боту вже не по┐хав. Но ┐в, не пив. Усю нiч не спав. Вiв внутрiшнiй дiалог. "За що?" Перелiчував усi сво┐ заслуги, свою вiдданiсть працi, мрi┐... За що?! Не можу я бiльше працювати. Руки опускаються. Йому здавалось, що всi уже знають про його ганьбу, про його падiння. А може... не дай боже... невже? 4. На другий день був знову викликаний до П. П. Iшов - ноги не несли. Ввiйшов. Був зустрiнутий ласкаво, з вибаченням: - Простiть мене. Я одержую ось уже два роки скарги на вас за брутальну поведiнку i вирiшив дати вам змогу перевiрити це на собi... Жалiйте людей. Не ображайте.// 1954 рiк 26/11 1954 ...Через тебе, негiдника, нема║ щастя у колгоспi. - Поживете й без щастя, чорт вас не вiзьме. Щастя, щастя! к речi бiльш важливi, нiж оте щастя. 18/VIII [19]54 По┐зд А НАЙГОЛОВНIШЕ З ГОЛОВНОГО Синтезувати нову комунiстичну психологiю. Виразно зобразити всi можливi ┐┐ прояви в роботi, в спрямуваннi, в етицi i естетицi. Мусять родитись у картинi люди ново┐ нашо┐ безпрецедентно┐ доби - комунiзму. Фiльм про Великих маленьких людей, що творять нову еру на землi - еру комунiзму. 31/Х [19]54 ГЕРОп I ЖЕРТВИ (ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕКРАСНЕ) //Для повноти картини потрiбнi в селi не тiльки геро┐ працi й битв, а й мученики, тобто жертви самоуправства, беззаконня i сваволi. Це люди чеснi i морально пристойнi, яких нi за що нi про що висилали, потiм прощали незаподiянi злочини, i вони сьогоднi ходять серед нас, не знаходячи собi нiяко┐ вже точки опори, подiбно до грiшних душ у мiкеланджелiвському страшному судi. Це до епiзоду питань. До речi, згадати Кравчину, де вiн запису║ перед смертним бо║м у партiю i де всi сповiдаються перед ним. Усе це до питання, до великого многогранного питання про прекрасне.// 12/IХ [19]54 Сьогоднi менi шiстдесят рокiв минуло... Учора й сьогоднi я одержав багато привiтальних телеграм. З Москви, звичайно, не з убогого Ки║ва. Нацiональну форму i змiст я вiдчуваю завжди, й сьогоднi особливо. Гiрко менi? Гробить мене розпач чи жаль? Нi. Небо таке ясне, i повiтря прозоре... Люблю народ свiй палкою любов'ю. Ущухло много бур в мо║му серцi i пристрастей ущухло багато, тiльки одна з них лишилася в менi назавжди: пристрасть етична, i за це я благословляю свою долю i свiй час... 25/IХ [19}54 Сьогоднi я чомусь згадав про виступ Чарлi Чаплiна у пресi чи в промовi зi слiв Андрiя Малишка. Чаплiн заявив, що слов'янство поки що дало свiтовi в кiнематографi┐ одного митця - мислителя i поета. Вiн назвав мо║ iм'я, вiд чого, очевидно, укра┐нська частина нашо┐ радянсько┐ делегацi┐ дiячiв культури нiяково опустила очi, не знаючи, як реагувати... //С. красуня. Струнка, з красивими руками, з великим низьким лобом, голубоока. Чорт зна║, якi дияволи таяться в нiй. Вона, звичайно, завою║ його. Сидячи на однiй партi в гiдротехнiчному iнститутi, вона не може не завоювати його, тому що та, дружина, вдома. Вона вдома - i бiльш нiчого. I все за С. Все говорить про те, що пара його - С. Так вiн i по┐де з нею на нове будiвництво, в нове життя. А дружина лишиться на березi нещасна. I буде плакати вона, i проклинати долю, i кликати його, але нiчого вже не змiниться. Судилась ┐й сирiтська доля покинуто┐.// //Критики скажуть, звичайно, - вигадав автор конфлiкт. Нема такого конфлiкту. Нашi маси давно вже переросла i виросли з цього кола нiкчемних приватновласницьких проблем. Де вiн ┐х побачив? Де вiн побачив цих уявних матерiв, якi замiсть того, щоб з радiсною усмiшкою на устах переселятися з тiсних мазанок у свiтлi новi будинки, раптом почали плакати i цiлувати одвiрки,, та ще з такими слiзливими иричитаннями? Нема цього! Нема! Тут автор зразу змушений буде поспiшити назустрiч критикам з заявою, якщо не про свою цiлковиту з ними згоду, то в усякому разi з виявленням радостi, що вони цього нiде в життi не помiтили. I навiть заздрощiв. А втiм, нi. Заздрощiв до критикiв автор не вiдчува║.// У СЦЕНАРIЯХ I ФIЛЬМАХ //Скiльки на думцi? Що на думцi, те й на язицi. Усе персонажi сповiщають у тiй чи iншiй нескладнiй формi один одному про те, що вони зараз робитимуть. У пiдтекстi майже нiчого нема. Все однопланове. I нема║ мислення. I кожному вiдведено судити не вище чобота.// //Вiдсутнiсть пiдтексту в ролях не дозволяв акторам творити образи. Тому вони не живуть, тобто не мислять ("Я мислю, отже, я iсную"). Вони читцi реплiи.// 1/Х 1954 //Що може людина? Могутня нечувано наша людина сьогоднi. Взагалi людина сучасностi - якими засобами вона володi║?// Верещака. Працю║те погано. По-старому. Тихий. Скажiть менi: коли б були ви не письменник, а хлiбороб, як ми от, як би землю краще по-новому обробляли,? Верещака. Я? Я про це не думав. Я взагалi кажу. Ти. хдй. Жаль. От бачте. Верещака. А ви? Коли б були ви не колгоспник, а письменник, про що б ви книжку написали? Еге. Ви про це думали? Тихий. Думав. Я написав би книжку про гарну, лагiдну людину, добру i чесну. Про те, як призначили ┐┐, цю людину, на роботу, таку, для яко┐ у не┐ ума-голови не хвата║. I як оця людина поволi стала злою, нечесною, гидкою i нещасливою. I як через не┐ стало нещасливими багато гарних, розумних людей. Не перебивайте. I як потiм у це село при┐хало високе начальство i цю людину вродi неначе вигнало з посади, i як усiм нам знову стало легко й ловко жити. I тiй людинi теж. Верещака. Так. Може, ви назовете прiзвище цi║┐ людини? Тихий. Можу назвать. Можу й не назвать. Запорожець. Не називай, Трихван! Усi вони один у одного горiлку п'ють. Правди не доб'║шся все одно. Тихий. Доб'юсь. Верещака. Одне можу вам сказати: напевно високе начальство до вас не при┐де... РОМАН 11/Х [19]54 У всiх його проявах розiкласти на п'ять пар: //Любов i радiсть. Ревнощi i страждання. Народження дiтей. Розлуку. Злиття сердець, щастя владання. Обман i мерзотнiсть. Прагнення до висот i допомога друга. Прагнення до висот i гальмування мiщанки. Похибки серця. Гармонiя. З усiх повсякденних явищ по║днати один вiрний i точний роман. Переплести всi долi пар. НIЧ 1. Вони в степу обiйнялись (тема моря). 2. Вони потонули, море закрило ┐х. 3. Друга пара па човнi на Днiпрi, 4. Човен на Днiпрi. Вони в ньому лежать. 5. Сцена пiдла. 6. Вона одна в степу. Страждання. Музика. 7. Фiвчук лягав спати.// 221/Х [19]54 Н. Каховка Деталь. пздив з М. в Стару Каховку. Хотiв знайти невловимих водобудiвцiв. Двiчi не заставав. I обидва рази мене вражали секретарки зава i парторга. Обидвi досить гарнесенькi, молодi, з гарними фiгурами. Але пики в обох злi, як у гадюк. Вони нiколи не бачили мене в життi, не знають, хто я. Але обидвi огризалися на мо┐ запитання, наче перед ними стояв не сивий вiдвiдувач, а ┐хнiй найлютiший ворог. Яка дивацька вiдсутнiсть елементарного виховання! Так хотiлося сказати: "Посмiхнись ти, дурепо паршива! Попроси мене люб'язно сiсти. Якi iдiоти тебе виховали? Який дурень узяв тебе до себе на роботу?" Потiм я подумав: "Нi, змовчу. I тихо пiду". Можливо, вони копiюють сво┐х начальникiв?.. 23/Х [19]54 Рiзне. ...Да! Заходжу я до Петра Iвановича. Скiльки рокiв не бачилися! Людина культурна, море чарiвностi. к нам що згадати. Одне слово - зустрiч майже близьких друзiв. Розмови високi, полiтичне спрямованi до самих вершин комунiзму. Просунувся Петро Iванович, просунувся здорово! Ось як злетiв! Ну i досвiд, звичайно, керiвно┐ роботи, i зовнiшнiсть, i голос, i посмiшка, i щось таке, зна║те, високе i принадне, керiвне на обличчi... Але ось дзвоник секретарки. Коротка розмова. Петровi Iвановичу треба когось прийняти. Хтось зараз повинен до нього ввiйти з пiдлеглих. Чому я це знаю? Я бачу: Петро Iванович непомiтно для себе i для мене, через звичку, вже iнша людина... Вiдвiдувач заходить... Розмова вiдвiдувача з строгим, жорстким керiвництвом коротка. Похмуре керiвництво, важка бездушнiсть i нечутливiсть цього наймилiшого Петра Iвановича. "Вправляв мозги" прибулому, очевидно, розумнiй i нещаснiй людинi. Вiн виходить пригнiчений, супроводжуваний важким поглядом. Крiсло поверта║ться в мiй бiк, i передi мною знову лiричний шанувальник вiльного жарту, трохи скептик i прочая, i прочан, i прочан. Милий Петро Iванович: - Да! I ось, значить, це саме, приходжу я додому... Я думаю: господи, звiдки ся артистичнiсть? О, порожня посудино... Ти вже недосяжний, непроникний, обтiчний. Ти всемогутнiй. Скiльки ж тобi рокiв? Нiкому не вирахувати. Ти старий як свiт... Чи ║ ти плямою капiталiзму? Чи ти ще при феодалiзмi був таким сучим сином? I будеш при комунiзмi? Ба, мабуть, будеш, бестi║! 26/Х 1954 Сьогоднi у мене при║мний ранок. Наче менше стала болiти голова. Отримав велетенське душевне полегшення вiд телефонно┐ розмови з Юлею. N. надiслав менi дружнього листа з вкладеним у нього рецептом i двома пакетиками дидретину. Сповнений до нього почуття глибоко┐ вдячностi, до цi║┐ добро┐, розумно┐ людини. Спасибi йому. I ще одна хвилююча зустрiч буквально збудоражила всього мене, як то кажуть, до краю. Сьогоднi я отримав деяке ствердження однi║┐ сво║┐ старо┐ та║мно┐ здогадки. Я думав влiтку ще в Москвi, i особливо тут, в Каховцi, i головним чином у Грушiвському Кутi, а також пропливаючи пароплавом по Днiпру: Чи ее все так? Ну, добре, Каховську станцiю i водоймище - море - я розумiю, визнаю повнiстю i люблю. Ся споруда варта всiх жертв - i зруйнування сiл, i затоплення плавнiв, i всiх найдорожчих трудiв нашого народу. Чому? Тому, що воно породжу║ Пiвденний житт║дайний канал. Се зрошення, обводнення, се життя i благополуччя наших степiв. Воно абсолютно прогресивне. Iншi греблi? Зокрема, Кременчуцька? Та сама, яка повинна затопити 45 000 домiв серця Укра┐ни? Чи потрiбна вона? Чи така вже вона необхiдна? Для чого вона? Для постачання запорiзьких турбiн? А може, плюнути нам на цi турбiни, на сi┐ вiсiм тощих фараонових корiв? Чи не надто дорого обiйдуться сi┐ запорiзькi ┐хнi кiловати? Можливо, ми далi обiйдемося невеличкими греблями для пiдтримання нормального судноплавства i в невеликiй мiрi для енергi┐? Адже людство вступило в нову енергiйну еру! I яку! Оволодiвання термоядерною енергi║ю робить нас всемогутнiми володарями всi║┐ Сонячно┐ системж, а не дише Землi? Навiщо ж сi складнi арха┐чнi, божевiльне" дорогi гiдроелектрогiганти на прекрасних рiках? Цi затоплення мiст i сiл? Я задавав отсi питання А-ву, але переконливо┐ вiдповiдi вiд нього не отримав. Очевидно, вiн не до кiнця розумi║ все, будучи поспiль захоплений своею прекрасною i благородною справою. I ось сьогоднi один професор Одеського гiдротехнiчного iнституту пiдняв раптом передi мною завiсу. Очевидно, саме у зв'язку з атомною ерою вже почали переглядати всю проблематику гiдробудiвництва. I той факт, що зараз закрили всi новi гiдротехнiчнi в у а й, залишивши лише один старий, Одеський, свiдчить про дещо. ...Ми будемо робити новий стрибок у розвитку енергетики. Атомний. Греблi ва основних великих наших рiках, очевидно, будуть невеликi, з скромними вiдмiтками для полегшення судиоилавства i зрошення, беа ломки сiл i мiст, без знищення прибережних лiсiв i затоплення гiгантських [просторiв] дорогих земель. Не кажiть - нема║ конфлiкту. к конфлiкт. Вчора увечерi я довго сидiв у А. Ми перебрали багато тем i не помiтили, як промайнуло двi години. Як i завжди, ся людина подобалася менi. Тому я мав задоволення вiд спiлкування з нею. - Скажiть менi, чого ви могли вiльно i, так би мовити, безкарно не робити в Каховцi всi о/гсi чотири роки? - Тобто? - А. пiдвiв свою могутню голову i ледь-ледь примружив очi. Вiн, очевидно, трохи втомився. - Ну, могли ви не асфальтувати вулиць, не саджати дере", не будувати Будинку культури?.. - Боже мiн! - в голосi А. забринiли складнi iнтонацi┐ здивовання [через] на┐внiсть питання, смiх, гiркота. - Та я нiчого не повинен цього робити. Це все мо┐ злочини? Будинки, театр, асфальт, озеленення, архiтектура, все-, що вас тут приваблю║, що раду║ людський погляд, що надало будовi вiдчуття благоустро║ного нового мiста, - все ж це суцiльний докiр менi. Все менi поставлено на вид: "Що ви тут нако┐ли? Хто ви? Гiдробудiвник чи градобудiвнин?" А. почав оповiдати менi всю iсторiю створення мiста - се разюче. Ось на чому можна створити п'║су, роман про народження мiста, яке люблять уже городяни i вже пишаються ним i за яке будiвник отриму║ докори вiд високопоставлених свинтусiв. - Ви що тут набудували? Хто вам дозволяв? Ви бачили в К...? Як там Iванов - Петров - Баранов працю║? Збудував простенькi бараки, койки в три яруси, по сто, сто двадцять чоловiк на барак - i все! I працюють! А ви що думали? Не працюють? Працюють! Ось як. А ти, так-перетак, двоповерховi лазнi тут, та кам'янi двоповерховi квартири, та асфальти... ти на це розбазарю║ш?.. I так далi i тому подiбне, неуявно дике. ┐ хто це, ви гада║те? Заступник мiнiстра. Я сидiв вражений. - А на чому втримався? - А. замислився.- Мене пiдтримав укра┐нський уряд. Так, так, вони всi мене пiдтримали, i укра┐нський ЦК. Тут зовсiм iнше розумiння речей... Ось, власне, i все. - А якi тут iнженери, майстри, робiтники! Се - гвардiя. Се - аристократи духу. Дивовижно благородний, щасливий якийсь колектив!.. 26/Х [19]54 Диво зi мною. Менi стало легше. I настрiй змiнився. Трохи впало тиснення. Почав писати, ходив до глазно┐ лiкарнi, аптеки. I хоч ходити важко, болить за грудиною, я став веселий i бадьорий. Мабуть, тому, що Юля подзвонила. А день знову казковий. Днiпро, i небо, i сокорини, i Козацький острiв - все мене чару║. Тепло i тихо. Благословенна осiнь... 28/X [19]54 Вчора закiнчив свою доповiдь про сiльське будiвництво для подачi в Раду Мiнiстрiв i вiддав передруковувать. Увечерi перед сиом розповiв сво║му новому сусiду Г. Д. iдею створення в Ки║вi пiд безпосереднiм шефством уряду невеличко┐ групи художпикiв-мопумоiгталiстiв, архiтекторiв, рiзчикiв по дереву i керамiстiв для того, щоб, вибравши село, скажiмо Опiшию, i завчасно домовившись з колгоспниками, перебудувати його за кiлька рокiв так, щоб воно стало зразковим центром уваги всiх будiвникiв, колгоспникiв, туристiв, мистецтвознавцiв. Ще краще створить би двi чи навiть три такi групи, щоб вони працювали в рiзних селах. Треба створювати новi зразковi вогнища культурного будiвництва на селi. Я згадав Пiкассо i Леже. Що зробив Пiкассо в одному глухому керамiчному мiстечку! Се я запропоную урядовi i президентовi Академi┐ архiтектури N. Тiльки не пiднiме сього N. Побо┐ться i поледачиться. Вiн уже вiдступив за стiни свого Софi┐вського монастиря i далi золотих бань навряд чи рушить. 30/Х [19]54 ...Зустрiч з президентом Академi┐ архiтектури була трохи комедiйною. Вiн через годину заявив, що вiн стомився "вiд напору мо┐х думок"... 41Х1 [19]54 Ки┐в Сьогоднi лечу, себто не лечу, а ┐ду до Москви. Речi складенi. Надворi глибока похмура осiнь... Що я зробив тут хороше? В колах архiтектурних. Я розпочав тут справу справжнього державного плану, якщо архiтектори ┐┐ пiдiймуть. Дев'ятнадцятого листопада виступатиму на пленумi Академi┐ архiтектури з питань будiвництва нового села. Доповiдь я вже написав i, прочитавши ┐┐ особисто т. Н., вручив йому. На другий день вiн на зустрiчi в Академi┐ архiтектури запропонував менi прочитати ┐┐ па цьому пленумi. 6/ХI [19]54 Москва. Похмуре сiре небо. Гримлять важкi машини за вiкном. За двi години я вже почув тут про свiй стан так багато прикрих речей, що вже не рад поверненню. Вже не з мо┐ми нервами боротися з недолею. А до того ще й грошей у домi нема, i дiстати нiде, i вже навiть за┐катись про них не можна, бо й тут уже оббрехано мене. Вже К. дiстав фальшивку, нiби я за рiк минулий заробив якусь шалену суму. З О-вим зустрiвся хороше. Се ║дина людина, що ставиться до мене добре. Тiльки що вiн може? Перед вiд'┐здом з Ки║ва мав велику розмову з N., який хоче, аби я пере┐хав працювати на Ки┐вську студiю. - Олександр Петрович, студiя загиба║. Вона зайшла вже так далеко, так тяжко пала, що далi iснувати так не може. Потрiбнi ви тут як повiтря. Тiльки ви один можете ще врятувати укра┐нську кiнематографiю. Ви ж бачите самi, що кругом робиться, i т. д. i т. п. А далi рiч пiшла про кiномистецькi керiвнi верхи, про ┐х рiвень, байдужiсть, обскурантизм. Картини дiйсно жахливi. Нiколи ще укра┐нська кiнематографiя не падала так низько, не обезлюднювалася так укра┐нськими кадрами. - А чому ж ви не пропонували менi пере┐хать додому хоч би п'ять рокiв тому?.. 7/ХI [19]54 Дуже радий, що на засiданнi президi┐ Академi┐ архiтектури в присутностi тт. Н., С. i К. прийнятi мо┐ запорозькi чайки на ввiдних воротях шлюзу Каховсько┐ ГЕС. Тепер, якщо вистачить у скульпторiв пороху i культури, буде хоч один пам'ятник нашим збройним предкам. Адже нiде нiчого за триста рокiв! Наче ┐х i не було на свiтi... I доповiдь моя в Радi Мiнiстрiв про художн║ оформлення Каховського моря, очевидно, вiдiгра║ свою роль. 21/ХI [19]54 Доповiдь моя на пленумi Академi┐ архiтектури вiдбулася досить влучно. Народ прийняв мене гарно. Тiльки я захворiв. Тиснення пiшло знову вгору. Перебуваю в гнiтючому моральному станi. 21/ХI [19]54 Москва Холодно. Гудуть машини за вiкном день i нiч', не вгаваючи. Просидiв цiлий день над сценарi║м... 23/ХII [19]54 Художнiй твiр ║ завжди до певно┐ мiри протестом на користь чи проти когось чи чогось. Не слiд хитрити з читачем. Коли ви пишете, уявляйте собi, що ви завтра помрете i що ви пишете заповiт для любих сво┐х дiтей. Не бiйтесь захоплення. Бiйтесь лжi i утрировки. Нiщо, нiякий ряд живих i ловких сцен, не затулить вiдсутностi основно┐ iде┐. А iдея явля║ться сама, якщо в романi ║ двi живi неоднаковi, рiжнi особи. По аакону природи: досить дотику двох пластинок металу - холодно┐ i гарячо┐, щоб уже потекла електрика. 26/ХI/ [19]54 ДО ПИТАНЬ ФОРМИ Зробити у фiльмi один-два великих епiзоди, цiлком побудованих на стрiмкому руховi. Беэ жодного слова. На якiйсь однiй стрiмкiй нотi. Один з цих епiзодiв - звичайно, наступ моря, розлив чарiвний, веселий, величний. Вiд Ки║ва до Каховки. Се незвичайна весна. Другий, можливо, епiзод Сiрка. Се лiт запорозько┐ кiнноти в степах. Се битва, погонi, угон людей, худоби. I анову битви. I знову рух у степу. I потiм уже слово кошового. ПРОСТIР Лiтаки, радiотелефонування. Треба зробити так, щоб у картинi не було тiсно. I щоб вона була не рвана, не фрагментарна. Треба дiю, що вiдбува║ться на великому просторi будiвництва, правильно розташувати i об'║днати на загальному тлi. Один з персонажiв - молодий хлопець. Очi талановитi, широко розкритi в життя. Всьому диву║ться радо. Одкривав сам у собi щоразу все новi й новi таланти. - У мене, дядьку, учора ввечерi одкрився новий талант. Писанка. Дивуючись, ставить найнеможливiшi несподiванi запитання, на зразок: - Нащо оцi верби? - Чого так стало некрасиво? Вiн щасливий. Все, чого хоче, здiйсню║ться. Бажаю - те-то (спогади в Щорсi). Дiалог про красоту i соцiалiзм. Не хочу я верб. СКОРИСТАТИСЯ НЕОДМIННО //Н.Н. знав, що вiн нiколи не любив людей. Зовсiм яв любив нi народу, тобто нi робiтникiв, нi селян, нi буржуазi┐. Це презирство до всього на свiтi рятувало його, як йому вдавалось, вiд усвiдомлення власно┐ нiкчемностi i пустоти, було ║диним вiдкритим девiзом його життя. Вiйна, мир, - чи не все одно? "Важливо бути на хвилi", - ось який це був письменник Яковець-Яковченко. У нього нема║ друзiв. - Не треба менi друзiв. Досить з мене дружби народiв. Коротше кажучи, вiн хам.// - Я людина. Менi властиве все людське. Не можу я складатися з самих молекул ентузiазму. Я мушу ┐сти, пити. I щоб на мене дощ не йшов у хатi. I хочу я не бути похожим зовнi на страхiття... Я не хочу сво┐м зовнiшнiм видом принижувати мою прекрасну Радянську державу. - к керiвники, ║ й письменники, що з-за високих iдей не бачать людей. - Коли це так, вiн просто ┐х не бачить, без всяких iдей. Нiкого, крiм себе, не любить. 27/ХII [19]54 Закiнчився з'┐зд письменникiв Радянського Союзу27. Дванадцять днiв. Урочисте вiдкриття в Кремлi. Багато виступiв. Промови писанi. Всi говорили, уткнувшись носом у написанi сво┐ слова. Промовець окремо, аудиторiя окремо. Мiй виступ народ сприйняв прекрасно. Не вподобався я тiльки мо║му другу Н. i його родичу i двiйнику Н.Н. Був цiкавий чесний виступ Шолохова... 30/ХII [19]54 ПРО КОЛIР, ПРО КРАСУ Записати в сценарi┐ кiлька разiв. Розкидати сi думки по всьому полю сценарiю. Описати детально крижини, розливи, сади в цвiту. Всю душу природи в цвiту. Весь порух сил. Прикласти вухо до землi. Лiтати з бджолами в кожну квiтку. Навiщо? Адже се буде знято, а може, й нi, дивлячись за обставинами. Все рiвно, записати так, наче буде зняте точнiсiнько саме так, i люди будуть дивитись зазняте через сто рокiв як лiтопис, як живопис. ВНЕСТИ В ТЕКСТ СЦЕНАРIЮ Такий герой мiй чи не такий? Розпитаю людей, - хто скаже правду? Адже всяк уже носить його, створивши по образу й подобiю свому. Один скаже - вiн був скажений, другий - дурний. Маленькi душi зменшать його до сво┐х пiгмейських розмiрiв i скажуть про його свою пiгмейську правду: вiн матюкавсь, був мовчазний, багато ┐в, i пив, i ┐здив у ЗIМi - саме те дрiбничкове, що, зменшуючись до пiгмейських розмiрiв (нрзб). Не то що мiй герой, а навiть велика людина робилась близькою i зрозумiлою пiгмеям. Горобцiв спитати - скажуть, напевно, що орел погано лiтав у кущах i коноплях. А як орел за хмарами лiта║, спитати треба орлину зграю. В селi Любимiв ка ЧОМУ?.. На зборах серед людей, дуже стриманих i м'яких, один п'яний. Се блондин середнiх лiт з вицвiлими на сонцi вусами, порiвняно пристойно зодягнений. Сидить серед жiнок. Вiн п'яний. Але, бачачи перед собою в президi┐ при┐ждже начальство, тобто секретаря райкому i мене, вiн з усiх сил намага║ться бути коректним. Йому безтямно хочеться виголосити щось невисказане, гiрке. Його обличчя сповнено страждання. Голос гихии i сумний. Вiн бо┐ться порушити порядок. Вiн несмiливо пiдiйма║ руку. I коли йому дають слово, вiн скрушно, вкладаючи найскладнiший пiдтекст, вимовля║ одне лише слово: - Чому? Ну... ну, ч-чому-у? Ах! I притиску║ до серця кулак. Що "чому" - я так i не зрозумiв. Але всi iншi, зда║ться, всi зрозумiли його i мовчки згодилися. Вiн був вкрай сумний... Потiм пiсля зборiв вiн пiдiйшов до голови i з таким же сумом i скрухою: - Ах, я ж зовсiм не те хотiв сказати... I ось, розумi║те, вiдчуваю: п'ятдесят грам перебрав, ех!.. Дивовижно симпатичний чоловiк. 1955 рiк ТЛО 5/1 [19]55 Для всього фiльму пам'ятати: тло нiколи не повинно бути порожнiм. На другому, третьому i навiть на четвертому планi завжди повинно вiдбуватись щось побутове, гранично правдиве. Тодi образи будуть плавати в живому середовищi, а не в безповiтряному вибiрковому просторi. Iнодi те, що вiдбува║ться на тлi, може виходити на перший план. Се деталi крупноплановi, почерпнутi з середовища. Вони короткi, йдуть пiд фонограму головно┐ дi┐. Примiтка. Дiти, що грають бiля президi┐, жiнки з дiтьми на руках, яким геро┐ дають дорогу, i т. д. З година ночi, субота 12 листопада (1955) //Писати тiльки правду. Не зраджувати ┐┐ нi за яких обставин. Пам'ятати про час, про народ, про сво┐ лiта. Пiднести ┐┐ високо i нести бiля самого серця. Катерину i Голика трактувати однаково, без подiлу на позитивних i негативних. Не боятися нiяких пристрастей, нiяких узагальнень. Боятися тiльки брехнi i утрировки. Думай неухильно тiльки про велике. Пiдпсси природу до самого себе, i хай всесвiт буде вiдображенням тво║┐ душi. Борись во iм'я честi. Якщо доведеться ще раз бути пораненим, проливай свою кров, як благотворну росу, i усмiхайся. - Щастя, щастя... Обiйдемось i так. к речi важливiшi, нiж щастя. - Якi? - Якi? Повиннiсть. Обов'язок.// ПЕЧАЛЬ //Гпiв може бути дуже сильним. Але печаль не доводить до вiдчаю, iстерi┐. Це загалом не драма. Це життя наше. А життя прекрасне. I люди, що творять його, загалом прекраснi. Сцени печалi повиннi бути легкими, як бiлi хмарки. Нерозтрачена нiжнiсть повинна бути знайдена i виражена, фiлософiчна мудрiсть i щедрiсть народу - творця, во┐на, художника. Звiдси: сцена жалю з приводу затоплення, прощання з хатою, або коли рубають грушу, прощання з синами i т. д. i навiть розлуки в драматичному романi, якщо треба, - хай будуть... хай зворушують i викликають навiть усмiшку, але не страх i страждання. В усьому повинне бути житт║утвердження, душевна краса народу.// 30/ХII 1955 КРАВЧИНА IIМи ж були з тобою хто? Найзвичайнiшi люде. - Ну, а тепер? Ми хто? - Як хто? Тепер ми незвичайнi люде. Я подивився сьогоднi на будiвництво, послухав, що говорять, - це зовсiм iнший свiт. Саме незвичайний. До сього дня я, признаюсь тобi, ось навiть вiйну пройшов. Три ордени не добрав - не розумiю життя - сьогоднi зрозумiв.// 1956 рiк (1956) к щось глибоке в цьому твореннi моря, щось схоже на iсторичну долю нашого народу. Розширюються береги, новi морськi обрi┐ хвилюють серця будiвникiв. По закiнченню цього фiльму я, очевидно, вiдiйду вiд сво┐х старих принципiв i зроблю "Тараса Бульбу" за Гоголем. Це давн║ бажаиня мо┐х друзiв. 7/Х/ [19]56 Оповiдав полковник К. таку бувальщину про свого друга. Сюжет, достойний Шекспiра. Пiд час його [вильоту] аагабав кращий командир ланки. На очах у бойового товариства вiв вбивав одну за одною три бойовi машини ворога, iде на таран, збива║ четверту i сам пiдпалений, в ту мить пада║ вогневою кулею на ворожу територiю. Пам'ять його вшанували урочистими словами. I иагоро-' дили посмертно званням Героя Радянського Союзу... Минула свiтова вiйна. Виявилось, що вiн упав на терен ворога живий, нанiвзгорiдий, поламаний. Його вилiкували. I от... дома дiзна║ться: позбавили його звання Героя i т. iн. i т. п. - Товаришi, за вiщо? - Як за вiщо? Адже вд буди приказом нагороджеш званням Героя... - Да! - Посмертно. А ви живий. - Ну й що? Хiба мiй нодвиг зменшився вiд того? - Дiло не в подвигу. Був наказ - посмертно. А раз вж живий, ви тим самим вже не вiдповiда║те формi наказу. I тому... - Що - тому? - Тому ви нiякий не Герой. Для звання Героя ми мусимо представити все заново, а де пiдстави? Хто може засвiдчити вашi подвиги? - Такi-то й такi-то. - Але ж вони загинули всi... - Так що це воно виходить, як же ее так? - А так, що ви живi. Могли б же ви, попавши до полону, застрелити себе? - Постiйте... Що ви сказали? - Якщо ви герой, як же ви могли здатися в полон? - Я не здавався. Я впав разом з лiтаком i чудом залишився живий в огнi. - Так. А де дiстанете ви докази, що саме ви були в огнi i руки вашi не могли тримати пiстолета?.. ...Довго оповiдав менi полковник К., а я слухав його i жахався. Се було одне з пайжахливiших оповiдань мо║┐ доби... 7/ХI/1956 Запишу на сон грядущий: "Поему про море" я хотiв знiмати спiльно з Ки┐вською студi║ю. Домовився про се з заступником мiнiстра. Сказав йому: "Я син укра┐нського народу, i менi немало вже лiт. Сценарiй мiй присвячений життю укра┐нського народу, на Вкра┐нi вiдбува║ться дiя. Цiлком ясно, що й знiмати фiльм треба на Вкра┐нi, в основному а укра┐нськими акторами. Iнакше я не мислю собi. Iнакше се буде щось аморальне i, по сутi кажучи, глибоко неприродне й дикуиське". Вiн погодився зi мною. Не погодився лише один дiяч укра┐нсько┐ некультурностi. Нi мо║ прохання, нi посилання на думку заст. мiнiстра культури СРСР не вплинули на N... 24/XI 1956: Причини сiростi, безкрилостi, нудно┐ буденностi того мистецтва полягають головним чином у тому, Х автори творiв стоять холоднi i байдужi в однiй площи, з фактами, з предметами сво┐х творiв. Високе "умственное плоскогорье", висота i яснiст┐; точки зору художника-митця i глибина його свiтогляду пiд впливом тридцятилiтньо┐ енергi┐ уступили сво║ мiсце дiлячеству, байдужостi i спекуляцi┐ на реалiзмi плазунiв безiдейних i дрiбних. Нема нi любовi, нi пристрастi нема║.