изливий стогiн, що переростав у дикий зойк, i зi схову, блiдий та переляканий, вилiз старшина Козир з розпанаханою кире║ю i закричав не сво┐м голосом: - Братчики! Товаришочки!Гинемо! Вiн бiгав по табору i вив: - А-а, а-а... - I не зацiпить йому! - озвався хтось з козакiв. - Як вовк, завив. На вiйнi iнодi й стрiляють. - Але ми загинемо! - почувся iнший голос. - Облоговi гармати змiсять нас iз землею. - Товаришочки! Братчики! - волав Козир. - Чого ж ви сто┐те? Як той вiл, обуха чека║те? Ми пропали! Рятуйтеся! Гуня веде нас на вiрну смерть. Нiхто з нас не вибереться живим... А-а-а... - Бажа║мо iншого гетьмана! - вигукнув сотник Ворожбит. - Не хочемо задарма гинути. - Воно-то так, - гомонiли козаки. - Але ж Гуня не заради сво║┐ вигоди б'║ться з ляхами. - I лядськi гармати стрiляють не тiльки по нас, а й по ньому. - Спробу║мо вчинити так, аби вони по нас бiльше не стрiляли, - мовив, пiдходячи, Гуня. - Хто смiливий, хто не бо┐ться опряги*[11] i не хоче ляшкам в ноги кланяться - за мною! Це була остання спроба Дмитра Гунi. В нiч на двадцять друге липня гетьман вiдрядив кiлькох "в'юнiв" у польський табiр. Тi спритно заповзли в шанцi i схопили там жовнiра - дозорця. Ним виявився один з укра┐нських селян, насильно забраних у вiйсько Потоцького. - От спасибi вам, пани козаки, що взяли мене. Давно рихтувався до вас перебiгти, бо не лях я, а укра┐нець, та духу бракувало. Боявся, шо ляшки менi в спину пальнуть. А з вами ладен хоч куди йти. - Ти нам скажи, як до облогових гармат проникнути? - О, то ║ нелегка справа, - почухався жовнiр. - На чатах бiля редуту найпильнiша варта. Без та║много слова й близько не пустять. - Та║мне слово? - перепитали "в'юни". - А яке воно? Ти зна║ш? - Знаю. "Вiсла" те слово. - Тодi гайда до гетьмана! "В'юни" хутко повернулися в табiр. - Пане гетьмане! Ось жовнiра привели. З наших вiн. Каже, що та║мне слово бiля редуту - "Вiсла". За валом бiля гетьмана уже лежав загiн, готовий до нападу. - "Вiсла"? - перепитав Гуня. - Ну що ж... Хай буде "Вiсла". Вперед! ...Козаки з двох бокiв почали пiдповзати до редуту, бiля якого маячiла варта. Потiм залягли, а десяток козакiв пiднялися на повний зрiст. - Стiй! Хто? - миттю закричали дозорцi. - Сво┐, чого кричиш! - вiдповiв Гуня. - Ре║стровцi ми. - Пароль! - зажадали дозорцi. - Вiсла! - Проходь! Козаки, порiвнявшись з редутом, блискавично зiм'яли варту, i увесь загiн безшумно проник до редуту. - Скидайте гармати! - подав команду Гуня. Козаки облiпили гармати, як жуки, силкуючись витягти ┐х з укрiплення i скинути з редуту. Але вони були надзвичайно важкi. Як козаки не бралися, гармати нi з мiсця. Тодi, щоб не розпорошувати сил, козаки обступили одну гармату, з трудом висмикнули ┐┐ з гнiзда, перекинули й турнули вниз. Падаючи, гармата здiйняла такий гуркiт, що в одну мить схопився на ноги увесь табiр... Гуня скреготнув зубами. - Ех, пороху сюди!.. Двi бочки пороху - i редут злетiв би вгору! У таборi вже зчинилася стрiлянина, поляки, на ходу ведучи вогонь, посунули до редуту. Скинути решту важких гармат вже не було коли, i козаки мусили вiдiйти у свiй табiр, попутно прихопивши кiлька малих гармат та прорiдивши жовнiрiв у шанцях. Поляки так були нажаханi нiчним нападом, що до самого ранку простояли з рушницями в руках. ...Ледве Гуня спустився з валу, як старшина Козир зловтiшно протягнув: - А що?.. Вкусив ляшкiв? Не я казав, що з цi║┐ затi┐ нiчого не вийде?! - Стукнiть того крикуна в тiм'я! - обурився хтось з козакiв. - Горлопанити вiн тямить, а сам з-за валу й носа не виткне! Але старшина заступилася за Козиря. - Стукнути не штука. Ви лiпше послухайте, що вiн радить. - Я ж про вас, козаки, пiклуюся! - надривав горло Козир. - Про ши┐ вашi i голови. Хiба ви слiпцi? Хiба не бачите, що ми на краю прiрви? Крiм загибелi, нас нiчого не чека║. З таким упертим гетьманом ми всi опинимося на тiм свiтi. Вiн сам гине i нас в домовину тягне. Пропоную негайно вiдрядити делегацiю до Потоцького. - Правильно! - загудiла старшина. - Волi║мо переговори! - Ну й цiлуйте ляхiв у сiдницi! - кричали козаки. - Ми не для того взялися за шаблi, щоб з панотою мириться! - Волi║мо нового гетьмана! - крикнув Ворожбит. - Чи ж не Козиря, бува? Ха-ха-ха! - 3 Козиря такий гетьман, як iз шила лемiш! - Як з квача притика! - Хай Гуня говорить! - Панове братчики! - заговорив Гуня, як гамiр трохи влiгся. - Колись я чув вiд одного попа: коли царство роздiлиться у собi, не усто┐ть те царство! Наш табiр роздiлився, бо його навпiл перебiгла чорна кiшка. - Не вiрте йому, козаки! - загаласував Козир. - Я не чорна кiшка! Гуня веде вас до загибелi, а я хочу вашi голови порятувати! - Ряту║ш нашi ши┐, аби пани мали на що ярма надiвати? - запитав Гуня, i Козир осiкся. - Нi, пане Козирю. На вiльних козакiв панство до скону вiку не надiне ярма. Бо ми тодi будемо не козаками, а волами. Бидлом! Коли ми й загинемо, пане Козирю, то лицарями, а не бидлом! Де ви бачили орла, котрий сам собi обламував би крила? Де ви бачили рiку, котра б сама собi загачувала путь? Воля - ось нашi крила i наша путь! - Чи ти ба! - вигукнув Козир. - Мовби ви злиня║те, коли помиритеся з ляхами? Лiпше бидлом жити, анiж лицарем у землi гнити! - Оце вже ти все сказав! - вигукнув Гуня. - Всю свою душу вивернув. - Не слухайте Гунi! - затявся Козир. - Не велемовнiсть нас вряту║, а розум. Востанн║ вас закликаю: отямтеся! Облоговi гармати знесуть вас з землi! - Волi║мо переговори! - кричала старшина. - Вдосвiта посилаймо послiв до Потоцького. - Що ж, - сказав Гуня, - якщо в нашому таборi нема║ ║дностi - ворог його здола║. Без ║дностi нема║ сили. - Повернувся до Козиря та його прибiчникiв: - Хочете, панове, лiзти в панськi ярма - лiзьте! А хто хоче бути лицарем - приставайте до мене! Я не обiцяю вам життя, але честi нашо┐ козацько┐ ми не втратимо, не запляму║мо ┐┐ угодництвом з панами. Хто хоче жити бидлом - приставайте до Козиря, хто хоче вiдiйти на Сiч, аби й далi боротися, - приставайте до мене! Вночi ми спустимось до Днiпра, роздобудемо човни i попливемо за пороги! - I пливiть! - кричав Козир. - А ми розiйдемося по хатах. - О нi, - сказав Гуня, - вiрити панськiй ласцi - все одно що з гадюкою цiлуватися i думати, що не вкусить. Опiвночi Гуня востанн║ обiйшов табiр, потiм довго стояв на кручi. Далеко внизу бiлiв Днiпро i глухо шумiв, несучи сво┐ прудкi води на Низ, за пороги... "Коли наш табiр роздiлився навпiл, ║дностi вже не буде. А отже, й перемоги. Треба йти на Сiч, - думав Гуня. - Це ║диний вихiд. Мiцнiти, збирати новi сили для майбутнiх битв. Нi за яких умов козацька шабля не схилиться перед панською пугою". Коли повернувся з кручi, табiр вже роздiлився на два загони. Ре║стровi старшини Роман Пешта, Iван Боярин та Василь Сакун вимагали негайно йти на переговори до Потоцького. Другий, бiльший, загiн стояв за Гуню: йти на Сiч i гуртувати новi сили. - Братове! - тихо мовив Гуня. - Швидше менi зiтнуть голову, анiж я пiду на поклон до катюг мого народу. Я козак i взявся за шаблю не для того, аби панству оселедцем кланятись. Ми вiдiйдемо. Але це не поразка. Дух наш гордий i незламний. Ми зробили, що могли, але в нас виявилося ще замало сил. Мусимо ┐х збирати. Для нових битв за волю i щастя нашого пiдневiльного люду. Подивiться, товаришi, на кручу. Внизу шумить наш славний Днiпро. I хоч круча крута, але ми спустимось до Днiпра. На Сiч, братове, в лицарське гнiздо! Вдосвiта козаки, котрi не пристали на угоду з панами, на чолi з Гунею спустилися по стрiмкiй кручi до Днiпра i зникли в туманi... Вранцi Потоцький прийняв купку ре║стрових старшин, прихильникiв угоди. Вiн не приховував сво║┐ радостi, коли старшина покiрно кланялась йому, знявши шапки... - Ваша милiсть, ласкавий мосьпане польний гетьмане! - квапно заторохтiв Козир. - Гетьман Гуня зi сво┐ми прибiчниками вночi залишив табiр. Ми не пристали до нього, а б'║мо чолом вашiй ясновельможнiй милостi з сподiванками на ласку i прощення всiх наших вольних i невольних грiхiв. Вiрною службою на користь Речi Посполитiй ми спокуту║мо сво┐ грiхи. Страшний грiшник не той, хто грiшить, а той, хто не ка║ться! Потоцький кивнув. Козир полегшено перевiв подих. - Ми згоднi пiдписати з вашою милiстю договiр i розiйтися по хатах, - покiрно схилив голову Козир. - Нарештi! - не втримавшись, вигукнув Потоцький. - Давно б так. А ще б лiпше, якби ви взагалi хвостiв не задирали! - Ка║мось, вашмосць! - забубонiли делегати, - Постара║мось бути у покорi, послужимо вашiй милостi ясновельможнiй. - Вiтаю вас, панове! - звернувся Потоцький до свого брата Станiслава та князя Вишневецького. - Повстання 1637 - 1638 рокiв скiнчилося! Перемiг шляхетський меч! - Вiват! - вигукнув князь. - Славна вiкторiя вiншу║ нашу зброю! Станiслав Потоцький похмуро буркнув: - Але хай тi лотри, котрi втекли на Сiч, не чекають милостей. Шляхетський меч дiстане ┐х i за порогами. - Ми невдовзi вiдбуду║мо Кодацьку фортецю i мiцною оружною рукою станемо на Днiпрi! - мовив польний гетьман. - 3 Кодака почнемо наступ на Сiч. А зараз будемо пити за нашу довгождану вiкторiю, панове! За золотий спокiй у Речi Посполитiй. 3 повстанням ми покiнчили, а руський тлум на волостях вогнем випалимо! - Проше пана... Ясновельможний... - несмiло озвався Козир i ковтнув слину, позираючи на вино. - Дозвольте вставити покiрне слово. Повстання почалось лише тому, що великопольська шляхта почала урiзати нашi вольностi, дарованi нам сеймом i ║гомосцю королем. Хлопи хлопами, але панство почало глумитися з укра┐нсько┐ старшини. - Пане Козирю, - весело мовив Потоцький, - найближчий сейм у Варшавi неодмiнно розгляне вашi претензi┐. I певний, дасть вам тi вольностi, на якi ви заслужили. - Премного вам вдячнi, ласкавий пане, - поклонилися старшини. - Ладнi служити вашiй милостi. - Дозволяю служити, - милостиво кивнув Потоцький, - але так служити, щоб ваша чернь бiльше не бунтувала проти нас! - Постара║мось, вельможний пане. - Тодi, панове старшини, йдiть з сво┐ми людьми на всi чотири боки! - сказав ┐м Потоцький i звiвся. - Вiльному - воля. Шляхетський меч не сiче повинних голiв. Обiцяю вам недоторканнiсть. Спокiйно повертайтеся в сво┐ ма║тки, нiхто вас i пальцем не зачепить. Даю слово шляхтича! Козир повiрив. Того ж дня в похiднiй церквi Потоцький слухав обiдню в честь вiкторi┐ над повстанцями. - Вашмосць дума║ вiдпустити лотрiв з миром? - шепнув Потоцькому князь Вишневецький. - Чи не забагато ┐м честi? - Я дав ┐м слово, - вiдповiв польний гетьман. - Але князь Вишневецький цього слова ┐м не давав! Старшина Козир з кiлькома сотнями сво┐х прибiчникiв не дiйшов навiть до Ки║ва. Дорогою, бiля села Борщiвки, його загiн негадано потрапив у пастку, влаштовану гусарами князя Вишневецького. Все вiдбулося блискавично. Гусари вилетiли з засiдки так зненацька, що багато повстанцiв навiть не встигли вихопити шаблi, як були порубанi на мiсцi. Дарма старшина Козир розпачливо кричав: - Схаменiться, пани, що ви чините?! кгомосць польний гетьман обiцяв нам недоторканнiсть!.. Нападники не слухали того крику: кололи й рубали козакiв, не даючи ┐м отямитись, i лiсова дорога почала пiдпливати кров'ю... Гусарський кiнь збив Козиря з нiг, старшина тицьнувся носом у закривавлену землю й, обхопивши голову руками, завив, качаючись по землi... Вiн вив, затикаючи пальцями вуха, заплющивши очi, аби не бачити й не чути того, що творилося на лiсовiй дорозi... Повстанцi, якi пiшли з Козирем, були винищенi до ноги. Доколюючи довгими мечами поранених, гусари наткнулися на Козиря, котрий все ще качався... - Цього лишiть, - розпорядився ротмiстр. - Повеземо в дарунок. Козиря примусили звестися, зв'язали йому руки, накинули аркан на шию i погнали дорогою. Козир боязко йшов, переступаючи через трупи, уникаючи на них дивитися, аби не стрiтися з мертвими очима... Тодi ще Козир не знав, що Потоцький вiдпустив повстанцiв про людське око... Влаштованi по всiх дорогах засiдки винищили повстанцiв до одного... Рiдко кому з них пощастило дiстатися свого села. Зв'язаного Козиря гусари пригнали на арканi в село Борщiвку, де лютував князь Вишневецький. Те, що побачив Козир, онiмило йому вуста. Село конало у вогнi. Вулицями сновигали жовнiри з награбованим збiжжям, хапали селян i гнали ┐х на майдан до церкви, де гусари рубали ┐х мечами й кололи списами... На майданi вже було повно трупiв. Козиря гнали через тi трупи до того мiсця, де на конi сидiв Вишневецький. - А-а, це ти, старшино, обижений великопольською шляхтою? - розтягнув князь тонкi губи в подобi посмiшки. - Додому, кажеш, зiбрався? - Ва... вашмосць... - Козирю бракувало повiтря. - кгомосць пан польний гетьман обiцяв нам волю... I недоторканнiсть... Я про-протестую, вашмосць... Це по - помилка... Ми добровiльно здалися... На ласку... - А ми вам i виявля║мо ласку, - зареготав князь, погойдуючись вiд смiху в сiдлi. - Чи ти хотiв, щоб ми за участь у повстаннi гладили вас по голiвках i встеляли вам дороги килимами? - кгомосць... слово шляхетне давав... - хрипiв Козир. - Обiцянка-цяцянка, та дурень ┐й радий! - ошкiрився князь. - Може, ║гомосць i давав вам слово, але я не давав нiякого слова! Тим часом жовнiри, нав'юченi селянським майном, пригнали на майдан новий гурт жiнок, дiтей та чоловiкiв. - Рубайте ┐х! Колiть!! - звiвшись в сiдлi, наказав Вишневецький. - Ми вiдучимо ┐х вiд бунтiв! Житиме лише той, хто повзатиме коло наших нiг! - На колiна! На колiна! - кричали жовнiри. Нiхто на колiна не став. Вишневецький махнув рукою. Гусари оточили жiнок, зривали з них сорочки, ударами шабель вiдсiкали ┐м груди i кидали закривавленi шматки чоловiкам, котрi лежали на землi пов'язанi... I ще Козир побачив, як драгуни кололи списами дiтей i гордовито хвастались, коли кому з них вдавалося проштрикнути списом одразу кiлькох малюкiв... - Хлопчикiв знищуйте, щоб не росли з них Сулими та Павлюки, Остряницi та Гунi! - волав Вишневецький. - Ми таки викоренимо бунтiвну Русь! Укра┐на вiднинi стане ра║м для вельможного панства! Здоровенний гусар, глянувши на Козиря, почав витягувати шаблю з пiхов... - Я протестую!.. - пополотнiв Козир. - Розв'яжить менi руки... Я буду скаржитись... Що ви чините, це свавiлля... Я вам не хлоп... Я старшина... - Для мене ти таке бидло, як i всi, - Вишневецький махнув рукою. - Згинь з мо┐х очей! Гусар перехилився в сiдлi, хвацьке махнув шаблею. Козир якусь мить стояв, наче закам'янiлий, з подивом на бiлому, вже без кровинки лицi, а тодi впав, розрубаний навпiл... Для довiдки. "Угода була укладена 29 липня. М. Потоцький, за словами бiскупа Пясецького, особисто запевняв повстанцiв, що на найближчому сеймi ┐м повернуть давнi вольностi. Повстанцям обiцялася особиста недоторканнiсть. Коли ж вони почали невеликими групами розходитися по домiвках, панськi й жовнiрськi загони ┐х нещадно винищували". Iсторiя Укра┐нсько┐ РСР. Т. 1, с. 267. ЕПIЛОГ Уклавши бiля Старця угоду з ре║стровою старшиною, котра забагла миру, Потоцький прибув у Ки┐в i ЗО серпня 1638 року зiбрав там "загальну раду" козакiв, на якiй зовсiм по-iншому з ними заговорив. А втiм, вона тiльки називалася загальною радою, адже право взяти в нiй участь мали, крiм старшин, лише по кiлька козакiв вiд кожного з шести полкiв. З переможеними нiхто й не збирався радитись, бодай про людське око. пм просто зачитали "Ординацiю вiйська Запорозького ре║стрового", що була ухвалена сеймом у березнi 1638 року. Ре║стровцi, похнюпивши голови, слухали Ординацiю, яка скасувала "на вiчнi часи всi пiльги, прибутки, право на самосуд (козацькi суди) i вибори старшини". Виборна посада гетьмана ре║стру також скасовувалась. Главою ре║стру призначався комiсар. Його вiднинi обирали не самi козаки, а - за рекомендацi║ю коронних гетьманiв - сейм. Комiсар мав бути неодмiнно з осiб шляхетського походження. Трахтемирiв вибирався резиденцi║ю комiсара, йому ж вiддавалася вся вiйськова i судова влада в ре║стрi, вiн же вiднинi зобов'язувався рiшуче придушувати будь-яке "свавiлля козацьке". Вiйськовi осавули й полковники ре║стру, котрий мав складатися з шести полкiв по тисячi козакiв у кожному, призначалися лише польською владою - "з шляхтичiв, досвiдчених у вiйськовiй справi i вiдомих непохитною вiдданiстю". Ре║стровцi вiднинi могли оселятися лише в Черкаському, Канiвському й Корсунському староствах та "iнших пограничних мiстах". Дiсталося в Ординацi┐ й Запорозькiй Сiчi, на землях яко┐ поселялася ре║строва залога, котра мусила розганяти "самовiльнi зборища на островах i рiчках". Населенню (як, мiж iншим, i самим ре║стровцям) пiд загрозою смертно┐ кари вiднинi заборонялося самовiльно (без спецiального письмового дозволу) з'являтися за порогами. Отож шляхта хотiла знекровити i обезлюднити Запорозьку Сiч. Такi "вольностi" здобули ре║стровцi, помирившись з панами. Але й це ще не все. Через два з чимось мiсяцi пiсля "загально┐ ради" у Ки║вi, 24 листопада в урочищi Маслiв Став вiдбулася "остаточна комiсiя з козаками". Шляхетне панство на чолi з М. Потоцьким оголосило нову ухвалу, в якiй i було сказано, що козаки "покiрно приймають заслужене ярмо на сво┐ ши┐" - дожилися, докозакувалися, домирилися з панами! Ре║стровцi, прихильники угоди з панами, i справдi "покiрно прийняли на сво┐ ши┐ заслужене ярмо": комiсаром ре║стру панство призначило шляхтича П.Комаровського, а вiйськовими осавулами I.Кара┐мовича та Л.Бубновського. Отримали угодовцi тих, кого й заслужили. А втiм, маючи на ши┐ "заслужене ярмо", - вибирати не будеш. Iляшко Кара┐мович уцiлiв i пiд Голтвою. Очунявши вiд поранення, вибрався по трупах з тванюки, дiстався до польських панiв, вiдбився вiд костомахи з косою - живучий i неймовiрно везучий! Панство i, зокрема, польний гетьман належно оцiнили вiрнiсть Кара┐мовича. Звичайно, вiйськовий осавул - це не гетьман, посади якого домагався Iляшко, але втiшив себе тим, що нiхто з укра┐нсько┐ старшини не перебiг йому дороги i не став на чолi ре║стру. А коли так, то вiн, перший в ре║стрi вiйськовий осавул, досяг чималого - став майже заступником гетьмана. I коли тiльки шляхта дозволить укра┐нцям за походженням (от уже на що не поталанило Кара┐мовичу, так це з походженням - треба ж було народитися укра┐нцем!), то вiн перший кандидат на гетьмана. Козакам же дозволили обирати лише полкових осавулiв та сотникiв. пм ще й поталанило при тiй бiдi, бо одним iз сво┐х сотникiв вони вибрали в урочищi Маслiв Став Богдана Хмельницького! I почалося по всiй Укра┐нi послушенство, яке на пiзнiшiй мовi зватиметься терором. Придушивши повстання 1637 - 1638 рокiв, панство народною кров'ю гасило "дух своевольства". Творилося досi небачене i нечуване на многостраждальнiй Укра┐нi, сини яко┐, маючи все, не мали ║дностi: злочинства чинилися такi, вiд яких i через вiки кров холоне в жилах. Вдамося до свiдчень очевидцiв тих лихих часiв. Iз свiдчення очевидця, рiк 1638-й: "Их крестьянскую веру нарушают, и церкви Божии разрушают, и их побивают, и жен их, и детей, збирая в хоромы, пожигают, и пищальное зелье (порох), насыпав им в пазуху, зажигают, и сосцы у жен их резали, и дворы их и всякое строение разоряли и пограбили". Не уникли пансько┐ "ласки" й самi ре║стровцi, котрих, за свiдченням Самовидця, як i селян, приневолювали "панщину робити", "чистити панських коней", "в дворах грубу, то есть печи, палити, псов хандожити, двори замiтати i до инших незносных дiл приставляли". Тi, хто не був вписаний в шеститисячний ре║стр, козацькими правами не користувалися. Навiть сини ре║стровцiв, як свiдчить той же Самовидець, "тую ж панщину мусiли робити й плату давати". I так тривало роки i роки. У 1648 роцi Богдан Хмельницький писатиме в листi до польського короля Владислава IV, що королiвськi старости й володарi "старинныя поля и выробленыя нивы, отчизны, гумна, мельницы и все козацкое, що есть в уподобаню, видирают, отбирают быдло; одесятствуют пчелы; конi послiднiи, которыми в войску служили, отыймуют, а скаржитися не годиться: прозба за гордыню, жалобы й слезы за бунты имiют. Полны козаков темницы. Иные явные терпят узы на тiлi". Але й король, мабуть, коли б i захотiв, уже нiчого не мiг вдiяти, бо в Речi Посполитiй феодальна анархiя взяла гору над законами, i можнi магнати утискували не лише "хлопiв i бидло", а й самих шляхтичiв (дрiбнiших), вiдбирали у них володiння, як чинив те, не боячись нi короля, нi Бога, нi законiв Речi Посполито┐, Ярема Вишневецький. Особливо лютував один з найжорстокiших катiв укра┐нського люду (хоча катiв добрих i не бува║), коронний стражник Саму┐л Лащ, котрий з найманими загонами - "драгунами на крадених конях" - роками й роками нападав на села й мiстечка, грабував i мордував не лише простий люд, а й навiть дрiбних шляхтичiв та урядовцiв - вiдбирав у них ма║тки та вольностi. Як свiдчить пан крлiч, "брали гвалтом панн i (панських) удiв". Свавiлля Лаща (але тiльки те, що чинилося над дрiбною шляхтою) доходило й до польсько┐ влади i викликало у не┐ не лише осуд, а й дi┐: за грабiж та мордування люду Лаща 236 разiв засуджували на баннiцiю (вигнання) i 37 разiв до iнфамi┐ - позбавлення честi. Але, маючи покровителем С.Кон║цпольського, Лащ до само┐ сво║┐ смертi уникав покарання. Бiльше того. Лащ якось з'явився при королiвському дворi в одежi, обшитiй оголошеними йому судовими вироками, - i горде шляхетне панство, забувши про власний гонор, стерпiло й цей вибрик пана, тридцять сiм разiв позбавленого судом честi! Десятилiття (1638 - 1648) магнатського терору на Укра┐нi шляхта називала "золотим споко║м". Та хоча всi попереднi повстання закiнчувалися кров'ю для одних i "заслуженими ярмами" для iнших, нова буря все вiдчутнiше й вiдчутнiше визрiвала в залитiй кров'ю Укра┐нi часiв "золотого спокою". Обкарнавши Ординацi║ю не лише ре║стровцiв, а й Запорозьку Сiч, магнатство наказало негайно вiдбудувати Кодак згiдно з усiма правилами голландсько┐ фортифiкацiйно┐ технiки i втро║ збiльшити залогу цi║┐ фортецi, щоб вiднинi й навiчно перерiзати шлях укра┐нським селянам на Запорiжжя. Влiтку 1639 року до Кодацько┐ фортецi в супроводi численного почту й вiйськ прибув сам коронний гетьман Станiслав Кон║цпольський. Розкiшно вбраний, увесь в золотих позументах та золотих гудзиках, коронний гарцював на конi попереду почту i вiд задоволення погладжував чорну з сивиною бороду. - Вiтаю вас, панове! 3 повстанням хлопiв таки покiнчено! Ре║стровцi натягли на сво┐ ши┐ заслуженi ярма, а ми, як законнi господарi цих кра┐в поверта║мося у свою твердиню над Днiпром! - Вiват! - кричало панство з почту. - Н║х жи║ славна вiкторiя великопольського меча в державнiй руцi пана коронного гетьмана! За милю вiд фортецi коронного гетьмана врочисто зустрiв губернатор Кодака - шляхтич Ян Жолтовський та комендант Адам Кон║цпольський, небiж коронного гетьмана. Тiльки-но вони пiд'┐хали, як на фортечних мурах спалахнули бiлi дими й лунко гахнули гармати. - Вашмосць! - мовив губернатор в розкiшнiм жупанi з золотим поясом. - Кодацька фортеця гулом сво┐х гармат вiта║ вашу милiсть на берегах Днiпра в незламнiй твердинi нашо┐ ойчизни. Н║х жи║ моць Речi Посполито┐ на берегах Днiпра! Знову лунко бахнули гармати. - Ах, яка чарiвна музика! - вигукнув коронний. - При║мно слухати, як гармати Посполито┐ грiзним гулом знову заявляють про свою присутнiсть на Днiпрi. Що не кажiть, а це найпри║мнiша музика для мо┐х вух! - I для наших, вашмосць! - заволала шляхта. - Це справдi незрiвнянна симфонiя нашо┐ вiкторi┐ над вгамованим хлопством! - Вiват! - вигукнув губернатор. - Н║х жи║ славний переможець, мудрий муж i блискучий полководець пан Станiслав Кон║цпольський! - Вiват! Вiват! - галасувало панство. - Спасибi, спасибi, - дякував коронний. - Панове, раджу вам уважно подивитися на нашу твердиню. Перед вами на скелястому березi хлопсько┐ рiки сто┐ть грiзна фортеця Корони. Два роки тому ┐┐ було захопив запорозький ватаг Iван Сулима. Звiдси почалося повстання Павлюка, Остряницi i Гунi. А що ми зараз ма║мо? Сулиму та Павлюка скарано у Варшавi, Остряницю та Гуню з ┐хнiми прибiчниками розiгнано. Польський меч щедро напився хлопсько┐ кровi! Твердиня на Днiпрi знову наша! Бiльше того, вона стала ще мiцнiшою, нiж була! Розкажiть про це, пане губернаторе. - Охоче, вашмосць! - зрадiв губернатор. - Пiсля Сулими фортецю заново вiдбудовано i вкрiплено. Ви бачите, панове, на високих валах потужнi гармати. Вали будуть щороку пiдсипатися вгору на один лiкоть. Щоночi фортечнi вали обходить дозор з офiцером. Неподалiк фортецi збудовано сторожову вежу, бiля яко┐ день i нiч чату║ загiн жовнiрiв. Iншi загони чатують дороги, об'┐жджають всi околицi, пильно стережуть степ. Жоден птах не пролетить на пiвдень, не помiчений нами! Двохтисячна залога фортецi завжди напохватi! Шлях на Сiч на мiцному замку! - При║мно чути таке, при║мно, - погладжував бороду Кон║цпольський. - Вiднинi хлопи i думати забудуть про Сiч, Вiднинi Кодак - то ║ неприступна твердиня на Днiпрi! Зненацька з гетьманського почту почулася латинь: - Manus facta - manus destruo! ("Рукою створене - рукою ж i руйну║ться!") Тi вiщi, пророчi слова мовив тодi чигиринський сотник Богдан Хмельницький. До Велико┐ Визвольно┐ вiйни Укра┐ни проти польських гнобителiв лишалося всього лише десять лiт. У 1648 роцi з наказу гетьмана повстало┐ Укра┐ни Богдана Хмельницького Кодацьку фортецю штурмом вiзьме нiжинський полковник Прокiп Шумейко, i запорозька залога назавжди стане на Борисфенi, рiчцi, званiй в народi Нiпром, чи Днiпром. 1969 - 1971 рр., 1988 р. [1] Iсторiя Укра┐нсько┐ РСР. Т. 1, с. 255. [2] Iсторiя Укра┐нсько┐ РСР. Т. 1, с. 258. [3] Справжнiй унiверсал гетьмана В.Томиленка. [4] Справжнiй унiверсал Павлюка. [5] Справжнiй унiверсал Скидана. [6] Коло - зiбрання вiйськових делегатiв конфедерацi┐, котрим доруча║ться передати вимоги конфедератiв. [7] Справжнiй унiверсал Павлюка. [8] Справжнiй унiверсал Владислава IV. [9] Район теперiшнього м.Крюкова на Днiпрi. [10] Мiсцезнаходження цього Старця (┐х багато на Днiпрi) невiдоме; ймовiрно, вiя був за 15 - 20 кiлометрiв на пiвдень вiд гирла Сули, вабливу с. Градизька. [11] Смертi.