вашевiй хатi другого дня. Усi почували мов крила в себе за плечима. Га┐нка, як квiтка, розцвiтала. Стара мати й не ┐ла та все дивилася на сина, а дiд Дорош, усмiхаючись сво┐ми молодими очима з-пiд бiлих кудлатих брiв, казав: - Штука! Усi позбирались обiдати, а нiхто не ┐сть, тiльки ззираються одне з одним. Що це за мода така? I пилипiвка минула, зда║ться, а вони все постують. - Ат, дiдусю! - казала Га┐нка i бралася за ложку, та зараз же забувала за не┐, щебечучи до Зiнька. Учора вона вмирала, кам'янiла, а сьогоднi аж променiло вiд не┐ життя, аж пашiло схудле личко, рум'янiючи, зiрками висвiчувалися темнi очi, а з маленьких уст падало слово за словом, дзвенячи радощами, смiхом... Зараз по обiдi почали приходити люди. Перший прибiг Васюта, за ┐м Карпо й Дмитро з жiнками, тодi Михайло; з родичiв були: Ликера - Га┐нчина мати, дiд Корнiй Грабенко та ще тро║. В хатi стало повно, як у вулику. Увiходячи, всi поздоровляли Зiнька з щасливим поворотом. Пiсля всiх прийшов Савка. - Де це ти був? - напався на нього Васюта.- Казав, що зараз прийду, а сам зачепився за пень та стояв увесь день, витрiшки ловлячи. - Та таки й стояв,одказав Савка - та дивився, як Панаса забирано. - Як то забирано? Куди? Нащо? - Набiгли якiсь полiцейськi з города та й забрали, бо це вiн убив Грицька - з Iваном удвох... Дак той сам пiшов у город та й признався, а це й цього забрано... Дак он воно що!.. Брат - брата!.. Всi затихли на хвилину... Тодi загомонiли вiдразу. Це все не жарти! Засварилися так, що i вбивати один одного почали. I все за тую землю. Яка то вона дорога людям стала! I як то досi нiхто не догадався, що це Панас? Воно таки на його i впадало, та здорово перебивалося тi║ю брехнею про Зiнька та про пвгу. Цьому люди поняли вiри, то за Панасову сварку з братом i забулися. Що ж воно далi буде, коли й тепер уже таке через землю почина║ться? Суворим, похмурим голосом озвався Карпо: - Нечестивi на праведних вiйну воздвигають,- а що ж праведним чинити? Якби ж то знати, що чинити! Зiнько радив наймати в панiв усi║ю громадою землю, а згодом купувати ┐┐ - адже й банк на те║. А надто не попускати громадсько┐ землi в чужi руки. Дiд Корнiй Грабенко не згоджувався: не попустиш, коли з рук iрвуть! Он пересельську вирвали. Пiдмогоричив кого треба, та й амiнь! Дбати, щоб горiлки не пили? Ну, це вже Зiнько абищо вигаду║! Увесь свiт п'║, а ми самi його не переробимо! Та й не можна без горiлки: упиватися не треба, а як закон велить на весiллi пити, то треба. Що? Зiнько каже, що й весiлля без горiлки можна? Ну, це вже дурниця, це вже вiн закон лама║! Дем'ян, другий родич Зiнькiв, був не вiд того, щоб горiлку пити кинути, дак же однак не пособиться: заробiтки малi, а всякому хатньому требовi й краю нема,- хоч i не питимеш, то пiдеш до багатирiв кланятися. Хiба що ото скидаться грiшми, як Зiнько радить, та завести таке товариство, щоб один одному пособляв,- це справдi добре було б. Одначе Корнiй Грабенко i з тим не згоджувався. Та його не слухано, а слухано, як Зiнько розказував про товариство запомоги, то вiн i пiшов собi додому, а за ним iще дво║ родичiв. Порозходилися додому й жiнки, бо треба було по хазяйству. Опрiч чотирьох чоловiк товариства, зосталися тiльки Михайло, Савка та Дем'ян. Цi тро║ пристали до гурту i навiть зараз же подали по п'ять карбованцiв у складку. Дiд Дорош усе дослухався мовчки, а далi й собi озвався: - Слухав я вас, слухав, та й думаю собi: люди хоч i молодi, а роблять до ладу. ┐й-бо, до вподоби менi! Та тiльки не знаю: чи самих молодих у вас до гурту приймають, чи, може, й старих, га? - Та як же! Вже ж i старих! - загомонiли навкруги.- Ще й радi будемо, коли старi нам поради даватимуть. - Поради!..всмiхнувся дiд,- Такi мудрi поробилися, що де вже нам, старим, радити!.. Ну, а одначе приймiть i мене до свого гурту! - Та невже, дiду? I ви приста║те? - зрадiв Зiнько.- Оце так добре! Усi дуже звеселилися, а Васюта гукав на всю хату: - Восьмеро нас тепер, восьмеро! - Було б дев'ятеро, якби бiдолашний Грицько жив! - промовив Дмитро. - Так! - сказав Зiнько.- Нехай же вiчний упокiй буде його душi, а ми його, нашого любого товариша, будемо повсякчас iзгадувати добрим словом у сво┐й громадi. - Будемо! Будемо! - вiдказало товариство. Згадали тут i за дiтей Грицькових. Вони зосталися без путящого догляду. пвга давно ┐х покинула: пiшла з сво┐м сином додому. Громада настановила над ними опiкуном Панаса Момота. Вiн старшого хлопця вiддав у найми, а тих двох забрала Грицькова сестра - добра жiнка, та в само┐ гурт дiтей, та не гурт чого ┐сти; чоловiк ┐┐ гнiва║ться, що чужих дiтей набрала. А тепер, як Панаса взято, то й дiти, й худоба зосталися без опiкуна. Треба подбати, щоб настановлено доброго чоловiка, та запомогти сиротам. Надто ж, що Грицько ┐х товариш був. Урадили й наважились досягти, щоб у громадi опiкуном настановлено або Зiнька, або кого iншого з ┐х товариства. Тодi вже загомонiли про пересельську землю. Надумали списати нову жалобу просто вже до губернатора, а на ┐й попiдписувати якомога бiльше людей - може, це пособить. - Тепер,- казав Савка,- багато пристане, бо вже всi побачили, куди Денисове товариство хилить. Тепер таких буде бiльше, що за нами обставатимуть. Зараз же Зiнько почав писати жалобу, вичитував написане, а кожен докидав, чого треба ще додати. Наприкiнцi довго ще говорили знов таки ж про тую горiлку i таки врадили, щоб нiхто з товариства не пив ┐┐ i в себе в хатi не мав. Порозходилися товаришi вже пiзно ввечерi. Позад усiх лагодилися йти Васюта з Карпом. - Ходiм уже, Карпе, додому абощо,- казав Васюта,- бо ти, мабуть, дуже спати хочеш: увесь вечiр мовчки сидiв, надувшися як сич. Карпо справдi весь час був дуже похмурий та мовчазний. - Я не спати хочу,вiдказав,- а невесело менi, що так воно робиться... - От тако┐! - погукнув Васюта.- Тут треба радiти, а вiн суму║. I Зiнько прийшов, i товариства нашого побiльшало. - Це-то добре, та от лихо: мала в нас сила дуже, нiчого не вдi║мо проти ┐х. - А я думаю так,- од казав Зiнько,- що як переважимо ┐х за пересельську землю, то до нас тодi багато пристане. - Поки сонце зiйде, роса очi ви┐сть,- так саме похмуро не згоджувався Карпо. - Ну, а що ж по-тво║му треба робити? - питав Васюта. - Силу ┐х занапастити. У багатствi великому сила ┐х велика; розвiяти ┐х багатство за вiтром - не стане в ┐х сили, тодi й нас нiвечити не будуть. - От тако┐! Як же ти його розвi║ш? - спитав Васюта. Карпо помовчав трохи. Вони були тiльки втрьох, бо вже й дiд Дорош пiшов спати. - Глядiть же, братчики: що я казатиму зараз, дак щоб воно не йшло далi вух ваших,- промовив згодом. - Да що це ти, Карпе, мудру║ш сьогоднi? - засмiявся Зiнько.- Ми ж уже на те всi пристали, що що в нас говориться, того нiхто щоб не знав. - До того кажу це, що тiльки двом вам звiряюся, а бiльше й з товариства щоб не довiдався нiхто. - Ну, гаразд, гаразд,- кажи вже! - Думав я, братчики, довго думами великими та й надумав: нема нам способу iншого, тiльки цей один: попiдпалювати всiх, то з димом розвi║ться i багатство ┐х. - Карпе, що це ти? Схаменись! - скрикнув Зiнько. Карпо, не вiдповiдаючи, сiв бiля столу i зiпер голову на велику свою кощаву руку. Втупивши очi в дiл, сидiв мовчки, двi зморшки глибокi виразно лягли впоперек нахиленого лоба. Врештi загомонiв якимсь гострим неприхильним голосом, ще бiльше протягаючи слова, нiж звичайно: - Чого б я мав схаменутися? По правдi кажу вам: не менi схаменутися, а вам треба,- прийшов уже той час... I не занедбайте його, бо, коли занедба║те,горе всiм буде!.. Нема iншого способу на тих людей... Треба ┐х судити божим судом, бо суди людськi┐ на свою руч вони повертають. Хiба не бачать цього очi вашi? Грицько з ┐ми по правдi чинив - вони вбили його; Зiнько за правду став - вони в неволю його завдали. - Завдали, та не вдержали: i вийшов же! - вiдказав Зiнько. - Хвали бога, що Иван признався, а затявся б вiн - може б, i на Сибiр ти помандрував у неволю довiчну. Нема║ в ┐х змилування. Нехай же ┐х божий суд, огонь судить, бо таких не грiх зiгнати й зо свiту цього. - Ото! - скрикнув Васюта.- Глянь, як наш побожний Карпо розгнiвався! Це, мабуть, такого з божественних книг начитав. Карпо пiдвiв голову, глянув на Васюту, i справдi гнiвний огонь блиснув в його очах. - А ти, Васюто, коли не зна║ш, то не смiйся. Ти божественних книг не тямиш, а я тобi скажу, що як би прочитав тобi з ┐х дещо,- сам ║си побачив би, що моя правда, що по-божому кажу я. - Хiба ж палити, чи вбивати - то по-божому? - спитав Зiнько. - Нi, нехай вiн скаже, по яких це божественних книгах написано, щоб таке робити? - допитувався Васюта. - Скажу! - вiдповiв Карпо, знову спускаючи очi додолу.- Написано: рече господь Саваоф до Саула: нинi одомщу народовi Амаликовi за все, що сотворив вiн Iзра┐левi. I звелiв бог iти й поразити Амалика i не пощадити його, повбивати всiх - i чоловiкiв, i жiнок, i молодiж - аж до младенцiв малих; i знищити все добро ┐х: i воли ┐х, i вiвцi, i верблюди, i осли, i виногради... Все! I не послухався цар Саул: усiх побив, а царя амалицького помилував i не знищив добро найкраще... Тодi прийшов Саму┐л i розсiк мечем сам царя того, а бог одвернув за цей грiх од царя Саула лице сво║... Ото ж бачите, що вбивати бог велить нечестивих i добро ┐х iзнищувати! - А хiба й тобi, Карпе,- хитренько спитав Васюта,- бог сказав, щоб ти ┐х попiдпалював або повбивав? Зiнько всмiхнувся, але Карпо сидiв похмурий. - Нi,- загомонiв Зiнько,так не виходить. Христос уже пiсля iсторi┐ з Амаликом звелiв нам любитися, а не вбивати чи пiдпалювати. Добра злом не зробиш. Та й що з того було б? Адже ┐х багатство не в самiй хатi: ║ в ┐х-земля, ║ грошi в позиках та в банках,- згорить хата, то вони нову побудують та й знов почнуть хазяйнувати; а коли не вони, дак ┐х дiти; не ┐х дiти, дак iншi... А ти свою душу занапастиш, ще й на Сибiр пiдеш,- яке ж то добро? - Ну, а що ж його чинити? - питався Карпо. - Оте, що робимо. Свого права домагатися. - Добре! Хай поки буде й так. Побачимо, що з цього буде. Устав, попрощався й пiшов, за ним Васюта. Зiнько бачив, що Карпо сво┐х думок не покинув, тiльки змовк, бо товаришi не пристають на те. Боявся трохи Зiнько тих думок, i не до вподоби вони йому були. Спершу дивувався, як то така гарна людина, як от Карпо, та могла таке надумати. Був чоловiк чесний дуже, правдивий, нiколи нiкого й на макове зернятко не одурив, сам завсiгди робив по правдi, як ┐┐ розумiв,_ i вiд людей того вимагав, а тепер он що вигадав! Tax уже дуже роздратувала Карпа тая кривда людська! Нi, треба такi думки його припинити, бо з ┐х саме лихо буде, а припиняться вони зараз - аби з оцi║ю морою ю, з оцi║ю пересельською землею досягти свого. Тодi Карпо побачить, що, цим робом чинячи, можна досягти свого, а не тим, про який вiн каже. I Зiнько з усi║┐ сили заходився якокога бiльше людей гуртувати до жалоби. Савка справдi не помилявся, що тепер люди, побачивши лихо, дужче приставатимуть до не┐. Не минуло й тижня, вже тая жалоба була в губернатора. Цього разу товариству пощастило. Губернатор давно вже гнiвався за щось на того начальника i зараз же взяв до уваги жалобу з Диблiв. Через те незабаром до Диблянсько┐ волостi прийшов наказ: припинити справу з землею i вiдiбрати ┐┐ поки в Дениса. Ця несподiванка так уразила Дениса з товариством, мов грiм iз неба ясного дня. Вони не сподiвалися тако┐ халепи, певнi бувши, що вже переважили. Денис уже по всьому селу величався й вихвалявся, що "дав по мордi свинi",- тобто Зiньковi з товариством,- а тепер он яко┐ пинхви йому пiднесено! Сором i в вiчi людям глянути! Так було нiяково, що Денис не пiшов у громаду, як вона зiбралася незабаром пiсля того. Трапилося, що саме в той день не було в громадi ще трьох iз його товариства: Копаницю начальник несподiвано викликав у город, Рябченко лежав хворий, а в Тонконоженка брат оддавав дочку, дак Терешко, добре випивши на весiллi, спав саме тодi п'яний. Через те й Зiньковi прихильники насмiлилися в громадi дужче, i як Васюта озвався за дiти Грицьковi, то й не вельми важко було зробити, що громада опiкуном над ┐ми настановила Зiнька. - А що, Карпе,казав Васюта, iдучи з громади,- отже бачиш, що не все вони нам, а й ми ┐м можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже пiймали, а й тепер знову тертого хрону пiднесли ┐м такого, що довго в носi крутитиме. От побачиш, що й далi духопели вiд нас ┐стимуть, та таки й не дамо нам у кашу наплювати. - Не хвались так, Васюто,- вiдповiв сво┐м поважним голосом Карпо,короткi-бо очi людськi┐, не видко ┐м кiнця дiловi. - Тобто, кажи гоц, як перескочиш? Та вже якось перескочимо! А як часом коли й увiрвемось у рiв, дак видряпа║мось. Отже й тепер: зовсiм уже "сiдай на дно" були, а тепер пiшли нашi вгору! Ой, хочеться менi посмiятися з проклятих дерi┐в! I Васюта таки й не втерпiв: хоч iз старих дерi┐в i не поглузував, дак, пiшовши того вечора на вулицю, причепився знову до Микити Тонконоженка. Цьому недавнечко притичина трапилася. Останнiми часами серед парубоцтва завелися карти, не то великi парубки, а й хлопцi-пiдпарубочi такими картниками поробилися, що як де зiйшлися, так зараз i гулять, звичайно, на грошi. Микита, звiсно, був у цiй справi поперед усiх, i одного разу трапилось, що за вечiр тридцять карбованцiв програв. Двадцять оддав, а десятки не стало. До батька не посмiв iти, дак добрав ключа до батьково┐ скринi, де грошi були, а батько саме тодi сусiль у хату. Хоч i як потурав синодi, але за це попобив дуже. Васюта зараз i вчепився за те. Побачивши на вулицi серед парубкiв та дiвчат Микиту, гукнув: - Агов, хлопцi й дiвчата! Слухайте лишень сюди! Буду вiршу проказувати. - Яку вiршу? Хiба тепер святки, чи що? - Дарма, що не святки, а ви слухайте! Розсiвся на колодi, зiперся руками на колiна, втупив очi в землю та й почав вигадувати,- вiн був мистець на такi прикладки: - Як був собi чоловiк Трандита, та була в його сiра мужицька свита, а вiн каже: "Чорт батька зна яка паскудна одежа: не можна хлiба ┐сти лежа!.." - Ха-ха-ха! - зареготався дехто, зрозумiвши, куди це Васюта цiля║. Догадався, мабуть, i сам Микита, та не виявляв того. Став навпроти Васюти, однi║ю рукою пiдперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та раз у раз чвиркаючи через губу. - Дак не можна, каже, хлiба ┐сти лежа... Якби менi хоч драна ганчiрина, да з панського колiна, бо я сам уже здорово на пана закривився, як серед панiв нажився: от будь я мужицький син, коли не чистив панський гнiй три годи й один! - Ха-ха-ха! - знову розкотився регiт, а Васюта, мов то й не вiн чинив усе лихо, поважно проказував далi: - Де б менi тако┐ взяти ганчiрини, щоб сiрожицько┐ не вдягати свитини? Чи менi батька-матiр продати, чи в ┐х вiд скринi замки повiдбивати, чи в карти навигравати? Всi хлопцi й дiвчата глянули в той бiк, де Микита, але Микити вже не було: бачачи, куди воно йдеться, покрився нишком та й утiк. - Микита втiк, нема Микити! - загомонiли. - Утiк? Хто втiк? - питав Васюта, пiдводячи голову. - Микита втiк од тво║┐ вiршi! - Од мо║┐ вiршi? Хiба ж то про Микиту? То про Трандиту! А ви й не розiбрали? Бодай же вас, який у вас курячий мозок! Дак коли ви не вмi║те до ладу розбирати, то я не хочу далi й казати!.. Хоч i не казав далi, але як вертався сам додому, то почув, як йому бiля вуха зашумiла каменюка: хтось iз-за тину добре швиргонув, та не добре вцiлив. А за тином щось затупотiло, втiкаючи. Зрозумiв, чия це ласка, i гукнув навздогiнцi, зупинившись: - Та й дурний ти! Хiба ж так цiляють? Вернись, я тебе навчу, дак i зуби визбира║ш,- от щоб я здох! - визбира║ш, як намистечко!.. Але Микита не вернувся. Зiнько зараз же заходився коло справи з Грицьковими дiтьми. Пiшов до Грицьково┐ сестри,- та була рада збутися небожат, бо й сво┐х дiтей копиця. Та й сиротам у не┐ не було добре, бо справдi-таки нiколи було ┐х доглянути. Вона порадила Зiньковi замiсто себе одну далеку родичку Грицькову й свою. Зiнько знав цю Килину. Дiти й чоловiк у не┐ померли, а брати - i сво┐, й чоловiковi - позабирали в удови i землю, й хату, i всю худобу. Убога жiнка ходила по наймах: жила то за няньку в панiв, то ставала просто робiтницею. Саме тепер ┐й виходив рiк. Зiнько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковiй хатi, доглядатиме дiти, до роботи ┐х привчатиме, ходитиме коло городу й садка, а за те й сама тим харчитиметься, i до зросту тих дiтей буде в хатi за хазяйку, ще й матиме невелику плату. Зiнько знав, що Килина була людина путяща, працьовита й чесна i до дiтей прихильна, то й не боявся дати ┐й до рук сирiт. Сама ж Килина така була рада хоч трохи пожити господинею, а не найманою попихачкою, i силкувалася все робити так, щоб добре було. Зiнько з Га┐нкою раз у раз навiдувалися до Грицьково┐ хати. Старшого хлопця Зiнько лишив, щоб вiн уже добув строку в хазя┐на, а потiм мав узяти до себе, привчати до хазяйства та й до книжки. Землю Грицькову Зiнько до хлопцевого зросту наняв i з тих грошей мав одягати дiти й платити Килинi. Хоч Рябченко з сво┐ми полигачами й репетував, що Зiнько нетямущий опiкунства, тiльки лиха нако┐ть, але тепер вони якось притихли, бо всiм було громадянам видко, що зроблено гаразд. Ще й надто: побачивши, що Зiнько так до ладу впорядкував цю справу, громадяни почали про його озиватися дуже добрим словом: хто попереду лаяв або глузував з його, тепер уже часом i хвалив. Не гудили вже й за те, що горiлки не радить пити, хоч самi, звiсно, пили. Дома в Зiнька було все гаразд. Дiд Дорош так i лишився в його жити. З дiдом було добре, тiльки з тестем нiяк: одколи Зiнько вернувся з тюрми, вiн до його i в хату не зазирнув. Зiнько й собi дуже вразився, довiдавшися про Остаповi замiри розрiзнити його з Га┐нкою. Спершу так обурився, що не думав до його нiколи й озиватися. Та почала вже теща намагатися, щоб помирити зятя з чоловiком, а Зiнько помiркував собi, що таки вiн батько Га┐нцi, i наважився не сваритися з ┐м зовсiм, тiльки не хотiв до його йти, думаючи, що Остап зрозумi║-таки, як велико провинив перед дочкою й зятем, i якось тую провину направить. Одначе Остаповi й на думку не спадало становити себе винним перед дiтьми, а що йому нiяково було стрiватися з Зiньком, то обминав його де мiг. Коли часом i зустрiнуться на вулицi, то до шапок торкнуться: "Здоровi!" -"Здоров!" - та й годi, вже й поспiшаються швидше розiйтися. Так минав уже другий мiсяць, одколи Зiнько повернувся з тюрми додому. З початку третього наспiв i кiнець справi про пересельську землю. Постанову громадську скасовано, землю зовсiм забрано вiд Дениса. I Копаниця, й Денис кинулись були в город, щоб зарятувати справу, та нiчого не могли зробити. Одним тiльки й повеселили ┐х: сказано, що касу║ться тiльки ця постанова громадська, а коли б громада знову таки продала Денисовi землю та постанову до ладу написано, то тодi вже не скасують. Довiдавшися про це, Денисове товариство зараз зiйшлося на пораду в Рябченка. Тепер, маючи дорогу через свою пересельську землю, дибляни знову могли наймати землю в пана Добровольського, i не треба ┐м було ┐хати до не┐ тридцять верстов, обминаючи болото - це ж i припиняло ┐х, як земля в Дениса була. Таким робом усi замiри Рябченкового товариства гинули, i диблянська громада вихоплювалася ┐м з рук. Це вже й видко було: Зiнька слухають бiльше, нiж ┐х. Еге, кажуть, i вас можна збити! Ми, кажуть, цих старшину, й старосту, й писаря поскида║мо,- iнших настановимо: Зiнька та Карпа. А курс i старшинi, й старостi кiнча║ться цього року восени. Коли б ┐м пощастило справдi сво┐х людей настановити, дак це була б пропаща справа. Тодi що хотiли б, те з ┐ми тi горлопанi й робили б. Звiсно, не з-так то легко й скинути хоч би й Копаницю,- багато в його сили i тут, i в городi,- ну, все ж, як то кажуть, береженого й бог береже. От так, куди не глянь, а все треба тую землю вдержати в сво┐х руках. Та як? Громаду можна зiбрати хоч i завтра, та що з того? Нема чого й думати, щоб вона тепер удруге продала землю. Надто ще дехто, приставши до Зiньково┐ спiлки, оплатився вже з сво┐ми позичками перед заможнiшими людьми. Тепер уже цих не так легко притиснути, а далi ┐х ще побiльша║. I визволила ж нечиста цього Зiнька з острогу! Не велике було б лихо, коли б його замiсто Панаса запроторено,- в селi б тихо стало. I що вже почав вигадувати: щоб горiлки не пили, щоб могоричiв не було. Так i поступитися цим! Хiба з тверезим що зробиш? От як налив його, дак тодi вже й бери за шияку та й у ярмо. А то без могоричiв! - Iстинно розсобачу║ться мужик за такими шибениками, як оцей Зiнько! - казав Сучок.-"Я,пле-ще,- подать заплатив, одбутки всi поодбував, нiкого не займаю, горiлки не п'ю,- що ви зо мною зробите?" I верно, що ти з ┐м, паскудним, тогда йзд║ла║ш? Одно слово: розуратство! - Iменно, iменно правда! - потакував Копаниця.- Нiкоторого тобi над ┐м сл║ствiя нема. Ти його в холодну, а вiн тобi кричить: яке ти право ма║ш? Значить - покажи йому. де твоя законная основанiя! А, сто чортiв! Да якби в мене була полная законная основанiя, дак я б тебе, iдолового вишкварка, на дерть подрав би й свиням викинув би, а не то що в холодну, хамлетська ти морда! - Законники пойшли,промовив Тонконоженко,- та праведники такi, що бiда! - А як на мо║ розсужденi║,- казав Сучок,- дак провчить ┐х, падлецьов! Щоб притихли! - Та як же ┐х провчиш? - питав Копаниця. - От, штука!.. Хiба ви цього не зна║те? Позвать його в волость: "Зачим сто у тиб'я куриця дохла проти двора на вулицi валя║ться?" -"Нi, не валя║ться".- Как ти, мерзавець, см║┐ш менi говорить, когда я сам видiв? Начальство запреiда║ть, санiтар приказано, а ти що? Щоб нюхало начальство? Да ще й брехню начальству задайош!.. Марзавець ти!.. Падлець!.. Нигодяй!.." Ну, послi такого наставленiя уже ж вiн не втерпить, щоб чого не сказать, грубе яке слово,- тодi його в зуби, та на десятникiв гукнуть, та й усипать гарячих, не жалiючи. - Невозможно! - крутнув головою Копаниця.- Одно, iцо не грублять: ти його хоч i вилай, то вiн каже: "Господин старшина, ви не лайтеся, бо я па вас жалобу проiкнесу",- а друге: хоч i зробиш, так вiн тодi таку тобi кутавасiю з перцем пiднiме, iцо хуже буде, нежелi за Дениса Пилиповича землю. Нi, це не йдьоть! - А менi зда║ться,озвався Рябченко,- що Михайло Григорович таки правду каже: iменно ┐х, треба провчить. Хоч не всiх, дак хоч самого Зiнька. Тiльки не так трохи треба заходжуваться. - Ну, а як же? - Нишком, щоб нiхто не бачив, та щоб i вiн не знав, хто його провчив. Щоб знав за що, та не знав хто. Так йому й сказати: оце тобi за те й за те, а хто каже - чорт його зна. Тодi йому жалiтися нi на кого й нiяк, а боятися буде. Не до смертi його бити, не, а так - добре пополохати, щоб трохи полежав та почухався. - А що ви дума║те? Воно й правда! - доводив Тонконоженко.- Поки ми ┐х не почнемо вчити, дак нiчого дiла не буде. А як одного та другого провчимо - тодi його страх возьметь, нишком сидiтиме. - I не висьма важна штука,- розказував Рябченко.- Це можна так ловко зробить, що мо║ поштенi║!.. Тiльки щоб Григорiй Павлович подозволив, бо без господина старшини тут нiяк нельзя. - Хто його зна,казав Копаниця,- це, коли хочете, непорядок i дайже буйство... Ну, та задля такого дiла,- засмiявся вiн,- можна й манюсiнько║ буйство соченить. - I чудесно! - задовольнився Рябченко.- За тиждень, за два й готова штука буде. Зiнька положимо, а самi тим часом у громадi крутнемо. - Ну, тольки, зна║ш, Яхрем Семенович, ти тоже не весьма-очинь! А то щоб так не було, як iз Панасом. - Ото ж таки! Хiба я такий дурак, як Панас? Акуратно все так iзд║ла║м, що ну! I науку получить, i живий останеться... Товариство повеселiшало. Чарка жвавiше заходила з рук до рук, наче й горiлка в ┐й посолодшала. Довгенько ще випивали та закусювали... Проминуло з тиждень. Одного разу Рябченко прийшов у свято до церкви, вистояв утреню, а тодi, не хотiвши йти додому та знов приходити до служби (бо йому таки далеко було), зостався пiдождати в сторожцi,- там звичайно дожидали люди, поки вдарять до служби. Та цього разу людей було мало: тро║ дядькiв та Микита Тонконоженко. Сидiли та гомонiли гуртом, а далi так трапилось, що тi повиходили, а зосталися вдвох Рябченко з Микитою. "От i добре,подумав собi Рябченко,- хотiв був до його сам пiти, та тут лучче буде побалакати: хай люди не знають, що вiд мене до його стежка ║". I вiн загомонiв до Микити: - А що, Микито, не пощастило тобi Га┐нку зачепити,- повернувся-таки Зiнько. - А штоб вон луснул! - сердито гарикнув Микита. - Ну, а вже ж i жiночка була б тобi хороша! Одно слово - як лялечка! Микита тiльки плюнув зо злостi. - I все цей Зiнько тобi на завадi ста║,- правив сво║ Рябченко.- От тодi в тебе пвгу одбив. - Падлець, одно слово! - вилаяв Микита. - Все Васюту настренчу║, щоб iз тебе на вулицi знущався. - Нигодяй! - I Микита аж побiлiв iз серця, згадавши вiршу про Трандиту. - Настоящий нигадяй! I таке зловредне, що кожному шкоди наробить. Тепер таке почав, що як вигра║ справу, дак ми всi хоч з торбами попiдвiконню йди. - Та ну? - здивувався Микита.Нивжлi такое плохое дело? - А ти ж думав як? Коли в Дениса однiмуть землю, а мужики почнуть брати собi в Добровольського, дак тодi, брат, наша земля, що в Горянського ми найняли,- вона ┐м без надобностi. Ми тодi на льод сiли, бо нам нiчим буде Горянському заплатить. А в контрахтi тисяча рублiв невстойки - он що! Поцiнують тодi, брат, нас усiх та й тебе з батьком. - Вот так штука! - аж злякався Микита.- Дак через такого падлеца да нам усем пропадать? - А що ж ти зробиш? Якби його чортяка винесла куди хоч на який мiсяць або два, дак ми б могли собi раду дати i пересельську землю вдержати, а так - нема ходу: що нi почнемо, що нi зробимо - вiн i переб'║, вiн i переб'║! Хоч би захворiв абощо... то все якось би впорались... Ех, Микито, як я гляну на теперiшнiх парнiв, дак один пустяк, та й годi! Якби я парубкував, дак хiба б я попустив отак iз себе смiятися якомусь там Зiньковi, як вiн iз тебе насмiявся? I Га┐нку, й пвгу... Ех!.. - Ну, а що б ви iзд║лали? - спитав, почервонiвши, Микита. - Хi, не знав би що! Зобрав би хороших парнiв три-чотири душi та й дав би йому добро┐ матланки - от що! - А що ж, ви дума║те, що я етого не могу? Вот возьму да й iзд║лаю! - Поки хвалько нахвалиться! - Какой я вам хвалько! Вот возьму да й монуминтально iзд║лаю. М║сяць буде чухаться - не вичуха║ться,- такого вгощенiя дам!.. - Хто його зна... Звiсно, була б це штука славна, i не самому тобi було б добре: поки Зiнько вичухався б, то ми б у громадi по-сво║му крутнули... А то поцiнують нас... - Будь я первой падлець, если не iзд║лаю! - скрикнув Микита. - Та ти не гукай так: це, брат, тихенько треба робити,- припинив Рябченко та й почав нишком розказувати, як та що треба робити, щоб усе було добре. На церквi бевкнув дзвiн. - О, вже й до служби,- сказав Рябченко, i обидва з Микитою перехрестилися.- Треба йти... Тiльки ж ти гляди, Микито! Понiма║ш? Нi я тобi нiчого не говорив, нi ти менi... - Понiмаю! Усьо буде в плипорцiю, i аджарим так, що мо║ вам паштенi║, ще й зд║лайте одольженi║. - Та не забудь: по головi анi-нi-нi!.. Нiяк не можна!.. - Пускай голова йому оста║ться, а ми нижче лупньом... - Ходiм же до церкви!.. V. НАПАД Приходила весна. Снiг лежав уже по самих ярках та затiнках, а то скрiзь позбiгав лепетливими дзюркотливими струмками. Серед пучечкiв торiшньо┐ трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами пролiски, але вся земля лежала ще чорна, дожидаючися, поки пресвiтле║ сонце обнiме ┐┐ сво┐м палким промiнням та й убере в пишнi зелено-квiтчастi м'якi шати. Лежала ще пiвсонна й зiтхала до неба теплими грудьми, i те║ зiтхання злiтало вгору легенькою бiластою парою. Пара линула вгору, збиралася там у хмари, i хмари тьмарили небо, затуляючи землi сонце. Так молода жiнка, думаючи про розлуку з сво┐м подружжям, плаче гiрко, i сльози застилають ┐й свiт, i вона не бачить, що той, кого вона так палко дожида║, що вiн уже вернувся, сто┐ть тут, бiля не┐,- ще мить, i вiн одним дужим рухом пригорне ┐┐ до себе на груди, обiйме ┐┐ ся║вом свого сонячного погляду, i вони по║днаються в одному прекрасному, як мрiя, поцiлунку. Так земля зiтхала за сонцем i не знала, що за малу годину вона потопне в його золотих обiймах, i тi сльози-тумани розвiються, зникнуть од одного ясного променистого погляду. А поки ще хмари темнi,- але теплi веснянi хмари,- снували по небу. Землю приспала нiч. Не видко було мiсячка, спали й зiрки, заступивши за хмару. Тихий упокiй панував скрiзь, той дужий i радiсний упокiй, що схиля║ться над землею перед новим весняним днем, повним сонячного ся║ва, блискучих кольорiв, спiву, руху, могучо┐ працi... Пiшовши ще вдень у Чорновус, вертався тi║┐ ночi Зiнько потемному додому. З вулицi повернув через Карпiв город наниз, щоб швидше дiйти, бо забарився. Iшов лукою, звичайною стежкою попiд городами. Вже близько й провулок на гору. Увiйшов у тi верби, що росли над криничкою. Там було ще темнiше. Щось зашелестiло, i враз перед Зiньком зачорнiла чиясь висока постать. - Хто це? - поспитався вiн, припинившись. Здорова постать замахнула руками вгору, i Зiнько почув, як щось тверде штовхнуло його болюче в груди так дуже, що вiн схитнувся. Але в ту ж мить ударено його i в спину. Зiнько скочив наперед i встиг ухопиться за коляку, що здоровий чоловiк уже пiднiмав удруге. Вирвав коляку i вiдстрибнув набiк. - Не пiдходь! - крикнув, пiднявши коляку вгору. - Який страшний! - озвався глузливо чийсь голос, що здавсь Зiньковi по знаку.- Оце тобi за жалоби губернаторовi. I тро║ з коляками кинулись на його. Зiнько зачепив когось сво║ю, але його-вдарили три враз, вибили йому з рук ломаку й почали бити його в груди, в спину, в боки, молотячи, як снiп цiпами. - Рятуйте! - скрикнув Зiнько i впав додолу непритомний... ************************************************* Га┐нка того вечора довго дожидалася Зiнька з Чорновуса. - Мамо, чого це його досi нема? - питалася. - Та, мабуть, дочко, зостався там ночувати, бачить, що нiч темна, йти погано - ну й зостався. - Нi, вiн казав, що сьогоднi вернеться. Та мати й дiд певнi були, що Зiнько заночував у Чорновусi, i, не турбуючись, спали всю нiч. Га┐нка ж не могла заснути: лежала й прислухалася, чи не йде Зiнько. Кiлька разiв ┐й чулася хода, вона схоплювалася, пiдбiгала до вiкна й дивилась у двiр, у темряву. Нiхто не йшов. Одного разу вчулося навiть, що вiн уже ходить у дворi, щось робить. Вона вибiгла, гукнула стиха,- не було нiкого. Вернулася й лежала, все ловлячи вухом ту знайому ┐й ходу. Нiколи так не було, щоб Зiнько сказав "вернусь" i не вернувся. Тiльки раз це було,- як його до тюрми взято. А тепер?.. Нiмий страх дивився на не┐ великими, як темрява, очима, обнiмав ┐┐ холодними обiймами. Вже свiтало, як ┐┐, знеможену, поборов на хвилину сон. Ураз щось застукало в вiкно, аж шибки задзвенiли. Га┐нка схопилася з лiжка i стала серед хати, не розумiючи зо сну, що це. "Зiнько!" - враз подумала i кинулась у сiни вiдчинити. Вiдчинила,перед нею стояла сусiдка Стручиха. - Нещастя! - крикнула. - Яке? - спиталася, вся похоловши, Га┐нка. - Зiнька твого на луцi знайдено... побитого... Га┐нка захиталася i впала б, якби не вхопилася за одвiрки. Iз-за Стручишино┐ постатi побачила: у двiр увiходило тро║ людей i несло... Струк iз Васютою держали за плечi й за голову, а Струкiв наймит за ноги. Га┐нка дивилася на ┐х, як вони вступили в двiр i йшли обережно, помалу. Дивилася, не одводячи очей, вся закам'янiвши, не можучи ворухнутися. Вони пiдходили ближче. Тiло трохи згиналося посерединi вниз; безсило хиталася, звисаючи, одна рука, голова з мертво-блiдим обличчям одкинулася назад i лежала трохи боком на Васютинiй руцi; вiд уст, трохи розкритих, значилася по щоцi й потiм на бiлому комiрi сорочки темно-червона смуга. Вони пiдiйшли до хати. Стручиха оступилася, а Га┐нка стояла нерухома i все глядiла. - Га┐нко, оступись! - промовив Васюта. - Ай! - скрикнула та, вхопившися за серце, i впала. Стручиха кинулася в сiни, вхопила попiд плечi Га-┐нку i вiдтягла ┐┐ вiд дверей. Чоловiки понесли Зiнька в хату. Трохи згодом Васюта вже бiг верхи в Чорновус по лiкаря... Зiнько лежав на лiжковi. Вiн опритомнiв уже, але був такий знеможений, що не здужав озиватися i лежав, заплющивши очi. Кров з обличчя йому змито, але сорочки, всi║┐ закривавлено┐, не зважилися скинути: вона прикипiла до тiла; скинули саму чумарку. Га┐нка сидiла бiля лiжка в ногах i дивилася на блiде Зiнькове обличчя. Сидiла, як витесана з каменю, дивилася застиглим, нерухомим поглядом, ┐й здавалося, що вiн уже вмира║. В другiй хатi мати, припавши навколiшки перед образами, молилася. Благала не вiднiмати в не┐ останню надiю в життi... А на дворi Струк розказував дiдовi, як.вiн iзнайшов Зiнька на луцi, як покликав на помiч наймита й Васюту, що на той час iшов вулицею... Аж пiсля обiду при┐хав лiкар. I то довго вмовляв його Васюта: все не хотiв ┐хати, казав, щоб Зiнька до його привезено. Увiйшовши до хворого, зараз повисилав обох жiнок геть, "щоб не рюмсали", лишив тiльки дiда та Васюту i почав оглядати побитого. Треба було скинути сорочку. Дiд iз Васютою обережно пiдвели Зiнька, а лiкар почав скидати. Сорочка поприкипала до тiла вкупi з кров'ю. Лiкар став ┐┐ вiддирати,- Зiнько злегка застогнав. - Не манiжся! Не маленький! - гарикнув на його лiкар. Але як скинув сорочку, то побачив, що було чого "манiжиться": спина, груди, плечi- все було в страшних синяках, все попухло, тiло побито так, що поробилися великi рани кривавi. - Добре впiймав! - крутнув головою лiкар. - П'яний, мабуть, побився з ким? Хворий мовчав. - Хто тебе побив? Чу║ш? - Не знаю...- простогнав хворий. Лiкар ще поглянув, припав ухом до грудей... - Хм... Усерединi багато пошкоджено... Треба тобi пере┐хати до Чорновуса в лiкарню... Не буду ж я до тебе щодня ┐здити! -_ Не хочу... я буду дома...- прошепотiв Зiнько. - "Не хочу, я буду дома"! - перекривив його лiкар.- Усi ви бо┐тесь лiкарнi, як чорта, а чого? З'┐дять тебе там, чи що? Та хiба вам iцо втовчеш у дурну довбешку!.. Як зна║ш!.. То жiнка твоя тут сидiла? Покличте ┐┐! Васюта покликав. Увiйшла Га┐нка. - Ну, слухай!.. Та не кисни, бо терпiти не можу рюмсання! - гримнув лiкар, хоч у занiмiло┐ Га┐нки й сльози на очах не видко було.- Ось тобi лiки...- I вiн почав розказувати. Га┐нка мало що розiбрала з його московсько┐ мови, тiльки останнi слова добре зрозумiла: щоб доглядала, а то вмре. Як лiкар виходив, дiд Дорош iз Васютою перепинили його в сiнях. - Скажiть, пане,спитав дiд,- чи вiн буде жити, чи нi? По правдi! - Як вичуха║ться, то буде,- вiдмовив лiкар. - Пане! - загомонiв Васюта.- Що хочте вiзьмiть, тiльки вигойте його! - I. сльози закапали йому з очей. - Не рюмсай!.. Що ти йому - брат чи родич який? - Товариш... - Дак чого ж i киснеш? Я не бог!.. Понапиваються, поб'ються, а ти ┐х воскрешай!.. Дав же лiки... Як не стане - знов при┐деш. Лiкар вийшов з сiней i скочив на бричку. - Рушай! Дзвоник задзеленчав. Дiд махнув рукою. - Чорт зна що! Нiчого з цього лiкаря не буде. - Чому ж не буде? - спитав Васюта. - Ну, що вони тямлять, цi лiкарi? Нiчогiсiнько! От тiльки до одного й голiннi: як попадеться до ┐х чоловiк, то зараз йому руку або ногу вiдрiзати, а то й зовсiм требушити бiдолаху... Хiба я не знаю, нащо йому Зiнька в лiкарню? Хотiлося подивитися, як там усерединi побито! Дав би чогось, що той би й сконав, а тодi б i покарбував. Рiзники, та й годi!.. - Та постривайте ж, дiду, може ж, це iще й не такий? - Усi вони однаковi! Тим часом Га┐нка сидiла бiля хворого. Вiн лежав нерухомо, все заплющивши очi, хрипко дихаючи, не озиваючись. Iнодi тiльки прохав пошепки пити, i Га┐нка подавала йому тремтячою рукою води. Пiдводила йому голову, вiн на хвилинку припадав смажними устами до кухля - i знову лежав, як мертвий. Приходили Карпо й Дмитро,- вiн не озвався до ┐х, та вони й не займали його... Насунула нiч. Га┐нка все сидiла бiля лiжка й дивилася на Зiнька. При темрявому свiтлi вiд маленько┐ лампочки його обличчя здавалося ще блiднiшим, ще мертвiшим. I таким помертвiлим був тепер Га┐нцi ввесь свiт. Вiн жив i озивався до не┐ тiльки тодi, як жив i озивався Зiнько. Як же вiн лежав такий нерухомий, тодi i в Га┐нку вступала тая нерухомiсть. Мов усе тiло обважнi║, застигне, не ворухнеться. I вкупi з тiлом застига║, нiмi║ душа i озива║ться тiльки на Зiнькiв рух, на Зiнькiв голос. В головi тiльки одна думка - отi лiкаревi слова: "Доглядай, а то вмре". Страшна була тюрма, як у ┐й сидiв Зiнько, але це страшнiше. Коли б Зiнько пiшов навiть у Сибiр, то вiн був би живий, i вона пiшла б слiдом за ┐м, вона жила б iз ┐м. Тюрма вернула б iще ┐й Зiнька, смерть не верне. "Доглядай, а то вмре!" Вона доглядала. Пильнувала кожного його руху, дослухалася до кожного подиху... Вiн ще диха║, ворушить устами, живе... Живе й вона... Так проминула нiч, проминув другий день. Увечерi мати й дiд хотiли положити ┐┐ спати. Вона мовчки похитала головою i зосталася бiля лiжка. Сидiла знову всю нiч, не помiчаючи нiчого навкруги, тiльки бачила Зiнька, тiльки прислухалася, як його палке дихання вихоплювалося з пiводкритих уст. А вiн спав i дедалi дихав рiвнiше, спокiйнiше. Удосвiта його дихання зробилося таке рiвне й тихе, що Га┐нцi здалося, мов уже вiн переста║ дихати... Нахилившися над ┐м, слухала довго... Розвиднiлось. Зiнько поворухнувся, розплющив очi i вперше озвався голоснiше: - Га┐нко!.. Вiн звiв руку i за шию прихилив ┐┐ голову ближче до себе, промовивши: - Мо║ серденько... I враз Га┐нка скрикнула голосним плачем i вибiгла з хати. Мати й дiд Дорош злякалися й кинулися до Зiнька, думаючи, що вiн уже вмер. А Га┐нка вибiгла в противну хату, впала перед образами й ридала так, що аж груди ┐й розривалися. Але почувала, що з тим плачем верталася до не┐ сила, оживала душа, як земля, морозом згнiчена, вiд сонячного погляду ожива║. Вiн озвався!.. Вiн буде живий!.. Це вона знала й оживала сама... Дiд знайшов ┐┐ й привiв знову до Зiнька... Ввечерi Га┐нка таки намагалася сидiти нiч, але й сама не помiтила, як заснула, схилившись на лаву,це була вже ┐й четверта нiч без сну. Мати з дiдом пильнували хворого... Другого дня йому трохи полегшало, та тiльки ж трохи. Минув тиждень,Зiнько все лежав. Тяжкi думки снувались у його в хворiй головi. За що? Що вiн лихого зробив людям? Вiн тiльки оступався за правду, а вони ганьбили його, в тюрму закинули i тепер трохи не вбили, здоров'я збавили. Чи то ж правда ║ на свiтi? Коли тепер таке, то далi ще гiрше буде: i зовсiм його вб'ють. Добуватиметься, досягатиме чогось, а смерть ураз все зруйну║... Та й чи Добудеться чого? Коли в ┐х така сила i нiчого вони не страхаються робити. Ой, чи не краще воно буде не змагатися вже, облишити це все та, коли бог дасть йому здоров'я, тихо жити, нiкого не займаючи, щоб i його не займано? От i хазяйство. Тодi бiльше як три мiсяцi згаяв, у тюрмi сидячи,- воно ж у господi не побiльшало, а поменшало. А тепер? Хто його зна, доки ще вiн лежатиме. А надворi ж весна вже зеленi║, треба ж i сiяти, й орати. Хто ж те все зробить? Будуть вони цього року без хлiба сидiти! Як гарно, як добре було торiк повеснi, як iще нiчого цього не починалося! Зiньковi згадався той день, як вiн iшов торiк полем на пасiку та озирав хлiб високий та буйний, що хвилями котився поперед ┐м. I так мов запахло Зiньковi тими пахощами польовими, мов повi яло на його тим вiтром теплим i потягло його в поле непереможною могучою силою... Пiдвiвся, хотiв устати - i гострим болем пройняло йому груди,упав назад, на подушку... Земленько моя рiдна, ти ж неорана-невпорана лежиш! Та хто ж тебе зоре, хто ж тебе засi║, хто ж тебе житами-пшеницями покри║? Лежить твiй робiтник як колода, рукою