Ендрю Томас. Шамбала, оаза св▓тла
Уславленому Мор'│, мудрецев│ Шамбали
Це художн║ досл│дження базу║ться переважно на т│бетських
будд│йських текстах -- найб│льш в│рог│дних джерелах щодо
Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало │нших книг.
Природно, що найперше запитання, яке поста║, стосу║ться
само┐ назви Шамбала-- що вона значить │ коли виникла. Слово шам
у санскрит│ означа║ "спок│й", "мир", тож ц│лком можливо, що
саме в│д нього й походить назва Шамбала. Л│тература пуран
згаду║ остр│в Шамбалу з благословенними гаями, розташований
посеред нектарного озера. ▓нд│йськ│ пурани датуються приблизно
тим самим часом, коли складався │ Новий Зав│т.
Назва Шамбала часто згаду║ться на стор│нках т│бетських
будд│йських книг. Нав│ть до появи буддизму в Т│бет│ (VII ст. до
н.е.) кра┐на Шамбала позначена на географ│чн│й карт│ в
т│бетськ│й книз│ рел│г│┐ Бон, що нал│чу║ понад два тисячол│ття.
Багатотомн│ "Ганжур" │ "Данжур", "Б│ла Вайдур'я",
"Блакитн│ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало
│нших т│бетських трактат│в м│стять достатньо матер│алу для
стисло┐ характеристики Шамбали.
У буддистськ│й систем│ махаяна Шамбала розгляда║ться як
чудесна земля, под│бна до т│║┐, яку ми подибу║мо в "Утоп│┐"
Томаса Мора, "Нов│й Атлантид│" Френс│са Бекона та "М│ст│ Сонця"
Томмазо Кампанелли, де доброчесн│сть │ мудр│сть творять
│деальне сусп│льство.
Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих т│бетських
текст│в (а це незначна частка т│бетсько┐ рел│г│йно┐
л│тератури)-- все одно що множити прикр│ непорозум│ння й
помилки. Тривале життя на Далекому Сход│ дозволило авторов│ цих
рядк│в уникнути хибних висновк│в, властивих представникам
Заходу, а тому й допомогло в│дчути суть вчення Шамбали.
На Заход│ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до
публ│кац│┐ О. П. Блаватсько┐, яка в│дкрила стародавню мудр│сть
Сходу не п│дготовленому належно ║вропейському та американському
читачев│ у в│ктор│анську епоху. Вт│м, першими з ║вропейц│в у
нов│ часи розпов│ли про Шамбалу дво║ католицьких
м│с│онер│в--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят
рок│в тому. Можливо, Шамбалу знади в квроп│ й трохи ран│ше, але
п│д │ншою назвою, оск│льки ║ вагом│ п│дстави пов'язувати сх│дну
традиц│ю з середньов│чними легендами про Святий Грааль │
пресв│тера ▓оанна.
Зг│дно з традиц│║ю, встановленою ш│сть стор│ч тому главою
т│бетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо┐
чверт│ кожного стол│ття луна║ заклик до миру й терпимост│. Отож
ц│║ю книжкою мен│ хот│лося б зробити св│й скромний внесок до
цього гуманного послання у XX стол│тт│.
Незвичайна тема потребу║ │ нетрадиц│йного п│дходу до не┐,
тобто, як казав П│фагор, "ступити на неходжен│ стежки". Новий
задум, хоч в│н │ незвичний, мусить усе ж використати вс│
накопичен│ дос│ знання. В│н повинен п│дтверджуватися фактами, а
не витати в царин│ спекулятивних розм│рковувань. Та й, кр│м
усього, в│н мусить мати │ якесь практичне значення, │накше вся
праця виявиться марною.
За час│в Кр│шни мудрець Нарада застер│гав в│д поквапних
висновк│в щодо св│жих думок: "Н│коли не кажи "я цього не знаю,
а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб
розум│ти, розум│ти, щоб судити". Нетерпим│сть у сучасн│й науц│
св│дчить, якими хибними ║ заперечення нових концепц│й │
невипробуваних п│дход│в.
В атмосфер│ розумово┐ обмеженост│ й пересл│дувань за час│в
Кромвеля прогресивн│ вчен│ Англ│┐ заснували Невидимий Коледж,
що вир│с у найвищу наукову │нституц│ю -- Корол│вське
Товариство. Та майже н│чого нев│домо про │нше "невидиме"
наукове та ф│лософське товариство, що провадить досл│дження у
величн│й самотин│ Г│мала┐в. А воно отримало в│дпов│д│ на
найб│льш складн│ науков│ питання.
Сл│ди цього ф│лантроп│чного й ф│лософського братства
знаходимо в │сторичних записах в│д найдавн│ших час│в │ дотепер.
Численн│ св│дчення п│дтверджують, що справд│ │снували видатн│
постат│ як у минулому, так │ сьогодн│, хоч │нформац│я про те,
де вони жили, неоднозначна.
Скептицизм д│║, як двос│чний меч. З одного боку, в│н
руйну║ н│кчемн│ теор│┐, а з │ншого -- губить розумн│, але
передчасн│ г│потези. ▓ цей меч сл│д заносити обачно, аби не
згубити такого п│дходу, яким через певний час можна
скористатися. ▓стор│я науки рясн│║ такими траг│чними
прикладами.
1838 року один паризький л│кар переконував свою пац│║нтку,
що хоб│ ┐┐ чолов│ка -- ловити т│н│ людей на м│дну пластинку --
певна ознака божев│лля. Л│кар наст│йливо радив ц│й ж│нц│ на
пр│звище Дагерр прим│стити мось║ Дагерра в паризьку божев│льню.
На щастя для Лу┐ Дагерра, Французька академ│я наук уберегла
винах│дника в│д ц│║┐ сумно┐ дол│, визнавши його в│дкриття
фотограф│┐.
Що таке реальн│сть? Скаж│мо, пов│тря -- воно реальне чи
просто н│що? Але ж коли цим "н│що" напомпувати шину, вона ста║
твердою, як дерево. У д│тей, що граються -- одна реальн│сть, а
зовс│м │нша -- в дорослих; одна -- у ядерного ф│зика, що ма║
справу з безмежно малим св│том атома, │ зовс│м │нша -- у
нефах│вця, що стика║ться з чималими предметами; одна -- в
астронома, що вивча║ г│гантськ│ зорян│ св│ти, а │нша -- у
звичайно┐ людини, що спостер│га║ "мал│ з│рочки" на неб│; одна
-- в │сторика, що бачить переб│г под│й │ розвиток сусп│льства
упродовж стол│ть, │ │нша -- у перес│чно┐ людини, що живе
тепер│шн│м днем │ не здатна уявити життя людства загалом. У наш
релятив│стський в│к реальн│сть залежить в│д спостер│гача. ▓ ця
книга ма║ справу з предметом, який можна означити, як
"неординарна реальн│сть".
Що правда для одного, те неправда для │ншого. А оск│льки в
цьому велетенському св│т│ багато правд, нам треба вм│ти слухати
один одного, щоб мати користь в│д обм│ну │деями нав│ть тод│,
коли вони видаються вкрай химерними.
Ця книга проводить думку, що на земл│ │сну║ оаза косм│чно┐
культури, представники яко┐, немов пров│дна з│рка, стол│ттями
ведуть людство до вищого ступеню розум│ння, вищо┐ морал│ │
повн│шого вт│лення │де┐ про братерство людей. Майбутн║ покаже,
чи зум│║ сучасне сусп│льство нашо┐ критично┐ епохи п│ти за ц│║ю
пров│дною з│ркою.
к два р│зновиди людей: одн│ розп│знають правду в│дразу, а
│нш│ лише в останню чергу. Саме перш│ ║ пров│дниками передово┐
культури й цив│л│зац│┐, як це нам засв│дчу║ │стор│я науки,
мистецтва й ф│лософ│┐. Не зажили слави т│, хто заперечував
кулясту форму Земл│, в│дкидав теор│ю в│дносност│, не в│рив у
пароплави, аероплани чи косм│чн│ корабл│, а творцям см│ливих
│дей стоять пам'ятники. ▓ нехай теза про закрите братство
довершених людей, що сприяють розвитков│ людства, належить поки
до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висм│ювала
ж, до запуску першого супутника, б│льш│сть людей саму │дею про
п│дкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай
читач прочита║ ц│ стор│нки │ спробу║ збагнути те, про що на них
мовиться.
На Далекому Сход│ │сну║ давня │ досить поширена в│ра в
│снування плеяди видатних ум│в, що живуть в│длюдно в нев│дом│й
област│ Аз│┐. Про це писали │сторики й ф│лософи Стародавньо┐
Грец│┐ та Риму. Вважа║ться, що великий П│фагор в│дв│дав ▓нд│ю.
Ф│лострат опису║ подорож Аполлон│я Т│анського в
Трансг│малайський рег│он, що може бути лише Т│бетом.
Добре в│домо, що П│фагор │ Аполлон│й були знайом│ з дуже
давньою системою посвячення, в│домою як Велик│ м│стер│┐. В той
час, як Мал│ м│стер│┐ являли здеб│льшого народн│ культи. Велик│
м│стер│┐ призначалися для обмеженого кола осв│чених людей,
здатних п│днятися над посередн│стю мас.
Цельс у II стол│тт│ писав про допуск до цих м│стер│й:
"Нехай у них в│зьме участь той, чи┐ руки чист│, а слова мудр│".
Запис античного автора про вта║мничених мовить, що вони були
здатн│ розум│ти значення загадки │снування, осягаючи його мету
│ меж│, як то визначиш Зевс". Ц│ слова -- хороший ключ до
ф│лософсько┐ сут│ Великих м│стер│й.
Дев'ятнадцять в│к│в тому Ф│лон Александр│йський написав
про Велик│ м│стер│┐ так│ знаменн│ рядки: "О ви, вта║мничен│,
чи┐ вуха очищен│, прийм│ть це в сво┐ душ│, як та║мницю, щоб
н│коли ┐┐ не втратити! Не в│дкривайте ┐┐ профанов│! Обер│гайте
┐┐ в соб│, як нетл│нний скарб -- не як золото чи ср│бло, а як
щось куди ц│нн│ше, куди варт│сн│ше в│д будь-яко┐ реч│, бо це --
знання Велико┐ Причини, Природи │ того, що вони обо║ зродили".
У кгипт│, Грец│┐, Вав│лон│ й ▓нд│┐ вта║мничен│
розм│рковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на
одкровення. Так П│фагор в│дкрив с│м нот у музиц│ │ "музику
сфер", ф│лософський сенс чисел │ кулясту форму Земл│. Так само
й Платон установив, що абстрактн│ │де┐ творять св│й власний
невидимий св│т. Одв│чну природу всесв│ту в│дкрив Геракл│т
Понт│йський. Б│льша частина грецько┐ ф│лософ│┐ бере початок з
кгипетських м│стер│й. П│фагор │ Платон навчалися у верховних
жерц│в кра┐ни на Н│л│.
▓ видатний │сторик античност│, Геродот, говорив про
м│стер│┐ з видимою повагою: "Я збер│гаю глибоке мовчання про ц│
м│стер│┐, з б│льш│стю яких я познайомився".
М│стер│┐ завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб
зберегти та║мн│ знання. Цей дивний звичай п│дтверджу║ Платон у
лист│ до Д│он│с│я Молодшого: "Я мушу писати тоб│ загадками,
щоб, коли мо║ послання буде перехоплене на земл│ чи на мор│,
його не зрозум│в той, хто його прочита║". Потайна символ│ка
Великих м│стер│й робила ┐хн║ вчення "незрозум│лим для дурн│в",
як казали вта║мничен│. Упродовж │стор│┐ ц│ вищ│ люди багато
слухали, мало говорили й активно д│яли.
"З найдавн│ших час│в │сну║ та║мний м│жнародний код
символ│в, яким користуються вта║мничен│, що мають ключ до цих
окультних доктрин. Ц│ знання дос│ ретельно обер│гають рел│г│йн│
братства в ▓нд│┐, Т│бет│, Кита┐, Монгол│┐ та Япон│┐" (В. 1.
Еванс-Вентц. Т│бетська книга смерт│.--Оксфорд, 1927).
Схоже, │снував пост│йний обм│н знаннями м│ж групами
вта║мничених Аз│┐ та Середземноморського басейну, попри велик│
в│дстан│, що ┐х розд│ляли. Це поясню║, чому вчення про
переродження раптово з'явля║ться в п│фагор│йц│в Кротони
(▓тал│я). Хоча його знали │ в кгипт│, не виключено, що його
прив│з з ▓нд│┐ саме П│фагор.
За Ц│цероном │ Верг│л│║м, м│стер│┐ виходили з доктрини
переродження │ вчили, що нещастя й лиха цього життя ║ спокутою
за вчинки й гр│хи минулого життя. Ця │дея могла бути запозичена
в ▓нд│┐, з якою Стародавня Грец│я та Рим п│дтримували культурн│
й торговельн│ зв'язки.
Допуск до Великих м│стер│й вимагав складних процедур, що
називалися │н│ц│ац│┐. З праць класичних автор│в в│домо, що п│д
час цих ритуал│в мали м│сце незвичайн│ явища. У "Федр│" Платон
так опису║ сво┐ враження: "Ми стали св│дками ц│л│сних, простих,
незм│нних │ благословенних вид│нь, що складалися з чистого
св│тла". Прокл (V ст.) дода║, що "боги прибирали р│зноман│тних
форм, постаючи в р│зних подобах, а │нколи нав│ть у вигляд│
безформного сяйва".
Сократ н│бито мусив визнати, що "т│, хто встановив
м│стер│┐, були людьми винятково ген│альними". Найосв│чен│ш│ уми
давнини -- П│ндар, Платон, Плутарх, Евр│п│д, Ар│стофан,
Ц│церон, Еп│ктет, Марк Аврел│й │ багато │нших -- дали найвищу
оц│нку м│стер│ям. Твори цих великих мислител│в засв│дчують ┐хню
глибоку повагу до м│стер│й. ▓сторична │стина поляга║ в тому, що
велика наука, глибок│ знання │ висока ф│лософ│я шк│л
║гипетських м│стер│й надихали найвидатн│ших представник│в
класично┐ епохи.
Найпоширен│шими з м│стер│й були м│стер│┐ ▓з│ди, Орфея,
Д│он│са, Елевса, Церери й М│три. ▓н│ц│ац│┐ в│дбувалися вноч│,
переважно в печерах, лаб│ринтах чи п│рам│дах. Виразно прозира║
косм│чний характер │ зм│ст Великих м│стер│й, що випливають з
основно┐ засади: Земля для людини лише м│сце вигнання, а
справжня ┐┐ оселя -- зоряний прост│р.
Цю всесв│тню асоц│ац│ю мудрец│в було створено на св│танку
цив│л│зац│┐, │ вона усп│шно зберегла давню мудр│сть упродовж
тисячол│ть. ▓снував т│сний зв'язок м│ж наукою, особливо
астроном│║ю, │ Великими м│стер│ями -- такий висновок
напрошу║ться з астроном│чно┐ символ│ки, вживано┐ в м│стер│ях.
Людство пост│йно стика║ться з примарою фанатизму й
забобон│в. Ц│ примари видаються г│дними уваги лише для тих, чий
погляд прикутий до них, │ для кого вони -- частка
психолог│чного багажу. Та для ум│в, що зводяться неад
посередн│стю мас, ц│ страх│ття неспроможн│ приховати сво║┐
справжньо┐ личини. Так вважають адепти │ ┐хн│ посл│довники.
Вважалося неможливим допускати нав│ть до Малих м│стер│й
ос│б сумн│вно┐ вдач│. Так, попри всю свою владу, │мператор
Нерон не зм│г бути присутн│м на елевсинських м│стер│ях п│сля
того, як стратив власну мат│р. ▓мператор Константин мусив
в│дмовитись в│д участ│ в таких самих м│стер│ях п│сля вбивства
одного сина Кр│спа, а тод│ й дружини Фаусти. А проте нав│ть
грецька церква виявилася менш нетерпимою, канон│зувавши його
п│сля смерт│! Ц│ │сторичн│ факти св│дчать, що учасник м│стер│й
мусив мати незаплямовану репутац│ю.
Вкрай важлив│ св│дчення наводять перш│ В│тц│ церкви.
Клемент Александр│йський (II ст.) писав, що вчення Великих
м│стер│й стосу║ться переважно Природи й Усесв│ту. "Тут
к│нчаються вс│ляк│ вказ│вки,-- пояснював в│н.-- Природа й ус│
явища стають видимими й зрозум│лими". М│стер│┐ були ближчими до
науки й ф│лософ│┐, ан│ж визнана рел│г│я, яка призначалася для
тих, чий │нтелект │ моральн│сть не досягли достатнього р│вня.
Вта║мниченому в│дкривалися знання, часто у вигляд│
символ│в чи криптограм, до яких прост│ смертн│ не мали ключа.
Через секретн│сть упродовж в│к│в год│ в│дтворити картину цих
давн│х │н│ц│ац│й. Ось що т│льки каже Луц│й Апулей (II ст.): "Не
сумн│ваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш д│знатися, що ж
сталося, коли я ув│йшов. Якби мен│ було дозволено сказати тоб│
про це, а тоб│ дозволено вислухати, то ти д│знався б про все;
але тод│ язик м│й постраждав би в│д надм│рно┐ балакучост│, а
тво┐ вуха -- в│д надм│рно┐ ц│кавост│".
Ц│ недомовки │нтригують, але не б│льше. Ф│лон
Александр│йський (I ст.) усе ж пов│домля║ нам, що "м│стер│┐
розкривали та║мниц│ Природи".
З давн│х │сторичних пов│домлень виплива║, що школи
м│стер│й не лише в│дкривали оч│ на найвище "Я" │ п│дносили
людину до р│вня косм│чно┐ св│домост│, а й давали ┐й науков│
вказ│вки й дан│ про нев│дому │стор│ю людства. Доказ цього
знаходимо в "Т│ме┐" Платона, де Солон заявля║, що ║гипетськ│
жерц│ розпов│ли йому про хронолог│ю, започатковану в дев'ятому
тисячол│тт│ до його епохи. Це дозволя║ припустити, що в
Давньому кгипт│ │снували арх│ви, що охоплювали значн│ пер│оди
│стор│┐.
Так зван│ маги, або Мудрец│ Сходу, поза сумн│вом, входили
до всесв│тньо┐ школи м│стер│й. Святий Жером (IV ст.) визнача║
┐х як "Учител│в, що розм│рковують про Всесв│т" │ припису║ ┐м
глибоке знання астролог│┐. Питання про маг│в було в теолог│┐
досить лоск│тливим │ суперечливим. Найпершими знали про
пришестя Христа ангельськ│ в│сники, як│ з'явилися перед Йосифом
│ Д│вою Мар│║ю. Цих трьох (чи й б│льше) Мудрец│в хтось
попередив про майбутн║ народження ▓суса, │накше вони б не
залишили сво║┐ далеко┐ кра┐ни за к│лька м│сяц│в до оч│кувано┐
под│┐. Нав│ть кращ│ тогочасн│ астрологи не могли передбачити
точно, де й коли у св│т прийде мес│я. Лише дар передбачення м│г
привести маг│в до Палестини. Теологи вважають спекуляц│ями
вс│ляк│ розумування про природу Зор│ В│фле║мсько┐. Якщо вважати
в│рог│дним розпов│дь про святого Матв│я, то зоря та не могла
бути планетою, з│ркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася
по небу. З │ншого боку, той рух був надто пов│льним як для
метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою,
якою волод│ли маги?
Цю та║мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь │де
в│д маг│в: "Що ж то за з│рка вела маг│в? Безумовно, то було
вел│ння Братства: прив│тати ▓суса, вберегти нужденну с│м'ю │
принести ┐й якийсь прожиток. Ми йшли по Земл│, не знаючи
достеменного м│сця. Вказ│вки Тераф│ма направляли │ вели нас
день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного
сл│ду житла. Чи м│г хто-небудь отримати чудо такого небаченого
попередження серед посл│ду верблюд│в │ рев│ння в│слюк│в?"
Мудрец│ мусили бути пров│щен│ про народження ▓суса, якщо
вирушили в тривалу подорож, коли Мар│я була ваг│тна. То зв│дки
ж прийшли маги? Хто послав ┐х? ▓ куди вони п│шли пот│м? Ц│
питання, схоже, залишаються без в│дпов│д│, та принаймн│
знаменний факт, що вони знали про грядущу под│ю, ┐хн║ знання
про зор│, ┐хн║ волод│ння паранормальними зд│бностями, як│
проявилися в попередженн│, що явилося ув│ сн│, п│дтверджу║
Новий Зав│т.
кврейський │сторик Ф│лон Александр│йський (30 р. до н.
е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за │нших визначив слово "маг",
бо був сучасником ▓суса: "Маги були святими людьми, що
тримались осторонь усього земного, споглядали божественн│
доброчесност│ │ розум│лися на сутност│ бог│в та дух│в. Вони усе
життя п│дтримували пост│йний зв'язок │з цими невидимими
│стотами, а також посвячували │нших у сво┐ та║мниц│".
Це пояснення, певно ж, куди ц│нн│ше, н│ж ус│ церковн│
тлумачення слова "маг", бо його да║ вчений епохи ▓суса. За
Ф│лоном, маги були не лише прийшлими з Перс│┐ астрологами, про
що мовлять теолог│чн│ джерела, а й великими вта║мниченими. До
всього, це │сторичне св│дчення да║ зрозум│ти, що маги належали
до м│стичного Братства.
Якими ж були │деали й засади цього давнього братства та
його посл│довник│в, що │ сьогодн│ провадять Велик│ м│стер│┐? На
це запитання досить ч│тко в│дпов│да║ англ│йський автор Уолтер
Оуен: "Члени Братства н│ всемогутн│, н│ деспотичн│. В│льна
воля, ця суть особистост│ людини -- недоторканна. Вони лише
впливають, спонукують, переконують, стримують. ┐хн║ знаряддя --
закони природи, а матер│ал, з яким вони працюють,-- це бажання,
себелюбство, над│┐, страхи, сумн│ви, пристраст│, антипат│┐ │
ненависть, як│ ще залишаються │деалами Театру, Барлогу, Ринку й
Племен│, воля яких -- це "брутальний │мпульс" патолог│чних
схильностей, що в духовному розум│нн│ не набагато перевищують
спонуки мисливц│в за мамутами. Люди, св│дом│сть яких в│дкрита,
сп│впрацюють │з ними, але ┐х вкрай обмаль. Вони випускники
Ун│верситету Людяност│".
В ▓нд│┐ ще збереглася традиц│я ос│б, що зак│нчили
Ун│верситет Людяност│; ┐х там називають р│ш│. Давн│й трактат
"Аватаншака-сутра" св│дчить, що з початку цив│л│зац│┐ людство
зм│шало │стину й брехню. Тод│ була створена вища система знань
алая-в│джняна. Але хто волод│║ цими знаннями? Давн│ тексти
в│дпов│дають: "Велик│ Вчител│ Г│мала┐в". Доктор Еванс-Вентц,
в│домий сходознавець, так визнача║ ┐хн│ ц│л│ й д│яльн│сть:
"Невидим│ для звичайних людей, ц│ │стоти видим│ для пророк│в │
чистим серцем можуть сп│лкуватися з ними. Як мовчазна сторожа
вони з божественним сп│вчуттям споглядатимуть з Г│малайських
в│дрог│в на Землю, поки н│ч кал│юги завершить свою довгу путь й
настане День Пробудження над ус│ма народами".
Зг│дно з "Веданта-сарою", │стинним учителем, або гуру, ║
людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудрост│ обтяла г│лки й
корен│ дерева зла, яка св│тлом розуму розв│яла щ│льну темряву
неуцтва, в яку поринуло людство.
М│стики Заходу також знали про │снування цих маг│в. Один
│з них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у сво┐х
"Викриттях маг│┐": "Вони живуть у р│зних м│сцях Земл│. Хто в
квроп│, хто в Африц│, але ┐х пов'язу║ гармон│я душ, тому вони
-- одне ц│ле. Вони розум│ють один одного, хоч │ розмовляють
р│зними мовами, бо мова мудрец│в -- духовне сприйняття". В
│нш│й книз│ цей самий автор каже, що ця "Школа Мудрост│"
схована в│д св│ту │ п│дляга║ лише божественному урядуванню.
Нема н│чого неймов│рного в припущенн│, що в минулому
мудрец│ й провидц│ об'║дналися в пост│йне сп│втовариство, аби
протид│яти нев│гластву й посередност│, властивих масам, та ще
нетерпимост│ │снуючих культ│в. Думати не так, як б│льш│сть --
завжди вкрай ризиковано, бо служител│ │дол│в зла завжди
нетерпим│ до см│ливц│в, що здатн│ виявляти б│льшу мудр│сть,
ан│ж вони сам│. Ось чому в давн│ часи осв│чен│ люди
об'║днувалися в групи, щоб займатися ф│лософськими й науковими
розробками й уникнути протид│┐ зовн│шн│х сил. ▓нод│ в сво┐х
кра┐нах вони опинялися в лон│ пан│вно┐ рел│г│┐, належали до ┐┐
ел│ти. ▓нод│ д│яли поза цими межами, зовс│м нев│дом│ для
невта║мничених.
Школи м│стер│й кгипту, ▓нд│┐, Грец│┐, Китаю та │нших кра┐н
античност│ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як
пов│домляють класичн│ │сторики й письменники, давн│ тексти --
учасники Великих м│стер│й були людьми широких погляд│в, високо┐
морал│ │ глибоко┐ св│домост│. Вони вивчали не лише людину, а й
усесв│т, де людина склада║ лише м│зерну частку. М│ж ус│ма
центрами св│ту │снував зв'язок, │ коли якась цив│л│зац│я мала
отримати поштовх, то │нш│ г│лки цього всесв│тнього Братства
в│дразу сприяли цьому. Цим поясню║ться швидке, неспод│ване
виникнення нових │дей за певних │сторичних пер│од│в │ докор│нн│
зм│ни, як│ вони викликали.
Поява християнства -- приклад ц│║┐ вражаючо┐ роботи
м│стер│й, що ведеться у св│т│ за певним планом. Йому не змогли
завадити зусилля ессен│в, що вчили християнству до
християнства, або, навпаки, зводили його до догматично┐ рел│г│┐
й оволод│ння сучасною наукою. ▓ нав│ть якщо деяк│ з нам│р│в
Мудрец│в випадково зазнавали невдач│, бо не було узгодженост│
мас, навряд чи варто сумн│ватися, що сам│ ц│ задуми були
чудов│, бо похопили в│д тих хто волод│в глибокою мудр│стю,
збереженою у в│ках │ тисячол│ттях. Легендарн│ махатми Г│мала┐в
- це не усам│тнен│ посвятники, а члени Братства за духовне
в│дродження людства. Зрештою, саме в цьому │ поляга║ суть в│ри
народ│в ▓нд│┐ й Т│бету.
Стало вже звичним вважати м│ф гарним, але неправдивим
уявленням перв│сних народ│в про походження св│ту й людини. Це
слушно лише до певно┐ м│ри. Однак ║ м│фи, як│ розпов│дають про
легендарн│ м│ста й легендарних геро┐в. Але усна й писемна
традиц│я зна║ чимало випадк│в, коли ц│ м│фи виявлялися правдою.
Коли Генр│х Шл│ман заявив, що в│рить Гомеров│й "▓л│ад│" │
вируша║ на пошуки легендарно┐ Тро┐, вчен│ кола п│дняли його
насм│х, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А Шл│ман в│дкрив
не одну, а ц│лих дев'ять Трой -- одна на одн│й, поглинутих
землею! В│н знайшов │нкрустован│ слоновою к│сткою шкатулки,
повн│ золотих браслет│в, чаш, сережок -- щедра винагорода за
його першопрох│дництво в археолог│┐!
Згодом Шл│ман вир│шив повторити шлях Агамемнона, переможця
Тро┐, назад до Грец│┐. Досл│дник прагнув знайти т│ в│йськов│
трофе┐, що ┐х греки захопили в переможеному м│ст│. Отак Шл│ман
потрапив до М│кен, де й в│дкопав ц│л│ скарби золотих │ ср│бних
речей. ▓ хоча вони належали не Агамемнону, а │ншому царев│,
Шл│ман дов│в реальн│сть стародавньо┐ легенди про Трою. Його
досл│дження остаточно революц│он│зували │стор│ю й археолог│ю.
Артур Еванс │ соб│ допустив рац│ональне зерно в легенд│
про кр│тського М│нотавра. Його розкопки в│дкрили св│тов│
велетенський палац царя М│носа, з яким тепер захоплено
знайомляться тисяч│ турист│в, що при┐здять на Кр│т.
Вав│лонськ│ таблички й п│зн│ш│ тексти Б│бл│┐ опов│дають
про Вав│лонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей в│дкопав м│сто
в Месопотам│┐ │ в│дкрив там давн│й з│ккурат. ▓ ще один м│ф
став, │сторичним фактом.
Вчен│ й хрон│сти Стародавнього Китаю з винятковою точн│стю
ф│ксували астроном│чн│ явища, так│ як сонячн│ плями, нов│
з│рки, комети тощо. Така ж точн│сть властива │ ┐хн│м │сторичним
записам, нав│ть коли зда║ться, що в них просто неймов│рн│
факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський │сторик
в│дмовився всупереч │стин│ прославляти свого │мператора │ за це
був страчений.
Зг│дно з найдавн│шими китайськими текстами, Ну │ Куа,
аз│атськ│ прототипи Адама та кви, народилися в горах Куньлуня в
пустельному район│ Центрально┐ Аз│┐. Важко збагнути, чому
китайський Едем розташувався в такому малопридатному м│сц│. А
проте ║ дан│, що в далек│ часи пустеля Гоб│, можливо, була
внутр│шньою водоймою серед родючих земель. Тод│ ц│лком
правом│рно, що китайц│ мусили оселити перших людей на Земл│ в
пров│нц│┐ Шаньдун чи в долин│ р│ки Янцзи. Це пов│р'я ма║
глибоке кор│ння й пост│йно повторю║ться в хрон│ках │ текстах
П│днебесно┐ │мпер│┐.
Величний Куньлунь, вершини якого вкривають л│д │ сн│г, у
китайськ│й м│фолог│┐ вважався оселею Безсмертних. Аз│атським
Ол│мпом правила С│-ван-му, Мати-володарка Заходу. Китайськ│
вчен│ не можуть пояснити, чому ┐хн│й Ол│мп знаходиться так
далеко в│д власне Китаю. До недавнього часу мало який кита║ць
наважувався на подорож у цю в│ддалену малонаселену пров│нц│ю,
де жили вороже настро║н│ до них т│бетц│ й монголи. Чи можна
в│рог│дно пояснити цю легенду?
Дев'ятиповерховий палац С│-ван-му, за описами, був з
чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло
персикове дерево Безсмертя. Воно цв│те й родить лише раз на
ш│сть тисяч рок│в. Т│льки найрозумн│ш│ та найморальн│ш│
чолов│ки й ж│нки могли споживати ц│ чудесн│ фрукти, що
обер│гають в│д смерт│ │ дають в│чну молод│сть. Чар│вна музика
повнила палац, а його мешканц│ пили ел│ксир молодост│ з
водограю в│чного життя. Так запевняють китайськ│ опов│дач│.
У цьому г│рському масив│, зг│дно з легендою, лежить
прекрасна долина, захищена в│д стужних в│тр│в. Для того, хто
добувався долини, колесо перероджень зупиня║ться, │ вони
досягають н│рвани -- кажуть п│вн│чн│ буддисти. С│-ван-му ма║ ще
│нше │м'я -- ┐┐ називають Гуань│нь, або богинею милосердя. У
Кита┐ та Япон│┐ ┐┐ часто зображають тисячорукою │ тисячоокою,
що ма║ символ│зувати ┐┐ прагнення допомогти людству. Гуань│нь
│нод│ називають "Та, що дослуха║ться до крику Св│ту", "Богиня,
що зверта║ погляд на Св│т", "Милосердна захисниця". Для
буддист│в вона -- подруга Авалок│тешвари, саме вона дала
людству молитву серця "Ом ман│ падме хум ("О ти, скарбе в
лотос│)". У Т│бет│ й Непал│ ┐┐ часто називають Б│лою Тарою, або
Долмою.
Китайц│ кажуть, що пом│чники С│-ван-му довершен│ │стоти,
як│ не стар│ють │ не вмирають. Вони сповнен│ мудрост│ й м│ц│,
допомагають Золот│й Матер│ в ┐┐ гуманн│й д│яльност│.
Вважа║ться, що Безсмертн│ здатн│ мандрувати сво║ю волею по
Всесв│ту, з одного св│ту в │нший │ нав│ть жити на в│ддалених
з│рках. Досить дивна концепц│я як для давнини, бо вона, по
сут│, в│дтворю║ сучасну │дею косм│чних мандр│в. З │ншого боку,
якщо ця концепц│я -- проекц│я розуму на далеку косм│чну
систему, то не менш дивно, що стародавн│ китайц│ взагал│ могли
уявити соб│ таку можлив│сть, оск│льки в ┐хню епоху н│що не
св│дчило про безконечн│сть космосу.
Стародавн│ книги П│днебесно┐ описують легендарну епоху
Син│в Неба, що з'явились як зичлив│ нос│┐ культури в третьому
тисячол│тт│ до ново┐ ери. Саме тод│ мали м│сце дивн│
астроном│чн│ явища, як, скаж│мо, пад│ння велико┐ з│рки на
Остр│в Кв│т│в, що його радянський ф│лолог 1. Лисевич розм│щу║ в
пустел│ Гоб│ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11).
Радянський учений вважа║, що цей м│ф в│дбива║ д│йсний
спуск на св│танку │стор│┐ косм│чного корабля з │нопланетними
посланцями в Центральн│й Аз│┐. Ця легенда з│ старовинного
китайського тексту ста║ ще б│льш значущою, коли ми взна║мо про
Б│лий Остр│в, де перебували безсмертн│ йоги, про яких згадують
│нд│йськ│ джерела.
Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий
мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. │
написав класичну книгу "Дао де цз│н", основу даосизму, як
вважають, наприк│нц│ свого довгого життя полишив Центральний
Китай │ подався в кра┐ну С│-ван-му. ▓ сьогодн│ │сну║ безл│ч
статуеток великого мудреця, що на спин│ буйвола вируша║ у
легендарну кра┐ну на Заход│. Можливо, це поясню║, чому жоден
китайський │сторик не зна║, де │ коли помер цей уславлений
мудрець.
З │сторичних запис│в виплива║, що не лише Лао-цзи вирушав
у подорож до далекого Куньлуня через Гоб│. Зг│дно з
давньокитайськими джерелами, │мператор Му з династ│┐ Чжоу
(1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що
удосто┐вся ауд│║нц│┐ в богин│ С│-вань-му на берез│
Яшмового озера в горах Куньлуня. ▓нша хрон│ка опов│да║ про
раптову появу богин│ Заходу в палац│ │мператора Ву-Т│ з
династ│┐ Хань (140--86 рр. до н.е.).
Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III стор│ччя, пише про
власн│ ф│лософськ│ в│дкриття. В│н п│дкреслю║, що та║мне знання
н│коли не було доступним для просто ц│кавих з-посеред осв│чених
людей цього гр│шного св│ту, │ каже, що потр│бно знестися над
Землею, аби зрозум│ти це вчення. Кр│м того, в│н знав, де
знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з
царства божественно┐ володарки Заходу.
Протягом стол│ть легенду про землю Матер│-володарки
Заходу, де перебувають велети духу, пост│йно повторюють
китайськ│ автори. А чи не алегор│я це │зольовано┐ м│сцини в
Центральн│й Аз│┐, де живуть досконал│ люди? Вивчення │стор│┐ │
л│тератури Китаю справд│ допуска║ таку можлив│сть.
Арх│ви Ват│кану збер│гають чимало донесень католицьких
м│с│онер│в про та║мнич│ депутац│┐ за останн│ п│втори сотн│
рок│в, що ┐х в│дправляли китайськ│ │мператори до Дух│в г│р.
Вважалося, що ц│ загадков│ │стоти мешкають у Наньшан│ або горах
Куньлунь. пх описують як таких, що мають щ│льне видиме т│ло,
проте без плот│ та кров│. Чи не ║ вони штучними надлюдьми з
кристал│зовано┐ матер│┐, │накше кажучи -- богами, породженими
духом? ▓нд│йськ│ тексти також говорять про можливост│, що ними
волод│ють божественн│ │стоти,-- ставати важчими й щ│льн│шими,
чи, навпаки, легшими й еф│рн│шими.
Про цю загадку пов│домля║ │ ║пископ Делаплас у сво┐х
"Анналах поширення в│ри", опубл│кованих понад сто рок│в тому.
Депутац│┐ виряджалися з Пек│на │мператором, як правило, в
кризов│ роки, коли в│н вагався прийняти остаточне р│шення.
Хрон│ки, що описують ц│ посольства мандарин│в │ священик│в
двору │мператора П│днебесно┐ до Ген│┐в г│р, читаються б│льш н│ж
дивно. Кого спод│валися зустр│ти посланц│ │мператора на
сн│гових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за
недосяжним. Частка правди, певно, схована м│ж рядк│в цих
│сторичних документ│в. Якщо це так, то фантастичн│, поетично
прикрашен│ описи палацу С│-ван-му в кра┐н│ Безсмертних можуть
виявитися такою ж реальн│стю, як │ описи Палацу Неба в Пек│н│.
В III │ II ст. до н. е. китайськ│ │мператори посилали
велик│, добре споряджен│ експедиц│┐ углиб Центрально┐ Аз│┐ --
шукати схованих в│д св│ту Безсмертних │ Царицю-Мат│р Заходу.
Щоб зрозум│ти в│дрегульован│сть державно┐ машини Давнього Китаю
│ точн│сть запис│в пп чиновник│в, наведемо такий приклад з
життя П│днебесно┐: за переписом 1--II вв. н. е., в Кита┐ жило
59 594 978 громадян. ▓ якщо записи про │мператорськ│ депутац│┐
в Долину Безсмертних удв│ч│ переб│льшен│, усе ж вони
заслуговують на пильну увагу.
Китайський пантеон мав ч│тку │║рарх│ю бог│в, нап│вбог│в │
смертних. Скаж│мо, Ц│нь-жень був чолов│ком, що випив ел│ксир
безсмертя й п│шов у гори. Саме │м'я Ц│нь-жень означа║ "горець".
Зах│дний Рай, що називався С│ Т│║н, був м│сцем, де осяян│
душ│ уникали колеса перероджень. Це кра┐на розкош│в │
блаженства. У м│сцевих в│руваннях С│-ван-му, Цариця-Мати
Заходу, часто ототожню║ться з Гуань│нь, богинею милосердя, а
також з Авалок│тешварою Милосердним. Попри р│зн│ │мена й
атрибути цих божеств, Зах│дний Китай з його високими горами
вважа║ться м│сцем Добра │ Мудрост│.
Даосисти в│рять в │снування кра┐ни Тебу, найпрекрасн│шо┐ в
св│т│, заховано┐ м│ж Сичуанем │ Т│бетом, де сн│гов│ хребти
оточують вузьк│ долини з стр│мкими потоками й водоспадами. В
святому м│сц│ Безсмертних ф│зичний св│т стика║ться з невидимою
реальн│стю бог│в, │ т│, кому випало щастя потрапити туди,
живуть одночасно в двох св│тах -- матер│альному │ духовному.
Вони мають довершен│ т│ла │ найчист│ш│, найблагородн│ш│ душ│.
Окрем│ детал│ цих китайських легенд вражають конкретн│стю.
Це вта║мничене м│сце населяють │стоти, доти звичайн│ чолов│ки й
ж│нки. Вони досягли священно┐ кра┐ни завдяки сво║му духовному
злету. Б│льше того, туди й сьогодн│ може попасти г│дний щукач
правди, якщо в│н подола║ в соб│ его┐стичн│ нахили.
Так вигляда║ ця в│кова традиц│я Китаю, що виклика║
благогов│ння у його великих ф│лософ│в. Ця давня в│ра в
│снування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який,
зв│сно, численн│ покол│ння прикрасили вс│лякими подробицями.
Якщо мудрец│ об'║днались │ створили в давн│ часи центр в
пустельн│й частин│ Аз│┐, тод│ м│ф про Безсмертних ста║
зрозум│лим, ┐хня доктрина може бути спадком яко┐сь зникло┐
цив│л│зац│┐. ▓ хоча самих мудрец│в може бути зовс│м небагато,
важлив│сть ┐х Давнього Знання важко переоц│нити.
Реальн│сть ц│║┐ обител│ охоронц│в давньо┐ традиц│┐ стане
ще в│дчутн│шою, коли уважно ознайомитися з │сторичними
хрон│ками │ пов│домленнями досл│дник│в Аз│┐.
Народи ▓нд│┐, як │ Китаю, в│рять, що │сну║ обитель
досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа.
"Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопед│я "Вачаспатья"
розм│щують цю обитель на п│вн│чних схилах Г│мала┐в, тобто в
Т│бет│. Легендарна земля Ар'яварша, зв│дки │ндуси чекають появи
майбутнього спасителя Кальк│, м│ститься на п│вн│ч в│д гори
Кайласа в Зах│дному Т│бет│. Вважа║ться, що Долина посвячення
Будди розташована саме там.
Зг│дно з "Курма-пураноюо, колись у п│вн│чному мор│ │снував
остр│в Шветадв│па, або Б│лий остр│в, де жили велик│ Йоги.
Вважа║ться, що пустеля Гоб│-- дно цього давнього моря, а остр│в
сьогодн│ -- масив високих г│р, пор│заних глибокими долинами.
Ц│лком │мов│рно, що Мудр│ Йоги ще живуть у цьому район│,
захованому серед г│рських лаб│ринт│в Аз│┐.
Пуран│чна л│тература змальову║ остр│в Шамбалу,
розташований посеред нектарного озера, з палацами │ розк│шною
зеленню. Потрапити на цей остр│в можна лише тод│, коли "золотий
птах" перенесе вас туди на сво┐х крилах.
У т│бетських рукописах цей та║мничий центр назива║ться ще
"Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський
║зу┐т-м│с│онер, п│дтверджу║ │снування ц│║┐ "знаменито┐ кра┐ни"
в сво┐х зв│тах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись
у цьому, бо двадцять три роки в│н прожив у Ш│гадзе, де й помер
1650 року. Лами так поважали цього священика, що нав│ть
запропонували провести його в це пота║мне м│сце -- П│вн│чну
Шамбалу. Оск│льки на п│вн│ч в│д Бенаресу в ▓нд│┐ ║ м│сто п│д
назвою Шамбала, то м│сцезнаходження Просв│тлених за Г│малаями
називають П│вн│чною, або Чанг-Шамбалою.
Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою
думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших
картах назива║ться Великою Тартар│║ю". Ц│ два м│с│онери першими
з ║вропейц│в подали документован│ пов│домлення про Шамбалу.
Княз│вство Шамбала позначено й на карт│ XVII стол│ття,
видан│й католицькими властями в Антверпен│. Угорський ф│лолог
Ксома де Корос, що пров│в чотири роки в будд│йському монастир│
в Т│бет│ (1827--1830 рр.), географ│чно розташову║ Шамбалу м│ж
45░ │ 50░ п│вн│чно┐ широти за Сирдар'║ю.
У 60-│ роки т│бетськ│ ем│гранти в ▓нд│┐ переклали й видали
чимало книг з давньо┐ т│бетсько┐ рел│г│┐ Бон. Одна │з цих
священних книг м│стить карту, де позначено багато стародавн│х
кра┐н, таких як Перс│я, Бактр│я, Вав│лон, ▓удея та кгипет.
Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал",
1969, No 3). ▓ серед кра┐н, вказаних на ц│й карт│, ║ Шамбала, з
позначкою, що тут зародилася рел│г│я Бон. Таким чином, давн│сть
ц│║┐ географ│чно┐ карти п│дтверджу║ давн│й переказ, пов'язаний
│з Шамбалою.
Близько п│встол│ття тому н│мецький ф│лолог А. X. Франке не
сумн│вався, коли вказував саме цей район у сво┐х публ│кац│ях.
В│н нав│ть писав, що реальн│сть Шамбали наст│льки жива в його
пров│дник│в, що п│д час мандр│в по Аз│┐ вони │нод│ в│дмовлялись
│ти маршрутом, нам│ченим його експедиц│║ю. А йшли │ншим, щоб не
порушити священних кордон│в заборонено┐ територ│┐.
Под│бн│ випадки понад сто рок│в тому описував │ рос│йський
мандр│вник М. М. Пржевальський. Ось як в│н пише щодо Шамбали:
"▓нша дуже й дуже ц│кава легенда стосу║ться Шамбал│нга --
острова в далекому п│вн│чному мор│. Там багато золота, а
пшениця неймов│рно┐ висоти. В т│й кра┐н│ не знають злидн│в;
справд│, молоко й мед течуть у Шамбал│нгу".
Р│дк│сн│ т│бетськ│ прапори, як │ зображений у ц│й книз│,
в│дтворюють м│сто Шамбалу. На них воно в центр│ оази, оточено┐
к│льцями г│р з│ сн│говими вершинами. Води р│ки чи озера
омивають священну землю. Цим поясню║ться одна з назв царства
бог│в -- Остр│в Шамбала.
Внасл│док систематичних досл│джень │тал│йський т│бетолог
Джузеппе Тучч│ розм│щу║ кра┐ну Шамбалу в басейн│ р│ки Тарим, що
бере початок у г│рському масив│ Алтин Таг (Д. Тучч│. Т│бетськ│
кольоров│ суво┐. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи т│бетськ│
манускрипти, професор Тучч│ виявив, що з незапам'ятних час│в
династ│я мудрих правител│в небесного походження правила
царством Шамбала, │ саме в│д них започаткувалася калачакра --
м│стична наука езотеричного буддизму.
"Ганжур" (книга VII) мовить про цю кра┐ну Шамбалу на
П│вноч│. ▓ справд│, одна з книг "Ганжура" м│стить нав│ть текст,
що вважа║ться коп│║ю рукопису, отриманого безпосередньо з
Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймов│рно довга:
"Бгагаван-вайдхара-пан│-губ'я-бг│дешатантрараджа".
"Данжур" (Калапар-югпа) окреслю║ меж│ шляху, що веде в
Шамбалу, тод│ як "Блакитн│ Аннали" згадують про "духовний палац
П│вн│чно┐ Шамбали". З│бран│ докупи, як частини моза┐ки, ц│
стор│нки дають опис обител│, що вважалася просто м│фом. Але не
забуваймо про Трою, в│дкриту Шл│маном! ▓ Шамбала може виявитися
другою Тро║ю.
Сл│д зазначити, що доктрина Шамбали т│сно пов'язана з
монастирем Таш│ Лхунпо, заснованим 1447 року неподал│к в│д
Ш│гадзе. До захоплення мао┐стами Т│бету цей лама┐стський
монастир м│стив храми, учбов│ класи й прим│щення для чотирьох
тисяч ченц│в, що св│дчить про його значн│ розм│ри.
1923 року шостий Панчен, або Таш│ Лама (Панчен --
скорочення в│д Панд│т Чен-по, "Великий вчений"), глава
т│бетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величн│й
монастирськ│й цитадел│ Тат│ Лхунпо, мусив з пол│тичних мотив│в
ем│грувати в Китай. Його мали за ║диного верховного ламу в
Т│бет│, що мав право "давати перепустку" до Шамбали
найдостойн│шим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це
про нього сер Чарлз Белл, експерт з т│бетських питань, якось
висловився: "Добре, що. в Т│бет│ ║ така людина". Його
об│знан│сть в окультних науках була загальнов│домою, а про його
чудеса ходили легенди. Скаж│мо, коли 1915 року в│н заклав храм
для велетенсько┐ стату┐ Майтрей┐, грядущого Будди, у вс│й
долин│ Цзангпо з│брали небувалий врожай. ▓ навпаки, коли 1923
року Панчен-лама полишив Т│бет, страх│тлив│ сн│гопади
обрушилися на кра┐ну, вигублюючи народ.
Коли Панчен-лама в│дв│дував ▓нд│ю, в нього поц│кавились,
чи правда, н│бито в т│бетських лам винятков│ псих│чн│
можливост│. Його свят│йшество лише мовчки посм│хнувся на це, а
тод│ зненацька мов розтанув. Ус│ спроби знайти його виявилися
марними. Лише одного гостя, що прийшов п│зн│ше, вразило
незвичайне видовище: Панчен-лама сид│в у садку п│д деревом, тим
часом як │нд│йськ│ господар│ ходили довкола нього й не бачили.
У сво┐й книз│ "Тварини, люди й боги" доктор Ферд│нанд
Оссендовський посила║ться на монгольського Тушегун-ламу, який
розпов│в йому про чудеса, що ┐х творив Панчен-лама, коли лампи
й св│чки в храмах сам│ по соб│ запалювались, а зображення на
танках (рел│г│йних стягах) промовляли й в│щували.
П│сля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох м│стах були
орган│зован│ вражаюч│ процес│┐. П│дл│тком я бачив його
свят│йшество на одн│й з урочистостей │ дос│ пам'ятаю монотонний
сп│в ченц│в │ дзеленчання дзв│ночк│в на тл│ автомоб│л│в, рикш
та велосипед│в. Мо║ тривале життя на Далекому Сход│ неабияк
допомогло мен│ збагнути дух Сходу. А без цього досв│ду я │ не
брався б за цю книгу.
Професор Микола Рер│х, якого я вважав сво┐м учителем,
в│дколи зустр│в його в Шанха┐ 1935 року, пише в "Серц│ Аз│┐":
"Якщо ви хочете збагнути Аз│ю │ щоб вас у н│й прийняли як
бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященн│ше слово:
Шамбала!" Олександра Дев│д-Н│л, що прожила багато рок│в у
Т│бет│, й соб│ згаду║ Шамбалу у книз│ "Надлюдське життя Гесера
з Л│нга".
Торкаючися теми, що перебува║ на меж│ │стор│┐ та легенди,
в│дчутного на дотик │ нев│дчутного, │стотно уточнити джерела,
на як│ я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це досл│дження
переважно грунту║ться на буддистських книгах махаяни. Проте
досл│дження не обмежу║ться т│бетським буддизмом, виявляючи
паралельн│ традиц│┐ не лише в аз│атських, таких як ▓нд│я та
Китай, а й у ║вропейських кра┐нах.
На книгах │ картинах Миколи Рер│ха я перев│ряв
правильн│сть сво┐х висновк│в. Прац│ його сина Юр│я Рер│ха,
сходознавця, що ск│нчив Гарвард │ Сорбонну, допомогли мен│
з'ясувати чимало сумн│вних питань. Твори й листи Олени Рер│х,
учениц│ г│малайських учител│в, також неабияк прислужилися мен│.
Родина Рер│х│в жила в г│малайськ│й долин│ Кулу, б│ля кордону
Зах│дного Т│бету. ▓ я певний час мешкав у ц│й долин│.
Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", Рер│хи
служили посередниками Мудрецю Сходу, в│домому як махатма Мор'я,
якого за сотню рок│в до того вперше згадувала О. П. Блаватська.
Цей Г│малайський Учитель створив сер│ю книг з "Агн│йоги",
Йоги вогню. Одна з книг ма║ поетичну к│нц│вку, яка розкрива║,
де перебува║ цей пров│сник Давньо┐ Мудрост│: "Дано в долин│
Брахмапутри, яка бере св│й початок з Озера Великих Наг│в".
Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощ│в для
ф│лолога Юр│я Рер│ха.
Так зван│ "Листи Махатм" до А. П. С│ннетта, писан│
наприк│нц│ минулого стол│ття, ║ ще одним першоджерелом, що
прямо виходить │з замкнутого кола Мудрец│в Сходу.
Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання
махатм В одному з лист│ С│ннетту 1881 року, великий махатма
Мор'я так опису║ та║мний край: "У певн│й м│сцевост│, про яку не
кажуть абикому, ║ ущелина з легким м│стком через не┐, сплетеним
│з рослинних волокон. Внизу виру║ бурхливий пот│к. Найсм│лив│ш│
ваш│ альп│н│сти навряд чи наважаться перейти по тому м│стку --
в│н вида║ться ветхим │ нем│цним, як павутина. Проте насправд│
це не так, │ той, хто наважиться, потрапить у долину небачено┐
краси, в одне з наших м│сць, до к│лькох │з нас, про кого н│чого
не в│дають ║вропейськ│ географи. На в│дстан│ кидка каменю в│д
старого лама┐стського монастиря сто┐ть стародавня башта, надра
яко┐ породили не одне покол│ння бод│сатв".
У "Дороз│ до Шамбали", р│дк│сн│й т│бетськ│й книз│ XVIII
стол│ття, трет│й Панчен-лама пише, що царство Шамбала
розташоване в г│рському район│, захищеному з ус│х бок│в
могутн│ми засн│женими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко
поважав Джордж Богль │з Ост-│ндсько┐ компан│┐; в│н був першим
британцем, що проник у Т│бет. Книга, перекладена на н│мецьку
професором А. Грюнведелем, м│стить довгий перел│к географ│чних
м│сць │ назв лама┐стських монастир│в, умисне так переплутаних,
що лише вкрай ерудован│ т│бетськ│ вчен│, добр│ знавц│ давн│х │
сучасних назв м│сцевостей, здатн│ розв'язати цю шараду й
означити на сво┐х картах шлях до Шамбали. Але закон залиша║ться
той самий: "Небажаний не д│йде!" Лише той, хто чув клич
"Калаг│я│", посланий "в│тром" чи телепатично Великими
Учителями, може спод│ватися, що усп│шно досягне Долини
Наймудр│ших на земл│.
Микола Рер│х розпов│да║ про одного сиб│рського ламу, що
мусив повзти вузькою п│дземною галере║ю, аби втрапити в
священну м│сцину. В│н пише також про т│бетськ│ надгробки, що
вказували меж│ заборонено┐ земл│.
"Ламо! У Турфан│ й Туркестан│ нам показували печери з
довгими недосл│дженими переходами. Чи можна д│йти до ашрам│в
(святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав Рер│х п│д час
сво║┐ експедиц│┐. Лами пояснили йому, що свят│ люди не бажають,
аби ┐х турбували досл│дники чи просто ┤аволови, тому ┐хня
територ│я вс│ляко захищена. На перешкод│ нав│ть ста║ ст│на
отруйних газ│в, що струменить │з тр│щин у земл│. В│домо, що
тварини й люди, наблизившись до певних м│сць, починають
труситися, мовби ┐х б'ють невидим│ промен│.
Мешканц│ цих комун │ сам│ п│дтверджують, що н│хто не
пройде до них без дозволу: "Ви вже чули в│д мандр│вник│в,
вартих дов│ри, як │нод│ пров│дники в│дмовляються вести ┐х у
певному напрямку. Вони вол│ють краще вмерти, ан│ж. провести вас
дал│. Це справд│ так. Пров│дники перебувають п│д нашим
психолог│чним впливом. Та коли все ж якийсь необачний
мандр│вник ступить на цей заборонений шлях, то тод│ перед ним
загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо
град кам│ння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне
сво║┐ мети".
Цей захисний кордон став можливим завдяки г│гантським
г│рським пасмам, льодовикам │ безмежним пустелям Аз│┐. Проте,
Махатми запевняли С│ннетта, що "т│, кого вони хочуть бачити,
знайдуть нас на самому пограничч│".
Величезн│ в│дстан│ розд│ляють ц│ общини вта║мничених: вони
тягнуться в│д хребта Каракорум до Калгана поблизу Пек│на │ в│д
озера Манасаровар у Т│бет│ до озера Лобнор у пустел│ Гоб│. Саме
На ц│й територ│┐ трапляються дивн│ випадки, як│ св│дчать при
присутн│сть вищих │стот.
Останн│ чверть стол│ття Китай систематично досл│джувався.
Колись безлюдна пров│нц│я Ц│нхай тепер ус│яна тисячами нафтових
вишок. На озер│ Лобнор провадилися китайськ│ атомн│
випробування. Обидв│ ц│ м│сцевост│ входять у територ│ю Шамбали.
Проте найперш│ вчен│ св│ту зум│ли захиститися в│д цих небезпек,
в│дступивши в сво┐ г│рськ│ катакомби.
Досл│дники Аз│┐, як-от Микола Рер│х, писали про нев│дом│
долини, загублен│ серед велетенських засн│жених г│р Т│бетського
плато. Його експедиц│я бачила гаряч│ джерела, що живили буйну
рослинн│сть у цих нев│домих долинах, довкола яких тяглися лише
скел│ й л│д.
Атож, нелегко знайти в ц│й розлог│й г│рськ│й кра┐н│
Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю Гоб│ до
комуни Вартових Людяност│, тод│ як │нший з т│║ю ж метою
видиратиметься на величн│ Г│мала┐. Вони зречуться всього, аби
отримати соб│ св│т. Хоч │ б│дно вдягнен│, вони багатш│ й
благородн│ш│ за │нд│йських радж. Серце такого подвижника пала║
сп│вчуттям до людства. Його розум осява║ невидиме св│тло, що
лине з косм│чних глибин. Холодний розум, гаряче серце,
полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до волод│нь Гуань│нь,
богин│ всезагального милосердя.
З незапам'ятних час│в аз│атськ│ народи в│рили, що
заборонена територ│я ретельно охороня║ться. Багато десятил│ть
тому │нд│йська газета "Стейтсмен" вм│стила кореспонденц│ю про
випадок з одним британським майором, що пом│тив високу, легко
вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук,
в│н озирав долину. Пом│тивши майора, незнайомець з│стрибнув │з
вертикально┐ ст│ни │ зник. "Сах│б бачив одного │з сн│гових
людей, що стережуть Священну землю",-- спок│йно пояснили
м│сцев│ жител│. На одн│й │з сво┐х картин Микола Рер│х зобразив
"сн│гову д│вчину" на тл│ сн│гу та скель: вона також трима║ лук.
Попри сн│г │ л│д навкруги, вона майже гола, немов якась тепла
аура захища║ ┐┐ в│д холоду.
Тут доречно зважити, що ц│ осередки вищо┐ культури мусять
мати │ свою технолог│ю. Бо лог│чно припустити, що т│, хто
б│льшу частину свого життя присвятив науц│, рано чи п│зно
мусять винайти вс│ляк│ техн│чн│ засоби.
к чимало п│дстав гадати, що Братство використову║ широку
мережу галерей, печер │ катакомб. Ось думка про це Миколи
Рер│ха: "На г│малайських схилах ║ безл│ч печер, │, кажуть, що
в│д цих печер розгалужен│ п│дземн│ ходи ведуть глибоко п│д
Канченджангу. Дехто бачив нав│ть кам'ян│ двер│, як│ н│коли не
в│дкривалися, бо ще не настав час. Ц│ п│дземн│ ходи ведуть у
чар│вну долину". Як видно з│ сл│в великого досл│дника Аз│┐,
"чар│вна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала.
Доктор Оссендовський пов│домля║ ц│кав│ випадки п│д час
його важко┐ подорож│ по Центральн│й Аз│┐. Монгольський лама
розпов│в йому не лише про ц│лу мережу тунел│в, а й про
дивовижн│ машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу
технолог│ю з могутн│м джерелом енерг│┐, можна спорудити мережу
тунел│в, що, за деякими даними, тягнуться на сотн│ к│лометр│в.
Що ж до апарат│в, як│ рухаються п│д землею з великою швидк│стю,
то можна припустити │снування технолог│┐ надзвичайно високого
р│вня.
У статт│, написан│й 1935 року в Центральн│й Аз│┐, Рер│х
мовить про численн│ зустр│ч│ з м│сцевими жителями, як│ й
розпов│ли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед
пустел│, то кожен в│дразу дума║: а зв│дки ж вони прийшли у цей
в│ддалений безводний район │ як вони це зробили? Але дивн│,
довг│ печери без к│нця знайдено". Без таких тунел│в поява
Вартових у серц│ Гоб│ справд│ була б загадкою.
Що ж до апарат│в, як│ мчать в п│дземних галереях п│д
пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим
дивн│ше, що традиц│я в│дносить так│ розпов│д│ до час│в, коли ще
Зах│д взагал│ не знав н│яких машин; видаються неймов│рними й
пов│домлення про пов│трян│ корабл│, бачен│ │нод│ в район│
Шамбали. Коли експедиц│я Рер│ха п│д│йшла до Каракорумських г│р
у 1926 роц│, учасники побачили якось у чистому ранковому неб│
диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його пол│т
спостер│гали за допомогою трьох сильних б│нокл│в. Зненацька
апарат зм│нив курс з п│вдня на п│вденний зах│д │ зник за
сн│говими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден л│так, жодна
пов│тряна куля не могли 1926 року л│тати над ц│║ю │зольованою
частиною Зах│дного Китаю. Лише л│тальн│ машини нев│домого типу
могли виконати т│ пов│трян│ маневри, що ┐х опису║ Рер│х.
Побачивши в неб│ той диск, лами, учасники експедиц│┐,
вигукнули: "Це знак Шамбали!"
1933 року англ│йський альп│н│ст Френк См│т бачив под│бне
на гор│ Еверест: два темних об'║кти лет│ли в неб│ на висот│
9000 м. Один │з них мав коротк│ крила, │нший -- щось схоже на
дзьоб. Ц│ два пов│тряних чи косм│чних корабл│ оточувало
пульсуюче сяйво. Альп│н│ст був украй здивований побаченим,
особливо коли ототожнив п│ки й льодовики довкола -- в│н
упевнився, що це не галюцинац│я. Чи були л│таюч│ об'║кти, як│
бачили Рер│х │ См│т, пов│тряними чи косм│чними кораблями з
Шамбали? Принаймн│ таке пояснення я свого часу дав у Шанха┐
1935 року, │ сьогодн│ воно слушне за браком │ншого, б│льш
задов│льного. Под│бний диск, що крутився │ був схожий на той,
що його спостер│гав Микола Рер│х, бачили б│ля Ш│ллонга в Ассам│
1967 року. Лет│в в│н на висот│ лише двохсот метр│в над землею,
а тод│ зненацька п│рнув у р│чку, викликавши великий водоворот,
супроводжуваний страшенним гуркотом. Пот│м в│н п│днявся й
зигзагом полет│в над джунглями, швидко розтаючи в пов│тр│ ("За
рубежом", Москва, 29.12.1967 р.).
Легенда про Долину Безсмертних │ Остр│в Шамбалу набува║
житт║вост│ п│сля опис│в ┐х географ│чних характеристик │ нав│ть
ознак високо┐ технолог│┐. Та все ж вир│шального значення
набувають розпов│д│ тих, хто побував у цьому казковому М│ст│
Знання. Наприклад, Микола Рер│х у "Серц│ Аз│┐" згаду║ подорож,
що ┐┐ зд│йснив китайський в│йськовий л│кар │ непальський йог у
Долину Шамбали:
"Не так давно в "Шанхай тайме", а тод│ й у багатьох │нших
газетах з'явилася велика стаття за п│дписом доктора Лао Цз│ня,
який розпов│в про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою
доктор пов│ду║ багато ц│кавих подробиць про сво┐ важк│ мандри з
непальським йогом через монгольськ│ пустел│ й сувор│ наг│р'я до
Долини, де вони виявили обитель численних йог│в, що осягали
Вищу Мудр│сть. Його опис лаборатор│й, храм│в, а також
знаменито┐ башти надзвичайно зб│га║ться з описами цього
незвичайного м│сця в │нших джерелах. Автор розпов│да║ про
безл│ч наукових чудес │ складн│ досл│ди на псих│чному р│вн│ й
телепат│ю на надзвичайно велик│ в│дстан│".
Концепц│ю про замкнуту общину │деал│ст│в в Аз│┐ використав
Джеймс Х│лтон у сво║му бестселер│ "Втрачений горизонт", за яким
було створено й к│носценар│й. Сл│д в│ддати належне авторов│, що
в│н зум│в надати ц│й колони ф│лантроп│в в│дчутно┐ реальност│,
хоча │ його Шангр│-Ла мало схожа на Шамбалу, бо в│н не
заглибився у стародавн│ перекази Аз│┐. Сучасн│ш│ джерела, як-от
книги Оссендовського │ Рер│ха, м│стять вражаюч│ подробиц│ щодо
особливостей ц│║┐ в│дособлено┐ общини. Оссендовський наводить
розмову з осв│ченим монгольським ламою, за яким багато хто
побував у забороненому царств│ Агхарта1. Але н│хто з них не
обмовився, що ж в│н там побачив, бо обо║ були пов'язан│
об│тницею мовчання.
Польський досл│дник розпов│да║ про одного мисливця, який
проник у закурену печеру, а зв│дти потрапив до п│дземних
прим│щень. П│сля повернення в│н почав розпов│дати, що в│н там
бачив, але лами негайно в│дтяли йому язика, щоб в│н не
розголосив та║мницю та║мниць. Цей мисливець, безумовно, збер│г
незабутн│ враження про сво┐ в│дв│дини, бо на стар│сть
повернувся до ц│║┐ печери, зник у н│й │ б│льше його н│хто не
бачив.
У Монгол│┐ вта║мничен│ лами запевняли Ферд│нанда
Оссендовського, що в Атлантиц│ й Тихому океан│ геолог│чн│
катакл│зми знищили ц│л│ континенти. Його неабияк вразила
зв│стка, що частина мешканц│в тих нев│домих цив│л│зац│й
врятувалася у заздалег│дь споруджених п│дземних сховищах
велико┐ м│сткост│ │ з яскравим штучним осв│тленням. Ц│лком
можливо, що в кельтськ│й легенд│ про "божеств у порожнистих
горах" в│дбилася народна пам'ять про народ, що врятувався в│д
катастрофи в Атлантиц│.
"У п│дземних печерах особливе св│тло дозволя║ вирощувати
злаки й овоч│, забезпечу║ людям довге життя без недуг",-- пише
Ф. Оссендовський п│сля виснажливо┐ подорож│ до Центрально┐
Аз│┐, де в│н зустр│чав багатьох вчених лам. Вони твердили, що
управител│ цих п│дземних колон│й, як │ Сини Сонця в кгипт│ чи
П│вденн│й Америц│, збер│гають в│рн│сть Учителям Шамбали.
В│ра в │снування наг│в, р│зновиду зм│й, як│ живуть у
казкових печерах, осв│тлених коштовним кам│нням, надзвичайно
ст│йка у народ│в ▓нд│┐. Вони мають людськ│ обличчя неймов│рно┐
краси, здатн│ л│тати в неб│, коли з'являються з Патали,
нижнього св│ту, │ славляться винятковою муАр│стю. Наги й наг│н│
одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й
мудрецями, проте, як вважають, не схильн│ сп│лкуватися з людьми
низько┐ духовност│.
Столиця Кра┐ни Наг│в -- Бхогават│, де руб│ни, смарагди,
д│аманти сяють повсюди й осв│тлюють катакомби. Вважа║ться, що
царевич Арджуна, учень Кр│шни, в│дв│дав Паталу.
Будд│йська "Праджняпарам│та-сутра" ("Думки Гаутами Будди")
збер│галася у Палац│ Зм│й доти, доки великий панд│т Нагарджуна,
засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в
Царство Наг│в, щоб узяти й опубл│кувати будд│йськ│ тексти.
Багато │нд│йц│в та т│бетц│в мали нагоду побувати у
велетенських печерах наг│в, з'║днаних галереями │ схожих на
мурашник; вони тягнуться на сотн│ к│лометр│в п│д г│рськими
кряжами. Озеро Манасаровар у зах│дн│й частин│ долини Цангпо
в│доме ще як Озеро Великих Наг│в. Це найвище пр│сноводне озеро
в св│т│, розташоване на висот│ приблизно 4700 м над р│внем
моря.
Жител│ цих пустельних м│сць розпов│дають про велик│ лотоси
на поверхн│ цього вкрай холодного озера │ про раптову появу на
цих кв│тах постатей, що сидять, обрамлен│ сяйвом. Марево?
Можливо, проте т│бетц│ схильн│ вважати, що то свят│ з Кра┐ни
Наг│в.
В│ра в та║мне Царство Мудрец│в │сну║ в Аз│┐ споконв│ку.
Причому ║ докази, за яких ц│ химерн│ легенди стають реальним
фактом.
Аз│атськ│ общини вта║мничених, куди входили │ ║вропейц│,
не були численними, й │нод│ вони використовували сво┐ стар│
катакомби з кондиц│йованим пов│трям, зведен│ ще в часи до
катакл│зму. Братство Шамбали очолю║ невеличка │║рарх│я вищих
│стот, яких часто пор│внюють з махатмами, що на санскрит│
означа║ "Велик│ Душ│". Ц│ надлюдськ│ │стоти волод│ють
надприродною силою; вони завершили свою еволюц│ю на ц│й
планет│, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному
поступу. Будд│йська ф│лософ│я ч│тко визнача║ ц│ велик│ душ│,
яких вона назива║ архатами по-санскритськи або лохань
по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж сво║┐ довго┐
планетарно┐ еволюц│┐ зв│льнилася в│д ус│х земних пристрастей │
в│д ус│х борг│в карми. Ця еволюц│я ма║ чотири фази: "Шротапат│"
-- "Той, хто входить в Пот│к"; "Шакрдгам│н" -- "Той, хто
народжу║ться один раз"; "Анагам│н" -- "Той, хто не
поверта║ться" │ "Архат" -- "Осяяний" (ж│ноча │постась--Тара).
Зг│дно з будд│йськими текстами, дв│ запов│д│ архата -- це
пошуки бодги (або осяяння) │ вдосконалення людини. Коли архат
входить у пот│к, що веде до н│рвани -- океану косм│чно┐
св│домост│,-- в│н отриму║ трансцендентальн│ зд│бност│, завдяки
яким може зробити сво║ т│ло легшим або важчим, меншим або
б│льшим. В│н ста║ володарем матер│┐, часу й простору │ може
з'являтися будь-коли в будь-якому м│сц│. Архат зна║ про вс│
явища │ збер│га║ згадки про вс│ попередн│ життя. В│н завершив
земний цикл розвитку й не в│дроджу║ться б│льше на Земл│.
Архат, що вир│шив залишитися на Земл│, посвячу║ себе на
благо людства, автоматично стаючи бод│сатвою, спасителем, який,
будучи видимим чи невидимим, допомага║ людству в його духовному
сходженн│. Силою кр│яшакт│ (вол│) бод│сатва здатен створити
соб│ видиму оболонку з елементарно┐ атомарно┐ речовини, яка
може здаватися щ│льною │ реальною, але може залишатись
невидимою │ при║днатися до "народу Вогненного Туману".
Цих над│стот насправд│ бачили, нав│ть ║вропейц│. Сер Х'ю
Райс Ренк│н, шотландський баронет, що навчався в Харроу │
служив оф│цером Корол│вських драгун│в, став буддистом │ багато
рок│в спов│дував махаяну. Ось що в│н казав 1959 року: "Ми
зна║мо, що п'ять бод│сатв (досконалих людей) контролюють долю
св│ту. Раз на р│к вони зустр│чаються в г│малайськ│й печер│, щоб
прийняти р│шення. Один │з них пост│йно живе у Високих Г│малаях,
другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною
виразно бачили цього бод│сатву близько десяти рок│в тому, коли
перетинали перевал Лар│г Гру".
Деяк│ з архат│в перевт│люються в людину для того, щоб мати
т│сн│ вза║мини з земною людн│стю, але ця група надто
нечисленна. пхн│ т│ла │снують майже безмежно, бо Колесо
перероджень для них зупинилось.
Братство комун Шамбали складають сотн│ посвячених -- в│д
"того, що входить у Пот│к" │ до архата. ┐х можна вважати за
пост│йних мешканц│в, тод│ як незначна к│льк│сть пом│чник│в │з
зовн│шнього св│ту приходять отримати вказ│вки, плани
ф│лантроп│чно┐ д│яльност│ чи повчитися в арха┐чних музеях;
вони, отже, тимчасов│ гост│.
Причина будд│йсько┐ терм│нолог│┐, що вжива║ться щодо
Шамбали, вкрай проста: географ│чна близьк│сть Т│бету до общини
маг│в │ давн│ зв'язки святих лам │з цим центром. Зовн│шн│
сп│вроб│тники Шамбали, учн│ сх│дних │ зах│дних шк│л Б│лих
м│стер│й, що теж здатн│ по║днувати свою св│дом│сть з│
св│дом│стю Великих Косм│чних Учител│в, пор│вняно нечисленн│,
хоч │ можуть обчислюватися тисячами.
Ф│лологи й сходознавц│ спроможн│ з│брати ц│нн│ дан│ про
фольклор Шамбали. У сво║му досл│дженн│, виданому Й║льським
ун│верситетом, "Стежки в глибинну Аз│ю" Юр│й Рер│х оц│ню║
достов│рн│сть переказ│в про Шамбалу: "Шамбала розгляда║ться не
лише як будд│йський центр окультних знань. Це -- пров│дна
засада кальпи, майбутньо┐ косм│чно┐ ери. Вважа║ться, що вчен│
ченц│ й медитуюч│ лами перебувають у пост│йному зв'язку з цим
м│стичним братством, що керу║ долею будд│йського св│ту.
Зах│дний споглядач схильний применшувати значення цього
означення чи в│дносити розлогу л│тературу про Шамбалу, │ ще
розлог│шу усну фольклорну чи м│фолог│чну традиц│ю, але кожен,
хто вивчав л│тературний │ народний буддизм, зна, яку велику
силу ма║ воно у численних буддист│в г│рсько┐ Ази".
В │нш│й науков│й прац│, опубл│кован│й у Радянському Союз│
п│д ег│дою Академ│┐ наук, Юр│й Рер│х згаду║ текст "Ганжура",
рукопис якого, вважа║ться, походить │з само┐ Шамбали │ в якому
сказано, що упродовж в│к│в т│бетськ│ свят│ прагнули до
духовного ║днання з Главою Шамбали. Ц│ панд│ти склали тексти, в
яких вони стверджують, що к│лька видатних лам "в│дправлялись у
Шамбалу в пошуках знань бод│сатв", попри винятково важкий шлях.
Аби зрозум│ти глибину почутт│в лам щодо Шамбали, сл│д
вдатися до │ншого авторитетного джерела: книги "Т│бет" Тхубтен
Дж│гме Норбу, старшого брата нин│шнього Далай-лами. Ця ц│кава
праця, видана К. Торнбуллем, базу║ться на давн│х т│бетських
рукописах про кра┐ну Шамбалу, розташовану серед засн│жених г│р
десь п│вн│чн│ше Лхаси. Ця давня традиц│я поширилася аж до
Монгол│┐. У сво┐й "Нов│тн│й │стор│┐ Монгол│┐" К. Р. Бавден
мовить про народну в│ру в │снування Шамбали, яку в│н виявив у
ц│й кра┐н│.
Обитель Мудрец│в ста║ ще менш легендарною, коли знайомишся
│з св│дченнями про ┐┐ реальне │снування, як│ наводять тамтешн│
знавц│. Махатма Мор'я змальову║ життя одн│║┐ тако┐ общини: "Наш
друг, х│м│к В., бажа║ займатися новим досл│дженням промен│в --
н│хто йому не заважа║. Наш друг К. прагне вдосконалити рад│о за
рахунок нових хвиль -- н│хто йому не перешкоджа║. Наша сестра
П. займа║ться соц│альною проблемою сус│дньо┐ кра┐ни -- вона не
осуджу║ться. Наша сестра У. ц│кавиться с│льським господарством
│ пропону║ чимало пристосувань -- н│хто ┐й не чинить перепон. У
сестри О. лежить душа до л│карських рослин │ осв│тн│х проблем
-- будь ласка. Брат X. винайшов ц│кавий станок, а також працю║
над реорган│зац│║ю общин. Брат М. займа║ться │сторичними
досл│дженнями. А наш швець пише чудов│ ф│лософськ│ статт│".
Ця ║дн│сть у розма┐тт│ -- р│вновага м│ж │ндив│дуальною
волею │ колектив│змом -- склада║ утоп│ю, в│дтворити яку ми
можемо х│ба в мр│ях. В │нш│й книз│ махатма визнача║ мету сво║┐
общини │ назива║ ┐┐ "М│стом науки". "Можна т│льки уявити, як│
в│дкриття чекають при сп│льн│й координац│┐ ус│х галузей
науки!",-- каже в│н. Так що розпов│д│ про швидк│сн│ транспортн│
засоби й л│таюч│ апарати в Шамбал│ ц│лком можуть бути правдою.
Махатма Мор'я з ледь в│дчутною │рон│║ю, властивою йому,
пише: "Географ може бути спок│йним -- ми займа║мо на земл│
ц│лком певне м│сце. Змовники можуть не хвилюватись: у р│зних
частинах св│ту ми ма║мо достатньо сп│вучасник│в". З того ж
джерела д│зна║мося про │ншу важливу деталь: "У наш│й общин│
можна зустр│ти багато нац│ональностей │ р│зноман│тн│ профес│┐".
Мудрець да║ зрозум│ти, що в ┐хн│х сховищах ║ надзвичайно
давн│ споруди й б│бл│отеки. Вони розташован│ п│д землею в
недоступних людям печерах, щоб уберегти художн│ скарби не лише
в│д граб│жник│в, а й в│д геолог│чних зрушень. Не зайве
нагадати, що Зах│д почав споруджувати велик│ б│бл│отеки всього
три стол│ття тому. Наск│льки ж повинен випереджати нас цей
крих│тний центр цив│л│зац│┐ з│ сво┐ми тисячол│тн│ми
б│бл│отеками!
Якщо спадщина затонуло┐ Атлантиди збер│галась у колон│ях
п│д орудою Шамбали, то навряд чи можна сумн│ватись у тому, що
безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених
велетенськими г│рськими пасмами Ази й Америки. Тож закид
махатми Кут Хум│в лист│ до С│ннетта, мовляв, "ви -- варвари з│
вс│║ю вашою пихатою цив│л│зац│║ю" може бути ц│лком слушним. Ми
ма║мо перед собою ц│каве поле досл│джень. Воно стосу║ться
│деологи ц│║┐ загадково┐ сп│льноти, яка може прояснити ┐┐
мотиви й ц│л│ -- "Кожен д│амант, кожен кристал, кожна росяна │
кожна з│рка, як │ кожна людина чи тварина, ма║ свою
│ндив│дуальну душу",-- пише Махатма Кут Хум│ в │ншому лист. Це
твердження дуже близьке до д│алектично┐ ф│лософ│┐, яка ма║
матер│ю за основу життя │ св│домост│. Допускаючи │снування в
безконечному космос│ безл│ч│ вищих зоряних │ планетарних
над│стот, шанований махатма ще в одному лист│ р│шуче заперечу║
│снування антропоморфного бога. Не сл│д забувати, що м│льйони
буддист│в й соб│ не визнають Творця чи персональне божество, а
в │нду┐зм│ парабрахман ║ безмежним Абсолютом. "Ми зна║мо, що
матер│я в│чна,-- каже Мудр│сть Сходу,-- бо матер│я -- це сама
природа". Деяк│ з цих постулат│в сп│впадають з д│алектичним
матер│ал│змом, але розходяться з ним у питанн│ про
незнищенн│сть св│домост│.
Мудрец│ стверджують, що головна мета Братства -- зв│льнити
людство в│д кошмару забобон│в, прищепити любов до доброчесност│
заради доброчесност│, а не заради винагороди. "Листи Махатм"
наголошують, що вони не ате┐сти чи агностики, а панте┐сти в
найширшому розум│нн│ слова. Сл│д зазначити, що й нин│ чимало
вчених │ мислител│в доходять под│бних висновк│в перед лицем
безконечного Всесв│ту. Етичн│ │деали Вта║мничених п│дсумову║
один │з ┐хн│х адепт│в: "Терм│н "Всесв│тн║ Братство" -- не пуста
фраза,-- це ║дина над│йна засада св│тово┐ моральност│".
Забобони, его┐зм │ жорсток│сть -- страх│тлив│ монстри, що
тягнуть людство у безодню духовного забуття. Вс│ вони породжен│
незнанням ║дност│ життя. Коли це стане загальновизнаним, людина
перестане бути руйн│вником. Мудрец│ Г│мала┐в в│дкриють тод│
свою концепц│ю найвищо┐ людяност│, "коли вс│ стануть
сп│втрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин,
оскверняючи │ руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарешт│ стане
другом Природи?
Концепц│я косм│чно┐ еволюц│┐ -- основа Та║мно┐ Доктрини.
Не дивно, що │дея переродження -- лише частина ф│лософ│┐
Страж│в Людства. Вивчення ц│║┐ │де┐ було включено в давн│
м│стер│┐. Цей принцип сприйняли видатн│ ф│лософи -- П│фагор,
Емпедокл, Платон │ Плот│н. Перш│ дво║ нав│ть запевняли, що
пам'ятали сво┐ попередн│ життя. Як │ Аполлон│й Т│анський. Перш│
В│тц│ церкви, як-от Ор│ген чи Климент Александр│йський, зробили
в це │ св│й внесок.
У нас час найп│днесен│ше сформулював цю концепц│ю
переродження Бенджам│н Франкл│н. В│н склав таку еп│таф│ю для
свого надгробка в Ф│ладельф│┐: "Тут спочива║ пожива для черв│в
-- т│ло Б. Франкл│на, друкаря, наче обкладинка ветхо┐ книги з
вирваними стор│нками. Та праця не буде марною, бо вона, як в│н
в│рить, з'явиться знову у новому, елегантн│шому виданн│,
вичитана й виправлена Автором".
Християнство в│ру в переродження оголосило ║рессю лише в
VI ст., а доти ┐┐ визнавали нав│ть В│тц│ церкви. Зате в Аз│┐,
нехай то Б│рма, ▓нд│я чи Япон│я, в│ра в переродження --
нев│д'║мна частка нац│онально┐ св│домост│.
Ф│лософ│я косм│чно┐ еволюц│┐ -- безперервного поступу
│нтелекту й св│домост│ в безмежному Всесв│т│ -- в│дтворю║
картину │║рарх│чно┐ драбини надлюдських форм життя, ┐┐ вт│лення
включа║ почуття в│дпов│дальност│ за нижч│ форми життя. З
фундаментального вчення про ║дн│сть косм│чного життя виплива║
Доктрина Серця з ┐┐ запов│ддю всеосяжно┐ любов│ до природи.
Зайве казати, що ця засада вкрай далека в│д антропо- │
егоцентрично┐ повед│нки людини на наш│й планет│.
Психолог│я наших Старших Брат│в незм│рне р│зноб│чн│ша, н│ж
наша власна. ▓нтереси людини спрямован│ лише на себе. Архати ж
розглядають людину лише як ланку в безконечн│й косм│чн│й
еволюц│┐, де сп│в│снують як нижч│, так │ вищ│ форми. М│льйони
рок│в наша планета │снувала без жодного "гомо сап│║нса", та для
б│льшост│ людей, не над│лених цим баченням всесв│тнього життя,
жахлива сама думка, що Земля може │снувати без них.
Важко уявити соб│ той величезний труд, що його взяло на
сво┐ плеч│ Братство Шамбали. Його архати б│льше схож│ на
солдат│в у битв│ проти нев│гластва, забобон│в та его┐зму, ан│ж
на сп│вц│в священних г│мн│в. Перед ними -- │нертна маса
людства, яку треба позбавити замш│лост│ │ надати довершено┐
форми за законами еволюц│┐. Архати використовують позитивний
п│дх│д через впровадження │деал│в у вс│ види творчост│:
мистецтво, науку, рел│г│ю, музику й соц│олог│ю.
Ус│ значн│ культурн│ й науков│ здобутки людства -- з
прагненням загального добра в серц│ -- надихав або п│дтримував
Косм│чний Розум. Однак легше дати благородн│ │деали людству,
ан│ж позбутися зац│пен│ння апатично┐ св│домост│, поганого смаку
чи фальшивих ц│нностей. Найважча з ус│х проблем -- прояснити
св│дом│сть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями.
У Планетних Страж│в ║ певна програма, аби д│йти мети на
цьому конкретному витку еволюц│┐. Певно, мав слушн│сть
н│мецький ф│лософ Н│цше, коли казав: "Вдалин│ в│д правител│в,
в│льн│ в│д ус│ляких пут, живуть найвищ│ люди, а правител│ -- це
┐хн║ знаряддя".
Проблеми ▓║рарх│┐ Св│тла куди складн│ш│, ан│ж т│, що
постають перед будь-яким сучасним урядом св│ту. Серед ┐хн│х
титан│чних завдань -- нагляд │ часткова нейтрал│зац│я (через
нев│дом│ науц│ коливання) ментально┐ негативно┐ аури Земл│, що
м│стить випром│нювання шк│дливих думок, накопичен│ споконв│ку.
Год│ й казати, наск│льки ц│ випром│нювання значн│. У цьому
силовому пол│ лунають зойки розпачу, прокльони поранених │
конаючих у вс│х жорстоких в│йнах, як│ знало людство2. В│брац│й
високо┐ духовно┐ природи замало, аби протистояти цим негативним
хвилям. А пам'ять нашо┐ Матер│-Природи, яку стародавн│
│нд│йськ│ книги називають акаша, ф│ксу║ все, що в│дбува║ться в
св│т│, │ н│що з не┐ не стира║ться. Ця шк│длива оболонка над
планетою жаха║. Лише людство може нейтрал│зувати чорн│ хмари
ментальних в│брац│й, як│ саме створило. Страж│ Земл│ благають
нас бодай не додавати б│льше бруду й кров│ й так украй недуж│й
планет│.
Той, хто вважа║ ц│ висновки сп│рними, може познайомитись
│з останн│ми науковими досл│дженнями чутливост│ рослин до
людських думок. Якщо кв│тка може зав'янути в│д гн│ву людини, то
х│ба не може п│дкосити всю планету ненависть, випром│нювана в
глобальних масштабах?
Езотерична наука Сходу мовить про з│ткнення п│дземного
вогню Камадуро з Вогнем Косм│чним, яке спричиню║ спустошлив│
геолог│чн│ катакл│зми, якщо ц│ два вогн│ не вр│вноважаться.
Рер│хи на власн│ оч│ бачили в одн│й з лаборатор│й Шамбали
прилади для вим│рювання тиску цих обох вогн│в. Саме псих│чна
енерг│я може й повинна очистити ауру Земл│, забруднену хмарами
цих випар│в ненавист│, его┐зму, жад│бност│ │ пристрастей.
Архати вважають, що людство може п│д│рвати планету нав│ть
без ланцюгово┐ ядерно┐ реакц│┐. Лише нейтрал│зувавши потоки
негативних думок глобальним випром│нюванням миру й любов│,
можна покращити стан хворо┐ Земл│. Якби людство щодня вд│ляло
к│лька хвилин для синхронно┐ медитац│┐ про мир │ братерство,
воно б запоб│гло катастроф│, яка насува║ться.
Численних сп│втруд│вник│в архат│в б│льше обходить
ц│л│сн│сть планети, ан│ж виживання людсько┐ раси, бо для
Матер│-Природи потр│бно було п'ять м│льярд│в рок│в, щоб
сформувати Землю, │ лише к│лька м│льйон│в рок│в, щоб створити
людину. Серед цих сп│втруд│вник│в ║ │ Брахма Джйот│ з Дел│;
вона перебува║ у пост│йному контакт│ з над│стотами Г│мала┐в,
як│ контролюють св│т могутньою силою сво║┐ думки. Ця ж│нка
вважа║: колективна карма людства наст│льки кепська, що лише
загибель половини землян може очистити пов│тря в│д отруйних
в│брац│й │ захистити планету. ▓нд│йц│, а особливо
вчен│-брахмани, непохитно в│рять в │снування Великих Р│ш│,
мудрих захисник│в людства, що, мов т│ громов│дводи, беруть на
себе левову частку гн│ву, який мав би впасти на людство; однак,
│ ┐хн│ можливост│ не безмежн│. За тепер│шньо┐ кал│юги, в як│й
живемо, сили зла особливо розкошують у столичних м│стах, де
вкрай усп│шно зводять людину до р│вня тварини. Саме вони
спричиняють розумове отру║ння атмосфери, про яке кажуть
│нд│йськ│ м│стики. ▓з сказаного виплива║, що проблеми, яким
протистоять адепти, мають планетарний характер.
Можна зрозум│ти скептицизм осв│ченого читача, викликаний
тим, що таке давн║ братство вчених │ ф│лантроп│в чомусь
залишилося поза увагою досл│дник│в. Але сл│д мати на уваз│, що
н│який досл│дник н│коли не виявить цього замкнутого братства,
якщо сам не буде заодно з його великими умами │ не усв│домить
┐хньо┐ безкорисливо┐ д│яльност│.
З │ншого боку, │сторик ма║ безл│ч даних, з якими може
працювати, │ ця книга теж наводить достатньо доказ│в
достов│рност│ ц│║┐ сп│льност│. Коли будуть в│дкрит│ -- а це
станеться ще до к│нця нашого стол│ття -- надзвичайно давн│
тайники з науковими артефактами п│д Сф│нксом │ п│рам│дами Г│зи,
постане питання: хто ж ┐х заховав? ▓ тод│ буде доведено, що в
до│сторичну епоху │снували вчен│, а думка про ┐х безперервне
│снування в та║мних центрах почне сприйматися всерйоз.
Перекази про схован│ скарби дуже живуч│ в Аз│┐. Засновник
т│бетського буддизму Падмасамбгава об│цяв: "Схован│ скарби
стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме
поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато
скарб│в, та лише у визначений день я роздам ┐х мо║му народу --
справжн║ багатство прийде лише з людьми П│вн│чно┐ Шамбали".
У XIX стол│тт│ в│домий архат Джвал Кул подарував
Блаватськ│й малюнок пензлем одного ашраму (святилища) Вчител│в
у П│вденному Т│бет│, де зображено входи до п│дземного музею, в
якому з│бран│ експонати про розвиток людства на земл│ за
м│льйони рок│в. Л│воруч на малюнку зображено махатму Мор'я
верхи на кон│, а сам махатма Джвал Кул сто┐ть у р│чковому
потоц│. Поки що год│ спод│ватися, що наших учених допустять в
цей незвичайний музей, який зараз допомага║ учням з│ Сходу й
Заходу осягати та║мну науку. Проте вчених допустять у
║гипетськ│ п│дземн│ сховища, │ того, що вони там побачать,
вистачить, аби збити ┐х з пантелику.
Зауваження, з якими звернувся професор Микола Рер│х до
т│бетського лами, засв│дчують його безпосередн║ знайомство з
Шамбалою: "Нам в│домо, що деяк│ верховн│ лами побували в
Шамбал│ │ що на сво║му шляху туди вони спостер│гали незвичайн│
явища. Б│льше того, ми сам│ бачили б│лий прикордонний стовп,
один │з трьох стовп│в Шамбали". Х│ба таке зауваження не може
стосуватися легендарного м│сця? П│д час експедиц│┐ в Центральну
Аз│ю один учений лама розпов│в Рер│ху │ його сину Юр│ю, що у
Лхас│ п│д Паталою (фортецею-резиденц│║ю Далай-лами) ║ потайн│
галере┐, а п│д головним храмом -- печера │з стовпом, доступна
лише для найвищих вта║мничених лам. Ус│ ц│ та║мн│ м│сця
пов'язан│ з загадкою Шамбали. ▓ншого разу в│домий лама з
монастиря Кумбум зустр│в Миколу Рер│ха в П│вн│чному Т│бет│ │
в│тав його знаком Шамбали. Кумбум -- це м│сце, куди прийшов
Цзонкаба реформувати буддизм у Т│бет│ │ спорудити велетенський
лама┐стський храм Таш│ Лхунпо, твердиню т│бетсько┐ йоги.
А ще якось Микола Рер│х бачив т│бетську книгу, видану
Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. Аз│я упродовж
стол│ть глибоко в│рила в │снування П│вн│чно┐ Шамбали. "Бог
Шамбали живе й диха║ у серц│ сонця",-- писав один г│малайський
махатма. Якщо звести докупи вс│ уривки │нформац│┐ щодо Шамбали,
то поста║ виразна картина реального │снування ц│║┐ обител│
вищих │стот, для яких час │ прост│р не становлять перепон. На
жаль, окрем│ натяки неч│тк│, хоча мають вони неабияку вагу. Ця
неясн│сть │ спричиню║ труднощ│, з якими стика║ться кожен, хто
прагне знати всю правду про Шамбалу -- м│сто бод│сатв. Ця
неясн│сть зб│льшу║ться │ тим, що лама┐стськ│ мудрец│ вол│ють
замовчувати цю та║мницю, найсвященн│шу в езотеричному буддизм│.
1920 року в Урз│ (нин│ Улан-Батор, Монгол│я) можна було
чути, як монгольськ│ вершники сп│вають в│йськову п│сню про
в│йну П│вн│чно┐ Шамбали. Коли Рер│х подарував свою картину
"Р│гден Джапо, Правитель Шамбали" урядов│ Монгол│┐, ┐┐ прийняли
з глибокою пошаною, │ було нав│ть вир│шено збудувати для не┐
спец│альний храм. ▓ хоча в│домо, що м│фи впливають на народ, чи
не дода║ сказане дечого до поширено┐ в Аз│┐ в│ри? Колись
Далай-лама ┐хав │з Лхаси в Монгол│ю. В одному м│сц│ люди й
тварини почали труситися без видимо┐ причини. Далай-лама
пояснив це тим, що експедиц│я зайшла в заборонену зону Шамбали,
псих│чн│ в│брац│┐ яко┐ занадто сильн│ для мандр│вник│в.
к думка, що нав│ть деяк│ ║вропейц│ досягали Шамбали. У
1860 роц│ один учений │ член Нац│онального географ│чного
товариства в│дв│дав ▓нд│ю. Повернувшись у квропу, в│н був
присутн│м на придворн│й церемон│┐, а тод│ знову подався на
Сх│д, де й зник. Чи не отримав в│н перепустку в Шамбалу в│д
Панчен-лами з монастиря Таш│ Лхунпо поблизу Ш│гадзе? Вс│ ц│
пов│домлення недостатньо переконлив│, аби робити з них
однозначн│ висновки. Але вони, звичайно, додають певно┐
виразност│ територ│┐, реальн│сть яко┐ в│дома х│ба вта║мниченим
Сходу │ Заходу. В│домо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у
Кита┐ написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу яко┐
на жодну мову нема║. Найб│льш осв│чен│ лами з монастиря
Морул│нг у Лхас│ час в│д часу в│дв│дують в│ддалене м│сце в
Г│малаях, зв│дки вже не повертаються.
Наведен│ факти щодо Шамбали стосуються р│зних народ│в │
кра┐н: Монгол│┐, Т│бету, ▓нд│┐ та Китаю. Поза сумн│вом, сфера
впливу Шамбали величезна, а ┐┐ в│к украй давн│й. Вже цього
досить, аби надати конкретност│ цьому переказу.
Наступн│ розд│ли книги подадуть │сторичн│ факти, як│ ще
ч│тк│ше окреслять реальн│сть М│ста Мудрост│.
Вивчення записок мандр│вник│в дозволя║ досить певно
окреслити контури Обител│ Мудрец│в. У вересн│ 1935 року мен│
пощастило зустр│чати Миколу Рер│ха в Шанха┐, коли в│н
повертався з експедиц│┐ в Центральну Аз│ю. В│н розпов│дав мен│
про Гоб│. Море чорного грав│ю тягнеться за обр│й. Нестерпна
спекота сл│пучого сонця вдень, │н│й на земл│ вноч│. Те схоже на
мандр│вку по М│сяцю. В │мл│ над ними видн│в Молочний Шлях. З
настанням ноч│ зор│ сяяли як лампи на темному неб│, таке сухе й
прозоре було пов│тря. Та бували дн│, коли зд│ймалася ст│на пилу
й укривала св│т, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося
червоною кулею. Коли зд│ймалася п│щана буря, тварин │ людей
охоплювало сум'яття.
Мандр│вник подолав тисяч│ к│лометр│в │ нарешт│ завершив
свою досл│дницьку працю. В│н повернувся до цив│л│зац│┐ │
розпов│в про сво┐ враження недов│рливому слухачев│. Повед│нка
його якоюсь м│рою зрозум│ла: опов│дач прибув │з зовс│м │ншого
св│ту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприйма║ться з
сумн│вом.
Скаж│мо, раптова поява витончених пахощ│в, мовби якогось
ф│м│аму, але не в храм│, а в серц│ Гоб│, в кам'ян│й пустел│, що
простяглася на сотн│ к│лометр│в навс│б│ч. Н│де й сл│ду храму чи
житла, проте вс│ учасники експедиц│┐ одночасно в│дчувають ц│
пахощ│. Рер│х розпов│дав, що таке траплялося к│лька раз│в │ що
год│ це якось пояснити.
В│дома ор│║нтал│стка Олександра Дев│д-Н│л │ соб│ згаду║
пам'ятний випадок, що стався в м│ст│ Дзекундо (Сх│дний Т│бет),
у пустельн│й м│сцевост│. Там вона зустр│ла одного барда, про
якого подейкували, н│би в│н час в│д часу зника║ у засн│жених
горах, де нема║ н│яких с│л │ легко загинути в│д голоду й
холоду. Коли той чолов│к так само знову неспод│вано з'являвся,
то на вс│ розпитування в│дпов│дав, що в горах в│н бачився з
"богами". Якось шановна Дев│д-Н│л нап│вжартома попрохала його
передати Вчителев│ г│р скромний дарунок -- букетик китайських
паперових кв│т│в.
П│сля чергових в│дв│дин правителя загадково┐ м│сцевост│
т│бетець прин│с французьк│й досл│дниц│ чудову блакитну кв│тку
-- так│ розкв│тають у липн│ на п│вдн│ Т│бету. То був подарунок
у в│дпов│дь в│д Вартового г│р. А в Дзекундо тод│ якраз стояли
двадцятиградусн│ морози, р│ку вкривав шестифутовий л│д, а земля
наскр│зь промерзла. "Де в│н роздобув ту кв│тку?" -- запиту║
Дев│д-Н│л. Так що справд│ можуть у ц│й м│сцевост│ з арктичним
кл│матом │снувати │зольован│ тепл│ долини, одна з таких долин │
прихистила колон│ю маг│в.
Досл│дники Пржевальський │ Франке в│дзначають у сво┐х
дорожн│х щоденниках дивну повед│нку туб│льц│в, як│ нав│др│з
в│дмовлялися │ти в певн│ райони. Один рос│йський учасник
експедиц│┐ Рер│ха розпов│дав мен│, що ┐хн│й караван зустр│вся з
таким самим явищем у глибинах Аз│┐, коли без видимо┐ на те
причини т│бетц│, монголи й китайц│ в│дмовлялися перетинати
деяк│ м│сця в П│вн│чному Т│бет│. В│н з│знавався, що нев│дь-чому
й сам не в│дчував особливого бажання │ти дал│ -- те було вкрай
дивно й незрозум│ле.
Сам Микола Рер│х подався в ту м│сцев│сть верхи на пон│.
Його не було к│лька дн│в, а коли в│н повернувся, аз│йц│
попадали перед ним на кол│на, вигукуючи, що в│н -- бог. Мовляв,
н│хто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. ▓
це лише одна з дивовижних │стор│й, почута мною в Кита┐. На
початку 30-х рок│в тут тралився випадок, нев│домий на Заход│.
Одного американського чиновника, що мав певне урядове
доручення, вкрай тепло приймали лами в Монгол│┐. Благородна
душа й щирий │нтерес до цього вчення Аз│┐ дали йому змогу
побувати в царств│ Гуань│нь. Але малоймов│рно, щоб в│н бодай
словом прохопився в сво║му зв│т│ для Ваш│нгтона про набутий тут
духовний досв│д.
Через неозор│ обшири Аз│┐, через ┐┐ пустел│ й гори
тягнуться прочани до Фонтану мудрост│. Хто визначить, ск│льки
┐х, чи назве ┐хн│ │мена? Сам│ ж вони не розпов│дають про сво┐
мандри │ про зустр│ч│ з мудрецями Сходу. Рер│х теж зд│йснив
таку прощу. У С│нцзян│, п│вн│чн│ше Каракорумського хребта, в│н
почув, що "за цими горами живуть свят│ люди, як│ рятують
людство сво║ю мудр│стю: багато хто прагнув побачити ┐х, та
марно: хто зум│в подолати хребет, збивався з дороги". М│сцевий
пров│дник розпов│дав Рер│хов│ на Каракорумському перевал│, що в
горах ║ величезн│ печери, де збер│гаються скарби з
першопочатк│в │стор│┐. А ще зазначав, н│би там час в│д часу
з'являються висок│ б│л│ люди, як│ пот│м зникають у п│дземних
галереях п│д скелями.
У Турфан│ (С│нцзян) експедиц│я Рер│ха чула розпов│д│ про
високу чорношк│ру ж│нку з напрочуд виразним обличчям, яка
виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у
б│ду -- вона викликала шанобливе благогов│ння нав│ть у
чолов│к│в цього мусульманського м│ста Китаю. Саме там
розпов│дали й про вершник│в, як│ з│ смолоскипами в руках
зникають у п│дземних катакомбах.
"Справд│, справд│ люди Шамбали час в│д часу приходять на
св│т,-- дов│рчо казав лама Рер│хов│. -- Вони зустр│чають земних
сп│втруд│вник│в Шамбали й задля блага людства роздають коштовн│
подарунки, винятков│ рел│кв│┐". Рер│хов│ розпов│дали також про
раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали --
Р│гден Джапо. Щойно в│н з'явля║ться у храм│, як св│чки
запалюються сам│ собою. Таке сталося, наприклад, у монастир│
Нарабанч│ Кур'│н у Зах│дн│й Монгол│┐ 1890 року. Зимово┐ ноч│ на
монастирське подв│р'я в'┐хало к│лька вершник│в │ звел│ли ламам
з│братися в храм│. Пот│м на трон настоятеля п│днявся
незнайомець │ в│дкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне
обличчя самого володаря Шамбали. В│н сотворив молитву,
благословив ченц│в, пот│м прор│к гр│зне в│щування │ зник разом
│з сво┐ми супутниками.
1920 року в цьому ж монастир│ сталася дивовижна пригода з
Ф. Оссендовським. П│д час розмови з верховним ламою Хутукту той
мовив йому: "У мене таке в│дчуття, н│би ви тривожитеся за тих,
кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що
мусив ем│грувати з Рос│┐, справд│ залишив там с│м'ю │ дуже
переживав за ┐┐ долю. "Погляньте на темний прост│р за стату║ю
Будди, │ ви побачите сво┐х р│дних",-- мовив настоятель. Ф.
Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму в│д
курив, що звивалися в пов│тр│, а тод│ в т│й │мл│ стали
прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою
дружину, причому наст│льки виразно, що розр│зняв нав│ть детал│
┐┐ одягу. Побачив в│н │ │нших член│в сво║┐ родини, як│ натод│
переховувалися у далекому м│ст│.
"Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" --
поцыкавився якось Микола Рер│х. "Н│, вт│леного Вчителя я не
бачив,-- в│дпов│в той. -- Але чув його голос. ▓ глибоко┐ зими,
коли гори вкривав сн│г, в│н прислав мен│ у дарунок троянду --
кв│тку з далеко┐ долини".
Одн│║┐ темно┐ ноч│ Микола Рер│х бачив спалахи й св│тлян│
стовпи в неб│. У Трансг│малаях ясно┐ зоряно┐ ноч│ то не могло
бути н│ полярним сяйвом, н│ електричними розрядами. Що ж то
було? "Це променить Башта Шамбали",--- в│дпов│ли лами й
пояснили: то св│тло в│д каменя на башт│, що ся║, мов д│амант.
Варто трохи зупинитися на легенд│ про цей кам│нь, що
утвердилася в лама┐зм│. У санскрит│ в│н зветься Ч│нтаман│, а
по-т│бетському -- Норбу Р│нпоч. Б│льша частина його м│ститься в
Башт│ Шамбали. Найб│льш вража║ в легенд│ те, що цей кам│нь
н│бито доставив на Землю косм│чний посланець. У Т│бет│ в│рять,
що за правл│ння Тхо-тхо-р│ Няньцяна 331 року з неба впала
скринька з чотирма священними предметами в н│й, серед них │
кам│нь Ч│нтаман│. В легенд│ згаду║ться │ крилатий к│нь Лунг-та,
що прин│с на сво┐й спин│ цей скарб. Художники ув│чнили цю
легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рок│в по
тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро
│ноземц│в │ пояснили, нав│що вс│ т│ предмети. П│сля чого
чужинц│ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили?
У Т│бет│ впродовж в│к│в побутують усн│ перекази про далек│
польоти т│бетських цар│в │ святих на крилатому кон│ Лунг-та.
К│нь цей вважа║ться посланцем бог│в │ в│н н│бито ма║ здатн│сть
обл│тати Всесв│т. Чи не алегор│я косм│чного корабля цей к│нь?
▓нше пов│домлення ще фантастичн│ше. З верс│┐, яку я почув
в│д професора Рер│ха, виходить, що кам│нь Ч│нтаман│ доставив на
Землю косм│чний посланець. Це м│нерал з │ншого св│ту, >
можливо, │з зоряних систем у суз│р'┐ Ор│он, хоча б │з того ж
С│р│уса, в│ддаленого в│д нас на дев'ять св│тлових рок│в. Не
дивно, що у фольклор│ в│н вважа║ться скарбом св│ту. Фантаз│я?
Можливо. Але уяв│мо на мить, що ядерна в│йна знищила нашу
цив│л│зац│ю. Чи в│ритимуть у цьому випадку наш│ далек│ нащадки,
що зразки кам│ння з М│сяця доставили на Землю американськ│
космонавти? Очевидно, що цей факт в│д│б'║ться лише у м│фах.
Вважа║ться, що "внутр│шн║ серце", або випром│нювання каменя
Ч│нтаман│, "сильн│ше рад│ю", але д│║ назовс│м │нших частотах. А
коли точн│ше, то якраз на тих, що в│дпов│дають ментальним
в│брац│ям людини. Стародавн│ хрон│ки Аз│┐ пов│домляють, що
божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву,
│мператоров│ Атлантиди. За незапам'ятних час│в великий шматок
каменю пом│стили в Башту Шамбали, а невеличк│ осколки час в│д
часу надсилаються в ту чи │ншу частину Земл│, де наста║ нова
ера або зароджу║ться нова цив│л│зац│я. Однак ц│ маленьк│
шматочки Ч│нтаман│ п│дтримують пост│йний зв'язок з основним
каменем, що перебува║ в Аз│┐.
Один │з таких осколк│в опису║ться як шматочок розм│ром у
м│зинець, ма║ форму якогось плоду чи нав│ть серця,
св│тло-с│руватого кольору, з незрозум│лим │║рогл│фом,
викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли кам│нь темн│ша║, то
збираються хмари, коли важча║, то лл║ться кров, коли потр│ску║,
то наближа║ться ворог. Коли кам│нь займа║ться вогнем, св│т
спостигають небачен│ потряс│ння. Та коли над каменем ся║ з│рка,
настають мир │ благополуччя.
Богдо-геген, лама┐стський першосвященик в Урз│, якому на
початку 20-х рок│в п│длягало щонайменше ш│стдесят тисяч лам,
зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньо┐ хрон│ки:
"Коли Гуш│хан, правитель олет│в │ калмик│в, завершив в│йну
проти "червоних шапок" у Т│бет│, то вив│з зв│дти загадковий
"чорний кам│нь", що його свого часу над│слав Далай-лам│ Володар
св│ту". За цим пов│домленням, кам│нь певний час переховувався в
Урз│, │ то був напрочуд сприятливий для Монгол│┐ час, поки
кам│нь не щез. Лами розпов│дали, що жерц│-правител│ Монгол│┐,
переважно т│бетц│, могли передбачити майбутн║ завдяки каменю
Норбу Р│нпоч, бо │нод│ на його поверхн│ проступали знаки й
л│тери, що ┐х розум│ли верховн│ лами. ▓ ц│ пророцтва могли
стосуватися ц│лих народ│в. Окультн│ перекази Аз│┐ говорять, що
чимало цар│в │ правител│в у минул│ │сторичн│ епохи волод│ли цим
каменем -- серед них згадуються Акбар у ▓нд│┐, Соломон в ▓уде┐
│ один з │мператор│в Китаю.
Невеличкий шматочок косм│чного каменю було над│слано │ в
квропу, аби посприяти утвердженню Л│ги Нац│й. ▓ хоча ця спроба
ск│нчилася невдачею, вона все ж украй показова п│сля страх│ть
першо┐ св│тово┐ в│йни.
▓з квропи кам│нь той повернув до Шамбали саме Микола Рер│х
-- наприк│нц│ 20-х рок│в. "Ми усв│домлю║мо пров│щену долю
каменю, що поверта║ться в р│дну оселю",-- мовиться в одн│й
сх│дн│й легенд│. В│рш Миколи Рер│ха присвячено поверненню
Ч│нтаман│ в Шамбалу п│д час його виснажливо┐ експедиц│┐ через
Центральну Аз│ю; у в│рш│ нав│ть згадуються │мена китайських та
т│бетських нос│┐в:
Фу, Ло, Хо, Кам│нь нес│те.
Воздайте сильним,
В│ддайте в│рним.
кнно, Гуйо, Дья -- Прямо │д│ть!
Т│ з небагатьох, кому пощастило в│дчути випром│нювання
цього каменю, св│дчать, що в│н спричиню║ могутн│й приплив
косм│чно┐ енерг│┐ │ зм│ню║ св│дом│сть.
Картина Рер│ха "Ч│нтаман│" зобража║ пон│, який везе на
спин│ скриньку, оточену ореолом. Саме у ц│й скриньц│ й везли
кам│нь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед
велетенських скель, що стрим│ли обаб│ч. Охоронцям експедиц│┐
було наказано якнайпильн│ше охороняти саме цю безц│нну поклажу.
▓ попри напади бандит│в та лют│ холоди, що косили в'ючних
тварин, кам│нь усе ж було благополучно доставлено до його
витоку. "Немов д│амант, ся║ св│тло на башт│ правителя
Шамбали",-- мовить сх│дна книга. ▓стор│я каменю, доставленого
на Землю з далеких св│т│в, справд│ вида║ться фантастичною. Але
саме так говорять т│бетськ│ й монгольськ│ перекази про │стот з
в│ддалених з│рок. А перекази ц│ виникли задовго до нашого
косм│чного в│ку.
Ф. Оссендовський пише в сво┐й книз│, як учител│-лами
вводили учн│в у летарг│чний стан, пот│м занурювали у в│двар │з
спец│альних трав, через що тканини т│ла твердли, не руйнуючись.
┐х сповивали, наче ║гипетськ│ мум│┐, п│сля чого
псевдозакам'ян│л│ молод│ лами п│д д│║ю псих│чно┐ енерг│┐
вта║мниченого ставали невагомими й з величезною швидк│стю
зл│тали в небо. У такому стан│ учн│ не в│дчували холоду, вони
не потребували кисню, а проте мали здатн│сть запам'ятовувати
все, що бачили. Молод│ лами подорожували до │нших планет, а
коли через к│лька рок│в поверталися, ┐х оживляли │ вони
розпов│дали про бачене в │нших св│тах.
Олександра Дев│д-Н│л побачила свого першого "л│таючого
ламу" на плато Чантан у Т│бет│. Вона певний час спостер│гала за
ченцем, що робив велетенськ│ стрибки, в│дштовхуючися в│д земл│,
як м'яч. Його широко розплющен│ оч│ немов прикип│ли до яко┐сь
неймов│рно в│ддалено┐ точки в небесному простор│ -- на гурт
французьких досл│дник│в в│н не звернув ан│найменшо┐ уваги.
Досл│дниця також згаду║ про лам, як│ могли ставати невидимими
або, навпаки, раптово з'являтися нев│домо зв│дки.
Одна з картин Миколи Рер│ха явля║ собою криптограму.
Назива║ться картина "Р│гден Джапо, Правитель Шамбали", а
зображено на н│й п│щанисту долину, довкола яко┐ зводяться
стр│мк│ скел│ -- типовий кра║вид у Цайдам│. В печер│ зображено
вогненну буддопод│бну постать, що в│дда║ наказ к│нним г│нцям
перед собою. Якщо покласти картину на правий б│к, то в ┐┐
верхньому л│вому кутку можна розр│знити бородатий проф│ль
Рер│ха серед обрис│в г│р. А серед нагромадження скель у центр│
композиц│┐ вгаду║ться контур ракети чи фюзеляж
Т│бетський прапор, нев│домий на Заход│. На ньому зображено
Володаря Шамбали в сво┐й столиц│ серед засн│жених г│р. Ж│ноче й
чолов│че божества допомагають його завданню трансформувати
людину в надлюдину; вони тримають численн│ дарунки для
майбутнього людства. Внизу лег│они Св│тла атакують орди
Темряви: це -- т│бетська верс│я б│бл│йного Армагеддона.
Чита║ться ця криптограма так: "Рер│х л│тав на цьому
апарат│"?
Таке припущення п│дтверджують слова махатми Мор'┐ у
п│слямов│ до "Агн│-Йоги": "Струмен│ цього вогню обпалювали
Кам│нь у його великому польот│ перед лицем Сонця". Якщо ц│
слова стосуються каменю Ч│нтаман│, то чи не сл│д це сприймати
так, що Микола Рер│х зд│йснив косм│чну подорож до внутр│шн│х
планет │ Сонця? Чи не мчав його в м│жпланетну подорож Лунг-та,
т│бетський Пегас?
Оск│льки ми розгляда║мо артефакти з │нших св│т│в, варто
мати на уваз│ ще одну чудову т│бетську легенду. Т│бетц│ в│рять,
що в прадавн│ часи поблизу монастиря Сера у Лхас│ з неба впав
жезл. Цей золотий жезл, або дорж│, збер│га║ться вже в монастир│
к│лька в│к│в. Б│льше того. Далай-лама ма║ титул Володаря
Блискавки, бо дорж│, вважа║ться, здатен вивергати блискавки.
Кажуть, що п│д час деяких рел│г│йних в│дправ жезл той
випром│ню║ сл│пуче св│тло. Дорж│ ма║ коротке рук│в'я, з обох
к│нц│в якого розташовуються округл│ бутони лотоса. Ср│бн│,
бронзов│ або зал│зн│ коп│┐ цього жезла можна бачити в б│льшост│
т│бетських монастир│в. Хоча можна й подумати, що дорж│ --
специфичний елекричний пристр│й, сферичн│ к│нц│ якого слугують
катодом │ анодом, верховн│ лами в│дкидають таке припущення. В│н
може д│яти п│д впливом нев│домо┐ сили, п│дконтрольно┐
тренованому буд│йському йогов│.
Деяк│ джерела натякають, що наймогутн│ший на земл│ дорж│
ма║ правитель Шамбали. Його описують, як металевий ск│петр │з
двома д│амантовими кулями на к│нцях. Як │ Ч│нтаман│, цей
Великий дорж│ здатен фокусувати могутн│ косм│чн│ сили й
керувати ними.
Хоча час великих одкровень стародавньо┐ науки й реально┐
появи Учител│в Сходу ще не настав, ц│каво було б узнати
детальн│ше про появу ┐х у монастир│ Таш│ Лхунпо безпосередньо
перед китайською окупац│║ю Т│бету. Доктор Сейке Вада, що був
св│дком ц│║┐ под│┐, виклав сво┐ враження в американському
журнал│ "Косм│чна з│рка":
"Учител│ не мають якогось певного розкладу, коли вони
повинн│ з'являтися. ▓нод│ вони постають перед сво┐ми учнями,
щоб проголосити пропов│дь, │нод│ прид│ляють увагу к│льком
обраним чи й нав│ть одному. З Учител│в, яких найб│льше знають
зах│дн│ учн│, посл│довники окультизму, доктор Вада бачив Кут
Хум│, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним б│ля ст│п
Учител│в, був осяяний св│тлом високо┐ духовност│".
Сл│д зазначити, щодо 30-х рок│в гурти лам, званих
кутхум-пас, нер│дко збиралися в долин│ Цангпо. То були
лами-учн│ архата Кут Хум│.
Висок│сть та║мно┐ доктрини стане очевидною, коли адепти
дадуть переконлив│ докази нев│домо┐ │стор│┐ людства, ┐хн│
велетенськ│ п│дземн│ б│бл│отеки й музе┐ добре убезпечен│, а
входи до них ретельно замаскован│. Стол│ття тому Олена
Блаватська казала, що нема║ п│дстав побоюватися, що ┐х знайдуть
нав│ть тод│, коли "ц│л│ арм│┐ вторгнуться в ц│ п│щан│
простори". ▓ справд│, тисяч│ солдат │ роб│тник│в уже проникли
на територ│ю Шамбали, щоб добувати нафту в Цайдам│. Та таке
було давно передбачено.
У чому ж секрет цього осередку косм│чно┐ культури?
Доброта, вза║моповага, здоровий спос│б життя, ретельно
продумане планування, │║рарх│чна дисципл│на, безкорислив│сть │
прагнення сп│впрацювати з мат│р'ю-природою. ▓нтереси цього
ерудованого Братства охоплюють науку, ф│лософ│ю, рел│г│ю,
мистецтво й музику в найширшому розум│нн│. Це зовс│м не рай для
л│нивих │ байдужих, не сонливий Шангр│-Ла. Це -- серце людства,
яке упродовж в│к│в самов│ддано бореться з нев│глаством,
жертвуючи заради цього сво┐ми найблагородн│шими членами. Але
справжньо┐ │стор│┐ цих мученик│в за правду ще не написано.
У ц│й сп│льнот│, що грунту║ться на засадах
сп│вроб│тництва, дисципл│ни, братерсько┐ любов│ й ф│лософського
│деал│зму, якщо │ бувають як│сь розходження в поглядах, то
н│коли не бува║ розбрату │ чвар, бо Шамбала -- це синон│м
гармон│┐.
На завершення цього розд│лу не зайве згадати й такий
│стотний факт, як останн║ злиття общин Шамбали; воно мало м│сце
в Т│бет│ у XIV стол│тт│, а очолив його Цонкаба. В│н зд│йснив
св│й задум │з монастиря Таш│ Лхунпо поблизу Ш│гадзе. А. П.
С│ннетт так опису║ цю визначну под│ю:
"З незапам'ятних час│в у Т│бет│ │сну║ певний засекречений
район, дос│ зовс│м нев│домий, досяжний х│ба що для
вта║мничених, але неприступний для звичайних мешканц│в як ц│║┐
кра┐ни, так │ │нших. У цьому та║мничому район│ живуть адепти.
За минулих час│в махатм було значно б│льше, розс│яних по всьому
св│ту. Поступ цив│л│зац│┐ спричинився до магнетизму, до якого
вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV
стол│тт│, вже почався загальний рух до Т│бету частини
окультист│в, доти розсипаних по вс│х усюдах".
У той час, коли лише к│лька т│бетських лам знають про
│снування П│вн│чно┐ Шамбали й про зв'язок сво┐х найвищих
панд│т│в │з ц│║ю оазою бод│сатв, найдоброчесн│ш│ й
найосв│чен│ш│ з них збер│гають та║мну науку, що ║, безперечно,
спадком само┐ Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу.
Про не┐ │ п│де мова в наступному розд│л│.
5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОД▓САТВ
Хоча на сьогодн│ жодного предмета з Шамбали в наших музеях
не виявлено, т│бетськ│ книги "Ганжур" │ "Данжур" м│стять
тексти, н│бито скоп│йован│ з манускрипт│в Шамбали. Кр│м того,
упродовж │стор│┐ посланц│ з м│с│ями в зовн│шн│й св│т
споряджалися П│вн│чною Шамбалою. Ц│ два факти п│дтверджують
достов│рн│сть культурного й наукового центра, схованого у
в│дособленому куточку земно┐ кул│.
Ц│ т│бетськ│ тексти мовлять │ про науку калачакру,
завуальовану символами й алегор│ями, яких год│ зрозум│ти
будь-кому, окр│м вта║мничених лам. Т│бетський буддизм вважа║,
що знання калачакри в│дкрива║ двер│ до сприйняття та║много
вчення бод│сатв -- │стот, як│ завершили свою земну еволюц│ю │
присвятили себе людству.
До запровадження соц│ал│зму в Кита┐ у монастирях Таш│
Лхунпо поблизу Ш│гадзе й Кум-бум у П│вн│чно-Сх│дному Т│бет│
д│яли спец│альн│ школи, де вивчали калачакру. Багато монастир│в
у Т│бет│ й Монгол│┐ мали вчител│в з цього предмета. Щоб
потрапити в школу калачакри, лама мусив провести к│лька рок│в у
монастир│ │ заслужити репутац│ю суворого аскета. П│сля цього
настоятель монастиря м│г рекомендувати його в цю школу. Лише
найзд│бн│ш│, найрозумн│ш│ й найдоброчесн│ш│ лами ставали учнями
таких та║мних шк│л.
Хоча б│льш│сть кандидат│в складають жовто-шапков│ лами3,
прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом
заперечу║ тантричну маг│ю4, калачакра зажила неабияко┐ слави
саме завдяки цим ламам. ▓стор│я св│дчить, що й сам Цзонкаба був
учителем калачакри.
Вивчення калачакри почина║ться з астроном│┐, астролог│┐ та
санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий
виклад ц│║┐ системи, ключ до яко┐ знають лише адепти, │стинне
вчення калачакри н│коли не ставало набутком громадськост│ й не
перекладалося на ║вропейськ│ мови нав│ть у криптограф│чн│й
форм│. Та все ж деяк│ факти щодо цього вчення в Т│бет│ та
Монгол│┐ можна з'ясувати з такого джерела, як "Блакитн│ аннали,
або Коментар│ до калачакри", написан│ Бу-стон Р│нчен-грубом у
Таш│ Лхунпо 1322 року. ▓снують │ ран│ш│ роботи Ра-лоцави з XI
стол│ття (перекладен│ доктором Е. Оберм│ллером у Гейдельберз│
1931 року).
Ми зупиня║мося на вченн│ калачакри переважно тому, що воно
щ│льно пов'язане з Шамба-лою, зв│дки ця система традиц│йно
виводиться.
Фах│вець з т│бетських текст│в Юр│й Рер│х в одн│й │з сво┐х
роб│т робить │стотне зауваження щодо зв'язку калачакри та
Шамбали:
"Питання калачакри найт│сн│шим чином пов'язане з проблемою
Шамбали, загадковою м│сцев│стю, зв│дки ця система в друг│й
половин│ Х стол│ття прийшла в ▓нд│ю, та ще з проблемою
походження т│бетського ш│стдесятир│чного циклу".
На думку Юр│я Рер│ха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з
┐┐ Правителем │ ║ к│нцевою метою посл│довник│в калачакри.
Осяян│ ченц│ склали описи ц│лячу до Шамбали, де географ│чн│
вказ│вки чергуються з │нструкц│ями щодо духовно┐ п│дготовки
тих, хто прагне вв│йти в сферу Шамбали.
Т│бетська священна л│тература м│стить вдосталь даних про
походження калачакри. Вс│ верс│┐ згодн│, що калачакра вперше
з│йшла на Будду п│д час його осяяння б│ля велико┐ ступи
(культова споруда кон│чно┐ форми) Шр│ Дганьякатака в пров│нц│┐
Мадрас. Саме тод│ неспод│вано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в
супровод│ безл│ч│ божественних │стот.
Давн│ т│бетськ│ тексти (скаж│мо, Ра-лоцави, що жив дев'ять
стол│ть тому) приливають св│тло на ц│л│ й │стор│ю вчення Колеса
часу │ на його походження. Витяг │з одного його манускрипту
полегшить зрозум│ти природу шамбальсько┐ традиц│┐. "Адепти
калачакри, уславлен│ в науц│ бод│сатв, жили в ▓нд│┐. Тод│ в
Ор│сс│ народився панд│т Ц│лу, великий учитель, що глибоко
п│знав ус│ л│таки (комп│ляц│┐). Т│, хто спод│ва║ться досягти
стану Будди за одне життя, повинн│ вивчити мантраяну (знання
вс│х окультних сл│в влади), а надто науку бод│сатв (калачакру).
Учитель Ц│лу взнав, що ця наука збереглася в Шамбал│. Ц│лу,
неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустр│в там
незнайомця. "Куди ти просту║ш?"-- запитав його той. Ц│лу
в│дпов│в: "У Шамбалу, п│знати вчення бод│сатв". "Шлях туди
винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так
прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". Тод│ панд│т
Ц│лу вп│знав у незнайомц│ вт│леного Манджушр│ (бод│сатву)5 │
впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову д│аграму).
Незнайомець пояснив йому вс│ та║мн│ вказ│вки коментар│в до
"Книги влади". П│сля цього Ц│лу вирушив у Сх│дну ▓нд│ю │ навчив
калачакр│ панд│та Ачар'ядеву, що народився в Барендр│ │
зр│внявся знаннями з│ сво┐ми попередниками │ повн│стю
дисципл│нував св│й розум. Дехто стверджував, що в нього були
вид│ння богин│ Тари, │ все, що в│н бажав, йому гарантувалося.
Навчений Б│лою Тарою, в│н вирушив до Шамбали".
Цей текст XI стол│ття св│дчить, що в│ра в Шамбалу жила
серед т│бетц│в упродовж багатьох в│к│в.
Соманатха, кашм│рський брахман, прин│с калачакру в Т│бет
1026 року. Йому ж приписують │ впровадження в Т│бет│
ш│стдесятир│чно┐ календарно┐ системи з дванадцяти тварин │
п'яти елемент│в (у ц│й систем│ кожен р│к ма║ назву таких
тварин: миша, бик, тигр, за║ць, дракон, зм│я, к│нь, в│вця,
мавпа, птах, собака │ свиня; у по║днанн│ з деревом, погнем,
землею, зал│зом │ водою вони утворюють ш│стдесятир│чний цикл.
Так, 1977 р│к був Роком вогненно┐ зм│┐. Т│бетський р│к
почина║ться з молодого м│сяця в лютому). Особливе зац│кавлення
виклика║ те, що т│бетсько-китайськ│ дванадцятир│чн│ цикли
науково виходять з тривалост│ пер│оду обертання Юп│тера навколо
Сонця, що склада║ 11,86 рок│в. Украй │стотно, що т│бетський
календар почина║ться з року впровадження у Т│бет│ калачакри
(1026), який в│дкрив так звану еру Рабджйон│. Тому. скаж│мо,
1975 р│к ║ 949-м роком т│бетсько┐ хронолог│┐, що п│дкреслю║
виняткове значення калачакри для т│бетсько┐ культури.
Десята книга "Блакитних аннал│в", складена Гос Лоцаба
Гзоннудпалом м│ж 1476-78 рр., ц│лком присвячена поширенню
калачакри в Т│бет│. Про саме вчення в│домо обмаль через його
езотеричний характер, але так│ │сторичн│ прац│, як "Блакитн│
аннали", м│стять натяки на Принципи калачакри. Перша книга
"Блакитних аннал│в" вказу║ висок│ ц│л│ для будд│йських
посвятник│в: "Я в│таю │нту┐тивне, трансцендентальне, неосяжне,
що ║ джерелом радост│ для мудрец│в, що поширю║ться серед
блискучого з│брання, що уособлю║ спок│й, що вказало декому
Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозум│ле для йог│в,
над│лених найвищим споко║м, що важке для сприйняття, важке для
досл│дження, всепроникне, безпричинне".
Десята книга "Блакитних аннал│в" наводить так│ вказ│вки
учителя калачакри сво║му учнев│: "Тепер ти прийми таку позу, як
│ я, │ зв│льни св│й мозок в│д думок". Давн│й текст згаду║ два
стани медитац│┐: ясн│сть │ пост│йн│сть. В│н мовить про
рза║мозв'язок м│ж Сонцем, М│сяцем, з│рками й нервовими центрами
т│ла, або чакрами. В │ншому параграф│ сказано, що "мудр│сть
п│зна║ той, хто ум│║ контролювати сво║ дихання", │ натяка║ться
на "д│м кундали, запалено┐ внутр│шн│м вогнем", або на кундал│н│
при основ│ хребта. "Тод│ мо║ │люзорне т│ло, поглинуте сяючим
полум'ям, я скидаю, як зм│я скида║ шк│ру",-- каже текст. Це,
безумовно, означа║ псих│чну проекц│ю або в│дд│лення св│домост│
в│д т│ла.
Розпов│даючи про одного вчителя калачакри, рукопис
зазнача║, що "в│н займався медитац│║ю │ досяг здатност│
складати нов│ мантри. В│н навчав калачакри │ мав багато учн│в;
помер в│н в│с│мдесятир│чним у Р│к дерев'яного коня (1282)". В
│ншому м│сц│ опису║ться учень йоги: "В│н медитував три роки,
три п│вм│сяц│ │ три дн│ за методом йоги, як це радить
калачакра. За цей час орган│зм, вважа║ться, зазна║ ц│лковито┐
зм│ни". Текст згаду║ │ так│ окультн│ прийоми, як використання
учнями дзеркал, щоб отримати вид│ння │ досягти косм│чно┐
св│домост│. Описуються │ численн│ прояви окультних сил великими
адептами калачакри.
У житт│ ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь
породив коштовн│ камен│. В│н помер в│с│мдесяти дев'яти рок│в
(1343 року). П│д час кремац│┐ його останки дивовижним чином
перетворилися на будд│йськ│ рел│кв│┐.
У житт│ Ванаратхи ставалися вс│ляк│ надприродн│ феномени,
як-от злива з кв│т│в, струмен│ б│ло┐ води з│ стел│ │ нав│ть
райдуги в його осел│. Помер в│н 1468 року доброх│ть, коли сид│в
випростаним на килим│ в йог│чн│й поз│; п│д час його кремац│┐
увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у неб│.
▓нший адепт калачакри, Бон-дон Р│нпоче в│домий тим, що
сотворив у XII стол│тт│ чудо, коли п│д час церемон│┐ посвячення
полум'я св│чок перетворилося в вогнян│ малюнки й символи.
Розпов│дь про його життя зак│нчу║ться значуще: "У в│ц│
п'ятдесят одного року в│н вирушив до Шамбали".
У "Блакитних анналах" можна виявити р│зн│ прояви ф│зичних
│ телепатичних контакт│в окремих вчител│в калачакри з Шамбалою.
Скаж│мо, один │з них розпов│да║ про випадок з пустельником
Калачакрападою: "В│н знався на п'яти галузях науки, його
благословила сама Тара,-- в│н ┐┐ виразно бачив. Якось
Достославна мовила йому: "У П│вн│чн│й Шамбал│ │сну║ багато
тантр (формул вта║мничення) │ коментар│в, як│ склав │ пров│стив
Будда,-- приходь за ними │ слухай ┐х!" В│н вир│шив вирушити
туди. Дехто казав, що коли в│н став готуватися до подорож│ в
Шамбалу, то перед цим побував там у вид│нн│ й отримав доктрини
Ар'я Авалок│тешвари. Останн║ твердження сл│д допустити".
Ц│ згадки про Тару й калйчакру матимуть │стотне значення в
контекст│ розд│лу "Храмов│ д│алоги".
Микола Рер│х був св│дком незвичайного феномена, що,
безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рок│в
в│н │з к│лькома компаньйонами подорожував в автомоб│л│ м│ж
Дардж│л│нгом │ Гхумом у Г│малаях. Я теж про┐здив т│║ю г│рською
дорогою. Рер│х пише, що вод│й автомоб│ля раптом пригальмував,
коли на дороз│ з'явився паланк│н, який несли четверо чолов│к│в.
Коли автомоб│ль зупинився, аби пропустити його, пасажири
побачили в паланк│н│ ламу. В│н був у червон│й з жовтим одеж│,
на голов│ мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну
бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посм│хнувся │
к│лька раз│в кивнув головою гуртов│ Рер│ха. Автомоб│ль
продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на
дивного ламу в паланк│н│. Коли Рер│х почав розпитувати про
цього загадкового ламу, йому в│дпов│ли, що в паланк│нах носять
лише Далай-ламу │ Панчен-ламу, а корону надягають т│льки п│д
час храмових церемон│й. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" --
висловили здогад ченц│ в Гхум│.
Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом
калачакри. Це диво опису║ Генр│х Гаррер у книз│ "С│м рок│в у
Т│бет│". Лама впав у транс │ почав пронизливо вигукувати
заклинання. Як пише Гаррер, "можна в│рити в чудеса або шукати
│нше пояснення, але факт залиша║ться фактом: в│дразу п│сля його
заклинань п│шов дощ".
Зак│нчити цей розд│л я хот│в би ще одн│║ю згадкою про його
свят│йшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду п│д час
процес│┐ в Кита┐. Коли 1916 року новозбудований храм Будди
Майтре┐ в монастир│ Таш│ Лхунпо готувався прийняти велетенську
статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника
Кйонгбу-р│нпоче, керувати церемон│║ю установки стату┐.
Перестар│лий чернець в│дмовився, мовляв, здоров'я його надто
слабке │ смерть близько. Та все ж погодився освятити новий
храм.
Через к│лька м│сяц│в Панчен-лама послав паланк│н │ почет
за Кйонгбу-р│нпоче, щоб доправити його в монастир Таш│ Лхунпо
на церемон│ю. Бачили, як в│н с│в у паланк│н, коли прибули
нос│┐. Але на церемон│┐ освячення Панчен-лама та │нш│ лами,
зайнят│ богослуж│нням, були просто вражен│, побачивши, що в│н
п│дходить до монастиря самотою │ п│шки. На очах людей в│длюдник
п│днявся сходами, ув│йшов у храм, об│йняв статую Майтре┐,
незбагненним чином злився з нею │ зник. Коли згодом прибув
паланк│н, в│н виявився порожн│м. Очевидно, Кйонгбу-р│нпоче
виконав свою об│цянку Панчен-лам│ з допомогою калачакри.
Зв│сно, не всяку маг│ю сл│д в│дносити до калачакри, а лише
т│ феномени, що залежать в│д високо┐ духовност│ ┐х виконавц│в,
що вдаються до ун│версально┐ сили, сховано┐ у ядр│ атома -- нею
адепти оволод│вають через ║днання з мат│р'ю-природою. У цьому
секрет калачакри. Певн│сть, що Шамбала ║ джерелом ц│║┐ високо┐
окультно┐ науки, отже, ста║ зрозум│лою.
Сл│д п│дкреслити й такий │стотний факт. Пров│дна секта
т│бетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою │
Панчен-р│нпоче, засуджу║ демонстрування вс│ляких зорових │
слухових псих│чних феномен│в, оск│льки прагне зм│цнити дов│ру
людини до орган│в зору й слуху, тод│ як буддизм прагне
пробудити внутр│шн║ духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише
складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в
виняткових випадках, коли незвичайн│ прояви доц│льн│. Перекази
про Шамбалу не обмежуються Т│бетом та Монгол│║ю, а побутують │
в │нших кра┐нах, скаж│мо, в Рос│┐; там вони дещо р│зняться
деталями й в│дом│ п│д │ншою назвою: "Кра┐на Б│лих Вод".
Серед рос│йських старов│р│в │сну║ дивне пов│р'я: той, хто
п│де зворотним шляхом татар-завойовник│в до Монгол│┐, знайде
Б│ловоддя, де на в│длюдд│, вдалин│ в│д гр│шного св│ту живуть
свят│ люди.
У санскритському переказ│ В│чна земля, яку нездатн│
зруйнувати н│ вогонь, н│ вода, названа Б│лим островом. Це тим
показов│ше, що об│тована земля рос│йських прочан зоветься
Б│ловоддям.
Як виплива║ з рос│йського фольклору, фантомне царство Аз│┐
ма║ багато потайних печер │ над│йно захищене велетенськими
г│рськими кряжами з│ сн│говими вершинами. Легенда стверджу║, що
б│ля волод│нь мудрец│в лежить озеро Лопон. ▓ без ┤рунтовних
географ│чних знань зрозум│ло, що загадкове озеро Лопон -- це
озеро Лобнор у Гоб│, коло хребт│в Алтин Тага й Куньлуня, про
як│ ст│льки мовиться в давн│х китайських рукописах. Б│льше
того, поверхню цього озера частково вкрива║ б│ла пл│вка
кристал│чно┐ сол│. Саме воно може бути одним │з б│лих озер
Б│ловоддя.
В опов│данн│ "Червон│ замети" рос│йський письменник В.
Шишков згаду║ Б│ловоддя: "к на св│т│ така дивовижна кра┐на,
назива║ться вона Б│ловоддя. ▓ в п│снях про не┐ сп│вають, │ в
казках розпов│дають. У Сиб│ру вона, за Сиб│ром, а чи й де│нде.
Кр│зь треба пройти степи, гори, в│кову тайгу, все на сх│д, до
сонця, путь свою правити, │, коли щастя в│д народження тоб│
дароване, побачиш Б│ловоддя самов│ч. ▓ ця кра┐на н│кому не
належить, у н│й вся воля, вся правда споконв│ку живе, ця кра┐на
-- дивовижна".
Фольклор │ л│тература Давньо┐ Рус│ дають численн│
св│дчення, що за вс│ма цими фантастичними опов│дями може
приховуватися правда. Легенда про Б│ловоддя ма║ багато
сп│льного з легендою про п│дземне м│сто К│теж, куди потрапля║
лише праведна людина. Це м│сто святих людей до певного часу
невидиме, каже легенда. В│руюч│ в Рос│┐ колись прикладалися
вухом до земл│, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому
п│дземному м│ст│. Напучування, як│ давали старики тим, хто
збирався в К│теж, полягали в тому, що ц│║┐ обител│ правди
досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не
повинен пов│ряти сво┐х задум│в н│ родичам, н│ друзям, т│льки
молитись │ роздумувати, поки перед його зором не постане
виразний образ священного м│ста. Як │ м│ф про Б│ловоддя, цей
переказ │ соб│ згаду║ про шлях монгольських завойовник│в; ним
треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне м│сто в
Аз│┐.
Це пов│р'я схоже на середньов│чну легенду про Святий
Грааль тим, що шукач мусив мати ст│йку душу, аби подолати
безл│ч важких випробувань. Та якщо рос│йський прочанин на шляху
до свято┐ земл│ духовно п│дготовлений, то страж│ святого м│сця
вийдуть йому назустр│ч, коли в│н до нього наблизиться. Така
певн│сть пронизу║ │ м│ф про Б│ловоддя.
Протягом в│к│в прочани не раз намагалися знайти легендарне
Б│ловоддя десь у Центральн│й Аз│┐. Багато шукач│в повернулися
н│ з чим, якщо взагал│ повернулися. Вважалося, що вони наклали
життям, намагаючись перетнути Гоб│ чи Т│бет. Однак це не
зупиняло │нших, │ побутували чутки, що дехто таки д│стався т│║┐
загадково┐ кра┐ни.
Близько ш│стдесяти рок│в тому в Костром│ помер один старий
чернець. Хоч │ знали, що в│н побував у ▓нд│┐, все ж украй дивно
було бачити серед папер│в цього християнського ортодокса
щоденник, який засв│дчував його близьке знайомство з доктриною
г│малайських махатм.
До тих же народних переказ│в можна в│днести й рос│йську
легенду про Чудь, або Кра┐ну Чудес. Вона мовить про втечу в
п│дземне м│сто гурту людей, що рятувалися в│д утиск│в царату.
Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в п│дземелля,
затулили кам'ян│ брили. Вт│кач│ об│цяли повернутись │ принести
нов│ знання, коли настане час. У цьому переказ│ багато
сп│льного з розпов│дями про Шамбалу в Монгол│┐.
Як пов│ду║ легенда про Б│ловоддя, за Б│лоозером серед
найвищих г│р лежить чудова долина, обитель святих людей.
Географ│чн│ ознаки вказують на озеро Лобнор │ хребет Алтин Таг,
в│дгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами --
обитель Золото┐ Матер│ Заходу │ ┐┐ Безсмертних.
Маршрут прочан до Б│ловоддя неважко нанести на карту.
Найчаст│ше в│н починався в│д р│ки ▓ртиш у Сиб│ру, п│сля чого
мандр│вники перетинали гори Тянь-Шань │ досягали солоних озер
Гоб│, б│ля п│дн│жжя Т│бетського плато.
Микола Рер│х пише про бес│ди з алтайськими старов│рами
б│ля кордону з Монгол│║ю; це св│дчення досить ц│нне, бо в ньому
наведен│ конкретн│ м│сця, як│ проминали прочани на шляху до
Б│ловоддя: "П│сля виснажливо┐ подорож│, якщо не з│б'║теся з
пут│, то добудетеся солоних озер. Цей перех│д украй
небезпечний. Пот│м ви пройдете до г│р Богогорж. Зв│дси
почина║ться ще небезпечн│ша дорога до Коку-ш│. А тод│ треба йти
над самим Ергором, поки не досягнеш Кра┐ни Сн│г│в".
Рер│х поясню║, що солон│ озера -- це озера в Цайдам│ з
його небезпечними переходами. Богогорж в│н ототожню║ з г│рським
масивом Бурхан Будда. Кокуш│ -- це, безумовно, г│рський хребет
Кукуш│л│, а високе наг│р'я Ергор -- це засн│жений Чантанг.
Один старий розпов│в Рер│ху про двох сво┐х д│д│в, що
вир│шили знайти Б│ловоддя. ┐х не було три роки, а коли
повернулися, то розпов│дали с│м'ям про велик│ дива, як│ бачили
в обител│ мудрец│в. Ця розпов│дь в│домого досл│дника Аз│┐
заслугову║ серйозно┐ уваги, бо показу║, що дехто таки досягав
Б│ловоддя, або Шамбали. Так що легенда про Б│ловоддя, як │
легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню
обитель досконалих людей, як│ в│д першопочатк│в │стор│┐ вели
людство стезею вдосконалення.
У цих блуканнях глибинною Аз│║ю багато прочан загинуло, та
дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнан│й
земл│. З цих опис│в видно, що прочани розпов│ли б куди б│льше
про досягнення мешканц│в того та║много м│сця, якби не поклялися
до смерт│ збер│гати та║мницю.
Под│бна розпов│дь, що походить з монастирського джерела,
була записана у Вишенсько-Успенськ│й обител│ б│ля Шацька
Тамбовсько┐ губерн│┐ 1893 року. На основ│ давн│х запис│в │
усних розпов│дей, в│домих лише найосв│чен│шим ченцям Рос│┐,
настоятель Володимир переказав цю │стор│ю юнаков│, який п│сля
революц│┐ ем│грував за кордон. П│сля друго┐ св│тово┐ в│йни ┐┐
опубл│кувала рос│йська ем│грантська газета "Новая Заря"
(Сан-Франц│ско, 24 кв│тня 1949 р.). Коли професор Юр│й
Гребенщиков з П│вденного коледжу (Лейкленд, Флор│да) досл│див
хрон│ку, то д│йшов висновку, що вона -- переконлива верс│я
одн│║┐ з багатьох прощ у Кра┐ну Б│лих Вод -- можливо, нав│ть
одна з найб│льш ранн│х, як│ зна║ рос│йська │стор│я.
Сага про Б│ловоддя походить з монастиря Афон у Грец│┐,
в│домого сво║ю стародавньою б│бл│отекою │ суворою дисципл│ною
схильних до м│стицизму ченц│в, що живуть на в│дособлен│й гор│.
Саме тут молодий слов'янський чернець Серг│й пров│в к│лька
рок│в перед поверненням з В│зант│┐, в перш│ роки п│сля введення
християнства на Рус│. Повернувшись у Ки┐в, отець Серг│й, якому
тод│ було не б│льше тридцяти рок│в, розпов│в князев│ Володимиру
легенду про загадкову кра┐ну на Сход│ -- Царство Б│лих Вод, де
панують доброчесн│сть │ справедлив│сть. То був час, коли
руський князь споряджав посл│в до В│зант│┐ та Риму, прагнучи
прилучити Русь до християнсько┐ цив│л│зац│┐.
Володимира наст│льки захопила розпов│дь про легендарну
кра┐ну, що 987 року в│н спорядив │ послав велику експедиц│ю на
чол│ з Серг│║м на пошуки ц│║┐ аз│атсько┐ кра┐ни. В│н виходив з
того, що м│с│я може завершитися приблизно за три роки. Проте
минули роки й десятил│ття, а н│яких зв│сток в│д посольства не
було, │ ┐┐ сумна доля стала очевидною.
1043 року в Ки║в│ з'явився старезний чолов│к │ заявив, що
в│н │ ║ чернець Серг│й, якого Володимир послав шукати Кра┐ну
Чудес в Аз│┐. Враженим ченцям в│н пов│дав дивовижну │стор│ю,
яка, очевидно, була в│дпов│дно записана й збереглася серед
християнських м│стик│в у рос│йських монастирях.
Отець Серг│й розпов│в, що наприк│нц│ другого року ┐хньо┐
виснажливо┐ подорож│ на Сх│д вони вже втратили багато людей │
тварин. У пустельн│й м│сцевост│, яка може бути Казахстаном,
караванов│ тралилася безл│ч к│стяк│в людей, коней, верблюд│в │
мул│в. Ус│х так налякало побачене, що вони нав│др│з в│дмовилися
йти дал│; лише дво║ погодилися супроводжувати Серг│я. Але │ цих
двох супутник│в довелося залишити в одному сел│ наприк│нц│
третього року, бо вкрай пог│ршилося ┐хн║ здоров'я. Сам отець
Серг│й украй виснажився, проте вир│шив або продовжити путь, або
вмерти.
Чутки серед м│сцевих жител│в у районах, як│ в│н проминав,
св│дчили, що загадкова кра┐на насправд│ │сну║. Один пров│дник,
певно, монгол, запевняв його, що зна║ дорогу в священне
царство, яке ще називали Запов│дною Землею, Землею б│лих вод │
високих г│р. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею
живих бог│в │ Землею чудес.
Ще через три м│сяц│ отець Серг│й досяг кордон│в Б│ловоддя
-- б│лого озера, вкритого шаром сол│. Його останн│й пров│дник
в│дмовився │ти дал│, боячись невидимих страж│в сн│гових г│р
Руський чернець залишився один, не боячися смерт│ │ в│рячи в
│снування святах людей. Та й надто в│н був виснажений, аби
повернутися назад.
Через к│лька дн│в дороги перед ним раптом постало дво║
незнайомц│в. В│н ┐х розум│в, хоча вони розмовляли незнайомою
мовою. Пот│м Серг│я в│двели в село, де п│сля в│дпочинку йому
дали роботу. Незабаром його переправили в │нше селище, де його
прийняли, як брата.
Минали м│сяц│ й роки. Слов'янський чернець оволод│вав усе
новими й новими знаннями. В│н був безмежно щасливий, що нарешт│
знайшов терплячих, сп│вчутливих, всевидющих мудрец│в, що
трудилися на благо людства. Сам│ невидим│, вони знали все, що
робиться в зовн│шньому св│т│.
Отець Серг│й казав, що багато людей з р│зних кра┐н марно
намагались д│статися сюди. Тут │снував закон, за яким лише
семеро ос│б за стол│ття могли в│дв│дати це м│сце. Шестеро з них
мусили повернутися в мирський св│т, отримавши та║мн│ знання. А
один залишався, │ в│н не стар│в, бо час для нього зупинявся.
Ця сага перегуку║ться з опов│ддю про царство пресв│тера
▓оанна, яку я розпов│м дал│. Запов│дна земля, або Земля живих
бог│в може бути лише Т│бетом, який ма║ так│ назви й сьогодн│.
Отже, фольклор Давньо┐ Рус│ засв│дчу║ реальн│сть общини
натхненних людей в серц│ Аз│┐, що зоветься Кра┐ною Б│лих Вод.
Поза сумн│вом, це -- │нша верс│я переказ│в про Шамбалу.
У попередн│х розд│лах описувалася загублена оаза високо┐
духовно┐ культури. Тепер варто розглянути │ншу ц│каву
можлив│сть, а саме, що цей центр направляв великих
реформатор│в, аби п│днести людство на вищий щабель св│домост│.
В ▓нд│┐ таких божественних посланц│в, що з'являлися певно┐
епохи, називають аватарами. Ц│ надлюдськ│ │стоти переродилися,
жертвуючи собою задля спас│ння людства. Оск│льки вс│х мес│й тут
розглянути год│, коротко проанал│зу║мо лише м│с│┐ Кр│шни,
Гаутами Будди й ▓суса Христа. А також простежимо ┐хн│ зв'язки з
обителлю маг│в.
к й │нш│ посланц│ -- пророки. ▓ ┐хн│ д│┐ скеровують
безпосередньо махатми │ в певн│ │сторичн│ в│дтинки стосуються
окремих частин св│ту. Ми вибрали двох пророк│в -- Мойсея й
Магомета, аби про│люструвати пост│йну допомогу оази косм│чно┐
культури. Спасител│ й пророки -- нев│д'║мна частка │деолог│┐
минулих в│к│в. Заснування нового св│ту соц│ал│зму │ роль Лен│на
буде розглянуто окремо.
Ус│ соц│альн│ чи рел│г│йн│ рухи, │деал яких -- сп│льне
благо й мир на земл│, завжди п│дтримувались ▓║рарх│║ю Св│тла.
Може здатися дивним, що ц│лковито р│зн│ │деолог│┐ походять з
одного │ того самого джерела, але це так. Р│ч у тому, що кожна
доктрина призначена для певно┐ епохи. Коли вчення
спотворю║ться, воно щеза║, аби поступитися м│сцем динам│чн│ш│й
│ сучасн│ш│й │деолог│┐. Ця │стина повинна виховувати в нас
терпим│сть, бо правда ма║ багато облич.
Ми розпочнемо це обговорення з життя Кр│шни -- одн│║┐ з
найдавн│ших в│домих аватар. Його вчення │ нин│ надиха║ м│льйони
│ндус│в │ керу║ ┐хн│м життям. Кр│шна народився в│д цнотливо┐
д│вчини Девак│ в пастуш│й хижц│ в прекрасн│й г│малайськ│й
долин│ б│ля п│дн│жжя гори Меру, що ║ │ншою назвою Калапи, або
Шамбали.
В│н любив ус│х, нав│ть хижих зв│р│в, │ часто бавився з
тигренятами. Коли ж п│др│с, мудрец│ почали навчати його, аби
пробудити мудр│сть, яка др│мала в ньому. ▓ от Кр│шна отримав
посвячення б│ля н│г великого вчителя Г│мала┐в │ наказ знищити
зло на св│т│. В│н вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей,
граючи на флейт│, щоб пробудити ┐х в│д зац│пен│ння у ф│зичному
св│т│ май┐, або │люз│┐. Те, чому вчив Кр│шна, в│дбито в його
д│алогах з во┐ном Арджуною у "Бгагавадг│т│": "Душа н│коли не
народжувалась, Душа н│коли не переста║ │снувати". Кр│шна
вважа║, що людина розвива║ться через переродження:
"Багато хто в│дновився в мо║му народженн│ Арджуно! ▓ в
тво║му також! Але я знаю сво┐ попередн│ життя, а ти н│". Тисяч│
рок│в тому ц│ слова сказав Кр│шна в долин│ Гангу, аби
просв│тити народи ▓нд│┐. Проте, як │ дерева, рел│г│┐ теж
усихають │ в'януть, коли ┐х переповнюють забобони. Це
передбачив Кр│шна:
"Людство помиля║ться через нестямн│, затемнен│ знання".
Кр│шна напрочуд добре висловив закон аватари:
"Щоразу, коли закон порушу║ться │ зроста║ беззаконня,
Я народжуюсь у новому т│л│,
Щоб захистити праведних, щоб знищити злих,
Щоб в│дновити закон, я час в│д часу народжуюсь".
Як │ в Кр│шни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з
ашрамами архат│в у Г│малаях. Коли в п│дн│жж│ засн│жених г│р
м│ст│ Кап│лавасту в царя Шудгодани │ цариц│ Май┐ народився син,
до палацу прийшли семеро мудрец│в, аби прив│тати дитину
С│ддгартху. ▓нд│йськ│ тексти мовлять, що ц│ мудрец│ прибули з
кра┐ни в Г│малаях. Ш│стнадцяти рок│в С│ддгартха Гаутама
одружився, │ в нього народився син. А ще через тринадцять рок│в
С│ддгартха залишив с│м'ю й палац │ став бродячим ченцем, бо не
м│г довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан
нещастя.
Велика м│с│я С│ддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб
боротися проти несправедливо┐ кастово┐ системи в ▓нд│┐ │
водночас дати св│тов│ косм│чну ф│лософ│ю, першу в │стор│┐. Як │
вс│ │нш│ аватари. в│н був революц│онером, бо кинув виклик
пан│вн│й влад│ й поставив п│д сумн│в ┐┐ застар│л│ поняття.
"Добро породжу║ добро, а зло породжу║ зло",-- казав царевич,
зр│кшися трону, щоб шукати осяяння │ обдарувати людство
духовним св│тлом.
Коли С│ддгартха Гаутама, сидячи п│д дикою смоквою, отримав
косм│чне просв│тлення │ став Буддою, або Просв│тленим, в│н
повн│стю ототожнив себе з безк│нечним │ в│чним Всесв│том. А щоб
учн│ його в майбутньому могли п│ти його шляхом, в│н склав для
них в│с│м правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна
в│ра, правильне р│шення, правильна мова, правильна повед│нка,
правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання │
правильне зосередження. Зв│льнена в│д бажань людина може
уникнути колеса перероджень │ досягти н│рвани, обител│ миру --
вчив Будда.
к легенда, що допуска║ подорож Гаутами Будди до Шамбали. В
н│й мовиться, що в│н залишив р│внини ▓нд│┐ │ два тижн│ ┐хав
верхи до Г│мала┐в. Там в│н знайшов стежку, якою ┐хав с│м дн│в,
поки досяг мисливсько┐ хиж│, де старий мисливець мовби чекав на
нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло сн│ги Г│мала┐в,
Гаутама випив меду │ до полудня продовжував подорож у супровод│
старого, поки обо║ опинилися б│ля р│чки. Мисливець напнув
тятиву лука й послав через р│чку стр│лу, обо║ мовчки чекали
Пот│м Вчитель зняв │з себе коштовност│ й в│ддав старому. Той
зробив порух, н│би хот│в кинути ┐х у р│чку. Раптом в│д
протилежного берега п│дплив на човн│ високий чолов│к в одяз│,
обшитому хутром, │ попросив Гаутаму ┐хати з ним. На тому берез│
вони с│ли на коней │ почали п│дн│матися на засн│жений хребет.
Удосв│та вони спустилися до обител│ махатм.
Як │ Кр│шна, Гаутама Будда каже про сво┐ переродження: "Я
пост│йно прибираю р│зних форм │ вдаюся до численних метод│в,
аби порятувати нещасних". Будд│йськ│ тексти твердять, що час
в│д часу Будда, учитель бог│в │ людей, народжу║ться, вт│лений у
мудрост│ й доброт│. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього
Будди на │м'я Майтрея.
Поява ▓суса -- │нший вияв закону божественного
перевт│лення, щоб духовно пробудити людство. У час його
народження тро║, а то й б│льше маг│в прийшли з│ Сходу прив│тати
його. ┐х вела пров│дна з│рка, що рухалася в неб│. Поява ▓суса
вочевидь оч│кувалася мудрецями. Чи │снував зв'язок м│ж тими
магами │ Шамбалою? Це може п│дтвердити такий факт. В│домо, що
маги дали сво┐х м│тра┐чних │ мазде┐чних бог│в жерцям давньо┐
т│бетсько┐ рел│г│┐ Бон; т│, в свою чергу, заявили, що отримали
свою в│ру в│д святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3).
У чому полягала м│с│я ▓суса? Встановити космопол│тичний
лад у св│т│, базований на братерськ│й любов│ й терпимост│, коли
"нема н│ елл│на, н│ │удея, н│ обр│зання, н│ необр│зання, н│
варвара, н│ ск│фа, н│ раба, н│ в│льного" ("Послання Павла до
колосян", 3, 11). Його динам│чне вчення дало над│ю знедоленим
величезно┐ Римсько┐ │мпер│┐, що простяглася в│д Середнього
Сходу до Англ│┐. М│льйони раб│в │ плебе┐в в│дгукнулися на той
заклик │ заснували широкий рух, що розхитав могутн│сть Римсько┐
│мпер│┐. Та це вчення не знайшло в│дгуку серед патриц│┐в, що
мали свою ф│лософську й наукову культуру, запозичену в грек│в.
Християнство сприяло в│дм│н│ рабства.
Ф│лон Александр│йський у трактат│ "Чому кожен добрий --
в│льний?" стверджу║, що ессени, як│ спов│дували м│стер│┐, були
натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени
бачили в рабств│ наругу над законом природи, яка створила вс│х
людей в│льними". На початков│й стад│┐ християнство виступало
революц│йною силою. Християни мали та║мну мережу центр│в, як│
допомагали один одному. ┐хн║ вчення про р│вн│сть вс│х перед
богом │ братерство людей п│дривало аристократичну й
нац│онал│стичну структуру Римсько┐ │мпер│┐.
Та коли безпринципний Константин п│дняв меча й зробив
християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс,
учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди.
Християнська церква сама стала пан│вним класом. Вогнища
│нкв│зиц│┐ │ кров Тридцятил│тньо┐ в│йни, що й дос│ даються
взнаки в П│вн│чн│й ▓рланд│┐, показали, як мало лишилося в│д
цього вчення братерсько┐ любов│ й терпимост│. квре┐в, у яких
зах│дн│ нац│┐ запозичили частину сво║┐ рел│г│┐, грабували
корол│ й п│ддавала тортурам │нкв│зиц│я, вони зазнавали тисяч
акт│в │сторично┐ невдячност│.
Було б хибно вважати, що зусилля великих маг│в були
марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити
себе об'║ктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси
користувалися ┐хн│м св│тлом │ не створювалися застигл│ системи,
що душать живу думку.
Чи був ▓сус замолоду в ▓нд│┐? Теологи таку можлив│сть
в│дкидають. А тим часом католицьк│ м│с│онери Франц│ско де
Азведо й ▓ппол│то Дез│дер│ над│слали з Т│бету (в│дпов│дно 1631
│ 1715 рок│в) значим│ пов│домлення, як│ й нин│ збер│гаються в
б│бл│отец│ Ват│кану.
Нав│ть сьогодн│ туристам, що в│дв│дують Шр│нагар у
Кашм│р│, показують так звану "Гробницю ▓суса" в ц│й
нехристиянськ│й частин│ св│ту. Б│ля ц│║┐ гробниц│ ▓сси н│бито
мають м│сце чудесн│ зц│лення, а дивн│ пахощ│ сповнюють пов│тря
б│ля споруди гробниц│.
1887 року Микола Нотович, рос│йський журнал│ст, в│дв│дав
Ладакх, т│бетську пров│нц│ю ▓нд│┐, │ зупинився в монастир│
Мульбек. Його настоятель, людина осв│чена, показав йому
напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого ▓суса,
званого в текст│ ▓сса. Журнал│ста неабияк зац│кавила ця давня
т│бетська книга, │ при допомоз│ перекладача з монастиря Х│м│с
переклав ┐┐ французькою мовою. Повернувшись у квропу, в│н
опубл│кував ┐┐ в Париж│, а згодом │ в Лондон│ п│д назвою
"Нев│доме життя Христа".
Знаменно, що паризький кардинал Ротелл│ шалено протид│яв
ц│й публ│кац│┐. У Рим│ │нший кардинал пропонував Нотовичу суму,
яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ▓нд│┐, аби
той не публ│кував книги. Ки┐вський арх│║пископ наст│йливо радив
йому не друкувати книги. Останн║ попередження було куди
серйозн│шим, н│ж попередн│, бо п│зн│ше, коли повернувся в
Рос│ю, М. Нотович зазнав пересл│дувань з боку Синоду
православно┐ церкви │ за його рекомендац│║ю був висланий
царською жандармер│║ю до Сиб│ру.
Те, що в│домий письменник поставив на карту не лише свою
кар'║ру, а й життя, вочевидь св│дчить про переконан│сть ц│║┐
людини, яка видала в квроп│ т│бетську книгу.
Переклад Нотовича ч│тко окреслю║, як│ област│ ▓нд│┐
в│дв│дав ▓сус: "В│дтак в│н полишив Непал │ Г│малайськ│ гори,
спустився в долину Раджпутани │ продовжив путь на зах│д,
пропов│дуючи р│зним народам про вищу досконал│сть людини". Ця
хрон│ка св│дчить, що ▓сус побував не лише в ▓нд│┐, а й у
Г│малаях, обител│ маг│в.
Певн│сть, що ▓сус подорожував по ▓нд│┐, висловлю║ │ така
поважна особа, як британський резидент у Кашм│р│ (1911 р.) сер
Френс│с Янгхазбенд. Ось що в│н пише в книз│ "Кашм│р": "У
Кашм│р│ близько 1900 рок│в тому жив святий на │м'я Йус Асаф, що
пропов│дував притчами │ при цьому вживав багато тих притч,
якими користувався │ Христос -- скаж│мо, притчу про с│яча. Його
гробниця знаходиться в Шр│нагар│ │, за переказом, засновник
секти квад│ан│ Йус Асаф │ ▓сус -- одна й та сама особа".
Перший прем'║р-м│н│стр ▓нд│┐ Джавахарлал Неру в книз│
"Погляд на св│тову │стор│ю" й соб│ згаду║ цей переказ: "Повсюди
в Центральн│й Аз│^- в Кашм│р│, Ладакху, Т│бет│ │ нав│ть дал│ на
п│вн│ч │сну║ тверде переконання в тому, що ▓сус, або ▓сса
"подорожував у цих краях".
У книз│ М. Рер│ха "Ворота в майбутн║" (Рига, 1936)
наводяться ц│кав│ подробиц│ про навчання ▓суса замолоду: "Ми
чули й │ншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ▓нд│┐ з
караваном купц│в │ як в│н вивчав вищу мудр│сть у Г│малаях.
К│лька верс│й ц│║┐ легенди ми чули в Ладакху, С│нцзян│ й
Монгол│┐, проте вс│ вони сходяться в одному: Христос певний час
перебував у ▓нд│┐ та Аз│┐".
1967 року т│бетськ│ ем│гранти опубл│кували в ▓нд│┐
"Т│бетсько-шаншунський словник", де вм│щено тексти │з
старовинних книг рел│г│┐ Бон. Один │з параграф│в надзвичайно
ц│кавий: "Чудотворець Ессес прийшов тод│ до кра┐ни Шаншун-Мар
(П│вн│чний Т│бет)". В │ншому уривку опису║ться, як цей учитель
Ессес (або Еша) пропов│дував у Перс│┐ в першому стол│тт│ нашо┐
ери.
Ессес в│дноситься до найвищих божеств рел│г│┐ Бон.
Священна танка (прапор) посл│довник│в рел│г│┐ Бон зобража║
Ад│-Будду (або його екв│валент Бон) у центр│, з майбутн│м
мес│║ю л│воруч │ Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений
Брон│слав Кузн║цов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, ║
п│дстави допускати, що Ессес -- це ▓сус. Проте, погодьтеся, що
пов│рити в його подорож до Т│бету можна лише тод│, коли ми
знайдемо досить переконлив│ св│дчення цього". Це досл│дження
робить значний внесок у г│потезу про подорож ▓суса до Аз│┐, хоч
│ належить воно б│льше науковцю, ан│ж теологу чи теософу.
Та║мне вчення Сходу стверджу║, н│би саме в братств│
ессен│в постало християнство │ н│би сам ▓сус був ессеном, як │
▓оан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти
(║врейськ│ ченц│) зв'язан│ з першими християнами, було вир│шено
церковним │сториком III стол│ття ║пископом квсеб│║м, який
заявив, що "стародавн│ терапевти були християнами, а ┐хн│
писання були нашими квангел│ями │ посланнями".
Датування життя ▓суса може виявитися хибним. квангел│я ж
бо були написан│ через стол│ття, а то й два п│сля смерт│ ▓суса
Христа, а це -- надто довгий в│дтинок для │сторичного
пов│домлення. Дивно, що Йосиф Флав│й, │сторик 1 стол│ття з
Палестини, взагал│ не згаду║ ▓суса й християн, хоч │ досить
детально опису║ р│зн│ тод│шн│ секти в Палестин│. Римський
патриц│й Пл│н│й Старший, автор "Природничо┐ │стор│┐", описуючи
Гудею близько 70-го року ново┐ ери, згаду║ невелик│ поселення
ессен│в на узбережж│ Мертвого моря, але обходить ц│лковитою
мовчанкою християн, хоч ┐х натод│ мало бути куди б│льше, н│ж
ессен│в. Ф│лон Александр│йський вважав, що ессен│в у вс│й
Палестин│ нал│чувалося ледве чотири тисяч│. Ф│лон, сучасник
▓суса й хороший вчений, також не згаду║ християнського руху в
сво┐х творах. Талмуд теж не згаду║ ▓суса до третього стол│ття,
а нав│ть коли це робить, посила║ться лише на зовн│шн│, не
равинськ│ джерела.
А тепер спробу║мо стисло проанал│зувати д│яння пророк│в.
Головною м│с│║ю пророка Мойсея було створити в│ру в
ун│версальне божество, не вт│лене н│ в людськ│й, н│ в
тваринн│й, н│ в астроном│чн│й подоб│, як це було з кам│нними
богами колишн│х час│в. Це прагнення абстракц│┐ в епоху
│долопоклонництва було для рел│г│┐ р│шучим кроком вперед.
Упродовж │стор│┐ концепц│ю Мойсея про ║диного бога сприйняли
│нш│ народи; вона сприяла загальному поступу цив│л│зац│┐.
Десять запов│дей являють собою чудовий етичний кодекс для
цив│л│зованого сусп│льства. Це ще один внесок Мойсея не лише на
благо ▓зра┐лю, а й усього людства. Сл│д додати, що в│ра в
прих│д мес│┐ -- складова частина │удейсько┐ рел│г│┐.
Коли мандр│вний купець Магомет побачив у печер│ архангела
Гаври┐ла (на гор│ Х│ра), а пот│м │ на скел│, коли перебував у
ц│лковитому розпач│, почалась │стор│я │сламу. Ця багата людина
жила просто, майже по-спартанськи. Над│лений блискучим
практичним розумом, в│н був здатний │ до абстрактних роздум│в.
На нього з│йшло одкровення, що божественна воля обумовлю║ все
творення, тому люди повинн│ п│дкорятися ┐й. Як │ Мойсей, в│н
повалив │дол│в │ проголосив ║диного бога -- аллаха, а себе --
його пророком. Магомет дав волю сво┐м рабам, став жити серед
б│дних та упосл│джених │ сво┐ми закликами об'║днав усю Арав│ю.
Переможеним пропонувався виб│р: коран з його братством,
р│вн│стю │ милосердям або шабля пророка. Саме в такий спос│б
мусульмани, "нос│┐ божественно┐ вол│", п│дкорили земл│ в│д
Арав│┐ до ▓спан│┐. Араби почасти врятували спадок класично┐
епохи; вони переклали сво║ю мовою багато грецьких │ латинських
трактат│в, а тод│ передали Зах│дн│й квроп│. Свого часу │мпер│я
мавр│в була ║диною цив│л│зованою державою св│ту з чудовими
ун│верситетами, де безл│ч студент│в вивчали медицину,
астроном│ю, математику й │нш│ науки. кдиним св│тлом, що сяяло в
мороц│ середньов│ччя, було св│тло, що промен│ло в землях
│сламу.
Як │ │уда┐зм, │слам вчить, що Мунтазар, або Махд│,
майбутн│й мес│я, прийде в│дкрити еру божественно┐
справедливост│. Список пророк│в насправд│ значно довший. Сл│д
згадати б Зороастра, Лао Цзи, Конфуц│я, Махав│ру, Гуру Нанака й
│нших. Досить сказати, що вс│ вчення, як│ грунтуються на
братерств│ людей, прямо чи опосередковано походять з обител│
Великих маг│в.
▓стотно, що попри велику р│зницю в деталях, ус│ ц│
доктрини призначалися для певно┐ частини св│ту │ адресувалися
ц│лком певн│й епос│. Вони не мають абсолютно┐ вартост│, бо ж
│стина в│дносна. Рел│г│йн│ установки спричинилися до
незл│ченних в│йн │ жорстоких пересл│дувань людей. Цього б не
сталось, якби народи зрозум│ли, що рел│г│┐ творилися для
поступу людства. Рел│г│┐ творилися для народу, а не навпаки.
Пол│тичн│ системи виникають для людства, │ люди не повинн│
ставати ┐хньою жертвою.
Коли Солона запитали, чи дав в│н грекам найкращ│ закони,
в│н в│дпов│в: "Найкращ│ з тих, як│ вони здатн│ прийняти".
▓║рарх│я Шамбали приносить людству закони │ вчення, як│ можуть
прислужитися людин│ на певному в│дтинку часу. В наступних
розд│лах буде розглянуто пер│одичн│ появи посланц│в Шамбали, а
також спроби мудрец│в запоб│гти насильству й кровопролиттю
упродовж │стор│┐.
Християнська церква зробила все можливе, аби представити
Аполлон│я Т│анського як м│ф чи, принаймн│, породження сатани.
Чудеса Аполлон│я бентежили перших отц│в церкви, в чому
переконують слова Юст│на Мартира: "Чим пояснити, що тал│смани
Аполлон│я могли протид│яти сил│ хвиль, послаблювати в│три й
зупиняти напади хижих зв│р│в; тод│ як чудеса Господа нашого
збереглися лише в переказах, чудеса Аполлон│я куди численн│ш│ й
усп│шно проявляються у фактах наст│льки конкретних, що збивають
з пантелику в│руючих".
▓сторичн│ св│доцтва п│дтверджують реальн│сть Аполлон│я.
▓стор│я Риму св│дчить, що │мператор Каракалла збудував храм на
його честь, а Алек-сандр Север установив статую Аполлон│я у
власному храм│.' Кап│тол│йський музей у Рим│ й до сьогодн│ ма║
бюст Аполлон│я Т│анського.
▓мператриця Юл│я Домна, друга дружина Септим│я Севера,
наст│льки захопилася життям Аполлон│я, що в двохсотому роц│
ново┐ ери доручила Флав│ю Ф│лострату створити його житт║пис.
Хоч аполлон│й │ був сучасником ▓суса, завдання Ф│лострата було
прост│шим, ан│ж у чотирьох ║вангел│ст│в, бо │мператриця
передала йому дев'яносто с│м лист│в Аполлон│я, книги Морагена й
щоденник Дам│са. Виходить, книга Флав│я Ф│лострата базувалася
на поважних документах, хоч в│н │ пише про начебто казков│
под│┐.
Аполлон│й Т│анський народився в Каппадок│┐ (сьогодн│ --
Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як
вважають, народився ▓сус. В│н був високим, гарним │ вкрай
розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рок│в, вчител│
в│дмовилися вчити його, бо в│н знав б│льше, н│ж вони.
Ш│стнадцяти рок│в в│н п│шов служити в храм Ескулапа й прийняв
п│фагор│йськ│ об│тниц│. Провадячи аскетичне життя, в│н невдовз│
надзвичайно розвинув сво┐ зд│бност│ ясновидця │ ц│лителя. ▓
водночас см│ливо в│дстоював │де┐ соц│ально┐ справедливост│,
викриваючи визискувач│в. Ф│лострат опису║ випадок │з
спекуляц│║ю зерном, через що воно стало недоступним для
б│дняк│в. Молодий Аполлон│й гн│вно зверта║ться до торговц│в
зерном: "Земля -- мати для вс│х, вона справедлива, а ви
несправедлив│, бо заз│ха║те на те, що вона мати лише вам! Якщо
не пока║теся, я не дам вам життя на н│й!" Погроза под│яла й
зупинила безсоромних спекулянт│в.
Злам у житт│ молодого неоп│фагор│йця настав тод│, коли
жрець храму Аполлона Дафн│йського, виконуючи волю бог│в,
передав йому к│лька металевих пластинок з вир│зьбленими
д│аграмами. То була карта подорож│ П│фагора через пустел│, р│ки
й гори, │з слонами та │ншими символами, як│ вказували на шлях
ф│лософа саме до ▓нд│┐. аполлон│й вир│шив пройти тим самим
маршрутом │ почав готуватися до тривало┐ мандр│вки.
У Вав│лон│ його чудернацька повед│нка так привабила царя,
що той запропонував Аполлон│ю побути довше в його кра┐н│. У
Н│нев│┐ аполлон│й зустр│в асс│р│йця Дам│са, який став його
пров│дником, в│дданим товаришем │ учнем. Саме Дам│су ми
завдячу║мо в│домостями про ┐хн│ мандри в ▓нд│┐ та Т│бет│.
П│сля тривало┐ │ виснажливо┐ подорож│ аполлон│й │ Дам│с
перетнули ▓нд │ продовжили шлях до Гангу. Десь у долин│ Гангу
вони звернули на п│вн│ч до Г│мала┐в │ в│с│мнадцять дн│в п│шки
п│дн│малися в гори. Цей шлях мав привести ┐х у П│вн│чний Непал
або Т│бет. аполлон│й мав карту, тож достеменно знав, де шукати
обитель мудрец│в.
Попри цю впевнен│сть Аполлон│я, з ними почало д│ятися щось
дивне, особливо коли вони наблизилися до мети сво║┐ подорож│. У
них склалося враження, н│би шлях, яким вони йшли, розтавав за
ними. Вони опинилися в м│сц│, яке здавалося нереальним --
пейзаж пост│йно м│нявся │ перем│щувався, │ подорожн│ не могли
запам'ятати жодно┐ певно┐ м│тки. Про таке саме розпов│дали й
через стол│ття │нш│ досл│дники, яких пров│дники в│дмовлялися
вести у "м│сцев│сть, заборонену богами". Це п│дтверджують
дивовижн│ пригоди, згадуван│ Ф│лостратом.
Зненацька перед Аполлон│║м │ Дам│сом постав темношк│рий
юнак │ звернувся до ф│лософа по-грецькому, так, н│би вже чекав
його: "Ваш│ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за
мною. Так звел│ли вчител│". Слово "вчител│" пролунало у вухах
Аполлон│я п│фагор│йським дзв│ночком, в│н радо полишив нос│┐в │
поклажу, взявши з собою лише в│дданого Дам│са.
Коли Аполлон│я представили правителю мудрец│в на │м'я ▓арх
чи Х│арх (святий правитель), в│н був вражений тим, що зм│ст
листа, якого в│н збирався передати правителю, уже в│домий тому.
Знав той подробиц│ про його с│м'ю │ про вс│ пригоди тривало┐
подорож│, починаючи з Каппадок│┐.
Аполлон│й перебував у трансг│малайському район│ к│лька
м│сяц│в. За цей час вони з Дам│сом бачили неймов│рн│ реч│: як
│з криниць, скаж│мо, били стовпи блакитного св│тла. Ц│
"пантарбе", або "св│тн│ камен│", св│тили так яскраво, що н│ч
перетворювалася на день. Так│ ж чудесн│ лампи бачив у Т│бет│
отець Хак у XIX стол│тт│.
За Дам│сом, жител│ цього м│ста використовували енерг│ю
сонця. Мудрец│ волод│ли лев│тац│║ю, зд│ймалися на три фути над
землею. │ нав│ть ширяли в пов│тр│. Аполлон│й бачив церемон│ю,
на як│й мудрец│ вдаряли об землю сво┐ми посохами й зносилися в
пов│тря. Про так│ сам│ феномени спов│ща║ у XX стол│тт│
досл│дниця Дев│д-Н│л, що посилю║ ц│нн│сть Ф│лостратово┐
розпов│д│.
Науков│ й │нтелектуальн│ досягнення в цьому незнаному
м│сц│ так вразили Аполлон│я, що в│н лише зг│дливе кивнув
головою, коли Х│арх мовив йому: "Ти прийшов до людей, як│
знають усе".
Дам│с зазнача║, що ┐хн│ г│малайськ│ господар│ "жили на
земл│ │ водночас не на н│й". Чи не означа║ цей загадковий
висл│в, що мудрец│ були здатн│ жити в двох св│тах --
матер│альному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з
│ншими планетами? пхня соц│альна система, очевидно, була
общинною, бо, як сказав Аполлон│й, "вони не мали н│чого │
водночас волод│ли вс│ма багатствами св│ту". Що ж до ┐хньо┐
│деолог│┐, то правитель Х│арх спов│дував косм│чну ф│лософ│ю, за
якою "Всесв│т -- жива │стота".
Коли настав час прощатися, Аполлон│й мовив мудрецям г│р:
"Я прибув до вас сушею, а ви в│дкрили мен│ сво║ю мудр│стю шлях
не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам
грекам, │ якщо я не даремно пив з чаш│ Тантала, то розмовлятиму
з вами так, н│би ви поруч". Чи не виразне це св│дчення, що
йдеться про телепатичний зв'язок?
Аполлон│й Т│анський отримав доручення в│д духовних
вчител│в св│ту. По-перше, в│н мусив закопати як│сь тал│смани чи
магн│ти в м│сцях, як│ повинн│ були мати в майбутньому важливе
│сторичне значення. Чи не були то осколки загадкового Ч│нтаман│
з башти Шамбали? По-друге, ф│лософ мусив розхитати тиран│ю Риму
│ ослабити режим, що грунтувався на рабств│. Обо║ спустилися на
р│внини ▓нд│┐ │ пустилися в довгу зворотну путь. Нарешт│ вони
досягли Смирни, де, зг│дно з вказ│вкою Х│арха, Аполлон│й
знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. Дам│с
п│дкреслю║, що Аполлон│й без найменших зусиль знайшов м│сце,
вказане мудрим правителем.
Коли пророк прибув у ▓тал│ю, римськ│ власт│ влаштували
йому допит. На запитання "Що ви дума║те про Нерона, Аполлон│ю?"
грецький мудрець в│дпов│в: "Ви вважа║те, що в│н прославив себе
сп│вом, а я гадаю, в│н би б│льше прославився, якби мовчав".
Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку
ф│лософ│в, було вкрай ризиковано. Невдовз│ Аполлон│й Т│анський
постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна под│я.
Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток │з звинуваченнями
проти Аполлон│я, л│тери й слова почали розпливатись │ зникати
на очах враженого прозекутора! Зам│сть обвинувачувального акту
в руках трибуналу лишився чистий сув│й, │ судд│ хоч-не-хоч
мусили в│дпустити Аполлон│я.
Однак за Веспас│ана мудр│сть Аполлон│я було оц│нено так
високо, що в│н став радником римського │мператора. Коли трон
пос│в син Веспас│ана Т│т, Аполлон│й порадив йому правити
пом│рковане. Новий │мператор в│дпов│в: "В│д себе │ в│д сво║┐
кра┐ни я висловлюю тоб│ подяку │ запам'ятаю тво┐ поради".
У лист│ до орган│затор│в Ол│мп│йських │гор, на як│ його
запросили почесним гостем, Аполлон│й натяка║ на мету сво║┐
м│с│┐: "Ви запрошу║те мене на │гри Ол│мп│┐ й послали до мене
нав│ть посл│в. Я б охоче подивився ваш│ ф│зичн│ змагання, якби
це не в│двол│кало мене в│д куди б│льшо┐ арени морально┐
боротьби".
▓мператор Т│т правив усього два роки; п│сля нього на трон
з│йшов його брат Дом│ц│ан, людина надто жорстока й розбещена,
аби дослухатися до порад пророка. Сх│дна зовн│шн│сть Аполлон│я,
його борода й довге волосся дратували Дом│ц│ана, │
в│с│мдесятип'ятир│чного мудреця було звинувачено в святотатств│
й консп│рац│┐, тобто в "антиримськ│й" д│яльност│. Високий
величний ф│лософ, який знав Дом│ц│ана ще дитиною, не приховував
презирства до нього. Патриц│┐ тривожилися, бо пам'ятали
загадков│ под│┐ п│д час суду над Аполлон│║м за Нерона. Щоб
уберегтися в│д публ│чного провалу, Дом│ц│ан │ трибунал
запропонували мудрецю зняти деяк│ звинувачення, якщо той визна║
себе винним.
Аполлон│й, що стояв перед │мператором загорнувшись у плащ,
мовив: "Ти можеш ув'язнити мо║ т│ло, але не душу. Ут│м, нав│ть
т│ло ти ув'язнити неспроможний". ▓ зненацька мов розчинився в
спалахов│ св│тла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що
заповнили глядацьк│ галере┐. П│сля цього римський уряд
розважливо вир│шив дати мудрецев│ спок│й, аби не викликати
невдоволення серед його численних прихильник│в.
Виступаючи з промовою в Ефес│ 96 року н. е., Аполлон│й
Т│анський, якому натод│ вже виповнилося сто рок│в, раптом
умовк, втупився моторошним поглядом у землю, пот│м ступив три
кроки вперед │ згукнув: "Бийте тирана, бийте!" Жител│ Ефеса
були вражен│ │ збентежен│ -- б│льш│сть ┐х слухала його виступ.
Аполлон│й знову вигукнув: "Дякувати Аф│н│, тирана щойно вбито┐"
За тих час│в пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли
врешт│ прибув поштовий гонець, то прив│з зв│стку, що в Рим│
вбито │мператора Дом│ц│ана. Б│льше того, це сталося якраз тод│,
коли Аполлон│й виступав з│ сво║ю знаменною промовою. Дата
смерт│ ф│лософа │ м│сце його поховання нев│дом│. Чи м│г
Аполлон│й прожити понад сто рок│в, що ┐х в│н, як в│домо, досяг?
Чи не повернувся в│н, бува, в трансг│малайську обитель
учител│в?
М│с│ю Аполлон│я можна вважати усп│шною, оск│льки в│н
започаткував епоху п'яти добрих │мператор│в, щасливу еру Нерви,
Траяна, Андр│ана, Антон│я П│я │ Марка Аврел│я. Останн│ дво║
були великими │деал│стами й мислителями. Марк Аврел│й був
ф│лософом │ посл│довником Платона; другий вважав, що поки цар│
не стануть ф│лософами, людство не знатиме золотого в│ку.
Те, що мудрий Аполлон│й Т│анський в│дкрив шлях п'яти
добрим │мператорам Риму, св│дчить про хибн│сть думки, н│би маги
н│чого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що
саме людство пост│йно опира║ться спробам сво┐х страж│в
привнести в людськ│ стосунки закони доктрини Серця.
9. ЦАРСТВО ПРЕСВ▓ТЕРА ▓ОАННА
На деяких середньов│чних картах позначено загадкову кра┐ну
в Аз│┐, що ма║ назву "Царство пресв│тера ▓оанна". Географ│чне
воно займа║ м│сце в│д Туркестану до Т│бету й в│д Г│мала┐в до
пустел│ Гоб│. Ця кра┐на явля║ собою ц│каву аналог│ю волод│нням
Х│арха, святого правителя, що його описав Ф│лострат у б│ограф│┐
Аполлон│я Т│анського.
1145 року │сторик Отто з Фрейз│нга написав про пресв│тера
▓оанна, царя-жерця, який "жив за В│рмен│║ю │ Перс│║ю на
Далекому Сход│". Автор вважав, що мова йде про нащадка
стародавн│х маг│в, яких згаду║ квангел│║, У хрон│ц│ Альбер│ка
де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року над│йшов лист в│д цього
сх│дного володаря до Мануеля 1 Комн│на, в│зант│йського
│мператора. Фр│др│х. 1 Барбаросса, │мператор священно┐ Римсько┐
│мпер│┐, та │нш│ корол│ й соб│ отримували послання в│д
пресв│тера ▓оанна. Багато чого з ц│║┐ дипломатично┐ переписки
збер│га║ться в арх│вах Ват│кану; б│льш│сть текст│в ще н│коли не
публ│кувалися.
27 вересня 1177 року папа Александр III послав з Венец│┐
листа "видатному й великому царю ▓нд│й". Як слушно п│дкреслю║
Католицька енциклопед│я, "судячи з подробиць у лист│, видно, що
адресат не був м│ф│чним персонажем". Надсилаючи сво║
апостольське благословення "знаменитому │ високому царю
│нд│йц│в", папа пише, що "чув про нього в│д багатьох │ читав
допов│дн│, зокрема маг│стра Ф│л│ппа, нашого друга й л│каря, що
розмовляв з великими │ достойними мужами Вашого царства".
Доктор Ф│л│пп пов│з того листа в Аз│ю. На жаль, нев│домо,
чим ск│нчилася м│с│я цього папського легата. Можливо, в│н
загинув п│д час сво║┐ подорож│ або ж залишився у царств│
пресв│тера ▓оанна.
У ц│й далек│й кра┐н│ було багато див. Загадковий цар
правив сво┐м царством за допомогою смарагдового ск│петра. Перед
його палацом стояло маг│чне дзеркало, в якому цар м│г бачити
все, що в│дбувалося не лише в його волод│ннях, а й у сус│дн│х
кра┐нах. Л│таюч│ дракони швидко переносили людей на велик│
в│дстан│. "Ел│ксир правди" очищав кожного, хто його пив, │
сприяв розкриттю його справжньо┐ сут│. Через що "нечистий дух"
не м│г привласнити чуже добро │ царство не потребувало
Певно, найб│льш вража║ у ц│й кра┐н│ фонтан в│чно┐
молодост│. Коли г│дн│ чолов│ки й ж│нки хот│ли стати молодими,
то витримували п│ст, а тод│ випивали три ковтки води з того
фонтану. П│сля цього зникали недуги й в│дступала стар│сть, │
вони знову ставали тридцятил│тн│ми. Казали, що сам пресв│тер
▓оанн продовжив у такий спос│б сво║ життя до 562 рок│в.
"Орлин│ камен│" не лише в│дновлювали гостроту зору, а й
робили невидимими тих, хто носив ┐х у перснях. ▓нш│ маг│чн│
камен│ могли нагр│вати чи охолоджувати будь-що й осв│тлювати
околиц│ на в│с│м к│лометр│в або ж огортати м│сцев│сть
ц│лковитою темрявою. Вх│д до святилища з маг│чним каменем
охороняли дво║ старих, що пропускали лише достойних. Велика
тринадцятиповерхова башта зводилася над м│стом пресв│тера
▓оанна. Це царство не знало б│дних, в ньому панувала
справедлив│сть, а про злочини й пороки не чули.
Розпов│д│ про могутнього аз│атського володаря, безумовно,
християнина, викликали сенсац│ю в квроп│. То була важка пора
хрестових поход│в, коли будь-який союз з│ Сходом був украй
бажаним. Цим │ поясню║ться зац│кавлення держав │ церкви
царем-священиком ▓нд│┐.
Хоч у розпов│дях про пресв│тера ▓оанна чимало вигадок,
реальн│сть ос│б, як│ вели листування,-- корол│в, пап │ самого
загадкового пресв│тера ▓оанна,-- не виклика║ сумн│в│в.
Знаменно, що царство пресв│тера ▓оанна ма║ багато сп│льного з
царством Х│арха, що його описав Ф│лострат за тисячол│ття до
того. Географ│чн│ характеристики обох кра┐н вказують на Т│бет.
Мудрец│ обох царств ум│ли контролювати бачення, створювати
штучне св│тло й л│тати в пов│тр│.
Один з уривк│в найб│льш в│домого листа пресв│тера ▓оанна
мовить про п│щане море в його царств│, що може бути пустелею
Гоб│. Якщо це так, то я ц│лком згоден з висновками
американського вченого Менл│ Холла: "М│сцезнаходженням │мпер│┐
пресв│тера ▓оанна ║ район пустел│ Гоб│, де серед г│р сто┐ть
його зачарований палац. Якщо ви попросите сх│дних посвятник│в
описати п│вн│чний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою,
загадковим м│стом адепт│в, вони скажуть вам, що в│н у серц│
пустел│ Гоб│. В предков│чних п│сках Шамо, стародавньо┐ матер│,
сто┐ть храм невидимого уряду св│ту".
Вивчаючи │стор│ю XII стол│ття, коли ширилася слава про
пресв│тера ▓оанна, пом│ча║ш ц│кав│ зб│ги. Орден храмовник│в
було засновано 1118 року. 1184 року трубадур │ рицар-тампл│║р
Вольфрам фон Ешенбах склав поему "Т│турель", в як│й зв│в ус│
легенди про святий Грааль. В│н вважав, що │сну║ зв'язок святого
Граалю з Аз│║ю │ опису║ його, як кам│нь ("│ кам│нь цей зветься
Граалем"). Чи не мав в│н на уваз│ Шамбалу │ кам│нь Ч│нтаман│?
Сп│вець Ешенбах стверджу║, що Т│турель прожив п'ятсот рок│в.
Разюча паралель │з життям пресв│тера ▓оанна, що тривало п'ятсот
ш│стдесят два роки, чи не так? Справд│, Ешенбах пов'язу║
легенду про святий Грааль з розпов│дями про пресв│тера ▓оанна.
Його Парс│фаль приносить священну чашу чи кам│нь в Аз│ю. "Отже,
бачимо, що та║мн│ ордени квропи брали учать в ув│чненн│ ц│каво┐
легенди про аз│атського Вчителя вчител│в",-- пише Менл│ Холл.
Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем
ордену тампл│║р│в, завдяки чому зм│г познайомитися з та║мними
вченнями тампл│║р│в; про них мова у наступному розд│л│.
10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦ▓п СВ▓ТУ
У сво┐й науков│й прац│ про т│бетську йогу доктор В. 1.
Еванс-Вентц так визнача║ методи передач│ давн│х та║мних
доктрин: "▓нколи вони ц│лковито телепатичн│, │нколи вкрай
засимвол│зован│, часто лише усн│ й н│коли не користуються лише
писемними документами". Т│бетська школа м│ларепа користувалася
"переда-чею через наш│птування" при поширенн│ сво┐х йог│чних
метод│в тренування розуму для очищення душ│.
У III ст. до н. е. │нд│йський │мператор Ашока заснував
одне з найта║мн│ших товариств у св│т│, щоб зберегти й розвинути
давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як
вважають, д│║ в ▓нд│┐ │ сьогодн│. У XIX стол│тт│ роман│ст Лу┐
Жакол│о, що тривалий час жив у Калькутт│, почув в│д одного
панд│та, що посвячен│ ▓нд│┐ вивчали розумов│ й ф│зичн│ сили
впродовж двадцяти тисяч рок│в. Тож не дивно, сказав цей │ндус,
що ┐хн│ досягнення в ц│й галуз│ видаються ║пропейцям
дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку ув│чнено прем│║ю
Кал│нги, яку щороку присуджу║ ЮНЕСКО за популяризац│ю науки.
Кал│нга -- царство, що його захопив │мператор Ашока п│сля
криваво┐ в│йни; п│сля не┐ в│н поклявся н│коли вже не воювати, а
в│ддати вс│ сили духовному й культурному розвитков│ людей.
Хто так│ адепти? А. П. С│ннетт, британський журнал│ст в
▓нд│┐, що удосто┐вся чест│ побувати в г│малайському братств│
високих йог│в, означу║ його як та║мну общину в Т│бет│.
Санскритська "Веданта-сара" визнача║ його головну мету так:
"розв│ювання густого мороку нев│дання, у який поринуло
людство". Велик│ мудрец│ Аз│┐ не лише мудр│, а й украй могутн│,
бо "сила за тим, хто зна║", стверджу║ Агручада Пар│кчай.
За давнини люди науки трудилися та║мно, з покол│ння в
покол│ння передаючи знання найдостойн│шим учням через
посвячення. Так збер│галась │ розвивалася мудр│сть, зам│сть
того щоб руйнуватися чи збочуватися нев│глаством.
"Чому ж адепти, якщо вони так│ мудр│, не залишили жодного
сл│ду в │стор│┐?"-- спитали якось у г│малайського махатми. "А
чому ви вважа║те, що вони не залишили сл│д│в? -- спитав в│н у
в│дпов│дь.-- Як може ваш св│т з│брати докази д│яльност│ цих
людей, якщо вони ретельно приховують ┐┐, щоб жоден ц│кавий не
м│г за ними простежити?"
Не важко переконатися, що з найдавн│ших час│в правляч│
кола ревниво обер│гали св│й авторитет │ наполягали на тому, щоб
народ поклонявся лише │долам сво║┐ епохи; виготовлен│ вони з
каменю, золота, паперу чи пов│тря. Община П│фагора з Кротони
вивчала астроном│ю, математику й ф│лософ│ю. П│фагору ми
завдячу║мо с│мома нотами музично┐ гами. Проте цю общину мирних
учених-вегетар│анц│в брутально роз│гнали, а багато кого з
п│фагор│йц│в убили лише за ┐хн│й незвичний триб життя та │де┐.
Кумранський монастир ессен│в, де було написано "Битву
Д│тей Св│тла проти Д│тей Темряви" │ скоп│йовано рукописи,
в│дом│ сьогодн│ як "Суво┐ Мертвого моря", п│ддали гон│нням
римськ│ загарбники ▓зра┐лю. Як видно з цих двох приклад│в,
п│дстав для засекречування шк│л м│стер│й було б│льш н│ж
достатньо. Цих ф│лантроп│чних │деал│ст│в звинуватили в
консп│рац│┐, оск│льки все, чого б│льш│сть неспроможна осягнути,
як правило, виклика║ п│дозру й вороже ставлення, а отже, й
пересл│дування.
▓стор│я зна║ багато орган│зац│й │ окремих ос│б, що
передавали спец│альн│ послання ▓║рарх│┐ Св│тла на користь
людства. пх ус│ год│ перерахувати. У нашому досл│дженн│ ми
вибрали к│лька таких товариств, щоб висв│тлити головну │дею
зовн│шнього кола Б│лого братства.
▓стор│я св│дчить, що так│ орган│зац│┐ раптово з'являлись │
так само раптово зникали, сповнивши свою м│с│ю. Це стосу║ться
як зах│дних орден│в посвячених, так │ братств Сходу. Найб│льш
осв│чен│ лами Т│бету │ раджа-йоги ▓нд│┐ завжди були в│дданими
служителями небесних учител│в.
Сх│дн│ братства суф│┐в, друз│в │ дерв│ш│в заснували
адепти. Кер│вники ┐хн│х внутр│шн│х груп продовжують
сп│лкуватися з великими магами.
Орден тампл│║р│в було засновано в Палестин│ 1118 року
французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та
│ншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й
регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим
маг│стром. Одягнут│ в б│л│ плащ│ з червоними хрестами,
рицар│-тампл│║ри провадили аскетичне життя. Все сво║ майно й
статки вони в│ддавали ордену, завдяки чому в│н надзвичайно
розбагат│в, хоча сам│ його члени були б│дн│. Орден мав, тисяч│
прилучених служител│в з неаристократичних верств. ▓║рарх│ю
ордену складали рицар│, сержанти, капелани й слуги. Рицар│, що
складали менш│сть, походили з аристократ│┐.
Ц│лком │мов│рно, що рицар│-тампл│║ри, багато з яких
вивчили арабську мову за час тривалого перебування на
Середньому Сход│, могли сприйняти дещо │з сх│дно┐ практики │
нав│ть бути посвяченими в та║мн│ вчення гностик│в.
За сво║ двов│кове │снування орден тампл│║р│в став
найб│льшою банк│вською орган│зац│║ю св│ту. Прочани, що йшли до
Свято┐ земл│, могли з будь-якого значного ║вропейського м│ста
просто й безпечно перерахувати грош│ в крусалим каналами
ордену. Б│льш│сть рицар│в та ┐х служител│в аж н│як не були
святими, проте ║ чимало св│дчень того, що кер│вники ордену були
мудрими й добрими людьми │ волод│ли певною часткою та║мних
знань Сходу.
З точки зору розпорядник│в цив│л│зац│┐, злиття
║вропейсько┐ │ арабсько┐ культур було вкрай бажане, оск│льки
║вропейцям тод│ бракувало тих давн│х наукових знань, що ┐х
засво┐ли араби. Арабський вплив неабияк збагатив квропу.
Запровадження арабських цифр сприяло розвитков│ математики, яка
доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами.
Запозичення арабсько┐ медицини, х│м│┐ │ технолог│┐ також
сприяло ║вропейському поступу.
к думка, що тампл│║ри запозичили доктрини
християн-йоганн│т│в, як│ твердили, що саме кгипет ║ джерелом
мудрост│ ▓суса. Йоганн│ти вважалися хранителями к│лькох
надзвичайно давн│х документ│в, а головною метою ┐х було
об'║днати людство в одн│й ун│версальн│й рел│г│┐ миру.
В│д початку свого │снування орден тампл│║р│в мав дв│
доктрини: одну для вузького, внутр│шнього кола сво┐х
високородних кер│вник│в, про яких мало що в│домо, а │ншу --
римсько-католицьку -- для зовн│шнього кола.
Прагнучи заволод│ти багатствами ордену тампл│║р│в │ звести
нан│вець його вплив, король Франц│┐ Ф│л│пп Красивий │ папа
Клемент V наказали ▓З жовтня 1307 року схопити вс│х
рицар│в-тампл│║р│в. Великого маг│стра ордену та його рицар│в,
людей високо┐ культури, звинуватили в жахливих злочинах --
людожерств│ й │долопоклонств│. Тисяч│ тампл│║р│в було
закатовано у Франц│┐. Проте в ▓спан│┐, Португал│┐ та Англ│┐
л│кв│дац│я ордену пройшла без тако┐ жорстокост│, як у Франц│┐.
П│сля п'яти з половиною рок│в ув'язнення │ нелюдських
тортур великого маг│стра ордену тампл│║р│в Жака де Моле було
спалено 18 березня 1314 року на остров│ С│те в Париж│ поблизу
Понт-Нефу. Його останн│ми словами, як пише хрон│ст, були:
"Франц│я згада║ нашу останню мить. Ми вмира║мо безневинно.
Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах ║
праведний суд, що н│коли не залишить без уваги благання
невинного. ▓ на цей суд я через сорок дн│в закличу тебе,
первосвященику Риму! О Ф│л│ппе, м│й королю, я даремно прощаю
тебе, бо │ ти засуджений Божим судом. Через р│к я чекаю тебе".
Папа Клемент V помер в│д нев│домо┐ хвороби через тридцять
один день. Ф│л│пп Красивий помер у невимовних стражданнях
наприк│нц│ 1314 року. Б│льш│сть тих, хто пересл│дував орден,
померли передчасною │ насильницькою смертю. Ц│каво навести
думку Британсько┐ енциклопед│┐ про процес над
рицарями-тампл│║рами: "Насправд│ б│льш│сть │сторик│в вважають
тампл│║р│в невинними в тих звинуваченнях, як│ було проти них
висунуто".
Чи справд│ кер│вники ордену мали доступ до та║мних знань?
У Франц│┐ провели сол│дн│ досл│дження, як│ встановили
│нтригуючу символ│ку в церквах та соборах, збудованих орденом
тампл│║р│в.
Мо┐ власн│ досл│дження │ в│дкриття зв'язку м│ж тампл│║рами
│ гральними картами таро, де зашифровано ун│кальн│ пророкування
на багато в│к│в, п│дтверджують здогад, що внутр│шн║ коло ордену
волод│ло езотеричним вченням (Е. Томас. По той б│к бар'║ру
часу.--Лондон, 1973).
Знаменно, що один │з засновник│в ордену тампл│║р│в, святий
Бернард де Клерво, був близьким другом святому Малачч│ де
Армага, якому ми зобов'язан│ знаменитими передбаченнями пап, де
вказуються особистост│ пап на прийшл│ в│ки. Ц│ передбачення ║,
безперечно, проявом та║мно┐ науки чи мистецтва, якими волод│ють
лише найб│льш посвячен│ люди. Я ц│лком пристаю на думку Менл│
Холла: "Орден храму походив │з та║мних шк│л │ був прямим
джерелом п│зн│ших езотеричних братств".
Через три стол│ття п│сля знищення ордену тампл│║р│в у
квроп│ виникло │нше братство, що закликало до реформац│┐ св│ту.
Ось як абат Монтфакон де В│ллар характеризу║ його вчення: "Вони
вважають, що стародавн│ ф│лософи кгипту, Халде┐, маги Перс│┐ та
г│мнософ│сти ▓нд│┐ вчили того самого, чого вчать │ вони".
У мо┐ нам│ри не входить детально подавати │стор│ю цього
та║много товариства, яке називалося братством розенкрейцер│в; я
лише в│дзначу його високу мету │ зв'язки з │║рарх│║ю махатм.
1614 року в Н│меччин│ з'явилися перш│ ман│фести
розенкрейцер│в -- "Св│това реформа", "Слава │ спов│дь братства
Трояндового хреста". "Спов│дь" зверталася безпосередньо до
"осв│чено┐ квропи"; та була перша под│бна декларац│я в │стор│┐,
що йшла не в│д короля чи церкви, а в│д конклаву анон│мних ос│б.
Автори цих ман│фест│в сам│ заявляють, що мусять приховувати
│мена, бо власт│ пересл│дують ┐х.
Вивчення "Спов│д│" розенкрейцер│в виявля║ ┐┐ революц│йну
суть. В епоху феодал│зму розенкрейцери пропонують сво║ вчення
"як принцам, так │ селянам". У п'ятому розд│л│ вони заявляють,
що будуть "реформувати уряди квропи" │ що "владарювання
облудно┐ теолог│┐ буде скасовано". Стосовно ж власних
ф│лософських ц│лей, то вони об│цяють, що "суперечност│ науки й
теолог│┐ буде узгоджено" │ що "двер│ мудрост│ знову в│дкрит│
св│тов│".
Знаменно, що п│сля цих розенкрейцерських ман│фест│в 1614
року в розвитку науки розпочалися п│дйоми й стрибки, як│
досягли кульм│нац│┐ в нин│шню косм│чну еру. Те ж можна сказати
й про заклик розенкрейцер│в до демократ│┐, коли на одну дошку
ставились княз│ й селяни, проголошувалася необх│дн│сть осв│ти,
внутр│шньо┐ культури, бо осв│та зв│льня║ в│д нев│гластва й
забобон│в.
З моменту утворення братство набуло м│жнародного
характеру, поширивши св│й вплив за меж│ Н│меччини. 1622 року в
Париж│ з'явилась аф│ша, яка здивувала │ простого перехожого, │
священика, │ аристократа: "Ми, спрямован│ нашою колег│║ю, ┐┐
главою │ братами-розенкрейцерами, заснову║мо нашу видиму й
невидиму обитель у цьому м│ст│ найвищою ласкою, до яко┐
спрямован│ серця праведник│в. Ми вчимо без книг │ нот,
розмовля║мо мовою кра┐ни, де перебува║мо, аби вберегти людей,
под│бних до нас, в│д смертельно┐ помилки".
▓сторики не змогли з'ясувати, чи │снували розенкрейцери в
XVII стол│тт│, коли вперше з'явилися ┐хн│ ман│фести. Причина
проста -- адепти сам│ та║мно добирали кандидат│в у це
товариство. Тому год│ вступити в братство, якщо вас туди не
запросили. Можна допустити, що добра половина ║вропейських
учених отримала так│ запрошення, проте вони не признавалися, що
причетн│ до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тод│
пояснити, що наука ракетою злет│ла вгору, щойно були
опубл│кован│ ман│фести на початку XVII стол│ття? Програма
св│тово┐ реформац│┐ виявилась усп│шною. Справд│, адепти
Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в
"Спов│д│": "Нас, в│дпов│дальних за ц│ зм│ни, н│хто не знатиме".
Св│тову реформац│ю започаткували вчител│ Сходу. Зв'язки ордену
розенкрейцер│в з Аз│║ю проглядаються в латинському памфлет│,
опубл│кованому 1618 року Генр│хом Неухуз│усом, через чотири
роки п│сля ман│фест│в розенкрейцер│в. У цьому памфлет│ автор
недвозначно вказу║, що п│сля завершення сво║┐ роботи адепти
повернуться в ▓нд│ю.
1775 року в рукопис│ С│мсона, члена рос│йсько┐ лож│ обряду
Сен-Мартена, стверджу║ться, що "справжн║ масонство прийшло в
Рос│ю з Т│бету". То була приголомшуюча заява, бо для людей
XVIII стол│ття Т│бет був таким само далеким, як │ М│сяць
сьогодн│. Цей документ св│дчить про зв'язки ║вропейських
масонських лож │з т│бетською твердинею мудрец│в.
1710 року З│гмунд Р│хтер (С│нцерус Ренатус) опубл│кував
закони братства п│д назвою "Досконале й │стинне виготовлення
ф│лософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед
закон│в ║ │ клятва не розголошувати та║мниць м│стер│й.
Прийнятий у братство розенкрейцер│в отримував порц│ю
ф│лософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молод│сть
│ життя протягом принаймн│ ш│стдесяти рок│в п│сля того, як його
прийняли в братство. П│сля омолодження брат мусив зм│нити │м'я
│ м│сце проживання, щоб не привертати до себе зайво┐ уваги.
Н│хто з член│в братства не мав права виготовляти алх│м│чним
методом перл│в чи коштовних камен│в надм│рно┐ величини, аби не
зажити лихо┐ слави. Член братства розенкрейцер│в давай об│тницю
не одружуватися без особливого на те дозволу. В│н завжди
виконував розпорядження маг│стра ордену, а посвячення в члени
братства мусило в│дбуватися лише в Дом│ розенкрейцер│в.
Ц│ правила св│дчать про нев│дом│ науц│ методи омолодження
│ штучного виробництва коштовних камен│в. Ф│лософський кам│нь
розенкрейцер│в нагаду║ кам│нь Ч│нтаман│, а методи омолодження
нагадують под│бну практику в царств│ пресв│тера ▓оанна,
згадуване в попередньому розд│л│.
Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичн│ ц│л│, н│ж
орден розенкрейцер│в, пов'язувалися з цим орденом задовго до
заснування Велико┐ лож│ Англ│┐, яке мало м│сце 1717 року. В│рш
Генр│ Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила
св│т у Перт│ (Шотланд│я) 1638 року, п│дтверджу║ це: "Оск│льки
ми -- брати-розенкрейцери, То ма║мо слово "масон" │ ма║мо
бачення друге".
Ц│ рядки доводять │ те, що розенкрейцери активно д│яли в,
Шотланд│┐ через чверть стол│ття п│сля публ│кац│┐ в Н│меччин│
"Слави братства".
Про зв'язок франкмасон│в з тампл│║рами здогадувалися
масонськ│ │сторики. Справд│, не хто │нший, як Альберт П│к, що
отримав вищий ступ│нь масонства, вважав, що │н│ц│али останнього
маг│стра ордену тампл│║р│в м│стять пароль трьох основних
ступен│в.
Всесв│тню боротьбу розенкрейцер│в │ масон│в за демократ│ю
та │нтернац│онал│зм ч│тко виклав шотландець Ендрю Майкл,
кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею Франц│┐ у
1737 роц│: "Св│т -- це не що │нше, як величезна республ│ка, де
кожна нац│я -- родина, а кожен │ндив│д -- дитина". Наприк│нц│
в│н проголосив, що ║дина мета ордену масон│в -- "створити за
в│ки духовну │мпер│ю, де без скасування обов'язк│в, │снуючих у
р│зних державах, створився б новий народ, який склали б р│зн│
нац│ональност│, зцементован│ во║дино доброчесн│стю ▓ наукою".
Безперечно, людство сьогодн│ мислить б│льш
│нтернац│ональне, н│ж дв│ст│ рок│в тому, хоча стар│ чудовиська
нац│онал│зму й сектантства ще живуть. У цьому розум│нн│
програму франкмасонства виконано усп│шно.
Ми коротко виклали деяк│ дан│ про д│яльн│сть зовн│шнього
кола Страж│в людства. В сво┐х гуман│тарних задумах духовн│
вчител│ Земл│ не цурались │ церковних канал│в. Численн│ велик│
душ│ надихалися магами Сходу як у католицьк│й, так │ в
протестантськ│й церквах. А в православних монастирях, як-от
Афонський, серед ченц│в теж було чимало посвячених.
Серед учених минулого, що зд│йснювали м│с│ю. Шамбали, сл│д
згадати Парацельса (1493--1541). В│н запровадив нов│ методи в
медицин│ й першим у квроп│ застосував для л│кування ртуть │
оп│й. В│н визнавав телепат│ю, вдавався до псих│чного впливу й
провадив досл│ди з штучного вирощування людини, так званого
"гомункулуса". Парацельс мандрував по Аз│┐ в 1513--1524 роках;
вважа║ться, що саме тод│ в│н │ в│дв│дав т│бетський лама┐стський
монастир братства маг│в.
▓ншим │сторичним персонажем, що, як вважають, │нсценував
сво┐ смерть │ похорон, а сам подався до Центрально┐ Аз│┐ в XIV
стол│тт│, був Н│кола Фламель. В│н ум│в добувати золото
алх│м│чним способом. Однак жив з профес│┐ нотар│уса, а сво┐
значн│ статки, нажит│ алх│м│║ю, витрачав на буд│вництво
л│карень │ гуртожитк│в для б│дняк│в у Париж│ та │нших м│стах
Франц│┐. Надгробок Н│коли Фламеля │ його дружини Пернель
│снував у паризьк│й церкв│ Невинних ще в XVI стол│тт│. Разом │з
секретом отримання золота Фламель │ його дружина в│дкрили й
ел│ксир молодост│, навчилися подовжувати соб│ життя. Б│льш н│ж
в│рог│дно, що в могилах Фламел│в похован│ │нш│ люди, померл│ на
час ┐хньо┐ гадано┐ смерт│.
У XVIII стол│тт│ абат В│лен писав, що Фламель в│дв│дав
французького посла в Туреччин│ Дезалью -- майже через чотири
стол│ття п│сля його н│бито смерт│! ▓ це не ║дине таке
пов│домлення. У сво┐й "▓стор│┐ француз│в р│зних стан│в" Аман
Алекс│с Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж
зустр│чав Фламеля │ розмовляв з ним через к│лька стол│ть п│сля
його гадано┐ кончини в XIV стол│тт│.
Поль Люка, якого Людов│к XIV послав збирати старожитност│
в Грец│┐, кгипт│ й на Середньому Сход│, видав 1714 року книгу
"Мандр│вка пана Поля Люка з вел│ння короля", в як│й розпов│в
про чотирьох дерв│ш│в, що зустр│лися йому в Бруссе (Туреччина).
Один │з них розмовляв багатьма мовами, серед них │ французькою.
Цей дерв│ш заявив, що прийшов з в│ддалено┐ обител│ мудрец│в.
Здавалося, йому рок│в тридцять, але час, що його в│н мав би
затратити на сво┐ тривал│ мандр│вки, мусив складати щонайменше
стол│ття. На згадку про │м'я Фламеля, дерв│ш запитав: "Ви
справд│ в│рите, що Фламель помер? Н│, н│, друже, не обманюйте
себе, Фламель усе ще живий; н│ в│н, н│ його дружина ще не
зустр│ли смерт│. Уже рок│в три як я залишив його в ▓нд│┐. В│н
-- один з мо┐х найкращих друз│в". Цей дерв│ш, видимо, був
посланцем аз│атського Ол│мпу й виконував якесь ┐хн║ доручення.
Ось що почув Микола Рер│х в│д учених лам в серц│ Аз│┐: "Хто
сп│впрацю║ з Шамбалою, не живе самотиною, в│н мандру║ повсюди".
Серед сп│втруд│вник│в │║рарх│┐ Св│тла не можна не згадати Олени
Блаватсько┐, що багато рок│в навчалася в махатм у в│ддаленому
Т│бет│, а тод│, як ┐хн│й посланець, вирушила до квропи й
Америки.
За старовинним звича║м архат│в, заведеним Цзонкабою,
великим реформатором буддизму │ послом Шамбали, посланц│
вирушають наприк│нц│ кожного стол│ття, аби просв│тити чи
застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала
под│бну м│с│ю, коли 1875 року за вказ│вкою махатм заснувала
теософське товариство. Метою його була робота для всесв│тнього
братства людей, що само по соб│ було революц│йною програмою за
в│ктор│ансько┐ епохи нац│онал│зму й колон│ал│зму. Вивчення
давньо┐ мудрост│ Сходу було │ншим, не менш важливим завданням
цього братства. Довге перебування Блаватсько┐ в ▓нд│┐ та ┐┐
ненависть до расово┐ │ класово┐ дискрим│нац│┐, викликало
п│дозру до не┐ британського уряду в ▓нд│┐. Хоча через чверть
стол│ття п│сля заснування теософського товариства вчител│
Т│бету урвали безпосередн│й зв'язок │з ним, воно й дал│ викону║
важливе завдання, привертаючи зах│дн│ уми до духовно┐ спадщини
Аз│┐.
Наприк│нц│ минулого стол│ття князь М. Т. Лор│с-Мел│ков,
виконуючи наказ архат│в, запропонував царев│ Олександру II
проект л│беральних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним
шляхом. Те робилося в│д │мен│ ф│лантроп│чного братства,
зв'язаного з радою адепт│в. Цар надто пов│льно розглядав
проект, а невдовз│ загинув в│д бомби революц│онер│в. Коли його
спроба л│берал│зац│┐ Рос│┐ зазнала невдач│, Лор│с-Мел│ков
ви┐хав до Франц│┐, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена
Блаватська знала князя замолоду │, можливо, знала й про його
зв'язки з братами Св│тла.
Можна виснувати, що програма п│днесення духовност│ й
│нтелектуальност│ людства д│║ упродовж стол│ть. Певного часу
вс│ братства виконували завдання │║рарх│┐; │нтим часом окрем│
особи несли нов│ революц│йн│ │де┐, щоб покращити соц│альн│
умови чи розвинути науку й ф│лософ│ю. Основний лейтмотив цього
великого задуму -- "Св│тло здола║ темряву".
На Брестському пам'ятнику в п│вн│чно-зах│дн│й частин│
площ│ Згоди в Париж│, на боц│, зверненому до саду Тю┐льр│,
в│дм│чено м│сце, де стояла г│льйотина, що стинала голови
"ворогам Республ│ки" п│д час Терору. За хвилину до сво║┐ страти
мадам Ролан кинула тут осатан│лому натовпу безсмертн│ слова:
"Свободо! Ск│льки злочин│в ко┐ться в │м'я тво║!"
Запоб│гти цьому спалахов│ насильства й жорстокост│, не
порушуючи природного ходу соц│ального розвитку, намагався
великий адепт, що неспод│вано з'явився на французьк│й сцен│
1743 року; в│н прибув │з Аз│┐, де, як прочанин, пров│в певний
час у в│ддалених г│рських монастирях, а згодом був гостем щаха
Перс│┐.
Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту,
але м│цно┐ статури, в│н розмовляв з аристократами, не зважаючи
на ┐хн│ ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним │
добрим. Граф не раз сид│в за столом з королями та принцами,
проте н│ ┐ж│, н│ вина не торкався; вдома об│д йому зам│нювала
миска р│дко┐ каш│, схожо┐ на звичайну т│бетську страву з
ячменю.
Оск│льки метою його м│с│┐ було зблизитися з королями та
аристократ│║ю, аби схилити пан│вн│ кола до пом│ркованост│ й
реформ (що ран│ше намагався зробити Аполлон│й Т│анський),
Сен-Жермен │ д│яв, щоб привернути ┐хню увагу до себе -- одяг
його прикрашали велик│ д│аманти.
Доб│рне братство, до якого в│н належав, чудово бачило
загрозливу ситуац│ю у Франц│┐ XVIII стол│ття, що до не┐
призвели честолюбн│ в│йни Людов│ка XIV │ його непом│рна
пристрасть до зведення розк│шних палац│в.
Граф Сен-Жермен з'явився у Франц│┐ за Людов│ка XV, людини
культурно┐, але досить себелюбно┐. Графа прив│з │з Прусс│┐ 1743
року маршал де Бель│ль, а представила його Людов│ку XV
корол│вська фаворитка марк│за де Помпадур, ж│нка осв│чена й
витончена. ▓ недарма пересторога щодо майбутнього Франц│┐
призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув:
"П│сля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп │ прагнув
в│двернути посланець Шамбали.
Цей р│зновид посланц│в можна розп│знати за деякими
властивими ┐м рисами. Перш за все вони пациф│сти й апостоли
вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язан│ з Аз│║ю. ▓,
по-трет║, волод│ють нев│домими силами, як│ можна в│днести до
окультних. Сен-Жерменов│ якраз │ були властив│ вс│ ц│ риси
посланця м│ста Безсмертних.
Про науков│ досягнення графа, який ум│в вирощувати штучн│
перли, отримувати велик│ д│аманти з др│бних │ виготовляти не
в│дом│ доти фарби, розпов│дала одна з мо┐х попередн│х книг --
"Ми -- не перш│" (укра┐нський переклад див. "Всесв│т" No
11--12, 1988). Сен-Жермен в│льно волод│в багатьма мовами--
французькою, н│мецькою, │тал│йською, англ│йською, рос│йською,
португальською, │спанською, грецькою, латиною, санскритом,
арабською │ китайською. Цей л│нгв│стичний рекорд, такий
незвичний для XVIII стол│ття, не знайшов задов│льного
пояснення. Чи не вдалося графов│ справд│ подовжити життя на
сотн│ рок│в, як у це в│рили його прихильники?
Мадам де Хуссе, фрейл│на марк│зи де Помпадур, так опису║
його зд│бност│: "Досконале знання мов, як давн│х, так │
сучасних, дивовижна пам'ять; ерудиц│я, спалахи яко┐ вловлю║ш
п│д час його примхливо┐ розмови; в│н об'┐здив увесь св│т, │
король охоче слухав розпов│д│ про його мандри в Аз│ю та Африку.
Як │ розпов│д│ про придворне життя в Рос│┐, Туреччин│ та
Австр│┐. Здавалося, для нього б│льше важать та║мниц│ кожного
царського двора, ан│ж бути дов│реною особою короля".
Саме виняткова компетенц│я в дипломат│┐ │ його миротворч│
зусилля викликали п│дозру до нього шеф│в та║мно┐ пол│ц│┐ у
Франц│┐, англ│┐ та деяких │нших кра┐нах. У Франц│┐ Шуазель
зап│дозрив його в шпигунств│ на користь Прусс│┐, з якою Франц│я
тод│ була в стан│ в│йни. В Англ│┐ П│тт вважав його рос│йським
шпигуном. Вс│ ц│ п│дозри, як видно, не мали п│д собою грунту,
але те, що Сен-Жермен близький до Людов│ка XV та до │нших
║вропейських монарх│в, викликало заздрощ│ державних м│н│стр│в.
1746 року його нав│ть затримали в Лондон│, чому передували
досить │нтригуюч│ под│┐. ▓мпозантна зовн│шн│сть Сен-Жермена
спричинилася до того, що одна англ│йська лед│ стала виявляти до
графа посилену ц│кав│сть. Це викликало спалах ревнощ│в у ┐┐
молодого залицяльника, який │ п│дкинув до кишен│ Сен-Жермена
компрометуючого листа. Власт│, яких було пов│домлено про той
лист, негайно заарештували графа. Та невдовз│ було доведено, що
це брудна фальшивка, │ прямо з в'язниц│ Сен-Жермена було
запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий
лорд писав М│тчеллу, британському послу в Прусс│┐: "Перев│рка
його (Сен-Жермена) н│яких результат│в не дала".
Того року Франц│я провадила з Прусс│║ю програшну в│йну.
Король │ мадам Помпадур прагнули миру, як, ут│м, │ весь народ
Франц│┐. При сприянн│ в│йськового м│н│стра маршала Бель│ля,
особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа
в Голланд│ю; там в│н мав укласти сепаратну угоду з Прусс│║ю,
причому в ц│й справ│ йому мав посприяти герцог Лу┐ де Брунсв│к,
на прихильне ставлення якого Сен-Жермен м│г розраховувати. Це
сприяло б тому, що Австр│я, союзниця Франц│┐, кап│тулювала б │
настав би к│нець в│йн│.
Коли герцог Шуазель, м│н│стр закордонних справ, д│знався
про планован│ без його в│дома мирн│ переговори, то заявив
Людов│ку XV р│шучий протест, │ король мусив облишити св│й
задум. В│н сп│шно послав спец│ального г│нця до Сен-Жермена, аби
попередити свого друга: Шуазель вимага║ видач│ його, щоб
запроторити в Баст│л│ю.
Сен-Жермен не став гаятися -- в│н перетнув Ла-Манш │ зник
в Англ│┐. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав
йому в лист│ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один │з
найвидатн│ших людей Земл│, │ засмучений, що ц│ н│кчеми турбують
вас │ снують │нтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише
один випадок │з життя Сен-Жермена, якого розум│ли далеко не вс│
його сучасники.
1762 року в│н неспод│вано з'явля║ться у Санкт-Петербурз│,
де якраз померла │мператриця клизавета й коронувався цар Петро
III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська,
доводилася донькою одному з друз│в Сен-Жермена. С│мнадцять
рок│в Катерина терп│ла пияцтво й дебош│ свого чолов│ка. Так│
звички робили з нього людину, найменше здатну правити
величезною │мпер│║ю, як Рос│я, чому брати Орлови й зд│йснили
державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала
│мператрицею Катериною II │ правила Рос│║ю двадцять дев'ять
рок│в як один │з ┐┐ найвидатн│ших монарх│в. Вона розширила
кордони │мпер│┐, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла
поширенню в кра┐н│ ║вропейських звича┐в.
За рос│йсько-турецько┐ в│йни, коли рос│йський флот стояв в
│тал│йському порту Л│ворно, Сен-Жермен з'явився на борту
фрегата у форм│ рос│йського генерала. Граф Григор│й Орлов
представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими
словами: "Ось людина, що в│д│грала таку видатну роль у наш│й
революц│┐".
Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася Франц│║ю та
Рос│║ю. Не менш важливою для нього була │ Прусс│я. Його друг,
посл│довник │ учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав
адептов│ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був
сплав доктрин │ закон│в розенкрейцер│в та тампл│║р│в з
умоглядним масонством; л│берал│зм цього братства вплинув на
│нтел│генц│ю квропи. Справд│, │ в Рос│┐ на початку XIX стол│ття
був л│тературний пер│од, в│домий, як "масонський". Однак
поразка повстання декабрист│в 1825 року поклала край цьому
потягов│ до демократ│┐.
Закони Масонства високого ступеня, розроблен│ Сен-Жерменом
│ принцем Карлом, згодом поширилися в Америц│, де шотландський
закон виступив за в│докремлення церкви в│д держави.
Американську демократ│ю було започатковано в паризьких
салонах, де Жан-Жак Руссо опубл│кував свою "Сусп│льну угоду".
Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафай║т │ Франкл│н входили до
масонсько┐ лож│ "Дев'ять сестер" у Франц│┐; до не┐ незадовго до
кончини вступив │ Вольтер. Руссо, пророк тогочасно┐ демократ│┐,
об'║днався з Сен-Жерменом у "Лож│ сусп│льно┐ угоди" в Париж│.
Можна ще згадати слова графа, як│ в│дбивають осуд ним класового
гноблення в квроп│: "У вас злидн│ й соц│альна
несправедлив│сть". Проте в│н покладав над│┐ на реформи й
поступове перетворення соц│альних систем, а не на насильницьке
повстання. На жаль, французька аристократ│я не прислухалася до
його застережень, │ революц│йна буря змела п.
Яскраву картину д│яльност│ Сен-Жермена в ц│ знаменн│ роки
ми знаходимо в "Спогадах про Мар│ю Антуанетту" графин│
д'Адемар, авторство яких приписують барону Еть║ну Леону де
Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча ц│ мемуари насправд│ писан│ не
рукою придворно┐ дами Мар│┐-Антуанетти, текст мусить бути вкрай
близький │сторичн│й правд│, тим б│льше що Ламот-Лангон, судячи
з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя │
померла 1822 року. Окр│м того, на час п│дготовки тексту до
друку його французький автор мусив ознайомитися з численними
документами про Сен-Жермена, як│ натод│ були в Париж│. П│зн│ше,
коли Наполеон III виявив жваве зац│кавлення до д│яльност│ графа
у Франц│┐, ц│ документи з│брали в б│бл│отец│ пол│ц│йно┐
префектури _ тут в окрем│й зал│ збер│галися лише т│ папери й
листи, як│ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згор│ло п│д
час Паризько┐ комуни 1871 року. Нев│домо, наск│льки и,│ тисяч│
документ│в були доступн│ барону Ламот-Лангону, коли в│н писав
сво┐ "Спогади" у Франц│┐ 1830-х рок│в, але ║ п│дстави гадати,
що в│н таки користувався ними. На початку нашого стол│ття один
│з нащадк│в мадам д'Адемар заявив, що в родинному арх│в│
збереглися деяк│ папери щодо Сен-Жермена.
Як виплива║ з│ "Спогад│в", граф Сен-Жермен робив спробу
попередити Людов│ка XVI напередодн│ Французько┐ революц│┐.
Проте ауд│║нц│┐ в короля не отримав, а потрапив лише в
апартаменти королеви. Граф в│дверто розмовляв з
Мар│║ю-Антуанеттою в присутност│ мадам д'Адемар, пров│щуючи
пад│ння монарх│┐ у Франц│┐, якщо не встановити соц│ально┐
справедливост│. Сл│д зазначити, що Людов│к XVI досить прихильно
ставився до л│беральних │дей франкмасон│в, проте аристократ│я │
багата буржуаз│я так тиснули на нього, що його слабка воля не
могла ┐м протистояти.
Застереження, вручене королев│ Сен-Жерменом, п│зн│ше
скоп│ювали мадам д'Адемар:
"Невдовз│ настане пора, коли необачна Франц│я Буде
ввергнута в лихол│ття, якого могла б уникнути:
▓ стане немовби пеклом, змальованим Данте. Пов│р, моя
королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть
ск│петри │ кадильниц│, Захитаються башти й гербов│ щити, нав│ть
б│лий прапор,
Потоки кров│ потечуть у кожному м│ст│. Я чую ридання │
бачу вигнанц│в". Коли цей в│рш утрапив до рук Морепа,
всесильного м│н│стра внутр│шн│х справ, в│н знесамовит│в │
наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в
Баст│л│┐. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але
Морепа ┐й заявив: "Я знаю нег│дника краще, н│ж ви! Його буде
викрито -- у наших пол│цейських властей в│рний нюх". Ц│║┐
хвилини двер│ каб│нету в│дчинилися, │ мадам д'Адемар в│д
неспод│ванки зойкнула. А обличчя м│н│стра пересмикнулося: перед
ними стояв Сен-Жермен. В│н кинув м│н│стров│ так│ пророч│ слова:
"Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви
завадили мен│ зустр│тися з ним, бо дба║те лише про св│й
авторитет. Ви руйну║те монарх│ю, а в мене для Франц│┐ обмежений
час. ▓ коли в│н спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать
тут лише через три покол│ння. ▓ мене не будуть звинувачувати,
коли анарх│я з ус│ма ┐┐ жах│ттями спустошить Франц│ю. Сам│ ви
не побачите цього лихол│ття, але того, що ви мостили до нього
дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше │м'я".
Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, в│дчинив ┐х │
вийшов. М│н│стр Морепа зд│йняв тривогу й звел│в сво┐м
костоломам схопити графа. Але той безсл│дно зник.
Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до Революц│┐,
померши 1781 року.
Поза сумн│вом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й
захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з Аз│║ю стали
здогадуватися п│сля його сл│в, що ┐х наводить Франц Греффер у
сво┐х "Малих в│денських мемуарах": "Я зникну з квропи й
повернуся до Г│мала┐в. Щоб в│дпочити, бо мушу в│дпочити. Р│вно
через в│с│мдесят п'ять рок│в люди знову побачать мене". Отож
бачимо, що адепт збирався повернутися до квропи в р│к Архат│в,
тобто 1875 року.
Чи мав Сен-Жермен доручення в│д сво┐х високих кер│вник│в у
Аз│┐? В│дпов│дь на це запитання дають слова самого графа: "Мо┐
руки зв'язав сильн│ший за мене". Чи не був тим "кимось"
легендарний учитель П│вн│чно┐ Шамбали?
Ходили чутки, н│бито Сен-Жермен мав та║мний притулок
поблизу Екса (Прованс, Франц│й), де в│н сид│в на п│двищенн│ в
поз│ Будди, поринувши в глибок│ роздуми.
Н│мецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав
графов│ в його масонськ│й та розенкрейцерськ│й д│яльност│, так
пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен,
певно, був одним │з найвидатн│ших ф│лософ│в, яких будь-коли
знав св│т. Друг людства, що завжди роздавав сво┐ грош│
нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя
│ншим".
Саме на цього дворянина з Н│меччини посила║ться махатма
Кут Хум│ в лист│ до С│ннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як
на "в│рного друга й покровителя, прихильного н│мецького принца,
з дому якого │ при якому в│н (Сен-Жермен) востанн║ вирушив
Додому". З│ сл│в махатми ясно, що Д│м, куди вирушив адепт, десь
за засн│женими Г│малаями.
Махатма Мор'я так опису║ труднощ│ м│с│┐ свого "брата" у
Франц│┐: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не
можу второпати вс│х тих н│сен│тниць, що ┐х ви верзете". На що
Сен-Жермен в│дпов│в: "Не важко було б уторопати мо┐
"н│сен│тниц│", якби ви прид│ляли ┐м таку саму увагу, яку
вд│ля║те сво┐м власним н│сен│тницям, якби ви читали мо┐
допов│д│ з такою самою увагою, з якою студ│ю║те списки
придворних танц│вниць. Та все лихо в тому, що правила менуету
для вас важлив│ш│, ан│ж безпека Земл│".
Хоч цей посол │ не зм│г в│двернути кровопролиття
Французько┐ революц│┐, в│н зробив усе, аби попередити правляч│
кола про майбутн│ насл│дки ┐хньо┐ его┐стично┐ пол│тики.
Противники монарх│┐ мусили б спершу вивчити факти й цифри, а
тод│ виносити вердикт, хто жорсток│ший -- король чи трет│й
стан. 14 липня 1789 року Баст│л│ю взяли штурмом революц│йн│
маси. Зам│сть спод│ваних там сотень в'язн│в у кайданах виявили
лише чотирьох фальшивомонетник│в, двох божев│льних │ одного
дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на
прохання родини, бо мав надто небезпечн│ нахили; жив в│н у
Баст│л│┐, як │ личить його титулов│,-- з│ сво┐ми власними
слугами.
Ц│ непол│тичн│ в'язн│, зв│льнен│ з Баст│л│┐ │сторичного
дня, який сьогодн│ в│дзначають як нац│ональне свято, крапля
пор│вняно з тим безмежним морем десятк│в тисяч жертв,
в│дправлених на г│льйотину п│д час Терору. Саме ц│й трагед│┐ │
намагався запоб│гти посланець маг│в Аз│┐.
Ран│ше вже мовилося, що серед та║мних запов│дей Цзонкаби,
представника Шамбали в Т│бет│ XIV стол│ття, була й така, що
зобов'язувала архат│в надсилати людству послання в останню
чверть кожного стол│ття. Поява аватар, або божественних
перевт│лень, ма║ м│сце через тривал│ пром│жки часу, оск│льки
пов'язана з прецес│║ю р│внодень.
Хоча б│льш│сть м│с│й архат│в не мали усп│ху, здеб│льшого
через спротив мас, але деяк│ з них усе ж досягли мети.
Незалежно в│д того, дали ц│ м│с│┐ як│сь насл│дки чи н│, ця
традиц│я звертатися до людей через кожн│ сто рок│в незм│нне
виконувалась упродовж св│тово┐ │стор│┐. Ось що пише махатма
Мор'я про │║рарх│ю Св│тла: "М│жнародний уряд н│коли не
приховував свого │снування. В│н заявляв про себе не
ман│фестами, а д│ями, як│ ще не заф│ксувала св│това │стор│я.
Уряд не прихову║ │ │снування сво┐х посланц│в у р│зних кра┐нах.
Природно, що ц│ посланц│, обер│гаючи честь м│жнародного уряду,
н│коли не д│яли та║мно. Навпаки, вони в│дкрито сп│лкувалися з
р│зними урядами й були в│дом│ багатьом. Л│тература збер│га║
┐хн│ │мена й оточу║ фантастичним ореолом".
Справедлив│сть цих сл│в п│дтверджу║ д│яльн│сть Аполлон│я
Т│анського й графа Сен-Жермена. В минул│ в│ки траплялися дивн│
випадки, як│ можна пояснити, як акти дружн│х втручань у
критичн│ моменти. Один такий еп│зод мав м│сце, коли
зароджувалася велика сучасна нац│я -- Сполучен│ Штати Америки.
А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських
Колон│й 1775 року │ коли п│дписувалася Декларац│я про
незалежн│сть 1776 року -- вони не об│йшлися без п│дтримки цих
загадкових сил.
П│сля майже тисячол│тньо┐ епохи феодал│зму настала важлива
мить становлення демократ│┐. Створення майбутнього оплоту
нового ладу -- Сполучених Штат│в -- мало бути ефективним з
огляду на виняткове значення ц│║┐ под│┐ для св│тово┐ │стор│┐.
Тож нема║ н│чого дивного, що в ц│ знаменн│ роки ставалися
незвичайн│ под│┐, як│ засв│дчували втручання зовн│шн│х сил.
1775 року, коли батьки грядущо┐ республ│ки обговорювали
новий прапор, на пол│тичн│й сцен│ з'явився дивний чолов│к, що
в│дразу завоював авторитет │ подружився з Бенджам│ном
Франкл│ном та Джорджем Ваш│нгтоном. Цьому джентльмену, якого
мемуаристи називають просто Професором, можна було дати
с│мдесят рок│в, хоча в│н мав пряму й м│цну поставу, високий
зр│ст │ вкрай благородну зовн│шн│сть, що викликала повагу.
Харчувався цей чолов│к незвично: не споживав н│ м'яса, н│
домашньо┐ птиц│, н│ риби, не пив н│ вина, н│ пива, а
дотримувався так звано┐ д│║ти здоров'я: хл│б, гор│хи, фрукти й
мед. Як │ Сен-Жермен, Професор часто розпов│дав про │сторичн│
под│┐ з такими подробицями, наче був ┐х учасником.
Осв│чен│сть │ вишукан│ манери Професора справляли враження
на вс│х. В│н багато писав │ читав, проте книги й рукописи
н│кому не показував. В│н збер│гав ┐х у важк│й дубов│й скрин│,
ключа в│д яко┐ н│кому не давав. Чи не тримав в│н, як свого часу
Нострадамус, у цьому сховку стар│ окультн│ рукописи?
Коли 1775 року в одному з приватних будинк│в на попередн│й
нарад│ почалось обговорення американського прапора, сталася
под│я, яку так опису║ один │з сучасник│в: "Франкл│н сказав, що
зам│сть вчинити так, як пропону║ генерал Ваш│нгтон, в│н хоче
попросити його й │нших присутн│х вислухати свого нового │
високошановного друга Професора, який люб'язно погодився
повторити для вс│х цього вечора те, що говорив удень щодо
нового прапора для Колон│й".
Цей текст св│дчить про важливу роль у ц│й справ│
незнайомця. На вказаному зас│данн│ Професор зак│нчив свою
промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо
самовизначеною незалежною нац│║ю".
Можна допустити, що генерал Ваш│нгтон, франкмасон, │
Бенджам│н Франкл│н, масон │ розенкрейцер, уп│знали в
Професоров│ спец│ального посланця Ради Мудрец│в, що бореться за
прогрес людства з самого св│танку цив│л│зац│┐.
4 липня 1776 року сталася пам'ятна под│я. У старому
Державному дом│ в Ф│ладельф│┐ спалахнули дебати м│ж
засновниками ново┐ республ│ки. Вони стосувались остаточного
р│шення, яке сл│д було прийняти, а саме: чи остаточно розривати
зв'язки колон│й з Англ│║ю, чи зберегти ┐х на певних умовах?
У цей критичний момент п│дв│вся високий Професор │
виголосив полум'яну промову. Б│льш│сть учасник│в асамбле┐ його
не знала, проте вс│ слухали з величезною увагою │ нав│ть деяким
благогов│нням. Коли промовець ск│нчив св│й виступ вигуком: "Бог
дару║ Америц│ свободу!", те було сприйнято захоплено, │ один за
другим посипалися п│дписи п│д Декларац│║ю незалежност│. То була
мить, коли вершилась │стор│я.
Коли загальне збудження спало й делегати захот│ли взнати,
хто ж такий цей Професор │ подякувати йому, виявилося, що в│н
зник. Н│хто б│льше його н│коли не бачив. Очевидно, посланець
виконав м│с│ю Високого братства, │ його присутн│сть була вже не
потр│бна.
Чи надсилалися посланц│ т│║┐ ж Всепланетно┐ влади в наше
важливе стол│ття? В│дпов│дь напрошу║ться ствердна. Знову сл│д
згадати Миколу Рер│ха │ його м│с│┐ до двох велетн│в пол│тично┐
арени -- Сполучених Штат│в │ Радянського Союзу. Достов│рних
св│дчень про ц│ м│с│┐ вкрай обмаль.
Микола Рер│х, художник, що народився в Рос│┐, але мав
сканд│навських предк│в, ви┐хав з Рос│┐ до Ф│нлянд│┐ напередодн│
революц│┐. Довг│ роки в│н пров│в у квроп│ та Америц│, пот│м
оселився в долин│ Кулу в Г│малаях, де й помер 1947 року. Його
картини прикрашають художн│ галере┐ Сполучених Штат│в,
Радянського Союзу, Франц│┐ та │нших кра┐н.
Як представник Ради архат│в, Рер│х в│дв│дав обидв│
наддержави, СРСР │ США, в 1926 │ 1935 роках в│дпов│дно.
Хронолог│чно його м│с│я до Рос│┐ була першою.
Експедиц│я Рер│ха до Центрально┐ Аз│┐ вирушила з Кашм│ру в
серпн│ 1925 року. У вересн│ експедиц│я перетнула важкодоступний
хребет Каракорум на висот│ 5575 м, де ┐┐ учасники потерпали в│д
нестач│ кисню │ сн│гово┐ сл│поти. За хребтом простягалася
п│щана пустеля Такла-Макан. У Хотан│ група провела чотири
м│сяц│--до к│нця с│чня 1926 року, п│сля чого рушила до Урумч│ в
Монгол│┐ │ нарешт│ досягла озера Зайсан на
китайсько-радянському кордон│ в травн│ 1926 року.
При сприянн│ радянського консула в Монгол│┐ Рер│х отримав
в│зу на подорож до СРСР, хоч │ мав статус ем│гранта. 29 травня
1926 року Микола Рер│х, його дружина Олена й син Юр│й перетнули
радянський кордон, а ▓З червня 1926 року прибули в Москву.
Народний ком│сар закордонних справ Г. В. Чичер│н │
народний ком│сар осв│ти А. В. Луначарський виявили бажання
зустр│тися з Рер│хом, що його в Рос│┐ пам'ятали як видатного
художника.
Радянська республ│ка переживала тод│ критичний пер│од.
Лен│н помер двома роками ран│ше, │ м│ж Троцьким та Стал│ним
розгор│лася боротьба за владу. Вони стояли на д│аметральне
протилежних позиц│ях. "Запалимо на вс│й земл│ пожежу
революц│┐!" -- закликав Троцький. "Побуду║мо соц│ал│зм спершу в
одн│й кра┐н│ -- Рос│┐!" -- твердив Стал│н. ▓ перем│г.
Саме в цей напружений момент у Москв│ й з'явився Рер│х │з
спец│альним дорученням махатм. В│н вручив народним ком│сарам
Чичер│ну │ Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець",
що в│дтод│ експону║ться в Музе┐ мистецтв │мен│ Горького. В│н
прив│з │ шкатулку │ Землею Г│мала┐в з написом: "На могилу брата
нашого махатми Лен│на". Слово махатма означа║ "велика душа".
Коли архати когось називають "великою душею", то п│дкреслюють
цим його значення для │стор│┐. Це значення легше визначити
нин│, ан│ж 1926 року, бо соц│ал│зм досяг в│дтод│ значного
розвитку.
Кр│м того, Рер│х прив│з у новостворену радянську
республ│ку послання в│д махатм Г│мала┐в, яке збер│га║ться
сьогодн│ в державних арх│вах СРСР. Зм│ст послання вкрай
ц│кавий: "На Г│малаях ми зна║мо, що Ви звершу║те. Ви скасували
церкву, що стала розсадником брехн│ й марнов│рства. Ви знищили
м│щанство, що стало пров│дником забобон│в. Ви зруйнували тюрму
школи. Ви знищили с│м'ю лицем│рства. Ви спалили в│йсько раб│в.
Ви розчавили павук│в наживи. Ви закрили ворота н│чних кубел. Ви
врятували землю в│д зрадник│в грошових. Ви визнали, що рел│г│я
║ вчення всеосяжно┐ матер│┐. Ви визнали н│кчемн│сть приватно┐
власност│. Ви вгадали еволюц│ю общини. Ви вказали на значення
п│знання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли д│тям усю м│ць
космосу. Ви в│дкрили в│кна палац│в".
У заключн│й частин│ послання мовиться: "Ми зупинили
повстання в ▓нд│┐, бо воно було передчасним, але ми визнали й
сво║часн│сть Вашого руху. Прив│т Вам, шукач│ сп│льного блага!"
Чи сл│д дивуватися, що наймудр│ш│ люди планети висловили
свою симпат│ю систем│, яка, закривши бордел│, знищивши
спекуляц│ю, засудивши колон│ал│зм, встановивши загальну осв│ту
й в│дм│нивши приватну власн│сть, здавалася тод│ вз│рцем
соц│ального ладу?
Те, що в│тали мудрец│ Сходу, було лише │деальною
доктриною, яку проголосив Лен│н. Проте доктрина -- одне, а
практика -- │нше. Як небо й земля в│др│зня║ться християнське
вчення, пропов│дуване в катакомбах Стародавнього Риму, в│д
зд│йсненого Торквемадою в ▓спан│┐. Коли вчення ста║ часткою
оф│ц│йно┐ │деолог│┐, влада може використати його для свого
зм│цнення. Ми знаходимо багато сп│льного м│ж Торквемадою │
Стал│ним -- хоч ┐хн│ доктрини й р│зн│, методи були т│ сам│. В
лист│ до Олени
Рер│х 1950 року махатма Мор'я засуджу║ жорстокост│, що
творились у сиб│рських концентрац│йних таборах │ водночас
висловлю║ спод│вання побачити л│берал│зац│ю │ гуман│зац│ю
радянсько┐ соц│ально┐ системи. Зг│дно з т│бетською наукою про
цикли, глибок│ зм│ни в соц│ал│стичному св│т│ оч│куються в Р│к
вогненно┐ зм│┐ (1977) │ по цьому.
Доречно навести тут слова графа Лор│с-Мел│кова, якого ми
згадували в попередньому розд│л│. В│н вважав, що рос│йський
уряд, на жаль, не зм│нився з минулого стол│ття:
"Б│долашна Батьк│вщино! Чи настане так довгооч│куваний
час, коли Рос│я, як │ │нш│ кра┐ни, висловлюватиме сво┐ погляди
й переконання публ│чно й в│льно, говорити про сво┐ думки без
ризику бути внесеним у список затятих революц│онер│в або
руйнач│в основ держави?" (Лор│с-Мел│ков. Конституц│я. --
Лондон, 1893).
Багато хто на Заход│, зда║ться, не усв│домлю║ того, що
сьогодн│ в св│т│ │снують не комун│стичн│ держави, а лише
соц│ал│стичн│ республ│ки. При соц│ал│зм│ кожен отриму║ за
сво┐ми заслугами, а при комун│зм│ кожен отримуватиме за сво┐ми
потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. Хорош│
християнськ│ й будд│йськ│ монастир│ можуть бути прототипом
такого сусп│льства. Проте комун│зм залишатиметься утоп│║ю, поки
людська природа радикально не зм│ниться в│д его┐зму до
альтру┐зму. Н│яка та║мна пол│ц│я неспроможна створити
комун│стичного сусп│льства │ зам│нити "я" на "ми" -- це мусить
зд│йснити сама людина.
Безумовно, що трудящ│ Заходу неабияк виграли в│д появи
Лен│на, нав│ть живучи при кап│тал│зм│. Страх перед III
▓нтернац│оналом п│сля Жовтнево┐ революц│┐ змусив б│льш│сть
кап│тал│стичних уряд│в ввести р│зн│ соц│альн│ прив│ле┐ для
трудящих клас│в, починаючи з грошово┐ допомоги по безроб│ттю │
безплатного медичного обслуговування пенс│онер│в до безплатного
молока для школяр│в.
Святенники не можуть збагнути, чому т│ сам мудрец│, що
в│тали народження ▓суса, над│слали прив│тання Радянськ│й
республ│ц│. З цього приводу сл│д зазначити, що велик│ мудрец│
Сходу ц│лковито безпристрасн│ й надають видиму чи невидиму
п│дтримку т│й систем│, що здатна певного часу п│днести
моральний │ │нтелектуальний р│вень людства. Вони добре
усв│домлюють, що новий д│м не можна звести на ветхих
п│двалинах.
Сл│д наголосити ще раз, що потр│бно брати до уваги лише
хорош│ положення теор│┐, а не ┐┐ саму загалом. Може бути хороша
форма демократ│┐, як │ прийнятна модель соц│ал│зму. ▓стор│я
зна║ прийнятн│ форми монарх│┐. Системи й доктрини мають
│снувати для народу, │ народ не повинен приноситись ┐м у
жертву. Цей в│дступ необх│дний, аби краще збагнути послання
махатм.
У вересн│ 1926 року Рер│хи повернулись у Монгол│ю. Шлях,
яким пройшла експедиц│я, пролягав в│д Улан-Батора через Гоб│ до
хребта Нань-Шань, а пот│м через Т│бет до ▓нд│┐. Туди експедиц│я
потрапила лише в травн│ 1928 року через пост│йну протид│ю
китайських властей. На висот│ 4575 м над р│внем моря члени
експедиц│┐ прожили в наметах п'ять м│сяц│в при температур│
│нод│ --40░С. На цьому етап│ подорож│ загинуло п'ять учасник│в
експедиц│┐ -- т│бетц│в │ монгол│в, а також дев'яносто в'ючних
тварин.
Таке ж житт║во важливе значення мала м│с│я Рер│ха до
Сполучених Штат│в, про яку зараз розпов│мо. Пакт Миру Рер│ха й
Прапор Миру -- б│ле полотнище з трьома червоними крапками в
червоному круз│ -- Рер│х задумав ще перед першою св│товою
в│йною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом
Культури, оск│льки вона мала захищати пам'ятники культури п│д
час в│йни.
Лише 1930 року Пакт було прийнято всесв│тньою орган│зац│║ю
--Л│гою Нац│й. 1933 року у Ваш│нгтон│ в│дбулася III М│жнародна
конвенц│я Пакту, в як│й взяло участь тридцять п'ять кра┐н. Ще
через два роки Пакт Миру Рер│ха п│дписали в Б│лому дом│
представники двадцяти латиноамериканських республ│к. На
церемон│┐ п│дписання президент Франкл│н Делано Рузвельт
зазначив, що цей "догов│р ма║ куди б│льше духовне значення,
ан│ж сам його текст".
Державний секретар Корделл Хелл │ м│н│стр с│льського
господарства Генр│ Уоллес в│д│грали значну спонсорську роль у
розробц│ цього гуман│тарного проекту. В цей час Генр│ Уоллес,
який згодом став в│це-президентом Сполучених Штат│в, виявив
неабиякий │нтерес до │нтелектуально┐ спадщини Аз│┐ │ м│стичних
учень Учител│в Мудрост│. Схоже, що певн│ вказ│вки йому дав сам
Микола Рер│х │ що були зроблен│ кроки, аби безпосередньо
зв'язати його з великими архатами.
Однак реакц│йн│ сили Америки, що п│зн│ше породили
маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу
стати президентом США. 1947 року було перехоплено й
опубл│ковано в американськ│й прес│ деяк│ його листи. Вони
зародили сумн│в в умах вразливих американських виборц│в │
зруйнували його шанси на президентство.
Якби Генр│ Уоллеса обрали президентом США сьогодн│шня
американська пол│тика примирення з Кита║м та СРСР
започаткувалася б на чверть стол│ття ран│ше! А це зберегло б
життя тисячам американц│в у Коре┐ та В'║тнам│. Однак Америка,
на свою б│ду, обрала холодну в│йну й даллес│вську дипломат│ю
"балансування на гран│ в│йни". Спроби сил Св│тла встановити
мирне сп│в│снування виявилися марними. Прикро згадувати, до
якого абсурду призв│в маккартизм.
1947 р. пол│тичн│ супротивники Гарр│ Уолеса опубл│кували
частину його лист│в до Рер│ха. В│н зверта║ться до Рер│ха в ц│й
переписц│ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут як│сь
докази небезпечно┐ "комун│стично┐ тенденц│┐":
"Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то Свято┐
Чаш│, чи то потенц│йних можливостей прийдешн│х в│к│в -- це мета
величезного значення. Це -- карм│чний обов'язок. Безумовно,
кожен з нас -- потенц│йний Галахад. Так що кожен │з нас мусить
боротися за Чашу з полум'ям над нею".
Так натхненно писав Генр│ Уоллес в одному з│ сво┐х лист│в.
Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер Бенджам│н Франкл│н або
франкмасон Джордж Ваш│нгтон щодо пересл│дувань посвяченого
в│це-президента, який шукав Святий Грааль под│бно до сера
Галахада? В одному з лист│в Уоллес писав: "Ми повинн│ бути
в│дкритими для осяйно┐ слави Великого". Державний д│яч, що так
поважав маг│в Сходу, м│г би повести Америку до сходження, але
натом│сть його вороги спрямували ┐┐ до десятил│ть сорому. ▓нша
думка цього посл│довника Гуру св│дчить, як глибоко в│н розум│в
соц│альн│ недуги Америки: "Коли я бачу жахливий его┐зм
орган│зованого б│знесу, орган│зовано┐ фабрично┐ прац│ й
орган│зованого с│льського господарства, а також забобони
неорган│зованих споживач│в, я ладен заявити, що для Америки
було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зум│║
Америка очиститися таким вогнем │ чи навчиться чогось п│сля
цього?
Вплив │дей Миколи Рер│ха про загальний мир на Генр│
Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при Рузвельт│)
мала украй сприятливу │ довготривалу д│ю. Справд│, Корделл Хелл
вважа║ться батьком ООН. Д│яльн│сть Миколи Рер│ха, натхнену
охоронцями Планети, можна п│дсумувати так: його Пакт Миру,
п│дписаний Всеамериканським Союзом, │ його непрямий вплив на
створення ООН -- це важливий внесок.
Цей розд│л буде неповним без згадки про ще один еп│зод --
втручання посланця маг│в, причому не на нац│ональному, а на
│нтернац│ональному р│вн│. Зг│дно з дещо скороченим зв│том,
п│дготовленим Лейком Саксессом, у програм│, яка передавалася
компан│║ю Ей-б│-с│ р│здвяного вечора 1950 року, незадовго перед
цим на спец│альн│й сес│┐ Пол│тичного ком│тету ООН стався дивний
випадок.
На закритому зас│данн│ Ради Безпеки б│льш│сть держав
представляли глави ┐хн│х делегац│й. Це стосу║ться │ Сполучених,
Штат│в, як│ представляв Ост│н; поруч │з ним сид│в │ Даллес.
Великобритан│ю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський
Союз -- Вишинський. Ця неспод│вана сес│я мала наст│льки
закритий характер, що кр│сла дал│ шостого ряду в зал│ зас│дань
12-го ком│тету були порожн│.
Сюди не допустили нав│ть фоторепортер│в. Деяк│ члени
Секретар│ату сид│ли в скляних каб│нах перекладач│в, куди можна
попасти лише по сходах │з сус│дньо┐ зали. Вс│ двер│ в залу з
дев'яти годин ранку до сьомо┐ дванадцяти вечора було зачинено.
Н│хто не м│г пройти в двер│ 12-го ком│тету без пред'явлення
посв│дчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронц│. За
┐хн│ми словами, н│кого з│ сторонн│х вони не бачили. Та коли
головуючий оголосив зас│дання в│дкритим (спочатку англ│йською,
пот│м французькою мовою), з одного │з кр│сел
За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала
Рау, головуючого, легенько п│дштовхнув його л│ктем, подумавши,
що вс│ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди вс│ здивовано
дивилися, Рау побачив за сво║ю спиною незнайомця. Першою думкою
головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сес│я
ком│тету, склад учасник│в суворо обумовлений заздалег│дь.
Рау звернувся до цього чолов│ка: "Сер! З яко┐ ви
делегац│┐?"
Чолов│к був худий, у сандалях, бородатий, у сх│дному
одяз│, якого Лейк Саксесс н│коли доти не бачив. Незнайомець
ворухнув губами, │ в зал│ запала тиша. Лаг│дним, проникливим
голосом, що, здавалося, заповнив прим│щення, хоча чолов│к │
говорив без м│крофона, в│н сказав:
"Я маю багато чого сказати вам. Я в│дкрию те, що трималося
в та║мниц│ в│д сотвор│ння св│ту. Ви повинн│ взнати правду".
Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнот│лого
чолов│ка в │ншому к│нц│ цього прим│щення без в│кон. "Хто ви?"
-- перепитав Рау. "к зло, яке я бачу п│д сонцем, │ воно
притаманне людям, ┐хн│ язики кажуть неправду. Отрута гадюки на
┐хн│х вустах. ▓ вони не знають пут│ Миру. Хто творить зло,
ненавидить Св│тло. Вони очищають зовн│шню сторону чаш│ │ блюда,
а всередин│ ┐х повно здирства │ зловживань. Так│ дерева сл│д
вирубати п│д кор│нь.
Вишинський, непроникний │ похмурий, щось проц│див кр│зь
зуби; незабаром над│йшов переклад: "Радянська делегац│я не
бажа║ слухати маячню цього пал│я в│йни. Це вторгнення --
безумовно, старанно п│дготовлена, але незграбна спроба змови,
мета яко┐ представити Радянський Союз агресором у в│йн│, в як│й
не бере участ│! Чи ж дивно, що комун│зм у Коре┐ протисто┐ть цим
│мпер│ал│стам?"
В│н з│рвав з носа окуляри │ тицьнув ними в б│к делегац│┐
Сполучених Штат│в. Мова незнайомця стала р│зк│шою: "Безглузд│ й
пуст│ закиди я в│дм│таю, бо знаю, що вони лише р│зновид
пол│тично┐ боротьби. Коли хтось бореться за владу, в│н не
переможе, якщо боротиметься незаконними методами".
"Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви н│чого не
сказали щодо теми нашого зас│дання. Яка ваша думка щодо Коре┐?
Де ми помиля║мося в цьому питанн│?"
"Якщо господар зна║, коли прийде злод│й, в│н приготу║ться
й не допустить, щоб його д│м об│крали. Та якщо в│н проспить, то
його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була в│дпов│дь.
Джебб, глава делегац│┐ Великобритан│┐, сказав: "Гадаю, вс│
ми найб│льш бо┐мось, аби хтось │з нас не став наступною
жертвою".
Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна,
озбро║на людина охоронятиме св│й д│м, добро його не
постражда║".
Ост│н змахнув прапорцем, що позначав його м│сце, просячи
слова:
"У Сполучених Штатах ми ма║мо ворог│в у власному дом│. Це
агенти │ншого уряду, як│ прикидаються лояльними до нас".
Чолов│к чемно п│дняв руку, щоб скоротити зауваження:
"Н│хто не може служити двом хазяям одразу, бо в│н буде або
зневажати одного й любити │ншого, або, навпаки, служитиме
одному │ мати за н│що │ншого. Всяке под│лене царство приречене
на загибель". Ост│н докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються
зм│нити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економ│чну
систему..."
В│дв│дувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому л│кар не
потр│бен, в│н потр│бен лише хворому!" (Ц│каво, що лист махатми
Кум Хум│, написаний у лютому 1882 року, м│стить саме цю
малов│дому фразу).
Непроханий промовець обернувся до Ост│на й Даллеса:
"Серед вас нема║ н│кого справедливого. Я знаю ц│ слова --
вони не гаряч│ й не холодн│. Бо ви кажете: "Я багатий, мо║
майно зроста║, мен│ н│чого не потр│бно". А того не зна║те, як│
ви нещасн│!"
Рау п│дв│вся з│ свого кр│сла │ промовив: "Ми з│бралися
тут, аби розв│яти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас
його долю. То як же бути дал│? Облишити наш│ спроби в пошуках
миру?" На що чолов│к в│дпов│в:
"Д│йте достойно й посл│довно. Будьте розважлив│ й
ретельн│. Уникайте зла │ твор│ть добро. Шукайте миру, прагн│ть
його. ▓ плекайте вашу в│ру. В│ра злаг│дню║ царства, дода║
справедливост│, сповню║ обов'язки й закрива║ пащеки левам!"
"Вам усе вида║ться вкрай простим",-- сказав Рау.
"Багато хто │з справедливих вол│ли б почути те, що ви
слуха║те, але не чу║те",-- в│дпов│в незнайомець. Рау
посм│хнувся:
"Для нас незвично чути мудр│сть, яка ув│йшла до нас
│ззовн│!"
"Тож не в│дмовляйтеся приймати сторонн│х, бо можете
проглед│ти в│зит ангела!" -- мовив чолов│к.
Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати
зас│дання зайве. Ми почули в│дпов│д│ на вс│ наш│ запитання. Що
ж до Вас, сер, то ми вам вдячн│... Якби Ви лише могли написати
про все, про що тут говорили, якби Ви в│дтворили цю мудр│сть у
книз│, яку кожен м│г би прочитати"... Оч│ в│дв│дувача гн│вно
спалахнули: "Така книга ║! Це ваша свята Б│бл│я!" Його гн│в
пригас, погляд знову став спок│йним │ сумовитим. В│н рушив до
дверей, як│ розчахнулись перед ним. ▓ н│хто за дверима не
пом│тив, як в│н вийшов.
З цього │сторичного еп│зоду видно, що посланц│ мудрец│в
Сходу невпинно борються за Мир, Св│тло й Культуру. Важко уявити
т│ г│гантськ│ проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб
краще зрозум│ти ┐хн│ завдання │ │стинний стан речей у св│т│
сьогодн│, пропону║мо ваш│й уваз│ "Д│алоги в храм│". Вони
базуються на особистому досв│д│ автора й мають про│люструвати
основну тезу ц│║┐ книги -- │снування оази вищо┐ культури
косм│чного походження на наш│й планет│, яка прагне п│днести
людство на вищий щабель мислення.
Льодовики блищали у вран│шньому сонц│, як д│амантов│.
Хмари на схилах г│р │ туман в ущелинах пов│льно розв│ювались.
Арка з рододендрон│в розк│шне облямовувала цю панораму могутн│х
Г│мала┐в.
У мене на кол│нах лежала книга з т│бетського буддизму, та
я не розкривав ┐┐, зачарований неповторним кра║видом. Нарешт│ я
почав чи-тати розд│л з лама┐стсько┐ йоги, питаючи себе, чи
пощастить насправд│ зустр│ти осв│ченого ламу в ц│й частин│
П│вн│чно┐ ▓нд│┐. Коли я напередодн│ гуляв г│рською стежиною,
мою увагу привернула вив│ска "Т│бетська школа". Я подумав, що
м│г би зустр│тися з ┐┐ директором │ розпитати про панд│т│в --
б│женц│в з Т│бету, що живуть у район│ Дардж│л│нга.
Директор про них н│чого не знав, проте один з учител│в, що
знав англ│йську, люб'язно допом│г мен│: "У маленькому монастир│
по той б│к долини живе вчений лама з Лхаси. Ви д│станетеся туди
за чотири години, якщо пощастить с│сти в автомоб│ль, що йде до
села неподал│к храму. ▓ не забудьте попередити дардж│л│нзьку
пол│ц│ю про свою подорож".
У б│нокль я розр│знив крих│тну цятку поб│ля сн│гового
громаддя г│р на п│вноч│. То був лама┐стський монастир. Маючи в
сво║му розпорядженн│ тиждень, я вир│шив наступного дня
нав│датися туди. Я здогадався прихопити з собою дв│ реч│:
записку на х│нд│ в│д учителя з детальним описом шляху до
монастиря │ │менем лами, а також м│шок рису з лавки в
Дардж│л│нгу, який я купив по ц│н│ чорного ринку, вважаючи, що
в│н може стати в пригод│ б│дним ламам. Я пам'ятав │ примовку
горц│в: "Чим вище в гори, тим холодн│ше" й одягнув теплу
куртку.
Невдовз│ по тому, як розвидн│ло │ г│малайськ│ сн│ги
зарожев│ли й зазолотились, я вже стояв на дороз│, що вела в
С│кк│м. Десь за п│вгодини мен│ пощастило зупинити автомоб│ль,
де виявилося в│льне м│сце, │ домовитися з власником щодо
платн│. Вод│й запевнив мене, що про┐здитиме через село, яке
мен│ потр│бно. Вибо┐ста г│рська дорога робила подорож досить
виснажливою, │ я рад│в, коли нарешт│ добувся мети. Старий
фордик зник удалин│, а я залишився один серед засн│жених г│р │
долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найб│льшого дому в сел│
й попрохав пустити на ноч│влю. Господар запропонував свою
власну к│мнату й нав│ть дав овечу шкуру, якщо раптом
температура в дом│ понизиться до точки замерзання.
Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у
б│нокль, баштою височ│в на стр│мк│й круч│. Я гадав, що доберуся
туди за годину, та мо┐ над│┐ не справдились. Вузька стежина
сп│раллю зд│ймалася все вище й губилася серед кам│ння та сн│гу.
Коли я опинився перед монастирськими вор│тьми в куртц│ з
п│днятим в│д в│тру ком│ром │ гукнув, дво║ молодих т│бетських
ченц│в, побачивши мене, певно, вир│шили, що це якийсь злий дух.
Проте я впевнено п│д│йшов │ поклав ┐м до н│г м│шок з рисом,
виказуючи сво┐ дружн│ нам│ри. А тод│ простягнув одному з них
записку з │менем панд│та; лама в│дразу ж метнувся в храм.
Невдовз│ в│н повернувся │ в│дчинив мен│
П│сля сл│пучого сонця, посиленого блиском сн│г│в я спершу
н│чого не бачив у темному храм│. Та поступово звик до сут│н│ й
розр│знив двох ченц│в перед стату║ю Будди. Старший, з поораним
зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст п│д
ритм│чне дзенькання маленького дзв│ночка. Другий лама був
високим чолов│ком середнього в│ку з голеною головою. Його
обличчя, н│би вир│зьблено┐ │з слоново┐ к│стки, було типово
тибетським, │з пронизливими маленькими очима; його р│т │
п│дбор│ддя св│дчили про вольову вдачу. Я стояв │ чекав, поки
старий лама ск│нчить читати.
Високий панд│т-лама прив│тав мене складеними долонями й
запитав чистою англ│йською: "Що привело вас в Обитель Сн│г│в до
нашого б│дного храму, сер?"
"Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчар│вн│ших м│сць у
св│т│. Кр│м того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив мен│
суть т│бетсько┐ дгарми (вчення Будди)".
Лама пронизав мене сво┐м │нкв│зиторським поглядом:
"Зв│дки ви взяли, що я вчений лама?" "Мен│ сказали, що ви
отримали вчений ступ│нь у Лхас│ й зна║те т│бетську йогу... Та
ще й отримали англ│йську осв│ту в С│кк│м│".
"Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",--
докинув лама.
"Воно так, проте ║ дещо невловиме, що усува║ помилки. Це
│нту┐ц│я",-- несм│ливо заперечив я. Моя в│дпов│дь, очевидно,
задовольнила т│бетця, бо крига в│дчуження зламалася. В│н
зичливо спитав мене:
"Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди в│рив,
що велик│ архати, бод│сатви, спасител│ людства, яких в ▓нд│┐
звуть махатмами,-- це реальн│ │стоти. Чи не в│домо вам чогось
про ┐хн║ м│сцеперебування?" -- боязко поц│кавився я.
"Буддизм ┤рунту║ться на в│р│ у вищих людей, як│, подолавши
шлях з восьми поворот│в, досягли н│рвани. ▓ ми в│римо, що на
п│вноч│ ║ царство, де живуть так│ велик│ душ│. Ми назива║мо
його Шамбалою",-- в│дпов│в лама.
"Чи правда, що ц│ св│тл│ душ│ створили невидиме братство,
яке присвятило себе духовному поступов│ людства?"
"У нас в Т│бет│ справд│ ║ таке братство, проте нема║
п│дстав вважати, що воно охоплю║ сво┐м впливом лише Аз│ю",--
в│дпов│в лама.
"Я вважаю, що тренування │ випробування для допуску в це
братство мусять бути тривалими │ вкрай складними. Я усв│домлюю
свою неп│дготовлен│сть до цього │ знаю, що мен│ потр│бно
пережити багато перевт│лень, аби досягти прийнятих вами високих
стандарт│в, проте завжди спод│вався на це │ хочу запитати вас
-- чи можу я, попри св│й низький р│вень, якось допомогти вашим
архатам │ прислужитися ваш│й робот│ в просв│тленн│ людства?"
"Шлях служ│ння важкий │ вимага║ неабияко┐ самопожертви.
Але забувши про себе, можна п│днестися над землею │ розчинитись
у безконечност│. Якщо ви не заперечу║те, ми можемо виконати
йог│чну психолог│чну вправу, аби ви зрозум│ли наш спос│б
мислення",-- запропонував лама.
"О так, це мене надзвичайно ц│кавить!" -- вигукнув я.
Лама пояснив мен│, як прийняти йог│чну позу перед Буддою │
поринути в медитац│ю, а сам с│в поруч.
"Уяв│ть, що ваш│ недол│ки в прав│й руц│, а ваш│ чесноти --
в л│в│й. Тепер поклад│ть ваш│ невидим│ гр│хи на кам'яну
дол│вку, так само поклад│ть │ ваш│ чесноти. Ваше обличчя
вкрива║ маска -- наша особист│сть, що включа║ в себе ваш в│к,
стать, нац│ональн│сть, фах тощо. Деяк│ маски потворн│, глинян│,
│нш│ гарн│, мармуров│. Деяк│ золот│, │нш│ зал│зн│... Та якою б
не була ваша маска, поклад│ть ┐┐ ненадовго на дол│вку перед
собою",-- казав мен│ лама.
В│дчуття порожнеч│, втрата ор│║нтац│┐ охопили мене, коли я
позбувся свого │мен│, в│ку, стат│, нац│ональност│, фаху -- вс│х
мо┐х особистих характеристик. Здалося, що я нав│ть почув, як
стукнула об п│длогу та моя маска.
"Тепер ви │ розумово, │ духовно оголен│, ви -- просто
центр св│домост│ без н│чого. Ви лише язичок полум'я в океан│
вогню. Духовно ми з вами далеко за межами Земл│ й зм│шу║мо наш│
вогн│ з вогнями далеких з│рок Велико┐ Пустоти",-- шепот│в лама.
Дивне й збудливе розширення св│домост│ охопило мене
природно │ без будь-яких мо┐х зусиль. Розумовий вплив лами
мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити ц│ в│дчуття такими
яскравими.
"Ми вже п│днялися до меж│ в│дсутност│ часу, де все │сну║
одночасно, де нема н│ минулого, н│ сучасного, н│
майбутнього",-- мовив лама.
Я в│дчув ц│лковиту порожнечу, н│би час зупинився назавжди.
Б│льше не було н│ До, н│ П│сля, н│ Низу, н│ Верху, н│ Тут, н│
Там. То було в│дчуття ц│лковитого злиття з простором,
позбавленим часу.
"Тепер ми спуска║мося з нашо┐ високо┐ меж│... нижче...
нижче... П│дн│м│ть вашу стару маску, в│зьм│ть з п│длоги ваш│
гр│хи й чесноти. Верн│ться в свою шкаралупу, в як│й
перебуватимете до остаточного вив│льнення",-- п│дсумував лама.
"Це ви й назива║те н│рваною?" -- спитав я п│сля глибоко┐
мовчанки.
"Ви в│дчули лише проблиск Велико┐ Пустоти, почули лише
в│длуння Великого Мовчання. Тепер ви здатн│ збагнути нашу
св│дом│сть, яка дозволя║ нам виснувати, що ми -- лише гост│
планети Земля".
"Я хот│в би якось допомогти ваш│й велик│й прац│",-- сказав
я.
"Похвально, що ви бажа║те працювати на бод│сатв, проте
мушу пояснити вам наш│ завдання, │ тод│ ви, ц│лком можливо, й
зм│ните св│й нам│р",-- застер│г лама.
В│н п│дв│вся з│ сво║┐ циновки, гукнув двох молодих лам │з
сус│дньо┐ кел│┐ й вказав ┐м на масивну книжкову шафу з
в│дд│леннями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки в│дсунули
шафу, │ на кам'ян│й п│длоз│ я побачив люк з к│льцем. Люк
п│дняли, │ стало видно кам'ян│ сходи, що вели вниз. Старий лама
взяв довгу запалену св│чку │ кивнув мен│, щоб я йшов за ним.
Через к│лька сх│дц│в я зрозум│в, що сходи ведуть до високо┐
печери з сталактитами │ сталагм│тами; вона нагадала мен│
середньов│чну церкву з н│шами й високим в│кном, кр│зь яке
с│║ться денне св│тло. Насправд│ то було не в│кно, а щ│лина в
п│вденн│й частин│ печери, яку штучно розширили, щоб мати б│льше
св│тла. Хоча загалом у печер│ було сухо, краплини скапували з│
сталактит│в, живлячи крих│тн│ струмочки, як│ в│дразу щезали в
щ│линах п│длоги.
Закапелки печери скидалися на церковн│ н│ш│. В найб│льш│й,
на п│вн│чному боц│, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив
ряд червоних св│чок │ курильних паличок перед нею. ▓ в│дразу з
нап│втемряви з'явилась у вс│й сво┐й крас│ Тара, богиня планети
Венерн. На н│й була т│ара, велик│ сережки, браслети, око на
лоб│ й оч│ на долонях рук │ ступнях н│г, що символ│зу║ ┐┐
всюдисущ│сть. Тара -- це мадонна Т│бету, Непалу й б│льшо┐
частини Аз│┐, де ┐┐ знають │ п│д │м'ям Гуань ▓нь, богин│
милосердя, ┐┐ права рука була простягнута в порухов│ сп│вчуття
й допомоги, л│вий великий │ середн│й пальц│ творили к│льце --
знак, що вказу║ на божественне вчення в його вищ│й лог│ц│.
Коли кам'яна плита за нами опустилась, мен│ спало на
думку, що я опинився в │ншому св│т│, зовс│м в│дм│нному в│д
того, який знав дос│. Лама п│дв│в мене до богин│. Я пом│тив
перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактит│в
упродовж тисячол│ть. Цей овальний резервуар був повний по
в│нця, а надлишок води ст│кав у щ│лину. Крапл│, що зривалися з│
стел│ печери, зроджували концетричн│ кола на дзеркальн│й
поверхн│ води.
"Це -- сльози Тари, що оплаку║ пад│ння людини з ┐┐
колишнього божественного становища,-- пояснив лама │ продовжив:
-- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в Т│бет│, де з'являються
вид│ння, коли лама┐стськ│ священики ворожать про м│сце
народження майбутнього Далай-лами?"
"Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви
дивитеся, схожа на священне озеро тим, що │ в н│й з'являються
украй значущ│ зображення".
Я зац│кавлено дивився на воду, що в│ддзеркалювала св│тло
св│чок, постать Тари в темн│й н│ш│; проте н│чого │ншого я не
бачив.
"Див│ться глибше... Ще глибше... ОМ МАН▓ ПАДМЕ ХУМ!" --
речитативом згукнув лама, │ голос його в│длунив п│д стелею
печери. Св│чки осв│тлювали Тару калейдоскоп│чним ореолом барв,
дим в│д курильних паличок линув угору, │ все те в│дбивалось у
водойм│, час в│д часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька
зображення зникло, а воду вкрив н│би туман. Я побачив нов│
зображення, наст│льки ч│тк│, наче на екран│ кольорового
телев│зора. Лама стояв поруч │ соб│ дивився на воду.
Перше зображало нашу планету в космос│ з ┐┐ океанами,
континентами й скупченнями хмар, як на зн│мках НАСА. За
хвилину-другу вигляд земно┐ кул│ почав невп│знанне зм│нюватись.
Важк│ с│р│, чорн│, руд│ й червон│ хмари окрили найб│льш
заселен│ частини Земл│. Час в│д часу ┐х прор│зали
вогненно-червон│ спалахи, н│би вибухи. Вряди-годи блакитн│,
рожев│ й золотав│ промен│ й з│рки виростали з темряви,
осв│тлюючи ┐┐. Але всю планету огортала величезна аура жахаючо┐
темно┐ забарви.
"Ви спостер│га║те ментальн│ й емоц│ональн│ в│брац│┐, як│
випром│ню║ людство. Як бачите, ┐хня як│сть низька -- зверн│ть
увагу на с│рий туман его┐зму. Блакитн│ │скри -- то духовн│
устремл│ння меншост│, але ┐х поглинають потоки пристрастей,
ненавист│ й жадоби, що творять цю г│гантську ауру довкола
планети впродовж тисячол│ть. Це нагаду║ │он│зован│ шари навколо
Земл│, що в│дбивають рад│охвил│",-- пояснив лама.
То було приголомшливе видовище -- перед│ мною розгортався
весь обшир ментального панцира, що оточу║ Землю.
"Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",--
прошепот│в я.
Час в│д часу темн│ пасма тяглися далеко в Космос, наче
щупальц│ восьминога. Той чорний восьмин│г, що витав у
м│жпланетному простор│, мав страшний вигляд, │ в│д в│дчуття, що
я живу на його спин│, мене пересмикнуло. ▓ ц│║┐ мит│ блакитн│,
рожев│ й сн│жно-б│л│ промен│ блискавками пронизали темне
чудовисько.
"Це позитивн│ ментальн│ випром│нювання людей?" -- спитав я
у свого г│да.
"Так, │ ви бачите, що темна аура Земл│ може очиститися,
якщо людина прагнутиме випром│нювати сво┐ думки й емоц│┐ на ц│й
довжин│ хвиль. Це люди повинн│ робити систематично │ синхронно,
аби планета випром│нювала лише позитивн│ духовн│ в│брац│┐",--
коментував лама. Пот│м продовжив: "Тара довго плакала,
мати-природа може якось струснути ц│ негативн│ думки, що
створюють навколо Земл│ жахливий панцир. Людство мусить
очистити й дезинф│кувати св│й планетний д│м. Архати роблять усе
можливе, аби нейтрал│зувати зло, проте сьогодн│ важлив│ше
зупинити нов│ негативн│ випром│нювання, │ лише сама людина
здатна це зробити".
Поки т│бетський лама розм│рковував уголос, я дивився на
водойму перед Тарою │ на дивовижн│ зображення, як│ з'являлися
там. Помалу вони стали розтавати, │ невдовз│ я вже бачив т│льки
гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори.
"Год│ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще
б│льше хочу допомогти, попри нав│ть те, що це робота титан│в, а
ним я не ║",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу.
"Це добре, що ви хочете допомагати бод│сатвам. Кожен може
допомогти в м│ру сво┐х зд│бностей".
"А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи
помовчав. В│н заплющив оч│, чи щоб обдумати в│дпов│дь, чи щоб
прийняти нечутне послання в│д високих │стот, що складають
т│бетський пантеон.
"У Р│к архат│в, у Р│к попередження будьте готов│ допомогти
┐м",-- нарешт│ проказав лама, розплющивши оч│.
"Те станеться через 10 рок│в, у Р│к вогненного дракона
(1976)?"--спитав я.
"Так. Але я мушу розпов│сти вам одну легенду -- стару, як
Г│мала┐. Нав│ть якщо ви ризику║те п│дхопити нежить у ц│й
печер│, я розпов│м ┐┐ вам саме перед нашою богинею Тарою,
оск│льки скоро розпочнеться ┐┐ епоха". ▓ лама почав опов│дь.
"За нашим усним ученням, яке пропов│ду║ монастир Таш│ Лхунпо,
м│льйони рок│в тому к│лька над│стот з │ншого високорозвинутого
св│ту з│йшли на Землю, щоб прискорити еволюц│ю планети │ ┐┐
майбутнього людства. Вони були "народжен│ духом", тобто штучно
створен│ з перв│сно┐ матер│┐. ▓ могли ставати важкими, як ядро
Земл│, або легкими й вогнистими, як сонячне св│тло. Зовн│шн│стю
ц│ велетн│ нагадували бог│в. Серед цих посланц│в, чи ангел│в,
був Мара, якого ви назива║те Люцифером, або Сатаною. В│н мав
розвинути предметне мислення й │ндив│дуальн│сть людини. За в│ки
в│н досяг ц│║┐ мети, та коли п│зн│ше з'явилися бод│сатви й
Тара, аби виховати серце людини, в│н не захот│в в│ддати ┐м
людину. То було повстання Мари проти Вчител│в Косм│чних Цикл│в.
В│дтод│ його вже не називають Нос│║м Св│тла, або Люцифером, в│н
став Володарем П│тьми.
В│дтод│ на бод│сатв упало подв│йне завдання: боротися
проти намагань Мари прив'язати людину до земл│ й зробити ┐┐
себелюбною, безпринципною │ агресивною, │ водночас працювати
над духовним зростанням людства, як велить закон цикл│в. Ось
чому в цей св│т було послано Будду й архат│в.
В│дмова Хазя┐на Земл│ сп│впрацювати з Богом Сонця │ Духами
Планет викликала косм│чну кризу. Людство зараз мусить вир│шити,
куди рухатися -- до Св│тла чи Темряви, │ цим пожне плоди сво║┐
карми. Ус│ народи мусять зробити виб│р м│ж старими шляхами
боротьби й новим ладом всесв│тнього братерства.
Найвищ│ │стоти Сонця │ │нших св│т│в кажуть Сатан│: нехай
твоя лампада св│тить, але не заважай │ншим, славетн│шим
св│тилам у зоряному простор│! Розвали ст│ну навколо Земл│, бо
лдство духовно вже задиха║ться п│д цим панцирем. Косм│чний
годинник указу║, що скоро настане Духовний в│к. Ти не зможеш
зупинити його, хоч │ прагнеш це зробити, бо джан чохани
незабаром принесуть │з космосу т│ло, яке дос│ ще н│хто не бачив
-- простий вихор сил. Коли в│н спалахне, його полум'я спопелить
усю твою працю.
В│к по в│ку, тисячол│ття по тисячол│ттю ми надсилали
людству послання, призначен│ окремим народам. Ус│ вони
закликали до ║дност│ │ загального братерства. На жаль, небагато
з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так
необх│дно передати послання з останн│м попередженням. Це наш
Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання
Серця, │накше воно самознищиться. Порушуючи карм│чний закон
ун│версальност│ життя сво║ю руйн│вною повед│нкою, людина буде
осуджена й покарана природою. Ц│л│ м│ста зануряться в океани,
величезн│ континенти розколють вулкан│чн│ катакл│зми. П│сля
Року архат│в ус│м людям Земл│ буде поставлено Всепланетний
ультиматум. В│н повинен передатися з добротою │ сп│вчуттям, хоч
│ твердо, бо це -- останн║ попередження, його передають лише з
добрими нам│рами. Людина п│сля цього муситиме зробити
остаточний виб│р -- Св│тло чи П│тьму, Мир чи В│йну, Серце чи
Кулак, Мудр│сть чи Нев│гластво.
Тепер вам зрозум│ло, що людство -- поле битви небесних
сил. Це -- вкрай давн║ вчення, воно входить у вс│ рел│г│┐.
В│йна Св│т│в зараз у розпал│, │ будемо спод│ватися, що людина
не стане до сил Темряви, бо │накше сили карми з│труть ┐┐ з
Земл│".
"Стародавн│ легенди засв│дчують под│бну планетарну кризу в
останн│ дн│ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами.
"Це так, проте наша сучасна криза б│льш гостра через
чисельн│сть населення │ б│льшим ступенем духовного занепаду
людини".
"То як же нам тод│ бути?" -- вихопилось у мене.
"В останню чверть стол│ття пролуна║ заклик заснувати
Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",--
в│дпов│в лама.
"Чи захоче хто ┐┐ почути..." -- урвав я його. "Це
не│стотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести вс│м людям
Земл│! На нин│шньому перехрест│ дор│г людство мусить або
вибрати шлях, що веде в безодню морально┐ деградац│┐, або
│нший, що зносить до з│рок. Це визначальна пора для дол│
землян. Якщо попередженням знехтують │ людство дал│ йтиме за
Володарем П│тьми, тод│ косм│чна │║рарх│я прийме виклик │
знищить зло на ц│й планет│".
"Ви гада║те, що я зум│ю донести ц│ легенди │ пророцтва до
широкого загалу й зберегти репутац│ю людини в сво┐й
св│домост│?" -- спитав я.
"У цьому стол│тт│ народи св│ту пережили дв│ св│тов│ в│йни
й можуть ввергнутися в третю наприк│нц│ стол│ття. То вони при
здоровому глузд│? Ви зробите це, до вашого голосу при║днаються
│нш│, бо цього разу ставки величезн│. Йдеться не про долю
людства, яке в│дновилося б через к│лька м│льйон│в рок│в, а про
│снування ц│ло┐ планети, для створення │ розвитку яко┐ потр│бна
манвантара часу (надзвичайно довгий косм│чний цикл; зг│дно з
даними науки, в│к Земл│ склада║ п'ять м│льярд│в ро-к│в)" --
в│дпов│в т│бебець.
"Всяке морал│зування чи заклик до реформ зустр│ча║ грубий
оп│р мас",-- зауважив я.
"Народи Земл│ повинн│ зрозум│ти, що час розп'ять │
пророк│в, як│ виступали перед екзальтованими натовпами,
минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й
падаючими з│рками! Наста║ епоха Шамбали!" В│н трохи помовчав, а
тод│ продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам
стратег│чн│ д│┐ небесних арм│й, як│ розпочинають битву з
незл│ченними силами П│тьми. Готу║ться В│йна Св│т│в, вищ│
косм│чн│ понадлюдськ│ системи борються з силами зла на Земл│,
що отруюють космос │ вшкоджують всю Сонячну систему. В│рить
людина чи н│ в цю косм│чну битву, вона в│дпов│да║ за сво┐
вчинки й пожне врожай сво║┐ карми. Однак ║ зас│б, що дозволить
почути могутн│х володар│в карми │ нас, ┐хн│х слуг. Охоронц│
культурного спадку загиблих цив│л│зац│й, ми в│дкри║мо та║мн│
сховища в кгипт│ й продемонстру║мо │снування високо┐ науки │
технолог│┐ у далекому минулому. На сво┐х телев│з│йних екранах
люди побачать здобутки минулих час│в. Мораль цього в│дкриття
стане зрозум│лою: те, що сталося з т│║ю цив│л│зац│║ю, може
статись │ з вашою. ▓ ви можете стати безживною цив│л│зац│║ю,
легендою, в яку н│хто не в│ритиме через десять тисяч рок│в. То
буде найважлив│ше послання -- не бер│ть за приклад Атлантиду!"
Уперше за час нашо┐ бес│ди я в│дчув хвилювання в голос│
лами. "Таке в│дкриття, безумовно, буде революц│йним",--
зазначив я.
"Воно стане сенсац│║ю │ приверне увагу народ│в. ▓ ось так
вони почують Всепланетний ультиматум".
"▓ яко┐ ж ви оч│ку║те повед│нки людства?" -- поц│кавився
я.
"Вчення Тари, Доктрина Серця повинн│ скласти основу ново┐
соц│олог│┐. Можуть виникати суперечки м│ж системами, але без
в│йни. Ми мусимо зрозум│ти, що вс│ ми -- члени одн│║┐ велико┐
всепланетно┐ родини",-- лаг│дно промовив лама.
"Чи можемо ми вир│шити наш│ проблеми без тих
апокал│птичних потряс│нь, як│ ви згадували?" -- запитав я.
"Можемо й повинн│, та от чи захочемо? Чи захоче б│льш│сть
людей зректися шляху жадоби, его┐зму, обмеженого нац│онал│зму │
культу хтивост│ заради культу духовност│? Людям не обов'язково
вс│м поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони,
безперечно, можуть жити й думати як │стоти, г│дн│ цього
найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й
руйнують мат│р-природу? Карма, або косм│чне правосуддя,
нев│дворотне й жахливе. То нав│що його провокувати?" --
вигукнув лама.
"А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний
ультиматум -- лише урядам чи нац│ям?" -- поспитав я.
"▓ тим, │ тим. Уряд не може │снувати без п│дтримки народу,
а народ може виражати свою волю лише через сво┐х
представник│в".
"Чи пов'язу║ться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку
мовлять ваш│ давн│ тексти?" -- спитав я.
"Чи в│дкри║ двер│ в кращу еру, в цикл Тари. Прийм│ть ┐┐
емблему, Знак Серця, нехай вона об'║дну║ людство, оск│льки
кожна добра рел│г│я та │деолог│я базу║ться на гуман│зм│",--
в│дпов│в лама. В│н п│дв│в мене ще ближче до Тари, осв│тлено┐
св│чками. Без попередження поклав мою л│ву руку на ┐┐ праву,
простягнуту в порухов│ сп│вчуття людству.
"Знак Серця -- то емблема майбутньо┐ епохи,-- мовив
лама,-- епохи Майтре┐. Так каже калачакра, наука про цикли".
Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на
долон│ мо║┐ л│во┐ руки виразно в│дбилося зображення серця. То
не був в│дбиток символа, вир│заного на руц│ Тари у вигляд│ ока,
а якийсь феномен, пов'язаний з кровооб│гом, бо щоразу, коли я
натискав на пляму-серце, вона бл│дла. Ламу неабияк вт│шило те,
що сталося.
"Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча в│н │ зникне з руки
через к│лька дн│в, та все ж залишиться невидимим на ваш│й
руц│",-- сказав в│н.
Я так розхвилювався, що не м│г вимовити бодай слова. Лише
думав про велике знання, яке мен│ в│дкрилося в святилищ│ Тари.
Ми п│днялися сходами до люка, │ головний лама постукав у нього.
Невдовз│ ми знову були в головному храм│.
"Продовжимо завтра",-- п│дсумував лама. П│сля легко┐
вечер│, подано┐ ламою, якого я ран│ше не бачив, я залишив
монастир у супровод│ молодого лами з л│хтарем. В│н попередив
мене, що трохи доведеться йти в темряв│. ▓ справд│, через
п│вгодини стало темно, │ ол│йний л│хтар неабияк прислужився
нам.
Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до
монастиря. Там головний лама прив│тав мене │ пригостив
дардж│л│нзьким ча║м, що було вкрай доречно п│сля мо║┐
прогулянки на мороз│. Пот│м в│н показав мен│ к│лька т│бетських
книг, пояснюючи, про що вони. На ст│нах храму вис│ло багато
прапор│в, яких я в сут│нках ран│ше не пом│тив. Лама взяв довгу
св│чку й запросив мене оглянути ц│ прапори-танки.
"Це -- танка Майтре┐, прийдешнього Будди. Бачите, в│н
посм│ха║ться. Це означа║, що його м│с│я сприятлива, а поява
неспод│вана".
"Прихильники багатьох рел│г│й в│рять у мес│ю, або
аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутн│й Майтрея мир
людству?"
"Ваше запитання нагадало мен│ урок, який мен│ дали в
юност│ тро║ великих архат│в. Вони сказали: "Ваш св│т котиться
до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до
духовного в│дродження". ▓ коли я нахабно спитав: "Але чи зможе
майбутн│й Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з
учител│в в│дпов│в: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме
муситиме пройти його".
"Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти
косм│чного закону в│чного сходження",-- мовив я.
"Коли зло досягне критично┐ позначки й шкала ц│нностей
р│зко впаде п│д тягарем ненавист│, неуцтва й аморальност│,
Шамбала звелить джан чоханам (косм│чним над│стотам) наблизити
астроном│чне т│ло, що перебува║ за Юп│тером. Його
випром│нювання зм│нить усе живе на ц│й планет│",-- запевнив
лама. "▓ коли оч│ку║ться ця велика косм│чна под│я?" "Нове
св│тило стане видимим наприк│нц│ стол│ття, проте наближатися
воно буде ще багато рок│в",-- була в│дпов│дь.
Ми стояли перед танкою Майтре┐, │ я вир│шив запитати ще
про одне: "А коли настане пришестя Майтре┐?"
"В останню чверть XX стол│ття людство повинно бути готовим
до пришестя архат│в.
Можливо, в цей критичний пер│од св│тово┐ │стор│┐ з'явиться
│ сам Майтрея. Правл│ння Серця пошириться серед ус│х народ│в.
Тож коли сф│нкс у Г│з│ виступить │з попередженням, готуйтеся до
великих под│й".
"Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься вс│м
народам. ▓ндив│дуально чи колективно, через Орган│зац│ю
Об'║днаних Нац│й, ус│ вони мають отримати це │сторичне
послання",-- п│дсумував я розмову.
"В│н дасть ус│м на ц│й планет│ шанс проявити свою волю у
вибор│ Св│тла чи Темряви, Братерства чи Его┐зму",-- в│дпов│в
лама.
Я м│г висловити свою повагу до цих одкровень одним:
з'║днати долон│ рук │ вклонитися за сх│дним звича║м. Лама взяв
мою л│ву руку, подивився на червоний знак серця на долон│ й
зг│дливе кивнув головою.
"Чи можу я спод│ватися на ще одну зустр│ч з вами?" --
поспитав я.
"Коли ураган минеться, приходьте в Таш│ Лхунпо, │ ми
продовжимо наш д│алог",-- в│дпов│в лама.
Украй схвильований, глянувши востанн║ на мовчазного Будду,
танки Майтре┐ │ Вчителя Шамбали, я залишив монастир.
Надвор│ в сл│пучому сонц│ сяяли в ус│й сво┐й чистот│ сн│ги
й льодовики Г│мала┐в. Та я знав: гори випром│нюють невидиме
св│тло, св│тло знання, яке прийшло з │ншого св│ту │ страж│в
якого зна║ лише купка людей.
Ц│ величн│ │стоти, архати, волод│ють не лише винятковою
мудр│стю │ владою, що ма║ косм│чне, позаземне походження, а й
могутн│ми силами життя й смерт│, що я вир│шив -- м│й обов'язок
пов│домити про Всепланетний ультиматум, нехай нав│ть це │
викличе насм│шки та недов│ру читач│в.
14. ЗА СВЯЩЕННИМ ПИСАННЯМ
Пророки й провидц│, що сп│лкувалися з надлюдськими
│стотами й отримали одкровення про майбутн│ часи, аби описати
св│й досв│д │ полегшити розум│ння неможливого, вдавалися до
символ│в та алегор│й.
Щоб обгрунтувати попередн│й розд│л, де йшлося про особист│
враження, годилося б навести уривки з Писань │ виявити
под│бн│сть м│ж пророцтвами. Проте насамперед сл│д в│дпов│сти на
запитання: чи можливо взагал│ д│знатися про майбутн║? В наше
ейнштейн│вське стол│ття вже н│хто не сумн│ва║ться, що коли
сучасн│сть реальна, то вона й мусить походити з реальност│, бо
ж реальне не може випливати з нереального. А це означа║, що
минуле таке ж реальне, як │ майбутн║. Якщо сьогодення в│дчутне,
то таким повинно бути й майбутн║, хоча наша оц│нка того, що ма║
статися, │ може виявитися неточною. В нашому календар│ 365
дн│в, │ частини цих дн│в чи м│сяц│в ще не було, проте й вони
присутн│ в календар│. Точн│с│нько так ус│ роки, що залишились
до 2000 року, входять у XX стол│ття. Якщо в│рно запрограмований
комп'ютер да║ точн│ прогнози, то нема║ п│дстав вважати, що
людський мозок не здатен на те саме. Засв│дчують це достов│рн│
випадки пророцтв, що справдилися -- наприклад, Нострадамусових.
Ясно, що в царин│ пророцтв, як │ в будь-як│й │нш│й царин│
д│яльност│, одн│ особи б│льш компетентн│, н│ж │нш│.
Не треба бути пророком, аби бачити, що сьогодн│ перед
людством лише два шляхи: ║днання св│ту й мир чи продовження
конфл│кт│в, в│йн │ духовне виродження. Ц│каво б знати, що ж
говорили провидц│ про наше сьогодення. Як у попередньому
розд│л│, де йшлося про легенди Аз│┐, │ в цьому розд│л│ перевагу
буде надано Т│бету та ▓нд│┐.
Проте │ Б│бл│я ма║ численн│ рядки, що описують
астроном│чн│ явища в "нов│тн│ часи". Пророк ▓сайя, наприклад,
мовить про "нов│ небеса й нову землю (66,22)". У Новому зав│т│
святий Лука пише про "знаки на Сонц│, М│сяц│ й зорях" (21,11)".
Армагеддон "Апокал│псису" ма║ синон│м в аз│атських текстах, де
його називають "Битвою Шамбали".
Зг│дно з т│бетськими текстами, коли зло з його ненавистю,
в│йною │ моральним занепадом охопить усе людство, Шамбала ║дина
збереже вчення Будди. Вчен│ лами в│рять, що епоха ця вже
настала │ що остання битва м│ж силами Св│тла │ силами П│тьми
вже точиться. Вони кажуть, що коли ворог з'явиться б│ля царства
Шамбали, ┐┐ володар збере сво┐ лег│они священних │стот │ атаку║
орди зла. "Шамбала Смонлам" так опису║ цю битву:
"Безстрашний серед сво║┐ арм│┐ бог│в,
З│ сво┐ми дванадцятьма лег│онами,
Ти скачеш на кон│,
Встромля║ш спис у груди Хануманди --
Ватажка злих сил, що п│днялися
Проти Шамбали, ▓ так буде знищене зло".
Т│бетськ│ тексти стверджують, що ця ера покари триватиме
триста рок│в │ очистить св│т в│д зла. У цей пер│од нав│ть
Трансг│малайське плато покри║ вода, можливо, хвил│ потопу.
Супроводжуваний вулкан│чними виверженнями й ураганами, цей
катакл│зм буде таким нищ│вним, що мало хто вц│л│║. Але │стинне
вчення збережеться │ народиться новий св│т, де просв│тлен│
сяятимуть, як "зор│ в неб│".
Тхубтен Дж│гме Норбу, верховний лама, видатний знавець
давн│х будд│йських текст│в Т│бету, написав в ▓нд│┐ так│ рядки:
"Майбутн║ для нас значною м│рою нев│доме, проте, очевидно, воно
не буде для св│ту легким, якщо в│рити легенд│ про Шамбалу │
зважати на дедал│ зростаюч│ руйн│вн│ д│┐ людини".
Огляд т│бетського фольклору був би неповним без згадки
епосу про Гесер-хана, що не входить до списку основних
будд│йських твор│в. Цей великий епос, в│домий в│д Т│бету до
Монгол│┐ та Ладакху, опов│да║ про Гесера з Л│на, майбутнього
визволителя Аз│┐. Епос походить, очевидно, з п│вн│чно-сх│дного
Т│бету. Питання, чи пов'язаний в│н │з давн│м т│бетським культом
Бонпо, сходознавцями не вир│шено. Та як би там не було, епос
│стотно вплинув на буддист│в Аз│┐.
Найвища вершина сн│гового хребта Амне-Мач│н, сх│дного
в│дгалуження Куньлуня, у племен│ голек назива║ться
▓есер-пхо-бран, тобто Палац Гесера. Вважа║ться, що резиденц│я
цього легендарного царя розташована десь м│ж Дже-кундо й
Канцзе. Александра Дев│д-Н│л, яка одв│дала княз│вство Л│н
п│встол│ття тому, написала книгу "Надлюдське життя Гесера з
Л│на". Можна вважати, що ц│й легенд│ щонайменше тисяча рок│в,
хоча деяк│ вчен│ й наполягають, що ┐й передувала якась б│льш
рання верс│я.
У минул│ в│ки зображення Гесер-хана наносилися на танки,
що в│дтворюють образ великого будд│йського реформатора XIV
стол│ття Цзонкаби, засновника монастиря Таш│ Лхунпо поблизу
Ш│гадзе. Це -- центр т│бетського езотеризму, де культиву║ться │
вивча║ться наука Шамбали -- калачакра.
П'ятдесят рок│в тому т│бетськ│ лами-м│стики запевняли, що
Гесер та його пом│чники справд│ живуть у Т│бет│, що народилися
вони в Шамбал│. Тож пророцтва володаря Шамбали напрочуд схож│
на пророцтва Гесера з Л│на, як це засв│дчу║ уривок з "Вел│нь
Гесер-хана":
"Коли на п'ятому роц│ з'являться в│сники П│вн│чно┐
Шамбали, не забудьте зустр│ти ┐х".
У цьому текст│ нема║ згадки про тварин чи елементи,
нев│дд│льн│ в│д т│бетсько┐ календарно┐ системи, отож год│
з'ясувати, що означа║ тут "п'ятий р│к". Проте згадка, що мають
з'явитися посланц│ Шамбали, сама по соб│ знаменна.
Лами, що знають калачакру, п│дкреслюють критичний характер
нашого стол│ття, ┐х передбачення щодо │сторичних под│й на диво
точн│. Скаж│мо, коли вибухнула перша св│това в│йна, лхаський
оракул заявив, що Н│меччина -- це "слон, якого неодм│нно
повалять".
У XIX стол│тт│ цей оракул попередив, що в друг│й половин│
Року дерев'яного дракона (1904) на Лхасу нападуть зовн│шн│
вороги. Британський експедиц│йний корпус виступив проти Т│бету
1903 року, а 1904 року Лхасу було окуповано. П│дполковник Л. А.
Уедделл, що брав участь у ц│й кампан│┐ як головний х│рург
британсько┐ арм│┐, п│зн│ше написав таке в книз│ "Лхаса │ ┐┐
та║мниц│ (1905)":
"Вража║, як змогли астрологи Т│бету завбачити спустошливу
бурю, що готувалась проти ┐хньо┐ кра┐ни, задовго до ┐┐ початку,
│ як вони точно визначили р│к, коли вона розпочнеться"^
Полковник Янгхазбенд │ сер Чарлз Белл │ соб│ пишуть, що
особисто читали це давн║ пророцтво в Лхас│. Не менш вража║
надруковане пров│щення Китайсько┐ революц│┐ 1911 року, що
з'явилося в Т│бет│ задовго до пад│ння П│днебесно┐.
Близько 1920 року монастир Тендж│л│нг обнародував дивне
пророцтво про те, що тринадцятий далай-лама, який правив тод│,
буде останн│м. Перед сво║ю смертю в 1933 роц│ далай-лама
Тхубтен Г'яцо зробив схожу заяву про те, що в Т│бет│ наста║
к│нець лама┐зму, │ застер│г про необх│дн│сть готуватися до
великих зм│н у найближчому майбутньому. З│ встановленням
соц│ал│стичного ладу в Кита┐ │ вигнанням чотирнадцятого
далай-лами в ▓нд│ю, в│кова будд│йська традиц│я в Т│бет│ майже
зникла. Найкращ│ пророки -- т│, хто пров│щу║ неможливе.
Тринадцятий далай-лама, певно, саме │ був таким провидцем.
П│д час сво║┐ центрально-аз│атсько┐ експедиц│┐ наприк│нц│
20-х рок│в │ Микола Рер│х чув пророцтва про "останнього
далай-ламу" й про те, що м│сто Лхаса "порине в морок │
знелюдн│║".
В одн│й │з давн│х т│бетських книг ║ ц│кавий розд│л з
описом нав│ть зовн│шност│ правител│в, за яких Т│бет занепаде.
Проте цей текст │ стверджу║, що згодом Кра┐на Сн│г│в в│дновить
свою незалежн│сть.
Писемн│ й усн│ традиц│┐ Т│бету щодо епохи Майтре┐
п│дсумував Микола Рер│х: "Передбачено, що появу Майтре┐ сл│д
оч│кувати п│сля в│йн. Але остання в│йна вестиметься за ▓стинне
Вчення. Кожен, хто п│дн│меться проти Шамбали, буде подоланий у
вс│х його д│ях, │ хвил│ знесуть ┐хн│ житла".
Рер│х. циту║ │ почуте в│д одного осв│ченого │ лами: "З│рки
вказують на нову еру. Зараз косм│чний вогонь наближа║ться до
Земл│. Людство буде п│ддане випробуванням, аби побачити, чи
достатньо розвинувся його дух".
З одного т│бетського джерела виплива║, що ми вступа║мо в
нову епоху величезного значення, критер│║м якого буде духовне
зростання. Пер│од, в якому ми зараз живемо, ма║
матер│ал│стичний характер, тож перех│д в│д суто
матер│ал│стично┐ цив│л│зац│┐ до культури духа буде бол│сним.
Священн│ писання ▓нд│┐ теж указують на к│нець темно┐ ери
Кал│-юги │ початок Сатья-юни -- ери Св│тла. "В│шну-пурана" так
опису║ к│нець нашого циклу: "В еру Кал│-юги триватиме занепад,
поки р│д людський не наблизиться до критично┐ меж│ свого
самознищення. Коли настане к│нець Кал│-юги, на Землю спуститься
Кальк│ на б│лому кон│ -- божественна сутн│сть, що ма║ духовний
вигляд │ в│с│м надлюдських якостей. В│н в│дновить на Земл│
справедлив│сть. Коли Сонце, М│сяць, Т│ш'я │ Юп│тер стануть в
одному Дом│ (ма║ться на уваз│ Д│м Зод│ака), почнеться епоха
Кр│та -- або Сатья-юги".
На думку сходознавц│в, Т│ш'я -- це одна │з з│рок у суз│р'┐
Рака. Початок ново┐ ери, отже, наступить, коли ця з│рка
з│йдеться з Сонцем, М│сяцем │ Юп│тером. Т│ш'я -- це й │м'я
одного з минулих Будд, як│ були на Земл│ до С│ддгартхи Гаутами.
Це може бути випадков│стю, проте сл│д у зв'язку з│ сказаним
зазначити, що Т│-ша в давн│й китайсько-т│бетськ│й астролог│┐ --
назва одн│║┐ з с│мдесяти двох "шк│дливих" з│рок, як│ мають
значущу назву "Мучител│ Земл│". Таке тлумачення санскритологи
можуть поставити п│д сумн│в, проте одне безперечно: Т│ш'я -- це
або з│рка, або комета.
▓нд│йськ│ мудрец│ благають, аби з'явився Кальк│, якому
судиться знищити руйнач│в. "В│шну-пурана" заявля║, що в│н
"в│дновить на Земл│ справедлив│сть, │ дух тих, що живуть
наприк│нц│ Кал│-юги, пробудиться, стане чистим, як кристал, │
започатку║ нову расу, що виконуватиме закони Кр│та-юги, або
Чистоти".
В ▓нд│┐ Кальк│ зображають як вершника на б│лому кон│ з
кометопод│бним мечем у руц│. Б│лий к│нь зображено з п│днятою
правою ногою -- коли в│н ударить нею об землю, вона задвигтить,
ус│ злочинц│ на Земл│ загинуть │ зло буде знищено.
"Кальк│-пурана" так опису║ прих│д Кальк│: "Я народжуся в
обител│ Шамбали. Я поверну на Землю двох правител│в: Мору й
Девап│. Я встановлю Сатья-югу │, коли знищу зм│я Кал│,
повернуся в свою обитель".
Видатний ф│лолог Макс Мюллер │м'я Мору ототожню║ з
│нд│йською династ│║ю Маур'я. Махатма Мор' я, якому присвячено
цю книгу, теж належить до ц│║┐ царсько┐ династ│┐. Нащадок
Сонячно┐ династ│┐ в│дновить ┐┐. Девап│, або Девак│, мати Кр│шни
й прототип д│ви Мар│┐, уособлю║ ж│ночий принцип │ добре
передв│стя дол│ ж│нок.
Чи ма║ кометопод│бний меч Кальк│ або з│рка Т│ш'я якусь
причетн│сть до того небесного т│ла, що повинне спалахнути в
Сонячн│й систем│? Сучасна астроном│я н│чого не зна║ про таку
невидиму з│рку, якщо т│льки це не так звана "чорна д│рка", що
не випром│ню║ │ не в│дбива║ св│тла, але ма║ напрочуд могутн║
поле тяж│ння, попри малий розм│р свого ядра. Вчен│ ще надто
мало знають про так│ г│потетичн│ з│рки.
Шановний махатма Мор'я писав у лист│ до С│ннетта (1882)
про "Раджу-сонце" за Юп│тером. Це може пролити св│тло на
загадку "астроном│чного т│ла", про яке йшлося в попередньому
розд│л│. Жоден астроном не може сказати чогось певного про це
небесне т│ло, бо воно ще не втрапило в об'║ктиви ┐хн│х
телескоп│в. Тим часом наведемо уривок з листа махатми:
"За Юп│тером знаходиться цар-з│рка (Раджа-сонце), яку не
побачить око жодного смертного в цьому цикл│. Якби ┐┐ можна
було побачити в надпотужний десятитисячократний телескоп, то й
у цьому випадку вона була б крих│тною цяткою, яку забивав би
блиск будь-яко┐ планети; проте це св│тило тисячократ б│льше за
Юп│тер. Сильн│ збурення в атмосфер│ Юп│тера й нав│ть його
Червона Пляма, що так │нтригу║ вчених сьогодн│, пояснюються: 1)
рухом │ 2) впливом ц│║┐ Раджа-з│рки. Хоча сьогодн│ ця з│рка й
наст│льки далеко в космос│, що ми ┐┐ не бачимо, метал│чна
субстанц│я, з яко┐ вона склада║ться, розширю║ться │ поступово
перетворю║ться в газопод│бн│ потоки".
У 30-х роках махатма Мор'я знову натяка║ на це
астроном│чне т│ло: "Я вже давно говорив, що наближа║ться нове
св│тило, але воно ще невидиме для спостер│гач│в".
Одна з легенд, що ┐х з│брала на Сход│ Олена Рер│х, яскраво
опису║ в│йну на небесах, про яку мовлять численн│ священн│
тексти:
Вогненний зверта║ться до Володаря П│тьми:
"Ти отру┐в пов│тря.
Ти осквернив води.
Ти спустошив Землю.
Вогнев│ ти не дав ради,
▓ тоб│ вогонь не кориться.
В│н тебе спопелить,
Як св│тло розганя║ темряву.
З космосу я закличу Новий Вогонь,
Що висушить тво║ твор│ння.
Володарю П│тьми, бережися вогню!"
Хот│лося б знати, чи не ║ той новий вогонь новою з│ркою,
що ма║ з'явитись у неб│ в цьому стол│тт│, як про те мовлять
дан│, наведен│ в "Д│алогах у храм│"? Вража║, що р│зн│ джерела
одностайно п│дкреслюють виняткову важлив│сть нин│шн│х рок│в,
коли людство мусить обрати правильний шлях. Ц│ передбачення
сл│д розглядати лише як застереження, спрямован│ на те, аби
людина мудро розв'язала планетарну кризу │ не вважала ┐┐
фатальною. Х│ба в│льна воля людини не ┐┐ прив│лей? Треба лише
д│яти в│рно й розважливо.
15. НА ПОРОЗ▓ КОСМ▓ЧНОп ЕРИ
Поста║ природне запитання: "Що можемо ми зробити, аби
упередити або полегшити покару св│товою кармою"? Судячи з того,
що я д│знався за час свого перебування на Далекому Сход│ про
планетарну кризу, найголовн│ша мета -- це нейтрал│зувати
жахливу ауру Земл│, що ┐┐ створили накопичення ницих │нстинкт│в
людства. Вони супроводжують ус│ злочини, ско║н│ упродовж
│стор│┐. Одночасн│ медитац│┐ про Мир │ Братерство бодай на
к│лька хвилин у певн│ дн│ можуть творити чудеса, якщо
проводитимуться на вс│й земн│й кул│. Це завдання вже частково
виконують езотеричн│ й рел│г│йн│ орган│зац│┐, проте кожен, хто
бажа║ миру й злагоди на Земл│, може при║днатися до цих
благородних зусиль. Духовна праця заради очистки земно┐ аури
взагал│ не вимага║ приналежност│ до яко┐сь рел│г│┐. Б│льш│сть
жител│в Заходу в│рять, що рел│г│я -- це служ│ння Богу в церквах
п│д орудою священик│в. Це хибне уявлення. У буддист│в нема║
н│якого бога. У конфуц│анц│в нема священик│в, а стародавн│
перси поклонялися священному вогню на в│дкритому пов│тр│ без
храм│в.
Пов│тря й космос -- велетенська б│бл│отека, в книгах яко┐
закарбоване все, що людина будь-коли сказала чи нав│ть
прошепот│ла. Зойки поранених, стогони катованих виповнюють
космос. Земля, пов│тря, океан, уся планета взагал│ -- в│чн│
св│дки вчинк│в людства.
Заразн│ еп│дем│┐ можуть бути ф│зичними (такими, що
руйнують т│ло) │ моральними, як│ вбивають душу. Ми усп│шно
боремося з багатьма недугами, та вкрай мало робимо, щоб знищити
лиха, як│ н│вечать людську душу. Справд│, так│ болячки, як
наркоман│я чи статев│ збочення, поширен│ сьогодн│ б│льше, н│ж
будь-коли. А нац│ю, хвору ф│зично чи духовно, закон еволюц│┐
неодм│нно прир│ка║ на зникнення.
Оск│льки загрозлива темна аура, що отрую║ планету, на як│й
ми живемо, нависла над ус│м людством, ми повинн│ якось уберегти
себе в│д гн│ву розбурханих елемент│в. Це п│дказу║ нам здоровий
глузд.
Мун│ Садту, йог польського походження, що пройшов навчання
в ▓нд│┐, в│дбиваючи погляди вчених раджа-йог│в, вважа║, що ми
зараз опинилися на перехрест│ дор│г. Одна з них веде до
духовного сходження │ ново┐ ери культури, │нша -- до деградац│┐
│ занепаду │ це може нав│ть призвести до розпаду вс│║┐ планети,
оск│льки порушу║ться ┐┐ еволюц│я.
Можна запропонувати │нше, конкретн│ше вир│шення проблеми.
Потр│бно наст│льки зм│нити наш│ соц│альн│ структури, щоб
унеможливити почуття нац│онально┐ зверхност│ чи замкнутост│,
як│ призводять до конфл│кт│в │ во║н; тод│ аура планети
перестала б пог│ршуватися так катастроф│чно швидко. Сл│д
зазначити, що за та║мною наукою Сходу духовне отру║ння св│ту
безконечно небезпечн│ше, н│ж рад│оактивне чи х│м│чне
забруднення.
Ця програма могла б започаткувати перегляд ус│х пол│тичних
│ економ│чних структур для встановлення Всепланетно┐ держави,
де м│жнац│ональн│ конфл│кти стали б лише жахливим спогадом про
минуле. Лише Всесв│тн│й уряд здатен усунути причини збройних
конфл│кт│в │ д│яти, як безпристрасний суддя, маючи метою лише
благо людства.
Я висловлюю тут власн│ м│ркування про об'║днання св│ту │
загальне роззбро║ння. У чомусь я можу помилятися, проте як
досягнути ц│║┐ мети, не так │ важливо.
До створення Всесв│тнього уряду важливу роль може
в│д│гравати ЮНЕСКО. Ця орган│зац│я могла б досл│дити
нац│ональн│, расов│, економ│чн│, рел│г│йн│ й │деолог│чн│
причини, що викликають в│йни, │ скласти програму викор│нення
┐х. Без Усепланетного уряду │ сильних │нтернац│ональних
пол│цейських сил год│ досягти загального роззбро║ння.
Сл│д ч│тко усв│домити: як звичайну, так │ ядерну зброю
виготовлено, аби колись пустити ┐┐ в д│ю, а це -- жахлива
перспектива. ▓ нав│ть у найкращому випадку, коли до не┐ не
вдадуться, все одно вона забира║ колосальн│ людськ│ ресурси й
кошти, як│ можна було б пустити на загоювання виразок сучасного
сусп│льства.
Схоже, │сну║ лише один шлях до створення Всесв│тнього
уряду -- об'║днати вс│ планетн│ природн│ ресурси, засоби
виробництва, творч│ досягнення │ науков│ знання. "Одна планета
-- одна с│м'я народ│в", "Всепланетний уряд для косм│чного в│ку"
-- такими мають стати гасла цього уряду.
Справедливий розпод│л земних багатств сл│д доручити
всесв│тн│й влад│, створен│й не з демагог│в, а з учених р│зних
галузей науки й ф│лософ│в, бо наука по сво┐й сут│
│нтернац│ональна, тод│ як пол│тика нац│онал│стична, а рел│г│я
-- сектантська. Атож, несправедливо вимагати в│д працелюбних
народ│в зректися сво┐х прибутк│в на користь менш д│яльних,
проте найб│льш розвинут│ кра┐ни могли б, як це вони почасти й
роблять сьогодн│, допомогти кра┐нам, що розвиваються, п│двищити
┐хн│й виробничий р│вень │ добробут.
Загальне роззбро║ння -- не утоп│я, державн│ д│яч│ вже
сьогодн│ працюють над обмеженням озбро║нь. Що ж до
Всепланетного уряду, то ядро його можна створити на баз│ ООН.
Найб│льш прийнятною орган│зац│║ю, яка визначала б причини
виникнення в│йн, може бути ЮНЕСКО. Людству сл│д го┐ти сво┐
болячки, а не дурманити себе наркотиками. Лише об'║днання
│сторик│в, антрополог│в │ соц│олог│в здатне забезпечити
ун│версальне л│кування, звичайно, якщо сам│ ц│ л│кар│ в│зьмуть
за основу соб│ Доктрину Серця.
▓сну║ величезне поле д│яльност│, щоб усунути нездорову
ситуац│ю на наш│й Земл│, │ кожен може взяти участь в ц│й
благородн│й прац│. Чи ║ щось важлив│ше за об'║днання нашо┐
планети? Ц│лком ймов│рно, що б│льш│сть людей замкнуться в
сво║му самовдоволенн│ й нехтуватимуть пересторогою. Саме ┐м
призначаються слова з "Одкровення"; "Змести тих, хто нищить
Землю".
Як т│льки людина збагне, що псих│чне забруднення Земл│ --
злочин, │ прагнутиме жити в злагод│ з мат│р'ю-природою, вона
ув│йде в косм│чну еру й стане до лав │нших зоряних цив│л│зац│й,
що ┐х на наш│й планет│ представля║ Шамбала.
Геоцентрична й антропоцентрична психолог│я землянина, що
т│шиться │люз│║ю сво║┐ винятковост│, вида║ться см│хотворною на
тл│ сяючих в неб│ численних св│т│в. Коли народи збагнуть св│й
реальний зв'язок │з безконечним космосом, тод│ з'явиться │
почуття в│дпов│дальност│ перед мат│р'ю-природою. ▓ для людини
настане пора гармон│йного життя в св│т│, до якого належить.
Лише тод│ чорн│ хмари, що загрожують усьому живому на Земл│,
розв│ються.
Думка про │снування стародавньо┐ общини Страж│в Людства
десь у Т│бет│, як уявна Шангр│-Ла, безумовно, надто неймов│рна
для рац│онально мислячого зах│дного читача. Проте вивчення
│сторичних даних у кра┐нах, розташованих далеко одна в│д одно┐,
засв│дчу║ сутт║ву под│бн│сть пов│домлень │ хрон│к, що
розпов│дають про такий центр │ про мудрец│в, як│ упродовж
довгих стол│ть розвивають сво║р│дну культуру й науку в захисн│й
│золяц│┐ засн│жених г│рських хребт│в Аз│┐.
Земля Безсмертних, куди колись вирушив великий Лао-Цзи,
могла бути т│║ю самою колон│║ю видатних ф│лософ│в. ▓сторичн│
аннали Китаю згадують про делегац│┐, в│дправлен│ правителями
П│днебесно┐ до Дух│в Г│р. В│домо к│лька китайських │мператор│в,
що справд│ зустр│чалися з цими вищими │стотами й отримували в│д
них поради тод│, коли державн│ справи вимагали важливих р│шень.
▓снування Калапи, або гори Меру на п│вноч│ ▓нд│┐, не
виклика║ сумн│в│в у брахман│в. Жоден осв│чений │ндус не
сумн│ва║ться, що в Г│малаях живуть мудрец│-р│ш│.
Реальн│сть царства П│вн│чно┐ Шамбали п│дтверджу║ться
вченими ламами Т│бету й Монгол│┐. Ця кра┐на згаду║ться в
щоденниках перших ║зу┐тських м│с│онер│в у Т│бет│, таких як
Каселла й Кабрал. Сучасн│ досл│дники, як-от Пржевальський,
Оссендовський, Дев│д-Н│л │ Рер│х писали про ст│йку традиц│ю
щодо Шамбали, з якою вони стикалися в Аз│┐. Вс│ ц│ пов│домлення
вказують, що в серц│ Аз│┐ прихову║ться добре орган│зована
община мудрец│в.
Заслугову║ на увагу, що м│сцем призначення Аполлон│я
Т│анського був Т│бет, де в│н зустр│в людей, як│ "знали все".
Загадков│ листи пресв│тера ▓оанна папам │ королям квропи й соб│
мають зворотну адресу -- "Центральна Аз│я".
Новий зав│т розпов│да║ про маг│в, що прийшли у В│фле║м з
кра┐ни на Сход│. Ц│ астрологи й провидц│ мусили бути вчителями
та║мно┐ науки, яка дозволила ┐м визначити м│сце народження
▓суса │ точний час ц│║┐ под│┐. Куди вони п│шли, коли виконали
свою м│с│ю?
Очевидно й те, що б│льш│сть нос│┐в Св│тла пов'язувалася з
Шамбалою, царством маг│в, традиц│┐ яких стол│ттями збер│галися
в давн│х м│стер│ях, священних писаннях │ та║мних братствах
Сходу й Заходу.
▓нтригуюч│ послання до народ│в св│дчать про об│знан│сть
┐хн│х автор│в з │сторичним процесом. Цей │нтерес до людства
спонука║ Братство мудрец│в втручатися щоразу, коли ситуац│я
ста║ критичною.
Поста║ природне запитання: чому з одного й того ж джерела
виходять посланц│ до людства з ц│лковито р│зними дорученнями?
Але треба мати на уваз│, що ц│ "астронавти духу" мають справу з
людським океаном загалом. Вони знають, яка саме │нтелектуальна
спонука потр│бна в певний час │ в певному м│сц│. ▓де┐ та
│деолог│┐ служать, аби допомогти людин│ в ┐┐ еволюц│йному
поступ│. Коли ц│ доктрини досягають сво║┐ мети, вони
в│дкидаються, як порожня шкаралупа.
У наш│ важлив│ часи архати пропонують авангардов│ людства
сп│впрацю з ними в геркулесових зусиллях об'║днати людство, яке
пережива║ розбрат.
Витяги з письмових │ усних вчень калачакри про Шамбалу для
ц│║┐ книги п│дготував Хамтул Джаянг Тхондуп, заступник
секретаря Ради в справах рел│г│┐ │ культ│в його свят│йшества
далай-лами. З т│бетсько┐ на англ│йську переклали Шерпа Тулку │
Олександр Берз│н з Б│бл│отеки т│бетських книг │ рукопис│в у
Дгарамшал│, ▓нд│я.
Кра┐на Шамбала │ ┐┐ правител│
Як виплива║ з опису Шамбали, ┐┐ вигляд залежить в│д
духовного стану спостер│гача. Скаж│мо, одна й та сама р│чки для
бог│в наповнена нектаром, а для людей -- водою, для зголодн│лих
демон│в -- гно║м │ кров'ю, а для деяких │стот -- це м│сце, де
вони живуть. Через це Шамбалу нелегко точно визначити. Проте з│
вчення калачакри виплива║ саме такий опис ┐┐.
У центр│ абсолютно┐ порожнеч│ м│стяться атоми п'яти
елемент│в: земл│, води, вогню пов│тря │ еф│ру з ┐х можливостями
(це загадкове твердження св│дчить, що Шамбала ма║
суперструктуру тонко┐ матер│┐).
Щодо ┐┐ м│сцезнаходження. Центральний континент п│вдня
склада║ться з шести район│в (з п│вноч│ на п│вдень): 1) Кра┐на
сн│г│в, 2) Шамбала, 3) Китай, 4) Хотан, 5) Т│бет │ 6) ▓нд│я.
(Шамбала на п│вноч│ межу║ з Сиб│ром __ кра┐ною сн│г│в, на
п│вдн│ -- з Т│бетом та ▓нд│║ю, на сход│ з Кита║м │ на заход│ --
з Хотаном. Це значить, що вона розташована десь у пустел│
Гоб│.)
Зовн│ Шамбала округла, ┐┐ оточують засн│жен│ гори.
Всередин│ вона ма║ вигляд кв│тки лотоса з дев'ятьма пелюстками.
В центр│ зводиться висока засн│жена гора, як маточка кв│тки. В
п│вн│чн│й частин│ розташований палац, резиденц│я Святих
правител│в, або Держател│в стан│в (Держатель стан│в -- той, хто
об'║дну║ вс│ верстви народу. Це один │з титул│в правителя
Шамбали в т│бетських текстах).
Цей палац б│льший за палац ▓ндри, ма║ квадратну форму │
четверо дверей. Зовн│ його ст│ни прикрашають вир│зьблен│ з
коралу зображення танцюючих богинь. Буд│вля дев'ятиповерхова,
на н│й майорить прапор з емблемою колеса дгарми, справа │ зл│ва
в│д якого стоять олень │ олениця. Три к│льця окреслюють палац,
п│дсилюючи його красу. Черепична покр│вля палацу │з золота,
орнаментована перлами й д│амантами. Верх│в'я ст│н │ззовн│
прикрашен│ орнаментом │з ср│бла й карнизом з б│рюзи.
В│кна палацу лазуритов│, двер│ й перемички прикрашають
смарагди й сапф│ри. Нав│си дверей золот│, на ст│нах корогви,
стеля в коштовному кам│нн│ й кристалах, що виробляють тепло,
тод│ як на п│длоз│ │нш│ кристали виробляють холод (певно,
йдеться про техн│чне кондиц│ювання пов│тря). Колони й балки
мармуров│, прикрашен│ коралами, перлами тощо. В палац│ багато
вс│ляких див, як-от вази, що невтомно дають скарби, "корова, що
викону║ бажання", урожай, який збира║ться без пос│ву, │ дерево
бажань.
У трьох зонах навколо палацу знаходяться в│с│м бог│в,
десять охоронц│в стор│н св│ту, дев'ять великих руйнач│в, в│с│м
великих планет, двадцять дев'ять суз│р'┐в тощо. Все це
окреслене численними символами.
Посеред цього велетенського палацу на восьми левах сто┐ть
золотий трон. З нього правлять двадцять п'ять бог│в-цар│в, що
уособлюють силу Всезагально┐ ║дност│. Повсюди атрибути бог│в,
маг│в та людей, а також вс│ляк│ скарби. Тут │ р│зн│ предмети
повсякденного вжитку. При потреб│ ┐х можна легко створити
(об'║кти, │снуюч│ в паралельному св│т│, матер│ал│зуються за
допомогою супернауки).
Нин│ з золотого трону на левах править двадцять перший
володар Шамбали Магагпа. В│н правитиме сорок дев'ять рок│в до.
Року вогненного дракона (1976). Ще через п'ятдесят один р│к, за
Вогненно┐ в│вц│ 17-го циклу (2027), на трон з│йде на наступн│
сто рок│в двадцять другий Держатель стан│в М│-┐ Сенг-ге.
Що ж до походження назви, Шамбала, то ║ давня легенда, що
н│бито колись цим районом ним стала називатися ця м│сцев│сть.
Слово "Шамбала" по-т│бетськи означа║ "Володар джерела щастя".
Минуле │ майбутн║ людства
Невдовз│ п│сля творення св│ту в його верхн│й │ нижн│й
сферах поступово з'явилися р│зн│ │стоти. Тод│ ж шляхом
перетворень з'явилися люди. Все, що бажали, вони мали. Вони не
залежали в│д св│тла Сонця чи М│сяця, бо мали власн│ джерела
св│тла. Вони жили надзвичайно довго │ не знали, що таке недуга,
в│йна чи голод. Вони були щасливими, як боги. Той час був
Досконалим в│ком.
Люди користувалися природним паливом │ плодами, як│ не
треба було вирощувати. Та з часом вчинки й думки людей
пог│ршали. Вони почали тягтися один до одного, посм│хатися,
обн│матися, в│дчуваючи в│д цього чутт║ве задоволення. У них
почали розвиватися чолов│ч│ й ж│ноч│ статев│ органи. З с│м'я
започаткувалося народження людини з лона матер│. Пот│м людська
вдача ще б│льш з│псувалася. Виникла р│зниця м│ж "мо┐м" │
"тво┐м", спалахнула боротьба за житт║в│ блага. Житт║в│ умови
пог│ршились, │ настав В│к сутичок.
Коли в│к людини складав 60 000 рок│в (а вс│ священн│
писання св│дчать про мафуса┐ловий в│к наших предк│в), з'явився
Будда Кракучханда, син царя Варади. Коли його вчення з│йшло з│
сцени, прийшов Будда Канакамун│, син царя Чандри. Тод│ в│к
людини вже складав 40 000 рок│в. Коли в│н зменшився до 20 000
рок│в, з'явився Будда Каш'япа, син царя Крк│. П│сля того, як
людина стала жити не б│льше ста рок│в, з'явився Будда
Шак'ямун│, четвертий │з Будд, син царя Шуддгодани. В│н зд│йснив
дванадцять вчинк│в Будди: 1) з│шестя з небес Туш│ти; 2)
зачаття; 3) народження; 4) навчання │ оволод│ння мистецтвами;
5) одруження; 6) зречення; 7) пошуки просв│тлення; 8) аскетизм;
9) п│дкорення злих сил; 10) просв│тлення; II) поворот колеса
дгарми; 12) пар│н│рвана. Цими дванадцятьма вчинками в│н прин│с
безмежну користь людям.
Але небуддисти прийняли рел│г│ю ла-ло й знищили безл│ч
буддистських монастир│в. Цим поясню║ться те, що в│ра ла-ло
трива║ 1800 рок│в. Багато хто з посл│довник│в ла-ло, як │ │нш│
небуддисти, не в│рять в медитац│ю та ф│лософськ│ │де┐, а
мислять як малоосв│чен│ люди й нав│ть практикують поклон│ння
злу. В│рування ла-ло з'явилося в багатьох р│зновидах. У
майбутньому вони об'║днаються, ця в│ра стане могутньою │
правитиме половиною св│ту.
Двадцять п'ятий Держатель стан│в, Драг-по К'ор-лохан,
з│йде на золотий трон з левами в Р│к вогненно┐ в│вц│ 22-го
циклу (ХХV стол│ття) й поширюватиме Вчення дгарми. В│н буде
в│домий, як вт│лення Манджушр│. Правителя Шамбали взагал│ можна
пор│вняти з архангелом Миха┐лом з Б│бл│┐, тод│ як Битва Шамбали
в махаян│ ║ аналогом Армагеддону.
Ватажок безбожних сил цар Ла-ло збере сво┐ лег│они на
заход│ ▓нд│┐, в м│сц│ Тр│-л│. Його м│н│стри д│йдуть висновку,
що в св│т│ нема║ сильн│шого за ┐хнього царя, │ тому виголосять
чимало хвальковитих заяв. Пот│м м│н│стри проведуть пов│трян│
спостереження. Коли вони побачать вражаюч│ ознаки великого
благополуччя │ щастя в кра┐н│ Шамбал│ на п│вноч│, то через
чорн│ заздрощ│ звелять сво┐м лег│онам напасти на не┐. Це
трапиться у Р│к водяно┐ в│вц│ 22-го циклу (2425 р│к).
Правитель Шамбали зад│║ сили дванадцяти великих божеств --
небесн│ корабл│, що л│тають швидше звуку, ек│паж│, що рухаються
за допомогою вогню │ пари, озбро║н│ кол│сниц│, а також р│зн│
види атомно┐ збро┐. (Знаменно, що це писалося за багато стол│ть
до в│дкриття парових двигун│в, ав│ац│┐, ядерно┐ ф│зики │
астронавтики.) ▓ зл│ сили змете м│ць оцих дванадцяти божеств.
П│сля цього дгарма перейде п│д пряме кер│вництво Будди.
Правитель Шамбали перем│нить свою резиденц│ю, │ Досконалий в│к
в│дновиться.
1 Ця назва нев│дома аз│атським переказам. Певно, доктор
Оссендовський використав назву, придуману Сент-▓вом д'Олвейдром
у його твор│ "Агарттха". (Прим. авт.)
2 За п│драхунками вчених, за останн│ 6000 рок│в людство
пережило 145 000 великих │ малих в│йн, у полум'┐ яких згор│ло
3,5 м│льярди чолов│к.
3 Жовточ│апков│ лами дають об│тницю не вступати в шлюб, на
в│дм│ну в│д червоношапкових, як│ можуть одружуватись. Проте │
серед других е пустельники й свят│.
4 В│ра в невидим│ сили Всесв│ту, сприятлив│ або
несприятлив│, творч│ або руйн│вн│, що контролюють життя │
смерть, але вплив яких можна подолати маг│чними ритуалами.
5 Манджушр│, або Вень Шу, жив у Футайшан│ (Китай), де й
сьогодн│ ║ присвячений йому монастир.
Last-modified: Tue, 07 Jul 1998 11:14:21 GMT