглянься та змилуйся, не карай так тяжко, бо в чому ж винувата дiвчина-дитина, яка й на свiтi ще не жила? - Спiвають, кажеш, хлопцi та дiвчата? Ой, не спiвають у нашому селi давно. Отак давай сядемо з тобою отут на лiжку - й заспiва║мо. Вдвох заспiва║мо, бо з ким ти в селi заспiва║ш? Славно ти вбралася - як до вiнця. Ось тiльки якби ще стрiчки голубi та червонi в тво┐ коси. Та ще якби на тво┐ ноги чобiтки на пiдкiвках. Та якби ще скупатися тобi в зiллi-цвiту. - Я ж хотiла води принести... - Надвiр не можна, в хатi поспiваймо. Яко┐ б це? Геть у головi темно, хоч би зiрочка блиснула. - "Не щебечи, соловейку..." - А вони й не щебечуть. Уже мали б прилетiти, а баряться... Який у тебе лоб гарячий, уся трусишся, наче з переляку. I затужила мати Марiя жалiбним голосом: Ой у вишневому садочку Там соловейко щебетав... Галя пiдхоплю║, тулячись на материне плече: Тьох, тьох, тьох, тьох, тьох, тьох, Там соловейко щебетав... Мати й дочка спiвають так, наче журяться за покiйником, бо нiяко┐ радостi в ┐хнiх голосах не чу║ться. Спiваючи, тулячись одне до одного, заплющують очi, а коли розплющують - Павло Музика в хатi, зайшов нечутно. Сто┐ть коло печi, слуха║, а з лиця чи то переляканий, чи то зачудований. Зрештою, вмовкли мати з дочкою, а хазя┐н ┐хнiй: - Я мало не здурiв, як пiсню почув у хатi... Що сталось? Галю, ти чого вирядилася? На вечорницi? Так до вечора ще далеко, день надворi. - Дiву║ Галя. - Дiву║ раз дiвка,- роздумливо сказав.- А куди вбралася? - Хай хоч у хатi походить вбрана. Хай хоч у хатi поспiва║. Бо де тi вечорницi ввечерi? А чи оденки? - Та воно так... I дивився переляканими очима на жiнку та дочку, що попригорталися одна до одно┐. Сутенi║, мiсяць-молодик у небi свiтиться сивим козацьким оселедцем. Павло Музика опуска║ у криницю вiдро на мотузку, спуска║ поволеньки, а сам пригляда║ться та прислуха║ться... Сусiдка тiтка Юстина сидить на лавцi, вкопанiй у землю за воринами. Отак вона щовечора сiда║ - i сидить, дивлячись на село, й лице ┐┐ вечорi║, аж поки й смеркне, як нiч, i стане чорнiше за темряву. Аж iде по дорозi якась жiнка, не з ┐хнього села, а чужа, й в однiй руцi несе вузол, а за другу трима║ться дiвчинка рокiв семи, на голiвцi бiлi║ хустка, схожа на велику пелюстку. Йдуть - i бояться йти в чужому селi. - Добрий вечiр,- вiта║ться подорожня з Юстиною i зупиня║ться. - Дай боже здоров'я,- вiдказу║ сусiдка. - З залiзницi ми, з по┐зда,- каже подорожня.Йдемо у Петрiвку. А чи ще далеко до Петрiвки?.. Iдемо з Кубанi до сво┐х. - Отак через поле,- рукою веде Юстина,- i вже Петрiвка. - А чого це у селi так тихо? Нi людей не чути, нi собак. - Бо тихо, дочко, ой тихо... А ти не зна║ш, чом тихо?.. Що в наших краях? - Не знаю, бо з по┐зда. - й проти ночi - на Петрiвку? Та ще з малою дитиною? Страшно тепер у полi та в лiсi що вдень, що вночi. Не ходи, побiйся. - I справдi, страшно, як подивлюся кругом. - Ото що я скажу? Ось моя хата, живу я сама. Не йди з дитиною проти ночi у Петрiвку, а переночуйте в мене, пiдете завтра зранку... Свiт не без добрих людей, а лихих тепер бiльше. I пiзня подорожня зверта║ до Юстини. Павло Музика витягу║ воду з криницi, поволеньки несе вiдро - i в хатi розказу║ все те, що бачив. Як зi станцi┐, з по┐зда йшла жiнка з дитиною, з вузлом, а той же вузол не порожнiй, якiсь харчi та якесь добро в ньому. Аж iз Кубанi добива║ться до сво┐х у Петрiвку. Либонь, не вiда║, що тут у них ко┐ться, iнакше не добивалася б. Може, тай у них на Кубанi такого нема? - Довiрилася Юстинi... - Бо чужа, того й довiрилася. - Треба ждати лиха. Й тепер як не одне, то друге, то трет║ з Музик вискаку║ надвiр та прислуха║ться до темряви, та через вишневий садок пригляда║ться до вогника в сусiдчиному вiкнi. Жеврi║ вогник-бликунець на кзинчику печi, немов крапля кровi. И так тихо, що, зда║ться, якби хтось озвався за полями в далекiй Петрiвцi, то тут би почули - й злякалися. Мiсяць - козацький оселедець - уже височенько пiдбився вгорi, коли Павло Музика, стоячи у вишневому садку, таки дочекався несподiвано: вийшла та петровецька жiнка з сiней надвiр, поми┐ хлюпнула з дерев'яних ночов, либонь, дитину купала з дороги. - Молодице! - кличе Павло Музика. Вона й завмира║ з ночвами в руках. - Пiдiйдiть-но сюди, не бiйтеся,- з садка голос, а чоловiка не видно. Вона ж анi руш, закапцанiла. - Добра вам хочу, пiдiйдiть-но сюди, скажу вам за Юстину, в яко┐ ви ото стали на нiчлiг. А що жiнка як остовпiла, то Павло Музика сам ступив помiж вишень. - Бiйтесь Юстини, тiкайте вiд не┐, бо то страшна! Петровецька жiнка сахнулась до сiней - i не стало, тiльки брязнула клямка. Павло Музика жде, що вона зараз вискочить надвiр з дитиною та з вузлом, i вiн забере ┐х до себе, дасть притулок. Клiпа║ каганець-бликун у вiкнi, мерехтять зiрки над селом розсипаною чумацькою сiллю, та нiкого нема. - Либонь, вона перелякалася мене,здогаду║ться. I в хатi каже до жiнки та дочки: - Я до не┐ забалакав, а вона злякалася... Наче я для не┐ ще страшнiший за Юстину... То як невинних порятувати? Марiя хреститься, дочка хреститься, i тiнi вiд ┐хнiх рук скачуть по стiнах горбатими страховиськами. - Ти добре зачинив дверi? - пита║ жiнка. - Та зачинив. Павло Музика бере в сiнях сокиру, кладе пiд подушку на тапчанi. Вiн тепер весь час спить з сокирою пiд подушкою. I вила в нього напохватi - чи в клунi, чи в сiнях. Навiть залiзний рак, яким витягу║ вiдро, коли втопиться в криницi,- йому весь час у пам'ятi: рак висить в коморi на гаку за дверима. Марiя дмуха║ на гасничок - i комишевий гнотик iще якийсь час жеврi║ цятою, що меша║ та менша║, аж поки стуха║. - Марi║! Ти не спиш? - Ой, не спиться. - Може, ти зараз пiдеш до Юстини - i вряту║ш ту жiнку з дитиною? Скажеш ┐й усю правду, бо я не сказав. - Боюся... Може, й пiзно вже йти. - Що Юстина - людо┐дка... Всi знають, а ця петровецька не зна║. - Хто мене в хату пустить. Марiя ста║ навколiшки на долiвку, склада║ руки на грудях - i молиться на iкону божо┐ матерi. Само┐ божо┐ матерi не видно, бо в хатi глухий морок. Галя спить чи й не спить, тiльки не чутно ┐┐ дихання. Павло Музика засову║ руку лiд подушку, намацу║ лезо сокири. Хоч i пiд подушкою, а сокира холодна - й вiн тулить ┐┐ до розпашiлого лоба, щоб остудити. - Ой! - скрику║ Марiя, перестаючи молитися.Поклади... Поклади сокиру. Нащо ти взяв сокиру? Павло Музика засову║ сокиру пiд подушку, лежить горiлиць, а вона знову шепоче молитву, благаючи в бога милосердя. Аж поки стиха║. Стихнувши, вона сто┐ть на колiнах, долонi благальне складено бiля грудей. I дивиться й дивиться на матiр божу, яка ледь-ледь угаду║ться на iконi. Чоловiк уже забувся ввi снi на сокирi, а Марiя нiяк не зведеться з колiн, наче вона в нiмiй молитвi спить навколiшки. А як удосвiта розплющив очi Павло Музика - сто┐ть жiнка на колiнах, як i вчора. - Ти всю нiч простояла? - Ой, що я бачила! - оберта║ться до нього радiсним обличчям. - Де бачила? - пита║ Павло Музика. И дивиться на iкону божо┐ матерi, з яко┐, либонь, Марiя всю нiч не зводила погляду. - Вийшла надвiр по росi, глянула на хату Юстини... - Кажи, кажи... - А Юстина оту петровецьку жiнку з дитиною проводжа║ до ворiт. - Жiнку з дитиною? - схопився на тапчанi Павло Музика.- А вузол? - Який вузол? - Таж вузол був у тi║┐ жiнки! - I вузол несла з собою. - Ну, слава богу! - сапко видихнув.- I вузол, значить... Може, злякалася Юстина - тому й пожалiла сво┐х гостей? I на вузол не посягнула? Або сита, га? Марiя зводиться з долiвки. - А може, набалакали марно всяко┐ всячини на Юстину? И ми слiдом повторю║мо пусте. - Е-е, марно хто б плескав. - Плещуть... А ми бачили, що кажемо? Не бачили... Ти хоч не показуйся надвiр, щоб не здибати з тi║ю, з петровецькою. Бо ти ж ┐┐ добре налякав учора в садку. Бо що, як упiзна║?.. Всi ми страшнi, як подумати. Мати посила║ Галю до хрещено┐. - I яка ж ти, доню, похресниця в сво║┐ хрещено┐, коли в ┐┐ хату давно й ногою не ступала? А хрещена в тебе славна, тако┐ бiльше нема в селi. Може, занедужала, може, захляла, то провiдай. Бо сама самотою капарi║. Ось я гостинець зготувала для не┐, то гостинець сховай за пазуху, так не неси. Дивися менi, через цвинтар не йди, бо через цвинтар страшно. Галя загорнутий у бiлу пiлку для хрещено┐ маленький гостинець за пазуху - гайда надвiр. Весна. Розцвiли черешнi та вишнi - мовби дiвчата позбиралися в шлюбних уборах пiд вiнець. Грушi порозцвiтали - наче бiлi пахучi хмари поспускалися з небес на землю. Яблунi вже ось-ось зацвiтуть, набубнявiли бруньки на гiллi. Серце саме спiва║: Ой, зелений барвiночку, Стелися низенько, а ти, милий, чорнобривий, присунься близенько. Барвiнки синi теж цвiтуть у садках, по обiйстях, зда║ться, нiколи ще так не палахкотiли пелюстками. Ось тiльки хлопцiв нiде не видно. От би хтось зустрiвся, от би побалакати. Нiкогiсiнько нiде. Через цвинтар Галя справдi не пiде, бо ┐й сама думка про цвинтар страшна. Хоч так до хрещено┐ ближче, а не пiде. Краще вже вуличкою-узвозом, що сну║ться в глиняниках, i так ця вуличка-узвоз глибоко запала в землю, що, зда║ться, скоро провалиться в провалля. йдеш тут - i лише небо над головою синi║, як льон, тече далекою рiчкою. А тiльки вибралася з вулички-узвозу на околицю, в поле, як зразу ж ця рiчка синього розквiтлого льону оберта║ться на море, що залило високостi, й опада║ на доли ген-ген, аж на млистих обрiях. Ой, зелений барвiночку, стелися ще нижче, а ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче... Ген i солом'яна хата хрещено┐ виднi║ в хмарi цвiту, й така ж хмара вишнево-сливого цвiту пiняво-легенька, що якби подув зараз вiтерець, то пiдхопив би хмару, понiс на сине море небесне й там залишив, щоб пливла за далекi обрi┐. I в Галi груди чомусь роздимаються вiд радостi. Може, тому, що таке видиво спада║ па думку? И вона йде прудкiш, щоб хутчiй вспiти на обiйстя. А поле кругом - де падалицею зеленi║, де бур'яном, а де чорнi║ незораною i незасiяною чорною землею, й хоч би одненька людська душечка в полi, то не видно. Мабуть, деiнде орють i сiють. Галя ста║ бiля ворiт, усмiха║ться на вiкна й жде: може, хрещена побачить ┐┐ в шибку - й вийде. Дверi вiдчинено, ось-ось ступить через порiг. - Хрещена! - кличе. Нема нiкого з хати - й усмiх гасне. - Хрещена!.. Галя поволi ступа║ по зеленому споришу, загляда║ в сiни. Дiжку в кутку перевернуто, врозкидь на долiвцi лежать граблi, вила, сапа, сокира. Хто ж це поваляв-поперевертав? - Хрещена,- стиха озива║ться, наче кличе на помiч. А в хатi - рейвах, не доведи господь... З печi попiл вигорнуто на припiк, бiля печi побитi на череп'я горщик i макiтра. Вiко скринi вiдчинено, а скриня порожнiсiнька. Потрощено-скособочено ткацький верстат, на якому хрещена вже й не тче, це - спадок вiд ┐┐ батька-матерi. I - стiни чимось поколупано чи сокирою порубано. Хто ж це стiни порубав? А ще - сволок порушено: видно, теж рубали сокирою. Що тут ско┐лося, де хрещена? Хотiла Галя покликати - й голос вiднявся, сiв у грудях. Хотiла ноги вiдiрвати вiд долiвки, а ноги як повростали в долiвку... Не iнакше, як злодi┐ вдерлися в хату, що вiдбiгла в поле вiд села. Оце злодi┐ так пограбували хрещену. А де ж вона сама, де, чому нiде не видно, чому не озива║ться? Й невiдома сила виносить Галю з поруйновано┐ нiмо┐ хати. Зда║ться, що зараз хтось гнатиметься. Що прича┐вся хтось помiж розквiтлого вишневого саду, помiж сливок. Що прямо з неба кинеться. Нiму║ поле-страшно так нiму║. Бiжить не вуличкою-узвозом, а околицею-й скоро опиня║ться на цвинтарi, забувши про материну засторогу. Могилки й хрести - в цвiту, гудуть бджоли, щебечуть пташки. Мир помiж покiйникiв, благодать. Огляда║ться назад, чи нiхто не женеться, й так якийсь час iде стежкою, йде задки - й голова через плече. Наче нiкого. И раптом душа ┐┐ замерза║ - i поволi опуска║ться в п'яти вiд несподiваного переляку. Щось гарчить люто, погрозливо. Де гарчить, де? Звiдки небезпека - й куди тiкати? Галя веде очима довкола по цвинтарю - й зовсiм неподалiк, помiж могил, бачить собак. Чорний кудлатий собака, рудий собака, рябий собака. Вищиренi пащi, гострi iкла, висолопленi язики. Якiсь чужi собаки, звiдкись набiгли в ┐хн║ село, ось зараз кинуться на не┐. Але собаки не кидаються на Галю, наче не бачать. Може, зчепилися мiж собою i гризуть одне одного? Та нi, щось валяють помiж могил, щось шматують - i не можуть подiлити. Якiсь онучi - не онучi, дрантя - не дрантя, вчепилися рвуть, несамовитiють. Бож-ж-женьку ж мiй, та це голова людська! Та це ж приблуднi собаки деруть на цвинтарi людську голову... Чи не хрещена? Галя як прикипа║ божевiльним поглядом до пошматовано┐ людсько┐ голови, яку з гарчанням гризуть собаки. Посмугований лоб, кривавий, з обдертою шкiрою. Об'┐денi щоки, без носа, без губiв, а замiсть очей - якесь страхiтливе клоччя. Галя задку║ навшпиньки, не вiдриваючи стуманiлого зору вiд собак, якi, зда║ться, ось-ось уже кинуться на не┐. I нарештi зрива║ться на бiг. Бiжить помiж могил, помiж хрестiв, помiж гранiтних плит, наражаючись на кущi, на бузину, якою порiс цвинтар, i ┐┐ губи дзигонять риданням: - Хрещена... Прибiгла на обiйстя сво║, кида║ться в клуню, забива║ться в куток, помiж снiпкiв перепрiлих, i нажаханими очима дивиться на дверi, чи не вдеруться собаки, чи не вбiжать злодi┐, i ┐┐ лихоманить, i в зорi ┐┐ тьмянi║, аж поки тьма розлива║ться в свiдомостi чорним сном. За вiкнами тихо шумить нiчний дощ. Дощ без вiтру, без стогону дерев та без того завивання, коли в ║диному поривi все гуде - i на землi, й на небi. Зрiдка спалахне блискавка, освiтивши хату, а з хати видно тодi омитий водою садок. I ще зрiдка озветься грiм - чи над селом, чи за селом, а бува║, що над самою хатою, задзвенiвши шибкою в рамi, чи полумисок здригнеться на миснику. Марiя не спить, лежить з розплющеними очима. Сон вiдлетiв далеко, не склеплю║ повiк, i Марiя чу║ться на душi так, наче спокiйна нiчна гроза погриму║ та поблиму║ у ┐┐ думках, у ┐┐ серцi. - Ти чу║ш? Може, це дощ так шепоче по стрiсi... - Марi║, ти спиш? Таки не дощ, а Павло з лежанки шепоче. - Чую... Спи, гроза надворi... Грiм гримить,позiха║ жiнка. - Та яка гроза, який грiм,- сичить чоловiк.- Ти прислухайся. Хiба то грiм? О... Справдi, i не дощ, i не грiм, а на хатньому причiлку бiля комори щось гупа║. Так глухо, що ледве чути. - Що це? - спросоння озива║ться Галя - й зразу ж засипа║ пiд неспинний шелест дощових крапель. Гупне - й стихне, гупне - й стихне. - Боже, як страшно. Хто це? - Марiя зводиться в лiжку, закуту║ться рядном, наче в ряднi прагне сховатися.- О, знову... - Добира║ться хтось. - До нас? А як же ми... - У комору. А може, по нашi душi.- Павло Музика вста║ з лежанки, дiста║ з-пiд подушки сокиру.- Ось я пiду... - Не смiй! - схоплю║ться в бiлiй сорочцi Марiя i кида║ться до чоловiка, обвива║ руками шию.- Не ходи. - Як то не ходи? - саха║ться вiд жiнки. - Бо ти не зна║ш, скiльки ┐х. Не ходи. Вони теж не голiруч. - Отак i чекати на смерть? - Може, пронесе... Вони в комору добираються. - Ось я й почекаю на них у коморi. - Порожня ж комора, що там вiзьмуть? Не ходи з сокирою в комору, не йди. Спалаху║ блискавка, б'║ грiм - i обо║ Музик мало не присiдають, наче ┐м на голови стеля обвалю║ться з трiском. Далi грiм почина║ гуркотiти й гукотiти, за його вилясками й шуму дощу не чути... Чи то небо обвалю║ться на землю, чи то село запада║ в пекло. Зда║ться, що злодi┐ не тiльки пiдкопалися пiд комору, а й у сiни добралися, ось-ось вiдчиняться дверi... Вже перед досвiтком стиха║ гроза, наста║ запаморочлива тиша, а страху не менша║. - Ти щось чу║ш? - Не чути. - I я не чую. Сонце, встаючи над селом, наче колесом розпеченим вкочу║ться в ┐хню хату. Павло Музика з жiнкою ходять вiд вiкна до вiкна, виглядають надвiр, на садок, на дорогу. Блищить прибита дощем земля, опалий цвiт снiговою пiною бiлi║ на зеленiй травi, з гiлля скрапують краплi. Нiде нiкогiсiнько. Чоловiк дивиться на жiнку, жiнка дивиться на чоловiка, далi вiн бере сокиру обiруч - i до сiней. Втягуючи голову в плечi, Марiя ступа║ слiдом: коли порiшать - нехай удвох. Не встигли вiдчинити дверi, а тут - Юстина перед порогом, де тiльки й взялася, наче всю нiч простояла. Вiд несподiванки Павло Музика замаху║ться сокирою, а сусiдка як закричить: - Не вбивай! Блiдий, весь у дрижаках, господар опуска║ сокиру. - Ти що тут забула? - Прийшла подивитися, чи ви живi,- бубонить Юстина. - Живi, то хочеш нас по┐сти? - Хай господь сохранить... Питаю, бо до вас уночi хтось пiдкопувався. Я з двору оце побачила - яму вирито пiд комору. I рукою показу║ на причiлок хати, а там, як поглянули, то й не одну яму вибуртовано. - Може, ти й копала? - визвiрився Павло Музика. - Не плещи казна-що, бо де я силу вiзьму для такого... То влiзли злодi┐ в комору чи не влiзли? Острашливо подалися в комору, тримаючи сокиру напоготовi. Поглядалися по голих кутках. У коморi навiть мишами непахло. - Дурнi злодi┐,- мовить Павло Музика.- Не знали, що тут пiдлога з дощок, от i не влiзли. .Якби хтось з близьких сусiдiв, то знав би, авжеж. А так, либонь, не з нашого кутка. - Ти там зна║ш, з якого кутка. Давай позасипа║мо ями, поки Галя ще спить, а то дитина й так перелякана до смертi. Хай не бачить, хай не зна║, що нас чекало цi║┐ ночi. Галя бачить, як по узбiччю дороги, по зеленому споришу котиться людська голова. У цi║┐ людсько┐ голови ║ - й нема║ губiв, повибивано зуби, замiсть носа зя║ провалля, очi видавлено, щоки обгризено, вуха обкусано, лоб у басаманах i рубцях, а волосся позлипалося в мички. Дорогою йдуть люди, але хоч би хто-небудь подивився на вiдiрвану голову, нiхто не дивиться, бо, либонь, не бачить. А голова то навпроти одного дворища спиниться, то навпроти другого, наче хоче звернути, але не зверта║, котиться далi, залишаючи на споришi кривавий слiд. Чия ж це голова, чия? Зрештою, людська голова спиня║ться навпроти ┐хнього обiйстя. Покотиться далi чи не покотиться? Нi, зверта║ до них i вже по трапi сунеться, приминаючи й залишаючи вогнистi цяти. Та це ж хрещена, здогаду║ться Галя. Ото хрещена чекала-чекала на свою хрещеницю, не дочекалася - та й сама подалася провiдати. Як же вона вкотиться сюди, бiдка║ться Галя, це ж треба хутчiй звестися й дверi повiдчиняти. Встига║ чи й не встига║ Галя так подумати, як людська толова вже вкочу║ться до хати просто через зачиненi дверi. Галя не годна повiрити, що людська голова вкотилася через зачиненi дверi, але дверi ж i не рипнули, а голова вже в хатi! Галi страшно й хочеться тiкати, але як тiкатимеш, коли це хрещена мати навiдалася в гостi! Славна ж вона буде похресниця у сво║┐ хрещено┐ матерi, коли зараз утече вiд не┐. - Здрастуйте, мамо,- вiта║ться Галя. Й сама не чу║ свого голосу. к в не┐ голос чи нема? - Як добре, що ви прийшли. Рванi губи в людсько┐ голови ледь ворушаться, помiж вибитих зубiв сiпа║ться клапоть язика, а метка Галя здогаду║ться, що каже хрещена. Авжеж, хрещена каже: - Здрастуй, дочко... А чого ж ти не приходиш до мене? - Я приходила до вас. - А де ж я була? Чом тебе не бачила? - Не застала вас у хатi. - Я ж iз хати нi ногою... Де ж я була? Галi бачаться собаки на цвинтарi, клубок розлючених собак... - Не знаю,- шепоче. - То хоч поцiлуй свою хрещену. Чи я вже така страшна стала, що гиду║ш? - Та ви славнi,- шепоче, - Славна? То поцiлуй. - Нездужа║ться менi,-марудиться Галя в лiжку.- Нiяк не зведуся. - А чи не брешеш, дочко? - Не брешу,- бреше Галя. - То я сама поцiлую тебе. - Ой, нема часу в мене... Часу нема, бо менi ще на небо треба вспiти... Вогню нема в хатi, щоб у печi розпалити... Я з неба дiстану. Галя зводиться в лiжку, маца║ пальцями стiну, дiста║ до стелi. До стелi, яка зда║ться ┐й небом, а де ж тут вогонь-зiрки? Пучками водить, хоче намацати, а нема, аж ген-ген трохи далi. Тягнеться - й дiста║ зiрку з неба, й зовсiм та зiрка не пекуча, а холодна. - Дивiться, хрещена! - радi║ з-пiд неба. Оберта║ться, а хрещено┐ нема. Нема вiдрiзано┐ людсько┐ голови в хатi. А сто┐ть мати Марiя, прийшла знадвору, дивиться на дочку з темним жахом у зболених очах. - Де хрещена? Була хрещена. - Та нема хрещено┐. - Ось зiрка з неба, ма║мо чим розпалювати вогонь у печi. - Авжеж, зiрка... Сядь, Галю, сядь, не спинайся по стiнi, заспокойся. Господи, за що так тяжко покарав нас усiх i Галю нашу безталанну, чим дитина завинила перед тобою. Галя спуска║ться з неба, з руки в руку матерi переда║ зiрку - й вiдчува║ па чолi доторк материнсько┐ долонi, схожо┐ на листя подорожника. I вiд цiлющого того подорожника заспокiйливi сутiнки сповивають голову, очi гаснуть - i гасне зiрвана зiрка в очах, i наче сама вилiта║ з хати. - За чи┐ грiхи кара така... "Скiльки ж це в Гаркушi ще дiтей залишилося? Хоч i снують по обiйстi, а не трима║ пам'ять... Ото Юхимка знайшли в левадах, трет║ переставилося. Значить, залишилося дво║, бо ж було п'ятеро. А оцей лобуряка, що сидить у бузинi й дума║, що сховався вiд бiлого свiту. Ховайся, ховайся, тiльки не схова║шся вiд мене. Хто це? Грицько чи Петро? Грицько - старший, а Петро - молодший, вiсiм рокiв. Еге, таки Петро, бо схожий на батька, а Грицько схожий на матiр... Чого ж це вiн заховався в бузинi? О, за пазуху лiзе, а з-за пазухи вузлик дiста║. Де це вiн той вузлик дiстав, що ж у тому вузлику? Либонь, вкрав. Якби не вкрав, то не ховався б. О, лупа║ злодiйськими очима, огляда║ться. Пооглядалося, а тепер вузлик розв'язу║, загляда║, принюху║ться, а тепер от шусть рукою всередину, взяв щось i до рота, жу║. Що ж вiн украв, що вiн жу║? I кривиться. А недобрий який хлопець! Чи ти не зна║ш, що в тво┐й хатi й крихти нема║, щоб з'┐сти, що тво┐ батько-мати, що твiй брат Грицько попухли з голоду? Е-е, нема того, щоб подiлитися, хай краще тво┐ рiднi виздихають, нiж ти вiдiрвеш вiд сво║┐ голодно┐ пельки... Хто може, той краде, аби тiльки було що красти. А щоб красти, треба мати здоров'я, де вже те здоров'я?.. О, горне й горне жменею з вузлика, намина║ та намина║. I кривиться. I чого ти кривишся з краденого?.. От пуцьвiрiнок, у батька вдався. Той забирав у людей, що можна забрати, а цей уже пiсля батька подався пiдмiтати. Якщо крастиме - виживе. Якщо крастиме й сам ┐стиме - виживе, а коли подiлиться зi сво┐ми - може й здохнути. Е-е, нi, цей не подiлиться. Цей виживе. А не хочеться, щоб вижив, щоб насiння Гаркушине залишилося, хай би й слiду не зосталося... Бач, на┐лося - й сопе, й клiпа║ очима сонними, тепер поспить, звiсно, щоб ти заснуло вiчним сном... Але ж не засина║, а руками за живiт хапа║ться, а корчиться! Що, об'┐вся, не туди пiшло? Ну, покорчся трохи, будеш знати, як красти, господь бог усе бачить. А може, й господь бог на небi так зголоднiв та знемiгся, що не годен покарати за несправедливiсть?.. По