Борис Грiнченко. Пiд тихими вербами ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Частина перша Наступа║ чорна хмара, А другая синя... Народна пiсня I. ЧОРНА ХМАРА Минув уже четвертий рiк, вiдколи Денис Сивашенко вiддiлився вiд батька й вiд Зiнька, меншого брата... зараз пiсля того, як середульшого брата Романа заслано на Сибiр. Погана це була iсторiя!.. Розледащiвши Роман у солдатах, не хотiв дома нiчого робити, посварився з батьком та з Денисом, пристав, пiшовши в город, до злодiйського товариства, водив конi, пiймався, суджено його й заслано на Сибiр. Денисовi це не пошкодило, бо раз, що йому з батькiвщини бiльше припало, а друге - всi знали, що вiн сам i впiймав Романа, i виказував на його, то нiкому й на думку не спадало вибивати йому очi Романом... хоч воно таки й погано, як люди знають, що брат у Сибiру... ну, та дарма! Хай краще у Сибiру буде таке ледащо, нiж дома через його колотнеча. От тiльки що з батьком Денис посварився... Дак же вiн у тому не винен: за те, що вiн не покривав Романа, батько, мати й Зiнько зненавидiли його, та й годi!.. Та й це дарма, бо таки все. Що йому припадало, все вiддали. Та вiн би й не попустив, бо там же й його праця. Вiн i радий був, що пiшов од ┐х: ому вже давно треба було хазя┐ном бути. Поставив хату на новому грунтi, далi вiд батька, аж з другого краю села, та й хазя┐ну║ собi. I добре хазя┐ну║: за цi чотири роки зрiс вiн угору високо: з Дениса - Денисом Пилиповичем iзробився, з малого хазя┐на - багатирем. Сво║┐ землi тридцять десятин, та ще вдвох iз тестем Манойлом посесiю держать... От що! Нехай лиш той дурень Зiнько облизу║ться, дивлячись на його заможнiсть. Сам живе, як харпак, мабуть, нiчого й не придбав, одколи батько вмер, самою батькiвщиною старою й держиться. Ха-ха! А Денис он цього року до хати приробив ще другу половину - з великою свiтлицею та з кiмнатою. I в свiтлицi в його так прибрано, що хоч i станового, то не сором приняти: два тапчани, стiльцi чорним покрашенi, по стiнах малюнки великi - вiддавав за ┐х Денис щетинниковi не то по злоту, а й по пiвкарбованця, бо там такi ║, що i з золотом... самих генералiв аж п'ятеро, i вiйна турецька, i страшний суд iз змi║м, i "вид города Тулы"... i всi за склом, у великих червоних та в зелених рамцях... А вiкна в хатi такi, що вiдчиняються, а не вiдсуваються, i на вiкнах завiски телiпаються ситцевi,- зовсiм, як у панiв. I лiжко тут сто┐ть - високе й широке, на йому аж три перини, i засланi зверху червоним "одiялом" (п'ять карбованцiв цiна); а чотири здоровенних подушки замалим не до стелi знiмаються, та всi в ситцевих пошивках з здоровенними лапатими квiтками,- це вже Домаха Денисова набирала,- дуже гарнi, ситець аж по злоту. Нiхто на цьому лiжковi не спить (бо всi ночують у противнiй хатi), а сто┐ть воно так, закраша║ хату, чи то пак "комнату",- щоб видко було, який хазя┐н живе, не харпак... Та й дочок же в Дениса дво║- то це ж ┐м Домаха надбала: хай люди бачать, що ║сть. Надбано, хвалити бога, i на дочок, i на синiв: ║ в чому походити, ║ що з'┐сти й спити. Не сором, нi, не сором покликати до себе людей, хоч би й таких заможних, як оце зараз сидять у свiтлицi за столом, п'ють, ┐дять та й про дiло гомонять. Не малi ж то й гостi! На покутi сидить старшина Григорiй Павлович Копаниця - той, що колись писарем волосним був, а тепер старшиною. Ге-ге! Тепер уже йому не писарювати, тепер уже вiн багатир на всю губу: сво║┐ землi скiльки! Як ┐де в город, у земське собранi║ (бо вiн же там гласним), то так убереться в сюртука, що пан, та й годi! Та йому ж i треба цього: помiж панами крутиться. Та хоч i на селi, то без жакетки й з хати не вийде. Зараз бiля його сидить Сучок Михайло Григорович. О, то не маленький Сучок! к в його й крамниця, й земля, до сво║┐ дочки Горпушi приняв собi у прийми зятя, да так удвох тепер орудують, що ну! А далi ще сидять Денисiв тесть Манойло Гаврилович, Домашин батько, бiля нього сват Остап Колодiй, кум Терешко Тонконоженко та Яхрем Рябченко - все багатирi, гарно повдяганi, в синiх чумарках, у таких, як i в Дениса, тiльки Рябченко по-городянському - в жакетцi. Тесть та кум Терешко - то старi приятелi Денисовi, з ┐ми вiн здавна в спiлцi, вiн ┐м, а вони йому пособля-ють. З Копаницею Денис заприятелював тодi, як пособив йому вилiзти на старшину; тодi ж i з Сучком зазнався дужче. А от з Остапом Колодi║м та з Яхремом спiлка не з-так iще давня. Остап Колодiй, чепурний, високий, чорнявий чоловiк,- вiн родич Денисовi, чи то пак сват, бо за його брата Зiнька вiддав свою дочку Га┐нку (Га┐анiя ┐┐ охрещено, а це вже так по-простому стали звати). Думав Зiнька перенадити, на свiй бiк переняти, щоб вiн з ┐м у спiлцi був,- дак хiба ж того дурня навчиш? Через те Остап не любить Зiнька, а з Денисом родича║ться. А Яхрем Рябченко... ну, це штучка! Вони були зовсiм у сварцi - Денис та Яхрем. Колись на Яхрема скрiзь подейкувано, що вiн крадене передержу║. Дак, як узято в Сивашiв сало, Денис i намiгся, щоб потрушено Рябченка. Нiчого не знайдено, а ворожнеча промiж ┐х стала велика. Хто й зна, що б воно виникло з цього, та незабаром пiсля тi║┐ iсторi┐ з салом Яхрем пiшов кудись на заробiтки... з рiк його не було, а тодi вернувся й грошей з собою принiс... та щось, кажуть, i не трохи... I зараз купив собi два надiли... Проминув iще рiк чи два,- аж гульк! - Яхрем узяв у глущкiвського пана триста десятин землi в посесiю. Як це так сталося, нiхто не мiг зрозумiти. Наймала ту землю в пана громада, наймали багатi люди,- не вiддав пан: бiльшо┐ цiни хотiв... А тi собi загнулись: пождеш, пане, пождеш та вiддаси й за нашу цiну! А Рябченко пiдскочив, щось там прикинув пановi та й узяв на себе. I де вiн грошей добув, щоб пановi третину наперед заплатити, дак нiхто й зрозумiти не мiг,- усi дивом великим iздивувались. От лее добув i взяв!.. I не дурно: сам не став хазяйнувати, а почав землю давати за грошi людям; а саме тодi земля зробилась дорога,по два карбованцi бариша взяв на десятинi! Та як пiшов з того часу, то все йде та й iде вгору! Ого-го! Тепер вже нiхто й не згаду║ про те, що колись баби плескали, мовбито вiн крадене передержу║! Де там! Тепер вiн Яхрем Семенович, багатир... скрiзь у кунпанi┐ бува║... I з Денисом помирились. Чого ┐м сваритися? Що було, те минуло, а з сварки добра не буде, а в пригодi один одному вони можуть стати. Дак отакi гостi сидiли в свiтлицi в Дениса Пилиповича Сивашенка за столом, повним усяко┐ страви. Господиня, немолода жiнка, мовчки подавала на стiл страву, iнодi тiльки припрохуючи гостей призволитись; господар був гомiнкий, веселий, частував i припрохував залюбки. Це ж такi дорогi гостi! Не голота яка з Зiньково┐ кумпанi┐, а поважнi кремезнi господарi, з ними хоч яке дiло робити можна - подужають! I грiшми-достатками вони - сила, i в громадi сила. Домаха вже пiшла в другу хату лагодити самовар, а Денис усе частував i казав: - Iстинна правда, що каже Григорiй Павлович, наш господин старшина: нiякого покорства тепер у мужика нема. (Денис таки навчився помiж "образованими" людьми i собi "по-образованому" закидати.) Всяка голота пнеться рiвнятися з путящим, порадошним хазя┐ном. Що бiльший харпак, то бiльше в громадi галасу║ проти заможного чоловiка. Того i в голову собi не кладе, що коли б нас не було, то як би й вони прожили? У кого землю взяти на хлiб? - У нас! - До кого скотину пасти вiддавати? - До нас! - У кого грошей позичити? - У нас-таки ж! Що ж би вони робили без нас? - Iменно! Iстинна правда! - вiдказували гостi.- Подохла б клята харпачня без нашо┐ помочi. А кум Терешко (вiн же при панах був, то зна║, як сказати) доточив: - Настоящая благодiянiя оказу║ться, настоящая! А Денис казав далi: - Отож бачите!.. А ще й дибки проти нас стають! Тiльки порадошний чоловiк схоче що зробити - чи в громадi, чи так,зараз крику, галасу, репету такого нароблять, що настоящая бунтацiя, та й годi! От, сказати, як Остап Дорохвейович,- вiн кивнув на Колодiя,- хотiв, щоб йому громада вiддала волость нову робити,- лишенько! Який крик iзробився! Кажуть: багатiти нашим коштом буде!.. А все брехня... - Авжеж, брехня! - сказав старшина, а Остап тiльки рукою махнув. - От так i я,говорив Денис,- хотiв би зробити одно дiло мале-невеличке, та й боюся з ┐м потикатися в громаду, щоб i лиха не здобуться. Хiба що вже ви, господа хазя┐ни, пособите менi. - Кажiть, кажiть, яке там дiло! - загомонiли гостi.- Що доброго надумали? - От же ви зна║те,розказував Денис,- що як пiшли пересельцi на Амур, дак позоставалися вiд ┐х надiли. Громада ж тодi не дозволила пересельцям тi║┐ землi продавати, а взяла на себе. - Хотiла на всiх рiвно подiлити! - гукнув кум Терешко, вже трохи п'яненький.- Ге! А ми не дали, да тобi в орендно║ содержанi║ оддали - на три года,- от тобi i вся бiда! - Iменно, iменно! I досi дякую вам,- спасибi за це! Хоч воно з тi║┐ земельки невеликого й добра, ну, а все ж земелька. - Та ще й добра,додав старшина.- Не сором-ляйся, Денисе Пилиповичу! Перед нами нема чого критися: ми зна║м усе дiло. Сво┐ люди. - Так, так!.. Що й казать!.. Вам би та ще й не знати!.. Дак ото ж я два годи вже держу цю земельку, а оце й третiй наступа║, а там i край... - А там iзнову буде крик та гвалт у громадi, щоб тобi не давати,сказав Манойло. - Отож-то й то! Як наймати, так i крик, так i крик! Все репетують, i нiяк того репету не збудешся,говорив Денис. - А що ж ви зробите? Нема способу! - промовив Остап. - Та воно можна б i способу добрати,- натякнув Денис. - Ану, якого? - запитав старшина. - Та такого: взяти та й продати землю ту кому з путящих людей. - Так...- сказав старшина, i всi на мить замовкли. Всi зрозумiли, що Денис хоче сам ту землю купити, i думали, чи можна на це пристати. Воно таки пiдходило, щоб Денисовi вона впала. Раз - що вiн уже держить ┐┐ в посесi┐; друге - що всi тi надiли сумiжнi з його надiлом,- так трапилося; трет║- що вiн же свiй чоловiк, i як пособити йому тепер, то й вiн колись у пригодi стане. Може, декому хотiлось би замiсто Дениса собi ту земельку придбати, та, бач, тодi доведеться посваритися з Денисом, та й з тестем його Манойлом, та й з кумом його Терешком... А вже як серед гурту заведеться в ┐х сварка, тодi голота переважувати почне. Вони поти дужi, поки вкупi. От такi й пiдхожi думки плутались у кожного в головi, як старшина знов озвався: - Так, Денисе Пилиповичу!.. А що ж, дiло добре! Цим уже навiки заткнемо ┐м рота. Може б, ти й за купця був, га? - Та я... як ви, господа хазя┐ни, скажете,- говорив Денис,- а я, звiсно, узяв би... хоч менi й сутужно тепер на грошi, ну, та вже розстарався б... - Розстара║шся!.. Розстара║шся!..- загомонiли гостi.- А ми тобi пособимо в громадi: не попустимо, заткнемо горлянки ротатим. - Спасибi вам, господа хазя┐ни, спасибi! - кланявся Денис.- Я на вас - як на бога!.. Уже тепер ви менi, а колись i я вам, дасть бог, чимсь пособлю. - Iстинна правда,сказав кум Терешко i додав пансько┐ приказки: - Рука ногу мо┐ть. - Правильно! - промовив старшина.- Постановить: продать переселенчеськi надiли Денису Пилиповичу Сивашову. - Продать! Продать!..- загули гостi. - А голоту, котора буде верещати,- скрутить! - Скрутить! Скрутить! - Щоб не смiли морди куди не треба пхати,- по мордяцi ┐х! - По мордяцi! По мордяцi! I все товариство зареготалося. Голоснiше за всiх реготався сам старшина Григорiй Павлович, i його товсте, сите обличчя з поганенькою руденькою борiдкою аж двигтiло все, закинувшися назад. На весь рот реготав i кум Терешко, смiялися Манойло з Остапом, радiсно дрiбненько смiявся в широку русяву бороду Денис, а череватий одутлий Сучок додавав свого поважного - го-го-го-го! - мов порожня бочка гула. П'янi червонi обличчя,блискучi вiд поту й смальцю, що на ┐х повиступав, якось чудно розтягалися, очi заплющувалися, а замiсто ┐х широко зяли ямки червоних пащ-ротiв з жовтими великими зубами, вискаленими з-пiд щетинястих усiв. Самий Яхрем Рябченко не реготав, тiльки ледве всмiхався. Увесь час вiн сидiв мовчки, погладжуючи сво┐ чепурно закрученi темнi вуса або чистенько виголене пiдборiддя та блискаючи сво┐ми пронозуватими очима. Тепер, як регiт трохи вщух, вiн озвався: - По мордяцi!.. Дай йому сьогоднi по мордяцi, а завтра воно знову лiзе. От так, як свиня: ти ┐┐ бий, а вона кувiка та таки лiзе крiзь тин на вгород. - А ти таки бий по мордяцi, поки почу║ та назад поверне! - сказав Манойло. - А одвихнувсь - вона знову там. - Ну, дак що ж його робити? - А що свиням роблять, щоб на вгород не лазили? - спитав Рябченко. - Та що ж? Колодку прив'язують... - Ну? - Що - ну? - А те, що прив'яжiмо й ми ┐м колодку! - сказав Рябченко. - От тако┐! - здивувавсь Остап.- А як же то? - А хотiли б? - лукаво спитав Рябченко. - Ще б пак!.. Чого б то чоловiк не схотiв!..- загомонiли всi.Якби-то!.. Та як? - Та воно невелика й штука,- спокiйно й не поспi-шаючися почав Рябченко.- Ви, Денисе Пилиповичу, та ви, Манойле Гавриловичу, держите в посесi┐ комарiвську землю? - Держимо. - А у вас, Григорi║ Павловичу, бiля комарiвсько┐ своя земелька? - ксть. - А в мене посесiя бiля вашо┐ - глушкiвського пана. - Правильно! - Аз другого боку комарiвсько┐ землi тi пересельськi надiли, що Денис Пилипович купу║? - Авжеж! - А за ┐ми земля Вавилова, Iвана Iвановича? - Так, так! - А мiж нею та глушкiвською землею пана Горянського земля? - I то правда - Ну, а де ж громадська земля тепер? Га? - питав Рябченко. - Громадська?.. А громадська... де ж? Усерединi... - Ну? - спитав Рябченко. - Дак що ж? - не розумiли слухачi - Овва! А ще й розумнi люди! - засмiявся Рябченко.- А те, що всi цi землi круг громадсько┐ з усiх бокiв. Вона серед ┐х, як острiв серед води. Вiзьмемо в посесiю Горянського землю та покличемо до себе в кунпанiю Вавилова,- тодi вже диблянам без нас не буде нiякого ходу. Всi притихли, враженi надзвичайною, дивною думкою. Притихли, силкуючися збагнути, чи гаразд вони розiбрали справу, чи не помилилися! I тодi враз загомонiли моторно, весело, радiсно. Дак це ж дуже добре! От вигадка, дак вигадка! Щоправда, Горянського земля велика - двi тисячi з половиною десятин,- але гуртом узяти можна. Тодi громада буде в такому кiльцi, що з його не буде ходу. Куди нi ступни - навкруги все ┐х земля буде. Тодi якi вони схочуть, такi й цiни на землю будуть - i за випас товару, i за роботу, i за все. Бо де ж тодi мужик вiзьме землi, як не в ┐х? Йому iншого ходу не буде. Тодi вже не посмi║ нiхто галасувати в громадi. Робитиме громада, що вони звелять. Вони_ будуть тут пани. Ого-го! Попанували пани-помiщики, тепер ще треба й господам-хазя┐нам попанувати! - Ловка штука буде! - казав весело Копаниця.- Та це можна самими вiдбутками так зробити, що просто як панщина буде, та й годi! Ну й голова в тебе, Яхреме Семеновичу! Дай я тебе поцiлую! Копаниця захопив лiвою рукою Рябченка за шию, нахилив до себе й почав цiлувати товстими масними губами. - Голова! Голова! - загомонiли навкруг усi та й полiзли цiлуватися спершу з Рябченком, а тодi й самi промiж себе. Плечi штовхалися, червонi обличчя стулялися, ялозились одне об одне замащеними вусами й бородами, дихали одне на одне п'яним горiлчаним духом, що ┐м уже повна була вся свiтлиця. - Дорога голова! - кричав кум Терешко.- Цiни нема!.. Потроху посiдали знову та й почали мiркувати, як воно буде. пх тут семеро. Вавилов буде восьмий. Та чи пристане ж вiн? Це чоловiк чужий, захожий здалека москаль. Був колись за об'┐ждчика в одного пана, тодi за прикажчика, тодi за управителя, а там уже й свою земельку купив. Йому до диблян байдуже. А втiм, як роздуматься, то й не байдуже, бо i в його ж дибляни землю беруть... Помiркували туди й сюди: мабуть, пристане. Вiсiм чоловiк - це буде товариство. Вони скинуться грiшми i за тi грошi наймуть Горянського землю. Хто скiльки грошей дасть, стiльки тому й землi буде. Можна хазяйнувати й гуртом, хоч краще кожному зокрема. А радитися про все гуртом i гуртом, так, як у громадi, справи рiшати... та й не про саму цю землю, а й про iншi: i за яку цiну вiддавати десятину, i яка цiна на наймитiв та на косарiв, i якi вiдбутки. I як i що робити в громадi, то й про це спершу в сво║му гуртi радитися... Це все розказував ┐м Рябченко i додавав: - Тодi нас нiхто не подужа║... Одно тiльки... Хоч ми й гарно мiрку║мо, та ║сть одна карлючка. - А яка ж то? Кажи! - к один чоловiк такий, що може нам велико┐ шкоди наробити. - Ой! А хто ж то? Ану, кажи! - почали питатися. - Та хто ж? Дениса Пилиповича брат, Зiнько. - Хi! Що б то вiн i зробив? - Почне каламутити в громадi, почне коверзувати - може лиха наробити. - Та вiн уже тепер притих,- озвався Сучок,- вiдколи оженився. Чи так я кажу, Остапе Дорохвейовичу? Остап покрутив сво║ю чепурною головою. - Ой, нi! Як я за його дочку давав, то думав: буде сiм'янин, то вже до свого дiла й прихилю його. Так де там!.. - Цура║ться? - спитав Копаниця. - Нi, вiн нас iз старою й не цура║ться; i в гостях iз дочкою бува║, i в себе прийма║, а так, щоб у яке дiло зо мною пристав, дак нiяк! "Я,-_ каже,- того не хочу, бо через великi грошi сльози ллються. I вам,- каже,тату, радю тих багатирiв покинути та по-божому жити". - Ич, iдолова душа! - обурився Терешко.- Муляють йому тi багатирi! - Ну,- сказав Рябченко,- а я таки думаю, що нам його не минути. Бо вiн крутитиме в громадi. Пам'ята║те, як було з Стецьковою справою? Через його ж, через Зiнька ж, усе сталося. - Дак що ж iз ним робити? - спитав Денис. - Приняти до нас у спiлку,- вiдказав Рябченко. - От тако┐! - Iншого нiчого не вигада║ш. - Та в його й грошей нема. - Можна йому гуртом позичити, аби рота затулити. - А як не схоче? - питав Манойло.- Он же, чу║ш, який голiнний? - Треба так зробити, щоб схотiв,- обстоював за сво║ Рябченко. - Ну, та як же ти зробиш? - не розумiв Копаниця. - А треба, щоб йому був великий бариш,- вiдказав Рябченко. - Уже ж бiльшого, як усiм, не буде! - Коли цей йому здасться малий, то треба й бiльшого дати. - Чого ж то так? - спитав неприхильне Денис.- I грошi йому позич, та ще й бариша з свого заробiтку прикинь! Це вже буде зовсiм не по правдi! - Що ж ти ма║ш робити,- казав спокiйно Рябченко,- коли таке дiло? Та воно не так i страшно, як зда║ться. Коли треба буде, то ми йому попустимо тепер бiльший бариш, щоб вiн не зiпав у громадi за пересельськi надiли тощо... Цим його вiд товариства вiдлучимо. Бо вiн через те тiльки й силу ма║, що з ним товариство таких, як i сам, гольтiпак. А як вiн ┐х раз зрадить, то вже вони його зроду не приймуть, поневолi тодi буде з нами, хоч i без великих баришiв. - То тодi йому хвоста вкрутимо? - Авжеж!.. А як вiн од ┐х одкинеться, то самi вони довго не вдержаться. - Бо вiн же в ┐х голова, старшина!..- зареготався Копаниця.- Що правда, то правда,- нам треба його збити з плигу . Бо воно - блоха, ну, а й блоха як почне кусати, то спати не дасть. Нехай Остап Дорохвейович коло його заходиться,- йому це найзручнiше. - Та що ж, i заходюсь,- згодився Остап.- Тiльки ви менi скажiть, що йому говорити. Почали мiркувати, якими баришами можна краще спокусити Зiнька. Наказали Остаповi торгуватися, спершу давати менше. А Денис казав, що занадто багато йому дають. - Дарма, аби впiймати! - А там скрутимо йому в'язи! - Щоб не бришкав!.. - Нiхто тепер не бришкатиме! - Прив'яжемо колодку свинi! - А коли й з колодкою полiзе - по мордяцi!.. - По мордяцi! По мордяцi!.. I знов усi зареготалися,- так ┐м до вподоби був той жарт. Смiялися всмак, аж здоровi жовтi зуби поблискували серед щетинястих, умазаних у смалець вусiв та бороди. II. ЗIНЬКО Зiнько Сивашенко йшов полем. Iшов не поспiшаю-чись, бо була недiля, а поробившися добре ввесь тиждень, любив у недiлю вiдпочити. I вiдпочивав справдi, йдучи нога за ногою, упиваючись ясно-сонячним весняним днем, не душним, бо живущий вiтрець розвiював духоту. Був кiнець весни, саме той, як i хлiб, i трава зростуть уже досить угору i блищать пiд сонячним промiнням свiжим зеленим кольором свого молодого соковитого тiла. Зiнько зупинився, задивившись. Перед ним широко розляглись поля зеленi з буйними хлiбами. Вiтер гуляв по ┐х, бив по ┐х сво┐ми мнякими невидимими крилами, дихав на них сво┐м запашним дужим диханням. Вiн грався з ┐ми, вiн обнiмався з ┐ми, а вони, веселi, радiснi, повнi молодо┐ сили, молодого життя, звивались пiд його обiймами, перекочувались моторними ясно- й темно-зеленими хвилями. Хвилювало, хвилювало зелене║ море. Утiкали хвилi од вiтру. Котилися, котилися не перестаючи, все бiжачи туди, в далеку далечину, аж де небо схиля║ться до землi. Вони прибiгали до його, i плескали в його, i цiлували його. А воно смiялось до них широким, безмежним блакитним усмiхом, i той усмiх спадав на ┐х золотим дощем сонячним, несучи ┐м життя й силу. А вiтер, веселий i дужий, шугав мiж блакитним небом i зеленим морем, i перекидався, i купався в просторах, i сповняв Зiньковi груди якоюсь дивною молодою силою. Дихали груди так широко, вiльно, i все тiло мiцне, як сталь, трепетало тi║ю силою, здригалося вiд одного могучего поривання кудись кинутися, щось зробити - щось велике, дуже i гарне-гарне!.. I Зiнько й сам не помiтив, як те поривання до руху, до дiла вихопилося в його з грудей голосним криком: "Гей-гей!" - далеко розкотилося полем, i Зiньковi здалося, що голос його долинув аж туди, до краю зеленого моря, i плеснув об берег блакитного неба, i небо всмiхнулось До його, до Зiнька, так само, як до того зеленого моря, як до тих ярiв i байракiв, що мрiли здалека, як до тих пташок, що дзвенiли в повiтрi, як до тих метеликiв, що трiпотали кольористими крильцями над зеленими хвилями! Ой, та й гарно ж жити на свiтi, та й легко ж, весело!.. Та як же й хочеться жити! Жити й працювати, робити щось гарне - таке, як оцi поля краснi! I вiн ┐х робить, тут ║ й його праця: от вiн здалека бачить, як хвилю║ й його поле, полите його потом... Хвилю║ незгiрше за iншi, нi, ще й краще... Ой гарно ж, радiсно, легко! I небо смi║ться, i поле смi║ться, i смi║ться щастя. Чому кажуть, що нема в свiтi щастя? На свiтi багато-багато щастя! Треба тiльки його здобути. Все треба здобувати, нiщо саме до рук не йде,- так i щастя. Все треба здобувати. Голова його спинилася над цi║ю думкою. Чи не тiльки зараз вiн до цього дорозумувався, чи й попереду знав? Авжеж, знав, тiльки що, може, не думав про це так... розбiрно... Все треба здобувати, нiщо саме до рук не йде. Здобудеш - щасливий будеш, не здобудеш - знидi║ш або згинеш. Зiнько почав думати, чи сам вiн завсiгди робив так, почав згадувати минуле життя, перебирати одну по однiй подi┐. Почав з найближчих, що трапились сьогоднi, вчора, i йшов далi, далi, пiрнаючи в те море минулого життя, то ясних, то затуманених згадок. I потроху забув, з чого почав думати, самi згадки опанували його цiлком, i минуле стало перед ┐м, як намальоване, як живе. Почув у сво┐й душi бiль, згадавши про те, про що нiколи не мiг спокiйно згадувати, хоч по тому минуло вже кiлька рокiв. Його брат Роман, покинувши чесну працю, руйнував укупi з товаришами-коноводами сво║ село, забираючи в людей конi, i врештi пiдпалив у Зiнькового сусiди Струка клуню, щоб народ збiгся на пожежу, а його товаришам-коноводам вiльно було тим часом брати конi. Його пiймано, мордовано, палено страшно, вимагаючи, щоб вiн виказав товаришiв. Вiн не виказав нiкого, витерпiв, був довго хворий од мордування, а тодi, засуджений, пiшов на Сибiр. Суджено й тих, хто його пiк, покарано тюрмою... Це все минулося вже, а й досi сто┐ть перед Зiньком, як живе: i цей попечений, змордований брат, i другий брат, Денис, що дивився на те мордування залюбки, ще й допомiг, щоб воно сталося... Ох, цей Денис!.. Якби вiн не гнався так за тi║ю копiйкою, не сварився б iз Романом, лагiдненько нахиляв би його знову до роботи, дак, може б, i не було нiчого. А то жадоба така несита: все б зажер собi,- от i давай випихати Романа, щоб бiльше батькiвщини припало... Зненавидiв його так, що примiв би - в ложцi води втопив би!.. I таки й утопив... Скiльки горя було тодi в сiм'┐! Батько занедужав тяжко i вже нiколи не видужав зовсiм - за рiк умер з великого болю, з несвiтського сорома... Мати й досi плаче. Не мiг батько пiсля того Дениса бачити. Вигнав його вiд себе, не дав, а кинув, як собацi, його частку - усе, що той схотiв,- i з того часу не хотiв i чути за його, i не згадував нiколи. З тим i вмер. Зостався Зiнько хазяйнувати вдвох iз матiр'ю. Хазяйнував так зо два роки, а мати все нарiкала, що стара вже, не може сама господарювати... а хоч Зiнько наймав наймичку, та наймичка не господиня, i треба Зiньковi женитися. А вiн не хотiв. Бо не знаходив собi пари. Вiдколи парубкував, тiльки одна дiвчина й припала йому була трохи до вподоби - то була вбога сирота, байстрючка, наймичка Левантина,тиха, боязка i нiжно-гарна. Та ┐┐ звiв Роман, покинув з дитиною... Зiнько таки хотiв ┐┐ взяти, та вона, поховавши дитину, втекла вiд його... згодом умерла тяжкою смертю - так, що Зiнько тодi й не знав... Вiн не зна║ навiть, де ┐┐ могилка. Але згадка про не┐ жила в його серцi i не давала змоги думати про одруження. Та минув час, затих бiль... Одружився Зiнько, i тепер ║ старiй матерi вiдпочинок. I Зiньковi добре. Було б зовсiм добре, якби не одно: якби не тi думки!.. Думки посiдали Зiнька, не давали йому впокою, гнiтили йому 'серце, розсаджували голову. I не мiг вiн ┐м дати ладу, хоч усi вони крутилися коло одного. От так, як у тiй пiснi спiва║ться: Нема в свiтi правди, правди не зiськати: Що тепер неправда стала правдувати. От саме так: стала неправда правдувати, бо кривду вважають за правду. Зiнько приглядався до сiльського життя i побачив, що там саме так i ║. По сiм'ях не було ладу. Дiти змагалися з батьками i пусто йшли. Кожне поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про те, щоб бути хазя┐нами, а як би, щоб не бути простими. Кидалися на заробiтки в город, а верталися часто неробами розпоганеними. Брати промiж себе гризлися, а найбiльше за тую батькiвщину, як собаки за маслак. Були й тихi сiм'┐, що жили в згодi, та таких було менше. Недобре дiялось i в громадi. Там верховодили Копаниця, Денис, Рябченко та iншi такi жмикрути, дбали не про добро людське, а тiльки за сво┐ баришi: що ┐м на руку, за те репетували, билися, з руки iрвали, не думаючи зовсiм, що в iншого через те сльози ллються. Та все ж таких багатирiв було мало, а якби вони самi були, то, певне, нiчого не могли б зробити з громадою, бо громада великий чоловiк. Та, на лихо, сама громада ┐м пособляла. Однi стояли за ┐х через те, що були ┐м виннi, напозичавшися багато, то не мали сили й змоги проти ┐х iти; другi змагалися й собi вибитися вгору, на бiльше багатство, то держалися багатирсько┐ купи, сподiваючися, що та ┐м швидше пособить перевагу взяти над iншими громадянами; третiх багатирi купували за горiлку, i таких було трохи чи не найбiльше. Зоставалася невеличка купка самостiйнiших людей; але однi з ┐х не знали, як обстати за сво║ право, а другi були вже занадто малосилi, щоб могли гору брати. Через те в громадi багато гукали, репетували, сперечались, але подужували завсiгди багатирi з сво┐ми прибiчниками й полигачами. I дедалi вбивалися все в бiльшу та в бiльшу силу. Народу намножилося стiльки, що вже йому не ставало тi║┐ землi, яка в його була, а багатирi силкувалися пiдгортати пiд себе й ту, скуповуючи ┐┐ в убожчих хазя┐нiв або забираючи за позиченi й невер-ненi грошi. Дедалi кожен з ┐х ставав уже потужнiший та потужнiший, i Зiньковi здавалося, що може прийти такий час, коли вони посядуть усю землю громадську i громадi доведеться на ┐х робити. Такий лад здавався Зiньковi поганий. Хiба ж не могло бути краще? Але як? Цього Зiнько не знав. Але вiн певний був, що це можна знати i що десь хтось його зна║. Де й хто? Може, його знають пани, великi генерали? Може, вченi люди? Може, де по книжках написано? Адже по книжках списано всяку науку: i як у бога треба вiрити, i як по закону треба робити, i як та з чого що сталося на свiтi - все! Чому ж би не було там про те, як завести лiпший лад на селi? До панiв, великих генералiв не можна Зiньковi доступиться, хоч, мабуть, вони й знають про все, чого йому треба. Про вчених людей - не про панiв, а таки про справдi вчених людей - Зiнько тiльки чув, що вони ║, але зроду нi одного не бачив, не зна, й якi вони i де ┐х шукати. Лишаються хiба книжки. Багато про все це Зiнько думав. Ще змалечку вiн не такий удався, як усi: був тихий, замислений хлопець. Слухняний, робив завсiгди, що наказувано, тiльки великий забудька був. Оце пасе телята й доглядав добре, щоб як у шкоду не вскочили... А навкруги трава зелена, небо широке, пташки летючi... Як вони лiтають? Через що вони лiтають? А якби чоловiк собi крила приробив, то лiтав би? Мабуть, нi, бо якби можна було, то давно б уже всi люди поробили собi крила та й лiтали б,- це ж краще, нiж ходити або ┐здити. А чого ж пташкам можна? Вже ж люди розумнiшi за пташок, то, певне, колись вигадають так, що й лiтатимуть. Ото б добре було! Аж до неба можна було б долинути та й подивитись, що там ║... на бога й на янголiв глянути. Еге-ге! Тепер вiн зна║, чого люди не можуть лiтати: бо якби могли, то й кожен грiшний чоловiк замiсто пекла залiтав би в рай та й надокучав би боговi. Тим-то бог так i зробив. Хоч воно й не по правдi, бо й мiж пташками не всi ж праведнi, а ║ й грiшнi. Он шулiка - кожну пташку роздира║. А, може ж, йому то вiд бога звелено, щоб пташки ┐сти? Так, як людям можна ┐сти вiвцi, воли, кури... Як чудно на свiтi - одне одного ┐сть: вiвця ┐сть траву, а чоловiк та вовк вiвцю; пташка ┐сть комашок, а шулiка та чоловiк ┐сть пташок; риба ┐сть червакiв, а чоловiк рибу... Штука! Чоловiк усе ┐сть, тiльки його нiхто не ┐сть! Хiба нiхто? А вовк та ведмiдь як пiйма║, то й з'┐сть, коли чоловiк його не вб'║. Он як: одне одного ┐сть, одне одного ┐сть!.. А це погано, бо воно болить, як рiзати або вбивати. Чому б не було так на свiтi, щоб нiхто нiкого не ┐в, а ┐ли або хлiб, або садовину, або городину, або траву... Ха-ха-ха! Це б тодi люди паслись, як телята!.. Ой-ой-ой! А де ж це телята? Гляне, аж вони давно в шкодi. Бiжить Зiнько завертати... Побачить сторож або хазя┐н, та таких духопелiв йому нада║... Бувало так, що й займано, то Зiньковому батьковi доводилось платити за спаш. Батько гримав, а Денис i бив за це... Зрiс трохи Зiнько, парубком уже був, заманулося йому вивчитися читати. Школи в ┐х тодi ще не було, так Зiнько з свого заробiтку дяковi платив, аж поки той навчив його так-сяк читати. Писати вiн i сам трохи привчився: купив собi пропис у городi та й навчився самописки... Помалу пише, але все ж пише. Чита║ краще. Вiн уже багато книжок попрочитував. З святих книг квангелi║ найбiльше вподобав. Здорово тяжко розбирати, а книжка справдi свята, бо написано, як по правдi жити, людей не кривдячи. А з несвятих книжок найбiльше йому до смаку припало двi. Одного разу вiн був у городi на базарi i купив там двi старенькi, в поганеньких палiтурках книжки. Одна була менша i звалася "Роберт Оуен". Важко було ┐┐ розумiти,- Зiнько й тепер ще не все в ┐й розiбрав. Але оце вiн розiбрав добре: ║ така земля Англiя, а в тiй Англi┐ на фабриках та на заводах робочому народовi дуже погано було .жити; дак винявся такий чоловiк, Роберт Оуен,- вiн усе клопотався, щоб тим людям краще жити було, i всякого способу до того добирав, самого себе не жалiючи. I Зiньковi цей Роберт Оуен здався таким гарним чоловiком, трохи чи не святим: де ж таки - багатий пан мiг би собi сласно ┐сти й пити, хороше ходити, нi про що не дбавши, а вiн за вбогих людей так клопочеться! В книжцi був Оуенiв патрет. Зiнько вийняв його звiдти, оддав завести в рямцi пiд скло i почепив на стiнi. Дививсь на його й думав: "От бач же, винявся там такий чоловiк, що за вбогих людей обстав. Чому ж у нас нема такого, щоб обставав за наших хлiборобiв та й позаводив серед ┐х кращi порядки?" Друга книга була Зiньковi така зрозумiла, така зрозумiла, як ще нi одна в свiтi: кожне тобi словечко в ┐й Зiнько тямив, розумiв i почував, бо воно йому якось до душi, до серця промовляло. Звалася та книга "Кобзар Тараса Шевченка", i як Зiнько читав ┐┐, то так, мов батька рiдного чув або до пiснi, що кохана дiвчина спiва║, прислухався. Так гарно! I написано про такi простi речi i про простих людей, а гарно! Через те ж i гарно воно Зiньковi було, бо йому сподобалося, що про простих людей однаково, як i про панiв великих, говориться. I Зiнько так собi думав: "Велика душа в того чоловiка була, що цю книгу списав, бо вiн розiбрав, що й ми люди, та й каже про нас, як про людей". I вiн вийняв з книги патрет Тарасiв Шевченкiв та й його почепив поруч з Оуеном у рямцях за склом. Дивлячись на його, згадував раз у раз усякi його щирi слова (знав з голови багато); а як згада║ такi, як от: Обнiмiте, брати мо┐, Найменшого брата, - Нехай мати усмiхнеться, Заплакана мати! - то йому аж сльози бринiли на очах. Дух переймало йому й тодi, як читав: Учiтеся, брати мо┐, Учiтесь, читайте - I чужого научайтесь, И свого не цурайтесь. Бо хто матiр забува║, Того бог кара║. Спершу вiн не розумiв, до чого це тут матiр iзгаду║ться, але далi, багато разiв прочитавши "Кобзаря", замалим не вивчивши його всього, думавши про його часто, таки зрозумiв. I тодi сказав сам собi, що буде вiн поважати свою хату, не хоче вiдбиватися вiд сво┐х людей i буде вчитися. Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся iстота його! Вчитися, щоб знати, як i що ║ на свiтi i через що воно так. Учитися, щоб знати, як запобiгти лиховi, як зробити, щоб не кривда, а правда правдувала! Вiн певний був, що наукою цього зможе дiйти, бо не дурно ж той, хто написав "Кобзаря", люблячи так дуже правду та вбогих людей, велiв усiм учитися. Вiн знав, нащо це казав, i Зiнько хоче його слухатися, за його приводом iти i вчитися. Але як? Де? Вiд кого? До школи вже пiзно було йти такому, як вiн. Через те пiшов до вчителя, просячи, щоб той учив його самого, а вiн за те йому платитиме. - Чого ж тебе вчити? - запитав учитель. - Усi║┐ науки, яка ║ на свiтi! - вiдказав Зiнько. Учитель засвистiв, а тодi зареготався. - Дурний ти! - Та я знаю, що я дурний,- тим i прийшов, щоб ви менi розуму доточили. - Хiба ж можна всiх наук навчити? Та й почав лiчити, якi ║ науки: i така, i сяка, i он яка... Аж моторошно Зiньковi стало... Одначе все ж згодився вчити Зiнька дечого, i справдi, за рiк навчив його трохи арифметики та пiдучив дужче розумiти книжки... Та незабаром Зiнько побачив, що цей учитель i сам не дуже бiльше зна║... та й до книги мало коли зазира, а все то в карти гуля║, то в беседi горiлочку цмулить, то з собакою качок диких стрiляти бiга║... А ще бiльше не сподобався вiн Зiньковi тим, що на кожного селянина, хоч би якого старого й поважного, каже "ти" та велича║ться перед мужиками, що вiн пан... Покинув Зiнько до його ходити. Наважився вчитися сам. Купив собi арифметику, щоб i далi вчити ┐┐, купив географiю, бо хотiв знати про всякi землi... Купував iще багато всяких книжок. Якi були в його грошi, що мiг би на парубоцькi вбори витрачати абощо,- все вiддавав за книги. Купував на базарi, в щетинникiв i в поганенькiй книгарнi в городi. Купував, не знаючи, якi вони, а так - яка до вподоби припаде сво┐м заголовком. Купував i читав багато i врештi кинув. Здебiльшого йому траплялися недотепнi, а часом i гидкi книжки. Зiнько не находив серед цього мотлоху того, чого шукала його розумна, свiту прагнуща голова. Над "Кобзаря" та над "Роберта Оуена" книги не знайшов, хоч не збувся надi┐ колись таки вишукати чого треба. Знав-бо, що ║ добрi книги, але сам не тямив, по чому ┐х пiзнавати i де ┐х знаходити. Зрозумiв, що мусить засягти поради в якогось тямущого чоловiка. Де ж вiн? Де його шукати? Навкруги, поблизу Зiнька, його не було. Учитель сам не дуже дбав за книги; батюшка не любив розмовляти з селянами нi про що, опрiч церковних справ; панок Глушкiвський (поблизу жив) тiльки й знав, що ганяв з хортами за зайцями, то Зiнько й не сподiвавсь там нiчого доброго почути... та й не смiв до його, до незнайомого, йти. "У город хiба пiти?" - думав собi парубок часом, але зараз же й покидав цю думку: раз, що вiн якось не полюбляв того города пiсля нещасливого випадку з Романом та з Левантиною, а друге - до кого б же вiн i там удався? Все невiдомi люди, не схочуть з ним i говорити. I зостався Зiнько сам iз сво┐ми думками... Хоч i не зовсiм сам. Таки були деякi товаришi, що вiн мiг з ними розмовляти про те, що турбувало його розум i серце. Найбiльше - з Карпом та з Васютою. III. НА ПАСIЦI Починало ставати душно, бо сонце давно вже звернуло з пiвдня. Пiт проймав Зiнька, а вiтер уже не прохолоджував, бо й сам став такий гарячий, мов з печi. Зiнько вже бачив поблизу серед поля невеличкий гайок. Там холодок, там так гарно,- хоч би швидше дiйти. Вiн скинув чумарку, щоб не було так душно, i зостався в самiй гарно й рясно вишиванiй сорочцi з тонкого полотна. Вiдкотний комiр злегка обнiмав йому загорiлу шию. Загорiле було й обличчя, худе трохи, але молоде й чепурне, з темними вусами й чуприною, що не зовсiм ховала його лоба гарного, хоч i була розчесана наперед. З-пiд чорних рiвних брiв (заздрощiв дiвочих) сяли розумнi променистi очi. Вiн вдивлявся тими очима в близький уже гай,- чи не побачить там, кого йому треба. Не побачив нiкого. Додав ще ходи i незабаром став бiля гаю. Маленька стежечка вбiгла з поля помiж дерева. Зiнько вступив на не┐, i його враз обняло таким гарним, любим холодком, що вiн аж зiтхнув широко й легко. Пiшов тодi помалу, впиваючись тi║ю живущою прохолодою, тихо ступаючи по м'якiй стежцi. Трохи згодом дерев поменшало, i незабаром перед Зiньком розiслалася прогайльовина, вся осяяна сонячним промiнням. Це була пасiка. Десяткiв зо три вуликiв, понакриваних покрiвлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка. Золотi бджоли бринiли в золотому сонячному промiннi, купчились на вуликах бiля вiчок, гули весело. Лiворуч стояла невеличка катрага, а перед нею, трохи ближче до Зiнька, в холодку пiд великою гiллястою грушею, сидiло дво║. Просто Зiнька сидiв, нахиливши порите глибокими зморшками чоло з снiжистою стрiхою, зовсiм бiлий дiд. Велика довга борода спадала йому на товсту бiлу сорочку i на ┐й ще бiлiла, як снiг. Худорлявий дiд мав широкi плечi i могучi, ще жилавi руки. Вiн з упоко║м зложив тi руки на колiнах i, не поспiшаючись, оповiдав тихим, рiвним голосом, iнодi киваючи злегка головою, i тодi Зiнько бачив, як з-пiд його бiлих кудлатих брiв блищали чорнi, надзвичайно молодi очi. Слухала його пильно, втупивши в його сво┐ темнi мрiйнi оченята, дiвчинка, що сидiла перед ┐м. Нi, не дiвчинка, бо на головi в не┐ був маленький святковий очiпок,- тiльки здавалась дiвчинкою - така була з обличчя молоденька, замалим не дитина. Сидiла боком до Зiнька, просто на землi, пiдобгавши пiд себе ноги. Зiньковi виразно видно було ┐┐ високе, як i в дiда, чоло, мов намальовану, чорну брову i маленький, ледве-ледве горбатий носик, червонi губенята й нiжно обведене легеньке пiдборiддя. Трохи загорiле обличчя так i пашiло, рум'янцем. Коло вух i на ши┐ вилося, вибившися з-пiд очiпка, непокiрне русяве волосся. Тонка шия вгиналася пiд разками кольористого намиста й дукачiв. Блискучою хвилею спадали вони на високi груди, на бiлу тонку сорочку з мистецьким вишиванням. Тоненький стан стягав червоний плетений пояс, колiна обнiмала картата старос