нiби хата щезла вже давним-давно? Тiльки смуток залишився на печi, щемить розлука й ще щось. Орлюк плакав. У цю хвилину вiн любив свою хату над усе в свiтi, дужче за всi палаци й храми, що ║ на землi. Скiльки вiн марив нею в багнюцi, в ямах, у водi й вогнi. Скiльки думав про не┐, як боявся не побачити ┐┐, проносячись по чужих ру┐нах. Скiльки розставань, невтiшних розлук, марних, не здiйснених чекань пiшло з цi║┐ хати з вогнем i димом? Коли вона ще була жива й кущики пшеницi проростали на ┐┐ зеленiй старiй стрiсi, i кругом було безлiч насiнин, i була вона привiтна, як мати, однак споконвiкiв кидали ┐┐, i хто кидав - рiдко повертався. Носило його вiтрами по свiтах, або й сам вiн бiгав, як той собака, за випадковим чужим возом, i тiльки зрiдка згадував ┐┐, як щасливе дитинство, як свою юнiсть занапащену й свою мову призабуту, й звича┐, i вiрування, й красу неба й землi. - Я не славословлю тебе, моя стара хата, - здавалось, примовляв Орлюк, пiдхоплений нестримним потоком найважчих почуттiв. - Коли нема в живих нi батька вже, нi матерi, нi лагiдних сестер мо┐х, i нiкого, й тебе само┐ вже нема, що менi пишатись, що втiшатись тво║ю неiснуючою старою дiрявою стрiхою. Я навiть не пригадаю чи й справдi була трохи далi клуня з чорногузом, чи то наснилось менi. Нiхто не дорiкне менi, що я вихваляв тебе чи ось плачу за тобою тяжко, чи вславляю тебе сво║ю збро║ю й ранами. Я прощаюся з тобою. Я казав ще перед великою вiйною, коли було менi весело, i я багато хотiв: щезни з мо║┐ землi! Хай тебе не буде! Обернись на хороми, вкрийся залiзом, пiдрости, пiдведись над садами, роздайся вшир i вгору. Хай гасають по тво┐х просторих кiмнатах веселi дiти, хай спочивають i розкошують у достатках i щастi дозвiлля тво┐ люди. Хай це будеш не ти, аби лишень щез смуток i клопiт з тво┐х куткiв i холодних тво┐х сiней... Прощай. Тебе нема. Я страждаю. Менi жаль. В тобi так хороше пахло старовиною й споко║м, холодною м'ятою й висхлою гвоздикою. I з добро┐ тво║┐ печi пашiло борщем i свiжим хлiбом, печеними й сушеними яблуками, насiнням, зiллям, корiнням. А в сiнях тво┐х пахло маком, гниличками й хомутом. Нема тебе, й нiде менi прихилити свою голову. Крiзь тво┐ малi вiконця так лагiдно зазирало сонце з соняшниками, й рiзними квiтами, i всiляким пахучим зiллям. А на покутi над бiлою скатертиною стола й темний бiлобородий бог у срiбнiй ризi, i Шевченко, i Ворошилов, i козак Мамай, i Будьонний, i Георгiй Побiдоносець на бiлому конi, i ще якiсь добрi люди й боги дивилися з стiни на пiч i на порiг, i на всякого доброго чоловiка, що скидав шапку, станувши на дверях, дивились лагiдно й мирно, нiби припинивши трудне й завзяте сво║ змагання, й проживали в мирному товариствi й злагодi, розмовляючи, коли нiкого не було в хатi, з домовиком, що жив за комином у каглi, i з принишклим, старим-старезним укра┐нським чортом, i снились усi гуртом бабусi вночi, поки не хрестилась крiзь сон бабуся, бурмочучи з переляку "Ом'яця й сина". Довго стояв Орлюк у тяжкому зацiпенiннi. Дорогою вiйни неподалiк пропливали на захiд величезнi, неначе кораблi в морi, багатотоннi машини з народом. У весняному небi рокотiли лiтаки. Смеркало. Заглибившись у тисячi спогадiв, у споглядання картин незчисленних пожеж, що в них його хата була лише iскоркою в степу, Орлюк не помiтив, як неподалiк вiд нього, висадившись з про┐жджо┐ вантажно┐ машини, зупинився молодий солдат у сiрiй шинелi, великих чоботях i шапцi-вушанцi. Орлюковi було не до солдата. Доля батькiв, стертих, здавалося, з лиця землi, заступила вiд нього весь свiт. Мiж тим, солдат поволi пiдiйшов до грушi й, раптом обiйнявши ┐┐, так якось сумно пригорнувся до не┐. Здавалось, вiн плакав, поринувши в свою самотнiсть, нiчого не помiчаючи довкола. Помiтили вони один одного не вiдразу й, навiть побачивши, не зразу кинулись назустрiч, таким неподiбним було все на ту давно минулу дiйснiсть. - Невже це ти? - Iване? - Уляно?! Уля! Вони й не вони! Тi ж самi й не тi! Майже зовсiм не схожi. Нi, схожi! Але чому все стало iнакшим? Чому весь свiт такий несхожий?.. Де воно? Де воно? - Чи ж це ти? - Iване! Вiд цього обо║ вони заплакали, а тут ще двов поранених пройшло, обнявшись, в пом'ятих землистихшинелях, - теж, певно, зiйшовши з машини, прямували дорогою життя i смертi. I так цi забинтованi солдати пройшли десь до сво┐х попелищ i так спiвали "Забiлiли снiги", що не те що живi, а й мертвi не витримали б, такою великою була влада пiснi там, де вона повсякчас народжу║ться. Он i заболiло тiло, козацьке║ бiле, ще й голiвонька.,. Сотнi розпитувань, сотнi дотикiв. Запитання стикались одне з одним на близькiй вiдстанi, впритул, громадились, розсипались, збочували, i все здавалось не тим, не головнiшим. Але любов розумна й прозорлива. То посмiхаючись, то придивляючись одне до одного з глибокою увагою, вони майже вiдразу вiдчули, що вони перемогли, що нiяке нi зло, нi помилка, нi нещастя не стало мiж ними, й вiдкрилась ┐м радiсть життя. - Скiльки раз менi здавалось, що я виносила з бою тебе. Сотнi раз здавалось менi, що це ти, що я тебе несу, тебе, Iваночку! - казала Уляна, обмацуючи груди й руки Орлюковi й не спускаючи з нього очей, як зачарована. На якусь мить в ┐┐ очах спалахували ще в промiннi радостi старi страхи, так багато знала вона про смерть i калiцтво. - Як же ти живий зостався? - Не знаю. А ти? - Не знаю. - Де ти була? Вона була там само, де й вiн. Вона дiсталася туди майже чудом. I коли, збиваючись i хвилюючись, вона вiдкрила йому лише соту частину перейдених шляхiв, назв мiсцевостей, подiй, вiдходiв, маршiв, i перемог, i знайомих iмен, Орлюк зрозумiв, що та легендарна сестра Уляна, про яку згадували пораненi у багатьох похiдних госпiталях на всьому щонайважчому шляху вiйни, яку з захопленням i вдячнiстю описували не раз Орлюковi, яка частенько була поряд нього в сусiднiх частинах, що це й була вона. Оселились Орлюк i Уляна в Орлюково┐ тiтки Антонiни. Вiд не┐ й довiдались про загибель сво┐х батькiв, i матерiв, i багатьох сусiдiв. Iншим часом, за iнших обставин, довго, певно, оплакували б вони цю страшну втрату свого роду, але вiйна - теж життя. Посiявши довкола таку безлiч смертей, життя владно продиктувало ┐м сво┐ закони. Iван i Уляна вирiшили стати подружжям. На превелику радiсть Орлюковi, в селi стояв ще штаб його пiдроздiлу, а в сусiдньому - штаб армi┐. Вони з'явились до генерала Глазунова вже як мiсцевi жителi просити, щоб вiн ┐х звiнчав. - Що?! Цього ще тiльки й бракувало командуючому! - обурився вартовий офiцер, коли Орлюк виклав йому сво║ прохання. - Там опрацьову║ться план наступу, а йому тут загс влаштовуй! Хто його пустив сюди? Прiзвище? Орлюк вiдрапортував. - А-а!.. Орлюк? - раптом з'явився на дверях командуючий i привiтно посмiхнувся сержантовi. - Ну як, живий-здоровий? - На батькiвщинi, товаришу командуючий. - Орлюк доповiв генераловi про свою наречену, про смерть рiдних i про мету, з якою прийшли. - Я прошу вас, товаришу генерал, зробити нам таку честь, та так, щоб усе життя згадувати нам цей день, як свято. - Розумiю, розумiю, ось тiльки не знаю, як це робиться. Не доводилось, - сказав генерал. - А що ви, примiром, хотiли б? - Я не знаю, товаришу генерал, але що-небудь не таке, як було до вiйни. - Ми хочемо, щоб гарно й трохи врочисто, - додала Уляна. - Цiлком вiрно, щоб трохи врочисто, вiдповiдно до умов мiсцевостi, - сказав Орлюк. - Добре, постараюсь. Тiльки дайте менi подумати трохи, - сказав серйозно генерал Глазунов i, глянувши суворо мимо генералiв i полковникiв, що стояли близько нього, наказав ад'ютантовi приготувати цивiльну чорну пару. А коли ад'ютант ледве-ледве, самими тiльки очима посмiхнувся, - вiн тут-таки суворо вичитав йому й мало не вперше за всю вiйну розсердився. Уляна стояла сама в скромнiй хатинi тiтки Антонiни й скидала з себе звичайний свiй солдатський одяг - скинула шапку-вушанку, сiру шинель, гiм-настьорку, спiдницю, поскидала важкi грубi чоботи, до яких насилу була звикла. Потiм, помившись холодною водою, вона почала вбиратись перед дзеркалом в давно забуте, здавалось, дiвоче вбрання. Тут невеличке дзеркальце вiдразу почало показувати Улянi такi зворушливi змiни й перетворення, що вона аж розхвилювалась, ледве стримуючи сльози. "Чи й справдi це я? Невже я? Як хороше! Як же це добре, що я така! Яке щастя, що не гнию в ямi, не нидiю в рабствi. Що я жива й отака от! Ой!" - дивувалась Уляна, торкаючи легенько сво┐ брови, обличчя, груди. Вона побачила, що в не┐ гарна нiжна шия й плечi, що в ┐┐ великих темних очах спалахують iскорки не-розтрачено┐ нiжностi й юного натхнення, що вся вона легка й струнка. Вона дивувалася сво┐й вродi. Перед дзеркалом у напiвзруйнованiй недогорiлiй хатi з важко┐ сiро┐ солдатсько┐ шинелi во┐на Велико┐ Вiтчизняно┐ вiйни виникла, як та┐нство, дiвчина-наречена. Материне шлюбне вбрання - бiла сорочка, вишита великими червоними квiтами, вишнева шовкова спiдниця, теж у квiтку, i веселе намисто з коралiв, i розма┐тi стрiчки, - все так хороше пахло домом i давниною безтурботного дитинства, що Уляна, зачарована, забула на хвилинку про все на свiтi. Потiм, вже зовсiм вдягнена, вона глянула зненацька на свою сiреньку шинельку й заплакала. Кинулась Уляна до шинелi, пригорнулась, притисла до серця. Рипнули дверi, увiйшла Антонiна. - Мiсто якесь забрали, та не дочула. - Яке? - В базарi була. - Яке мiсто? Хто казав? - Та розсаду ж попродала. - Мiсто яке? Що забрали? - Атож. Та купила оце чорнобривцiв та маку. - Коломию? Чернiвцi? - Та барвiнку трохи, та мальви. _- _Та чи ви глухi, тiтонько? Оглухли? - Авжеж. Хай, думаю, цвiте собi. Так ото люблю, коли в горiдчику квiтки. Пам'ятаю, казала моя мати: "Цей свiт, як макiв цвiт. Зранку цвiте, до вечора опаде!" Отак i все... Антонiна порозкладала на вiкнi насiння й почала поратись бiля печi, велико┐, затишно┐, не перестаючи оповiдати Улянi: - Ото як стала Нiмеччина, то вони що? В партизани, та давай вже ┐х стрiляти, отi тво┐ Орлюченки. А вони тодi зайшли та пiвсела й спалили. Та дiвчат до себе погнали, а нас по самий яр захопили та чисто всiх i пострiляли в яру. - От звiрi! - Еге ж. А я ж ┐х човном возила битись. - Фашистiв? - Та нi. Партизанiв отих! Везу якось ┐х, а вони, iдоли, як почали стрiляти, тi вже фашисти, щоб ┐м добра не було. То я тодi кричу вже до партизанiв: "Не хитайте човна, потонете. Стрiляйте тихцем. Що вже буде, те й буде!" Так i не судилося ┐м цього разу дiстатися берега. Прострочили кулеметами всiх до одного. Сама ото я й зосталася в живих. Та зразу й не бачу, що вони мертвi, i кажу це ┐м, нещасним: "Тихо, синочки, не хитайте човна..." - Антонiна схлипнула й пiдiйшла до Уляни. Так i постали партизани перед очима в Уляни, як розповiла Антонiна. Однi лежали, звернувши до неба блiдi сво┐ обличчя, й зорi погасли в ┐х мертвих очах. Iншi похилили голови за борт i бачили зiрки далеко внизу пiд собою, i здавалося ┐м в останню смертну мить, що пливуть вони в надзоряну сяючу далину. - Ой не хитайте човника, синочки, не хитайте!.. Антонiна гребла, вибиваючись з сили, а води в човнi прибувало. Потонули партизани на очах, як лежали, а ┐┐ схопили полiца┐-хижаки й поставили перед есесiвськими офiцерами на допит, мокру, биту. - Не питайте мене. Нiчого не казатиму, такi ви менi гидкi й бридкi. Убивайте. Все одно дiтей мо┐х повбивали, щоб вас било од дорогу, щоб вас сира земля не прийняла... Тодi гестапiвець ударив ┐┐ у вухо. Вона впала, ┐┐ вкинули в яму, повну трупiв. Потiм в не┐ вистрiлили й яму закидали землею. А вночi почала ворушитись земля, - Антонiна вилiзла з могили, як праведна душа на старiй картинi страшного суду. I вилiзли ще пораненi Демид Сорока й Роман Клунний, якi опритомнiли вже в могилi. - Отак-то, голубонько, щоб ти знала, - сказала Антонiна Улянi по довгiй паузi. - Вiдтодi й оглухла я. Таж дурнi дурнями, що там не кажи, нiчогiсiнько по-нашому не тямлять, ну, як та деревина чи скотина, одне знають горiлку дудлять та по-сво║му - гала, гала. А гнали ж у Нiмеччину корiв, свиней, коней, всякого добра. А людей вибрали - тисячi тисяч. Дiвчат, хлопчакiв, таж так було жалiсно! Ой господи!.. Ну ж i забалакались. Пiду город копати. Давай шинелю винесу. - Антонiна взялась за рукав шинелi. - Не дам! - Та навiщо вона тобi? Ти глянь-но на себе, - бо-женьку мiй, молода та гарна, як квiточка, ┐й-бо, правда. Давай. - Ця шинель найдорожча менi над усе в свiтi, - сказала Уляна, не випускаючи з рук шинелi. - Я ┐┐, тiтонько, в скриню замкну, щоб дiти мо┐ й онуки дивились... - Та негарне ж воно, що вони там побачать? Хiба що дiрки. _- _О, багато побачать! - А, вигадуй! Стара шинеля, побита кулями, теж менi хвастощi, та брудна, - хто там на не┐ дивитиметься? Торочиш таке, а ще вчителька! - Тому й кажу. - А!.. Забувати треба, щоб не тру┐ло душi. Геройство! Не геройство, а напасть, горе наше. Викинь з голови та думай про гарне та хороше. Онде вже ┐дуть!.. А, рятуйте мою душу... Справдi, кiлька машин пiд'┐хало до хати. На порозi став Орлюк з бойовими товаришами. Побачивши Уляну у весiльному вбраннi, Орлюк спинився в захватi й навiть ступив крок назад. - Уляно?! Товаришi, ви гляньте!_ _Нi_,_ ви подивiть-ся-но. Картина вiдродження! - По┐хали! - Вже? Дайте ж поблагословити сирiт, - захвилювалась Антонiна. - Нi батька в них, нi матiнки. Самi-однi, як билиноньки... - Нi, не самi, тiтонько, - заговорили бiйцi-танкiсти. - Такого товариства хоч кому побажати! Тут танкiсти й дiвчата оточили молодих. Якi саме слова казала ┐м Антонiна, толком не чути було. Вона схлипнула раптом i заплакала. Але перед тим, як благословити молодих, вона одiбрала-таки в наречено┐ шинель iз словами: - Давай, кажу тобi, не сором мене! Машини стали бiля пiд'┐зду сiльськогосподарського iнституту, ║дино┐ велико┐ будiвлi, яко┐ фашисти, геть пограбувавши, не встигли висадити в повiтря. В навстiж вiдчинених дверях молодих зустрiв генерал-лейтенант Григорiй Григорович Глазунов. Вiн був у цивiльному, що робило його схожим на вченого. Тiльки колодка бойових орденiв, що блищали на грудях, i особливий владний погляд видавали полководця. Нащо вiн так зробив, нiхто нiколи не питав. Але всi, хто був при несподiванiй появi генерала в цивiльному, - вiйськовi, невiйськовi, молодi й старi, - всi зразу збагнули особливу значущiсть хвилини й ставлення генерала до вiйни й миру, до життя, й усiх перейняло особливе тепле почуття до нього - вдячностi й любовi. Взявши Iвана й Уляну за руки, генерал Глазунов повiв ┐х до залу. В пограбованому залi не було нi картин, нi статуй, нi коштовних старовинних люстр. Але та жива картина, що несподiвано вiдкрилась молодим, вразила ┐х сво║ю величчю. Триста товаришiв стояли тут у залi плiч-о-плiч, триста танкiстiв, артилеристiв, десантникiв, офiцерiв i полiтпрацiвникiв, а бiльше - простого сержантського й рядового люду зустрiли Iвана й Уляну. В свiтлi електричних похiдних ламп i свiчок груди ┐х сяяли орденами. Окремо стояли дiвчата-во┐ни й звичайнi дiвчата й пiдлiтки, з квiтами, в звичайному одязi. А одна група, чоловiк з тридцять, була, як один, у бiлих пов'язках. Це пораненi з госпiталю прийшли привiтати перемогу життя. Пусть ярость благородная Вскипает, как волна. Идет война народная, Священная война! Всi спiвали, весь зал. Могутня пiсня Вiтчизняно┐ вiйни гримнула, як тiльки з'явились молодi, з такою силою, що Iван i Уляна на мить зупинились. Не спiвала тiльки невелика група лiтнiх жiнок. Це були матерi забраних у фашистську неволю дочок i розкиданих долею по всiх фронтах синiв, що вiд них нi вiстоньки, нi чутки ось уже трет║ лiтечко. Тривожнi сни висушили душi матерiв, i битви вiри й розпачу день у день, нiч у нiч не загасали в ┐х скорботних очах. Вони дивились на торжество, жально всмiхаючись, i тихо плакали вiд спiврадостi й примислення до щастя молодих i себе, й любих дiтей сво┐х, i вiд споглядання краси i врочистостi, яку так полюбля║ народ в неповторнi години. Орлюк i Уляна зупинились перед невеликим столом. На столi, на гаптованому золотом червоному прапорi, лежав великий вiнок з колосся, а в вiнку - книга, Конституцiя СРСР. Хор замовк. - Прошу повторювати за мною, - тихо сказав генерал молодим i, повернувшись до столу, на якусь мить застиг. - Перед лицем закону, - пролунав у тишi генералiв голос, - Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк ми, Iван Демидович Орлюк i Уляна Василiвна Рясна, виявля║мо свою волю на спiльне життя. - Волю на спiльне життя... - повторили молодi. - Як подружжя... - Подружжя, - сказали Iван i Уляна. - Засновники родини й продовжувачi роду свого, - казав генерал Глазунов, - на виконання закону життя... - Закону життя, - повторили молодi, вiдчуваючи велич сво║┐ ролi на землi. - ...в iм'я блага нашо┐ держави, безсмертя народу й особистого добробуту. - ...безсмертя народу й особистого добробуту, - сказали Iван та Уляна, думкою звертаючись до всього свiту й сво║┐ совiстi. пм подали книгу, й вони розписалися. Потiм, коли розписалися свiдки, генерал Глазунов оглянув усiх присутнiх i сказав урочисто й проникливе: - Iм'ям закону Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк стверджую вза║мний вияв волi громадян Iвана Демидовича Орлюка й Уляни Василiвни Рясно┐ на спiльне подружн║ життя чоловiка й жiнки, батька й матерi дiтей сво┐х, засновникiв родини й продовжувачiв роду в iм'я блага держави, особистого добробуту й безсмертя народу. Потiм вiн сказав подати ┐м бокали вина й звелiв поцiлуватись. Молодi поцiлувалися й випили вино. - Я не знав ваших батькiв, Iване й Уляно. - Вони були мученики! Вони були геро┐! - озвалися свiдки життя ┐х - колгоспники. - Вони були радянськi люди, - сказав генерал, - i я, що народився на Волзi, схиляюсь перед ┐х красою, бо тiльки красивi люди могли виховати таких дiтей на Днiпрi. Потiм, обернувшись до молодих, вiн сказав: - У великий час подали ви руки одне одному, Iване й Уляно. Ми перемага║мо наймогутнiшу темну силу - фашизм. Весь свiт з подивом дивиться на нас. Хто ми? Де воно в нас, оте найголовнiше, нездоланне? Чим перемогли? Хоробрiстю? Щедротою? Генi║м? Трудом? Знаю, довго будуть народи обмацувати нашу зброю, лiчити нашi рани, сяяти вдячнiстю чи заклякати з ненавистi. Пишатимуться нами, боятимуться нас, лякатимуть нами один одного, збиватимуть капiтал на недосконалостi нашiй i применшуватимуть нашу перемогу й кров. Творiть дiтей, молодi. Були ви щедрi на бойовий труд, будьте щедрi й на любов, на крики народжень. Творiть дiтей, народжуйте смiливо й багато. Повнiть нашу землю. Але пам'ятай, Уляно, що й вовчиця народжу║ дiтей сво┐х, i зростають вони вовками на землi. Велике покликання матерi народити людину, але найвеличнiше - народити й виховати не вовка, а друга, не хижака, а брата. Хто, як не ми, спiзнали це, справджуючи свiй iсторичний похiд i бачачи на кожному кроцi, як жорстоко скривдила вiйна радянську матiр. Скiльки синiв i дочок занапастили вороги, скiльки нездiйсненних зачать висушило матiрне серце! Схлипували нишком матерi, згадавши загиблих сво┐х дочок, а молодi дiвчата-во┐ни широко розплющили очi. Набiгли сльози на Улянинi очi. Генерал помiтив це й звернувся до дiвчат-во┐нiв, що стояли праворуч: - Не в солдатських чоботях i не в сiрих шинелях з'являлись ви, дiвчата, у мрiях наших юнакiв. - Правда, - почулися глухi голоси солдатiв та офiцерiв. - Щонайкращi вбрання й запашнi квiти ввижалися юним очам, але доля судила Iнакше. Вона надягнула на вашi дiвочi плечi шорсткий одяг во┐нiв. Не музику дарувала вам, а гуркiт гармат, i не квiти, а полум'я пожеж, i трупний сморiд замiсть пахощiв цвiту! - сказав генерал з глибоким почуттям, згадавши, мабуть, щось дороге в сво║му життi, - чи то чесну молодiсть свою, чи геро┐чну смерть свого сина лейтенанта Вiталiя, що згорiв у танку пiд Сталiнградом, - бо таким ще нiхто не бачив генерала. Здавалось, всi затамували подих i на якусь мить нiби вiдiрвались вiд землi. - Любiмо ж нашу росiйську шинель, - посмiхнувся генерал, - найчеснiшу з усiх одягiв свiту. I нiколи не забуваймо, як проносили ми пiд нею по шляхах свiтово┐ вiйни сво┐ братнi серця до перемоги, до миру, до щастя народiв. На цьому й скiнчилося вiнчання. Коли молодi йшли до машин, пролунав громовий салют з дев'яти танкiв, що спричинився до веселого переляку й радого смiху. Тiтка Антонiна посiяла молодих зерном i, хрестячись, шепотiла принагiднi стародавнi добрi слова. Старi народнi звича┐ перекликались iз звучанням бурхливого часу й самi оновлювались, набуваючи вже iншого, новiтнього змiсту й надаючи новому м'якiсть i водночас мiць пiдвалинам часу. Весiльний похiд рушив додому. Чемнi дiвчатка почали спiвати старовинних весiльних пiсень. Водi┐ озирались на сво┐х пасажирiв i радо посмiхались. А почувши, що пiсня стосувалась саме ┐х, вони почали пiддавати такого газу, що нiхто й незчувся, як вiлiси вскочили вже в село. Аж ось i рiдне попелище. Тут же, на ходу, складають нове продовження старо┐ весiльно┐ пiснi: Повернулись додому, Повернулись додому, Пiсля довгого грому, Як фашистiв побили, Весь Свiт звесiлiли Стрiляли з гармати, - Нiде й ночувати! Цi слова дiвчата спiвали вже бiля хати, сiдаючи за стiл. Столи стояли вряд бiля розбито┐ хати просто в саду, одним сво┐м кiнцем врiзавшись аж у город i мало не сягаючи днiпрово┐ кручi.I тут на древнiй, пiдмитiй водою горi, пiшли спогади, розповiдi. За всесильним законом життя й моцi народного духу говорилося й спiвалося про веселе й радiсне, i про найдужче, що так щедро виявлялось в радянськiй людинi в цi полум'янi лiта. При┐хав партизанський генерал Рябошапка, запитав, хто тут буде Антонiна Троян. Коли генераловi показали на тiтку Антонiну, вiн пiдiйшов до не┐ й пiд грiм оплескiв поцiлував ┐й руку. - Ой пусти! Не лякай... чого тобi? - сказала Антонiна. Тодi генерал виголосив довгу промову, з яко┐ всi присутнi гостi не тiльки зрозумiли, хто така була Антонiна, але й вiдчули до не┐ глибоку повагу. I як же не зродитись повазi, коли вона, лiтня вже, немiчна жiнка, десятки разiв переправляла через Днiпро рiдних партизанiв, рятувала вiд переслiдувань вiйськовополонених, що опинились в оточеннi, яку катували в гестапо, внаслiдок чого вiн, генерал Рябошапка, й при┐хав сюди, щоб особисто вручити ┐м медаль за бойовi заслуги. - Медаль? Не хочу, - запротестувала Антонiна. - Хто на мене подивиться, - скажуть: "Стара баба з медаллю!" - та ще на смiх вiзьмуть. - Бути цього не може! - сказав генерал i вже хотiв був грiзно насупитись. - От побачите! Не зна║те ви наших людей. Тут же всi такi заздрi та язикатi┐ Ти менi, голубе, коли вже твоя ласка, що я тебе попрошу. Не сердитимешся? - Кажiть! - сказав генерал Рябошапка. - Купи менi золотi сережки, - сказала Антонiна, показуючи пальцем вухо. - От бачите, вже й смiються! - докiрливо похитала вона головою, бачивши, що дехто справдi засмiявся. - Були в мене сережки, золотi, материнськi, то хiба ж не видерли з вух клятi гiтлери! Та ще й побили. А я тепер без сережок геть оглухла, нiчого не чую, гуде в головi, та й годi! Генерал почухав потилицю й замислився. Вiн був проста людина й тако┐ доброти, що навiть грiзнi золотi погони мало що йому помагали. Вiн скидався на перевдягнутого колгоспника середнього вiку. хоч висококалорiйний харч i споживання деяких напо┐в трохи зiпсували йому колгоспну талiю. - Як ви? - вапитав вiн якось невпевнено старого колгоспника Максима Трояна, чоловiка Антонiни. - Подумати треба, - розсудливо вiдказав Максим. - Взагалi, звичайно, вона завжди в мене була бiдова жiнка, ну, та в мiркуваннях, так би мовити, медалi, воля ваша, звичайно, а я б не давав. Чому? А тому що, по-перше, в синiв же будуть ордени, коли повернуться, а хтось та мусить повернутись, та чотири внуки в армi┐, а там же не внуки, а прямо, я не знаю, коли вже досi не загинули, то там вже всi груди в медалях, вогонь, а не хлопцi! Так що треба зважати, сказати б вам, на вiк, щоб не було мороки: медаль - це дiло молоде. Одне слово, щоб не сприкрити юнацтво, давайте вже сережки та тим i обiйдеться. - Нi!категорично заперечив генерал Рябошапка. - Не згоден. Сережки це iнша мова. Це не полiтична справа. - Правильно┐ - озвались хором бойовi гостi. - Сережки, матiнко, ми тобi розшука║мо в Берлiнi, - сказав сибiряк артилерист Дубровiн. - Уже як-небудь та добудемо. Повiрте мо║му руському слову! Грiм оплескiв покрив слова лейтенанта Дубровiна. - А поки що, матушка, одержуй по заслугах без опору i не сердь генерала. Шд новий вибух оплескiв генерал Рябошапка вручив геро┐нi медаль. Антонiна заплакала, але не витримала, щоб тут же не сказати, зиркнувши на чоловiка: - Чого очi витрiщив? Завидьки беруть? - Ну, буде вже тепер, - подумав уголос Максим Троян i, докiрливо подивившись на генерала, невдоволено махнув рукою. Всi засмiялись. - Дарма обража║тесь i смi║тесь дарма, - сказав повчально лiтнiй вже й напiдпитку колгоспник Богдан Шамрило, що з нагоди торжества вдягнув сво┐ старi георгi┐вськi хрести. - На все треба мати сво║ спостереження. Баба з медаллю - вiйна при благополучному завершеннi. Примiчайте спостереження. - Цiкавий прогноз! - зауважив один танкiст. - А, не вiрите в прикмети. А чому ж, де-то ще ви були, а фашистiв геть нужа понападала? Щоб ви знали, теж провiщення - печаль. Е-е!.. Я примiчаю, та оповiстку даю народу, кажу, - Гiтлеру могила. Та хiба не смiялись тодi з мене, а десь за тиждень листiвки почали скидати вашi вже, чи, сказати б, нашi. - Товаришi, чи не забрати нам мого хазя┐на в штаб розвiдки й во║нних передбачень, - сказав капiтан Нетудихата й сам засмiявся, трохи голоснiше й трохи ранiше, мабуть, нiж годилось. - Смiйтесь, а прикмета велике дiло, - сказав Шамрило, нiби й не чувши його жарту. -_ _От_,_ скажiмо, помiчаю я, - заходить до мене до хати капiтан. Шапки не скида║, не здоровка║ться, недокурок додолу, - три прикмети зразу. А що воно? Хто скаже? Не зна║те, то я скажу: командир полку поганий, - Шамрило подививсь на капiтана Нетудихату з таким виглядом, нiби те, що вiн казав, нiякою мiрою капiтана не стосувалось. - Неправда! Наш командир полку Герой Радянського Союзу! - сказав капiтан Нетудихата й дуже почервонiв. - Так я ж не про вашого кажу, - сказав Шамрило, - а коли й про вашого, то вiн же Герой Радянського Союзу, щоб ви знали, на ворога. А на друга, на сво┐х, так би мовити, людей потрiбне не тiльки геройство, а ще й привiтнiсть його капiтанiв, при║мнiсть й iншi прикмети. Ну, та хвала боговi й за те, що ║. Будьмо здоровi! - Тут двiчi хрестоносець старий драгун Богдан Шамрило пiдняв чарку й так якось несподiвано, наче на очах одмiнився, сказав зворушливо з батькiвською глибокою стриманою нiжнiстю, немовби здоровлячи рiдних сво┐х дiтей: - Щоб же здiйснилось ваше бажання! - Спасибi! - сказали всi. - Вип'║мо за вашi найкращi прикмети, - за доблесть вашу, й за труд, i за нездоланнiсть нашо┐ радянсько┐ землi. - Спасибi! - Хай благословить вашу путь вся квропа, i хай полюбить вас людство! Щоб вашi гармати були страшнi, а голоси вашi завжди людянi. Коли всi випили, зразу пiдвiвся Орлюк. - Дяку║мо за хорошi нашi прикмети, - i вип'║мо, товаришi, за найблагороднiшу прикмету дядька Богдана Шамрила! Яка ж це прикмета? А та прикмета, що за нашу Батькiвщину четверо синiв рядових комунiстiв полягло, кажуть, ще в перших боях - Петро, Семен, Володимир i Павло Шамриловi. За цю головну прикмету не соромно зняти шапки в дядькових сiнях всiм капiтанам, всiм генералам! Всi встали й потяглися з чарками до старого осиротiлого батька. - Спасибi, - сказав вiн, посмiхнувшись раптом, i поклав на серце руку. Голос його тремтiв. - Сьогоднi не поминання в нас, а весiлля. Тож будемо про життя й про радiсть думати, - звiдки вона приходить людинi? А приходить! Неодмiнно┐ -к ще в мене одна собi прикмета, - мусить же хтось та вернутись... - Товаришу генерал армi┐, дозвольте привiтати батька, - дзвiнко вигукнув раптом молодий офiцер, з'явившись, як у казцi, з фронтово┐ дороги. Шамрило глянув - Володимир! - Здрастуйте, тату! Обняв старий Шамрило свого Володимира, обняв Володимир батька, один за всiх братiв, мiцно-мiцно. Потiм вiдхилився вiд нього, немовби хотiв знову побачити перед собою й, не соромлячись слiз, що зволожили очi, знову обiйняв його, радiсно зiтхнувши: - Ах, батьку! Боже ж ти мiй! Потiм вiн узяв його ширококосту руку й довго тряс молодими сво┐ми руками, дивлячись в очi без слiв... Потiм вiн звучно поцiлував батькiвську руку, як маленький, хоч i було в нього шiсть бойових орденiв. Так прийшла радiсть. Звеличений жертвами й любов'ю стояв перед сином батько. В лiвiй його руцi тремтiла невипита чарка, й прозорi краплини падали на землю, виблискуючи на сонцi. I тому, що за ним то┐ митi незримо стояли iншi батьки, багато хто, бачивши цю просту сцену, замислився на якусь хвилину. Чи прийде ж щаслива зустрiч i чи далеко попереду вона? Чи принесе во┐н радiсть додому? Чи тiльки сама слава ося║ рiд його холодним небуденним свiтлом, а сам вiн спопелi║ в сталевому сво║му палаючому танку де-небудь пiд Бреславом, Будапештом - скiльки мiст, скiльки битв попереду! Антонiна, мабуть вiдчувши все це, руками сплеснула. - Та годi вже тобi... Чого б я тут плакав! - сказав ┐┐ чоловiк Максим Троян, з неприхованим незадоволенням Ставлячись до тако┐ слабостi. - Медаль i сльози - все в одну купу! - Так жалiсно, ка┐не ти нечуственний! - сказала Антонiна, що любила-таки поплакати i при прощаннi, й при стрiчаннi. - А хто ж нас тепер жалiтиме? - А чого нас жалiти? - сказав Максим. - Тепер не жалiти, а боятись нас будуть. На другому кiнцi столу, куди, залишивши молодих, пiдсiв генерал Глазунов, розмови точились про iншi речi, але куди, власне, йшла мова звивистою стежкою, вiн довгенько не мiг добвати. Розмовляли дуже тихо й стримано тро║ колгоспникiв, що були вже напiдпитку i, як завжди бува║ в таких випадках, заважали один одному говорити. - Дозвольте, дозвольте! Ну, що ти менi кажеш? - А що я кажу? - сказав колгоспний бригадио Роман Клунний. - Сказав я хiба що? - Та нiби - нi. - Дурня знайшов. Треба ж думати, що до чого, коли й як. А не так от - сказав та сказав! - Та про це ж i мова мовиться! - А певно. Треба ж таки метикувати. Аякже! - Iменно. "Хитра дядькiвня", - подумав Глазунов i присунувся ближче до дядькiв. - Я що кажу? - звернувся Клунний до генерала. - Я кажу, що розор справдi-таки величезний, нечистий би його взяв, того Гiтлера, але не знаю вже, як воно там вийшло по сукупностi рiзних причин i обставин, тiльки з одного боку це, з другого ж навпаки, я кажу, будь ти неладне, що може бути... Власне, я не кажу, що може iменно бути, я цього не кажу, та тiльки я так собi мiркую, та навiть, коли вже чисту правду казати, то й нема в мене тако┐ думки, а буцiм от питаю, що, може, й отак можна думати, чи нi, товаришу генерал? Вам уже воно виднiше, чи як ви... Хомо! - Та ми, що ми. Ми, як усi, - сказав Хома i запитливо подивився на генерала. -_ _Це дуже делiкатна справа! - А ти, Сильвестре? - Та й я так само. - I я кажу, що так, - сказав Клунний. - Хiба я що кажу? - А певно! Ти що казав? - А що я казав? - Ти_ _сказав... - Та нiчого такого я не казав. - Клунний повернувся до генерала. -Товаришу генерал, що я сказав? Я сказав, - як люди, так i я! Та що там говорити! Я сво║ дiло знаю. - Е, Романе!.. - сказав Хома, маючи, певно, на думцi впiймати його на якомусь словi. - А ти не екай менi перед генералом! Сьогоднi з ними гуляю, а завтра вони мене в атаку посилатимуть, так ти ┐м про мене будеш тут екати! Тобi скiльки? П'ятдесят п'ятий? - П'ятдесят шiсть. - Ну, ось бачиш. А я призваний. - Клунний видобув з кишенi призивну посвiдку. - Ось! Ти про мене ека║ш, а я завтра подвиг зроблю! От вiзьму й зроблю! - Роби, - сказав Хома, - тiльки ж не треба так неполiтично розмовляти. Роман образився. - Ну, ви подумайте... Товаришу генерал, що ви скажете? - Не розумiю, про що мова, - сказав генерал, остаточно зацiкавлений цi║ю дипломатичною розмовою. - А мова про те, - Роман рiшуче махнув рукою, - що я хочу запитати вас, як рiдного, вибачайте, брата, так ось рота затуляють. - Хто? - Нiхто не затуля║. А тiльки ми його зна║мо: за хвилину такого може наговорити, що за п'ять рокiв потiм не вiдкрутишся. - Дурниця! - Про мене, нехай, нехай буде дурниця, питайся, тiльки нас не вплутуй, - сказав Хома. - Ми на цю мову не приста║мо. - А в чiм рiч? - спитав генерал. - А в тому, що страшнi речi ско┐лись. Генерал помiтив, що Роман був добре напiдпитку й що його мучить якась нiсенiтна думка. - Вже ж такого розору, вогню та нiвечення вiд сотворiння свiту не бачено. Вiрно я кажу? - Ну_,_ припустiмо, - сказав генерал. - Так от спало менi на думку... - Та помовч, Романе, годi. - Менi не шкода! - випалив Роман, вдаривши себе кулаком у груди й пильно вдивляючись в лице генераловi. - Чого саме? - Анiчогiсiнько! Нехай горить! I нехай воно прахом ляже! Бо все ж iде на краще, от пригада║те мо║ слово! - Романе, чи ти здурiв, чи п'яний? - Не п'яний я. - Ну, годi! Кинь-но вже. - Ковалевi Сильвестру було дуже нiяково й прикро. - Вибачайте, товаришу генерал. - Не перебивай. Дай перевiрити душу на розумнiй людинi. Я тверезий. Я такий тверезий, товаришу командуючий, - казав Роман генераловi, що мене вже нiчим не напо┐ш... Нема жалю! Був, i нема. Отак от. Зрозумiло? I от я думаю - чому? Що я за людина? - Совiстi в тебе нема, - з докором сказав Хома. - Нi, ║. А в вас нема iнтелiгентностi нiяко┐! - розсердився Роман. - Образливо менi, так! Приходять дво║ гiтлерiвцiв, один по-нашому навiть говорить, мабуть, чи не з колонiстiв. У вас, каже, все погане, а самi ж завидющi, жаднючi, аж трусяться. Ах, ти ж, кажу, розтуди твою, грабiжнику, злодюго! Геть, кажу, злиднi! Напiдпитку трохи був. - Ну й що? - Розстрiляли, сучi сини. Ось, бачите, дiрка. Сюдою увiйшла, а сюдою ось вийшла. А це друга. Мало не пропав... А оте все, - Роман махнув в напрямi вигорiло┐ вулицi, - все тлiн, мотлох... Хiба це... не довiку ж пiд стрiхою та стрiхою. Хiба це житло? - Романе! - Та коли вже нiяко┐ тобi влаштованостi нема, а в вiйнi ми, бач, гору взяли, наше таки зверху, то й краще, виходить, ма║ тепер прискоритись, душа з нас геть! Як ви гада║те, мушу я жалкувати за цим усiм? - Роман ударив себе кулаком у груди i вп'явся очима в генерала. Всi принишкли. - Якого року? - спитав генерал, посмiхаючись. - П'ятдесят! - вiдповiв Роман. - Однолiтки. Питання цiкаве. Хай молодi скажуть. Бо ж вони в основному воюють. Орлюк ! - ксть. Орлюк_ _встав. - Народ цiкавиться, як воювали, як проливали кров. З чим додому вертали. Чого жаль, чого не жаль, якi думки? Якi бажання? - Бажаю перемоги! - сказав Орлюк. - Нi, ти особисто скажи! - перебив Роман. - Кажи особисто! - Особисто я, безумовно, воював, сказати б, три роки майже. к поранення... - Це не вiдповiдь, це факти, в мене теж_ _вони ║! - Кажiть цiлком особисто... - Особисто я не з Америки прибув, а з фронту, - сказав Орлюк, звертаючись до Романа. - I цiлком не розумiю, де воно почина║ться, це ваше питання. Коли я скажу, що бажаю розкiшну хату на мiсцi оцих ру┐н, чи дiтей у цьому саду, чи багатий врожай пшеницi, саду, чи гарно┐ одежi зажадаю, чи картини, - хiба це цiлком особисте?.. Дозвольте товаришу генерал? - Кажiть, кажiть. - Нiколи в боях, або коли лежав поранений, чи побачив розвалену хату, де на печi замерзли батько мiй i мати й сестер мо┐х занапащено, нiколи не хотiлось менi нашо┐ перемоги так, як сьогоднi, коли стояв з Уляною перед законом. Коли ви говорили про продовження роду в iм'я блага держави, я раптом нiби побачив на мить усiх загиблих товаришiв, усiх! I я збагнув сьогоднi життя. - Орлюк оглянув сво┐х гостей, ру┐ни навколо й величну далечiнь Заднiпров'я. - Так! Менi дуже жаль! Жаль менi вбитих, замордованих, жаль кожно┐ вдови, сироти, жаль кожну хатину, кожну потолочену ниву, кожне зруйноване мiсто. Ненависть i презирство ношу я в сво║му серцi до фашизму, бажаю добра народам, тому цiлком особисто битись хочу, тому що бажаю перемоги й бiльше поки нiчого не бажаю! Генерал подивився на Романа. Бригадир колгоспу стояв перед Орлюком схвильований до глибини душi. Вiн вiдчув безплоднiсть, пустопорожнiсть свого домислу. Не можна вiдокремлювати пожежi, ру┐ни, страждання людей i величезне напруження ┐х сил у вогнi й бурi, не можна вiдокремлювати це все вiд бажань i завбачень кращого. Ця хибна думка зродилась у нього вiд самотностi, що в нiй задихалась його пристрасна натура бiльше двох рокiв. Вiн дивився на Орлюченка i не впiзнавав його. Риси суворо┐ мужностi наклала Вiтчизняна вiйна на його молоде добре обличчя. Це був зрiлий офiцер-солдат, звершитель перемоги. Роман уперше за п'ятдесят рокiв життя до кiнця зрозумiв, що в перемозi сьогоднi заховане життя, весь його вирiшальний змiст i життя. Стиснувши кулаки й щелепи, вiн аж затремтiв вiд припливу волi. Вiн зажадав подвигу, захотiв побрататися з перемогою. - Ми молодi, - казав далi Орлюк, обнявши здоровою рукою Уляну, - але оскiльки загинули батьки й матерi нашi, й нема в нас нiкого, крiм товариства, i ми з Уляною почина║мо рiд спочатку, казатиму, як старий, вiд батька й матерi й усiх предкiв i нащадкiв наших: нiколи нi перед ким не вiдступить мiй рiд з цього днiпрового берега, з цих колгоспних полiв! Нiколи! Саме тодi генераловi Глазунову подали пакет. Запанувала тиша. За якусь мить генерал пiдвiвся. В глибокiй тишi пiдвелись всi командири й бiйцi. Це був iнший уже генерал, i iншi бiйцi й командири. Був вечiр. Танки йшли на захiд з важким гуркотом та виском. Пiд хатами, що аж стугонiли вiд того гуркоту, прощалися танкiсти з дiвчатами. Гула й двигтiла земля. З заходу нескiнченним потоком iшли зустрiчнi машини з безлiччю слiдiв вiйни на сво┐х забризканих кузовах. На машинах громадились покалiченi машини, потрощенi, посiченi кулями лiтаки, забинтованi солдати. Бiженцi котили на двоколках убогий свiй скарб. Визволенi з концтаборiв, змученi, виснаженi люди тривожно подивлялись навколо, наче не вiрили ще в свiй порятунок. - Геро┐ вiйни, iнвалiди поверталися зi Сходу в сво┐ вiдвойованi села, здивованi й схвильованi. Зустрiчi. Сльози. Розпитування. Обнiмалася радiсть з горем на дорозi вiйни, в немазанiй хатi: син повернувся в старiй потертiй шинелi на нових милицях. - Iнвалiд я,батьку! _Батько_. Бачу. Обмiркувати треба цю справу. _Син_._ _Яку! _Батько_. Справдi-бо, синку, iнвалiд ти. Тепер вже ти не просто людина, а людина безнога. _Син_. Точно. _Батько_. А безногiсть це дуже делiкатна й непроста штука. _Мати_. Калiка нещасний!.. _Син_. Ви менi, батьку, лекцiй не читайте. _Батько_. Я не читаю. Сам бачу, що одно┐ ноги нема. Болить? _Син_. Уночi. Прокинусь, лап! - пусто, а-ай! _Мати_. Ой горенько! _Батько_. Не плач, наплачешся. _Мати_. Камiнь! _Батько_. Помовч. Iнвалiди, сину, рiзнi, як i все на свiтi. Однi вiд геройства, iншi по случаю, а ще iншi вiд неакуратностi. На те вiйна. к навiть iнвалiднiсть вiд боягузтва й вiд горiлки ║. _Син_. Не злiть мене, батьку, я в атаку йшов! Зрозумiли? _Батько_. Тепер однаково, - в атаку, не в атаку. Вiйна кiнча║ться. _Син_. Це Б║лгородська дуга! Зрозумiв? _(Постукав по тлилицi)._ _Батько_. Хай буде дуга. Тiльки ти ┐┐ поменш виставляй, щоб людям на тебе не було незручно дивитись. _Син_. Тобто як це так? _Батько_. А так, що не обтяжуй людей. Людям i без тво║┐ дуги важко, синку. _Син_. Ну, спасибi, тату! Он якi люди! _Батько_. Люди як люди. У кожного своя бiда. Так що подякуй долi та й кульгай собi делiкатно, не п