нь. I до подиву полюбляла портрети провiнцiйних дiвчат, декотрi з яких були в повному вiнчальному вбраннi, з букетами в руках й окулярами на носi. На не┐ сiдала муха й прогулювалась у навкiллi ┐┐ пуп'янка, або починала дослiджувати нiжнi, блiдi вiнчики сосцiв. Вона хотiла впiймати ┐┐ в кулак (Шарлоттин спосiб) i за тим зверталась до роздiлу "Побачимо, як ви кмiтливi". "Побачимо, як ви кмiтливi. Чи дума║те ви, що було б менше порушень моральностi, якби дiвчинки дотримувались деяких правил. Не грали б поблизу громадських уборних. Не брали б ласощiв вiд чужинцiв, анi запросин "про┐хатись". Нотували б номер воза, який пiдбира║ ┐х... " "...й фабричну позначку ласощiв", пiдказав я. Вона продовжувала, вiдсуваючи щоку вiд мо║┐ наближувано┐ щоки (й це був, зазнач, легкий день, о мiй читачу!) - - "Якщо не ма║ш олiвця, але ти вже вмi║ш читати -" - "Ми", вкинув я жартома, "середньовiчнi мореплавцi, поклали в цю пляшку..." - "Якщо", повторила вона, "ти не ма║ш олiвця, та якщо ти вже вмi║ш читати й писати - от що вiн хоче сказати, тепер розумi║ш, оцупку? - то спробуй нашкрябати номер на землi при дорозi..." ... "сво┐ми кiгтячками, Лолiто". 3. Вона ввiйшла в мою кра┐ну, в лiлову й чорну Гумбрiю, з необережним цiкавством; вона оглянула ┐┐ зi зневажливо-неприязним посмiхом; i тепер менi здавалось, що вона ладна була вiдкинути ┐┐ з найзвичайнiшою огидою. Нiколи не вiбрувала вона пiд мо┐ми перстами, й верескливий скрик ("що ти, власне кажучи, робиш?") був менi одною нагородою за намагання ┐┐ розтермосити. Чудовий свiт, пропонований ┐й, моя дурка зневажила на користь ницiшого фiльму, солодявого сиропу. Подумати тiльки, що обираючи мiж сосискою й Гумбертом - вона незмiнно й нещадно брала до рота перше. Не пам'ятаю, чи згадував я назву бара, де я снiдав, у попередньому роздiлi? Вiн зветься так: "Льодяна Королева". Всмiхаючись не без суму, я сказав Лолiтi: "А ти моя льодяна князiвна". Вона не добрала цього вбогого жартика. О, не хмурнiй, читачу! Я зовсiм не прагну створити враження, що менi не давалося щастя. Ласкавий читач ма║ зрозумiти, що мандрiвник, володiючий нiмфеткою й порабований нею, перебува║ наче за межею щастя! Адже нема на землi iншого такого блаженства, як блаженство пестити нiмфетку. Воно "поза конкурсом", це блаженство, воно належить iншому класу, iншому ладовi почуттiв. Так, ми сварились, так, вона була геть нестерпною, так, вона робила менi всякi капостi, та попри ┐┐ гримаси, попри грубство життя, непевнiсть, жахливу безнадiйнiсть, я все ж таки мешкав у глибинi обраного мною раю - раю, небеса якого жеврiли як пекельний вогонь, - та все ж таки раю. Декотрий досвiдчений психiатр, який зараз вивча║ мiй труд - i якого д-р Гумберт встиг втягнути, сподiюсь, у стан кролячого гiпнозу - безсумнiвно дуже хотiв би, щоб оповiдувач повiз свою Лолiту на берег моря й там би знайшов принаймнi "гратифiкацiю" давнього позову, а саме звiльнення вiд "пiдсвiдомого" наслання незавершеного дитячого роману з первинною маленькою мiс Лi. Що ж, друже доктор, дозвольте вам сказати, що я дiйсно шукав пляж, хоч мушу на додаток признатись, що на той час, як ми дiстались цього мiражу сiро┐ води, моя супутниця подарувала менi стiльки услад, що мрiя про "Приморське Королiвство", про "Сублiмовану Рiв'║ру" й тощо давно припинила бути глибинним поривом i звелась до помiрковано┐ гонитви за суто еоретичним переживанням. Едгаровi янголи це знали - й влаштували справу вiдповiдним чином. Вiдвiдини досить переконливого узбережжя на атлантичному боцi стали вкрай зiпсованими через кепську погоду: важке, пронозливе небо, мулистi хвилi, присутнiсть неосяжного, хоча й цiлком ординарного туману - що могло найдальше стояти вiд чiтких чарiв, вiд лазурового облаштунку й рум'яних обставин мо║┐ середземноморсько┐ пригоди? Два-три напiвтропiчних пляжi на Мексиканськiй Затоцi були достатньо сонячнi, але посипанi отруйними, зiрчастими або драглястими iстотами, та обвiянi ураганним вiтром. Нарештi, на калiфорнiйському узбережжi, проти марева Тихого Океану, я знайшов особливий рiзновид усамiтнення в печерi, до яко┐ неслись, з вiдрiзка пляжу з гнилими деревами, скрики кiлькох дiвчат-скаутiв, що купалися вперше при сильному прибо┐; але туман виснув як волога ковдра, пiсок був непри║мно зернистий i глейкий, i Лолiта вся вкрилась гусячою шкiрою й зернами пiску, i (║диний раз у життi!) я мав до не┐ не бiльше потягу, нiж до ламантина. Проте, мо┐ вченi читачi, мабуть збадьоряться, коли я поясню ┐м, що навiть якби ми надибали десь схильний до нас морський бережок, було б запiзно, бо мо║ справжн║ "визволення" прийшло багато ранiше: в ту мить, власне, коли Аннабелла Гейз, вона ж Долорес Лi, вона ж Лолiта, з'явилась менi, смагло-золота, на колiнах, з поглядом спрямованим угору, на тiй убогiй верандi, в фiктивнiй, нечеснiй, але вкрай нещаснiй приморськiй комбiнацi┐ (хоч нiчого не було по сусiдству крiм другорядного озера). На цьому закiнчу перелiк незвичних вiдчувань, залежних, якщо не похiдних, вiд постулатiв сучасно┐ психiатрi┐. Отож я вiдмовився й змусив Лолiту вiдмовитись вiд пляжiв, якi лиш тягли в смуток, якщо були порожнi, або надто були населенi, якщо ┐х обливало сонце. З iншого ж боку, мене ще переслiдували спомини про мо┐ безнадiйнi блукання в мiських парках квропи, а тому я не припиняв цiкавитись можливiстю любовних iгор просто неба й шукати прийнятних мiсць на тому "лонi природи", де я колись зазнав стiльки ганьбливих утрат. Доля й тут менi суперечила. Розчарування, яке я тепер хочу заре║струвати (тихенько вiдхиляючи мою повiсть в сторону тих невпинних ризикiв i страхiв, котрi супроводжували мо║ щастя), нiяк не повиннi кинути тiнь на американську закуть - лiричну, епiчну, трагiчну, та нiколи не схожу на Аркадiю. Вона прекрасна, душекрайливо гарна ця закуть, ┐й притаманна якась висока, нiким не оспiвана, невинна покора, яко┐ нема║ вже в лакових, фарблених, iграшкових швейцарських селищах i вдосталь звеличених Альпах. Численнi коханцi лягли обiйнявшись, цiлуючись на рiвному газонi гiрських схилiв Старого Свiту, на пружинчастому, як дорогий матрац, моху, бiля зручно┐ в користуваннi, гiгi║нiчно┐ цiвки, на грубих лавах пiд скрашеними вензелями дубами й у таких мройних хатиськах пiд кронами багаточисленних букових лiсiв. Та в американськiй глушвi охочий на свiже повiтря не знайде таких зручних спромог вiддатись найдревнiшому зi злодiянь i забав. Отруйнi рослини обпечуть сiдницi його кохано┐, безiменнi комахи в зад ужалять його; гострi частинки лiсового килиму вколють його в колiняки, комахи вжалять ┐┐ в колiнця; й усюди навкiл буде стояти безперервний шурхiт потенцiйних змiй - що кажу, напiввимерлих драконiв! - мiж тим як схожi на крихiтних крабiв зернята хижих квiтiв прилiпляться, в виглядi мерзенно┐ смагардово┐ шкурки, так само до чорно┐ шкарпетки на пiдв'язцi й до бiло┐ непiдтягнуто┐ шкарпетинки. Трохи обтяжую. Якось в лiтнiй пополудень, ледь нижче межi розповсюдження лiсу, де небесного вiдтiнку суцвiття (я б ┐х назвав шпорником) торжилися вздовж дзюркотного гiрського потоку, ми нарештi знайшли, Лолiта i я, вiдлюдне романтичне мiсце приблизно в ста футах над перевалом, де ми залишили авто. Схил здавався неходженим. Остання задохла сосна спинилась для заслуженого передиху на скелi, до яко┐ долiзла. Бабак свиснув, зобачивши нас, i зник. Я розклав плед для Лолiти. Пiд ним тихо похрускувала трав'яна суш, Кiпрiда прийшла й пiшла собi. Защерблена скеля, яка вiнчала верхнiй схил, чагарник нижче нашого ложа повиннi були, мабуть, захистити нас i вiд сонця й вiд людини. Нажаль, я не врахував наявностi ледь позначено┐ стежинки, пiдловато вихляючо┐ мiж кущами й камiнням неподалiк вiд нас. Ось тодi-то ми ледь не ускочили; не дивно, що ця пригода назавжди зцiлила мене вiд тоски по буколiцi. Пам'ятаю, операцiю було виконано, цiлком виконано, й вона схлипувала в мо┐х обiймах - благотворна буря ридань пiсля одного з тих нападiв приндливо┐ туги, якi так участились за цей в цiлому дивовижний рiк. Я щойно взяв назад якусь глупу обiцянку, яку вона винудила в мене, користуючись слiпим нетерпiнням мужсько┐ хотi, i ось вона тепер розкинулась на пледi, обливаючись сльозами, й щипаючи мою ласкаву руку, а я радiсно смiявся, й огидний, невимовний, нестерпний i - як я пiдозрюю - вiчний жах, який я нинi спiзнав, був тодi лише чорною точинкою в сяяннi мого щастя; й ось так ми лежали, коли я зазнав одного з тих струсiв, якi врештi-решт вибили мо║ бiдне серце з колi┐, адже я раптом зiтнувся з темними, немигаючими очима двох дивних i гарних дiтей, фавнятка й нiмфетки - близнюкiв, судячи по ┐х цiлком подiбному чорному волоссю й безкровним личкам. Вони припали до землi, уп'явшись в нас, i синява ┐х подiбних костюмчикiв зливалася з синявою гiрських квiтiв. Нестямним рухом я пiдхопив плед щоби ним прикритись - i водночас дещо схоже на пушбол в бiлих горошинках почало повертатись в кущах бiля нас, перетворюючись поступово в розiгнуту спину товсто┐ стрижено┐ брюнетки, яка машинально долучила ще одну дику лiлiю до свого букета, оглядаючись на нас через голови сво┐х чарiвливих, з синього каменя вирiзьблених дiтей. Нинi, коли на мо║му сумлiннi зовсiм iнша бiда, я знаю, що я смiливий хлопак, та в тi днi менi це було не збагнуть, i я згадую, як здивувався власному зимнокров'ю. Прошепотiвши один з тих стриманих наказiв, котрi попри жах ситуацi┐, вiдда║ш розгублено-скорченiй тваринi - (якою безумною вiрою або ненавистю тремтять боки молодого звiра, якi чорнi зорi спалахують в серцi дресирувальника!), я змусив Лолiту пiдвестись, i ми статечно пiшли собi, а потiм з нечемним спритом сповзли на дорогу, де залишався автомобiль. За ним стояла щогольська машина сiмейного зразка, i красивий асирi║ць з синьо-чорною борiдкою, un monsieur trs bien, в шовковiй кошулi й багрових штанах, очевидячки чоловiк ботанiзуючо┐ товстухи, з серйозною пикою робив фотографiю надпису, який сповiщав висоту перевалу. Вона значно перевищувала 10.000 футiв, i я задихався. З хруском пiску i з вiдносом, ми стронулись, причому Лолiта все ще довдягалась, безпорадно возячись i щиглячи мене такими словами, якi, на мою думку, дiвчаткам знати не належить, а вживати й поготiв. Траплялися й iншi негаразди. Раз у кiно, наприклад. У той час Лолiта мала до нього дiйсну пристрасть (яка скоротилась потiм до кволо┐ поступливостi, коли вона знов стала ходити до гiмназi┐). Ми проглянули за один рiк, з нерозбiрливим сп'янiнням, близько ста п'ятдесяти ба навiть двох сотень програм, причому iнодi нам доводилось бачити ту ж саму хронiку по кiлька разiв, через те що головнi картини супроводжувались тим самим же випуском кiножурналу, що тягнувся за нами з мiстечка в мiстечко. Понад усе вона любила наступнi сорти фiльмiв, в такому порядку: музично-комедiйнi, гангстерськi, ковбойськi. По-перше, справжнiм спiвакам i танцiвникам, що брали в них участь, приписувались не справжнi кар'║ри в якiйсь - по сутi "лихоопорнiй" - сферi iснування, з яко┐ смерть i правда були вигнанi i в яких сивоволосий, розчулений, в технiчному сенсi безсмертний батько, який на початку несхвально ставився до артистично┐ кар'║ри сво║┐ навiжено┐ доньки, незмiнно завершував тим, що шпарко аплодував ┐й на прем'║рi в дивному еатрi. Свiт гангстерiв був особливий: там геро┐чнi репортери зазнавали страшних тортур, телефоннi рахунки сягали мiльярдiв доларiв, i в мужнiй атмосферi невмiло┐ стрiлянини, злодi┐ переслiдувались через стiчнi труби й пакгаузи паологiчно-безстрашними полiцiянтами (менi судилось завдати ┐м меншого клопоту). Були, нарештi, фiльми "дикого заходу" - теракотовий пейзаж, червонолицi, блакитноокi ковбо┐, пихата, але прегарненька вчителька, яка щойно прибула в Гримуче Мiжгiр'я, кiнь, що встав дибки, стихiйна панiка худоби, ствол револьвера, пробиваючий зi дзвоном вiконне скло, неймовiрна кулачна бiйка, - пiд час яко┐ грохка║ться гора запилюжених старомодних меблiв, столи уживають як зброю, сальто ряту║ героя, рука злодiя, притиснена геро║м до землi, все ще хоче намацати зронений мисливий нiж, бо┐вники крякають, карбовано гепа║ кулак по пiдборiддю, нога штурха║ в брюхо, герой, пiрнувши, навалю║ться на злодiя, й в момент по тому, як чоловiк перенiс таку кiлькiсть мук, вiд яких би злiг сам Геракл (чи менi не знати цього нинi!), нiчого не видно крiм привабного синця на бронзовiй вилицi розпахтiлого героя, який обiйма║ красуню-наречену на дальньому скраю цивiлiзацi┐. Я згадую денну виставу в маленькому затхлому кiнематографi, геть напханому дiтьми й просоченому гарячим душком кiноласощiв - смажених кукурудзяних зерен. Сходив жовтий мiсяць над муркiтливим гiтаристом з нашийною хусткою; вiн поставив ногу на сосновий оцупок i посмикував струни; i я - цiлком невинно - закинув руку за плече Лолiти й щокою наблизився до ┐┐ скронi, як раптом двi вiдьми за нами почали бурмотiти предивнi речi - не знаю, чи я правильно ┐х зрозумiв, але те, що я напiвпрочув, змусило мене зняти з не┐ мою ласкаву руку, i, звичайно, решта фiльму пройшла для мене в туманi. Тут менi належить зробити дивне визнання. Ви будете смiятись - та якщо сказати всю правду, менi якось нiколи не вдалось з'ясувати остаточно юридичну сторону становища. Не знаю його й по досi. О звiсно, деякi випадковi вiстки дiйшли до мене. Алабама забороня║ опiкуновi змiнювати мiсце проживання пiдопiчно┐ дитини без дозволу суду; Мiнесота, якiй я низько вклоняюсь, передбача║, що якщо кревний бере на себе захист i опiку дитятi, не достигло┐ чотирнадцятирiчного вiку, авторитет суду не дi║. Питання: чи може вiтчим чарiвливо┐ до спазми в грудях, ледь опушено┐ ласочки, вiтчим лишень з одномiсячним стажем, неврастенiк - удовець з невеликим, але самостiйним прибутком в сьогоденнi, i з парапетами квропи, розлученням i сидiнням в декiлькох божевiльнях в минулому, чи може вiн вважатись кревним i, через це природним опiкуном? I якщо нi, чи я повинен, чи я смiю, зостаючись в межах розумного, сповiстити який-небудь вiддiл Громадського Догляду i подати прохання (як це власне подають прохання?) й уможливити представниковi суду розстежувати побут мирного, але слизького Гумберта й небезпечно┐ Долорес Гейз? З багаточисленних книг про шлюб, розбещення й удочерiння, в якi я нишком заглядав у публiчних бiблiоеках великих i малих мiст, я нiчого не вичитав, окрiм темних натякiв на те, що держава - верховний опiкун дiвчаток в нiжному вiцi. Пальвен i Запель, якщо правильно запам'ятав ┐х iмена, автори волюмисто┐ працi про шлюбнi закони, цiлком зiгнорували вiтчимiв з сирiтками, зоставленими в них на руках i колiнах. Кращий мiй друг, видана вiдомством соцiального забезпечення монографiя (Чикаго, 1936 р.), яку нi в чому не винна стара дiва викопала для мене з великим трудом з порохняви бiблiоечного складу, стверджувала наступне: "Не iсну║ такого правила, щоб всякий неповнолiтнiй повинен був мати опiкуна; роль суду пасивна, i вiн тiльки тодi активований, коли становище дитини явно ста║ загрозливим". Я дiйшов висновку, що чоловiк признача║ться опiкуном тiльки пiсля того, як вiн проявить урочисте й формальне бажання стати ним; та цiлi мiсяцi можуть спливти, поки його викличуть на слухання його справи й дозволять йому вiдростити пару сизих крил, якi личать його становi, а мiж тим прекрасне демонське дитя законом нада║ться самому собi, що по сутi й стосу║ться Долорес Гейз. За тим слуха║ться справа. Два-три питання з боку суддi, двi-три заспокiйливих вiдповiдi з боку адвоката, усмiхи, кивок, мрячний дощик на дворi, - i затвердження по сутi зроблено. I все ж таки я не наважився! Не лiзти, бути мишею, лежати клубком у норi! Суд починав розвивати судомну дiяльнiсть тiльки тодi, коли вплутувалась грошова квестiя: два корисливих опiкуни, обкрадена сирiтка, третiй - зубастiший вiд них - учасник... Та в даному випадку все було в повному порядку, давно зроблений був iнвентар, i невеличкий материнський спадок чекав у повнiй недоторканостi повнолiття Долорес Гейз. Найрозумнiшим курсом, здавалось, було утримання вiд подання прохання. Так, а чи не втрутиться котрась органiзацiя, на зразок Людинолюбного Товариства, якщо буду поводитись надто тихо? Дружньо налаштований Фарло, який був чимось на кшталт судового заступника й мiг би, ймовiрно, надати солiдну пораду, надто був зайнятий раковим захворюванням дружини, щоби зробити бiльше того, що обiцяв, а саме - й надалi пiклуватись про схудле державство Шарлотти, допоки я не одужаю, вельми поступово, вiд потрясiння заподiяного менi ┐┐ смертю. Я мiцно навiяв йому, що Долорес - моя незаконна донька, й тому не мiг очiкувати, щоб вiн нехтував справою. Як читач встиг, мабуть, второпати, дiлок я нiкчемний; та, звичайно, нi лiнощi, нi незнання не повиннi були завадити менi шукати професiйно┐ пiдмоги на сторонi. Зупиняло мене жахливе чуття, що, коли стану чiплятись до фортуни й силитись об┤рунтувати й осмислити ┐┐ казковий подарунок, цей подарунок буде забраний в мене, як той чертог на висотi гори в схiднiй казцi, який щезав, лишень той чи iнший покупець питав сторожа, чому це здаля виднi║ так ясно смужка вечiрнього неба мiж чорною скелею й фундаментом. Я подумав, що в Бердсле┐ (де був Бердслейський Жiночий Унiверситет) я напевно вiднайду тi довiдники, з якими менi ще не вдалось ознайомитись, як наприклад, трактат Вернера "Про американський закон опiкунства" або деякi брошури видаванi Дитячим Бюро. Я вирiшив, крiм того, що для Лолiти все буде кращiм, нiж деморалiзуюче неробство, в якому вона перебувала. Менi вдалося змусити ┐┐ надати менi стiльки солодких послуг - ┐х перелiк привiв би у величезний порив педагога-еоретика, та нi погрозами, нi мольбами я не мiг би намовити ┐┐ прочитати щось iнше, крiм так званих "книжок комiксiв" або оповiдань в журнальчиках для американсько┐ прекрасно┐ статi. Будь-яка лiтература рангом трохи вища вiдлунювала в не┐ гiмназi║ю, й хоча вона була не проти iнколи спробувати Казки Шахерезади або "Маленькi Жiнки", вона категорично вiдмовлялась витрачати "канiкули" на такi серйознi, вченi книги. Менi зараз дума║ться, що було б великою помилкою вернутись на схiд й вiддати ┐┐ до приватно┐ гiмназi┐ в Бердсле┐, замiсть того, щоб яким-небудь чином перебратись через мексиканський кордон, а це було так близько, й зача┐тись рочкiв на два в субтропiчному парадизу, по чому я мiг би преспокiйно побратися з малою мо║ю креолкою; адже признаюсь, з вигляду мо┐х гланд i ганглiй, я переходив упродовж одного й того ж дня вiд одного полюсу божевiлля до iншого - вiд думки, що близько 1950-го року менi доведеться в той чи iнший спосiб збутись важкого пiдлiтка, чи║ чарiвне нiмфетство на той час випариться, - до думки, що при деякiй старанностi й везiннi менi, мабуть, пощастить у деякiм майбуттi змусити ┐┐ витворити грацiйнiшу нiмфетку з мо║ю кров'ю в жилах, Лолiту Другу, якiй було б вiсiм або дев'ять рокiв 1960-го року, коли я ще був би dans la fors de l'ge; бiльше скажу - для люнети мого розуму, або безуму ставало сил роздивитись в вiддаленнi рокiв un vieillard encore vert (чи це зелененьке - просто гниль?), дивакуватого, нiжного, слинявого д-ра Гумберта, який займа║ться на безконечно привабнiй Лолiтi Третiй в "мистецтвi бути дiдом", - уславленiм ще Вiктором Гюго. В днi нашого дикого мандрування, не маю сумнiву, що й батьком Лолiти Першо┐ я був до смiшного незадовiльним i перечитував книжечку з навмисно бiблiйним заголовком: "Спiзнай свою доньку", дiстав ┐┐ в тiй же крамницi, де купив Лолiтi в ┐┐ тринадцятий день народження, розкiшне, як кажуть у комерцi┐, видання з "красивими iлюстрацiями", "Русалоньки" Андерсена. Ба навiть у нашi найкращi хвилини, коли ми читали в дощову днинку (причому Лолiтчин погляд перелiтав од вiкна до ┐┐ наручного годинника й знов до вiкна), або добре й ситно обiдали в украй напханому "дайнерi" (в осiлiй подобi вагона-ресторану), або грали в дурника, або ходили по крамницях, або мовчазно зорили з iншими автомобiлiстами та ┐х дiтьми на розбиту, кров'ю забризкану машину й на жiночий чобiток в канавi (чую, як Лолiта говорить, коли знов рушили в дорогу: "Оце був той самий тип спортивних туфель, який я вчора так марно описувала кретиновi-уряднику!") - в усi цi випадковi митi я собi бачився так само неправдоподiбним батьком, як вона - донькою. Можливо, думав я, ця на втечу схожа перемiна мiсць так згубно вплива║ на нашу здатнiсть мiмiкрi┐? Можливо, стале помешкання й рутина шкiльного життя внесуть деяке покращення? В виборi Бердслея я керувався не тiльки тим, що там була порiвняно пристойна жiноча гiмназiя, але й тим, що там був вiдомий жiночий унiверситет. Менi хотiлось бути cas, хотiлось прикрiпитись на яку-небудь пiстряву поверхню, з якою б лагiдно злились мо┐ арештантськi смужки. От менi й згадався добре вiдомий менi професор французько┐ лiтератури в Бердслейському унiверситетi: добряк користався в класах мною складеними пiдручниками й навiть запросив мене якось при┐хати прочитати лекцiю. Лекторство в жiночому унiверситетi нiяк не могло мене звабити, звiсна рiч, (як було вже не раз вiдзначено на сторiнках цi║┐ сповiдi) мало знаю видiв бридкiших, нiж важкi вiдвислi зади, товстi литки й прищавi лоби бiльшостi студенток (можливо, я в них бачу гробницi з загрубло┐ жiночо┐ плотi, в яких заживо похованi мо┐ нiмфетки!); та я сумував по ярлику, житт║вому тлу, личинi, i як скоро розповiм, iснувала ще окрема й доволi дивочна причина, чому товариство милого Гастона Годена могло б менi слугувати винятково надiйним захистом. Була, нарештi, грошова квестiя. Мiй прибуток не витримував збиткiв, спричинених нашою розважальною по┐здкою. Я, щоправда, старався обирати халупи якнайдешевшi, та раз-у-раз бюджет наш трiщав вiд стоянок в шумних готелях люкс або претензiйних "дудках" (псевдоранчо для франтiв). Вражаючi суми збувались також на огляд достоуважностей i на лолiтчин гардероб, та й старий гейзiвський ридван, хоч був жилястим й вельми вiдданим возом, повсякчас потребував бiльшого або меншого ремонту. В однiй з книжечок маршрутних мап блокнотного типу, що випадком збереглась серед паперiв, якими властi милостиво дозволили менi користуватись для цих нотаток, я знайшов деякi накресленi мною викладки, з яких виходить, що за екстравагантний 1947-48 рiк, вiд одного серпня до iншого, дах i стiл нам коштували близько 5.500 доларiв, а бензин, мастило й ремонт - 1.234; майже стiльки ж пiшло на рiзнi додатковi витрати, отже за сто п'ятдесят днiв актуально┐ ┐зди (ми покрили близько 27.000 миль!), ще й приблизно двiстi днiв промiжних стоянок, скромний ранть║ Гумберт витратив 8.000 доларiв, адже я з непрактичностi сво║┐ забув, певно, чимало статей. I ось ми рушили знову на схiд: я радше спустошений, нiж окрилений торжеством пристрастi, вона, повна здоров'я, з вiдстанню мiж пiдвздошними кiсточками все ще не бiльш нiж у хлопчика, хоч рiст у не┐ збiльшився на два вершки, а вага на вiсiм американських фунтiв. Ми побували всюди. Ми в цiлому, нiчого не бачили й сьогоднi хапаю себе на думцi, що наша довга подорож лишень спаплюжила звивистою стягою слизi прекрасну, довiрливу, мрiйливу, велику кра┐ну, яка заднiм числом звелась до колекцi┐ пошарпаних мап, розтрушених путiвникiв, старих шин i до ┐┐ схлипування кожно┐ ночi - кожно┐, кожно┐ ночi як тiльки я удавав, що сплю - 4. Коли крiзь гiрлянди тiней та свiтла ми пiдкотили до номера 14 на вулицi Те║ра, нас стрiнув серйозний малий хлопчик з ключами й цидулкою вiд Гастона, який зняв для нас цей будинок. Моя Лолiта, не вшанувавши хоча б поглядом сво║ нове житло, слiпо ввiмкнула радiо, до якого iнстинкт миттю привiв ┐┐, й повалившись на канапу в вiтальнi з пачкою старих iлюстрованих журналiв, яку з тi║ю ж незрячою точнiстю вона видобула, запустивши руку в нижню анатомiю диванного столика. Менi по сутi було однаково, де жити при умовi, щоб можна було де-небудь замкнути Лолiту; та, ймовiрно, протягом листування з неясно висловлюваним Гастоном я невиразно уявив цегляну, плющем сповиту вiллу. Насправдi, нове наше помешкання було розпачливо схожим на гейзiвський будинок (до якого було всього лише чотириста миль): така ж нудна будiвля з сiрих дошок з ┤онтовим дахом i темно-зеленими маркiзами, й кiмнати, хоч були меншими й обставленi в бiльш суворому плюшово-тарiлковому стилi, являли собою подiбне розташування. Проте, мiй кабiнет, виявився несподiвано просторим примiщенням, викладеним з пiдлоги до стелi десь двома тисячами книжок з хiмi┐ - наука, яку викладав у Бердслейському унiверситетi мiй вiд'┐хавший на рiк домовласник. Я був понадiявся, що Бердслейске жiноче училище, коштовна школа для вiдвiдних учениць, з полудневим снiданком i ефектною гiмнастичною залою, не тiльки пестить всi цi молодi тiла, ба також да║ деяку основну ┐жу молодому розуму. Гастон Годен, котрий рiдко бував правий в сво┐х судженнях про американський побут, попередив мене, що школа, мабуть, ║ одна з тих, де, за його висловом (як iноземця його тягнуло до таких фраз), "вчать правилам не стiльки граматичним, скiльки ароматичним". Не певний, що хоча б цього вона досягала. При першому ж мо║му побаченнi з начальницею, мiс Пратт, вона виказала схвалення з приводу "милих голубих оченят" мо║┐ доньки (це в Лолiти-то голубi очi!) й мо║┐ дружби з "нашим генiальним французом" (це Гастон-то - генiй!), а за тим передавши Доллi деякiй мiс Корморант, вона зморщила чоло, наче збираючи думки й по паузi почала так: "Ми не надто стремимо, мiстере Гумбард, до того, щоб нашi ученицi ставали книжними робаками чи вмiли вiдтарабанить назви всiх ║вропейських столиць - яких все одно нiхто не зна║, - або там знали б напам'ять роки забутих бойовищ. Що нас дiйсно цiкавить, це - пристосування дитини до життя групи. Ось чому ми нада║мо такого значення танцям, дебатам, аматорським спектаклям i зустрiчам з хлопчиками. Перед нами ║ деякi факти. Ваша чарiвлива Доллi скоро вступить до вiково┐ групи, де такi термiни як "кавалери", "з'явитися з кавалером", "вiзитна сукня" тощо будуть так само важливi для не┐ як для вас, скажiмо, "комерцiйнi справи", "комерцiйнi зв'язки", "комерцiйний успiх", а для мене (тут вона фальшиво всмiхнулась) - благополуччя мо┐х учениць. Дороея Гумбард вже втягнута в цiлу систему соцiального життя, яке склада║ться - до вподоби це вам чи нi - з сосискових кiоскiв, молочних барiв, солодових i кокових напо┐в, кiнокартин, танцiвок, нiчних пiкнiкiв на пляжi й навiть перукарських вечiрок, на яких дiвчинки одна одну зачiсують! Звiсно, Бердслейська гiмназiя ставиться негативно до деяких з цих iнтересiв, а деякi з них ми вiдводимо на iншi, бiльш конструктивнi рейки. Ми завжди стара║мось повернутися тилом до iмли, а обличчям - до сонця! Коротше кажучи, хоч ми й користу║мось деякими метафорами формально┐ освiти, нас бiльше займа║ комунiкацiя, нiж композицiя, тобто як би ми не поважали Шекспiра й iнших, ми хочемо, щоб нашi дiвчата вiльно сполучались з живим свiтом навколо них замiсть того, щоб вгрузатись в заплiснявiлi фолiанти. Щоправда, ми все ще просува║мось навпомацки, та дi║мо рацiонально, як гiнеколог, який прощупу║ пухлину. Ми на все дивимось, докторе Гумбур┤, з органiчно┐ й органiзацiйно┐ точки зору. Ми позбулись цiло┐ маси нiкчемних предметiв, якi в традицi┐ нiколи не подавались дiвицям до вивчення, не залишаючи часу для практичних знань i прикладних мистецтв, i всiх тих знань, якi ┐м знадобляться, коли вони почнуть влаштовувати сво║ життя й - як цинiк мiг би додати - життя чоловiка. Мiстере Гумберсон, дозвольте менi це виразити так: знати точну диспозицiю планети безсумнiвно важливо, але знати, де найбiльш доцiльне мiсце на кухнi для холодильника, мабуть, ║ важливiшим для молодо┐ ┤аздинi. Ви кажете, що все що ви хочете, щоб дiвчатко отримало вiд школи, це - добра освiта. Та як ви розумi║те поняття - "освiта"? За колишнiх днiв це було переважно словесним явищем; iнакше кажучи, ви могли б змусити дитинча зазубрити хорошу енциклопедiю й воно знало б, мабуть, бiльше, нiж школа може надати. Докторе Гуммер, чи ви звiту║те собi в тiм, що для сучасного пiдлiтка який-небудь середньовiчний похiд ма║ меншу житт║ву цiннiсть, нiж похiд (вона трохи не пiдмигнула) в кафетерiю з парубком? Це я повторюю жарт, який днями дозволила собi наша психоаналiтичка. Ми живемо не тiльки в свiтi iдей, але й у свiтi речей. Слова без практичного досвiду не мають сенсу. Що, власне кажучи, можуть значити для Дорое┐ Гуммерсон яка-небудь Грецiя чи Ближнiй Схiд з ┐х гаремами та рабинями? " Ця програма мене спочатку дещо збентежила; та я порадився з двома розумними дамами, в минулому пов'язаними зi школою, й вони запевнили мене, що дiвчата там багато й ┤рунтовно читають i що вся ця дурня щодо "комунiкацi┐" - просто рекламне дзижчання, маюче на метi оздобити старомодну Бердслейську гiмназiю корисним в фiнансовому сенсi "модерним" вiдтiнком, хоч насправдi вона зосталась так само бундючною, як чепець. Iнше, що менi сподобалось в цiй саме школi, розсмiшить, напевно, декотрих з мо┐х читачiв; та для мене воно бачилось дуже важливим, бо вже так я влаштований. Рiч у тiм, що через вулицю, як раз проти нашого будинку, я помiтив пролом межи будiвель - смiтт║ве пустище з яскраво-фарбованими кущами, груду цеглин, кiлька безладно покладених дошок i лiлово-палеву пiну вбогих осiннiх квiтiв; через цей вилом можна було розгледiти в млойнiй далинi вiдрiзок шкiльно┐ вулицi, яка йшла паралельно до нашо┐, Те║рiвсько┐, а за цим вiдрiзком - шкiльний майданчик для iгор. Окрiм психологiчного потiшання вiд сумiжностi Дольчиного дня з мо┐м, наданого менi цi║ю комбiнацi║ю, я одразу вiдчув задоволення, яке я отримаю, розглядаючи з лiжка в кабiнетi, за допомогою потужного бiнокля, статистично неминучий вiдсоток нiмфеток серед дiвчаток, якi бавляться навколо Доллi пiд час велико┐ перерви. Нажаль, з першого ж шкiльного дня з'явились робочi й збудували паркан впоперек пустища, по чому дуже скоро за парканом зросла споруда з жовтого дерева, яка щiльно закрила мiй чарiвний пролом. Коли ж вони нагромадили достатньо матерiалу, щоб зашкодити менi, цi абсурднi будiвники урвали роботу й нiколи не з'явилися знову. 5. На Те║рiвськiй вулицi - однiй з кращих негендлярських вулиць, пiд зеленими, рудими, золотими деревними шатрами поважного унiверситетського мiстечка, було неминучим, щоб завелись особи, якi стрiчають вас чемним гавкотом метеорологiчних вiтань. Я пишався точною температурою мо┐х стосункiв з ними: жодно┐ вульгарностi, але повна вiдчуженiсть. Мiй сусiд на захiд вiд мене, який мiг бути дiлком або професором, або тим i другим, був промовляв до мене, поки голив газон або поливав авто, або дещо пiзнiше, розморожував про┐зд до ┤анку (байдуже, що всi цi дi║слова не до ладу) та мо║ уривчасте бумкання, будучи лише тi║ю мiрою членоподiбним, що звучало як трафаретне погодження або запитальне заповнення паузи, заважало будь-якому розвитковi фамiльярних стосункiв. З двох будинкiв короткотривалого пустища навпроти нас, один був позабиваний, а в iншому мешкали двi професорки англiйсько┐ словесностi, твiдова, коротко-волоса мiс Лестер i блякло-жiноча мiс Фабiан: ║диною ┐х емою пiд час наших коротких тротуарних розмов були (я благословляв ┐хнiй такт!) юна привабнiсть мо║┐ доньки й "на┐вний шарм" Гастона Годена. Сусiдка моя зi схiдного боку була значно шкiдливiшою вiд усiх. Ця банальна проноза вийшла прямо з фарсу. п┐ покiйний брат був колись "причетним до унiверситету" - в якостi старшого сторожа. Пам'ятаю, як вона раз зупинила Доллi на вулицi, поки я стояв при вiкнi у вiтальнi, нестямно чекаючи повернення зi школи мо║┐ голубки. Обридлива стара дiва, силячись приховати хворобливу цiкавiсть пiд маскою сласно┐ зичливостi, спиралась на свою схудлу, як цiпок, парасольку (крупа щойно спинилась, ледь вислизнуло холодне, вологе сонце), а Доллi в розстiбнутому попри гнилу холоднечу коричневому пальтi, стояла, прижимаючи до тулуба двоповерхову споруду книжок на бюварi (так у них було в модi носити пiдручники); ┐┐ рожевi колiна виднiли мiж кра║м спiдницi й незграбними халявами довгих гумових чобот, i дурнувате, розгублене всмiхнячко то з'являлось, то згасало на ┐┐ кирпатому обличчi, яке - можливо внаслiдок блiдого зимового свiтла - здавалось майже некрасивим, на зразок простенько┐ нiмецько┐ Mgdelein; i ось так вона стояла й старалася справитись з запитаннями мiс Схiд: "А де твоя мама, люба? А чим займа║ться твiй бiдний батько? А де ви жили ранiш?" Iншого разу ця бридка тварюка до мене пiдiйшла на розi з привiтанням, - та менi вдалося зiрвати розмову; а кiлька днiв по тому вiд не┐ прийшла записка в конвертi з темно-синiм обiдком: тонко змiшуючи патоку з отрутою, вона запрошувала Доллi прийти до не┐ якось у недiлю: - "згорнутись у крiслi й перебрати купу чудних книжок, якi покiйна мати подарувала менi в дитинствi, замiсть того щоб вмикати радiо на повну гучнiсть кожно┐ ночi до бозна яко┐ години". Велику обачнiсть я також повинен був мати до панi Гулiган, прибиральницi й препогано┐ кухарки, яку я успадкував разом з пилососом вiд попереднiх жильцiв. Доллi отримувала щоденний снiданок у школi, отже тут утруднень не було; брекфаст-бо, вельми рясний, я навчився готувати для не┐ сам, а вечором пiдiгрiвав обiд, який панi Гулiганчиха готувала перед вiдходом. В цi║┐ зичливо┐ й нешкiдливо┐ жiнки було, слава богу, доволi мутне око, яке не помiчало подробиць; я складав постелi й у цьому став експертом, та все ж нiяк не мiг позбутися вiдчуття, що десь залишився роковий слiд; а в рiдких випадках, коли присутнiсть Гулiганчихи збiгалась з Лолiтчиною, я все побоювався, що моя простодушна дiвчинка пiдпаде пiд колисковi чари чуйно┐ баби й що-небудь вибовкне на кухнi. Менi часто бачилось, що ми живемо в освiтленому наскрiзь скляному будинку, i що кожно┐ митi тонкогубе пергаментне обличчя сусiдки може зазирнути крiзь випадково незавiшене вiкно, щоби задарма побачити речi, за один позирк яких найпересиченiший voyeur заплатив би невеликий ма║ток. 6. Два слова про Гастона Годена. Знайомство з ним було для мене при║мним - або принаймнi не обтяжливим - через флю┐ди цiлковито┐ безпеки, якi, йдучи вiд його широко┐ фiгури, обвiювали з усiх бокiв мою та║мницю. Це не значить, що вiн про не┐ не здогадувався: я не мав особливих причин вiдкритись йому, а вiн був надто егоцентричний i розсiяний, аби добачити або почуяти будь-що спроможне навiяти йому вiдверте запитання до мене. Вiн добре вiдзивався про мене в розмовах з iншими бердслейцями, вiн був мо┐м добрим провiсником. Якби вiн узнав mes gots i статус Лолiти, це його б зацiкавило тiльки, адже воно могло кинути деяке свiтло на простоту мого ставлення до нього самого, ставлення, позбавленого як почтиво┐ напруженостi, так i всякого натяку на розпуснiсть; адже, попри його безбарвний розум i туманну пам'ять, вiн можливо й усвiдомлював, що про нього менi вiдомо бiльше, нiж бюргерам Бердслея. Це був пухлявий, набряклий, меланхолiйний одинак, звужуваний догори, де вiн закiнчувався парою вузьких плечей неоднаково┐ величини, й грушовидною головою з гладким зачосом на одному кра┐ й лише рештками чорного плаского волосся на iншому. Нижня ж частина його тiла була величезна, й вiн пересувався на феноменально товстих ногах забавною ходою обережного слона. Вiн завжди носив чорне - навiть чорну краватку; вiн рiдко брав ванну; його англiйська мова була самим бурлеском. Проте всi його вважали найчарiвнiшим, чарiвливо-оригiнальним паном. Сусiди няньчилися з ним, вiн знав на iм'я всiх маленьких хлопчикiв у сво║му кварталi (мешкав за кiлька вуличок вiд мене) й наймав ┐х чистити тротуар проти свого дому, спалювати опале листя в задньому дворi, носити дрова йому в сарайчик i навiть виконувати деякi простi завдання в господi; годував ┐х французькими шоколадними цукерками зi "справжнiм" лiкером всерединi, в вiдлюдному сарайчику, який вiн собi завiв у пiдвалi, розвiсивши всякi забавнi кинджали й пiстолети по заплiснявiлих, але оздоблених килимами стiнах промiж закамуфльованих водогiнних труб. На горищi в нього було "атель║": наш любий шарлатан займався трохи живописом. Вiн покрив скiсну стiнку мансарди свiтлинами замисленого Андре Жiда, Чайковського, Нормана Дугласа, двох iнших вiдомих англiйських письменникiв, Нiжинського (велеудого й усього сповитого фiговим листям), Гарольда Ексена (мрiйливо-лiвого професора в середньозахiдному коледжi) й Марселя Пруста. Всi цi бiдаки були готовi, здавалось, зслизнути ось-ось зi сво║┐ скiсно┐ площини. Крiм того, в нього був альбом з моментальними знiмками всiх цих Джимiв i Джекiв околицi, й коли я був, гортаючи його, казав що-небудь люб'язне, Гастон напинав сво┐ й так товстi губи й цiдив з сентиментальним манiрством: "Oui, ils sont gentils". Його карi очi блукали при цьому по розма┐тих бiльш або менш художнiх дрiбничках у майстернi, яка вмiщувала i його власнi вбогi полотна (примiтивно-умовно написанi очi, зрiзанi гiтари, синi сисцi, геометричнi узори - словом усе "сучасне ") й невиразно жестикулюючи в напрямку якого-небудь предмета, писанково┐ дерев'яно┐ салатницi або вази в прожилках, вiн казав: "Prenez donc une de ces poires. La bonne dame d'en face m'en offre plus queje n'en peux savourer". Або: "Mississe Taille Lore vient de me donner cel dahlias, belles fleurs que j'exctre" - (все це смерково, сумно, з вiдлунням яко┐сь свiтово┐ нудьги...) З очевидних причин я частiш обирав сво║ житло, нiж його, коли ми з ним збирались, щоб грати в шахи двiчi чи тричi на тиждень. Скидаючись на старого пiдбитого iдола, вiн сидiв, поклавши на колiна пухлявi руки, i так дивився на дошку, якби це був труп. Хвилин десять вiн, посапуючи, думав - i за тим робив програшний хiд. Ба раз iще симпатiйко, пiсля ще бiльш тривалого роздуму, промовляв: "Au roi!", зi сповiльненим гавканням старого пса, що скiнчалось звуком якогось полоскання, вiд чого його брили тряслися, як драглi, й за тим вiн здiймав трикутнi брови з глибоким вдихом, адже я йому вказував, що вiн сам сто┐ть пiд шахом. Iнодi, з того мiсця, де ми сидiли в холодному мо║му кабiнетi, я мiг чути, як босонога Лолiта тренувалась у балетнiй технiцi на голiй пiдлозi вiтальнi, пiд нами; та в Гастона спромоги сприйняття при║мно тупiшали вiд гри, i його свiдомостi не сягали цi босi рими - i-раз, i-два, вага тiла сунеться на праву ногу, нога вгору i в бiк, i-раз, i-два - й тiльки, коли вона починала плигати, розкидаючи ноги на вершинi стрибка або згинаючи одну ногу й витягуючи iншу, й лiтаючи, й падаючи на носки - тiльки тодi мiй похмурий, землясто-блiдий, величний противник приймався терти голову, або щоку, нiби плутаючи цi окремi стуки з жахливими ударами, завдаваними йому тараном мого грiзного ферзя. Iнколи ж Лола моя блукаючою ходою впливала до нас, поки ми розмишляли над дошкою, - й для мене було завжди великою втiхою бачити як Гастон, не вiдриваючи слонового очка вiд сво┐х фiгур, церемонно вставав, щоб подати ┐й руку, й одразу ж опускав ┐┐ кволi пальчики, й потiм, так i не глянувши на не┐ нi разу, опускався знову, щоб впасти у пастку, яку я приготував для нього. Раз якось, близько Рiздва, пiсля того як я його не бачив два десь тижнi, вiн спитав мене: "Et toutes vos fillettes, elles vont bien?" - звiдки менi стало ясно, що вiн помножив мою ║дину Лолiту на число костюмних категорiй, мигцем помiчених його похнюпленим мрячним поглядом протягом цiлого ряду ┐┐ з'яв, то в вузьких синiх шта<